в этот вечер мне хотелось стать цифрой на солнечных часах,
чтобы замечать только светлые, радостные дни...
Гарри ГАРРИСОН
Життя смугасте. Кожен раз за білою смугою йде чорна,
потім знов біла..,
чорна,
біла……..
Світлі моменти проходять як мить,
чорні здаються вічністю.
А інколи, навпаки….
При швидкому русі полоси зливаються в сіре марево,
для когось воно видається попелястим,
для інших майже чорним.
Та навіть на сонці є плями, а в повній пітьмі сяють зорі….
Життя як кіноплівка, кадри міняють один одного, і вороття немає. А ми, рідко задумуємось що кожен раз при зміні кадрів наступає повна темрява, ми її не помічаємо,для нас живі і закохані герої співають гімн Життю. Хоч насправді це звичайна зміна кадрів…….. Між якими - чорнота…. І тим не менше вони живі та закохані, дарують нам частку свого кохання.
Чому ж в житті ми помічаємо пустоту, а світлі та яскраві моменти не завжди?Чи не варто, як в старому чорно-білому кіно, карбувати світло. Дарувати собі пам’ять про кращі з пережитих моментів? Зберігати ці уривки в архівах пам’яті, внадії що знайдеться геніальний режисер, і врешті-решт змонтує їх в одну стрічку, яка подарує комусь Твоє тепло………
3,07,2010
