Бувають  дні,  коли  очима,  серцем  та  душею,  
Майбутнє  чітко  й  ясно  споглядатимеш  своє,
В  порядку  змін  потреб  або  народженню  ідеї  
Складаєш  лабіринт  під  назвою  -“Понад  усе”.

(нажаль  або  на  щастя)  Поетом  визначним  мені    не  стати,
Психологом-хірургом,  що  оперує  настрій  й  думку,  теж  ,
Хоч  знаєте,  в  житті  сьогодні  головне  не  спати,
Не  плакатись  комусь,  а  рватися,  мов  лев,  лише  вперед.  

Ой,  знову  мабуть  скажуть,  що  віршик  не  по  формі,
Слова  гуляють,  не  причесаний,  не  по  уставу,
Але  ж  я  не  майор,  не  генерал  не  підполковник,
І  не  солдат,  щоб  бігати,  як  всі,  стрибати  крізь  канаву.

Проблемами  своїми,  ділився  разом  з  Вами,  
Хоч  іноді  і  сам  комусь  в  біді  допомагав,
Часом  комічно,  часом  сумно,  сипав  я  словами,
Бувало  різне...  бувало  і  таке,  що  грізно  я  гарчав.

Я  дякую  усім  хто  відчинив  шпарину  щастя,
Ви  надзвичайно  щирі,  вірні  та  талановиті  друзі,
Скажу  „Бувайте”,  та  до  зустрічі,  чекаю  в  гості,
Вірте  в  правду,  хай  щастить  та  доброї  Вам  музи.
 

(  присвячую  усім  поетам,  друзям  однодумцям  з  котрими  встиг  тут  познайомитись  та  потоваришувати)

ID: 160928
Рубрика: Вірші, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.12.2009 10:47:15
автор: Ярослав Клочник