Я тільки що прокинулася і напівпримарою іду на кухню. Але я робитиму не каву, яку всі традиційно п’ють зранку, я робитиму собі какао. Поки чайник не почав кричати свою вранішню серенаду, я думаю, чим би то зайнятися сьогодні. В універ їхати чомусь влом. Тай навіщо? Нового я навряд чи там добуду. О, чую знайомий свист. Гаряче какао біля мене на підвіконнику. Чому саме зранку виникає величезне бажання зайнятися с*ксом? Воно інколи буває таке сильне, що стає байдуже з ким, де і як. Головне задовольнити своє величезне лібідо. Скільки я вже тримаюся? Два тижні? Ого! Для когось це аж ніяк не термін. Ну й др*чіть собі тихенько далі! Або думайте про це, якщо м*стурбація для вас занадто аморальне слово. А я хочу сексу. Звісно ж, м*стурбація ніколи не завадить (хто ж як не ти сама чи сам знаєш як зробити собі максимум приємне)), але от халепа, хочеться тепла. Можна сісти й біля батареї, але… чогось таки не вистачає…
Так от, хочеться ласками доводити когось до божевілля, ну і звісно ж отримувати багаторазовий оргазм. Я навіть не можу уявити, що існують жінки, які ніколи цього не мали. Я тоді краще застрелилася б, або виплигнула би з вікна, це вже в кого яка уява. А ще…
Дзвінок у двері. Якого біса? Кого це принесло і як не вчасно. Нитка моїх думок обірвалась. Ну, якщо це…
Ого! Це не той, в кого я хотіла виплеснути залишки мого дорогоцінного какао. Я на нього можу вилити тільки сплеск мого захоплення. І в мене здається шалено запульсувало і помокріло десь там, куди я хочу, щоб поринув Він.
Він – напевно мій особистий демон, якого я не можу і не хочу проганяти. З ним єдиним, не я вибираю, а мене. І мене це заводить. А він все стоїть і не зводить з мене погляду. Він глузує, знущається, бачить мене наскрізь, знає, що буду його зараз, що я не закрию двері, що я не скажу йому про свого нового бойфренда, хоча, його це зовсім не хвилює. Він знає, що зраджу з ним любому, байдуже. Начхати на всіх! Я його хочу. В мене промокли майже все – а він все стоїть і дивиться. Я знаю чого він чекає…
Я поволі просуваюся вперед, плавно, як кішка, ближче до свого едемського яблука. Доторкаюся до його плеча, проводжу вниз по руці,беру його руку і кладу її собі на праву свою бюстину, але він не ХОЧЕ її зжати, він зі мною дражнеться, я опусакаю його руку собі на талію, потім на стегна… Він єхидно посміхається, і вже сам керує рукою.
Христь, ну то твоє...)
