Поети і поетеси.. Письменники і письменниці.. Їхній талант визнавали і кидали в бруд, їхні долі були настільки різними, але, разом з тим, настільки схожими. Чим же? Та хоча би тим, що вони продовжували писати, не зважаючи ні на що, і коли здобували визнання лише одної людини, то вже вважалися не втраченими, хоча для себе й залишалися навіки пропащими й загубленими у світі цьому. Та ж сама історія була з музикантами і художниками, скульпторами і архітекторами.. З митцями і, що найголовніше, з творцями.. Не побоюсь цього слова, адже всі вони спаржні творці. Вони творять світ. Свій світ. Свій власний. Вони навіть чимось схожі на творця нашого - на Господа. Тільки і відмінність в тому, що Він батько, а вони - його діти і продовжують Його справу. Навіть Його світ визнають далеко не всі, хоч і живуть в ньому. Диваки. Спіпці. Бідні. Дурні…
Всі ці митці хотіли змінити не світ зовнішній, а внутрішній. Внутрішній світ кожного. Вони жили і творили для людей. І багато з них поглинула слава, визнання, а когось і їхня відсутність, когось алкоголь, а когось наркотик, а когось, можливо, і страх бути забутим. Ці речі поглинули багатьох. Поглинули з головою і душею і потягли за собою у прірву. Напевне у прірву, бо куди ж іще. Але найвірніших, найвідданіших поглинуло те, що називається мистецтвом. Цей їхній талант поглинув їх. І всі вони були обрані. Всі без винятку. Вони були і є обраними змінювати світ. Світ всередині себе, і, аж після того, світ всередині інших. І це надзвичайно важко, але на те вони й творці, щоб пройти через все це. Через прірву непорозуміння, зрази, слави, болю, страждань і любові. Вони - генії..
«Живуть для себе, а помирають для інших (с.)»
