вона чекала смс...смс від нього...хоч всі надії вже згасли, годинник показував 1 ночі...але вона сиділа і дивилась чарівним поглядом на свій телефон...
вона навіть не помітила, як на вулиці випав перший сніг...перший, але дуже рясний...він вкрив всю землю досить товстим білим шаром...на вулиці було - 10...досить холодно, як для початку зими...
але в неї на серці було ще холодніше...її сердечко покрилось кришталями льоду...ніби такі гарні,блискучі...а причиняють несамовитий біль...її очі були змучені, вони вже не замічали красу оточення...думки хотіли говорити лише про нього...вони говорили мовчки...на вулиці було так тихо, що було чути падіння сніжинок...
чорний ворон...це єдине на що вона звернула увагу...ворон ходив біля неї,як відображення стану її душі...така ж темна..самотня...в любий момент може зірватись і полетіти...любить все блискуче, любить те, що інші призирають...вона не така як всі, вона порушує всі правила, щоб добитись свого, щоб вижити...
усі сльози, які спадали з її щік, зразу ж замерзали...очі наповнювались холодом...вони забули що таке ласка,доброта,сонце...вони живуть тепер в тьмі...
прийшла смс...очі загорілись,серце забилось...руки заніміли і ледве нажимали на клавіші..
але....але смс не від нього...
руки затремтіли і телефон впав у кришталевий сніг...немов камінь на серце..
ворон взлетів..і забрав з собою і душу і серце...він віднесе їх туди де немає тепла,де немає сонця...де вічна темрява і вічний холод...
а мила дівчина так і лишиться сидіти на колючому морозі,тримаючи телефон в руках...у повітрі застинуть замержші сльози...час зупиниться...тіки вітер буде розвіювати її темно чорне волосся, даючи знак...що вона все ще існує...але лише існує...
