Ось звук дощу – тріскучий і нудний –
аж вирватися хочеться назовні,
вдихнути грому, свіжості озону,
хоч доведеться мокнути під ним...
Ось тиша, що немає в світі тиш,
таких, як ця – глибока і тривожна...
Її, мов кулю, пережити можна –
коли ти в неї кулею летиш...
Онде зоря – холодна і бліда –
зірветься раз і зойком озоветься
востаннє у чиїмсь розбитім серці,
коли до нього вторгнеться біда...
У тиші тиш, у темряві ночей
є промінь Богом даний, що не гасне.
Він там, де поміж двох квітує щастя –
у глибині закоханих очей.
Уміло розкрили образи дощу, тиші,зорі,кохання. Мені дуже подобаються Ваші вірші глибиною змісту і образністю.
Omega відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Насилу інтернет дав мені змогу Вам подякувати (постійно відключався). Я так чекала можливості написати це.Неначе потрапляю в коло знайомих і друзів. Як завжди, приємно бачити Ваші картинки і подякувати за коментарі, оцінки. Успіхів Вам!