т́ого дня небо плакало зливами...
світ поморщив старече чоло
грона хмар напівсонно й глузливо
шаруділи, ковтали пігулки,
запивали чеканням блудливим
заперечення, ніби цілунки
не шрамують та слід всеодно
обпікає, обплутує тіло.
на тремтячі повіки зрадливо
кліматичними зонами гамір
опускає своє божевільне
трактування розпачливих мук.
штори спущені. сіра байдужість
присоромлено під простирадлом
ворохнулась. повільно й безладно
визрівають на кавовій гущі
безнадійністю знедбані душі.
пелехаті химери шизоїдно
задивляються. кляті стероїди
активують гіркі почуття.
проти течії...та не одна.
проти ночі із келихом солоду -
голий нерв голій правді не подруга.
ненароком, а може й зумисне
п"яний вітер над скронями висне.
недолугими фразами, примхами
у намисто нанизуюсь,
вчинками відгороджуюсь, відтинаюся.
завтра знову дощитиме. зграями
відлітають у вирій птахи.
подзвони мені...
подзвони...
забираю намисто емоцій нанизаних на оголений нерв, божевільні дощі. кавові пророцтва з домішками солоду...п"яний вітер зі зграями таких фанатично замріяних птахів і тягну то додому (в мене є окрема скарбничка )
little black відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
сегодня - я его понял...Вчера мне показалось это сплошной путаницей образов. А теперь сознание пролетело по стиху невероятно быстро - я даже не ожидал от себя такой скорости с моим-то знанием укр.
Я даже мысленно нарисовал картину. Два цвета: чёрный и серый.
little black відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
гадаю ти той, хто просто не може мене не зрозуміти ...я в цьому впевнена...
...я в цьому впевнена...
