Проміння ти мені своє
Подарував, тому стає
Зігріте серце, що ятриться,
Палає, світить та живиться
Одним яскравим лиш огнем,
Одним тобою, тож тепер
І райдуга вже має колір.
І посмішка присутня в долі,
І заспокоївсь шторм у морі,
Та буря зникла враз поволі,
Отож дароване проміння
Я берегтиму наче зілля
В найглибшім місці на землі,
Де був лиш Бог, де не душі
Ще кроку не зробили там,
У місці, де ти світло дав,
У тій скарбниці потаємній,
Яскравій, сонячній, не темній,
У тім куточку лише ти…
До серця я запрошую зайти…
Ходою война без змагань,
Без зрад, без болі, без вагань…
Запрошую тебе я у свій рай…
Проходь…І двері зачиняй….
зрозуміло, зараз підкорегую... дякую
