Не пиши мені епітафій – мій надгробок покрили плющі.
Не кажи, що самотність – то скарб, бо так боляче то для душі.
Не цілуй мої губи сухі, бо несила надпити водиці.
Не нав’язуй думки не свої, бо так хочеться правди напиться.
Напиши краще прозу в віршах, щоб було з чого спогади скласти.
Розкажи, з чого зроблений сніг, щоб могла я пройтися по насту.
Поцілуй у зіниці цілющі, що дають найпростіші одвіти.
Й зав’яжи мені вузликом руки, щоб на шиї їх в тебе зігріти.
жодна людина в світі не заслуговує теплих почуттів... бо так само жодна людина не здатна бути по-справжньому щирою і відданою... подивись фільм "Хатіко", якщо не бачила, і зрозумієш, чому класик писав: "Чим більше я пізнаю людей, тим більше я люблю собак"
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую.
наступного разу, коли будеш проходити повз - проходь повз.
КРАПКА
бляяяя, які тут всі геніальні малюєте одне одному сердечка-квіточки, пишете "клас! супер! неповторно!" і вже думаєте, що Бога за бороду вхопили? писати треба так, щоб читача за душу чіпляла емоційна наповненість твору, а не примушували сміятись руки, зав'язані вузлом на шиї Хоча, перед ким я тут розпинаюсь...
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
то іноді авторам треба думати головою, що вони пишуть, щоб не виходили отакі безглузді порівняння а коли руки на шиї держать, то більше на зашморг схоже, а не на вузлик
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
безглузді порівняння можеш пошукати на своїй сторінці. позбувайся вже цієї звички - тикати в очі скалочками, коли у своїх деревини не видно.
дякую за замітку. учьту як то кажуть.