Я боюся темряви та що ж
Темрява в пітьмі це не зізнання
Не існую й не живу й щорання
Бачу відблиск сонця у вікно,
Що мені до нього - всеодно.
Просто жити й бачити обличчя
Час настане прийдеш в потойбіччя
Там, мабуть, нема зірок і сонця
І не буде більш квіток й віконця
Листя жовтого, бо осені немає
Час так стрімко плине, він минає
І настане судний день і над тобою
Зійдуть хмари, що були над головою
Запитають як життя своє прожив ти
І впадеш на землю безпощадно
Зрозуміти пізно - вмерти рано
Й бачиш ти життя свого картинки,
Так дитинство швидко промайнуло
Юність час навчання і думок
І кохання, що було, але минуло
Ще тоді життя дало урок...
Там ти місце не вступив в трамваї
Тут збрехав, а потім знов обман,
Потім ти не допоміг, а потім зрадив
Просто не помітив помилок
...Це все роздуми і вічні ці питання
Проникають у думки свідомості .....межа,
А хто зна - нема ні пекла, а ні раю
А ні темного, ні білого нема
Просто жити, а буденність поїдає
Й не зостанеться більш в голові думок
З середини ми себе з'їдаєм
Й не можливо не робити помилок.
Я ж боюся темряви та що ж
Темрява й пітьма - це не зізнання,
Що коли багато так думок
Час мине...зостануться питання
Очень по философски.Вполне с вами согласна.Замечания к стихотворению:пробемы с пунктуацией,слово №зостануться "мне кажется,лучше заменить на "залишаться".Удачи!
Владика Віта відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, я й думала як краще "зостануться" чи "залишаться"
