Tanya Lototska: Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2012


Panadol Night

идеал

незвучание  твоих  неслов  
влечет  меня
до  самых  неначал  и  неазов.
это  неподвластно  мне,
это  больно  до  нельзя,
и  вот  я  на  самом  дне.
лишь  бы  навсегда.

невымышленный  ты  
будоражишь  сознание.
я  люблю  тебя,
мое  идеальное  создание.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377855
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012


команданте Че

май|же

нас  з  тобою  якось  дуже  органічним  по|роблено
надто  багато  живого  і  справжнього
чогось  такого  що  довго  псується  й  швидко  вмирає
такого  від  чого  інколи  майже  постійно  стає  моторошно
від  реалістичності  помилок  та  періодичності  їх  утворень
завдяки  яким  тим  не  менш  температура  зберігає  мікроклімат
вологим  зсередини
а  подих  лишається  гарячим  зовні
для  інших  подібних  до  нас  створінь
але  от  мені  чомусь  завжди  всередині
холодно

ти  на  дев’яносто  дев’ять  і  дев’ять  відсотків  створена
без  синтетичних  матеріалів
без  домішок  моди|ін|фікованих  емоцій
та  штучних  відчуттів
тому  тканини  душі  слабшають  інколи  рвуться  і  тобі  ставало  дуже  боляче
дихати  за  мене  апаратом  нештучного  дихання  чи  просто
рахувати  зірки  не  дивлячись  на  голе  небо
вже  досить  давно  голе
ти  майже  звикла  до  того  майже  зникла
майже  зосередилась  на  відсутності  сутності  у  своєму  диханні
на  кардіограмних  рухах  своїх  думок
вже  майже  не  під|т|римуючи  життя  в  них
кардіостимуляторами  викрадених  у  інших  слів
чи  просто
інколи  зупиняла  їх  |дію|  рівною  рискою
зомбованих  завчених  фраз  задля  того
аби  відпочити
хоч  трохи  від  думок  і  просто
тобі  майже  вдалося
МАЙЖЕ
але  цього  завжди  недостатньо
бо  ти  надто  жива  і  надто  справжня  для  них
до  того  ж  зіпсована  совістю
і  напевно  дуже  скоро  помреш  від  передозу
своїми  помилками

тож  просто  продовжуй  насолоджуватись
стражданнями

Свого  Майже  Життя.





*фоновая  композиция  –
Sleeping  Peonies  «Mist  And  Sea  Spray,  Mermaids  Singing  Far  Away»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338420
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 19.09.2012


IseeU

Я був там…

Я  був  там,  у  тій  машині,
Коли  вона  пішла  з  життя.
І  тільки  зараз  розумію,
Що  вже  немає  вороття.

П'янке  вино,  шалений  газ
І  сміх,  до  сліз  аж  пробивав.
Все  було  легко  там,  для  нас,
А  Час  хвилини  рахував.

На  небі  зорі  й  дивний  місяць,
На  дорозі  спалах  фар,
А  на  зустріч  вантажівка.
Той  останній  Смерті  дар.

За  секунди  все  це  сталось.
І  тоді  я  ще  не  знав:
Вона  з  життям  своїм  прощалась,
Коли  під  зорями  лежав.

А  далі  крик  сирен  швидкої.
І  купа  спалахів  комет.
Усе  було,  як  в  фільма  сторі
Відсутнім  був  лиш  хеппі  енд.

Тепер  стою  я  на  могилі
І  розумію:  вже  нема  буття.
Бо  це  був  я,  у  тій  машині,
Коли  вона  пішла  з  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353074
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 28.07.2012


Head Like A Hole

Забытьё

Разрушиться,    
развалиться  на  части,  
отчаявшись.  

Остановив  дыхание,  
задуматься  
и  тут  же,
мысль  потеряв,  
отрубиться.

Проснуться  от  ярких  лучей
белого  солнца,  услышав,
как  медными  трубами,  
сверкает,  звенит  
в  твоей  голове
эхо  прошлых  эмоций.
 
И  гул  воспоминаний,
промчавшись  скорым  поездом
от  головы,  по  позвонкам  вниз,
и  обратно,  
вновь  причиняет
адскую  боль.

И  снова  водка,  опять  алкоголь.
Забылся.

И  ждешь  человека,  
который  придет
и  скажет  тебе:
"Ты  не  печалься.
Все  скоро  пройдет.
Давай  научу  тебя  жить,  
наделю  тебя  смыслом".

Но  никто  не  научит,
его  просто  нет.  
Лишь  мысли  сумбурно
нахлынут  волнами,
закутавшись  тихо
в  дым  твоих  сигарет,
так  и  оставшись  
лишь  твоими  мечтами.
 
А  ты  здесь  лежишь,  
в  своем  сладком  забвеньи.  

Один.

Разрушился,    
развалился  на  части,  
отчаявшись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337213
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 22.05.2012


Вадим Верц

Рабам ящика

Я  зашел  за  телевизор
И  попал  на  съемочную  площадку,
Однако  все  там  оказались  мертвы,
Поскольку  телевизор  был  выключен;

Затем  я  включил  его  с  внутренней  стороны
И  узнал  свою  комнату,
В  которой  также  все  были  мертвы,
Потому  что  телевизор  был  включен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156134
дата надходження 17.11.2009
дата закладки 21.10.2011


Вадим Верц

Если моя жизнь - это книга

Если  моя  жизнь  -  это  книга,  
То  она  должна  быть  в  ограниченном  количестве,
Возможно,  даже  в  одном  экземпляре  -
Никому,  кроме  самого  автора,  она  не  нужна.
Хотя  и  автор  не  в  восторге  от  её  существования,
А  наличие  такой  книги  -  норма,  обязательство  каждого.

Если  моя  жизнь  -  это  книга,  
То  она  должна  быть  небольшого  формата  
И  желательно  в  мягком  переплёте,
Чтоб  можно  было  свернуть  в  трубку  при  необходимости
Или  отогнать  назойливых  мух,  мешающих  сосредоточиться
На  чтении  более  популярной  литературы.

Если  моя  жизнь  -  это  книга,  
То  она  должна  быть  хорошо  проиллюстрированной,  
Но  только  в  чёрно-белых  тонах.
Поскольку  другие  цвета  нынче  очень  дорого  стоят,  
Да  и  собственно  можно  обойтись,
Учитывая,  что  само  произведение  довольно  злое  и  гротескное.

Если  моя  жизнь  -  это  книга,  
То  она  должна  быть  без  определённого  количества  страниц  
И  без  каких-либо  пометок  на  них.  Для  эффекта  бесконечности.  
Крайне  важно  использовать  закладку-календарик
За  прошлый,  а,  может,  даже  позапрошлый  год,
Изрядно  погрызенную,  естественно.

Если  моя  жизнь  -  это  книга,  
То  она  должна  быть…  Она  просто  должна  быть.



2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124819
дата надходження 04.04.2009
дата закладки 21.10.2011


Вадим Верц

Шанс (помечтать)

Свет  погас,  когда  ты  засыпала
Без  молитвы  к  печальной  Луне.
Почему  ты  меня  не  искала?
Я  вернулся  на  ржавом  коне;

И  в  ответ  всевозможные  догмы
Предоставили  шанс  помечтать
Мне,  смотрящему  в  черные  окна,
Да  тебе,  обуздавшей  кровать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227954
дата надходження 11.12.2010
дата закладки 21.10.2011


little black

Я боюся!

ти  пробач...
я  сьогодні  якась  неспокійна  -
завиваюсь  у  смуток,
то  стискаюсь  в  кулак
і,  забившись  в  куток,
перечитую  мантри,
переховую  глибше,
все  глибше  свій  страх.
я  боюся!
до  болю  у  грудях  боюся,
що  прокинусь,  а  поруч  не  ти  -  
лиш  стіна...
[холод  холодом  ріже
і  зціплює  зуби]
я  боюся  лишитись  без  тебе,
одна...
тайкома  білоока  зима
виїдає
витискає
видавлює
з  пальців  життя.
роздягаюсь  в  зіницях  
твоїх
й  завмираю,
боячись  захлинутись
в  обіймах
ловця.
чорно-білі  сліди
чорно-білим  лукавством
в  неприборканих  снах
залишають  рубці.
я  боюся,
а  раптом  холодного  ранку
не  відчую
під  серцем
твоєї
руки...
__________________________________________________________________

Я  боюся!
боятись  -  гірка  насолода;
затуляти  думки
від  настирних  химер;
це  так  звично  
для  мене,
коли  взимку  
негода
світ  частує
нестерпно-холодним  
дощем....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237802
дата надходження 30.01.2011
дата закладки 08.02.2011


Бондаренко Григорий

Не плачь

Нет-нет,  не  плачь,  твою  слезу
Размажет  дождь  холодной  кистью,  
Одна  из  главных  его  миссий
Маскировать  ту  полосу,  
Что  остаётся  следом  лисьим
В  сердцах  заброшенных  лугах
Простых  и  ясных  побуждений,
Где  подремал  немного  гений,
С  утра  вздымая  на  руках
Всю  совокупность  упоений
Ночных  забав,  дневных  забот,  
И  радость  вечера  прохлады,
И  только  это  нам  отрада,
Никак  нельзя  наоборот.  
Не  плачь,  любимая,  не  надо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204038
дата надходження 02.08.2010
дата закладки 03.08.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2010


Michelle Paffer

[GAME OVER]

Одинокий  завтрак,  безымянный  кофе.
Я  –  блудный  сын,  заблудшая  овца.
Среди  гримас  не  отыскать  лица.
Я  в  безысходности,  похоже,  профи.

Мой  пастырь  мёртв.  Маршрут  не  обозначен.
Слепая  вера  стала  зрячей,  но  глухой.
Лишь  плевелы  заполнили  поля  собой.
Давай  обнимемся  со  смертью  и  заплачем.

На  полпути  ответов  не  найти  нам,
Ведь  это  то,  с  чем  нет  в  нас  сил  бороться.
В  конвульсиях  предсмертных  Солнце  бьётся,
Здесь  лилии  пропахли  никотином.

Моя  душа  как  минное  пустеющее  поле,
Она  магнитный  поглотитель  тьмы.
Я  –  узник  собственной  тюрьмы,
Я  –  раб  всепоглощающей  неволи.

Наш  путь  земной  так  сер  и  скоротечен.
[Game  over]  убивающей  калечащей  игры.
За  гранью  жизни  существуют  ли  миры,
В  которых  Рай  нам  стопроцентно  обеспечен?  
Где  выход  из  чернеющей  безвыходной  дыры?
09.06.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194698
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 13.07.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2010


Сунь Сам

вот эбаут дрим

Беременные  кошки,
пушистые  матрёшки,
уселись  под  окошком
и  лижут  животы.

Куплю  себе  за  двушку
пластмассовую  пушку
и  буду  понарошку
расстреливать  мечты.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136263
дата надходження 05.07.2009
дата закладки 05.07.2010


Ніна Яворська

Ты можешь…

Вірш  створено  за  дружньої  підтримки  
Володимира  Шевчука  =))
-----          -----          -----

Ты  можешь  не  верить,  но  лето  слегло  с  простудой,  
и  кутает  ноги  в  пшеничных  полей  одеяло.  
Ты  можешь  не  ждать,  но  я  завтра  вернусь  оттуда,  
где  плавились  крылья  безумному  сыну  Дедала.  

Ты  можешь  не  слышать,  но  гордые  тоже  плачут,  
и  платят  за  славу  разбитыми  вдребезги  снами.  
Ты  можешь  не  помнить  ответы  ко  всем  задачам,  
а  вечер  укроет  невзгоды,  как  пепельный  саван.  

Ты  можешь  не  думать,  но  прошлое  пахнет  мятой,  
а  завтра,  на  самом-то  деле,  не  так  уж  опасно.  
Ты  можешь  остаться,  ведь  вместе  мечтать  приятней  
о  том,  что  Луна  только  нашим  желаньям  подвластна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199275
дата надходження 04.07.2010
дата закладки 05.07.2010


София Перова

Разбитое небо

С  крыш  капель  по  окну  обещаньем  весны,
Капель  звон  среди  пения  вьюги.
Но  они  не  спасут:  все  мосты  сожжены,
Мы  лишь  времени  вечные  слуги.

Нас  уже  не  спасут  ни  весна,  ни  рассвет,
Нас  зима  эта  просто  забудет,
Ты  уже  не  прочтешь  в  блеске  глаз  мой  ответ:
Просто  встречи…  Их  больше  не  будет!

Я  исчезну,  как  тень,  в  сером  море  домов…
Лишь  разбитое  небо…  Забудешь.
Ты  забудешь  меня  в  миражах  чьих-то  снов,
Ты,  быть  может,  с  другой  счастлив  будешь…

Все  так  просто:  чужой,  не  увижу  тебя!
Номер  твой  удалю!  Все  забуду!
Только…  Дождь  на  стекле  вновь  рисует  тебя,
И  январь  обещает  простуду.

08.01.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199117
дата надходження 03.07.2010
дата закладки 03.07.2010


Рубиновый Вторник

Я и без того Ваша

Стой!  Вот  сейчас.  Расстояние  в  метр.
Тихо!  Ни  слова.  Ни  слова.
Только  придуманный  кем-то  сюжет
Взятый  в  пустую  основу.

Хватит.  Довольно.  Я  и  без  того
Руку  тяну  к  сердцу.
К  коже  твоей,
к  губам  уголков…

Спелся
И  разлетелся.

Мне  это  ведь  тяжелей,  чем  ей.
В  праве  за  первой  скрипкой
Лоб  расшибаю.
А  мне    видней.

Крепко
Держу
Метры.

Руки  сжимаю.  И  дышу  в  такт.
Словно  не  будет  «Завтра».
Ты  не  подумай,  не  просто  так
Благоухает  август.

Только  три  дня.  А  потом…
А  потом
Все  это  может  лишиться
Этой  же  важности.

Этой  пустой
Неискаженной
влюбленности.

И  вот  поэтому  –  не  воспевай
Не  раскидай:  «Прекрасна!»
Я  без  того  прикасаюсь  к  губам
Я  и  без  того  
Ваша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196583
дата надходження 19.06.2010
дата закладки 19.06.2010


Исаак

Мы все, кто пишет, чуточку сродни… /Эпигону/

И.  Л.

Мы    все,    кто    пишет,    чуточку    сродни
тому,    кого    Создателем    зовём.
Без    чьей-то    помощи,    всегда    одни    
мы,    вроде,    тоже    что-то    создаём.
Порой    продумано,    порою  –  нет.
Но    так    же    восклицаем:    «Хорошо!»
И    нам    без    разницы,    что    белый    свет    
в    деяньях    наших    пользы    не    нашёл.
Как    он,    Создатель,    эгоисты    мы.    
В    тщеславии,    однако,    превзошли.
И    если    поглядеть    со    стороны,    
то    мы    довольно-таки    неумны
среди    обычных    обитателей    земли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193756
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 04.06.2010


little black

Стрімголов.

Занадто  довгі  телефонні  гудки
Знищують  бажання  розмовляти.
У  м́ого  настрою  грайливі  завитки,
Він  інколи  тренується  стріляти.

На  м́ому  тілі  безліч  гематом  -  
Жива  картина  відчаю  та  болю.
І  проти  лома  лиш  один  прийом,
То  ж  раджу  просто  опустити  зброю.

У  цього  неба  вічність  для  думок,
У  тебе  ж  мить,  щоб  вивчити  паролі.
За  словом  -  слово,  а  за  кроком  -  крок,
Отак  й  живи,  впивайся  соком  волі.

Натисни  "плей",  звільни  безплотних  духів,
Налий  вина  -  червоного,  мов  кров.
Фатальний  зміст  тантрично  -  звабних  звуків
Малює  тінь  любові  стрімголов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171733
дата надходження 13.02.2010
дата закладки 10.05.2010


little black

…ранок проспав…

ранок  проспав.  день  у  паніці.
   стерлися  грані  субординації.
       спізнилися  й  кава,  й  рогалик  -
               просто  декілька  мега  прогалин.
               душ  холодний  (  гаряча  до  восьмої)
       так  підступні  ще  заспані  простині,
   у  будильника  знову  депресія  -
може  слід  розпочати  репресії  ?
у  тягучках  поскрипує  реггі
   за  вікном  деформація  спеки.
       деградує  замислене  місто
               просто  тісно.  йому  надто  тісно.
               обіймаються  в  скверику  тіні
       в  протиріччях  маестро  Філліні.
   упівголоса  стомлена  готика
десь  за  рогом  стріляє  наркотики.
в  передозі  страждають  локації
   між  думок  зачастились  міграції.
       ордени  навіжені  розхапують
               міжрекламні  сюжети  залякують.
               на  світлинах  посічені  посмішки
       вишкіряють  прострочені  зачіпки.
   час  по  склу  неомитими  босими
між  овацій  стікає  росами.
антиподи  і  антиромантики
   по  ковтку  мілину  Атлантики.
       перемоги,  поразки,  -  однаково,
       аби  зрушення,  що  є  знаково...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182416
дата надходження 07.04.2010
дата закладки 10.05.2010


little black

Ти…

Ти  -  величезна  жирна  пляма  на  новесеньких  моднячих  джинсах,  що  зжерає  чудовий  ранковий  настрій...
Ти  -  напівпорожня,  а  можливо  й  напівповна,  філіжанка  гіркої  гарячої  кави,  яка  вабить  до  себе  незрозумілим  затишком  та  смертельною  небезпекою...
Ти  -  загублена  в"язка  ключів,  через  які  розбилась    улюблена  чашка,  бо  лише  перевернувши  її,  я  б  віднайшла  загублене...Чи  це  ,  випадково,  не  на  щастя..????
Ти  -  надзвичайно  довгий  телефонний  номер,  який,  коли  тобі  вкрай  це  необхідно,  не  хоче  нікого  допускати  в  зону  своєї  досяжності...
Ти  -  недопалок  цигарки,  який  уже  ніяк  не  можеш  докурити,  але  куриш,  бо  так  шкода  викидати  те,  що  рятує  тебе  від  цього  світу...
Ти  -  маленький  чорний  нотатник  з  веселою  різнокольоровою  закладкою,  куди  зачарована  цим  світом  творча  душа  записує  свої  повітряні  мрії...
Ти  -  яскрава  червона  помада  на  чутливих  губах  довгоногої  блондинки,  що  зводить  з  розуму  не  тільки  чоловіків,  а  іноді  й  жінок...
Ти  -  зламаний  каблук,  що  роздратовано  шкрябає  по  мокрому  асвальті,  нагадуючи,  який  цей  світ  іноді  безнадійний...
Ти  -  напівголий  абориген,  обвішаний  дивними  амулетами,  що  вірить  міфічним  богам  і  духам  більше,  ніж  власнним  очам  та  відчуттям...
Ти  -  відреставроване  старовинне  фото  щасливої  родини,  про  яку  не  знаю  чи  говорять  вголос,  але  знаю,  що  її  продовжують  любити..
Ти  -    розбещене  кохання  юної  куртизантки,  яке  розчиняється  швидше  від  пігулки  Упсарина-Упса,  але  не  лікує  роз"ятрені  рани...
Ти  -  інколи  надзвичайно  убоге  уявлення  про  навколишній  світ,  який  кишить  навкруги  нас  зміями  Медузи  Горгони...
Ти  -  те  незрозуміле  й  незвідане,  що  живе  в  середині  кожного  з  нас,  балансуючи  на  грані  добра  і  зла,  кохання  і  болю,  щастя  та  розпачу,  перефарбовуючи  чорно-білі  кадри  нашого  життя  у  райдужні  кольори.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156528
дата надходження 19.11.2009
дата закладки 10.05.2010


little black

Недбалий художник…

Мо́є  полотно  діряве.
Я  недбалий  художник  -
Шкода.
На  засмічених  п"єдесталах
Пси  вилизують  ноги
Богу.
         Сполоснула  думки.  Малюю
         Гордовито-німе  обличчя.
         Темінь  висне.  Пантрує  куля  -  
         Полохливо-нещадна  жриця.
Тво́ї  ворожбити  -  скнари:
Віроломно  таврують  
Правду.
Блідолицим  молюсь  примарам.
Пильний  погляд  маскує
Зраду.
         Гострі  вилиці  кам"яніють.
         Карколомно  хитрує  порух.
         Фарби  сохнуть.  Завчасно  мліє
         Порожнечі  безликий  морок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188683
дата надходження 09.05.2010
дата закладки 10.05.2010


Натали Зеленоглазая

И поставив в судьбе разделитель… (30. 12. 2009)

Ты  заставил  одеть  меня  маску,  
Обьяснил,  что  так  легче  прожить.  
До  тебя  я  все  верила  в  сказки,  
До  тебя  я  хотела  любить!  

А  теперь  все  осталось  там,  в  прошлом,  
И  "Спасибо!"  тебе  я  скажу.  
Мне  понять  оказалось  не  сложно,  
Что  свободою  я  дорожу!  

Я  экзамен  сдавала  на  прочность.  
Первый  раз  не  сдала.  Ну,  и  что  ж?!  
Свой  билет  рассказала  не  точно,  
Только  ты  ведь  и  так  все  поймешь.  

Пересдача  далась  очень  сложно  
Знаю,  выдержу  я,  не  сломлюсь!    
Этой  жизни  этап  подитожив,  
Нагло  миру  в  глаза  засмеюсь.  

И  взгляд  станет  оттенка  болота.  
Что  в  душе,  никому  не  узнать!  
Я  вернулась  с  любви  эшафота  
И  словам  впредь  не  буду  внимать.  

И  поставив  в  судьбе  разделитель.  
До  тебя,  словно  ангел  была.  
А  теперь  я  другая!!!  Простите!!!  
И  в  словах  лишь  осколки  стекла!  

©  Зеленоглазая,  2009

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163985
дата надходження 02.01.2010
дата закладки 08.05.2010


Натали Зеленоглазая

Когда-нибудь нарву себе ромашек (30. 04. 2010)

Когда-нибудь  нарву  себе  ромашек  
и,  сев  на  землю  у  большой  реки,  
пущу  в  теченье  пароход  бумажный,  
и  мысли  станут  быстры  и  легки.  

Я  расскажу  воде,  о  чем  мечтаю,  
сплету  венок  на  память  о  весне.  
И  напишу  о  том,  как  сладко  в  мае,  
смешную  сказку  в  звонкой  тишине.  

Рукою  ощутив  воды  прохладу,  
скажу  "спасибо"  небу  я  за  то,  
что  дало  мне  оно  все  те  преграды  
и  счастье  дало  в  жизни  непростой.  

©  Зеленоглазая,  2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187141
дата надходження 01.05.2010
дата закладки 08.05.2010


Michelle Paffer

ШРАМ[ированная_пам]ЯТЬ

По  стенам  развешены  усталые  снимки.
Я  воздух  глотаю.  Ещё  один  том:
Обрывки  тебя,  как  будто  картинки,
Проносятся  в  памяти  листок  за  листком.

Сегодня  иллюзиям  легко  меня  ранить.
Голограмма  надежды  –  последнее  здесь.
Не  хочет  оставить  меня  моя  шрамять,
Она  говорит,  что  ты  всё  ещё  есть.

И  в  двери  стучится  тоска  чёрным  зверем
И  смотрит  в  окно  жёлтой  долькой  луны.
Мы  эту  любовь  никогда  не  измерим:
Как  Бога  любовь,  как  страсть  Сатаны.

И  мёртвому  времени  не  возродиться.
Играешь  со  мной  в  бесконечные  прятки.
И  мне  от  тебя    не  уйти  и  не  скрыться.
Не  страшно  ли  мне?  Всё  в  порядке!  В  порядке…

Молчание  –  золото?  Орудие  пыток.
Не  целься  мне  в  сердце  –  его  не  пронять,
Оно,  как  железо,  –  бездушия  слиток,
Оно  не  желает  уже  умирать,
Шрамировать  память  –  не  стоит  опять…
26.04.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187985
дата надходження 06.05.2010
дата закладки 08.05.2010


Michelle Paffer

БОЛЬ~NO!

Мне  бы  в  Лондон  переехать  –  там  дожди,
Чтобы  смыли  эту  ноющую  боль.
Нужно  время.  Нужен  алкоголь.
Нужно  сильной  быть  и  смочь  уйти,
До  конца  дожив,  добив  вот  эту  роль.

Жизнь  –  сюрреализм,  кино,  по  сути,
Наша  жизнь  арт-хаусная  лента,  что  ли.
Нужно  отыскать  ответы  и  пароли,
Не  сломав  все  чувства,  словно  прутья,
И,  пожалуйста,  избавь  от  боли.

Мне  не  больно,  веришь?  Нет,  не  больно.
Я  –  Давид,  убивший  Голиафа.
Что  страшнее  чувства  страха?
Страшно  стать  опять  покорной.
А  победа  –  словно  плаха  –

Под  тяжёлым  камнепадом
Обрывается  надеждой.
Умирать  так  сладко,  нежно  –
От  единственного  взгляда.
Мне  дышать  учиться  надо.

С  ветром  улететь  позволь.
Воздух  сердцу  мне  найди.
Мне  бы  в  Лондон  –  там  дожди,
Чтобы  смыть  всю  эту  боль.
Ты  –  мой  крепкий  алкоголь,
Но  меня  уже  не  жди  –
Пульс  в  отметке  –  ноль…  ноль…  ноль…
01.05.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188173
дата надходження 07.05.2010
дата закладки 08.05.2010


Halyna

Эгоист

Он  просто  не  верил  в  удачу.
Как  впрочем,  в  большую  любовь.
Девчонкам  он  мысли  дурачил,
Подбрасывал  сахара  в  кровь.
Он  думал  все  просто  и  ясно:
Пустой  комплимент  и  цветы.
Зачем  открывать  понапрасну
Страну,  где  бывают  мечты.
Зачем  говорить  только  правду,
Она  ведь  блондинка  всего…
Тут  блеск,  а  на  мыслях  лишь  гадость,
И  рядом  совсем  никого.
Зато,  ведь  набитый  бумажник,
В  мобильном  одни  номера...
На  сердце  что?  Это  неважно,
Сейчас  не  на  это  пора.
Он  просто  курил  сигареты,
Очки  от  лучей  он  носил,
Не  верил  в  судьбу  и  приметы,
А  только  в  рассчет  своих  сил.
Когда-то  влюбился.  Серьезно.
Он  душу  ей  всю  подарил.
Сейчас  вспоминать  это  поздно,
Нет  нервов,  и  водки,  и  сил…
Решал  непосильно  задачу:
Любить  ведь  сложней!  Не  любить.
Он  просто  не  верил  в  удачу,
Он  просто  был  трусом,  чтоб  жить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188328
дата надходження 07.05.2010
дата закладки 08.05.2010


Юрий Богатинский

Любовь оставлю на потом!

Сижу  в  шикарном  ресторане:
Курю,смеюсь  и  пью  вино!
Лопатник  толстый  на  кармане
И  девок  рядом  -  казино!

Музон  чудесно  расслабляет,
А  так  же  грудь  одной  малой  -
На  баню  ехать  побуждает
И  взять  всех  козочек  с  собой!!!

И  тут  меня  вдруг  осенило  -
Увидел  первую  любовь!
А  с  ней  очкастое  чудило:
Сидело  рядом  хмуря  бровь.

Она,ему  шептала  что-то:
Серёжку  нервно  теребя
И  взгляд  свой  прятала  чевото,
А  тот  косился  на  меня!

Я  эти  сразу  понял  тёрки  -
Меня  припомнила  мадам!
Забыл  о  том,что  рядом  тёлки
И  водки  выпил  двести  грамм.

И  всё  обратно  вдруг  вернулось  -
Проснулась  память  за  столом!
Меня  всё  давнее  коснулось
И  в  горле  стал  тяжелый  ком...

Она  единственная  в  мире  -
Любовь  в  моторе  разожгла!
Я  сней  был  счастлив  на  перине,
Когда  себя  мне  отдала!

Писал  стихи,встречал  с  цветами!
Весь  мир  бросал  к  её  ногам!
Смотрел  на  милую  часами,
Молясь  от  радости  Богам!

Настал  момент  и  мы  расстались  -
Я  был  тогда  на  голяках!
Все  чувства  в  бабки  упирались,
Ушла  дешёвка  впопыхах...

Рукою  галстук  свой  поправил
И  взял  ключи  от  БМВ!
На  чай  сто  долларов  оставил  -
Сейчас  мне  побоку  лавэ!

Когда  я  с  ними  поровнялся,
То  пару  слов  я  ей  сказал  -
Как  в  ней  я  сильно  ошибался
И  им  пломбира  заказал!

Да  лучше  мне  махнуть  на  баню,
Чем  жить  с  корыстным  существом!
И  видеть  рядом:Свету,Аню...
Любовь  оставлю  на  потом!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188331
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 08.05.2010


Gliuck

Давайте запалимо сонце!

Давайте  запалимо  сонце!
Прокинемось  дещо  раніше,
Чиркнем  сірником  по  коробці,
Та  буде  тепліше  й  світліше.

Також  пофарбуємо  небо,
Щоб  стало  воно  синім-синім!
Щоб  в  людства  з"явилась  потреба
Дивитись  у  нього  від  нині.

Давайте  розбудимо  Бога,
Щоб  він  розбудив  наші  душі.
Щоб  вірили  доброму  слову,
До  інших  були  небайдужі.

Давайте  щось  разом  робити,
Щоб  ми  почувались  Народом!
Дарма  небо  щоб  не  коптити,
Не    плескати  порожньо  ротом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180111
дата надходження 27.03.2010
дата закладки 05.05.2010


archic

Зачем?…

На  старой  сцене,  как  во  мгле,
Я  не  ищу  следов  дыханья,
Не  на  перине,    на  игле,
Лежат  забытые  свиданья...

Огнем  до  пепла,  все  черты,
Что  рисовать  я  мог  вслепую,
Теперь  безлики  и  черствы,
В  висок  свинцовую  бы  пулю.

К  ногам  утраченная  страсть,
В  бесцветно-подвенечном  платье,
Судьба,  разинувшая  пасть,
Прошепчет  старое  проклятье..

И  в  разлинованности  чувств,
Утратим  все,  что  было  крепко,
Не  разжимая  больше  уст,
И  не  снимая  встречам  кепку..

Пройдем,  как-  будто  бы  не  мы,
Вдруг,  не  узнав  родные  души,
Глаза  печальны  и  немы,
Во  власти  льда  и  белой  стужи..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187528
дата надходження 03.05.2010
дата закладки 04.05.2010


Юлька_Гриценко

Дорога в рай

Ми  впали  духом,  ми  заснули,  
І  ждем  покаяння  в  небес.  
Прощали  всіх,  себе  —  забули.  
Пророк  помер  і  не  воскрес?  

Німіють  ноги,  в'януть  душі,  
І  опадають  пелюстки.  
Назустріч  холоду  і  стужі  
Ми  йдем  роками  крізь  віки.  

Яккби  я  мала  вільні  крила,  
І  змогу  вирватись  з  тенет.  
То  я  б  із  вітром  полетіла,  
І  загубилась  між  планет.  

То  я  б  усім  вам  показала,  
Що  вихід  є!  Ви  тільки  йдіть!  
І  ви  б  на  ноги  повставали,  
І  розпочали  свій  політ.  

Горить  ще  вогник,  догорає,  
І  той  один  таки  прийде.  
Він  нас  виведе  до  раю,  
Він  життя  для  нас  знайде.  

Прийде  і  грішних  нас  пробачить,  
І  покаже  вірну  путь.  
Можливо,  я  його  вже  не  побачу,  
Та  мої  діти  гордо  з  ним  підуть!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187491
дата надходження 03.05.2010
дата закладки 04.05.2010


Осужденный на Печаль

Мы снова встретились с тобой…

*  *  *
Мы  снова  встретились  с  тобой
И  посетили  ту  же  местность,
Где  омываются  рекой
Наши  сердца  и  неизвестность.

Я  на  тебя  смотрел.  Опять
Ты  отжигала  и  чудила.
Я  так  хотел  тебя  обнять,
С  тобой  быть  рядом  очень  мило.

В  твоих  глазах  витала  грусть
И  тяготили  размышленья.
Я  потерять  тебя  боюсь
И  жду  судьбы  своей  решенье.

Мы  шли  по  городу  вдвоем,
Дорогу  звезды  освещали.
Давай  к  луне  с  тобой  взойдем,
Любовь  нам  зори  завещали.

Темно.  Романтика.  Уста
Слились  в  любовном  поцелуе.
От  одиночества  устал,
Давай  когда-то  потанцуем.

И  твой  нежнейший  поцелуй
Вскружил  мне  голову  и  душу.
Любовью  в  волосы  подуй,
Я  полюбил  свою  Катюшу.

Твои  объятья  –  эликсир,
Они  мне  душу  исцеляют.
Поцеловать  себя  просил,
А  поцелуй  испепеляет…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187481
дата надходження 03.05.2010
дата закладки 03.05.2010


Юлька_Гриценко

Люблю дощі

Люблю  дощі  за  те,  що  втому
Проганяють  із  душі.
Замість  крапки  ставлять  кому,
Неначе  з  мене  сміючись.

Люблю  дощі  за  те,  що  відчай
Трансформують  в  теплий  сум.
І  за  те,  що  всюди  й  вічно
Торбу  спогадів  несуть.

Моє  життя  скидає  маски,
Весна  розплакалась  в  душі.
І  я  розплакалась.Від  щастя.
Бо  я  обожнюю  дощі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187488
дата надходження 03.05.2010
дата закладки 03.05.2010