Назбирала зір повні жмені,
Поскладала зорі в кишені
Та й пішла гуляти по світу,
Над нещасними їх світити.
А нещастя в світі, як море,
Не злічити згашені зорі.
Не дійшла і до небокраю,
А зірок в кишенях немає…
Я написав попередній свій коментар, коли ще не бачив картинку із янголятком, що зорями засіває з коментаря Радченко. От же ж мені лихо!.. Не люблю повторювати чужих думок, а тут така халепа. Ну, хоча б ти можеш зрозуміти, якщо мала сумніви, що мій коментар був щирим, коли так вже співпав.
Юлія Холод відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Розгублена дитина-янгол із тремтячим підборіддям. Начебто і зробила все як слід, каже собі, а на всіх не лишилося, чому?.. Дуже торкаючий вірш. Дякую за це. Рідко доводилося читати щось настільки ціпке.
Юлія Холод відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так вишукано і образно змалювала реальність.Комусь зорі світять, а на когось їх не вистачає...Дуже ніжно і трохи журливо, додала світлого смутку.Розумничка!