Ой, гойдала мати
Ліжечко в кімнаті...
Сина колисала,
Йому примовляла:
"Ти рости, синочку,
Будеш гарним паном,
Будеш ти заможним
І розумним самим".
Так співала мати,
Тихо примовляла,
В ліжечко маленьке
Слізоньки роняла.
Ось, минули рочки,
Виріс вже синочок.
Треба йти навчатись,
Познань набиратись.
Відпускає мати
У велике місто
Сина нанизати
Життя у намисто.
"Ти навчайся, сину,
Вступиш в інститута,
Бери гроші, вийдеш
Поміж добрі люди".
Знайшлись "добрі" люди,
Уважні й ласкаві.
Як почули гроші,
Стали геть цікаві.
"Нащо тобі вчитись, -
То ж сенсу не має.
Ми лишень гуляєм,
Та й горя не знаєм".
Пішов хлопець гарний,
Покинув навчання,
Пив, гуляв до рання,
Ось і все кохання.
Йшов час. Люди "добрі"
Почали навчати:
Кайф ловити добре
Та без крил літати.
Повернувсь додому:
"Зустрічайте, мамо!"
(Подивіться, мамо,
На сина - наркомана)...
"Ой, що ж ти нарОбив,
Синочку, родимий!
Загубив, запрОдав
Дух ти свій невинний!"
"Відпустіть, матусю,
Піду я у люди.
Не тримайте, мусю...
Втечу я в нікуди".
Соромно дивитись
В материні очі...
Боляче триматись...
Але ж тіло хоче...
Роки поскитався,
Повернувсь до хати,
Туди, де є мати, -
Тижні доживати.
"СНІД схопив крізь голку
Та вже швидко тану.
Ви пробачте, мамо,
Сина - наркомана..."
Ой, гойдала мати
Ліжечко в кімнаті...
Порожнє гойдала...
Та й серденько встало...
10.10.2008 р.
дораб. 01.07.2009г.
Галина Верд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У нас таких, нажаль, майже піводещини молодиків - страшно, що ними ніхто не опікується, живуть, як можуть, крадуть, вмирають дуже рано. Ось такі справи. Народиш, а потім іди знай, яка твоя дитина виросте. Головне, що у цьому поганого: нашому уряду начхати - їм як менше електорату, то й краще. Все менше "баранів" переконувати (не на мою, звісно ж думку, а так вони до нас ставляться - як до безмізких тварин, а ми й приймаємо таке ставленя до себе): http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144218
Галина Верд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо. Так бы хотелось, чтобы не было на свете страждущих, но в наше беспринципное время их с каждым днем все больше и больше. Как же им всем помочь? Ну хоть дать другим пищу для размышления о них. Благодарю, что Вы тоже являетесь членом "Клуба неравнодушных" (это не официальный клуб, так, просто виртуальное понятие, состояние души, так сказать)
Оценка поэта: 5 Грустно...а че она...отдала бы его на принудительное лечение...хотя это было бы где то в середине стиха... а концовачка вышла бы та же...
Галина Верд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Эт точно - только стихотворение бы еще больше затянулось, а результат обычно всегда плачевный. К сожалению. Не знаю, как в Вашем регионе, а для Одещины это особо наболевший вопрос - очень обидно и жалко, что правительство совсем не уделяет внимания этой проблеме. Наверное, ждут, когда чтобы побольше вымерло - чем меньше элкторат, тем легче им управлять.
Галина Верд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да, вот так растишь, душу вкладываешь, а потом раз... и нашлась неподходящая компания - а матери что делать остается? Как повлиять, когда уже поздно. Садить своих детей на короткие поводки и далеко не спускать, чтобы никто не испортил? Рада, что разделили.