Сонце…
пригріває землю,дає життя усьому живому,
Дарує радість та усмішки….
Хмари….
нежданно,негадано закривають собою небесну безодню,
Забирають усе світле,навіюють смуток….
Дощ…
дивлячись на нього…з одного боку,радіємо,як і сонцю,
Він також дарує життя,а життя-це завжди радість…
З іншого боку – це смуток,це сльози неба….
Здається,три природні стихії,а скільки спільного з людським життям…
Сонце-як біла смуга у житті,у долі,
Смуга щастя,радості,сподівань,добрих думок,мрій,у яких все прекрасно…
Хмари….
сіра смуга…
Усе,що дарує сонце починає тьмяніти,усвідомлюємо,що щастя не вічне…
Меланхолія…
Дощ…
чорна смуга….змиває усе на шляху,не залишається,здається нічого…
Ні радості,ні усмішок,ані мрій….але,
є ще вітер…..
Лише йому підсилу розвіяти дощ,розігнати зловісні хмари,
Повернути сонце,яке пригріває землю,дає життя,
Дарує радість душі від добрих думок,мрій та сподівань у яких,
Не дивлячись ні на що,не вмирає
Віра,Надія та Любов!
ID:
159886
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 08.12.2009 10:46:49
© дата внесення змiн: 08.12.2009 10:46:49
автор: Ольга Гордзій
Вкажіть причину вашої скарги
|
