(Дві строфи народові від нерозумного сина)
Так повелося ще з часів Дажбога:
Спочатку- бій,таланить-перемога!
Народе,що робити нам з тобою,
Здається, відбирають право бою?!..
...В ярмо одвічне знову запряглось,
На шию посадивши фарисеїв.
Невже колись Богданові здалось,
Що ти-Народ, збіговисько лакеїв?!
Ой Богдане, Богданочку!
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті
сини мої на чужині,
На чужій роботі.
( розрита могила) Т. Шевченко.
Миоуло більше ста років, а здається , нічого не змінилось.
Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Євгене,радий,що відгукнулися.Може і не така велика провина Богдана.Він же у1654р. почувався як загнаний звір,от і обрав "менше горе"православну Московію.Я оце думаю,що сказав би Богдан своєму народові,побачивши як ми знищуємо власну (даровану Богом)НЕЗАЛЕЖНІСТЬ?