ти відчуваєш наскільки загусло повітря?
це вже не ми це воно стало дихати нами
час переходить у градуси відстань у літри
формули різні але результати ті самі
бачиш зима вже дісталася навіть до страху
він замерзає і репає по вертикалі
тріщини ріжуть зап"ястя - та ну його нахуй! -
ми ж навіть власної крові уже не злякались
ми вже давно розучилися жити як треба
може і добре бо нам все одно не вдавалось
ми не шукаєм ключів ми формуємо ребус
тільки зима нас уже наперед розгадала
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
благодарю
04.02.2010 - 14:08
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
на кожне вушко - своя подушка
04.02.2010 - 13:08
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ти ж мій хороший! мені оцих всерозуміючих "..." бракувало (без іронії!!!)
04.02.2010 - 10:30
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую
а лексика... ну це ж нормальний історичний процес розвитку мови і суспільства. на жаль, зараз не приведу прикладів (пам"ять вже давно набрала вигляду сиру "Радомер" ), але достеменно відомий факт, що чимало слів, які вважались брутальною лайкою чи жаргонізмами в мин.столітті, зараз увійшли у звичайний буденний вжиток. норми змінюються, і мовні - не виняток. "Неподвижное портится" (якийсь дуже мудрий древній зморшкуватий китаєць)
Оценка поэта: 5 чудовий вірш, але ота клята ненормативна... Може краще щось з дахом... підправити, вибачаюсь, у віршу, не в автора...
Кортить - у обране...
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую на доброму слові
розумієте, ненорматив - це не лайка, не образа, на табу, врешті-решт. це форма виразу емоції і своєю різкістю і чіткістю вона дуже гармонійно вписується в дану композицію інша форма, гадаю, губилася б на заг.тлі
дякую дуже. і - доброго ранку!
Оценка поэта: 5 Нас перетравить повітря, і випустить ззовні,мокрим снігом з дощем ми проникнем скрізь шкіру у кості.
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ой...
ну...ееее... воно ж нас не їсть, а просто дихає нами... і випустить нас назовні вуглекислими і вогкуватими, як молочно-кислий туман... а в тумані придумувати ребуси, лабіринти, магічні формули і всякі такі головоболі - як той ж голівкою об землю
дякую на доброму слові 
