О, людоньки, люди – дивне рабське чудо!
Вас вбивають, вас карають, заживо мурують,
А ви все танцюєте, співаєте – і, як райське блюдо,
Панів своїх шануєте, а вони глузують. . .
Глузують, втішаються собі на розвагу,
Об вас ноги витирають у свою наснагу!
І не бідкаються – чи ви їли, як там діти ваші,
Та на рабській долі вашій заробляють гроші!
А у посмішці слащавій, гидкій –
Щур-політикан, занадто швидкий,
Ляси про життя людське торочить,
Рай земний, із-за хмарин пророчить. . .
Рай земний, зі своїм рідним кланом,
Відгороджений вже кастовим парканом
Від Народу, челядь то придвірня,
Бо вони панам, при владі , геть не рівня!
Але, щоби гроші з-за кордону мати,
Треба гарно в демократию зіграти.
Словоблуддя віддають всім за Свободу,
За любов до України і Народу!
І так буде, доки людям не дійдеться,
Не зрозуміється – не продається:
Ані життя, ні Совість, ні Свобода
І ні Краса, ні Розум у свого Народа!
ID:
200040
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 08.07.2010 23:42:09
© дата внесення змiн: 08.07.2010 23:42:09
автор: Артур Седой
Вкажіть причину вашої скарги
|
