Зустрілися якось дві планети: "Як справи?" - питає одна. "Та не дуже, - відповідає інша, - люди завелися... Щось сверлять, бурять..." "Не хвилюйся, - заспокоїла її подруга, - вони в мене теж були... Скоро пройдуть..."
________________________________________________________________
Заполонив планету вірус.
Який потрохи все вбиває.
Та це не язва, що з Сибіру.
Й чуми також ніде немає.
Це інший вірус, з іншим складом.
Він є хитріший, розумніший.
Хоча втілився злісний задум.
Та вірус цей не є сильніший.
Міцний імунітет природи.
Він захищатись починає.
І всякі вибрики погоди.
Усе частіше посилає.
Тайфуни, бурі, сильні зливи...
І землетруси ще в придачу.
Ви не лякайтесь, це не диво.
Буде і ще щось на додачу.
Це організм так реагує.
На ось таку дивну причину.
На того хто дуже мудрує.
На звичайнісіньку людину.
Це ми - той вірус небезпечний.
Що Землю впевнено вбиває.
Все нищить вірус безсердечний.
А каже, що допомагає.
Та організм природи сильний.
Не важко буде нас здолати.
І дух природи стане вільний.
Й нормально далі існувати.
Тож слід нам висновки зробити.
Чи слід природу дратувати.
Якщо ми хочем й далі жити.
То краще їй не заважати.
Актуально, молодець, початок супер, вкінці, правда вірш повільно перетворився в прозу, не потрібно було всі карти відкривати, всі і так зрозуміли, що то за вірус, і що його чекає
Прибулець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це ще старий вірш, а змінювати не хотілося 
