Перехворіє він, перехворіє
цей кволий світ, наміряний на мрію,
зневірений, зневажений богами,
немов зім′Ята спроба оригамі.
Перехворіє він, перехворіє
і вирине із того чорторию,
куди ми всі – хоч в чомусь солідарні –
знесли його, мов душу у лихварню.
Перехворіє він, перехворіє,
у нім іще живі поводирі є –
не всі розіпнуті чи підняті на списи –
здоровим глуздом людству збереглися.
Перехворіє він, перехворіє.
Завжди нам залишається надія
і та мала гірчинка на долоні,
що вище найпишніших церемоній.
Перехворіє він, перехворіє,
переросте юнацьку аритмію,
любов надбає чисту й полум′яну –
не як процес, а як стабільність стану.
Перехворіє він, перехворіє
багатовладдям і багатовір′ям
війною, бідністю, жорстокосердям,
жадОбою життя і страхом смерті.
Перехворіє…
А може - не хворіє Світ - живе.
І поки - різний - доти Світ живе?
Лариса Іллюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І омела на дереві живе,
Допоки ще те дерево живе,
А зло й конфлікти - верховодять світом
Допоки не візьмуть всіх за живе.
Імунітет зміцнить - перехворіти
наш здатен світ, і рана заживе.