Вражаюче синє небо просте.
Гармонійно його відзеркалюють вікна,
Вторить само собі, красу несе.
І просто так віками у нас диха.
До нього линуть шифри поцілунків,
Повітряна пошта несе багажі,
А небо спокійно вдягається в хутро
І йде погуляти само по собі...
Збираю пожитки в дорогу, так треба.
Налаштуюсь на довгий політ,
Щоб докричатись на вушко небу,
Аби мене починало любить!!!
Так, слів не забракне і хисту
І страху немає в любові.
Розчиняюсь в тумані іскристо,
Веселкою пурхну між зорі...
Може зваблю засніжене серце,
Гарячим подихом наснаги і жаги,
І неважливо, блисько чи далеко - скресне
Лід, вгамуються пекучі холоди...
Я заторкаю черево небесне гіллям,
Залоскочу крізь ситцеві тумани,
Тонкими струнами із павутини срібла
Припнеш мої цілунки, ніби талісмани...
Не побоюсь я слів кохання,
Нестерпно близько вже вуста мої.
Палають вогняні послання,
Човни на небосхилі стогнуть золоті.
І ти, закоханий у дивовижну кралю
І день і ніч картаєшся і серце краєш,
мов ангела чи шельму із дзвінкого гаю
За покликом душі, мене, земну, жадаєш!
01. 11. 2010р.
Чудово! Захоплююся! Перечитую! Ти думаєш і пишеш, Віточка, не так, як всі! Супер!!
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
НАдюшка!Мені аж ніяково зробилося, я мабуть думаю не "як всі люди", але як всі творчі особистості тут! Дякую , Твій комент палкий зігріватиме мене в холоди!
Ці слова особливо сподобались, дуже образні...
Розчиняюсь в тумані іскристо,
Веселкою пурхну між зорі...
Може зваблю засніжене серце,
Гарячим подихом наснаги і жаги,
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую , Твій комент палкий зігріватиме мене в холоди!
Щиросердечно вдячна!Дякую за візит.
Щиро вдячна !
