Я чую мов природи шепотання
Я бачу ночей принаду зіркову
Я відчуваю всі людські благання
Я богів возвеличу ними живу
Я знатиму як не потрапить в пекло
Я все почую та омину біду
Я серцем відчуваю що не смеркло
Я бачу не по краю провалля йду
Я краю своє серце я конаю
Я у двох руках все мрію тримаю
Я в душі поетом трагіком стаю
Я до кохання єство закликаю
Я на коліна поперед ним впаду
Я попрошу в богів собі пораду
Я вже не сплю уже лише дрімаю
Я мов птахів сни свої відпускаю
Я без упину згори кудись лечу
Я просинаюсь і у душі тремчу
Я відчуваю живу в кошмарнім сні
Я знаю якась сила мститься мені
Я не живу щодень тлію страждаю
Я кожну мить в минуле повертаю
Я чую на круги свої вертаю
Я підбитий птах крил не відчуваю
