Ти заснула собі й мирно спиш
В ліжку теплому аж до світанку
І так солодко в сні тім мовчиш;
Я ж в наряді закритий, як в танку.
Ти проснулась спокійно собі,
Вмила личко і випила кави;
Я ж бо час загубив у добі,
Чищу зброю вже ради забави.
Ти новому всміхаєшся дню,
Всі відкриті для тебе дороги;
Наш загін потерпа від вогню
І нема в нас доби без тривоги.
Ти увечері вип'єш вина,
Споминатимеш нашу розмову,
А мені дасть наказ старшина
Сни твої берегти пречудові.
27 квітня 2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010197
дата надходження 03.04.2024
дата закладки 04.04.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2022
Ти ще не встиг
договорити звичайну фразу вітання,
коли я закохалася.
Перша думка: «[i]Так[/i] – вперше!»
Друга: «І так – [i]востаннє[/i]!..»
(Втім, так було щоразу…)
Ми сиділи десь на терасі
за столиком; час від часу
я відводила очі від
абсолютно незрозумілого зараз
слова «меню»
(дієслово?),
щоб глипнути вбік, на сонце,
бо воно здавалось мені
не таким сліпучим,
як твоє привітне обличчя…
Щоб приховати
гарячкове тремтіння рук,
я кинула ложку в горнятко
з кавою, вдаючи,
ніби розмішую цукор:
я просто тримала її в руці,
а вона скажено дзеленькала,
б’ючись об фаянсові стінки –
наче серце у грудях моїх!
Ти ще про щось говорив,
а я вже стрімко летіла
на невидимих крилах кохання,
обганяючи світло і час –
аж довелося вхопитись
за білий трикутник серветки
(про всяк випадок,
бо летіти на крилах кохання,
борсаючись у повітрі,
приборкуючи спідницю
та гублячи розум і туфлі,
гірше, ніж впасти з стільця, -
так вважають поважні люди);
ти ще уточнював щось
і записував номер
мого телефону,
який тобі диктували
мої губи, – а моє серце
гупало все гучніше!
Бо були ми з тобою не тут,
а далеко-далеко – в едемі
або десь на краю землі,
на незнаному третьому полюсі,
до якого одвічно спрямовані
пульсуючою любов’ю
намагнічені душі…
Ми з тобою ходили небом,
золотаві зривали зорі,
пірнали в глибини,
сіяли сміх,
зазирали у вічність,
смітили часом;
ми читали вірші,
ліпили сніжки,
спалахували,
згасали,
вмирали та воскресали,
розгадували сканворди
і таємниці світу,
малювали рожеві квіти,
слухали навіжене ячання чайок,
купували чайник,
сварилися,
дарували грішному тілу небесну ласку,
їли паску,
годували з рук
лінивих мегалодонів,
цілували доню,
ростили сина, –
я була твоя наречена,
коханка твоя, дружина.
…Ти подзвонив наступного ранку –
і я пропустила виклик
(твій та долі).
А потім, подумавши кілька секунд,
видалила твій номер.
Не сердься, любий!
Бо все, що лиш мало бути,
було минулим.
То все тахіони кохання,
то їхня провина
у тому,
що наше завтра –
вчорашня днина…
Не сердься, бо згасло сонце.
Лиш сон це!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958005
дата надходження 29.08.2022
дата закладки 03.09.2022
Я хочу Вас.
Душею, а не тілом.
Дістати б серце, сховане на дні,
і щоб воно мене отак любило,
як Вас любити суджено мені.
А ще я хочу, щоби уночі
своїх очей Ви ніжних не зімкнули.
Щоб думали, чи спиться вже мені,
й чи мої руки Ваших не забули.
І щоб здригались, бачачи мене,
і щоб від дотиків моїх немов горіли,
і щоб не вірили, що це усе мине,
і щоб мене - як я Вас - полюбили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954238
дата надходження 24.07.2022
дата закладки 24.07.2022
Я ще пам'ятаю ці ночі на дотик.
На згадку про кожну - пелюстки стокроток
Між буднів безликих столичних нуртовищ,
Закладки любові, розкрилень, дивовищ.
На запах і смак ночі й дні пам'ятаю -
Скарбнички утіх і гірких наших таїн.
Цілунків акорди і любощів рими,
Гарячі шептання і скрики: "Не стримуй!.."
Стріч наша - троянда тендітна зимова.
Над "і" всі крапки вже давно... Ані слова!
В обіймах моїх ти, і кожний твій дотик -
Мій щем і маленька пелюстка стокроток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937213
дата надходження 16.01.2022
дата закладки 16.07.2022
Свободу
Хочуть
Ізолювати
Дикуни -
Неадеквати
Імперського
Войовничого.
Але
Резонно
Відреагувала
Атмосфера :
" Рашка -
Изгой ! "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952723
дата надходження 09.07.2022
дата закладки 10.07.2022
Надихни мене легким спомином,
Пригорнися до мо́го плеча.
Надихни мене теплим спогадом,
Мов наївне, маленьке дівча.
Надихни мене своїм поглядом,
Що застигне, зустрівшись з моїм.
Надихни мене своїм привидом,
Що з'являється поміж руїн.
Надихни мене ніжним дотиком,
Хай здригнеться усе моє тіло.
Надихни мене, ставши котиком,
На вербі́ гойдаючись сміло.
Надихни мене щирим усміхом,
Що полонить тво́ї вуста.
Надихни мене своїм запахом,
Я відчую його крізь міста.
Надихни мене літнім променем,
Розігнавши невпинні дощі.
Надихни мене своїм іменем,
Всім, що маєш, мене надихни.
13.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950494
дата надходження 14.06.2022
дата закладки 22.06.2022
Дрімали в ліжку дві чужих людини,
Одному стеля - небо, іншому тягар.
Їх зігрівали вже не Душі - спини,
І сон, як спільний ночі дар.
Одного рятувала склянка віскі,
А іншого безкрайній інтернет.
І до інтиму, нібито у війську,
Свій готував окремо кулемет.
Щоденник був у галочках барвистих
І ніби все нічого, до пуття,
І повна чаша, совість чиста,
От тільки " гірко" від буття.
Дрімали в ліжку дві чужих людини,
Сховавши мрії в забуття,
І сум, і почуття провини,
Що не таке хотів ЖИТТЯ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886495
дата надходження 20.08.2020
дата закладки 21.08.2020
зараз обвалиться,грохне
небо в калюжу щосили
кинь в сірникову коробку-
буду на люстрі сушити
зараз розсиплеться,лусне
капосне і волохате
на веселкові пелюстки-
буду в букети збирати
небо листівкою-вітер
навпіл його перегнув
ти сам того не помітив
як душу мою роздягнув
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204784
дата надходження 07.08.2010
дата закладки 23.05.2018
У світі є лише два різновиди людей:
чоловіки і жінки.
Не звертайся до мене на "Ви",
бо тоді почуваюсь інакшим.
Світ складається з двох половин,
що воз'єднуються, покохавши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248923
дата надходження 22.03.2011
дата закладки 06.05.2018
Не плач... Не треба, ти ж бо знаєш,
Я не люблю жіночих сліз.
Не вгвинчуй в серце, я благаю,
Печалі й смутку саморіз...
Так, знаю... Знаю... Добре знаю-
" В нас не війна, у нас АТО..."
Й не відповім на запитАння
Твої німі: " Крім тебе... Хто?!?!",
" Чом не сусід?! Чи ти - найгірший?",
" За що?! Скажи мені, за що?!?!"
" Чом не комусь замінить ліжко
Настил з неструганих дощОк?"
А що казати??? Що сусіди
Давно вже в Польщі чи в Москві?
Чи й просто... УзялИсь хворіти...
А я... Що я скажу тобі???
... Ні... Не найгірший, не найліпший.
Звичайний: дім, сім'я, донька...
Усе це, кажеш, важливІше???
Та так.... Родина - не АК*...
Не зміг би я інакше, люба...
Бо, як не я, то й справді, ХТО???
Комусь чиїсь ловити губи
Комусь - у берцях у АТО...
Там все не так... Усе інакше.
Там " сірі зони"... "Лугандон"..
Там всю інфу " зливає" Раші
З генштабу " штопаний г...ндон".
Там п'ють горілку, а не " К'янті",
Там " п'Ятки"** смалять, не кальян.
Там не ведуть багаті франти
Своїх " підстИлок" в ресторан.
Там кров і бруд, стріляють " Гради",
Там контрабанда й шоколад...
А на проспекті у " Донбабве"
Йде з полоненими парад...
Усе це правда... Й, навіть, гірше...
Там сморід крОві та лайна...
Пробач... Не зможу стати іншим,
Бо Батьківщина, бач, одна...
Одна...її не вибирають...
Банальність... Пафос... Я такий...
Це - щось,що в гени закладають
Діди та прадіди... Й батьки...
Не плач... Не треба... Ти ж бо знаєш,
Я не люблю жіночих сліз...
Не вгвинчуй в серце, я благаю,
Печалі й смутку саморіз...
* АК - автомат Калашникова;
** " п'ятка" - цигарка з "травкою".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603301
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 01.09.2015
Ти, осене, зітхаєш у кутку
Вікна мого, на теплім підвіконні.
Поворожи на мідному листку,
Чи – ось тобі мої важкі долоні.
Поворожи, а в очі не дивись,
Який там блиск…одним одна самотність.
Хіба що залетить в кватирку лист –
Ото й усі мої незвані гості.
Розкинь для мене жовтими таро
Із тих берізок, що стоять, мов дами.
Вони ще вчора в ніжнім болеро
Кружляли із північними вітрами…
Розкинь на краплях – то магічна мить,
Або хоч ти приходь до мене в гості.
Можливо, нам обом переболить...
Твій давній дощ, й моя гірка самотність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529501
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 12.10.2014
У осіннім спокої, в мареві осіннім,
Закохатись в дівчину, стати неспокійним.
У думках цілуючи, дивлячись на ніжки,
Не стояти осторонь, доторкнутись трішки.
Дарувати пристрасті і себе натомість.
Цілувати з солодом, втративши свідомість.
Обійняти лагідно, дивлячись на ніжки,
Завертітись фуркалом, полонити ліжко...
І під ранок стишившись, заварити трави,
Від кохання зрошеним, ні не від забави!
Без ознак облудності, від душі, охоче,
Говорити лагідно, дивлячись у очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486854
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 02.10.2014
Знаю, ти зараз один у порожній кімнаті,
лічиш яскраві зірниці за стінкою скла,
слухаєш музику стрілок на циферблаті,
марно вишукуєш в простинях білих тепла...
Ми із тобою на відстані синього неба,
кожен в своєму куточку з мережива мрій.
Та, щоб зустрітись, летіти далеко не треба...
Очі заплющ на секунду... й ти - мій...
Я вітерцем прослизну через ситець фіранки,
з ніжністю феї до тіла твого пригорнуся...
Грайливо розвію печалі похмурі останки,
Вустами гарячими вуст так блаженно торкнуся...
Можем відчути, як серце у грудях тріпоче,
б'ється шалено у ритмі гарячого танцю...
Розум відносить людину, куди вона хоче...
Бажань і фантазій своїх ми всього лишень бранці...
Знаєш, я зараз одна у порожній кімнаті,
але в уяві ми разом, бо я так бажаю.
Люди не птахи, та люди, насправді, крилаті...
Кожної ночі до тебе в обійми літаю...
16.09.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523931
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Я гуляю по місту пішки
(бо видніше так, хто є хто).
А ти якось в мережі пишеш:
тебе возить нове авто,
й назагал все у тебе супер:
носиш тренди і п'єш коньяк.
Назагал щастя повна сумка...
На загал, а насправді як?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429352
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 14.03.2014
знаєш, а в горах уже випав сніг
я слухаю музику, інколи щось читаю
ти не існуєш без неї, як я не існую без книг
та імбирного чаю
закутуюсь сильно у твій шарф барвистий
вдихаю твій запах і видихаю
разом з собою у ранок імлистий
лиш листя пролітає над стріхами
а я йду собі мовчки
змирившись з новими віхами
історії нашої
*
я лікувалась від тебе весь час
здається, хворіла тобою вже бувши дитиною
або й давніше
коли люди лише починали говорити латиною
я лікувалась голодними меланхоліями
осінніми вечорами, поїздами і коліями
ходила самотньо вулицями німими
дивилась за птахами. хотіла з ними
лікувалась вином і голосними трактирами
шукала себе у барах з поганою репутацією
нічними рейсами, п'яними пасажирами
шукала та не знайшла себе. евакуація
я спішила за враженнями, та нOвими колежанками
рятувала себе випадковими майжезнайомими
я намагалась зробити їх своїми бранками
та вони йшли так і залишившись невідомими
те, що ти коли - небудь повернешся брехня настільки
як і те, що рани лікують часом
я лікувала, а чи помогло
запитай мене іншим разом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454291
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 02.11.2013
Сиділа, вдивляючись у вікно. Руки чомусь постійно мерзли. І мабуть не мало значення що вже настала зима. Душа здається мерзла вже давно. На підвіконні горня з чаєм. А за вікном сніг. Колись так любила чай з жасмином, але зараз здавався якимсь гірким. Ще гарячий… Притулилась ближче до батареї. На секунду відчула тепло. Ні, не потрібно… Нехай краще так як є. Сьорбнула чаю… Згадалась минула зима. Або й усі зими в житті. Таке враження що на якийсь час серце вкривається кригою. І все чекає сонця щоб відчути як краплинки невідомої рідини стікають додолу. Ні, це не сльози. Вже давно все виплакала і вистраждала. А десь там кудись поспішаєш ти. І все думаю чи згадуєш про мене. Чи пам’ятаєш мої очі і усмішку? А ще поцілунки і ту пристрасть що буває між нами. Не завжди, не хочу… Не хочу стати іграшкою у руках цілого світу і жити за тими дурними правилами. Придумай щось інше. Сховай мене десь глибоко у своєму серці, десь там де б могла відчути його стукіт і тепло, де не буде морозу, зими і розчарувань, які немов цунамі навалюються на мене. Я гублюсь у їхньому вихорі і не знаходжу виходу. А потім опиняюсь десь в невідомому мені раніше місці і закриваюсь зсередини. Так щоб не чіпали мою сутність і не ятрили душу. А ти все говориш що я мовчу, що іноді плачу від такої дрібниці і не сплю ночами. Та ти просто не розумієш як воно бути не таким як всі, як бачити ті жахливі сни і воліти не спати більше ніколи.
А за вікном вже давно темно. І не смакує більше холодний чай. Телефонний дзвінок і тепле відлуння твого «кохаю». Просто холодно дуже…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382443
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 04.02.2013
О ні...,
Я сам себе переконати не зумів,
Хіба мої ці неслухняні очі ?
І руки божевільні не мої,
І дикі та нестерпні ночі
У вогні...
Я ідола сцуратись не зумів, -
ти володієш мною - твій на віки,-
Знущайся! Твій це рай такий,
безкрайньо межі в ньому так великі ;-
Я напишу Євангеліє - я твій пророк!
Віддам тобі життя, моя Месіє!
Безглуздий, звісно, буде кожен крок
і культ твій - цілковите божевілля...
Твоя ікона - фото на стіні.
Престол - поріг у волошковім цвіті.
І навіть Бог молився би тобі,
якби хоч раз зустрів тебе на світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266133
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 28.07.2011
Закохана? Захоплена? - Спрагла. Корисливий? Вірний? - Палкий.
Механічна сторона низько інтелектуального процесу "спарювання" шаленої самки і сильного самця, виявилася мегаактивною. Вхід/вихід забазпечували приплив ейфорії в кору головного мозку, звідки швидкий потік крові розносив адреналін по всьому організму, доставляючи мікроелементи задоволення до всіх необхідних органів. Все було по чіткому розрахунку. Вона розраховувала на космічний оргазм, який доводить вимучене тіло до напівпритомності, він розраховував залишити відбиток про цю ніч у найвіддаленішому кутику її мінливої свідомості. Дві напівпрозорі склянки недопитого бренді на нічному столику, кілька недопалків "Silver and Benson & Hedges Gold Superkings" в фарфоровій попільничці і запах солодких духів, який заволодів кімнатою їхніх зустрічей. Здавалось, що бажання проникнути їй під шкіру доводило його до сказу, вона ж залишалася механічною. Її крики відлунням пробігались по стелі, стінах. Він знав, що вона не вдавала і це робило його безсильним. Він знав, що вона грає першу скрипку, а він перший тромбон. Він обмацував жадно її маленькі груденята, грався з твердими сосочками кольору спілої полуниці, запихав пальці їй в рота, зжимав її соковиті сідниці і тонув. Тонув у хвилях власного сексуального божевілля. Вона спускалась нижче, залишаючи краплинки гарячої слини на його ніжному тілі, він вже не божеволів, його здатність усвідомлювати принаймі найелементарніші речі, зникла ще від моменту, коли вона зайшла в кімнату в кашеміровому чорному пальто, скинувши яке оголила всю жіночу красу свого юного тіла. Низ його живота благав про пощаду, а вона продовжувала гру, висмоктуючи з нього нектар блаженства. Він пішов на кухню за вишнями, потім запихаючи їх їй в вагіну, облизував внутрішню частину її ніг, вона вигиналась, як кішка, яку неможливо приніжити. За кілька "мгновений" він висмоктував вишеньки з її розкішниці і ділився з нею ними.
[Фантазію автора адміністрато сайту помістив у чорний список з позначкою "уму не постежимо".]
От так приблизно виглядає здалеку бурхливе бажання, яке володіло, володіє і буде володіти найчуттєвішою частинкою кори головного мозку, де сірій речовині просто не вистачає кисню для існування...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260946
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 21.07.2011
виношую в лоні ідею
і де я тепер після
наших вчорашніх істерик?
все стерто й
каліцтво пророків не зовсім тілесне
душевне скоріш
поріж
розчленуй на кавалки всі дні що пройшли
все те що ми втратили
все те що стало старим і затертим!
краще давай забуватись?!
давай не дусити загноєні рани
з-під наших сердець
холодними тінями до сих пір продовжуєш
писати нікому не потрібні рядки
ти видряпуєш рівно по контурах
на cтінах вірші і прокльони безжальні
блюзнірство скуйовджених бачень!
онімілий кашель...
ось що так вабить в
усій цій давно завареній каші
пробач я залишаюсь
знову і знову танцювати словесний
стриптиз перед вами всіма?
вже набридло ловити ріжучі погляди
звідусіль
як рани у сіль відбиваючись
від куль!
від курв!
вері кул!
культурне життя
ха-ха
просто загрався в поета
альфа-бета відсічення
антракт!
може завершимо зараз виставу?!
і ким ми стали міняючи місцями усе?
знову і знову різати пальці допоки
не буде болю тілесного щоб відчувати
хоч щось і кесаревий тут ні при чому
не допоможе!
виношую в лоні ідею
і де я тепер?
скажіть хоча б хтось?
вишнями переспілими опаду від переспілості
так приємно робитись нещасним що
часто засинаю на балконі під ранок
з недопитим на дні алкоголем
і комом у горлі так дусить відсутність
тебе що аж хочеться вмерти
не дихати й лежати собі
руки склавши
молитись пошепки щоб ніхто не зміг
підслухати
хоча б це
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269519
дата надходження 10.07.2011
дата закладки 15.07.2011
А знаєш, давай одружимось. В такому я ще не бабралась.
У соцмережеву кліточку «Змінити сімейний стан»
поселимо галку «Змінено», а краще когось із зябрами,
якими простіше дихати під зливою привітань.
З’єднаємося вечерями, сорочками і комірками,
дізнаємось наші прізвища і розміри пальців рук,
здивуємо недалекістю торгуючих ювеліркою,
і мною – твого директора, й тобою – мою сестру.
Я звикну щоранку пахнути одною і тою ж спермою,
мінятись зубними щітками, слідами вологих ніг,
мобільними телефонами і пульсовими перервами,
і спати до тебе спиною, і плутати наші сни...
Напевно, давай одружимось. Як мінімум, це недорого.
Ні віз, ні дипломів, зрештою. Ні щеплень чи обрізань.
Ні вибухонебезпечності: барила – з промоклим порохом.
А з часом вже якось визначим, під котрим живе гюрза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267186
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 03.07.2011
Забуваю його і забуваюсь сама. Зима-зима. Хтось прийде в капелюсі і залишить його, хоч мав би залишитися сам. А може це я . Просто не та. Не та, то й не та. Нехай. Мовчки дивлюсь як купаються горобці. У мене в руці, повній від сліз. Моїх, твоїх, чужих. Усе. Пройде все. Навіть вітер немов несе. Чужих та чуже. Як немає свого, то хоч так. Як немає свого, то хоч ти. Покинутий капелюх-вбитий птах. Прости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267334
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 28.06.2011
Він сидів у своїй кімнаті за мольбертом нервово накидуючи контури дівочої постаті на незаймано-білому листі...Олівець в правій руці юнака дрібно тремтів:хлопця била дрож... не від невпевненості -малювати портрети малознайомих людей,було для нього не в новинку.... вони були досить вдалими(один із його друзів називав його картини,"живими",через точність,чіткість ліній і надзвачайну правдоподібність), але... дівчина... ця дівчина,котра сиділа буквально в кількох кроках від нього, дивним чином позбавляла його можливості не лише малювати чи говорити а навіть думати....
Він сидів і стикав зуби від люті і власного безсилля і малював той клятий портрет смаглявої красуні з мідно-золотистим волоссям,яке водоспадом розтікалось по плечах , карими очима і родимкою в правому кутику вуст..
вона була одягнена в футболку салатового кольору і білу спідничку нижче коліна.... на босу ногу були одягнені легкі сандалії пісочного відтінку...
Йому несподівано прийшла в голову попсова фраза типу:р BEATY will save this world...save...world…
"ТАК,так краса врятує світ,або просто вб*є його"-песимістично оскалився він подумки....Боже,який я жалюгідний...
AND WHAT NOW? КУДИ МЕНІ ТЕПЕР ІТИ?А ЧИ ПОТРІБНО КУДИСЬ ІТИ ВЗАГАЛІ?)
ВСЕ ВАШ ПОРТРЕТ ГОТОВИЙ,- КРІЗЬ ЗУБИ ПРОЦІДИВ ХЛОПЕЦЬ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265458
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 16.06.2011
Я в Вас влюблюсь,
Чтоб после ненавидеть…
Я притворюсь,
Что мне дано предвидеть
Теченье дней,
Неумолимость судеб…
И быть Вам с ней…
Увы, но так и будет…
Я не ропщу,
Молюсь и понимаю…
И Вам пишу…
Зачем?
Сама не знаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263702
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 08.06.2011
Візьми мене і роби зі мною, що хочеш,
Залиш біля себе цієї ночі.
Ти в мені своїми руками щось пробудеш
І загоряться мої очі, очі Іуди.
Достав задоволення, якого не було,
Бажай мене, кусай мене,
Щоб цю ніч усе цвіло
Віддай мені себе.
Я знаю, як любиш ти
Відчувати задоволення і біль,
Ти не навидиш буденні гріхи,
Ти любиш свято і штіль.
Я обожнюю засипати біля тебе під ранок,
Як ти цілуєш зранку мене,
Давай згадаємо наш танок
Під час якого ти віддавала мені себе....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234432
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 23.03.2011
Холоднее «денне» світло уночі.
Не менш холодна, одинока постіль.
Гучний, болючий крик душі. І ці Твої слова:
«Пусти мене. Я більше так не можу…»
Клубочеться у мозку чорний смуток.
Не хочеться впадати в відчай,
Та ж досі дуже ще болить.
Я навіть радий, що Тобі знайшовся (чи знайдеться) ліпший…
Пошепки: «Надобраніч!» - сам до себе.
Твій образ, наче він вкарбрваний в сітківку:
В Карпатах. Ми. Дерева аж до неба,
Яскраве сонце, добрі люди… гірко…
00:53 / 18,02,2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242277
дата надходження 20.02.2011
дата закладки 20.02.2011
Автор : Роман Штігер, читає Наталя Воронюк
давай удвох зіграємо в любов.
так щиро, по-дитячому й наївно,
щоб нам позаздрив будь-який актор,
адже кіно це - тільки наше, спільне.
світити зорі будуть нам обом
і всім закоханим у ніч ясную.
давай удвох зіграємо в любов,
бо я тобі кохання подарую.
і будемо кохатись що є сил
допоки хтось не крикне : "стоп вже знято"
тебе одну я на руках носив,
але любові було забагато...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237782
дата надходження 30.01.2011
дата закладки 30.01.2011
Я постукаю в двері, відкрий, даруватиму квіти.
Обійму і триматиму доти, поки будеш тремтіти.
Витри сльози солодко-солоні, поглянь мені в очі…
Там назавжди пропечено серцем: «Кохаю і хочу!»
Залишімо одежі, зірвем покривало з постелі.
І по черзі побачимо світлі малюнки на стелі.
Ні, мені не потрібно розваг, я взаємин шукаю,
Бо до щирої ніжності рук дуже швидко звикаю.
Обернімося в білих птахів, полетімо за хмари.
Розпитаємо в інших світів про закоханих чари.
І дізнавшись, що чисте кохання не має кордонів,
Ми зустрінемо ще один ранок в гарячому лоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233844
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 30.01.2011
... мені пора –
пиши мені листи.
М.Савка
піймати б з тобою
мелодію долі. у полі
подули південні
вітри, а я у неволі
листи мої кволі,
вже призабуті миті
весни. сьогодні
з тобою ми ледве
знайомі, зриваю ім’я
у пам’яті слів. в мене
до тебе відверта
розмова. в мене
від тебе
буде ще
син.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237646
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 30.01.2011
Не зупиниш бажання. Від весен – принадне гілля…
Проростає крізь ніч, інфікуючи щастям зіниці…
Ритмізовані рухи - брутальність освятить земля...
Дуже важко лишитись і важко за крок зупиниться…
Вже нічого немає. Лиш сходи скриплять від жаги…
Ніжна м’якість секунд переділена єдністю тиші...
Ми давно вже не друзі. І вперше вже не вороги…
Ми такі, як усі, тільки губи у нас холодніші…
Над палкими зітханнями – небо вершить зорепад…
Задля кого мовчиш, прикриваючи очі зорею?
Я в долонях холодних ховаю обличчя... від зрад…
Щоб не стримати ніч, що не може лишитись моєю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231360
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 26.12.2010
Куди поділися слова,
Вони лишилися мовчанням.
Коли прокинулась одна,
В п’янкім блаженстві ранком раннім.
Втопила совість у сльозах,
Незайманість у першій крові...
Гірка спокуса на устах
Від одноденної любові...
Хотіла заздрощів подруг,
Спіймала щастя у долоні...
Але воно, зробивши круг,
Не збереглось в нічному лоні...
Вино і квіти на столі,
Свічки, що ледь не догоріли.
Думки, що вчора підвели...
Взяв і пішов... Але ж який він милий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204841
дата надходження 08.08.2010
дата закладки 23.12.2010
Пірнули руки під білу блузу,
Вуста шалені цілують губи.
Слова без крапок і без пояснень
Вона розкішна, він – майже красень...
Кімната ловить останній одяг,
Зривають швидко... Чи їм на потяг?
От-от жадане замінить дійсне
Серцям гарячим у грудях тісно.
Ще мить і пристрасть весь мотлох скине.
Синці на шиї, подерта спина!
Відверто жорстко, але приємно...
Який солодкий прохід в таємне!
Повільні рухи... Жага і трепіт!
Розкуті звуки, чарівний шепіт...
Ще рух – і вибух! У Рай... У казку...
Обійми... Вірші... Тепло і ласки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229448
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 18.12.2010
Ходи до мене, пригорну
І дуже ніжно поцілую.
Не говори, що ще не час,
Я все одно тебе не чую.
Я чую, як тремтить твій стан,
Як серце груди розриває...
І той вогонь, що запалив -
Ні, ні, не тліє – він палає!
Іди в тепло моїх долонь,
Я без твоїх очей сумую...
Ходи до мене, пригорну
І дуже ніжно розцілую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227885
дата надходження 11.12.2010
дата закладки 16.12.2010
У серці спокою не стало,
Тривожить сон душевний біль.
Останні дні мені здавалось,
Що я у тебе не один.
Що хтось іще зі мною ділить
Твою красу, тепло в очах,
І синє небо стало сірим,
Адреналін зриває «дах».
Невже це сон, невже примари,
Змінили спокій на журбу?
Розвій ці сіро-чорні хмари,
Скажи: «Я лиш тебе люблю!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229217
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 16.12.2010
Жіноча грація, краса,
Чарівність і легка хода,
Чуттєвість губ, вогонь в очах
І шовк волосся на плечах...
Лукавий погляд із-під вій
І тихий шепіт: "Я лиш твій..."
Цілунку ніжність і тепло...
Чого нам треба ще? Чого?..
Аби вдихнуть на повні груди,
Нам не потрібні з від усюди
Солодке слово, компліменти,
Похвали і аплодисменти...
Тепло долонь хочу відчути...
Бо поруч ти повинен бути.
Без злоби, гіркоти й обману.
І лиш для тебе я собою стану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228509
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 13.12.2010
Ти ніжно вгортаєшся ніччю
В моєму весняному краї.
Тікаєш, коли тебе кличуть,
Приходиш, коли проганяють.
Лягаєш в знайомі обійми
Чужим ненав'язливим тілом.
На очі накладуєш більма,
Щоб більше душа не боліла.
Не буде сьогодні веселки,
Лише чорно-білі стосунки.
Літають уламки люстерка
Над світом. Немає рятунку.
Так важко сніги розтопити,
Так легко серця розтоптати...
Летять ненароджені діти
Сніжинками в нашу кімнату.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183802
дата надходження 14.04.2010
дата закладки 06.12.2010
Опівнічну мозаїку роздумів
дим і голос твій враз розгонить.
Ти сказала, що лінія розуму,
як каньйон на моїй долоні.
Доторкалась тонкими пальцями
возвеличень моїх й прокльонів.
Жодна лінія не сховається
В тьмянім відблиску телефону.
Ти, неначе ренгенівським дотиком,
зазирнути у душу хтіла.
Я ховаю рубці від опіків
під сорочкою і під тілом.
Ти сказала, що там я, глибоко,
несподіваний і чутливий.
Так, я іноді справді схлипую,
коли бачу: життя - повія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202217
дата надходження 22.07.2010
дата закладки 29.07.2010
У хвилях дихання твого
Де дівся ти?
Чи я куди втекла...
А ніч вже спить у подушках.
Я поруч із тобою сню вгорі, на небі,
у хвилях дихання твого,
і вторю серцю раз у раз...
Дрімаю на трояндових пелюстках,
тобою зібраних в долині щастя.
Хвилююсь . Цей океан послав сигнал.
Вогненна пристрасть охопила тіло,
азарт піратський загострив думки,
мов абордажні хитрі якорі і кішки...
Знов дістаю тобою заціловану хустину -
напівпрозорий білий стяг,
стягаю мокру одежину...
а ти...
А ти вже йдеш на абордаж!*
І знов чіпляєшся вустами,
Впиваєшся руками, нищиш простір...
Тріщать марселеві полотна,
відкрито трюми, зламано замки,
і призова команда** нишпорить усюди...
Веди мене в свої порти!
Клади на курс у ті Бермуди.
Тягни у небо, над мости
дрімати на трояндових пелюстках...
07.07.2010
* Абордаж (фр. abordage, от bord — борт судна) — способ ведения морского боя во времена гребного и парусного флотов, а также способ сцепления кораблей для передачи (приёма) грузов или людей.
** призовая команда — специально выделенная из состава своего экипажа группа моряков, которая направляется на захваченный как правило в бою, корабль или судно, чтобы обеспечить управление призом (например, чтобы привести его в свой порт) или выгрузку с него материальных ценностей. С момента высадки призовой партии право собственности на приз переходит к собственнику призера.
Материал из Википедии
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199694
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 15.07.2010
Весна, уперше справжня,
твій погляд: я в полоні...
боровся, дочекався,
долоня до долоні....
Вже стеля на підлозі,
і стін тепер немає,
Люблю, і ти це знаєш,
тому що я це знаю...
Пройдуть десяткки років,
ми будем одним цілим...
Останній шепіт кроків,
За руки.... полетіли....))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198443
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 29.06.2010
До дня нашого весілля
ТИ МОЯ
Ти моя. Від сьогодні – назавжди.
Від голівки – до пальчиків ніг,
Від обману до чистої правди,–
Ти моя. А я твій оберіг…
Ти моя. Від світанку до ночі.
Твоя усмішка, ямочки губ,
Голос твій, що щебече й муркоче…
Ти моя. А я твій однолюб…
Ти моя. Цілу ніч, аж до ранку.
Твоя ніжність і ласка, й тепло…
Перетворю дружину в коханку !
Ти моя. Сонце ще не зійшло…
Ти моя. Ти моя господиня !
Доторкнися до мене, не стій.
То сумна, то весела красуня…
Ти моя. І, звичайно, я твій…
6.11.2002 Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193311
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 18.06.2010
Тут кохання нема,це -фігня,
безглузде бажання відтворити його жадання,
ідіотське змагання з його переконанням
чогось неповторного і потворного.
Тут кохання нема,це все фігня.
Та чому його нема? Я ж з тобою кілька раз
(коли дрімала) лежала, в уяві тебе поруч
обіймала, а потім зверху злізала, а потім
"переконання "(власні)розбивала.
Там кохання нема, бо то-фізичне.
Скажи,що робить почуття вічним?
У нашому випадку-моє бажання,моє
(ніби як)кохання,мої переконання.
А де твої думки? Чому вони "в тобі",
а не "на мені"?
Чому любові там(в думках твоїх)нема?
Безгзлуздо, бридко - ідеологія мого
(в тобі)життя.
Повір,не пізно ще віддати те, що я
повинна мати.
Я буду нам обом брехати, а ти тільки мене
єдину кохати...
Будем своїм,власним(як ми вміємо) брати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191209
дата надходження 22.05.2010
дата закладки 04.06.2010
Коли дороги всі втрачають значення,
Коли повітрям вже не варто й дихати,
Я знов вишукую слова пробачення.
Слова ці кришаться у горлі крихтами.
І довгі погляди лягають стрілами,
І ноги хиляться, немов підкошені.
Виходить дівчина, виходить в білому.
Така приваблива! така спустошена...
Вона стрічатиме весну пологами -
Комусь пробачено вечірню вилазку.
Я був гуртожитком недобудованим
В якому крадена любов селилася.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121412
дата надходження 15.03.2009
дата закладки 04.06.2010
Білий - то не колір, а насмішка.
Помилки - вони бувають довгими.
Хлопець полюбив пухнасту кішку
З найчеснішим в світі поглядом.
Але ж очі збрешуть неодмінно.
Він не вірив, нехтував порадами.
А вона сідала на коліна
Кожному, хто міг погладити.
Вірність - не бажання, а потреба.
Хочеться лишити казку світлою.
Скільки раз дивився він на небо -
Не прислали звідти відповідь.
І насмішки падали на спину,
А у вічі - допікали зрадами.
А вона сідала на коліна
І просила, щоб погладив він.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189090
дата надходження 12.05.2010
дата закладки 31.05.2010
Перестань: я старію хвилинами,
Упиваюсь не пристрастю - кавою.
Усе те, що недавно хвалили ми,
Дуже скоро звучатиме карою.
Не картайсь, не підписуйсь під вироком:
Ти була досконалістю наживо.
Ми тоді одне в одного вірили,
А сьогодні я завтрашнім вражений.
Не сумуй за кінійським філософом
І не кпинь, що зголив свою бороду.
Я озброюсь словами і посохом -
Боронитись від псів і від поглядів.
Помолюся сльозами розкаяння
Над розбитою страхом колискою.
Перестань: ти була надто ранньою,
Та, однак, зрозумів дуже пізно я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191711
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 31.05.2010
Через тривожну білу заметіль.
Через бар*єр морозу, вітру й ночі
Твій погляд бачу з-під розкритих вій -
Такі далекі, милі й рідні очі.
В цім погляді усе моє життя,
Кохання, туга, радість і тривога.
У мить неспокою він кличе з забуття,
Показуючи серцю на дорогу.
І я бреду наперекір вітрам,
Наперекір стихії злоохочій,
А в небі - наче німб, чи талісман,
Мов зорі, незрадливі твої очі!
1989р.
п.Ямбург. Тюмень
Росія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192294
дата надходження 28.05.2010
дата закладки 28.05.2010
Наше кохання мов синє небо!
Небу не треба жодних прикрас.
Ми збережемо небо для себе.
Небо безмежне буде для нас.
Ми полетим у височінь
сонячно-зоряних видінь,
Хай буде це хоча би сном,
що сниться зразу нам обом.
Сонце – то щедрість.
Місяць – то щирість.
Зіроньки-краплі – щастя світи.
Xмари, турботи, буденна сірість
їх не затьмарить – віримо ми.
04.95
======================
Виконує - Володя Охріменко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191421
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 24.05.2010
Ламку, неначе стебло бамбука ,
береш мою охололу руку.
Синіють вени рядками віршів -
ти їх почав, а допишуть інші.
І не губами – усім обличчям
її цілуєш: від передпліччя
до порожнечі, яка між пальців
тече дощами і на асфальті
лишає мокрий брудний відбиток…
А я вже впевнена, що якби ти
той текст, тобою колись початий
узявся зараз редагувати,
то не знайшов би ні слів, ні знаків,
що проросли б, як озимі злаки,
на цих полях, що уже не родять
ніяких нових думок, відтоді
як нас не стало… Синіють вірші
в прозорих венах. І хтось їх пише.
Але не ти, бо у них від тебе
нема ні зігнутих вітром стебел
питальних знаків, ні ком хвостатих,
щоб як за руку за них хапатись,
ані окличних стовпів опорних…
А тільки крапка, настільки чорна,
що навіть сажа від погорілих
моїх ілюзій – сліпучо-біла...
А крапки,...знаєш, вони природньо
хоч і маленькі, але безодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158556
дата надходження 30.11.2009
дата закладки 23.05.2010
На березі дотику - мушля твоєї долоні
ранково-рожевої барви. Підношу її до душі,
вчуваюся в неї і слухаю шипіт прибою
усіх попередніх твоїх і наступних жінок:
хлюпоче заварена ними нуртуюча ніжність,
скипає на вигнутих рифлях твоєї руки
пінИстою ласкою... Я дослухаюся глибше
і чую лункі перекати чужих голосів,
якими звучало твоє дотеперішнє ліжко,
якими воно заспіває і післятепер...
Хвилююче море жінок...тільки я не хвилююсь,
бо я - не вода. Не розбурхана прірва. Я - дно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188774
дата надходження 10.05.2010
дата закладки 23.05.2010
Ти не віриш ні в казку, ні в диво,
Все сумуєш за кращими днями,
Заливаєш горілкою, пивом,
Пропиваючи час вечорами.
Немов м"яч, відлетіло кохання,
По кишені ударила криза,
В серце влучило дике страждання,
Замість квіток, цвітуть гілки хмизу.
Як згадаєш, веселощів миті,
То, відразу, на сум навіває,
Що пройшла твоя міссія в світі,
Тільки "прірва" на тебе чекає.
Та не дай лихим думам гуляти,
В тому мозку, що пивом залитий,
Просто, варто життя виправляти,
в інше русло, до щастя відкрите.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187375
дата надходження 02.05.2010
дата закладки 22.05.2010
Заплакане обличчя моєї надсвідомості
Спалює старі рукописи невідомості,
Викидаючи з календаря дні та риму.
Божеволію від сигаретного диму.
Кип’ятком неіснуючого світанку
Заливаю 5 грам гріховного ранку.
Сповідаюсь кофеїновій розчинності.
Збільшую дозу своєї самотності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190434
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 18.05.2010
Вітер найкращий коханець
Змученої душі
Той, що загоює рани
Той, що рифмує вірші……
Палко лоскоче волосся
Ніжно хвилює уста
Все, що колись не збулося
Пише в любовних листах
Кидає в очі зізнання
Серце підхоплює вмить
Вітер-усе, чим кохання
Живиться й вічно горить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188861
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 17.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2010
Сиди і дивись. Я буду писати гріх:
на фоні бажань – начала земних начал –
із точки падіння рівнів усіх морів
я виведу в ніч опуклу криву плеча.
Я виведу в жар тремкий горизонт грудей.
Мазками долонь із тіла зніму туман.
Здригнуться повіки. Пензлик руки впаде
і лінія ніг себе поведе сама:
стече до підошв подвійним струмком жаги
по гальці зірок, що сиплеться із вікна,
ввіткнеться у ліжко, вийде із берегів
і хвилею стегон вихлюпне з полотна.
Сиди і дивись, як пляма густої мли
тремтітиме мокрим полиском по краях.
Палітрою всього грішного на землі
у нинішню райську ніч володію Я!
Я випишу кожну риску твого страху.
Я виведу те, що ти заховав від всіх.
Ти просто сиди й дивися. І не рахуй
чи вистачить в тебе засобів і зусиль
намірено відкупитися від гріха,
лишити його у ніші чужих торкань.
Аби ти не помилився і не збрехав
тобі допоможе права моя рука
і вправні вуста – заглянуть у кожен кут,
дістануть з душі усе, що ти заробив.
Та їм не потрібна жодна з твоїх спокут,
бо я все одно картинку лишу собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180373
дата надходження 28.03.2010
дата закладки 06.05.2010
В галереї
Він:
Знайомий, затишний і гріючий погляд, як глиняний глечик,
курсує очима у карих затоках, де тепло і вузько,
аби не наткнутись в широкому морі на айсберги-плечі,
які виступають із чорної товщі глибокої блузки.
Вона:
Настільки тілесна, що навіть скульптури у неї в салоні,
здається, клубочаться вогким видінням – без форми і ліній.
Старається втримати радісні зойки в невмілих долонях,
та в неї до нього відкрито всміхаються навіть коліна.
Разом:
Чотири ноги, половина з яких – у взутті на підборах,
звисають, присівши, з робочого столу, малюють в повітрі
квадрати і ромби, кружляють по них і говорять, говорять,
говорять… про те, що самІ ж за хвилину налякано витруть.
Бо їхні фігури, подібні масштабом, об’ємом і суттю –
дотичні до мрій, та, на жаль, задалекі від точки їх зіткнень…
Чотири ноги, що ніколи не будуть взаємороззуті,
розгойдують настрій в гулкім резонансі із хвилями квітня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185026
дата надходження 19.04.2010
дата закладки 06.05.2010
Давно нічого не писав
І це пишу, мабуть, даремно.
Багато вже позабував,
Забуду скоро все, напевно.
В душі забуті почуття,
Лише дурні думки, як миші,
Об мозок тихо шурхотять...
Сни з кожним днем усе смішніші...
Дедалі ближчий милий ґрунт,
Поволі слабшає коріння
І все частіше лине з губ:
'А й справді я дурне створіння'...
Були між нас і мир, і війни,
Гіркі образи, і любов,
Чому ж ослабли так обійми,
Лице слізьми умите знов?
Ми відчиняєм кожен день,
Мов двері, що з завіс зірвали,
Усе б змінити нам лишень,
Якби ми тільки правду знали...
Зібгали власні почуття
І в кошик кинули сміттєвий,
Все це провалля, небуття,
Що затуляє шлях життєвий.
А доля наче незнайома, -
Гілляка зламана суха,
В своїй країні ми не вдома,
У власній хаті - чужина.
Чужі нам і серця у грудях,
Неначе відгомін здаля,
Морозний віддих в рідних людях,
І ще не звідана земля.
Були ми всі колись щасливі,
Тепер нам пам’ять ледь болить,
Колись слова були важливі,
Тепер - аби їм було жить.
Ми не слова у пісню вклали,
А просто фрази і мотив,
Вітри пісками нас ховали,
А дощ голками молотив.
На мить війне і враз зникає
У тьмі скалічених мостів,
Так кожне слово витікає,
Не залишаючи слідів.
Чому ослабли так обійми?
Бо нам серця ослабли враз,
Замість кохання – люті війни,
Замість прощення – тьма образ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147594
дата надходження 29.09.2009
дата закладки 06.05.2010
тоді коли ти шукала відповіді на
найважчі питання
тобі ніхто не сказав:
о
дівчинко
відповіді бувають неправильні
і ти жила чеканням
але
ж
ти саме цього й хотіла: пусті горнятка поламані крила
ти ж сама цього
хотіла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181974
дата надходження 05.04.2010
дата закладки 05.05.2010
Нашого сну дорожні знаки:
мовчання випите до дна...
В повітрі ще висять ознАки,
Що ця весна така одна.
В спіраль загорнуте вагання,
A в подарунок - тільки мить!
Moжливо, це ще не кохання,
Та серце ніжністю зорить.
Аби лиш свічка не погасла,
Аби лиш кaзка не втекла,
Щоб не кричати чужі гасла,
І не збирати кусні скла.
Бо рідний усміх на світанку
Заповнить душі аж до ден.
Весняний погляд серед ранку
Нa краще змінить цілий день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187848
дата надходження 05.05.2010
дата закладки 05.05.2010
Закохайся, втомись,
в відчуттях захлиснись,
у життя загорнись загадково
і в душі стрепенись,
як захочеш колись
у бажаннях забутись знайомо,
притулися до губ,
що тікають й печуть
від зізнання нестримно терпкого
i руками обвий
стан кремезний, міцний,
і в очах прочитай стільки всього...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186724
дата надходження 28.04.2010
дата закладки 28.04.2010
Моя ілюзія тебе реальніша від реальності
Прокидаюсь з маревом
лягаю спати з міражем…
Спогади майбутнього лишають мене свідомості…
Про ту секунду, довжиною в життя
коли знов перетнулись наші погляди..
365 днів зі знаком мінус…
До народження…
В утробі твоєї відсутності
Обмотана 1000км пупом..
Згадки третьої реінкарнації
Нагадують про справжній крик
Що відкриє дихання
В нульовий день
Коли знов перетнуться наші погляди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186526
дата надходження 27.04.2010
дата закладки 28.04.2010
Ховаю в дощ свою свідомість.
Щоб дати їй останній шанс.
Пусті думки і гола совість
Танцюють свій прощальний вальс.
Ховаю в дощ вологі очі,
Щоб не боліли від тепла.
І замість вдячності я хочу
Такою стати , як була.
Ховаю в дощ прозорі крила,
Вони ж - ховають навзаєм.
Мене, людину, що навчилась
Любити те, що в мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186711
дата надходження 28.04.2010
дата закладки 28.04.2010