Присвячується всім, хто
знає і Схід і Захід
П О В Е Р Н Е Н Н Я
повість
В темряві ховається смерть.
Це було перше, чому його
навчили, і він ніколи про це
не забував.
Е.Ластбейдер " Ніндзя"
І
Сонце заходило. Освітлюючи крайні будинки Тусона, воно котилось все нижче і нижче на захід, щоб десь там далеко пірнути в Тихий океан.
Відкидаючи на все ще гаряче шосе довгу тінь, в напрямку до Тусона йшла людина. Це був чоловік років тридцяти трьох з правильним, привабливим і водночас суворим лицем. Характерною особливістю цього обличчя були очі. Це були темні очі старої людини. Очі, які бачили Апокаліпсис...
Під легкою шкіряною курткою вгадувалось міцне, рухливе, мускулясте тіло. Чоловік йшов швидко і рівно. Взуті у військові черевики ноги відмірювали чіткі м'які кроки. На плечі у нього погойдувалась зручна брезентова сумка кольору хакі.
Наближаючись до міста, чоловік йшов все повільніше і повільніше, і коли неквапливою ходою він проминув перші будинки Тусона, його очі якось дивно заблищали, а на губах застигла легка сумна усмішка...
Глобальний Тихоокеанський конфлікт, названий також Третьою світовою війною, підходив до кінця. Штати одержали перемогу над військами східних держав. Бої тепер продовжувались лише за окремі острови.
Гелікоптер майора Джона Сендела був збитий на початку війни в районі острова Хауленд, під час проведення розвідувальної операції. Врятувався лише один пілот, який вистрибнув у воду першим. Рядовий Сміт, сержант Баумен і майор Сендел були визнані загиблими, хоча залишків двох останніх не було виявлено.
Після шести місяців запеклих боїв американці отримали ряд стратегічних перемог, в результаті яких армія східних держав була відкинута далеко на захід.
При підготовці операції по звільненню островів Бейкер і Хауленд, збройним силам США стало відомо, що там, на цих двох клаптиках землі, успішно діє партизанське угрупування. Це було більш ніж неможливо – острови не були заселені і десант туди не направляли.
Командувати операцією і налагодити контакт з партизанами було доручено лейтенанту Тому Дадсону...
... – Нижче, Джонні! Нижче! Ще нижче!
Лейтенант Дадсон зіскочив з вертольота і побіг, пригинаючись, по піщаній косі, притискаючи до голови чорний берет. Біля крайньої палатки табору його зустрів вартовий.
– Ну?!
– На острові Бейкер бої ще продовжуються, сер...
– Що з повстанцями?
– А чорт його знає, сер! Будь-які спроби вийти на контакт не приносять успіху. Пошуки з вертольотів теж нічого не дали. Їх просто нема, сер. Можливо ці косоокі стріляли самі в себе, а ніяких партизанів і не було?
– Це неможливо, Барні. За отриманими даними партизанами знищено біля сотні ворожих солдатів, підірвано декілька складів з боєприпасами і навіть кораблів. Вони існують, Барні, це факт.
Барні безпорадно розвів руками:
– Можливо вони всі на Бейкері, сер?
Лейтенант замислено подивився в сторону сусіднього острова.
– Можливо, – промовив він після паузи, прислухаючись до звуків затухаючого бою.
Через годину, коли обидва острови були вже повністю під контролем американських військ, пошуки повстанців продовжили на Бейкері. Дадсон чекав повідомлень у своїй палатці. Поки що пошуки були безрезультатними. Щоб чекання не було таким напруженим, лейтенант вирішив пройтись по таборі.
"Чому їх не можуть знайти ?"– думав він. "Можливо вони самі не хочуть цього? Але ж це абсурд! А може вони всі загинули в цих останніх боях? Та не всі ж одразу! Хтось повинен був залишитись. Чому не можуть знайти навіть жодних слідів їхнього перебування тут? Вже минуло дві години..."
Раптом лейтенант зупинився і напружився. Прямо перед ним джунглі заворушились, розсунулись, і з них вийшла людина.
Чоловік був худий, давно не бритий, з ніг до голови обвішаний різноманітною зброєю. В його брудному поношеному одязі нелегко було впізнати форму офіцера ВПС США.
"Нарешті!" – подумав Дадсон, рука якого вже була лягла на кобуру пістолета, – "Нарешті..."
Незнайомець раптом похитнувся і впав на коліна. Лейтенант кинувся до нього...
– Діагноз?
– Виснаження. Повне виснаження. Але він буде на ногах через два, три дні.
– Він спить?
– Так. І думаю спатиме ще довго. Це йому необхідно.
Лікар вийшов. Лейтенант вдивлявся в лице незнайомця.
"Хто він?.. Без сумніву американець і, судячи по одягу, який був на ньому, пілот ВПС..."
В палатку заскочив Барні. Лейтенант з надією глянув на нього.
– Нічого, сер. Абсолютно нічого. Він ніби з неба впав. Ми буквально прочесали увесь острів – тут немає більше нікого.
Лейтенант закусив губу і знову повернувся до сплячого, вдивляючись у його лице, яке якось дивно сіпалось уві сні.
"Ти, хлопче, повинен будеш багато нам розповісти... Але спочатку добре відіспись."
Оставлю последнее слово за вами Принц Амбера ))ХD, мне было очень весело, а так же моим друзьям))прозаикам наверное тоже весело))))
Удачи вам ваше Величество))) и вашим сказкам тоже)))))))Спокойной ночи малыши)))
Corvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ты рифмуешь заезженными штампами, которые были сказаны тысячи раз и глаголами, которыми каждое дитя может рифмовать не повторяясь!
У каждого своя правда, истинна для всех одна)
И ты в силу своего возраста, мог бы понять, что ты загоняешь себя в рамки и не видишь, что искусство в любом его направлении необъятно! Эх дилетант, своим "АГА" ты меня не оскорбил, а великих поэтов как Пастернак, Маяковский, Вознесенский...
Давно не видел столь самоуверенного слепца. Ты меня коришь за ошибки правописания? Ха!
Пусть и грамотно, но не капли не жизненно.
Ты говоришь, что твои рифмы правильны, а что есть правильно? То что сказал тебе кто то? Или ты сам так решил?
Что там, кстати, с дуэлью, надеюсь ты победил?
Не знаю, много ли чести тебе это даст)))
ДИ-ЛЕ-ТА-НТ =Р
Corvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це все - суб'єктивні роздуми ображеного прозаїка. Про цінність віршів судити не тобі, а об'єктивній більшості. Чи ти вважаєш, що кращий за більшість поетів тут присутніх? Не сумніваюсь... Мої твори додають в обране люди, яких я ніколи не читав і не додавав в Білий. Коли вийдеш на мій рівень і напишеш щось, що оцінять не тільки "друззя-подхалимы", тоді й буде в тебе Жизненно і Без Рамок. А поки що, вибач - не переконав. Демагогія, не більше...
Ахахаха)))))))Демон))))Он не знает про созвучия)))))
на глаголы только и выходит))))Хаха)))))))))
Corvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ага. Співзвучностями якраз і прикриваються ті, хто те здатен придумати правильної рими. В тебе куди не плюнь - одні созвучія і ашибкі... Що не правий я? Подивись правді в очі !
Та всё равно когда оно было написано, это низкопробная ересь:
Очі, які бачили Апокаліпсис...)))))
Хахаха)))))))
А если вы у меня не чувствуешь рифмы))) То я желаю вам и вашим рифмам удачи))
И победишь ты, как Дракон,
Или погибнешь, как Овца ?
Хахаахааа!!!!))))
Ну вы и демон)))
Или это тоже ранее произведение?)))
В прочем какая разница))
Чтоб меня критиковать, нужно понять, что я пишу)))
Corvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так. Це також з раннього. Там навіть дата для недалеких поставлена...
І як можна відчути риму, якщо її просто нема..
Трассе - страсти ? Потере - ветер ???
Це не рима - вас хтось обманув, коли пояснював що таке рима...
Мабуть краще вже не буде... Бо я в дитинстві краще римував...
Вы видели свою дату рождения???
Чтоб в вашем возрасте такое писать!!!
Я исхожу из того, что вы пишете больше из-за любви к коммерции чем к искусству!
Такое разве что малолетку впечатлит))
Corvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тупо було не зрозуміти, що це ранній твір...
Це було написано, коли ти ще пішки під стіл ходив... А написаное пером... Одним словом змінювати не хотів для порівняння...
О! та ти ще й трус! Одразу в чорний список? Критики боїшся чи помсти ? Почитай мої вірші і може навчишся римувати... Хоча сумнівно...