Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Лана Сянська: Як воно, бути натурницею? - ВІРШ


Лана Сянська: Як воно, бути натурницею? - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 7

Пошук


Перевірка розміру




Як воно, бути натурницею?

Лив дощ… Теплий, рясний-рясний. Такий буває тільки у маю. Стрімкі ручаї, схожі на гірські потічки, бігли за її ногами. В них було так багато кольорів – золотого,- від сонця, лілового,- від цвіту бузку, білого, - від пуху кульбаб, зеленаво-жовтого ,-від пилку, і блаватного, - від неба. Вона не тікала від зливи. Їй вона подобалась. Просто знову трапилась нагода заглянути, забігти, ввірватись в Його майстерню, в невеличку кімнатку у пів-півниці, де донестями, дурманливо-п’янко пахло фарбами, розчинниками, сосновими свіжими підрамниками, а ще, – димом, недопалками і кавою. Як вона любила цей запах! І цю кімнату, з одним загратованим віконцем і тріснутою шибкою. А в темному невеличкому коридорчику, з скрипучими завісами на дверях, вона завжди перечипалася через відро наповнене : пустими пачками від кемелу, ганчірками, просяклими фарбами, стертими пензлями , вщент витисненими тубками фарб і пакетами з-під кефіру. Металеве відро від того, що вона наскочила на нього, дзеленчало, перекинувшись на цемент, вона скрикувала :« Ой!», а за дверима, в кімнаті Він голосно казав : « О ! ПрилЕтіла, дивись під ніжки. Забув винести сміття. Шляк би мене трафив…» І так було щоразу. Він – це художник. Вільний… Тричі розлучений, розлючений на бувших дружин, сповідуючий фрі лав, малюючий пейзажі, люблячий дощ, музику Ліста, пастельня кольори і… її, ту, що прибігала у його майстереню. Дарма, що їй було заледве 18, а йому … більше, звичайно, ж, але ніхто не знав скільки. Він не мав віку, мав тільки трохи сивини на скронях, бороду, великий срібний хрестик на шиї, вправні міцні і завжди теплі руки, що цілком ніколи не відмивалися від фарб. Він ніколи не малював потретів. Казав, що вони йому не вдаються. А коли вона його попросила про це, - дуже розлютися. «І чого б це?»,- все думала вона… На всіх його полотнах, - чи то писаних олією, чи акварелях, пастелях – скізь був дощ, в різних гамах кольорів, в різні пори року і дня . Тільки місто і дощ… Він казав, що у дощ всі кольри звучать по-іншому, все виглядає чистим, трохи сумним, - і таке малювати йому до снаги. У дощ в нього завжди був піднесено-ностальгійно-мрійливий настрій. Він тоді був ніжним, щирим, душевним, як ніколи. Вона любила його у ці хвилини, - до нестями. Але… Ні, між ними нічого такого не було. Але було інше ,- щось тепле і трепетне, щире і до болю ніжне. Були погляди, дотики, розмови, усмішки і… навіть кілька невинних поцілунків, так, у щічку. Тоді вона червоніла, а він починав раптом настирливо чомусь мити пензлі у металевій банці під-зеленого горошку… А потім вимикав музику на старенькому плеєрі і казав, що їй треба іти, бо у нього багато роботи. Ось вона знов тут. «Ти?» Наче, це міг бути хтось інший. Він дивився на неї, мокру, наче курку, в прилиплій до тіла світло-зеленій суконці, з розтріпаним волоссям, з якого цюркотіла вода. Не відриваючи погляду, поставив біля неї старе, обшарпане шкіряне крісло, і взявши за плечі, сказав : «Так, нарешті, я намалюю твій портрет. Ні, це буде портрет з дощем. Знаєш, як воно бути натурницею? Ти ж ніколи не позувала художнику? Це довго, нудно, це важко. Зможеш?»,-запитав, і не чекаючи відповіді, сказав: « Але ти мусиш зняти сукню і все інше, і сидіти так, як я тобі скажу, і не ворушитися, розумієш… Наче б то під впивом якогось його гіпнозу, вона зняла сукню… Чомусь не було соромно, зовсім ні. «Не витирай і необтрушуй зі себе жодної краплини дощу, чуєш, в них вся суть, в них прозорість, в них переломлюється світло.» Вона мала сидіти підібгавши ноги під себе, підпираючись однією рукою, а іншу,- не вимушено і сором’язливо тримати на грудях, але так, щоб прикрити тільки один рожевий сосок, а очі мали дивитись на нього. Він казав , що в очах має бути пристасть, гарячковіть, бажання. «Я намалюю твоє мокре, холодне тіло невинної дівчини, ціловане дощем, і очі, густо-зелені, хтиві очі дорослої жінки, яка в цю мить хоче злягання. Не дивуйся, що я кажу грубо, пробач, але я кажу те, що буду малювати.» До її горла підступив клубочок, наче проковтнула не вишневу , а абрикосову кісточку, не могла ворушитися, прикипіла, застигла, остовпіла. Вона ще ніколи не бачила його таким- одержимим, схибленим…А він, - він помітив в її, широко-розкритих , смарагдових очах, те, що і хотів бачити, що потрібно було йому для натхнення. Вона не знала, чи іде час, чи зупнився? Тіло затерпло, було холодно, тремтіння хвилями проходило по шкірі, а всередині було гаряче, бентежно, неспокійно. З волосся краплі ще раз-по-раз стікали на плечі, на груди, лоскотіли по тілу вниз, зупинялися на згинах стегон, повільно текли далі, по рівчаку стулених ніг, на коліна. Це було так приємно . А він малював. А їй не хотілося сором’язливо прикривати долонею груди, а їй хотілося цією рукою пестити своє тіло, бо воно хотіло тепла , а може і не тільки тому. А він не міг цього робити тепер, та чи наважився б? Він малював, він також наче пестив її, ту, котра на полотні , де вже доволі ясно вирисовувалися обриси натурниці. Вона не втрималася. Її руки рефлекторно торкнулися власного тіла, вони збожеволіли, а може сама,- вона. Її очі дивились в його карі, запалені, пристрасні, проникаючі в неї. Він не казав нічого, він вже не малював, пензель впав на підлогу, і було так тихо, лише дощ. А потім сталося те, що мало б статися між чоловіком і жінкою. І його руки , які він не встиг витерти ганчіркою від фарби торкалися її , справжньої, малюючи на білому, тремтливому тілі дивні знаки, хвилі, штрихи, кола, еліпси - блакитним, білим, зеленим, жовтим… І ще, і ще, і потім. Його тіло також забарвилось у ті ж фарби – широкими мазками, плямами. І зявилось червоне, хоча його не мало бути на полотні, але на тілі було. А портрет з дощем? Він так і залишився розимитим і незавершеним. Може в тому і його сутність, і в тому його щем.

ID: 235142
Рубрика: Проза
дата надходження: 16.01.2011 11:35:30
© дата внесення змiн: 30.01.2012 16:02:44
автор: Лана Сянська

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Юхниця Євген, Макієвська
Прочитаний усіма відвідувачами (885)
В тому числі авторами сайту (26) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Борода, 16.01.2011 - 18:29
12 12 12
Портрет з дощем, гарно! give_rose
 
Лана Сянська відповів на коментар Борода, 01.01.1970 - 03:00
Портрет дівчини, яка не знала, як воно, бути натурницею... намалюваний художником, який завжди малював дощ... 23 39 22
Щиро дякую.
 
golod00x, 16.01.2011 - 16:02
Лана, не передать, как классно! Молодец! Эх, рассказал бы я, как оно в первый раз стоять "на тумбочке", дневальным по роте - тоже тело затекает, спать хочется зверски... Таланту твоего Бог не дал. Мо-ло-дец, Мастер!
 
Лана Сянська відповів на коментар golod00x, 01.01.1970 - 03:00
Милый Женечка, спасибо тебе. Твои пятерки для меня много значат. И отзывы твои, и прочтения моих произведений.
Рада тебе. give_rose friends 16 Искренне, с теплом, Лана.
 
Макієвська, 16.01.2011 - 15:01
12 кольри звучать по-іншому-пропущено-о. Дуже талановито smile writer paint2 clap clap clap flo06 flo06 flo06 flo28 heart heart 45 friends
 
Лана Сянська відповів на коментар Макієвська, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за похвалу. Приємно, що поети так гарно уміють оцінити прозу. З теплом, Лана. give_rose Тут ще серед нових моїх творів є новелка "Лялька", якщо матимете нагоду, перечитайте. Вона мені дорога. give_rose give_rose give_rose
 
Юхниця Євген, 16.01.2011 - 12:55
сподобалось! smile
 
Лана Сянська відповів на коментар Юхниця Євген, 01.01.1970 - 03:00
Приємно, що Вам сподобався цей "Портрет з дощем", розмитий і незавершений... Але, мабуть, тому і сподобався. 23 Значить розгледіли в ньому головне,а не лише силует натуриниці... 23 22 smile Щиро, Лана.
 
12 Зачарувала, Лано. 16 16 give_rose
 
Лана Сянська відповів на коментар Валентина Ланевич, 01.01.1970 - 03:00
Спогади з минулого- завжди чарівні і щемні... give_rose 16 16 16 Дяка, щиро, натуриниця.
 
Потусторонний, 16.01.2011 - 11:55
16
 
Лана Сянська відповів на коментар Потусторонний, 01.01.1970 - 03:00
И за оценки спасибо. И за то, что заглянули в коморку художника-пейзажиста... give_rose 16
 
Потусторонний, 16.01.2011 - 11:55
Обалдеть! Теперь я точно знаю, что только у поэтов получается такая изысканная,утончённая проза. give_rose
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=76640
 
Лана Сянська відповів на коментар Потусторонний, 01.01.1970 - 03:00
smile Я даже краснею. Спасибо за "обадлеть!" apple give_rose
 
Тонко і чисто. 23
 
Лана Сянська відповів на коментар Галина_Литовченко, 01.01.1970 - 03:00
smile Дякую. Так воно і було... give_rose
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Люстерко
Зелений Гай: - Дивоскельце.
Синонім до слова:  Люстерко
Яна Бім: - Дивило
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Вухобач...
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Синонім до слова:  Мрія
Genyk: - Мозкова жарптиця
Синонім до слова:  Мрія
Svitlana_Belyakova: - Пусте замороччя
Синонім до слова:  Мрія
Master-capt: - Бажання.Марення.Збагнення.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мрія
Іван Мотрюк: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - центрист
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Nikolya: - посередник
Синонім до слова:  Хліб
Это_я_Алечка: - Жизнь, суть, сытость, заработок, дом.
Нові твори