Ти живеш в мені, в моїй крові, в кисні, в серці, в голові, в очах........Тобі так солодко тут, поряд з тінню... Тому ти не хочеш помітити що поруч з тобою є я..
Одна половина тебе живе своїм незнаним мені життям...а інша ділить кожну мить з моїми відчуттями...ти придумав мене?..мм..ні...швидше ти втілив мене у реальність...мені так добре з тобою..добре бути тобою..жити тобою, мріяти тобою...але не любити..це важко...і на стільки боляче, наче відривати пелюстки від маленького весняного крокуса...а я люблю осінні...немає значення...
Важливим є те, що ти не підозрюєш на скільки ти від мене залежний...
Другу половину тебе я знаю досконало, краще за всіх...за тебе...я вдихаю твій аромат кожного ранку...бачу твої сни кожної ночі...відчуваю те, шо й ти... не сумуй, бо сльози поллються у мене...Ми поряд..Я знаю, ти відчуваєш це....
Лише очі у мене не твої...ти дивишся ними не на мене..на іншу...я не можу в тебе їх забрати..ти станеш сліпцем і підеш блукати світом. А як я залишусь безе тебе?! Моя пошматована половинка змеркне, пропаде.....
Тепло дотику....дихаю тобою..пишу тобою...з тобою... Ти так близько..і так далеко...
Вона мене багато чого навчила, хоча й через сльози.... 
