Не може зникнути, не може виникнути з нічого те, що є завжди. Те, що є Суттю усього живого; Матір"ю, у лоні якої виношувався увесь світ.
Любов.
Любов - це Бог. Бог - це Любов. Тому прояви їх багатоликі, багатогранні, неочікуванні та завше щирі.
Чого ще можна просити, як не Любові? Бо вона є началом всього. Не раз у сні, у Яві, у всіх діяннях чується : Пошли мені, Боже! Зішли на мене Любов, оселися в моєму серці. Повідкривай усі мої внутрішні засуви, замки, позривай ланцюги, порозбивай затемнені вікна, вивільни з мене ту дивну бранку, що зацькована цим світом, і запроторена у найглибшу камеру схову мого єства.
Звільни...
Я буду з Радістю народжувати її щохвилини, щосекунди, щомиті; тішитися, як власній дитині; колисатиму в долонях та відпускатиму до Сонця, неначе пташа у перший політ. Буду любити її, як себе, викохуватиму кожен йон її світла і даруватиму її світові,
аби відбивалося її сяйво від усіх очей, втрапляло теплом у кожне серце, топило кригу байдужості і черствості та виходило назовні джерелами усмішок.
І світ таки зміниться!
Любов...
Бо наш світ - Любов!
Бо ми - є Любов.
Бо я - Любов...
