я ладна віддати все на світі аби ти тільки забрався з мого життя, назавжди...аби вже ніколи не бачити твоїх очей...аби не цілувати твоїх губ...не вдихати твій запах, щоразу мліючи...аби не мучити себе питаннями: де ти? з ким ти? як ти?...а при зустрічі з тобою, щоб виникала лише одна думка: хто ти?...аби не зваблювати себе бажанням зателефонувати на твій номер, який назавжди закарбувався в моїй пам"яті...аби не шукати будь-якої мізерної нагоди побачити тебе...аби не згадувати все що було, і все, що мало бути...аби не тішити себе надіями про примирення...аби не переглядати фотографії з тобою...аби не запалюватися щоразу, коли чую телефонний дзвінок, гадаючи, що це ти заволів почути мій голос...аби не дурити себе, що кохання наше було справжнім...що слова ті твої були щирими та від серця...що твій поцілунок був найсолодшим...що ми довіряли один одному, мов дітлахи...що пестивши моє волосся, в твоїй голові був мій образ, була я...що твої обіцянки про щасливе майбутнє були справжніми намірами, а не просто сплеском емоцій чи багатою фантазією...я хотіла бути частиною твого світу, в який ти мене так і не впустив, зачинивши браму прямо перед моїм носом...але ж, чорт візьми, я все одно до тебе не байдужа! я все одно потребую твого кохання! я все одно залежна від тебе, немов від нікотину в шкідливій цигарці, що отруює моє життя...
повністю згодна...
ох, ну і зачепило ...
