Солодкі сни,коли поруч заснуло дитятко,
Коли ніжно торкає вві сні твоєї руки,
Коли дядько-Морфей у пітьмі прослизнув до кімнатки
І поклав оберемок снів до слабкої руки.
Перший день вже брюмера,тобі сняться якісь декабристи,
А у спальні стосами у шафі книжки,
Щоб життю не радіть-треба бути якимсь песимістом,
Й нарікать,що усе те життя аж до болю важке.
Одноманіття вмерло тут,коли ти спиш так особливо,
Так безтурботно,легко знаєш:все о'кей!..
Усі дзвінки і справи-не важливі,
І сон твій стереже дідусь-Морфей.
Предчуття чогось нового лине крізь твій сон,
І десь на терміні "підсвідомість" зваблює прозріння,
Навколо темрява ,і дзвонить телефон,
Його вібрації ледь-ледь торкаються сумління.
Це сталось уві сні, і весело обом,
І посмішка крізь сон,мов зелень взимку,
Росте,та не під снігом,під сн`ігом,
І спиш ти місяць весь,а не годинку.
Те відчуття не передать-замало слів,
Солодкий щем і тепла ніжна ковдра,
Мій мозок радість нескінченну пережив ,
І вже настроєна до гри цинобра.!
