Мереживо душі -
тонке прозоре,
Мереживо душі...
Лиш знають зорі
тремтливий звук
сріблястих струн,
мов легіт вітру
щемний сум
таємних мрій,
надій, бажань,
забутих прагнень,
сподівань,
політ між зір
в простори ночі,
в небесний вир,
у сни пророчі...
Мереживо душі
згорну в сувої,
Мереживо душі -
блищить сльозою...
Адель Станіславська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Машенько! Рада Твоєму візиту.
22.01.2010 - 14:02
Ось гляньте, як тоді виходить:
(11) Мереживо душі - тонке прозоре,
(11) Мереживо душі... Лиш знають зорі
(0 тремтливий звук сріблястих струн,
(0 мов легіт вітру щемний сум
(0 таємних мрій і сподівань,
(0 забутих прагнень та бажань,
(09) політ між зір в простори ночі,
(09) в небесний вир, у сни пророчі...
(11) Мереживо душі згорну в сувої,
(11) Мереживо душі - блищить сльозою...
Мені здається, так би було краще...
Але вирішувати Вам, ви ж автор.
Адель Станіславська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я розумію, про що Ви кажете. І варіант Ваш хороший. Я й сама одразу бачила, в чому кульгавість вірша, хотіла правити. Але вирішила, що не мінятиму. Так воно мені більш до душі. Не гнівайтесь на мою впертість
Ще раз дякую, за щире намагання допомогти.