***
Чому буває так, що нас не чують,
За безліч слів не бачать нашу суть,
Чому уже нас більше не шанують,
Лиш одиниці бачать власну путь?
Буває так, коли слова втрачають-
Свій образ, душу, цінність золоту,
Коли в звучанні наших фраз вбачають-
Принизливу людині пустоту.
Вірш такий правдивий...Людям часто не вистачає розуміння.Особливо, коли спілкуюсь з дітьми - розумію, яка це насправді величезна проблема!!!Ми не вміємо слухати!!Вірш - чудовий!! Приємно, що ви з м.Рівне Чудове місто Тут найпривітніші люди
богіра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, є ще величезна проблема в тому що ми не хочимо чути не лише дітей, яким потрібно говорити тільки правду, але и себе, боячись побачити ..., ми чуємо всіх окрім себе і тих кого дійсно потрібно почути.Я надіюсь Вас не образила
Навіть,я -твоя подруга,інколи тебе не чую!Пробач за це!Просто інколи ми навіть самих себе не чуємо,бо не хочемо! Та з часом відлуння до нас таки доходить.
богіра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
проблема напевно у тому що перш за все боємось побачити себе не білими і пушистими, а трішки агрисивними, вразливими, забуваючи що в слабкості жінки її сила, а вираження ємоцій природнє для людини, я про себе. спасибі.заходь на