Тяжка хвилина, ніби вічність,
Заполонила подих мрій,
Розвіяла їх в потойбічність,
У світ без віри і надій.
Прийшов цей час. Женця я кликав.
Чекав його, благав, просив.
Я рвав волосся злісно й дико,
Я вихваляв його, молив.
Я поливав сльозами тіло,
Палив вогнем в душі свій страх,
Та Жнець не йшов, душа не мліла,
Він не з’являвся на очах.
Чому залишив мене долі?
Яка весь час мене гнітить!
Чому стою без тебе в полі?
Прийди й візьми жахливу мить!
Кричав як звір перед бідою,
Кричав до Бога й стихлих мрій,
Та шепіт пролунав за мною:
- Нажаль не можу. Час не твій.
Оценка поэта: 5 правда - на все свій час. І взагалі, я чомусь впевнена, що все життя людини прописане Кимось наперед. І навіть коли вона постає перед вибором, то навіть сам вибір продиктований відповідно до прописаного. Не знаю, на скільки зрозуміла моя думка))
Астарот відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ти абсолютно права! Ми можемо щось змынювати, але хіба що в найменшому. По собі знаю. Наприклад: звичайний сон попередив про сутичку...намагався і уникав до тих пір поки не забув і це все одно одразу сталося.
Омар Хайям писав так:
Если путь твой Всевышним начертан давно,
Ты получишь лишь то, что тебе суждено,
Не мечтай о незбыточном, о невозможном,
Не моли, не завись от того, что дано!
Ось так! Дякую!
03.12.2009 - 15:07
Астарот відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оценка поэта: 5 Мені подобаються такі вірші,щоб цікаво було читати до кінця.А то буває,поки прочитаєш до кінця, то забув про що і мова йшла.А вірш повинен читати і з нетерпінням ждати: а що далі?, яка розв'язка?
Астарот відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Мені приємно А далі буде все чудово! За щасливе життя!