Колись цікаву притчу мені розповіли:
Відбулись ці події в далекій стороні.
Там жили дві красуні - Аніта і Катрін,
В котроїсь народився хороший,гарний син.
В котрої ж народився?Цього ніхто не знав
Чи то бува лелека зненацька заблукав,
Чи може через поле вони удвох ішли,
Дитину у капусті вони разом знайшли.
Для жінки молодої дитинка- над усе,
Коли лежить під серцем чи коли груди ссе
Коли протягне ручку і слово промовля
Найперше і найкраще на мовах всіх "мама"
І у майбутнім буде велика гордість -син.
І до судді звернулись Аніта і Катрін.
Переконати хоче Аніта і Катрін,
Що тільки їй належить її маленький син.
І так вони ридають, що людям рвуть серця
Та дуже мудрий вихід знайшла пригода ця.
Суддею був старенький і мудрий Соломон,
На очі кепсько бачив, впадав частенько в сон,
Та мав він чуле серце і розум в голові
(історію цю знають старі і молоді)
Лукаво подивився на гарних молодиць-
Вони уже вмлівають,велів їм підвестись
І мовив мудрий старець:ведіть сюди дитя
Всевишньому належить саме його життя.
Візьміть його за руки і кожна потягніть
І хто сильніше любить, всім людям доведіть,
І котра переможе, ту мамою назвем
І до її хатинки дитинку відведем.
Аніта раптом зблідла.Всміхнулася Катрін
Я знаю, я сильніша і це буде мій син!
Аніта поточилась і каже: Заберіть...
Якщо його тягнути, то в нього заболить.
Все люди зрозуміли,
всміхнувсь старий суддя.
простіть, що нагадала
сьогодні притчу я
