Юрбі, що супроводить козака на місце страти,
Назустріч вийшла дівчина із білим рушником.
Під пострілом людських очей вона жадає стати
До шлюбу із зарученим зі смертю юнаком.
Дружиною тому, кого, насправді, вперше бачить.
Не відає й про те, який він злочин учинив.
Життя його – лихе, але для неї більше значить,
Ніж гідна смерть, яку в бою він ще не полонив.
У натовпі батьки доньку в думках благословляють.
Їх подив швидко втілився у радісну сльозу.
Тепер вони в кровинці Берегиню споглядають,
Яка коханням відверне від парубка біду.
Про цей неписаний закон у звичаєвім праві
Лиш вітер-розбишака із вербою гомонить.
Бо люд пристав на ту мету й чинити суд не вправі,
Тепер хлопчина свою долю має сам вершить.
А він – уплач, і на коліна впав, схилився низько
До ніг Богині з обрядовим рушником в руках.
– Я не пізнав любов в житті, тепер вона так близько,
А вчинок твій в моїй душі на бруд наводить жах.
Пробач мені, я обираю смерть таку навмисно,
Бо так очищу душу я майбутніх діточок.
А ти іще вдягнеш вінок весільний урочисто.
Зізнаюсь, я таких, як ти не зустрічав жінок.
І довго ще козак в дівочі очі зи́рив чу́дно.
– Мабуть, то в них душа, а в ній любові вічність – Бог.
Й на ши́бениці звис він, давши дуба привселюдно,
Та з гідністю пішов з життя, хоча й без перемог.
01/03/2009
Оценка поэта: 5 гарний вірш, чудово написаний і сюжет цікавий.
тільки прочитавши назву я чекав іншої кінцівки, а тут все так трагічно.
Ростислав Свароженко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за хороший відгук! Щодо кінцівки, уникнувши страти козак не уникнув би розплати за забруднену, сповнену агресії душу, яка має інерцію хибного світогляду. От тільки розплачувалися б за це його майбутні діти, заради чистоти душ яких він і відмовився від шлюбу. Коли хворіє, вмирає тіло заради душі, любові - це не трагедія. Трагедія - коли душа вмирає без любові у тілі.
Оценка поэта: 5 5 , але не рахуючи останній стовпчик.
Справа не у змісті, а у формі і ритміці. Радив би підправити.
Ростислав Свароженко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячний! Приховувати не буду, останній найтяжче давався. Знаєте, в сиву давнину справжні майстри певного мистецтва свій витвір, якщо він виявлявся ідеальним по всім параметрам, спеціально чимось псували, щоб ідеальною формою не затьмарити, не спотворити зміст. Тоді такий витвір ставав шедевром. За пораду дякую, так ритм шкутильгає в останньому, але я більше приділяв увагу змісту.
Оценка поэта: 5 хотілося, правда, іншої кінцівки...
Ростислав Свароженко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В одному житті парубок і дівчина можуть лише зустрітися - це їх духовний шлюб, а в наступному - зустріч вже втілиться в громадський шлюб. Дякую за високу оцінку!
