Люблю тебе, як зірка любить небо, перлина - свою мушлю й океан.
Мені від тебе більшого не треба - ти просто будь. Живи десь там.
Щаслива буду я від того, що ти є - з чеснотами і вадами своїми.
В коханні все одно де добре, а де зле - воно все бачить іншими очима.
Нехай чужі ми і далекі, і ти і я - не ідеал... Та в серці грають скрипки
і шумлять смереки, коли із вуст зліта твоє ім'я...
Я твою постать з тисячі впізнаю, твій голос дзвонами звучить в мені...
Я погляд твій у серці зберігаю, кладу в шкатулку десь на дні...
А ключ від неї, звісно, в тебе. Я віддала тобі усі ключі.
Люблю тебе, як ангел своє небо... Сьогодні тихо. Музика мовчить.
Я більш тебе нічим не потурбую - не хочу розтривожить твою душу.
Натомість я прошу... О ні, я потребую! Щасливим будь. Ти просто мусиш.
