Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Радченко: *За мить єдину (МАМІ) - ВІРШ


Радченко: *За мить єдину (МАМІ) - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 20

Пошук


Перевірка розміру




*За мить єдину (МАМІ)

Радченко :: *За мить єдину (МАМІ)
Згасають зорі, Збира їх вічність. Чиє то горе? Забута ніжність. Чиї то сльози? Печаль чия то? Душа в облозі, Душа розп́ ята. Розп"ята болем І вічним страхом. За тихим полем За мить - на плаху. За мить єдину Все обірветься. Й до зірки лине Душа і серце.

ID: 190379
Рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 18.05.2010 17:47:35
© дата внесення змiн: 17.04.2011 21:22:22
автор: Радченко

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (880)
В тому числі авторами сайту (21) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 0
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

tatapoli, 11.10.2011 - 21:51
12 12 12
За них! 31 31 31
give_rose
 
Радченко відповів на коментар tatapoli, 01.01.1970 - 03:00
Вічна пам"ять. 16
 
Любов Іванова, 21.09.2010 - 11:07
Не пішла у вічність та остання мить..
Оця тема вічна й дотепер - болить..
17 17
 
Радченко відповів на коментар Любов Іванова, 01.01.1970 - 03:00
дякую,Любочка, за розуміння. 16 16 16
 
Немає слів... flo26
 
Радченко відповів на коментар Татьяна Маляренко-Казмирук, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. 16 16 16
 
Ninel`, 18.05.2010 - 21:13
Хвилююча тема,але вічна. 12 12 12 06 07 flo15 flo03 flo08 06 07 01 flo15 flo08 flo02 flo03 06 07 flo08
 
Радченко відповів на коментар Ninel`, 01.01.1970 - 03:00
Так, вічна. Дякую за порозуміння. cry
 
Борода, 18.05.2010 - 20:10
Болюча тема, яка завжди вражає в саме серце, бо хто є найдорожчою людиною в житті кожного і чию втрату ми завжди розцінюєм як =до= і =після=.Це наші матері і як би того не хотіли, але цей кордон болю суджено пройти. Спасибі за вірш! give_rose
 
Радченко відповів на коментар Борода, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Так, мами, скільки б років не було нам самим, всеодно не хвататиме. Я тепер розумію свою маму: коли померла бабуся, а їй було 80 років, мама до самої своєї смерті згадувала її. flo06
 

Нові твори