Виблискує кришталь на білому полотні,
Але зависло все у світі з поліетилену.
Картонними дошками оббиті голі дні,
А в дзеркалі – напудрене обличчя манекену…
Із сотні простих слів звучить чомусь іронія,
А кожна з драм – одна і та ж копірка..
І в голові звучить відома всім симфонія,
Та зал затих. – «Ну як пройшла облич примірка?»
І знову гул, нестримних шум овацій,
Яскравий показ барв лиш одного ґатунку,
Численна кількість раз життєвих імітацій,
А спочивати там – на дні рожевого пакунку.
Число ганебних спроб прирівнено до ZERO,
Розбити в склі зіниць сталевих блиск.
Бо креслення до гри – системно-мережево
Під тонами бетону вже не чути тиск.
А шо в меню? Німий каліка на сніданок,
Дитяча порнографія сьогодні на десерт
Персональна шл**ндра - зустріти ранок
От тільки хтось забув про кнопочку RESET.
І загортаєш тіло в штучний рубіроїд,
Поверх натягуєш мереживо й стрічки.
І ось стоїш – заряджений, безликий гуманоїд
– «Гатов к труду і абаронє!»
