Прокинься Тарасе, любий Кобзарю!
Подивись на Україну, матінку свою,
Москалики знову прийшли до влади,
Вмивають руці свої й сміються над нами.
Нові закони для нас впроваджують,
Конституцію держави вони зраджують,
Хаос у мізках і в країні їм до смаку,
Немає свободи слова... стулили пелькУ.
Все у нас добре...пора час звіряти,
На майдані, нема чого нам бастувати,
Ковбаса й хліб є- Україна ще не вмерла,
Буде жити в віках вона... кращого нема.
Прокинься Тарасе, любий Кобзаре!
Заглянь ти, у наші , спопеляючі серця,
Вони в гніві палають, лідера чекають,
Щоб повів він туди, де правду здобувають.
Ні, роти нам вороженьки не стулять,
Писатимемо до Європейського суду,
Там розберуться: демократичні ми, чи ні?
Не обдурять всіх москалики, брехливі ті.
Прокинься народе! Не спи, не мовчи!
Поглянь на себе зі сторони і навкруги,
Що там у середині в тебе, в душі?
Будь розважливим але на весь світ закричи.
Нехай почуть всі країни знову нас,
Що вогонь і дух козацький ще у нас не згас,
Що ми завжди на поготові йти до волі
Та здобувати щасливої собі долі.
, але тільки разом ми сила 
