Я люблю тебе, коли довго не прокидаєшся,
І коли за собою лишаєш немиту чашку,
Я люблю тебе, коли злишся і не всміхаєшся,
І коли ти бурчиш, і коли із тобою важко…
Я люблю тебе, коли ти не можеш заснути,
Коли ти мені пробачаєш всі витребеньки,
І коли ти сумний, я також дуже люблю тебе,
І коли ти хворієш, і сердишся як маленький…
Я люблю тебе, коли в тебе холодні ноги,
І люблю, коли ти шепочеш мені на вухо,
Я люблю, коли ти на мене дивишся строго,
І коли спересердя раптом кидаєш слухавку.
Я люблю тебе, коли ходиш по килимі взутий,
І коли я ще сплю, а ти вже кудись втікаєш,
І коли тебе в мене немає, я дуже люблю тебе,
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ НАВІТЬ КОЛИ ЩЕ ТЕБЕ НЕ ЗНАЮ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229397
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 17.01.2012
Я убит, мне шеф грубит, прикоснуться б до ланит...
На земле лежит гранит, радиация фонит.
В небе звёздочка блестит, между гор река бежит
Как прекрасен этот вид, издалЁка звук трембит,
Сердце рвётся и поёт, как военный вертолёт
Растопила любовь лёд, спать мне ночью не даёт
А соседка, блин, даёт, мужу
Ночи на пролёт, ну а муж в окно пасет, а дочка \"Дюшес\" сосёт
Скоро, скоро лёд сойдёт, и зима на нет сойдёт
Тогда плюй на свой завод и садися в самолёт
Кто сказал: \"Бредовый стих, что там курит автор-псих?\"
(А вот тут засада с рифмой, не идёт, ну хоть ты плачь
Ну что рифмуется из \"плачем\"? \"Мяч\", \"калач\", \"Бучач\", \"палач\"?)
Милрад Павич, Девид Линч? Не, гоню, это на \"-ич\"
Ну, а чё бы не на "-ич"?
на дороге знак "Кирпич", мусор тормознул "Москвич"
За рулём сидит москвич, доедает свой кулич
Спикер произносит спич, добрый доктор лечит ВИЧ
Темно вжэ, настала нiч, рифмы кончились на "-ич"
В завершении стиха-бы не мешало бы мораль
"Пусть нас называют "бабы", всё равно мы смотрим вдаль!"
♪ ♫
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307265
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2011
Оскалившись
на первый день апреля,
придумываю скорби и печали...
Мне черти их, мечтаю, накачали,
а я - банально-праведный Емеля.
Оконных стёкол зимние разводы стекаются
в порожнюю бутылку.
На кухне
надоевшая кобылка
журнал ласкает
прошлогодней моды.
И сигаретный дым - альпийский воздух
её девичьих грёз и возжеланий
скребётся в дымоход - венец скитаний.
А жизнь переменить -
и лень, и поздно.
Беспечные весенние полянки
порхают в сновидениях тревожных,
где вроде бы и "да",
и как бы - "можно"...
Проснёшься - на душе одни поганки.
Не хочется сегодня веселиться.
Родная,
посмеёмся на досуге,
когда опять заснём мы друг на друге!
Бросай журнал.
Давай, мой друг,
мириться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251065
дата надходження 01.04.2011
дата закладки 02.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2011
…………….……………........…П. Ж.
Не проси меня быть другой.
Я возьму на себя вину.
Пристывает одной ногой
Ветер к треснувшему окну.
Пирс над Обью – шаманский нож.
С неба виснет луна, как труп.
Собирай напускную ложь
С моих вечно цветущих губ.
Снег из туч, как двойной надой –
Верный праздник лесной трухи.
Я опять умру молодой,
Чтоб не выплатить за грехи.
Ночь запуталась в проводах.
И как будто на грани тайн,
То что мне во всех городах
Снишься только ты и Алтай.
Ловят брошенные сады
Одинокой звезды блесну.
Я вдыхаю как едкий дым
Календарной зимы весну.
Перештопанная вина.
Опустевшей души овраг.
В эту ночь,
Как в проём окна
Можно сделать последний шаг.
* * *
В лоне неба зародыш дня.
Сердцу тесно в больной груди.
Я готова себя менять,
Только, милый… не уходи.
19 января 2011 Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236180
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 22.01.2011
Вчера был снег с дождем
Сегодня март
Помятой первой почкой
С мокрой ветки
Крадётся
Сквозь январские заметки
За ватерлинии на поле…
Вот азарт!
И, что ему заметы на полях?
И, что ему законностей снежинки?
Жизнь продолжается
Пасхальною картинкой
Окончившись полночно
На нулях.
На полный круг выносится спираль,
Минуя холода и менуэты
Старинных танцев в рамках
И портреты
Слетаются в нежданный мой сераль.
Как сериал – многотиражный бум
Из полусерий, полуслов и мыслей…
Их копошить – ни радости, ни смысла:
Кто царь кому, кто враг, кто брат, кто кум…
Всё тихо и спокойно, как в раю
И почка прорывается сквозь пору
Разрушенной непрочностью опоры
Кусочком марта
В ярость февралю…
Не понимаю это, но люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234819
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 14.01.2011
Жити треба життям, не римами,
Я втомилась дверима гримати,
Цьогоріч я буду щасливою,
Цьогоріч я буду красива,
Жити треба життям, не віршами,
Ні на кого провин не вішати,
Перестати блукати вишами,
Підкорити кілька вершин…
Жити треба не за комп’ютером,
Я втомилась паролі плутати,
Цьогоріч я буду розкутою,
Цьогоріч я зможу заснути,
Жити треба життям, не смутками,
З пережитками, чи здобутками,
З перельотами, із маршрутками,
Із минулим в числі забутих…
Із забутими лейтмотивами,
Із прийомами незлостивими,
І зі вчинками невластивими,
Жити треба життям, не виловом,
Жити треба на повні груди,
Цьогоріч я буду грайливою,
Танцюватиму попід зливою,
Відчайдушною і сміливою,
Бо нової спроби не буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234471
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 13.01.2011
Памяти С.Есенина
Они в Кремле, в сенатах, в Раде
Не на войне, но на парадах
В рядах первейшие из первых…
Ты спрашивал, а я им верю?
Им эта вера – позарез,
Их не бывает веры без!
Смотреть в глаза и бредом веры
Внушать славянам полумеры…
Как мы могли?!
Как мы устали
вскрывать
скрижалей полустали
С довеском олова и лени
Валится ниц, и на коленях
Выпрашивать «за ради бога»
Нам милостыню промеж роги
Копытных радостей под хромом.
Вверять судьбу одним лишь словом:
«Обет»!
А что же дальше будет
Свет?!...
Наверное...
Неверных выхватить лучом
Чтоб закатать их сургучом,
Под некролог историй громких,
Закапывать, не самых ловких…
Под поминальный голос звучный,
Отпеть единственных из лучших…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230925
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 25.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2010
Ти приїхала вчора чомусь із Вітебська.
Білорусь на тебе справила враження.
Я в Житомирі п'ю каву по-віденськи,
Я в Житомирі їв каштани смажені.
Захоплення в тебе сягає істерики.
Не спіши по вухах мов обухом ти...
В центрі міста я знаю десяток сквериків,
Де вночі так приємно палити й слухати.
В тебе звичка погана - напхавшись ліками,
Соціальні формули вважать недоречними.
Я ж бо навіть в житті не умію ліктями -
Як в трамваї комфорт тобі забезпечити?
Хтось працює підкреслено - треба тло йому.
Щоб на фоні безбарвному здатися гожим.
Пропозицію маю - давай постоїмо.
Скільки, справді, можна - в пусте з порожнього...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221059
дата надходження 09.11.2010
дата закладки 09.11.2010
...ти вигадав мені предивне ім'я
і пишеш його з помилкАми на стінах.
Крізь тишу бажань проповзає змія-
спокусо моя, я тебе не покину!
З вікна споглядаю цей райдужний світ,
рахую скелетів невтомно у шафі.
Влаштуймо сьогодні святковий обід,
а потім помрем,бо закінчився трафік.
Руками до леза і східцями вниз -
занадто правдиві напевно сьогодні.
Хотіла зізнатись та погляд завис
і спогади тягнуться ще з Великодня...
чи значно раніше знайшлися слова?
Різниця відсутня,забруднені дати.
Нестерпно...смертельно болить голова,
а втім я щаслива,бо вмію мовчати.
Любити тебе і ховати десь ніж...
хіба це хвороба,легке божевілля?
Облиш мене,милий! Вже зараз облиш!
( і може ми вдвох доживем до неділі )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216876
дата надходження 18.10.2010
дата закладки 18.10.2010
Віддаю своє місце під сонцем! Може хтось хоче…
Купити.. Я ж на стіні малюватиму синім графіті
В стилі ню . Не шкода? Кидайте монети в розбиті ночви,
Я ,бездомна , і подруга Осінь блукаєм по Лємберґ-сіті.
Ми з нею в волоссі ховаєм вмерлих метеликів,
Збираєм гербарій із подертого, мокрого листя,
І дружим з лЕвами, і граємось іноді в енеки-бенеки,
А за нами полюють хтиві, занудні дощі у місті.
Підзаробим, як нас запросять… І в нічнім «Носорозі»
Покажем осінній white-лесбі-стриптиз,
А як ненароком вночі зустрінете нас на розі,-
Не судіть дуже строго. Вам – уверх, нам - униз!
Ми бездомні, із часу з корінням вирвані,
Туманом обкурені, та у крові зашкалюють еритроцити,
На помешканні нашім хтось встиг написати: «Продано»,
Психіатр нам поставив точний діагноз - манія літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215954
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 14.10.2010
Хтось увімкнув холод на повну силу, хтось собі зараз п’є,
хтось оце щойно став мільйонером,
хтось буде завтра відстоювати освіту…
Хтось напустив самотності на півсвіту –
дихати не дає,
хтось увімкнув би кондиціонера,
тільки нема кому взагалі-то…
Осінь збира плоди, хтось вираховує з осені ПДВ,
хтось ще 0,5 на рекламу,
і до Пенсійного фонду…
Світові трохи лячно – холодно, та ще вітер чогось реве,
хтось подзвоніть до Бога,
чи викличте Джеймса Бонда…
Як би то завтра прокинутись,
і щоб усі скрізь були живі –
та ще при житлі, і здоровому глузді, і не голодні –
Щоб жодних тобі терактів,
і кожному по машині,а то і дві –
і хтось увімкнув би кондиціонера хоча б природі;
Щоб всі стали депутатами, як кортить;
а дехто, може, і президентом цілим,
хто хоче – хай буде героєм, чи, може, зіркою,
Хай хтось в тому світі вилікує, коли кому щось болить;
нехай буде безкоштовно дзвонить мобільним,
і хай мене мама пробачить за те, що до неї гиркаю…
Хтось собі зараз плаче над немовлям,
хтось завтра, може, почує свій смертний вирок,
хтось відривається в клубі на півзарплати–
От би завтра прокинутись в світі, де ти не сам;
в світі, де всі щасливі, здорові, мирні, -
можна було б спокійно лягати спати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215606
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 12.10.2010
Чим розрадити бруд? Він розрісся на пальцях кущів…
Наче вперше весна завітала в жалобі додому…
Може, культом води ще із позаторішніх дощів,
Із якими твої слухачі до сих пір незнайомі...
Тихий шерхіт оман – дистилятом ефірних олій…
Паровий дисонанс обеззвучує голос шипшини…
Скромний жовтень мовчить, убезпечивши висновок свій…
Він пізніше, можливо, розкаже про вияв провини…
Тим, хто тиху сльозу проміняв на колючий абсент…
Хто підробкою болю знецінював дихання кволе…
Оповідач застуди доповнить дощем «Happy end»
Задля того, щоб завтрашній іній струсити додолу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214378
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 05.10.2010
Все равно этим звездам, какие у них названия,
Им еще долго на Землю смотреть из вечности,
А мне бы дожить до утрА в этом безумном молчании,
Дожидаясь осеннего утра туманной млечности.
Лечь и заснуть бы, выпив пять капель снотворного,
Горстку горошин какого-нибуть анальгетика,
И что б не смотрела в окно чернота бездонная,
И что б Солнце меж звезд быстрее неслось по эклептике.
Лампа в прокуренной спальне и мирный покой,
Что ж я пугаюсь, что счастье станет моим палачем?
Почему-то кажусь я себе безнадежно больной,
В моем мире придуманном и совершенно ином.
Дождь… Наконец!.. Этот спасительный дождь…
Тучи абайями* звездное небо угрюмо завешали,
И тело мое пронимает продромальная дрожь,-
Вдруг ты здесь… И твой плащ в коридоре, на вешалке.
Абайя*-черное одеяние женщин востока
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213384
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 29.09.2010
а ще... мені завжди хотілось,
коли так тихо падає дощ,
так тихо, як він вміє падати тільки вночі.
щоб хтось підійов і сказав:
"спокійно, мала, це тільки дощ,
а ти слухай і мовчи,
вітер за вікном, а не в твоїй душі..."
і заспокоїв вагомим німуванням,
і накривпледом, налив чаю.
а я заколисана його впевненістю,
відпливала у сон, стиснувши його долоню.
а ще, коли чекаю на зупинці
і всі такі непривітні,
і спішать зайняти місця,
і штовхаються, сіпають, сичать,
так хочеться, щоб хтосьсказав:
" а в мене часу - гать гати,
давай чекати разом!"
і обійняв полами пальта,
і дихав рідністю у вухо
і так було би довго.
або коли вкотре з застудою
ковтаєш піґулкита малину,
передивився новин і фільмів,
перебрав з аскорбіном,
перетримав градусник,
щоб хтось поклав
прохолодну долоню на чоло
і сказав:" Йдеш на краще, пустьоха,
завтра замотаю тебе, як матрону
і не дозволю більше години гуляти.
а тепер давай під ковдру і ніяких онлайнів!"
а ще... іноді ТАК хочеться,
щоб це були не друзі і не батьки,
а ТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193737
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 28.09.2010
А всього імен його було сорок і жодне з них не було справжнім, бо справжнього не знав ніхто, навіть він сам.
Ю. Андрухович "Перверзія"
Не дивуйся, це я - проїжджала потрібну зупинку,
Розмовляла вві сні. Забувала забрати решту.
Несвідомо і легко робила погані вчинки,
Дозволяла чекати. І цілувала перша.
Позичала останні. Лице підставляла вітру,
Одягала вчорашнє, молилася тричі на день.
(у моєму конспекті є дивні сполучення літер,
мабуть це анаграми твоїх сорока імен).
Тільки шкода, що ти став заручником клятого поділу
Між моїми словами і серцем, яке не почути...
Не дивуйся, це я, посипаючи голову попелом,
Промовляю: любила. І жодного слова спокути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212453
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 28.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2010
ро3менял душу на мело4ь,
продал суку на свалку,
упустил и3 рук всё,
4то сумело упасть.
убрал вещи, которые смог отодвинуть,
послал к 4ёрту всё,
4то и3 комнаты выйти смогло.
но есть ещё немного в кармане 4егото,
4тобы отдать его в руки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155859
дата надходження 16.11.2009
дата закладки 28.09.2010
Называла его милым мальчиком Ромочкой...
Любила, как он поправлял ей волосы,
Глядя в глаза, и без заморочки
Плотно заполнял ее влажные полости...
Он приходил, без стука открывая двери...
Иссиня выбрит, и пьяный не сильно...
Он умел вызывать у женщин доверие,
Когда комплименты сыпал обильно...
Раздевал ее так изощренно быстро...
И не жалел поцелуев жгучих!..
В кровати он был волюнтаристом...
И она говорила: « Ты лучший!…»
Кто он?.. Врачеватель женских сердец?..
Лечащий тело Любаш и Наталий Сергеевн...
Он за деньги спасает их от нудных забот
А за большие - предлагает услуги геям...
Он молод, красив, он гламурный подонок.
Работает ночью,приходит под утро.
Зная толк в эрогенных зонах,
Изощренно трахает "по Кама Сутре"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213346
дата надходження 28.09.2010
дата закладки 28.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2010
1
------------------------------------------------------------
Во вторник вечером я вдруг вспомнила, что нет никакой надежды.
И вся одежда в пыли...
Мы не встречались давно, пропустили целую неделю.
Как мне надоели
расставания.
Знаешь, что ещё тоскливее? Это встречи.
Когда каждый взгляд, который успеешь поймать, догорает ночью.
Но совсем на другом краю,
она круглая.
Говорят, планета шар, с другой стороны наверное бублик, дырка от тора.
Тебя давно отпустила, всё что выплакала, все не нажитое вместе доброе и злое и..
недорезанные пальцы крест-накрест привиты и пропиты.
Помнишь, из одного стакана хлестали,
а выпито было чуть,
всё лилось мимо,
всё мимо.
Я уйду молча, просто ещё один вечер сегодня ты встретишь.
Позвонит в дверь, войдёт и скажет, - Здравствуй, Юра.
Я уйду тихо... так, что даже не слышно, что я на краю.
Так тихо, что ты не увидишь, как сбилось дыхание,
от приглушённого:
- Не целуй...
2
------------------------------------------------------------
Я конечно иногда нахожу время позвонить тебе
говорю, Остановись.
Без толку слова.
Я буду делать тебе больно
снова и снова.
Кричать в телефонную трубку, Люблю,
не дослушав ответ, отключать телефон на неделю.
В холодной комнате пить травяной чай.
В стакане лёд
и трава совсем другая.
Она не сможет прорасти к следующей весне.
Забиться в угол,
сесть на иголки.
Пусть добрые дяди и тёти приносят теплую воду.
Я буду кидать туда кубики жженного сахара,
закрывать глаза и представлять,
что пью твой любимый чай.
3
------------------------------------------------------------
Когда меня спросят почему я была такой счастливой,
я отвечу, Просто много курила.
В каждом моём левом ботинке (хоть они уже порядком ношеные,
и совсем дырявые) лежит медный пятак.
А моё платье всё в цветах.
В нём так здорово…
танцевать.
И чихала я на ваше: Не так, Не в такт…
Да, просто много курила…
4
------------------------------------------------------------
Я не люблю тебя, и не хочу с тобой жить.
Ведь ты капризнее всех моих детей и каждой моей кошки.
Я устал от того, что на трамвайных остановках из динамика слышится твой голос.
Иногда я специально спускаюсь в метро и там в тишине вагона мне становится удивительно спокойно.
Ты знаешь как я ненавижу метро.
Сижу в гостях, там обычно тоже нет тебя, я могу неделями зависать в чужих квартирах.
Где-то в сети, ровно в половине пути от тебя ко мне, лежит наш семейный фотоальбом. Любой желающий открывает и пририсовывает смешные усы, бороды, рожки..
Я хочу просыпаться и думать, что я не знаю, что ты близко.
Без тебя так интересно смотреть мои любимые фильмы.
Общество мёртвых поэтов и другие.
Уже набралось так много фильмов, что мы были бы вынуждены целый год жить вместе, чтобы их пересмотреть вдвоём.
И просто сидеть на кухне и пить, чёрт возьми,
просто кофе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102815
дата надходження 14.11.2008
дата закладки 26.09.2010
Відчай – це щось таке, що буває від чаю.
Поки ти п’єш, він тебе старанно вивчає
(дивне і незвичайне таке дівча)
Ти йому відповідаєш поглядом вбивчим…
Відчай – це щось таке, що так просто не вивчиш,
відчай – це з тих речей, що потрібен час.
Розпач – це як моРОЗ такий що хоч ПлАЧ,
Тільки його бракувало до всіх невдач,
Схоже таки прийдеться забити м’яч,
Поки не зовсім сльозно.
Ти таки вириваєшся перед всіх,
Дихай, не смійся, дихай, не бійся, дихай –
Розпач лікують добрим вином і сміхом,
Я, до речі, серйозно.
Узагалі, це все – питання відхилень,
Від віри, від міри, від вчення самого Дарвіна,
Від бажання розплати, від перевтілень,
Боже, ну струсони ж мене, ну удар мене –
Випий із мене відчай, вибий цю ницість,
Вбий цю цинічність, наче давно за тридцять,
Збав цьому серцю оберти, звуж зіниці,
Боже, не дай спинитись, не дай спинитись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212654
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 25.09.2010
кодексом фей передбачено вірити в диво
честь королев зобов’язує жити в короні
в неї бувають нашестя бувають напливи
створює диво попри усі заборони
рівно тримає корону тримається трону
не піддається вмовлянням брехні забобонам
вірить драконам трибунам рекламним слоганам
вносить себе в число тих що вірять у Бога
феї без віри не можуть практично нічого
оргкомітет феєричності ставить печаті
створює список дивацтв дивини і диванів
феєчка з феєм фліртують у файному чаті
про одкровення вона, він їй про відкривання
кодексом фей передбачене фейне кохання
радник корони малює монарші маршрути
мандри корони не толерують відхилень
фея стомилась від флірту зізналась наплутала
важко у чаті феям без перевтілень
кодексом фей передбачено трошки ілюзій
він ображається феї монаршим не друзі
смайлик підморгує феєчка по етикету
пасма волосся в корону і ніжку в карету
кодексом фей передбачено – феї ніколи
не відступають від дива і від протоколу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212324
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 23.09.2010
Травы колкие,
рыжьём томленые,
взглядом-волком
пью воспаленным –
жарит, чертово солнышко!
Ни кусточка, ни колышка,
ни тенечка для темечка –
пропаду, выбран небом до донышка,
в сушь уйду помаленечку…
Вот же тварь сизоглазая,
замогильная,
подколодная –
подкралась на беду.
Смотрит голодно,
лезет в горло мне
слезой скрытною,
одиночеством.
Изнутре меня ест…
Только знай, тоска –
я живой пока,
не возьмешь меня, не насытишься!
Хошь - зубами померимся?
Изойдешь собой, поистлеешь вся…
Не таких сгрызал –
вон на поле покоятся…
Кто бы слово сказал,
хоть нелестное –
тошно так помирать безвестному,
не в родном дому оплаканному.
Одному.
Пьешь, что ль, память мою, земля?
Только помню зерно в полях
да на старом столе хлеба крошки,
крынку с квасом,
пустые плошки…
И детей голоса,
белый пух в волосах,
пятки круглые
тропы черным бьют,
угли снулые
во печи поют.
Комариный дым в мелкой заводи.
Солью выпитые глаза, вдовьи загодя…
Что, тоска,
все посасываешь,
колешь мне бока,
душу заживо ешь…
Мне б людского словца да живого лица…
Холодею. Неужто ночь уже?
Темнотой стылой вылижет,
звезд надарит при встрече,
и забуду все…
Слышу тихие речи
иль это мне чудится?
Плачем жил сводит плечи.
Подойди, человече!
Поднимусь на локте,
охну,
глазами его поищу,
помолюсь второпях небесам –
да прилажу пращу.
Не зря хоть подохну. Не сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=62949
дата надходження 12.03.2008
дата закладки 20.09.2010
Был люб,
Был мил.
Стал груб,
Пил, бил.
Хоть в гроб -
Страх там.
Каб сдох
Он сам -
Я б пир
На всех.
Не мил!
Мой грех!
Не люб
Он мне.
Ох, лют!
Яр гнев.
Я - в степь,
Я - в рожь.
Спрячь плеть,
Не трожь!
Что ж, в лоб
Муж бей!!
Не люб
Ты мне!!!
07. 09. 10 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209857
дата надходження 07.09.2010
дата закладки 15.09.2010
Замість відданих друзів – занедбана осінь... і тин…
Замість рідного дому – похилений гордий паркан…
Дощовик замість сукні. Чотири самотні кути…
Дуже схожі на тих, що без остраху входять в туман…
Одягнувши на ляльку коротку спідницю й пальто,
Застібають (на ґудзики) всі перерізані... дні…
Щось подібне до того, коли зневіряється хтось…
В кого спуски - вершинні, підйоми й шляхи - підвісні…
Хто виходить вночі, залишаючи ковдрам – екстаз…
Хто боїться не зрад – порожнечі надуманих втіх…
Їх помітно одразу… Вони поспішають весь час,
Піднімаючи сніг і завітрене листя (з-під ніг)…
Їх одразу впізнаєш - за ними хотілося йти...
Залишивши ляльок хутряні тепловії ( як бренд)…
Заростають степи, тріскотять міцнокрижні світи…
А вони - до кінця. Доки всі не розіб’ються вщент…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209702
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 07.09.2010
-Далеко ль до больницы, солнышко? -
А в ответ мне - спесивый взгляд:
Отвечать этой тетке? Вот еще!
И чего по домам не сидят?
-Как доехать до почты, слышите?
Не могли бы вы подсказать? -
Прямиком до упору двигайте,
Пять кварталов - рукой подать!
Невдомек молодому, сильному,
Что не солнце слепит глаза,
Что пешком маршрут не осилить мне
И что топать так с полчаса...
Да, большие вы. Но не взрослые, -
Ёмче порция, выше нога,-
Но бездушными выросли, черствыми.
Подавай ни за что вам блага.
Обо всем рассуждаете с вызовом -
Книг не держим, у нас - интернет!
Но вот мать тащит сумку с провизией,
А помочь ей - и мысли нет.
На вопросы дерзко ответите:
Мол, не лезьте в личную жизнь!-
И, что худо нам, не заметите,
Что ж поделать, - давно родились...
Жить хотите отдельно, - естественно!
Вам по вкусу "гражданский брак".
А что ВЗРОСЛОСТЬ - это ОТВЕТСТВЕННОСТЬ -
До сих пор не поймете никак.
2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209442
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 07.09.2010
Розріз на полюси, поділ на фази,
совість на яруси, долю в закладки,
В хаос насипали жменьку порядку,
Дрібочку роздумів, зранку зарядку –
Я тепер маю хоч щось на увазі,
Вчусь не боятись покірним ягнятком…
Модуль модальності, шурхіт шаблонності,
Я би здалася, якби не боролася,
Зрештою, решта прозора як решето,
Я відсиділа під довгим арештом
З віршами, мишами, поза колишніми -
Проза колишнього, доза Всевишнього,
Совість не мучать, і пам'ять не бреше,
Певна непевність – та певно, не вперше.
Крапка, двокрапка, трикрапка, триєдність,
Щось мене з щастям у світі об’єднує,
Дурість - не дурість як леді - не леді,
Я колись теж опинюсь в вікіпедії,
Я колись теж засвічуся «по ящику»,
Хтось мене визнає в чомусь найкращою,
Я буду в чомусь всесвітньо відомою…
(Може, ім’я дадуть психо-синдромові:
егоцентричність з надмірністю совісті,
графоманьячність потоку свідомості,
вічне шукання життєвої площі,
вічне блукання світаннями, тощо…)
Ревні збереження образу «милої»,
Тільки любов не нав’язують силою,
Хочеш красивого – створюй красиве,
Хочеш багато – вважай, щоб не вилилось,
Я тебе в світі так виловить силилась,
Сонце, ну де ж тебе стільки носило?
Кризова зайнятість, зайнята кризовість,
Лінь не здається, легенько погризує,
Маятник втомлює туди-сюдичністю,
Тут паралельно, тут трохи дотично,
Тут моє збоку, тут зверху, тут знизу,
В долі ж у планах суцільні сюрпризи -
Зовсім відбилась від рук Твоїх, Боже…
В Бога ж увечері – тренінг із дива,
Раджу піти – в Нього так особливо,
Я на останньому стала щасливою, -
Може, й тобі допоможе?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203955
дата надходження 02.08.2010
дата закладки 03.08.2010
Назбиралось всього багато,
якась ностальгія.
А давай розкладем багаття -
я маю олію.
Надокучливий вимкни сотовий,
проходь до кухні.
Будем пити до ранку спогади -
за кухлем кухоль.
Знімем маски і врешті станемо
самі собою.
З понеділка почнуться заново
старі двобої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202771
дата надходження 26.07.2010
дата закладки 01.08.2010
Опівнічну мозаїку роздумів
дим і голос твій враз розгонить.
Ти сказала, що лінія розуму,
як каньйон на моїй долоні.
Доторкалась тонкими пальцями
возвеличень моїх й прокльонів.
Жодна лінія не сховається
В тьмянім відблиску телефону.
Ти, неначе ренгенівським дотиком,
зазирнути у душу хтіла.
Я ховаю рубці від опіків
під сорочкою і під тілом.
Ти сказала, що там я, глибоко,
несподіваний і чутливий.
Так, я іноді справді схлипую,
коли бачу: життя - повія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202217
дата надходження 22.07.2010
дата закладки 01.08.2010
Я буду знову ламати дрова,
Я буду й далі не з тими спати.
Якщо терпіти це все готова -
Тоді запрошуй в свою палату.
Коли розділим на двох пігулки
І стане спільна у нас хвороба -
Купи будинок в старім провулку,
Нормальну вдати із себе спробуй.
А зрозумівши, що це - облуда,
Зустрінь із лезом у дверях зранку.
Змішаєм першу і третю групи -
Востаннє разом приймемо ванну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188248
дата надходження 07.05.2010
дата закладки 19.07.2010
Він загасить цигарку, протяжно скаже:
«О, в тій дівчинці щось було.»
Він не здатен висловить своїх вражень,
тому просто бовкне «Воно відчулось.
З неї мало вийти щось (дійсно ж вийшло –
обдивилось, встало і десь пішло)».
Хоча, каюсь заздалегідь – я буду
тоді певна, що досі йому забулась.
Врешті решт, заведено так – кидатись
Тим кліше «Дитинко, в тобі щось є».
(Це в цю пастку хочеться попадатись,
Це оте, що на нього мужик клює.)
І я мала б кинутись готуватись –
Підбирати сукню, черевички, снасті,
І не йняти віри своєму щастю…
Він про мене мало міг би розказати,
До пуття не зв’яже навіть кілька слів,
Він кидатиме недоречні жарти,
Наче він вже все в мені прояснив.
Його погляди туго так кимось зв’язані,
І такі розчаровуюче тісні,
хоча щось у ньому так чітко вказує,
що хлопака із непростих умів.
(Може й тужився розірвати пута,
А смикнуть сильніше просто не зумів?)
Буде силитись пригадати тупо,
що подумав, як вперше мене зустрів,
Що про нього я розказати можу,
Який план на мене тоді гострив,
Та і чим тоді я видавалась схожою
до його двоюрідної сестри…
Він ще раз сипне мені компліментів –
жмені десь так зо дві, а то й цілих три,
я своїм задумаюсь в тім моменті –
позіхну: говори собі, говори!…
Він запалить ще одну там цигарку –
хоч бери і собі отут закури, -
тільки дим, і грим, і вульгарні жарти –
реквізити зовсім не з тої гри.
Він казатиме, ніби добре знає,
що мене чекає у цім житті –
типу, з тими даними, що я маю,
треба буть на людях, на видноті;
я ж достойна щастя, земного раю –
жити в славі, в розкошах, в пишноті…
я ж творю, захоплюю, надихаю –
словом, не така, як оті, прості…
Ех шкода мені, що не та вистава –
Я б йому в обличчя запустила дим,
Щоби зрозумів, що не хочу бавитись,
Що не схильна клином вибивати клин,
Що вже непогано розуміюсь в людях,
І міняти бачення не кортить -
І коли мене при людині студить -
То пора послати під три чорти.
Ну скажіть, який би мужик нормальний
Міг би довго витримать мій цинізм?
Може справді варто ввімкнути гальма,
та іще приборкати фемінізм?
Перестати в світі шукать дуальність,
припинити зайвий маразм-ліризм,
Та ще щось учверити екстремальне
Щоби в епілог. (Чи хоч в епікриз.) –
Це ж, скажіть, яке те життя банальне,
Що собі свідомо десь шукаєш криз???
Він мені припише деяку фатальність,
І легкий юнацький максималізм…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199683
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 07.07.2010
когда любовь прикажет долго жить,
и горечь слов окажется излишней,
я прицеплю себе гамак под вишней
и стану мыслить не в длину, а в ширь,
объемы мысли ловко умножая,
испепеляя прошлого печаль,
я научусь и слушать, и молчать,
я выросту под вишнею большая,
и поумнею, и куплю пежо,
и заведу огромную собаку.
и никогда не буду больше плакать
за теми, кто обидел и ушел,
когда любовь прикажет долго жить,
я остригу себе тугие косы,
я стану важной, медленной, серьёзной,
поправлюсь и раздуюсь, как пузырь,
пока не лопну… вишня отцветёт,
и горечь слов покажется уместной,
когда любовь… а знаешь, если честно,
наверно, будет всё наоборот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198647
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 01.07.2010
Тиша впаде посіріла: ляп.
Візьме тебе Сивіла до лап.
Буде навколо тепло: подих пустель.
Ти не вернешся з пекла: ти не Еней.
Схочеш сказати: "Здраствуй" - не пролуна.
Інші тобі позаздрять: ти - сатана.
Тиша впаде похмура в смог.
Кажете, той придурок - Бог?
Знаєте, той нікчема - Брут.
Він мене скинув з Едему в бруд.
Тиша вдарила в днище, ніби ключі.
Хто з нас тепер найвищий? - кричи не кричи?
Хто з нас тепер насподі? Минув переляк.
Можеш скільки завгодно вдавать короля.
Тиша ввійде безвуста до вух.
Ти не зіграєш Прокруста: я - Дух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182236
дата надходження 07.04.2010
дата закладки 22.06.2010
Лишають губи темні копірайти
На шиї, грудях, стегнах, животі...
"Моя, лише моя, запам'ятайте" -
Комусь доводжу в дивнім сум'ятті.
А в неї очі - кольору ожини,
А в неї лоно - з запахом халви...
А я плював, що ти - чиясь дружина!
Ми мали бути разом - і були.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189596
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 22.06.2010
Милая, нежная - время нас выест
станем огрызками или объедками
ты покупаешь мне платье на вырост
мы измеряем любовь этикетками
розами метрами лунами пьяными
ставками рунами и фотоплёнками
рванными письмами ранними ранами
страшно, что мы с тобой станем жестокими
и перестанем влюбляться в придуманный
нами сюжет нашей жизни размеренной
станем обычными скользкими лгуньями
или гламурными стерво-гиенами.
Милая, нежная время нас выследит
и пригвоздит нас к оттаявшим льдинам
и я стараюсь расставить хоть мысленно
родинки радости между морщинами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195200
дата надходження 12.06.2010
дата закладки 12.06.2010
1.Ты в школе был слабым и дома не нужным
И все кто был рядом забили дружно
И мысли дурные в твоей голове
Подумал впервые - вот он ответ
Ты вырос сильнее девчонку встретил
Что нет красивей никого на свете
Но жизнь тяжела, она любит другого
И мысли взяла во власть точка снова
ПРИПЕВ:
Точка невозврата
У каждого была ты
И пусть не вспомниш даты
Но не забудеш боль
Точка невозврата,
Исчезнешь ты куда то,
О чём мечтал когда-то
Ты заберёшь с собой
Точка невозврата
От финиша до старта
И твоя бита карта
Ты проиграл свой бой
2.Потом наступает ещё одна дата
Повестку читаешь из военкомата
И снова стоишь на гране беды
Прессуют нещадно салагу деды
И та что ждала не напишет письма
И дома больная одна лежит мать
И гонят тебя на чужую войну
Как камень спускаешься ты ко дну
ПРИПЕВ
3.Ты выдержал, выжил уже седина
И пилит сердитая дома жена
В карманах твоих гуляет ветер
Проблемы одни доставляют дети
И силы не те, здоровье не то
Ты ходишь в единственном старом пальто
И ржавый Жигуль стоит без колёс
Ответ один, или это вопрос?
ПРИПЕВ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189461
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 02.06.2010
Твої нездорові інтереси до смерті
– мої постійні клопоти
Чи стану колись для тебе сенсом
Чи буду для внуків варити компоти
Ти боїшся побачити правду
В нічних вітринах відчуваєш все місто
Мені з тобою постійно тривожно,
Так депресивно і тісно
Я завбачливо ховаю на ніч ножі й мотузки
Ти, всміхаючись, просиш заснути
Прикидаючись вічність сплячою,
Намагаюсь тебе збагнути
Мені не можна бути з тобою, я просто гину
Від усвідомлення тебевтрачення
Від морозу окремості ломить спину
Але це вже не має значення
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190887
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 23.05.2010
скучаю
за нашими дырявыми корытами,
за твоими щеками небритыми,
за облаками-плюшками,
за пряными и душными
июльскими, сентябрьскими,
за песнями и сказками,
колючими, вихрастыми,
за теми, с кем не празднуем,
по тем, кого впустили
в сердечные пустыни.
и я хочу обратно,
в три ночи, под парадным,
с лопаткой, без ангины
лепить тебя из глины,
и вдруг проснутся рано,
не на твоём диване -
за пазухой у счастья,
в какой-то горной пасти
под небом белокрылым
тонуть в объятьях Крыма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190092
дата надходження 17.05.2010
дата закладки 17.05.2010
дяка тобі, скло,
віддзеркалююче не пустелю,
а зміст поміж «на» і «по»,
і простір від нас до стелі,
на м’ятне твоє «пробач»
наклала вишневе «любий».
лаштунки. ефір. приймач.
і губи. шалені губи.
і я, що розбила скло,
накликавши гнів примари,
відчула, що все пішло
похмуро /на/ хмари… /по/ хмари…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185153
дата надходження 20.04.2010
дата закладки 27.04.2010