Валентина Ланевич: Вибране

Lana P.

СИНИЧКО, КУДИ ТИ ЛІТАЛА?

Синичко,  синичко,  моя  щебетушко,
Скажи  мені  правдоньку,  тільки  на  вушко…
У  пору  тепленьку  куди  ти  літала?
У  лісі  сосновому  що  ти  шукала?  —

Холодного  вітру,  хурдель,  заметілі,
Пташиного  сміху,  пригод  без  годівлі?
Можливо,  комашок  ти  вмить  захотіла,
Безмежжя  свободи?  —  взяла  й  полетіла…

Я  вірю,  що  знову  повернешся  взимку!
Тобі  приготую  насіння,  скоринку,
А  ще  —  кусень  сала,  звичайно,  без  солі,  —
Тебе  врятувати  в  обіймах  недолі.

У  сніжних  завіях,  гудучій  негоді,
Я  стану  тобі  у  великій  пригоді,
Коли  переметами  встелиться  хуга  —
Уздрій  у  мені  якнайкращого  друга!                  19/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830023
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Плакала весна

Сьогодні  плакала  весна,
Рукавом  сльози  витирала.
Була  вона  така  сумна,
Журба  за  серце  мене  брала.

Хотілось  їй  допомогти,
Щоб  посміхнулася  привітно.
Пісень  співали  їй  вітри,
Щоби  підсніжником  розквітла.

Текли  струмочки  по  стежках,
Спускалися  в  луги,  до  яру.
Блакиті  не  було  в  очах,
Лиш  біль  торкав  у  плечі  хмару.

Весні  промовила  вона:
"  Чому  сумуєш,що  з  тобою".
А  їй  у  відповідь  весна,
Болить  душа,  в  ній  стільки  болю...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829993
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не відпущу

У  минуле  спішу  по  стежині,
По  якій  ми  з  тобою  ішли.
Несуть  крила  мене  лебедині,
Ми  любов  свою  знов  віднайшли.

Не  відпустимо  більше  від  себе,
Не  дамо  забруднити  її.
Жити  люба  не  можу  без  тебе,
Ти  одна  лиш  така  на  землі.

Приспів:
Зі  мною  поруч  лиш  ти  одна,
Зігріє  серце  обом  весна.
Тебе  кохана  в  життя  візьму
І  більш  від  себе  не  відпущу.
Я  не  втомлюся  любить  тебе,
Я  не  втомлюся  кохать  тебе.
На  крилах  щастя  лечу  туди,
В  моєму  серці  одна  лиш  ти.

У  очах  твоїх  синьо  -  блакитних,
Я  топлюся  не  можу  спастись.
Нагадає  весна  нам  і  літо,
Як  лугами  блукали  колись.

Було  чути  в  тумані  дзвіночки,
Пасовисько  стрічало  коней.
Своє  щастя  вплітали  в  віночки,
Ти  горнулась  до  мо́їх  грудей.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829924
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019


Ганна Верес

Любов завжди у парі із журбою

Немає  осені  без  чарів  падолисту,
Немає  й  казки  без  щасливого  кінця…
Не  можна  все  життя  прожить  в  колисці  –
Давно  відома  істина  всім  ця.

Життя  –  не  рівна  і  гладка  дорога  –
Частіш  колюча,  мов  їжак,  стерня,
Коли  ти  просиш  допомоги  в  Бога,
А  йдеш  то  навскоси,  то  навмання.

Нема  життя  й  без  полину  й  калини,
Але  й  без  меду  також  не  бува.
І  поряд  із  тобою  доля  плине,
Щоб  ти  про  неї  теж  не  забував.

Пісне  життя,  прожите  без  любові,
І  хто  те  зна,  чия  вина  у  тім.
Любов  завжди  у  парі  із  журбою…
Готовим  будь  зустріти  все  в  житті!
17.12.2018.

Ганна  Верес  Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829906
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 22.03.2019


НАДЕЖДА М.

Якщо мене розлюбиш ти колись

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]


Якщо  мене  розлюбиш  ти  колись,
Чи  в  серце  моє  сумніви  поселиш,
Забуть  мене,  прошу,  ти  не  барись,
Своє  ти  серце  цим  пораниш.

Нехай   не  буду  знати  я  про  це,
Бо  ще  не  всі  слова  тобі  сказала.
Можливо,  троне  душу  ще  слівце,
Яке  давно  в  душі  своїй  сховала.

А  час  жаданний  так  і  не  прийшов,
Сміливості  не  мала,  щоб  сказати,
А,  може,  він  давно  уже  й  пройшов,
Нема  тобі  потреби  його  й  знати.

А  час  міняє  швидко  ніч  на  день,
Біжать  життя  секунди  безупинно,
А  ми  завжди  чогось  в  житті  все  ждем
І  віримо  у  здійснення  страшенно.

Коли,  здається  втрачені  надії,
Ми,  затаївши  подих,  все    ще  ждем.
І  молим  бога:  хай  здійсняться  мрії,
Бо  вірою  й  надією  живем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829873
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Амадей

Злетів ти в небо разом з журавлями (Володимиру Івасюку) пісня

Злетів  ти  в  небо  разом  з  журавлями
За  те,  що  Украіну  ти  любив,
За  те,  що  прославляв  іі  піснями,
За  ту  любов  святу,  життям  ти  заплатив.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину",
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

І  знов  весною  квітне  черемшина,
Земля  вся  цвітом  вкриється  рясним,
Про  тебе  пам"ятає  Украіна,
Без  тебе  устає  вона  з  колін.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину"  ,
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

Вертайся  сину,  разом  з  журавлями,
Хай  з  неба  пісня  сонячна  звучить,
Пісні  твоі  у  бій  ідуть  з  синами,
На  Сході  Украіну  боронить.

Чому  лишив  так  рано  Неньку,  сину,
Злетів  у  небо,  випередив  час,
Співає  Украіна  "Черемшину"  
Й  "Червона  рута"  квітне  поміж  нас.

Злетів  ти  в  небо  разом  з  журавлями,
За  те,  що  Украіну  ти  любив,
За  те,  що  ти  будив  іі  піснями,
За  ту  любов  святу,  життям  ти  заплатив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829840
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 21.03.2019


OlgaSydoruk

Вы о грустном не пишите!. .

Вы  о  грустном  не  пишите!..
Умоляю,господа!..
И  погоду  не  вините:
Ни  сегодня,ни  вчера…
О  пупырышках  (на  бюсте),
Не  раздетых  донага,
Напишите  так  искусно,
Чтоб  хотелось  мне  туда…
Полстраницы,  поллисточка  -
Сочините  (от  души)…
Говорите  (между  строчек)
О  греховности  любви…
Про  объятия  у  грусти
Не  строчите,господа!..
И  не  сладко  ,и  -  не  вкусно…
И  бывает  жаль  себя…
До  нирваны,  у  окошка,
Через  кассу  №2
Есть  свободные…Немножко…
Приходите,  господа!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829818
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

До джерел

Дорога  в*ється  стрічкою  межи  дерев,
А  згодом  -  поле  без  кінця  і  краю.
До  любих  серцю  повертаюся  джерел,
Радію  в  синім  небі  сонцеграю.

Виблискує  ставка  дзеркально-чиста  гладь,
Стоїть  стіною  очерет  з  волоттям,
Немов  очам,  дарунок  цей,  природи  клад.
Милуюся  пташиним  я  польотом.

А  далі  -  у  садках  купається  село
Малий  Фонтан  -  і  серце  завмирає.
Від  вітру  розкішшю  бринить-бринить  зело.
Який  же  ти  чарівний,  рідний  краю!

Летять,  летять  крилаті  спогади  життя,
Щемливо-ніжні  і  дитинно-світлі.
Частішає,  мов  маятник,  сердцебиття,
І  вишень  гладжу  я  крислате  віття.

Бо  кожна  квітка  знову  пишно  розцвіла,
І  перше  тут  зустрілося  кохання,
Яке  промчало,  ніби  спритнонога  лань,
І  залишило  чистоту  серпанку.

А  біля  школи  голосиста  дітвора
Нагадує  і  клас,  й  уроки  знову.
Яка  ж  чудова  трепітна  шкільна  пора,
Коли  вчительське  нам  лунало  слово!

Я  дякую  батькам  своїм  і  вчителям
І  за  життя,  за  щастя  і  науку.
Любов  і  віру  сіяли  вони  на  лан,
Ці  теплі  душі  й  працьовиті  руки.

Дорога  в*ється  стрічкою  межи  дерев,
А  згодом  -  поле  без  кінця  і  краю.
До  любих  серцю  повертаюся  джерел,
Радію  в  синім  небі  сонцеграю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829780
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Катерина Собова

Перед весiллям

-Ой,    Богданчику,    вже    завтра
Буде    свято!    В    нас  –  весілля!-
Щебетала    у    суботу
Наречена    файна    -    Міля.

-Тобі,    милий,    кожен    вечір
Тільки    голову    морочу:
У    своїх    гріхах    минулих
Я    тобі    признатись    хочу.

-Ти    ж    призналась    позавчора,
Ми    це    все    обговорили,
Що    було    -    для    нас    не    горе,
І    цю    тему    вже    закрили.

-Ти    учора  ,  як    на    лихо,  
Був    в    відрядженні,    Богдане,
З    цього    приводу    у    мене
Вже    з’явились    нові    дані.

Була    віддана    роботі:
Тут    ні    сіло,    ані    впало  –
Я    незчулась,    як    з    Ашотом
Ненароком    переспала.

Щоб    ніколи    ти    не    думав,
Де    собака    та    зарита  –
Просто    знай,    що    я    для    тебе
Завжди    чесна    і    відкрита!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829732
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Lana P.

ВЖЕ ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ…

Вже  дуже  хочеться  весни,
Душевного  тепла  у  тілі,
Щоб  злі  морози-чаклуни
Згорнули  килими  в  артілі,
Де  зачаїлись  заметілі,
Вітри  холодні  зубожілі.

Нехай  розтопляться  льоди,
Розбурхані  у  сонце-днині,
Проріжуться  глухі  дуби,
Прокинувшись  у  серцевині,
Заглянуть  в  очі  неба  сині  —
Уже  смарагдами  віднині.

Хай  променистий  диво-цвіт
Зігріє  хмари  скрижанілі,
Мережить  незбагненний  світ,
А  пелюсткові  заметілі
Голублять  душі  захмелілі,
Думки  солодкі  та  несмілі…                19/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829801
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019


НАДЕЖДА М.

Щастя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OI0NUk816u0[/youtube]


П"ять  букв  лише  у  слові  щастя,
Та   не  дають  все  спокою  думки,
Чи  все  узнать  про  нього  вдасться,
Його  чи  втримаєш  в  руці?

Чи  не  злетить  воно,  як  пташка,
Кудись  в  розчинене  вікно?
Так,  повернути  буде  важко.
Однак,  терпляче  все  ж  воно.

Шукаєм  іншого,  другого,
Що  особливий  містить  смак,
А  не  такого,  хай  любого,
Все  манить  новизна  ознак.

А  щастя  терпить  і  чекає,
Повільно  в"януть  в  нім  ростки,
І  несподівано  зникає,
Забравши  прожиті  роки.

Його,  на  жаль,  не  помічали,
Як  сирота  найкращих  днів.
Нарешті  все  ж  його  втрачали,
Коли  запас  його  збіднів...

Пішло  й  знайшло  вже  іншу  душу,
Де  тепло  й  затишно  було.
Зустріть  змогли  великодушно.
Притулок  в  доброті  знайшло...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829706
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019


Надія Башинська

ЛЕТИ, ЛЕТИ, ЛАСТІВКО!

Лети,  лети,  ластівко!
Лети,  лети,  світлая.
Бо  чекає,  ластівко,  
тебе  земля  рідная.
Лети,  лети,  ластівко.
Ой  лети,  співучая.
Порадує  колосом  
нас  земля  родючая.

Лети,  лети,  ластівко!
Розцвітають  квіточки.
Лети,  лети,  ластівко,
бо  чекають  діточки.
Звий  гніздечко,  ластівко,
Під  нашим  віконечком.
Будемо  радіти  ми
тобі  разом  з  сонечком.

Лети,  лети,  ластівко!
Ой  лети  швидесенько.
Над  землею,  пташечко,
покружляй  низесенько.
Послухай,  як  весело  
ми  разом  співаємо.
Лети,  лети,  ластівко,
ми  тебе  чекаємо!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829652
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Надія Башинська

КРАЩИМ!

Глянь...  Вже  земля  розцвітає.
Дзвінко  ж  як  пташка  співає!
Сонцем  земля  обігріта,
щедро  дарує  нам  квіти.

Річка  радіє...  Не  мілко!
Солодко  краще,  ніж  гірко.
Рибку  гойдає  озерце,  
повниться  радістю  серце.

Стежечка  в'ється  від  хати.
спробуй  її  наздогнати.
Десь  на  широкій  дорозі  
щастя  зустрінеш  на  розі.

Тепла  є  батьківська  хата.
Щедра  душа  є  багата.
А  завдяки  працьовитим
ласкою  світ  весь  зігрітий.

Глянь...  Вже  земля  розцвітає.
Дзвінко  ж  як  пташка  співає!
Звірям  так  затишно  в  хащі...
а  світ  наш  з  тобою  став  -  кращим!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829648
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Весняний передзвін

Сьогодні  мене  обіймала  весна,
Так  ніжно  теплом  пригортала.
Блакиттю  світилась  у  небі  вона,
У  казку  свою  повертала.

На  гілках  розсілись  пернаті  птахи,
Вони  акапельно  співали.
Внизу  веселились  гуртом  дітлахи,
І  весело  м'яч  підкидали.

На  вулиці  гамірно  після  зими,
Роботи  у  полі  хватає.
Впряглися  у  неї  стальні  трактори,
Весна  за  роботу  спитає.

І  падає  в  землю  промоклу,  зерно,
Воно  набереться  в  ній  сили.
Всю  зиму  лежало  в  коморі  воно,
Тепер  його  в  поле  просили.

Зігріється  сонця  промінням  земля,
І  з'являться  перші  вже  сходи.
І  буде  виднітися  килим  здаля,
А  літечко  плідно  зародить...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829691
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


OlgaSydoruk

Мне в перламутровом - свирель…

Мне  в  перламутровом  -  свирель…
На  перламутровой  -  мечтают…
Средневековый  менестрель
Весны  мелодию  узнает…
А  в  перламутровый  апрель...
(Апрель  бесцветным  -  не  бывает)…
Звенящей  нотою  капель
Любовь  случайно  пробуждает…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829557
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019


OlgaSydoruk

Разрисуй - холсты мастихинами…

Разрисуй  -  холсты  мастихинами
(Под  лазурными  балдахинами)…
Не  смотри  -  в  глаза  одиночества:
Одиночества  из  пророчества…
Одиночества  -  не  строптивого…
Беззащитного,  не  спесивого…
С  забинтованной  шрамом  раною,
Испытавшему  ярость  пламени…
Обними    -  в  сто  раз  крепче  прежнего…
Твои  руки  -  нежнее  нежного…
Оживи  -  холсты  мастихинами
Под  лазурными  балдахинами…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829528
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Всміхнулась сонечком мені

Зустрів  на  стежці  дівчину  -  Веселку,
У  її  очі  милі  зазирнув...
Смак  поцілунку  був  солодко  -  терпкий,
Я  до  цих  пір  про  нього  не  забув

В  долоні  ми  збирали  срібні  роси
І  слухали  мелодій  цвіркуна.
Вплітав  коханій  я  ромашки  в  коси,
Тікала  із  -  під  ніг  у  нас  земля.

І  кожен  раз  тримаючись  за  руки,
Ми  зустрічали  ранки  чарівні.
Як  прокидались  загадкові  луки,
Вона  всміхалась  сонечком  мені.

Колише  вітер  пшеницями  в  полі
І  підіймає  хвилі  золоті.
В  зелених  сукнях  верби  і  тополі,
То  був  для  нас  найкращий  день  в  житті...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829523
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019


КВолынский

Не покидай…

Не  покидай,  не  відпусти,  
Не  стань  сама  рабою!
Причарувала  словом  ти,
Привабила  собою.

В  твоїх  очах  вселився  сум
І  серденько  страждає…
Горить  душа  –  натхненням  дум,
Тай  піснею  ридає;

Вона  від  ніжності  зорить
Й  сама  того  не  знає:
То    в  чарах  осені  тремтить,
То  взимку  –  запалає;  

В  печалі  гине  і  не  спить,
Цей  сум  сховать  не  вміє...
І  благо,  що  в  весняну  мить  –  
Вся  квітне  й  зеленіє.

Немає  в  часі  широти,
Життя  летить  стрілою…
Струмочки  стрілись  в  самоті
І  розлились  рікою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829446
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Ганна Верес

Прийшла весна, прийшла красна

 
Прийшла  весна,  прийшла  красна.

Снігами  йшла  глибокими.

Вона  і  тепла,  і  ясна,

Як  світ,  голубоокая.


Їй  раді  небо  і  пташки,

І  сонце  посміхається,

Проснулись  води  й  моріжки.

Живе  усе  кохається.


А  в  піднебессі  жайвір-птах,

Прикрившися  хмаринкою,

За  мить  в  очах  немов  розтав.

Земля  внизу  –  скоринкою.


Шпаки,  весняні  сурмачі,

Голублять  простір  піснею,

Ще  пришерхає  уночі

Цебро  з  водою  прісною.  
7.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829434
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Веселенька Дачниця

Не всі ягоди солодкі


Росла  –  цвіла  калинонька
У  лузі  зеленім,
Як  дівчина  молоденька  
У  батька  і  нені.
Квітнуть  сонце  помагало,
Цвіти  –  розвивайся,
Молодий  клен    коло  неї,                                                                                      
Радій  та  кохайся.

Шепталися  дві  подружки,
Що  клен  гоноровий.
Красень  має  гарний  стан
І  листя  чудове…

Швидко  росли,  виростали
Вже  он  осінь  котить…
Дві  подруги  біля  клена
Зігрітись  не  проти.

Опадають  клена  шати
І  нічим  зігріти.
Нема  гонору  й  тепла
Ніде  правди  діти.

Пощіпало  теж  калину
Осіннім  морозом…
Вона  в  ягодах  міцніла
Не  втратила  розум.
А  ягідки  червоніють,
Аж  душа  співає!
Поруч  з  нею  дуб  розлогий
Стоїть.  Він  кохає…  

Чи  та  ягода  солодка,
Морозом  прибита?
Чи  та  жінка  є  щаслива  -    
Туманом  сповита?
Не  всі  ягоди  солодкі  -
Морозом  прибиті…
Жінки  лише  ті  щасливі,
Що  теплом  зігріті.
                                                                           12.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828871
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Ліричну малювати акварель

Золотокосе  сонце  виглядає  знову
У  крепдешині  біло-синіх  хмар,
І  ллється  струмом  свіжість  чиста,  світанкова.
Весна  листає  долі  календар.

Як  хочеться  віч-на-віч  бути  лиш  з  тобою,
І  линути  в  зелений  березіль,
А  під  ранкові  звуки  флейти  і  гобою
Причарувати  ніжністю  твій  зір.

Вдихати  насолоду  райдуг  і  медовість,
Життєвий  пити  залюбки  коктейль.
Вслухатися  у  тихий  березневий  говір,
Ліричну  малювати  акварель.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829383
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Надія Башинська

ЯКЩО З СОВІСТЮ ТОРГУВАТИСЯ…

Чути  серця  стук:  
 "Тук-тук-тук!  Тук!  Тук!"
Це  співає  так  душа.
Не  потрібно  їй  ні  мільйон,  ні  два,
хоч  не  має  ні  гроша.

         Вміє  весело  вона  сміятися.
         І  не  треба  їй  платить.
         Якщо  з  совістю  торгуватися  -
         кожен  знає,  як  душа  болить.

Чути  серця  стук:  
 "Тук-тук-тук!  Тук!  Тук!"
Це  говорить  так  душа...
Є  безцінною  вона  й  вільною,
хоч  не  має  ні  гроша.

         Вміє  весело  вона  сміятися.
         І  не  треба  їй  платить.
         Якщо  з  совістю  торгуватися  -
         кожен  знає,  як  душа  болить.

Чути  серця  стук:  
 "Тук-тук-тук!  Тук!  Тук!"
Це  радіє  так  душа.
Бо  є  світлою  і  привітною,
хоч  не  має  ні  гроша.

         Вміє  весело  вона  сміятися.
         І  не  треба  їй  платить.
         Не  торгуються...    чисті  совістю,
         хоч  душа  найбільше  в  них  болить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829373
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Плискас Нина

МОЯ ДУША.

Моя  душа,здається  пташка
Коли  її  не  зломують  крило.
Для  неї  вирій,то  лиш  казка
І  дістаєш  зерно  із  плов.

Моя  душа,здаєься  арфа
Коли  жахи  не  рвуть  струни.
Звучить  псалмами  дзвінко,
А  ворог  вже  біжить  кудись.

Моя  душа,здається  квітка
Коли  мороз  не  зковує  весну.
Цвіте  вбирає  сонця  барви,
А  плоть  лишень,одіжа  для  душі.

Моя  душа,здається  джерело  водиці
Коли    незакида  камінням  і  його.
Напоїть  і  наповнить  сили
Та  я  лиш  крапля  із  буття  всього.

Моя  душа,здається  жар  від  сонця
Коли  немає  із  -за  хмар"я  гроз
Зігріє,обласкає  ночі  грішне
Кротам  сліпцям  не  зрозуміти  і  тепла.

Моя  душа,здається,то  дзвіниця
Коли  не  грішник,а  святий  на  ній.
Лунає  дзвін,вростає  в  війни
Та  не  почує  лиш  глухий.

Моя  душа,то  мамина  колиба
І  батькова  стежина  край  села
І  пам"ять,гарбузові  лиця
І  попіл  незітлівшого  звена.

Моя  душа,напевно,ні,я  знаю,БОгослушна
Хоч  і  вітри  ламають  всі  гілки.
Життя  і  пекло  ,і  квітуча  вишня
Вся  м"якоть  солод,а  кістки  то  плід.

Р.S.
Мені  і  не  здається,я  сама  собою
Душа  в  мені  і  не  одна,а  дві
Комусь  і  не  під  розум  осягнути
Ну  й  що  дива,я  не  усі,а  ви  не  я!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829365
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Надія Башинська

ОЙ НА ОЗЕРІ… ОЙ НА СИНЬОМУ…

Ой  на  озері...    ой  на  синьому...    плавав  лебідь  білий
із  лебідкою  білокрилою  був  такий  щасливий.

А  на  березі  під  вербичкою  з  козаком  дівчина.
А  до  явора  нахилилася  у  цвіту  калина.

Прикривав  крилом  лебідь  білий  той  та  й  свою  лебідку.
Обнімав  козак,  цілував  козак  дівчиноньку-квітку.

Нема  лебедя,  нема  білого...  злинув  аж  за  хмари.
Залишив  козак  молодесеньку...    ту,  що  є  до  пари.

Ой  ви,  людоньки,  що  ж  це  коїться?!.    Де  ж  та  світла  днина?
Шумить  явір  лиш  і  гірчить  тепер  солодка  калина.

Залишилася  одинокою  чом  мала  лебідка?
Чому  журиться  біля  неї  тут  дівчинонька-квітка?

Біда,  людоньки...    Біда,  ріднії,  та  й  у  нашій  хаті.
Треба  дружно  нам  її  силою  з  дому  проганяти.

Хай  повернеться  до  лебідоньки  лебідь  білокрилий.
А  до  дівчини  молоденької  той  козак  щасливий!

Ой  на  озері...  ой  на  синьому...    знов  є  лебідь  білий.
Із  лебідкою  білокрилою  в  парі  він  щасливий.

А  на  березі  під  вербичкою  з  козаком  дівчина.
А  до  явора  нахилилася  у  цвіту  калина.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829364
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не забуваймо

Коли  впаде  на  скроні  білий  сніг
І  сльози  потечуть  з  очей  солоні.
Згадаймо  дім  і  батьківський  поріг,
Гарячі,  ніжні  мамині  долоні.

Як  нам  тепер  не  вистачає  їх,
Як  хочеться  тепло  їхнє  відчути.
В  житті  вже  стільки  пройдено  доріг,
Та  жодною  батьків  нам  не  вернути.

Хатина  досі,  ще  стоїть  в  саду,
Обдерта,  наче  сирота  сумує.
Курличуть  журавлі  лиш  на  льоту
І  вітер  в  самоті  господарює.

Кропива  жалить,  хоче  нагадать,
Забулися  про  батьківське  обійстя.
Пора  косу  самим  до  рук  узять,
Попрацювати,  щоби  було  чисто.

Хоч  раз  у  рік  приїхати  сюди,
Згадати  батьківську  любов  у  тиші.
Сумуємо  за  ними  дуже  ми,
Вони  у  нашім  серці  наймиліші...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829360
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


Valentyna_S

Пам'ять

У  двір  заходить  ніч-черниця,
Лишивши  втому  в  росах  споришів.
Спадає  з  невідь  сиза  мжиця
На  порошню,  що  день  нам  залишив.

Сховався  місяць  білолиций
У  мичку  льону  барви  бузини.
Вода  солодка  у  криниці
Студенно    дзвоном  срібним  з  дна  дзвенить.

Єдина,  кліпнувши,  зірниця
Спустилася  до  дзеркала  води,
Бо  там  живе  всесвітня  таємниця,
Чому  ж  щодня  приходить  всяк  сюди?

Стара  вже  вишенька  крекоче
Замшілої  цямрини  поблизу́.
Про  себе  листячком    шепоче,
Змахнувши  краплю,  мов    журну  сльозу,

Бо  пам’ятає:    молодою
Її  колись  мій  батько  посадив,
Солодкою  поїв  водою,
Викохував  роками  і  годив.

Тепер-от  часто  вишні  сниться,
Намисто  пишне  й  довге--    до  землі,
Й  зіниця    зоряна  криниці
Сплакне  за  тим,  хто  викопав  її.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829274
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019


OlgaSydoruk

На беду чужую…

Запершило  горло…
И  не  показалось:
Так  душа  (со  всхлипом)
С  клеткою  прощалась…
Обрывая  струны,  находила  ноты…
Перевозбуждаясь  (с  полуоборота)…
Перевоплощаясь,  окрылялась  ролью…
В  косы,укрываясь,  от  случайной  боли…
Сколько  пожелала,столько  и  случилось…
На  беду  чужую…На  чужую  милость…
И  водой  -  напилась…Досыта...Святою...
Будто  -  окрестилась…Будто  бы  -  живою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829270
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ № 13


[b][i]Разболелся  живот  у  Наташи,
В  спешке    жуткой  снимает  гамаши!
Принимают  кусты,
Этой  боли  следы....
Зря  ведь  выпила  литр    простокваши.

Захотела  коза  нарядиться,
Мол,  смотрите,  кака  я  девИца.
Гладка  шерсть,  хвост  трубой.
Заглядится  любой.
Где  ты  бродишь,  козлина,  мой  рыцарь.

Поджидал    меня  кум  у  калитки
Он  принес  в  трех  бутылках  напитки
Точно  там  был  не  квас,
Ведь  уже  через  час,
Уползали  две  пьяных  улитки

К  Маргарите  приехали  свАты,
С  хлебом-солью  их  ждали  у  хаты...
Поклонились  гостям
Как  велят  у  крестьян.
Жаль,  жених  малость  придурковатый.

После  Турции  бабы  сдурели
Дай  им  шик,  как  в  Анталье  в  отеле!
Хоть  жара,  хоть  метель
Лепестки  роз  в  постель!!
Белены  что  ль  в  Анталии    съели?

У  соседки  украли  машину..
В  ней  в  покрышках  полно  кокаину.
Пусть  машину  беруть,
Только  коку  вернут,
Согласилась  бы  и  на  половину...

Стриптезёрша  с  кривыми  ногами
Прикрывала  изъян  сапогами..
Пар  пятнадцать  ботфорт
Создавали  комфорт..
От  шеста  уходила  с    деньгами...

Тит  Иваныч  завмаг  из  Сосновки.
Махинатор,  делок  очень  ловкий.
С  базы  едет  товар,
Тит  считает  навар!!!
По  пять  тысяч  с  одной  упаковки.

Я  пришельца  застал  в  шифоньере
И  поставил  вопрос  своей  Вере?
Гуманоид  откель,
Вы  делили  постель?
Будет  бой!!  Жаль  я  меньше  в  размере...

Запретили  лягушкам  с  Камчатки
Оставлять  на  песке  отпечатки...
Вот  и  киснут  в  воде,
Не  видать  их  нигде.
Ну  и  кто  ввел  такие  порядки?

Очень  злые  волшебники  в  Туле
Здесь  такое  творилось  в  июле.
Целый  месяц  в  лесах
Шлюшек  жгли  на  кострах.
Я  сама  испугалась,  в  натуре!

Кот  ученый  из  пушкинской  сказки.
То,  что  жив  он  -  боится  огласки.
Даже  между  ветвей
Ходит  в  маске  своей,
А    недавно  прибегнул  к  раскраске.

Терияков,  сушист  самородок
Свой  патент  много  раз  перепродал.
Он  уж  год,  как  женат
Надо  много  деньжат,
А  талант  -    после  нескольких  ходок.[/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829248
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Наша перша зустріч

Коли  зустрілися  з  тобою,
Я  тільки  в  очі  подивилась.
Від  них  так  віяло  весною,
В  душі  кохання  зародилось.

Неначе  вітерець  торкнулась,
Легеньким  шовком  до  обличчя.
До  тебе  сонечком  всміхнулась,
Воно  у  казку  нас  покличе

Я  згідна.  Тихо  шепотіла,
З  тобою  навіть  на  край  світу.
Туди,  де  розмах  птахів  крила
І  де  танцюють  хмари  з  вітром.

Для  мене  ти,  мій  принц  із  казки,
Твої  слова  хотілось  чути.
Твоє  тепло  і  сонця  ласки,
В  житті  нам  цього  не  забути.




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829214
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сиві тумани

Сиві  тумани  на  землю  упали,
Омились  сльозою  гіркою  вони.
Блукали  по  світу,  щастя  шукали,
Та  все  потрапляли  в  тенета  пітьми.

На  осліп  шукали  того  світанку,
Що  сонечком  зійде  у  дивній  красі.
Будуть  тумани  чекати  до  ранку,
Як  промінь  зігріє,  розчиняться  всі.

Серед  туману  у  чистому  полі,
Блукало  кохання  твоє  і  моє.
Любить  -  не  любить  гадало  на  долю,
А  там  десь  у  лісі  зозуля  кує.

З  тобою  ми  поруч  з  нами  кохання,
Гаряче  і  міцне  і  лише  на  двох.
Не  заблукає  воно  у  тумані,
Не  кине  у  серце  тривогу  думок.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829110
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


НАДЕЖДА М.

Щасливу мить впіймай в житті

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts[/youtube]

Чому  від  радості  так  б"ється  серце,
А  в  смутку  тихо  плаче  і  болить?
І  сліз  тече  невидиме  озерце,
Ну  як  цей  щем  тут  можна  зупинить?

Не  плач,  маленьке,  в  цім  жорстокім  світі,
Не  хватить  сліз  цей  світ  переробить.
Це  треба  тобі  просто  зрозуміти:
З  надією  на  краще  треба  жить.

Прислухайся:  ти  чуєш  спів  пташиний?
Це  ранок починає  новий  день.
І  хай  радіє  серце  безупинно,
Зумій  красу  цю  оцінить  лишень.

А    новий  день  -  це  все  по-новому,
Умій  жорстокість  в  людях  розпізнать,
Не  піддавайсь  в  житті  брехні  й  слизькому.
В  житті  щасливу  мить    зумій  впіймать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829074
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Новоградець

Про любов

Хай  вечір  у  хмарах,  і  ти  без  прикрас,
Але  все  так  само,  все  знову  для  нас:
Та  сама  полянка,  той  самий  струмок
І  знову  з  багаття  куриться  димок.

Сьогодні  не  місце  столичним  вогням,
Оркестри  виводять  романси  не  нам  -
В  лісочку,  де  в  юність  не  палять  мости,
Вечірню  заграву  запалюєш  ти.

Блищать,  заворожують  очі  твої
І  трелями  глушать  слова  солов'ї...
Ми  дивимось  знову  на  рибки  в  воді
Під  вогник  яскравий,  не  згаслий  тоді.

Вело  нас  кохання  в  життєвий  політ,
По  шумних  дорогах  виводило  в  світ.
А  стежка  простенька  між  соснами  в  ряд
Нас  в  юність  студентську  вернула  назад.

Я  міг  би  і  далі  вам  вішать  лапшу,
Та  дуже  до  Маньки  своєї  спішу!
І  чхати  до  срачки  на  вогник  в  очах.
Весна  -  і  я  хочу  любити  в  кущах!

   Ті,  кому  не  подобається  екстремальна  поезія
   Останній  катрен  можуть  читати  приблизно  так:

Туди  де  черемуха  цвітом  п'янить
І  травень  вирує  життям  кожну  мить.
А  білі  пелюстки  пливуть  як  тоді
І  рибки  за  ними  гасають  в  воді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829076
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Катерина Собова

Травма

Молода    красуня    Маня
Має    клопоти    вже    зрання,
То  ж,    відклавши    всю    роботу,
Йде    у    відділ    страхування.

Розказала    своє    горе:
-В    мене    травма    (я    так    каюсь),
Не    на    гульках,    не    на    морі  –
На    роботі    все    це    сталось!

Співробітниця    поважна
(Жіночка    привітна,    мила)
Все    це    слухала    уважно,  
Тоді    Мані    пояснила:

-Ви    повинні    описати
У    заяві    все    детально:
Виробництво,    травма,    дата,
І    це    все    -    документально.

Чи    є    виписка    з    лікарні?
Де    діагноз?      (У    нас    -    звітність).
-Документи    в    мене    гарні,
Ось    діагноз:    це    -    вагітність.

Травмував    мій    шеф    щоденно
(крім    неділі    і    суботи),
Тож    нехай    агентство    платить,
Бо    було    це    на    роботі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829071
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Амадей

ДЖЕНТЕЛЬМЕН (гумореска)

В  мене  кум,  ото  мужчина,
Таких  небагато,
Він  куму  на  руках  носить
У  Жіноче  Свято.

Рано  встав,  поніс  на  кухню,
Кохану  дружину,
Щоб  вона  пів  дня  стояла
Обідать  варила.

Потім  поніс  до  свиней,
Кохану  дружину,
Щоб  прибрала  гній  в  свиней,
М"яко  підстелила.

Потім,  поніс  у  дровник,
Дружину  Микола,
Щоб  дров  вона  нарубала,
Та  ще  й  поколола.

Із  дровника  вніс  на  кухню,
Поставив  до  печі,
Захотілось  йому  півня,
В  романтичний  вечір.

Так  носив  він  цілий  день,
Джентельмен-чудило,
А  кума  весь  божий  день
За  нього  робила.

До  вечора  так  втомився,
Приліг  на  дивані,
Як  заснув,  як  захропів,
Проснувся  аж  рано.

-Ну,  як  свято?  -  питається,
Дружину  Микола,
-Ой  спасибі  лебедику,
Вдалось,  як  ніколи!

Ти  ж  учора  як  заснув,
Спав,  як  немовлятко,
А  до  мене  кум  прийшов,
Зробив  справжнє  свято.

Я  давно  вже  не  була
Отака  щаслива,
Де  й  береться  у  мужчин
Чоловіча  сила.

Вечеряли  при  свічках,
Випили  текіли,
Від  текіли  в  мене  все  
Тіло  розімлілось,

То  він  мене  заніс  в  спальню,
Так  гарно,  так  ніжно,
Ти  ж  стомився,  не  чув  навіть,
Як  скрипіло  ліжко.

От  спасибі,  хто  придумав,
Цей  Жіночий  День!
Тепер  знаю,  який  він,  той
Справжній  джентельмен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828321
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Любов Іванова

ВЕСНА ДАРУЄ НАМ КОХАННЯ

[b][i][color="#f00808"][color="#080ff0"]В[/color]  душі  моїй  лунає  скрипка
[color="#080ff0"]Е[/color]кспромт  новітніх  відчуттів.
[color="#080ff0"]С[/color]ердець  осмислений  постскриптум
[color="#080ff0"]Н[/color]і,  не  такий,  як  ти  хотів.
[color="#080ff0"]А[/color]ле  ж  цвіте  щорік  підсніжник

[color="#080ff0"]Д[/color]ає  наснагу  первоцвіт,
[color="#080ff0"]А  [/color]я  цілунків  хочу  ніжних,
[color="#080ff0"]Р[/color]озраду  попри    збірку  літ.
[color="#080ff0"]У[/color]  квітня  я  візьму  принади,
[color="#080ff0"]Є[/color]  в  них  велика  доля  чар.

[color="#080ff0"]Н[/color]ай  розпач  лишиться  позаду
[color="#080ff0"]А[/color]  серцю  -    промінь  із-за  хмар.
[color="#080ff0"]М[/color]оя  ти  втіхо    і  надіє,

[color="#080ff0"]К[/color]вітуча  сонячна  пора.
[color="#080ff0"]О[/color]й,  як  же  серденько  радіє.
[color="#080ff0"]Х[/color]іти  виходять  з-під  пера.
[color="#080ff0"]А  [/color]серцю  хочеться  любові,
[color="#080ff0"]Н[/color]еначе    в  юність  знову    путь.
[color="#080ff0"]Н[/color]е  лише  в  мріях  і    розмові,
[color="#080ff0"]Я[/color]  хочу  в  пристрасті  тонуть.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829026
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Олеся Лісова

Струна надій


Порвалася  струна  моїх  надій.
Пожовклим  листям  впала  на  тривоги.
-Не  смій  мене  просити…Ох,  не  смій…
Уже  давно  в  нас  «нарізно»  дороги.

Ти  хочеш  повернутися.  На  жаль
Пішла  у  час  любові  електричка.
Твій  силует,  закутаний  в  печаль  –
Це  гра  актора,  професійна  звичка.

Я  вже  не  та,  що  спокій  берегла,
Поїла  долю  рясними  дощами
Щоб  сонячним  промінням  в  дім  зайшла
Й  зосталася,  не  видута  вітрами.

Я  клалась,  як  бальзам,    твоїй  душі.
Слухала  тишу  із  твого  мовчання.
Спасала,  коли  був  вже  на  межі,
Ржавіла  хвіртка  від  мого  чекання.

Ти  пропадав  і  повертався  знов.
Просив,  благав  і  падав  на  коліна
Водою  не  напоєну  любов
Давав,  наче  пігулки  від  провини.

Межа  свій  ніж  приречено  звела
Розрізала  наш  світ  на  «до»  і  «після».
Змінила  все.  І  я  вже  не  зола...
Душею  ватра,  яку  кличе  пісня!

Дякую  Лесі  Романчук  за  ідею  вірша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829004
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Двоє під вербою

Нахилила  віти  верба  над  водою,
Одягла  зелений,  ніжний  сарафан.
Ми  під  нею  любий  стоїмо  лиш  двоє,
Десь  вальсує  тихо  свій  танок  баян.

Ось  уже  на  небі  засвітились  зорі,  
А  у  лозах  стали  кумкати  жаби.
Вийшов  погуляти  місяць  на  простори
І  поплив  тихенько  з  хмарами  собі.

Застелили  в  лузі  перини  тумани,
Задзвеніли  роси,  падають  в  траву.
І  пішов  гуляти  вітерець  ярами,
Витре  сонце  ранку  гіркую  сльозу.

Не  сумуй  мій  ранок,  я  завжди  з  тобою,
Та  коханий  поруч,  я  його  люблю.
Зігріває  ніжність  двох  нас  під  вербою,
Я  її  одному,  лиш  йому  дарю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828999
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


OlgaSydoruk

Я боюсь её (в красном пламени) …

Обниму  тебя…  -  Мне  так  хочется…
Рана  давняя  -  кровоточится…
Небо  звёздами  -  рассыпается…
И  слова  мои  -  не  кончаются…
Я  боюсь  её  (в  красном  пламени)…  -
Раз  впервой  иду  (с  белым  знаменем)…
Я  из  смелости  (тех)  -  замешана...
Только  нежностью  -  перевешенно,
Чтоб  дышать  свече  страстью  вечером!..
На  ладони  всё…всё  помечено!
Бесталанные  -  не  красивые…
Не  желанные  -  не  счастливые…
Обними  меня…  -  Больно  хочется,
Чтобы  слышал  ты,как  колотится…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828993
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


OlgaSydoruk

"Мама, это правда?. .

"Мама,это  правда  –  маленький  Амур
В  сердце  попадает,чтобы  разбудить?..
И  бесстыже  юным,  и  совсем  седым…
Мама,чтобы  только  страстью  напоить?..
Мама,так  обидно  -  даже  не  узнал,
(Приходилось  близко  мимо  проходить)…
Мама,ненасытно  -  губы  целовал…
Мама,  мне  не  стыдно  это  говорить…
Мама,мне  так  страшно…
Страшно  -  отпустить…
И  печаль  упрятать  в  пухе  покрывал…
Я  его  простила,  прежде,чем  забыть  –
И  седьмое  небо…И  -  обрыва  край…"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828938
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Ганна Верес

Спустилась нічка на мої Верескуни


Спіткнувся  день  і  в  травах  роси  розгубив.

Схололе  сонце  довго  падало  за  гору.

А  з  потемнілої  небесної  габи

Поодинокі  проглядали  перші  зорі.

Взялись  за  скрипочки  вечірні  цвіркуни,

Немов  довершуючи  чарівне  видіння,

Спустилась  нічка  на  мої  Верескуни  –  

Немає  метушні,  закінчилось  ходіння.

Лиш  світлий  місяць  поміж  зорями,  мов  пан,

Велично  й  гордо  шлях  нічний  долає,

Під  ранок  зшиє  сивий  з  марева  жупан,

Яри  й  долини  в  нього  вміло  повдягає.
24.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828823
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Що за диво за вікном

Що  за  диво  за  вікном,
Біло,  біло  все  кругом.
Вчора,  ще  була  весна,
А  сьогодні  знов  зима.

Білий  пух  ліг  на  поля,
Його  видно  із  даля.
І  притих  в  зажурі  ліс,    
Хто  цей  пух  до  нас  приніс?

Захотілося  зимі,  
Вдіти  чоботи  нові.
Щоби  заздрила  весна,
Що  таких  в  неї  нема.

Щоб  не  вимазати  їх,
Кинула  під  ноги  сніг.
А  сестриця  крадькома,
Взула  чоботи  сама.

Не  страшні  весні  сніги,
На  них  лишила  сліди.
Розсердилася  зима,
Чобіток  в  неї  нема,

І  побігла  в  береги,
Де  весни  були  сліди.
Сонце  визирнуло,  вмить,
Де  сліди,  вода  блищить.

Ти  сестрице  не  сердись,
А  довкола  подивись.
Господиня  в  краю  я,
На  те  воленька  моя.

А  тобі  бажаю  сну,
Залишаю  вже  одну.
Ти  сестрице  засинай,
Справ  до  мене  більш  немай...



 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828884
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ліричні гамми

Розучують  дощі  музичну  гамму,
То  ноту  Ре,  то  Фа  візьмуть  вони.
Якщо  забудуть  щось,  шлють  телеграму
І  допомоги  просять  у  весни.

Коли  сердиті  починають  плакать,
Течуть  струмками  сльози  по  шибках.
Ворони  надоїдливо  десь  каркнуть,
Свій  слід  лишає  дощик  на  стежках.

Весна  прийде  дощу  на  допомогу,
Попросить  вона  сонечко  ясне.
Щоби  воно  зігріло  всі  тривоги,
Дощ  перестане  плакати,  засне.

Тихенько  колихати  буде  вітер,
На  своїх  крилах  в  мандри  понесе.
І  будуть  снитись  дощикові  квіти,
Він  їх  у  сні  до  себе  пригорне.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828874
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Іде відродження

Обличчя  у  весни  дівоче,  юне,
Усмішка  загадкова  на  вустах.
І  проростуть  хвилясті  в  полі  руни,
Пташиний  затріпоче  в  небі  змах.

Верба  в  сріблястих  котиках  лисніє,
Їх  ніжно  пестить  радісна  весна.
Підсніжники  піднялися  на  ніжки,
Цвіте  у  лісі  квітів  білизна.

Іде  відродження  землі  і  волі,
Золотооке  сонце  зазира.
І  що  ж  чекає  нас  на  видноколі?
Весни  усмішка  -  це  надій  пора.

Ґаздує  вправно  юна  господиня.
Душа  ж  людська  молитвами  жива.
Хай  Україна  зробить  вибір  нині
За  спільні  справи,  а  не  за  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828872
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


НАДЕЖДА М.

Подаруй свою усмішку

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GoWUYA2E-Pw

[/youtube]


До  мене  ти  прийшов  із  віщих  снів,
Коли  весна  лиш  на  порозі  стала.
А,  може,  ще   придумала  із  слів,
Яких  мені  в  цей  час  не  вистачало.

Чи  вітер  десь  підслухав  ці  слова,
І  кинув   несміливо  оберемком.
(В  польоті  під  крилом  своїм  ховав),
Так  пахли  вони  вранішнім  серпанком

І  свіжістю  давно  нечутих  слів.
Спішив,  щоб  у  дорозі  не  зів"яли.
А  я  вплела  в  букет  пташиний   спів,
І  мрії,  якім  завжди  довіряла,

Твою  усмішку  й  крапельки  роси,
Надію,  що  як,  пташкою  злітала.
О  ВІтре,  ти  до  нього  донеси:
Як  довго  я  слова  такі  чекала!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828755
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Скажи, щасливий ти

Скажи  мені,  чи  ти  щасливий,
Без  мене  в  ці  холодні,  сірі  дні.
Самотні  за  вікном  знов  зливи,
Доносяться  дощу  сумні  пісні.

Краплини  в  шибку  б'ють  сердито,
Мов  хочуть  розказати  щось  вони.
А  я  пригадую  знов  літо
Й  кохання  те  дароване  мені...

Ромашками  буяло  поле,
Закохано  всміхалася  тобі.
Птахи  виконували  соло,
Не  думала,  що  буду  у  журбі...

Та  враз  змінилася  погода,
Умить  так  стало  холодно  мені.
То  поміняла  все  природа,
Скажи  мені,  щасливий  ти,  чи  ні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828712
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Олеся Лісова

Плач кохання

Чого  ж  ти,  березо,
Опустила  віти?
-Дівчина  козака
Мала  тут  зустріти.

Давно  вже  поїхав.
Обіцяв  вернутись.
Весна  прилетіла
Милого  не  чути.

Кожен  день  роками
Спливає  без  ласки,
А  була  в  житті  їх  
Пречарівна  казка.

Зустрічі  й  зітхання,
Поцілунки  красні.
Ночі  із  зірками
У  обіймах  гасли.

Щастя  дні,як  птахи,
В  небо  полетіли.
Крилами-літами  
Радість  розтрусили.

Кожен  рік  береза
Із  весною  плаче,
Спомином  вмиває
Личенько  козаче.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828761
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Valentyna_S

В кімнаті пахне хлібом і свічками…

В  кімнаті  пахне  хлібом  і  свічками.
Між  книгами  у  шафі  діалог,
Пришитий  до  життя  і  доль  стіжками
Нитками  переплетених  епох.

Бурхливі  злети,  пристрасті,  падіння,
Страждання,  відчай,  плач  зі  сторінок…
Любов  розвіяна,  нечуване  спасіння…
Очима  фрази  терті  до  дірок.

Їх  гомін  чують  із  портретів  предки,
Пізнавши  мудрість  за  життя  на  смак.
Ви,  персонажі,  лиш  маріонетки,
Хоч  завше  переймався  вами  всяк.

…Мені  тут  пахне  хлібом  і  свічками,
І  незбагненне  щось  притягує  сюди.
Мовчать  світлини,  вінчані  стрічками.
На  спогади  оперлись  книг  ряди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828703
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


НАДЕЖДА М.

Непрощені

"Терпеливий  у  гніві  багаторозумний,
а  гнівливий  вчиняє  глупоту.” 

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts
[/youtube]

За  вчинки  наші  платять  душі,
І  серце  в  гніві  теж  стражда.
Вони  до  болю  не  байдужі.
Стражда  найбіш,  хто  не  проща..

Як  шашель  точить  душу,  серце,
Думки  тісняться  в  голові:
Навіщо  сипать  в  серця  перцем?
Вони  ж  живі,  не  воскові.

Тут  голова  у  всьому  винна,
Вона  ж  керує  всим  нутром.
Чому  ж  тоді  думки  глибинні,
Ідуть  так  легко  на  цей  злом?

Ми  не  прощаємо  дрібниці,
Бо  дуже  любимо  себе,
А  гнів  не  знає  вже  границі,
І  нову  помсту  знов  плете.

А  чи  не  краще  пробачати,
Мізерні  скоєні  гріхи?
Хороше  в  людях  все  ж  вбачати.
Бог  пробача,  пробач  і  ти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828674
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Надія Башинська

ЧИСТА ВОДИЦЯ

Часто  думками  додому  я  лину...
до  хати  в  садочку  й  того  журавля,  
що  стереже  тут  нашу  криницю.
Ой,  яка  ж  добра  у  ній  є  вода!

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці.
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
           Татову  силу  і  мамину  ласку,  
           й  веселий  мій  сміх  пам'ятає  вона.

Кажуть,  без  смаку...  Вода  ж  в  ній  солодка.
Як  небо  безкрає  -  криниця  ясна.
Яблуні  рясно  зріють  в  садочку.
А  біля  неї  калина  рясна.

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
         Ніжно  колише  її  небо  в  зорях,
         а  вранці  проснеться  під  спів  солов'я.

О,  скільки  розмов  біля  неї  велося...
як  мальвами  квітли  тут  літнії  дні.
Всіх  вислухала  наша  криниця,
сонячні  зайчики  грались  в  відрі.

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці.
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
         Мамину  пісню,  оту  вечорову,
         що  всіх  заколисує,  знає  вона.

Плакала  з  нами  рясними  дощами  
і  дзвінко  сміялася  в  сонячні  дні.
І  пелюстками  квітів  барвистих
пахнуть  й  сьогодні  ті  краплі  мені.

         Де  б  не  ходив  я,  додому  вернуся,
         до  рідної  хати  -  добра  джерела.
         І,  як  в  дитинстві,  з  криниці  нап'юся.
         Я  знаю:  насправді,  вода  в  ній...    жива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828641
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


КВолынский

Есть город у моря

Есть    город  у  моря,
Как  парусник  белый,
С  ветрами  он  спорит…
Достойный  и  смелый.

И  нет…  ему  равных
По  духу  морскому,
Приверженец  славных
Традиций…Святому.

Служил  он  отчизне,
Служил  и  народу…
Он  -  верен,  капризен  –  
Борец  за  свободу.
   
Нагрянули  распри
И  раны  открылись  –  
Ослабло  доверье
И  слёзы  пролились.

Борьба  за  святыни,
За  скрепы  немые…
За  общие  ставни
И  земли  родные,

Пошёл  брат  на  брата
Без  меры,  без  чести…
Не  будет  возврата
Без  крови  и  мести.

Есть  город  у  моря,  
Как  парусник  белый,
С  ветрами  он  спорит…
Достойный  и  смелый!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828615
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Ганна Верес

Очі сині

Вона  була  дружиною  афганця…
Вдова  –  тепер…  Із  20-и  вдова…
А  мріялось…  Хотілося  ж  так  щастя!
Загинув  милий…  за  чужий  Афган!..
Крім  того,  вона  мати:  має  сина,
Якого  любить  більше  за  життя.
Як  і  в  коханого,  у  сина  очі  сині.
У  ті  ж  не  надивилась  до  пуття.
Війна  завадила.  Й  сльоза  їй  щоку  росить.
Спішить  її  утерти  крадькома…
–Коса  війни  людей  не  просто  косить,
А  й  долі  людям  без  жалю  лама.

Свинцем  лягла  біда  на  її  плечі:
Нелегко  ж  бо  жилося  у  селі.
Дивився  сумно  в  очі  синій  вечір,
І  долю  удовину  син  стеріг.
Роки  серпом  жіночу  спину  гнули.
Піском  крізь  пальці  сипався  і  час…
Синочок  виріс.  Доля  посміхнулась.
Та  запалав  Майдан.  За  ним  –  Донбас.

Тепер  в  АТО  син.  Жарко  там  і  небу.
А  треба  незалежність  зберегти.
В  таких,  як  він,  була  і  є  потреба,
Щоби  Московську  гадь  перемогти.
Нечасто  дзвонить.  Ба,  завжди  суворий:
–Здоровий,  мамо.  Добре  все.  Тримайсь!
Не  забувають  друзі  його  двору.
Лягла  на  землю  вкотре  і  зима.
І  в  косах  мами  снігова  завія,
Не  блиск  в  очах,    а  туги  пелена.
Лиш  сині  очі  внука  в  чорних  віях
До  себе  кличуть:  тут  же  не  війна!

Для  неї  ж  головне  тепер  –  надія.
Їй  лиха  доля  налила  ущерть.
Вечірні  вісті  особливо  діють,
Коли  повідомляється  про  смерть.
Вмирає  тоді  крик  німий  у  грудях,
І  глухне  жінка  після  тих  новин.
А  скільки  ллється  там  неправди-  бруду!
Душа  ж  кричить:  о,  тільки  би  не  він!

Так  і  живе  вона  надією  й  чеканням,
Хоч  іноді  бракує  сну  і  сил.
Невістка  й  внук  із  нею  –  плід  кохання,
Бо  ж  батьком  став  її  єдиний  син.
У  очі  вона  внуку  заглядає:
–По-іншому  твій  тато  жить  не  зміг,
Він  там,  де  навіжена  смерть  гуляє…
Й  молитва  в  небеса  її  злітає,
Щоб  очі  сині  Бог  їй  уберіг!
8.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828559
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Дороговказ

Шевченкові  слова  -  дороговказ,
Немов  зірки  яскраві  в  темінь.
Пророчо-мудрі  крізь  буремний  час,
Не  втратили  правдивість  тембру.

Тяжке  становище  -  тягар  людей.
Та  їхню  він  будив  свідомість
І  сподівавсь:  настане  волі  день,
Народ  здобуде  кращу  долю.

Читайте  й  перечитуйте  "Кобзар",
Слова  Шевченка  благодатні.
Народу  й  Україні  -  справжній  дар,
Дороговказ,  щоб  щастя  мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828519
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Ніна Незламна

Сьогодні Прощена неділя

Відійде    МАСЛЯНА…  З  останніми  снігами
Сьогодні  -  «Прощена  неділя»    й  ми  з  вами  
Звертаємось  до  Бога  й  до  всього  люду
Пробачте    будь  ласка!  Ви  простіть  небогу…

На  коні    вітер,  геть  злиться,  шаленіє
Сірі  хмарини,  сердито,  скрізь  розвіє
Думки    ж  в  піднебесся,    летять  мов  птахи
Вкотре,  звернусь  я,  Боженька  прости!

І  ненароком,  впаде  крапля  солона
Чи  то  водиця,  зовсім  ще  холодна
В  душі  мов  клекіт,  той  біль  не  сховати
Чи  навчилися,  ми  людоньки  прощати?

В  цей  день  весняний,  все  ж  виглянуло  сонце
Печаль  віджену  …  Погляну    за  віконце
І  сумління  всі  ,  гордість  й      думки  зухвалі
Нехай  вітрисько,  віднесе,  як  найдалі…

Прошу  прощення  і  хочу  побажати
Будьмо  дружніші,  навчимося  прощати
Бог  милостивий,  каймось,  нас  усіх  простить
Тож  у  єдності,  в  мирі,буде  краще  жить!
*
Прошу,  Вас  друзі  і  недруги,    простіть!
Образу  в  серці  на  мене  не  держіть
Молюсь  до  Бога....Я  прошу,  мене  прости
Як  спричинила,  я  нечаянно    гріхи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828518
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Катерина Собова

Море

Йде    додому    тато    з    сином
(Вані    вже    чотири    роки),
Тато    випити    встиг    пива,
А    дитині,    звісно    -    соку.

-Я    чув,    тату,    -    каже    Ванька,-
Як    казала    тьотя    Ніна,
Що    тобі    сьогодні    зранку
Уже    море    по    коліна.  

 А    яке    це    воно    -    море,
Тату,    можеш    розказати?
Мама    каже    -    неслухняних
Воно      може    покарати.

-Цілий    день    пливеш,    синочку,
Голова    пече    від    жару,
Все    -    вода,    а    по    дорозі
Ні    генделика,    ні    бару.

Нема    в    морі    того    дива:
Хвилі,    небо,    а    там    хмари…
Цілий    день,      а    ти    без    пива    -
Більшої    немає    кари!

Правду    каже    наша    мама,
Щоб    не    сталося    в    нас    горя,
Хто    дурний,    хай    туди    їде,
А    нам    добре    і    без    моря!          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828515
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


НАДЕЖДА М.

Прощена неділя

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iseAV-j5OSg
[/youtube]

Якщо  хтось  кинув  у  вас  камінь,
Не  переймайтесь  і  простіть.
Не  переходьте   усі  грані,
Вас  бог  зуміє  захистить.

Думки  лиш  тільки  про  хороше,
Благословить  вас  новий  день.
Не  лізьте  в  воду,  брід  не  знавши,
Чи  за  вікном  весь  світ  лишень?

Час  все  зітре,  не  дасть  згадати,
А  гіркота  пройде  сама.
Як  обпечешся,  будеш  знати,
Не  вічна  все  ж  в  житті  зима...



---------------------------------------
Сьогодні  ПРОЩЕНА  НЕДІЛЯ.  Прошу
мене  простити,  якщо  когось  ненароком
образила..Прощаю  всіх  і  хай  простить  Бог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828494
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Новоградець

Котяче кохання

Я  знаю  -  скажеш  що  не  віриш
У  намальовану  красу,
Але  любов  свою,  без  міри,
Тобі  словами  донесу.

Ти  найгарніша,  наймиліша
На  весь  бескрайній,  білий  світ.
Моє  котяче  серце  тішать
Твій  ніжний  погляд,  ніс  і  хвіст.

Я  твій  навіки,  без  вагання,
Я  все  життя  віддам  умить,
Щоб  в  ніч  весняну  до  світання
Лише  тебе  одну  любить.

Всі  зорі  з  місяцем  і  сонцем
Згрібу  з  небес  тобі  хвостом,
І  сяду  в  тебе  під  віконцем
Могутнім  лицарем-котом.

Пухнастим  стану  суперменом,
Щоби  під  блиск  твоїх  очей,
Зірватись  раптом  як  скаженний
І  ну  мерщій  ловить  мишей!

Тоді  до  полюсів,  до  самих,
Моя  любов  розтопить  сніг.
І  все  що  є  під  небесами,
Я  покладу  тобі  до  ніг.

Намиста,  перли,  самоцвіти,
Всю  саму  цінність  і  красу,
Заморські  квіти  всього  світу
Тобі  єдиній  принесу.

І  ти  узнаєш,  королево,
Що  я  один  на  білий  світ
Не  тимчасовий,  березневий,
А  всесезонний,  справжній  кіт.

Бо  за  гірські  вершини  вища
І  довша  всіх  тисячоліть,
Моя  любов  по  всіх  горищах
Гасає,  скаче  і  нявчить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828452
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Valentyna_S

З'явився ранній ренесанс

Блакить  мигтить  блідим  опалом.
Приспавши  провесняний  сон,
Сніги  прирікши  на  поталу,
Зима  втекла  за  горизонт.

Мов  на  фарфоровій  тарілці,
З’явився  ранній  ренесанс:
Життя  брунькується  на  гілці,
Співає  радість  у  ягілці,
Покинув  вчасно  декаданс.

Душа  ясніє  первоцвітом,
Бо  сонцем  дихає  сповна.
Й  любов    ще  запанує  світом,
Не  бути  смутку  важким  гнітом,
Й  незгод  впаде  глуха  стіна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828437
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Lana P.

ВЕСНЯНИЙ СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК

Сонячний  зайчик  стрибає  по  стелі  —
Вгору  і  вниз  —  по  долівці,  стіні,
Іскорки  бігають  надто  веселі  —
Сонце  загралося  в  нашім  вікні.

Киця  замуркала  пісню  під  носик,
Зручно  вмостилася  на  кожушку,
Мружиться  поруч  стривожений  котик  —
Блискітку  хоче  спіймати  прудку.

Розтанцювалося  сонячне  диво,
Не  наздогнати  —  умить  утече,
Вуса  лоскоче  котусям  грайливо,
Сяйво  закралось  до  їхніх  очей,  —

Ті  розкрутились,  немов  каруселі,
Променем  грає  усмішка  ясна.
Світло  і  радісно  стало  в  оселі,  —
В  гості  до  нас  завітала  весна!                        9/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828428
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 10.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Охоронець

Весна,  а  небо  ніби  з  сивиною...
І  я  дивлюсь  в  шовкову  хмарну  вись.
І  тягнуться  дерев  ще  голі  крони,
Немов  мої  думки  в  життєвий  диск.

І  час  суворий,  перемінна  доля.
Вантаж  терпіння  -  ноша  непроста.
І  попри  негаразди  сила  волі
Тримає  в  кліщах...ледь  тремтять  уста...

Я  сльози  розчиняю  в  барвах  сонця,
І  непомітно  огорта  тепло.
Це  обіймає  ангел-охоронець,
Він  береже  мене  і  світле  тло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828384
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 108

[b][i][color="#0a15ab"]В  роще    травка  зеленеет
И  в  душе  моей  весна.
Над  верандой  шарфик  реет
Знак  Сереге  -  я  одна!!

Женский  праздник  на  пороге
Что  ль  я    с  мозгом  не  в  ладу!?
Я  тихонечко  в  берлоге
До  апреля  пережду.

Кабы  я  была  царица
То  без  всяческих  проблем,
Мужиков  бы  вереницу
Вовлекла  бы  в  свой  гарем.

Мой  миленок  износился
Хоть  ложи  беднягу  в  гроб.
Баб  своих  не  помнит  лица
Помнит  формы  ихних  поп.

Ночью  мне  опять  не  спится
Снится    грех,  "слиянье  лун"!
Кум  за  мной  со  спальни  мчится
А  в  руках  большой  колун!!

На  большом  автомобиле
Где-то  тонн  на  двадцать  пять
Фрол  привез  картохи  Миле,
На  три  года  хватит  жрать.

Потрясающий  мужчина
Из  соседнего  двора.
Лучше,  Женьки,,  Константина,
Мишки,  Васи    и  Петра.

Положил  милок  под  ёлку
Что-то  втайне  от  меня..
А  я  все  смотрела  в  щёлку..
И  расстроилась  -  фигня!

Нарядилась  Зина  наша
Ходит  павой  вдоль  избы
Уж  замерз,  хоть    и  в  гамашах
Зад  ее  от  той  ходьбы...

Наверху  кровать  скрипит..
Вот  семья  -  счастливцы!!
Остальным  -  стоять  у  плит
Чьи  мужья  ленивцы!!

Заманил  меня  Серега
Прогуляться  по  росе
Была  Любка  недотрога
А  теперь,  как  бабы  все.

Мне  на  месте  не  сидится,
Жду  в  судьбе  я  чудеса!
Пусть  в  руке  всего  синица,
А  не  стерхи  в  небесах.

Говорила  же  мне  мать,
-  Гони  его  пулей!
Мягко  стелет  -  жестко  спать,
Он  альфонс  и  жулик!

И  не  думай,  что  ты  -  мачо
Коль  женился  ты  на  мне.
Отвезу  тебя  на  ранчо
Нужен  пахарь  на  земле!!

А  икра  дешевле  стала
И  ее  народ  гребет..
Ну  а  мне,  окромя  сала
Кабачковая  сойдет.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828376
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Рідна Україна

У  вінку  квітчається  калина,
Сонце  усміхається  згори.
Рідна  прокидається  країна,
У  садах  співають  солов'ї.
Соняшник  голівкою  колише,
Небо  синє  у  височині.
І  немає  в  світі  наймиліше,
Найрідніше  нашої  землі.

Приспів:
Моя  Україна  -  то  батькова  сила,
То  мамина  ласка,  тепло  і  любов.
Моя  Україна  -  то  сокола  крила,
Підніметься  вгору,  літатиме  знов.

Колоски  пшениці  налилися,
Червоніє  в  полі  маків  цвіт.
І  волошки  у  вінки  сплелися,
Бо  міцний  наш  український  рід.
Тягнуться  у  височінь  смереки
І  виходять  ріки  з  берегів.
Завжди  повертаються  лелеки,
У  свій  край  ще  пращурів  -  дідів.

Приспів:

Пригортає  вітерець  калину
І  шепоче  про  кохання  їй.
Міцно  бережім  свою  родину,
Будемо  щасливі  ми  у  ній.
Пам'ятаймо,  що  в  родині  сила,
Відданість,  любов  і  доброта.
Україна  нас  усіх  зростила
І  вона  для  нас  тепер  свята.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828353
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Амадей

БАТЬКОВІ ТАРАСУ

           БАТЬКОВІ  ТАРАСУ

                                                                                       І  мене  в  сем"і    великій
                                                                                       Сем"і  вольній,  новій,
                                                                                       Не  забудьте  пом"янути
                                                                                       Незлим  тихим  словом.
                                                                                               Т.Г.  Шевченко  "Заповіт"
Проснись  батьку,  встань,  Тарасе,
Буди  Гайдамаків!
Холодний  Яр  уже  шумить,
Знамена  як  маки.

Уже  вогонь  в  Яру  тліє,
Скоро  запалає,
Лиш  неправда  кругом  править,
А  правди  немає.

Хто  дорвався  до  "корита"
Грабить  та  "богує",
А  що  кажеш  робить  влада?
Не  бачить,  не  чує.

Ані  сліз  вона  не  бачить
Вдови  й  сиротини,
Вони  граблять,  щоб  забрати
Усе  в  домовину.

Вони  думають  на  той  світ
З  собою  забрати,
Літаки,  палаци,  яхти,
Хто  на  що  багатий.

Сирота  сидить  голодний,
У  холодній  хаті,
А  вони  з  нього  шкуру  деруть,
Нелюди  прокляті.

Вони  думають  на  небі
Господа  немає?!
Брешуть  гади,  Господь  прийде,
Прийде  й  покарає!

Заговорять  на  Вкраіні  
І  Дніпро  і  гори,
І  потече  кров  ворожа
У  синєє  море.

Вони  тебе  зневажають,
Батьку  ти  наш  милий,
Навіть  квіти  не  покладуть
Тобі  на  могилу,

Бо  бояться  і  мертвого,
Як  колись  живого,
Жива  батьку  твоя  правда,
Живе  твоє  слово!

Та  є  батьку  на  цім  світі  
І  порядні  люди,
Вони  тебе  пам"ятають,
Й  повік  не  забудуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828344
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Ганна Верес

Живи! Радій!

Радій  тому,  що  сонце  й  небо  бачиш
І  холод  відчуваєш,  і  тепло,
Не  будь  скупим,  сердитим,  необачним,
Поки  життя  твоє  не  відцвіло.

Зимі  радій  і  осені,  і  літу,
Радій  весні  й  кожнісінькому  дню,
Бо  лише  раз  живеш  у  білім  світі
На  крилах  долі,  створюєш  рідню.

Нехай  волосся  в  сивину  вдяглося,
То  не  біда  –  радій  новій  красі,
Добру  радій,  що  в  серці  збереглося,
І  ранкам,  що  проснулися  в  росі.

Живи  і  не  тому,  що  жити  треба,
Знай,  доля  твоя  світу  не  чужа.
Живи,  щоб  світ  не  нарікав  на  тебе,
Й  щоби  твоя  не  краялась  душа!
17.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828264
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Надія Башинська

ВЕСЬ СВІТ В ТВОЇХ ОБІЙМАХ

Весь  світ  в  твоїх  обіймах,
у  твоїх  поцілунках.
Матусенько  рідненька.
Матусенько  голубко!

Зігріти  навіть  сонце
ти  можеш  у  долонях.
Хоч  сріблом  час  прикрасив
волосся  вже  на  скронях.

Від  усмішки  день  ясний  
стає  іще  світлішим.
А  дотик  рук  ласкавих
є  в  світі  найніжнішим.  

Весь  світ  в  твоїх  обіймах,
у  твоїх  поцілунках.
Матусенько  рідненька.
Матусенько  голубко!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828248
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Граціозна панна

Сходить  сонце  з  -  за  обрію  рано
І  промінням  торкає  землі.
Граціозна  весна,  наче  панна,
По  зеленій  ступає  траві.

Там  де  ступить  вона,  квітнуть  квіти,
Як  рукою  махне,  йдуть  дощі.
Прибере  у  весняне  всі  віти
І  сережки  одінуть  кущі.

Різноколірний  килим  застелить,
Перламутровим  сяйвом  блискне.
Оживе  і  насититься  берег,
Із  кульбаби  віночки  сплете.





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828212
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


Амадей

ОДА ЖІНЦІ

Сьогодні  я  складаю  оду  жінці,
Отій,  що  у  житті  нас  надихає,
Вона,  неначе  сонячний  промінчик,
Теплом  душі  своєі  зігріває.

Немає  і  не  може  буть  на  світі,
Без  жінки  щастя,  як  весни  без  квітів,
Без  жінки  не  було  б  на  світі  діток,
Без  них,  ми  не  змогли  б  на  світі  жити.

Без  жінки  не  було  б  кохання  в  світі,
А  як,  скажіть,  нам  без  кохання  жити?
Нам  без  жінок  і  сонце  не  світило  б,
Без  них  ми  не  змогли  б  життю  радіти.

Сьогодні  оду  жінці  я  складаю,
І  берегині  роду,  й  добрій  Музі,
Не  лише  тій,  одній,  яку  кохаю,
А  кожній  жінці,  матері  й  подрузі.

Отій,  яка  за  нас  в  вогонь  і  в  воду,
Отій,  святе  ім"я  якоі  ...МАТИ
Яка  заради  нас  в  любу  погоду,
Готова  і  життя  своє  віддати.

Цілую  руки  спраглими  устами,
Святішоі  у  світі  більш  немає,
І  перед  Нею,  в  день  оцей  Святковий,
Я  низько-низько  голову  схиляю.

   Зі  Святом  Вас  ДОРОГІ  ЖІНКИ  !!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828222
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019


OlgaSydoruk

А где-то есть святые боги…

А  ты  не  знаешь  эти  слоги  -
Из  звуков  тех,  которых  нет?..
А  где-то  есть  святые  боги,
И  демон  тоже  где-то  есть…
Прощай,зима!
Прощайте,снеги!  –
Раскрылся  синий  первоцвет
На  самом  краюшке  дороги,
Где  начинался  белый  свет…
А  я  узнала  -  эти  слоги,
Срывая  красный  амулет
В  объятиях  страсти  и  тревоги...  -
Пересечения  планет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828161
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


OlgaSydoruk

Когда колокол трезвонит…

То  холодной,то  горячей
Ночь  касается  волной.
Я  бегу  туда  незрячей...
Добегу,и  ты  -  со  мной...
Месяц  с  вёселками  тонет
Там,где  севера  звезда...
Когда  колокол  трезвонит,
Открываются  глаза...
Негасимый  пламень  астры
Возле  кромки  февраля...
Ты  люби  её...  и  здравствуй,
Но  и  помни  про  меня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828151
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Жмуток тепла

А  ти  приніс  мені  нову  весну
І  а-капельний  жаворона  спів.
Та  пісня  ллється  звуком  голосним
І  розбудила  широчінь  степів.

А  ти  приніс  мені  весну  бажань,
Що  у  промінні  сонця  мерехтить.
І  розгоряється  натхнення  жар.
Небесна  посміхається  блакить.

А  ти  приніс  кохання  навесні.
Душа,  мов  крокус  ніжний,  розцвіла.
Тривогам  впевнено  кажу  я  :"Ні!"
Бо  в  серце  лине  жмуток  твій  тепла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828110
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Подарую казку кольорову

Я  проведу  рукою  по  волоссі
І  зазирну  в  блакить  твоїх  очей.
Кохаю,  шепотітиму,  ще  й  досі,
Так  тихо  доторкнуся  до  плечей.

Тобі  медовий  лишу  поцілунок
І  запрошу  тебе  у  свої  сни.
Зроби  мені  коханий  подарунок,
У  день  чудовий,  ніжної  весни.

Я  розпалю  вогонь  кохання  знову
І  нагадаю  все,  що  в  нас  було.
Ще  подарую  казку  кольорову,
Тобі  підставлю  вірності  крило.

З  тобою  будемо  летіти  в  парі,
Ніколи  не  розлучить  нас  ніхто.
Я  подарую  казку,  щоб  всі  знали,
А  казка  принесе  для  нас  тепло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828105
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Олеся Лісова

Ти мене не побачиш

Доторкнуся  до  твого  болю.
Заберу  собі  половину.
Ти  мене  не  побачиш.  Доля…
Хоч  кохаю.  Каюся,  винна.

Бачу  серцем  твою  безвихідь
Б’ється  в  скроні,  душить  грудину.
Потерпи,  пережди.  Засвітить…
(Я  тебе  у  біді  не  кину).

Своїм  тілом  твоє  прикрию:
Від  дощу,  снігопаду,  вітру.
Лід  душі  розколю,  зігрію.
Біду  начисто  з  серця  витру.

Своє  світло  вкладу  у  руки.
Покажу  у  любов  дорогу.
-Чуєш,  річки  бурхливі  звуки?
Відпусти,  хай  пливуть  тривоги.

-Ти  гадав,  вже  зима..,не  літо?
І  майбутнє  саваном  вкрите.
Розіллється  сонце  над  світом,
Прийде  щастя,вдягнувши  свиту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828074
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Lana P.

ПІЩИНКИ-ЗОРИНКИ

Не  пісок,  а  справжнє  диво!
Ще  й  виблискує  сяйливо,
В  Насті  рученьки  маленькі,
Назбирала  повні  жменьки,
(Принести  матусі,  звісно),
Кулачки  стиснула  міцно,
Щоб  утримати  піщинки.
А  вони,  немов  дощинки,
Утікали  поміж  пальців  —
Впали  зорями  на  гальці.              4/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828033
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Надія Башинська

ТАМ ВЕСЕЛО УСІМ!

Не  клич  його...    І  не  проси.  
Не  спиниться  й  на  мить.
Отак  минає  день  за  днем.
Наш  час  вперед  летить.

Куди,  скажіть,  йому  спішить?
Присів  би.  Відпочив.
Поговорити  є  про  що.
Багато  в  світі  див.

Тут  бурі  й  грози  сильні  є.
Вітри  грізні  гудуть.
Та  є  тут  й  сонце  золоте.  
Його  вперед  лиш  путь.  

Із  часом  в  дружбі  сонцю  жить
дано...  то  ж  разом  йдуть.
А  ми...  хто  з  боку,  хто  відстав.
Хтось  заблудивсь...  Зовуть.

Зовуть  з  собою.  Не  проси.
Не  спиняться...  А  в  тім,
Де  з  сонцем  й  часом  в  ногу  йдуть,
Там  весело  усім!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828030
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Ганна Верес

Моно-вірш

Зима  засніжена  забула
Зібрати  звечора  зірки,
Замилувавшися,  знебулась,
Зоріла  звично  залюбки.
Закрався  задум  застарілий
Засіять  зрихлену  зерном.
Земля  зрадіє,  зарясніє,
Заграє  злаками-зелом.
23.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828029
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


OlgaSydoruk

Говори…Я слушаю тебя…

Говори…Я  слушаю  тебя…
Почему-то  голос  так  дрожит…
Посмотри,пожалуйста,в  глаза!..
Всё  понятно:  там  ещё  болит…
Ты  поверь,  когда-то  всё  пройдёт…
И  кометой  время  пролетит…
И  в  какой-то  сумасшедший  год
Ты  захочешь  снова  ощутить…
Ты  захочешь  чувства  обнулить,
Совершая  жизни  поворот…
Погрусти,  когда  душа  болит…
Только  пусть  печаль  не  разорвёт…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828019
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


OlgaSydoruk

Фиолетовым сирень цвела…

Фиолетовым  сирень  цвела…
Ароматом  сладости  пьянив…
Написать  решилась  про  себя:
Ни  слезинки  больше  не  пролив…
Я  невестой  юною  была…
И  в  кипенность  белых  покрывал
Завернулась  нежностью  тогда…
(Испугать,  наверно,  не  желал)…
От  сердечной  искорки  огня
И  лампадки  теплятся  в  углу…
Как  молиться  стану  за  тебя,
То  нечаянно  голос  надорву!
По-другому  -  нету  прежних  сил…
По-иному  -  видно,  не  сказать…
Мне  бы  помнить,что  ты  говорил...
Мне  бы  спрятать,чтоб  не  потерять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827997
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Вдихаю еліксир

Вдихаю  еліксир  чарівної  весни,
Бо  час  прийшов  екстравагантної  панянки.
Мені  повітряні  і  легкі  сняться  сни,  
І  мариться  зеленоока  німфа-нявка,

Яка  цілує  ніжно  гілочки  дерев,
Пташиним  диригує  вміло  щебетанням,  
І  знов  стрибає  сонця  золотавий  лев,
В  серцях  зароджуються  паростки  кохання.

Щезають  миттю  і  проблеми,  й  суєта,
Мелодію  весни,  мов  хіт  не  зупинити.
Злилися  спраглі  в  поцілунку  двох  уста,
Підморгують  їм  вії  сині  первоцвітів.



Шановні  друзі,  одноклубники,  рада  вас  бачити.  Тільки  виписали  з  лікарні.  Дякую  за  підтримку.  З  повагою,  Світлана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827977
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Краса зачарувала душу

Прийшла  у  край  весна  зеленоока,
Теплом  торкнулась  серця  і  душі.
Розли́лась  річка  в  береги  широка,
Прийшло  натхнення  Музи  і  вірші.

Співати  стали  птахи  стоголосо,
Прибрався  ліс  у  ніжний  первоцвіт.
І  заблищали  оксамитом  роси,
Мінявсь  калейдоскопом  дивосвіт.

Весна  тихенько  будить  звірів  в  норах,
Всміхаються  їй  сонце  й  небеса.
Земля  прокинулась,  широке  поле,
Довкола  нас  чаруюча  краса.

На  річці  оселилась  гусей  зграя,
Про  свій  розповідають  переліт.
Десь  вітерець  поміж  гіллям  літає,
Вербові  котики  вже  бачать  світ.

І  стали  довші  дні,  коротші  ночі,
Від  радості  заплакали  дощі.
За  цим  усім,  спостерігали  очі,
Красу  душі  думками  несучи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827973
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Lana P.

ТВОЯ ВЕСНА

Твоя  весна  в  моїх  думках,
Як  перший  промінь  на  світанні,
Переливається  в  струмках,
Де  рими  ллються  довгождані.

Твоя  весна  в  моїй  жазі,  
У  бруньці,  що  набралась  соком,
Омитій  в  дощовій  сльозі,  —
Ось-ось  розквітне,  ненароком.

І  розливається  душа
Нектаром,  в  трелях  солов’їних,
Ріка  у  море  поспіша...
Веснянкою  —  до  тебе  лину.                        4/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827935
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Valentyna_S

***

Вітальні  листівки  від  тата  й  родини,
Листи  у  конвертах,  малесенький  хрестик…
Іконка  від  мами--  свята  Валентина,--
Віночок  весільний,  мій  перший  наперсток…

Бабусин  пожовклий  старий    молитовник.
Поміж  сторінок  --  дві  закладки  з  газети.
Читала  вона,  як  приходила  втома
І  сили  душевні  просили  зціляти.  

Торкаюсь  його  –й  чую  ласку  бабусі,
Її  милосердя,  любов  всеосяжну.
А  ввечері    завжди  у  небо  дивлюся:
Вона  десь  отам,  де  всевладна  безмежність…

Де  світяться  також  усю  ніч    лампадки--
Й  від  того  мені    і  спокійно,  і  мирно…
Реліквія  та,  що  лишилась  на  згадку,--
Зв’язок  поколінь,  тому  й  цінна  безмірно.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827912
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Ганна Верес

Ти поет?

Творіння  віршів  –  рідкісна  хвороба,
Яку  не  зупиня  імунітет,  
Й  якщо  це  не  пера  несміла  проба,
Тоді  діагноз  маємо:  поет!
 Рожеві  мрії  в  них  чергуються  й  стремління,
Й  думок  цілодобовий  хоровод,  
Коли  народжується  слово  те,  нетлінне,
Де  біль  людський  і  шум  весняних  вод.

Поезія  –  думок  дитя  й  безсоння,
Котре  не  жде  ні  місця,  ні  часу,
Коли  й  на  сірому  осінньому  осонні
Ми  зустрічаєм  сонячну  красу.
Душі  вогонь  там  з  присмаком  кохання,
З  тремтінням  рук  і  серця  водночас,
Блакить  небес,  уплетена  в  зітхання,
І  лет  думок,  що  осідлав  Пегас.

Поезія  –  це  берег  для  любові,
Невинна  цнота  де  і  мудра  сивина,
І  вітру  шквал,  і  звуки    хвиль  прибою,
Між  почуттям  і  розумом  війна.
В  мистецтві  вона  панна!  Ні,  царівна!
Це  витвір  струн,  смичка  і  скрипаля,
Де  глибина  й  невимовна  чарівність,
Котра  людське  в  людині  прославля!
16.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827902
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Ганна Верес

А «Червона рута» – пісня файна. (Слова для пісні)

(Присвяч.    Володимиру    Івасюку,    автору    пісні    «Червона    рута».  [b]4.03  йому  би  було  лише  70![/b])

Ніченька    старі    Карпати    вкрила
Тай    подарувала    пісні    крила
Про    червону    руту    й    чисту    воду,
Про    гірську    красу    й    дівочу    вроду.
Приспів:
А    «Червона    рута»    –    пісня    файна,
В    ній    любов    свята    є    до    Украйни
Й    доля    непроста,    Івасюкова,
В    плетиві    творіння    загадковім.  

Задзвеніла    пісня    кришталями,
Над    степами    линула    й    полями,
Гори    чарувала    й    полонини,
Кожне    серце    юне    полонила.
Приспів.

Розгубили    зорі    янголята,
Підхопили    пісню    на    крилята,
Понесли    її    над    цілим    світом
Про    Карпати    й    рути    дивні    квіти.
Приспів.
7.11.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827895
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Олеся Лісова

О, де ж той час?

Повела  тебе  по  стежках
(Щоб  зібрати  вечірні  роси).
Ти  не  ніс  мене  на  руках,
Не  помітив  розпущені  коси.

Пригадалось…  О,  де  ж  той  час?
Тоді  небо  було  наче  вище.
«Ти»  і  «я».  Не  було  ще  «нас».
І  вуста  були  трішки  ближче.

Ти  шалені  слова  шептав.
Від  них  охали  трави  і  мліли…
-Може,  хтось  в  нас  любов  украв?
Чи  роки  нас  отак  змінили?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827897
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


OlgaSydoruk

Я в окно смотрела…

Я  в  окно  смотрела,  как  уходит  время:
Разрывая  сердце,словно,человек...
Разливая  яды  (жалости)  на  темя…
С  памятью,  играя,  до  припухших  век…
Я  в  окно  смотрела  ...И  -  не  нагляделась:
Как  морозной  ночью  тихо  сыплет  снег…
Под  высоким  солнцем  прорастает  семя…
Стрелка  воровато  ускоряла  бег...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827862
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


OlgaSydoruk

Тишу - ледве колисаю…

Місяць  вповні  (крізь  фіранку)
Наче  злодій  заглядав.
У  прозорій  філіжанці  чорну  каву  смакував…
У  тумані,  посивілім,  загубилися  зірки…
Від  тієї  ночі,  милий,  зморшка  всілась  на  чолі…
Тиша  -  голосно  волає…Тиша  -  голосно  мовчить…
Тиша  -  сумом  надихає  (за  одну  єдину  мить)…
Тишу  -  ледве  колисаю  ,як  пишу  оті  вірші…
Я  тобі  пишу…І  знаю,  що  кохаю…  як  тоді…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827861
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вийди мила у сад погуляти

Вийди  моя  мила  у  сад  погуляти,  
Будемо  з  тобою  зорі  рахувати.
Будемо  з  тобою  по  росі  ходити,
Буде  місяць  -  красень,  ясно  нам  світити.

Вийди  моя  мила,  я  давно  чекаю,
Пригорнись  до  серця,щось  сказати  маю.
Я  ж  не  сплю  ночами,  і  дивлюсь  на  небо,
Ти  перед  очима,  не  можу  без  тебе.

Вийди  моя  мила,я  тебе  благаю,
Стих  вже  спів  пташиний  у  зеленім  гаю.
Серце,  б'ється  в  грудях,  вирватися  хоче,
Я  тебе  чекаю,  виглядають  очі.

Вийди  моя  мила  у  сад  погуляти,
Не  кажи  мені,що  не  пускає  мати.
Я  тебе  зігрію  у  холодну  нічку,
Обійму  кохана,  зацілую  личко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827825
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Катерина Собова

Врятувала

Діда    привезли    в    лікарню  –
Опіки    на    грудях    має.
Лікар    все    оглянув    гарно:
-Як    це    сталося?  -    питає.

-Трішки    випив    (дві    чарчини),
Запалив    тоді    цигарку,
Думаю,    перепочину,
І    заснув,    бо    після    чарки.

Чую,    щось    пече    у    грудях,
Тут    я    став    уже    кричати,
А    це    тліла    вже    сорочка  –
Баба    стала    рятувати.

Лікар    каже:    -    Тут    серйозно:
Все    в    синцях,    усе    побите…
Які    ще    були    курйози?
Чого    ребра    перебиті?

-Я    ж    кажу,    що    моя    баба
З    переляку    голосила,
Тоді    кинулась    до    мене
І    лопатою    гасила.

Так    гамселила    щосили,
Що    і    ребра    поламала,
Та    до    смерті    ж    не    забила,
А    життя    порятувала!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827800
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Амадей

ЦІКАВО (з гумором)

Кажуть  украінці  люблять  сало
Як  японці  люблять  харакірі.
Іх  якби  в  життя  наше  загнали,
То  вони,  давно  б  уже  здуріли.

Тут  мені  одне  лише  цікаво,
Що  б  вони  у  нас  тоді  робили,
Чи  порізали  "жирних  котів"  на  сало?
Чи  зробили  б  владі  харакірі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827753
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


OlgaSydoruk

А на краюшке мольберта…

В  полумрак  приходят  тени
Танец  ночи  станцевать…
Замирает(будто)время
На  минуту…И  на  пять…
Прилетает  мудрый  ворон,
Приползает  нежный  зверь  -
Через  запертые  окна,
Не  распахнутую  дверь…
Мне  однажды  разрешили
Кистью  профиль  срисовать…
И  аорту  не  прошили  -
Обязательством  молчать…
А  на  краюшке  мольберта  -
Из  пастели  акварель…
Прошлогодние  конверты,
Позабытая  свирель…
Чтобы  сердцем  ощутила
Зарождение  весны…
Чтобы  душу  отпустила
Меланхолия  зимы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827745
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


OlgaSydoruk

Знаешь – вчера написала слова…

В  хмурый  февральский  день
Солнца  -  ещё  не  очень…
Это  ресничек  тень
Чуть  закрывает  очи...
Ты  …обними  меня…
Я…  задержу  дыхание…
Фотка  сгодится  для
Часа  воспоминания...
Скоро  наступит  такая  весна!..
Стрелки  часов  в  догонялки  играют.
Знаешь  –  вчера  написала  слова…
Кто-то  читать  их,наверно,желает…
Чуть  приоткроет  большие  глаза
(Под  жестковато-тугим  одеялом)  -
Синий  подснежник  (в  тумане  дождя)…
Новых  надежд  вдруг  окажется  мало…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827744
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Надія Башинська

Я ВСЕ СКАЖУ… БЕЗ СЛІВ

Я  все  скажу  без  слів...  Так  розмовляти  вмію.
Як  поглядом  своїм  в  тобі  я  заяснію.
А  дотик  рук  моїх  тебе  зігріть  зуміє.
Кохає  ніжно  той,  хто  говорить  так  вміє.

Цвіте  для  нас  весна,  квітує  тепле  літо.  
Є  осінь  золота,  зима  дарує  квіти.

Я  все  скажу  без  слів...  Зникає  в  них  потреба.
Бо  поцілунок  мій  розкаже  все,  що  треба.
І  ти  мовчиш?..  Нехай.  Сама  я  прочитаю.
В  твоїх  очах  ясних  помітила:"Кохаю!"

Цвіте  для  нас  весна,  квітує  тепле  літо.  
Є  осінь  золота,  зима  дарує  квіти.

Я  дякую  словам.  Люблю  їх...  вони  знають.
Сильніші  почуття  від  них,  коли  кохають.
Я  все  скажу  без  слів...  Так  розмовляти  вмію.
Як  поглядом  своїм  в  тобі  я  заяснію.

Цвіте  для  нас  весна,  квітує  тепле  літо.  
Є  осінь  золота,  зима  дарує  квіти.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827583
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 04.03.2019


НАДЕЖДА М.

Звучала музика весни

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rNG6Hi2DghA[/youtube]

Весна  іде  вже   повним  ходом,
Не  озираючись  назад.
Хоч  пожалкує,  може,  згодом,
Зима  ще  кида  сніг  з  засад.

Але  весна  не  відступає,
Весь  гонор  в  неї  на  лиці,
Хоч  в  сніг  холодний  ще  пірнає,
Та  аплодують  їй  усі.

Супай  вперед,  не  піддавайся,
Зими  пройшла  давно  пора.
Тобі  нелегко,  все  ж  всміхайся.
Важка  з  зимою  оця  гра.

Поклич  когось  на  допомогу.
Можливо,  сонця  промінці?
Тобі   полегшать  цю  дорогу.
Не  втрать    синицю,  що  в  руці...

Зморилась,  все  ж  на  п"єдесталі.
З  чого  ж  тепер  тут  починать?
Не  варто  бути  вже  в  вуалі.
Весна  прийшла! Всім  треба  знать!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827721
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я тебе запрошую у весну

Я  тебе  запрошую  у  весну,
З  ніжним  цвітом  вишень  у  саду.
В  казку  загадкову  і  чудесну,
У  якій  сьогодні  я  живу.

Ти  прийди,  незабарись  коханий,
Ноги  у  росі  не  замочи.
З'явиться  на  небі  сонце  рано,
Нам  тепло  з  коханням  несучи.

Я  тебе  запрошую  у  весну,
Вона  так  давно  чекає  нас.
Небо  у  яскравім  перевеслі,
На  хвилинку  зупинився  час.

Усміхнусь,  впаду  в  твої  обійми
І  скажу,  що  я  навік  твоя.
Почуття  мої  до  тебе  сильні,
Ти  -  мені  потрібен.  Тобі  -  я...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827705
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Редьярд

Декілька життів

Хіба  то  правда,  що  життя  не  можна  пережити  двічі  ?
Бо  я  живу,  так  наче  в  ньому  декілька  життів:
Було  одне  життя-де  я  заглянув  смерті  прямо  в  вічі  
А  в  іншому-був  жебраком  поміж  бродячих  псів...


Було  життя  в  якому-хотіли  дух  і  тіло  погубити  
І  було  те-де  сам  я  став  катом  серед  катів...
Було  життя-де  всіх  знедолених  хотілось  захистити
Було  й  таке-де  міг  безжально  «дати  всім  чортів»...


Було  життя-де  я  майстерно  зміг  себе  перетворити,
з  жебрака  у  пана,  і  бути  свОїм  між  панів...
Було  життя-де  я  хотів  кого  завгодно  полюбити,  
Бо  від  життя  в  самотності,  я  ніби  очманів...


Та  знаю,  є  такЕ  життя-в  якому  хочеться  творити,  
Розкрити  серце,  душу,  в  справжню  вірити  любов-
Це  те  життя,  яке  воістину  я  хочу  пережити
Його  повторювати  завжди-знов,  і  знов,  і  знов...


Хіба  то  правда,  що  життя  не  можна  двічі  пережити  ?
Я  чув  багато  ствердних  версій,  роздумів,  розмов
Скажіть,  чому  ж  тоді  я  мушу  декілька  життів  прожити?!
Чому  переплелись  в  мені,  а  в  жилах  стине  кров  !?...


Напевно  через  них-так  сильно  серцем  охолов...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827640
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Новоградець

Венера

                     Авторський  переклад.


Безшумно,  повз  гори-химери
В  затоку  ідуть  кораблі.
І  в  небі  далека  Венера
Моргає  подружці-Землі.

Одна  в  тишині  океанній,
Зайнявшись  найпершою  з  зір,
Пливе  вона  в  димці  туманній
Над  морем  і  пасмами  гір.

На  хвилі  свій  промінь  кидає,
На  вкриту  росою  вербу,
І  хочеться  в  думах,  буває,
Спитати  зорю  голубу:

-  Скажи,  чи  в  небесному  світі
Не  страшно  бродити  одній,
То  сходячи  нишком  з  орбіти,
То  знову  ідучи  по  ній?

Як  здавна  донині  жили  ми  -
Все  знала  і  бачила  ти:
Закоханих  палкі  обійми
І  свіжі  могильні  хрести.

Ти  чула  Христові  молитви,
Ішла  вслід  за  валками  гарб,
Світила  над  стінами  битви  -
Про  все  розказати  могла  б.

-  Скажи,  що  ти  знаєш,  плането?
Що  бачила  з  плином  сторіч?..  -
А  древній  хранитель  сюжетів
Лиш  гордо  іде  і  мовчить.

Ховається  свідок  мовчазний,
Повзе  у  туман  вдалині,
І  з  темних  висот  неприязно
І  холодно  світить  мені.

Не  викаже  нам  таємниці
Планета-подружка  Землі,
Лиш  море  туманом  сріблиться
І  в  бухті  гудуть  кораблі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827664
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ № 12

[b][i][color="#3e11c2"]Загадала  подарок  под  ёлку
С  бриллиантом  мечтала  заколку.
Мне  желаний  опять
Не  убить,  не  унять,
Получила  трусы  и  футболку.
****
В  карнавальном  костюме  Наташа
Март  пришел,она  пляшет  и  пляшет.
А  танцует  -  не  ест.
Так  уменьшила  вес,
На  сегодня  -  лишь  грохот  костяшек.
****
В  новогоднюю  ночку  под  утро
Разгребал  из  сугроба  весь  хутор
Посредине  двора
Ледяного  Петра
Видно  сбился,  бедняга,  с  маршрута.
****
Как  то  раз  ближе  к  ночи  у  дома.
Состоялась  любовь...  без  condoma.
Ой,  не  мог  Петька  знать,
То,  что  будет  гулять
В  мае  около  окон  роддома...
*****
Грабанули  наш  погреб  с  картошкой
Так  возьмите-же,  гады,  немножко.
Нет  же!!  Все  пол  ведра
Унесли  со  двора,
Как  теперь  зимовать  нам  с  Сережкой?
*****
Чьи  то  ножки  торчат  из  соломы.
Ой,  никак  это  доченьки  Томы?
Вот,  шал**а,  опять
Ходит  с  Колькой  гулять.
С  ним  они  лишь  неделю  знакомы.
****
Подарите  кота  свое  тёще,
Бродит  там  один  старенький  в  роще.
Как  бедняга  не  сдох?
В  шубке  тысяча  блох...
Цель  одна  -  сделать  жизнь  тёщи  горше.
****
Похудела,  что  ветром  уносит
Муж  почти  каждый  день  меня  просит.
Ты,  дурёха,  не  хнычь
Надо  все  же  кирпич...
Прикрутить  к  пояснице  на  тросик.
****
Ясновидящий  медиум  Жужа
Нагадал  мне  богатого  мужа..
Бог  не  слышал,  он  спал.
И  другого    мне  дал
За  постель  ему  каждая  лужа...
****
Вечно  пьяненький  сторож  Ерошка
Спит-храпит,  аж  трясется  сторожка.
Сон  такой  -  просто  класс..
Ну  а  нам  пятый  раз
В  цех  колбасный  свободна  дорожка.
****
Обо  мне  по  деревне  судачат.
Под  прицелом  у  баб  моя  дача.
Что  ни  ночь,  что  ни  день
В  окнах  через  плетень
Силуэты  агенток  маячат.
****
Из  окна  старой  ветхой  сторожки
Откровенно  торчат  чьи-то  ножки.
Ни  к  чему  суета
И  отгадка  проста,
Светка  мужу  наставила  рожки.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827434
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Valentyna_S

Пастораль

Звідси  наша  хата  виглядала  весни,
Синіми  очима  задивлялась  в  даль:
Хай  би  попід    небом  криги  швидше  скресли
Й  світ  опанувала    рання  пастораль.

Лопотіли  крила  ластів’ячі  в  гніздах,
Стріха  видихала  затишок  й  тепло.
Полинів  гірк  запах  й  лоскотав  нам    ніздрі,
Сонце  обсипалось  на  віконне  скло.

Гралось—забавлялось  на  біленьких  стінах,
Причілок  молодшав    і  чолом  яснів.
Потерпала--никла    темрява  у  сінях,
Захисту  шукала  в  кроні  ясенів.

Двері  відчиняла  хата  й  прикалабок:
Покидай  нас  швидше,  з  холодом  журо.
З  горба  до  дороги--    килимок  кульбабок
У  яскраво  -  жовтих  теплих  болеро.

Із  бузку  вінками  чепурилась  хата
І  ховала  старість  в  рОзкоші  вишень…
Звідси  простелилась  путь  моя  хрещата,
Та  до  неї  в  снах  вертаюсь  я  лишень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827458
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Амадей

Ти напиши лише "Люблю"

Ну  як  цю  весну  можна  не  любити,
Весною  з  серця  в  нас  самі  течуть  вірші,
Ти  ж  напиши  одне-єдине  слово,
Лише  б  було  воно  від  щироі  душі.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю"-і  більш  нічого  не  пиши,
На  більше  я,  повірить  не  готовий,
Розчарувань  багато,  в  спраглоі  душі.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю"...-  "Чекаю"...  навіть  слова  не  пиши,
"Чекаю",...  в  серці  відізветься  болем,
Словом  "Люблю"  мій  біль  заколиши.

Ти  напиши  одне-єдине  слово,
"Люблю",...і  серце  знову  сонцем  засія,
Повірю  я,  що  день  настане  новий,
Повірю  я,  що  ти  будеш  моя.

Якщо  напишеш  що  "Люблю,..Кохаю!",
Венера  в  небі  запалає  знов,
Тебе  щовечора  я  в  небі  зустрічаю,
В  вечірнім  небі  разом  ми  з  тобою  знов.

Ми  зорі  в  небі  любимо  обоє,
Ми  любимо  пісні,  й  читать  вірші,
Ми  жити  вічно  будемо  любов"ю,
Любов  і  є  бальзам,  для  спраглоі  душі.

Ти  напиши  одне  лише  "Люблю!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827462
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019


Любов Іванова

В ОГНЕ СГОРЯТ МОИ ПЕЧАЛИ

[b][i][color="#e81010"][color="#2d10e8"]В[/color]ерни  мне  радости  любви

[color="#2d10e8"]О[/color]ни  согреть  сумеют  душу
[color="#2d10e8"]Г[/color]олубкой  нежной  назови
[color="#2d10e8"]Н[/color]еужто  наш  очаг  потушен?
[color="#2d10e8"]Е[/color]го  хранили  много  лет,

[color="#2d10e8"]С[/color]ердца  теплом  и  счастьем  грели
[color="#2d10e8"]Г[/color]ордыне    скажем  твердо  -  НЕТ,
[color="#2d10e8"]О[/color]стынут  вьюги  и  метели.
[color="#2d10e8"]Р[/color]одней  тебя  не  может  быть
[color="#2d10e8"]Я  [/color]это  сердцем  подтверждаю
[color="#2d10e8"]Т[/color]ы  ведь  и  сам  не  мог  остыть

[color="#2d10e8"]М[/color]отива  нет,  я  это  знаю.
[color="#2d10e8"]О[/color]стыть  не  дам  душе  твоей,
[color="#2d10e8"]И[/color]    сохраняя    искру  страсти

[color="#2d10e8"]П[/color]усть  запоет  нам  соловей
[color="#2d10e8"]Е[/color]му  известно  наше  счастье.
[color="#2d10e8"]Ч[/color]адру  наброшу  я  на  грусть,
[color="#2d10e8"]А[/color]    без  тоски  нам  будет  лучше
[color="#2d10e8"]Л[/color]юбовью  в  жизнь  твою  ворвусь
[color="#2d10e8"]И[/color]    к  нам  вернется  счастья  лучик[/color][/i].[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827258
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2019


Катерина Собова

Бiдний Толик

У    відрядження    частенько
Відправлявся    Анатолій,
І    дружина    дивувалась,
Бо    працює    він    у    школі.

То    йому    на    курси    треба,
То    чогось    якась    нарада,
Пропадав    до    ранку    в    школі,
Де    ночами    йде    педрада.
А    це    в    область    знов    поїхав,
На    якісь    там    семінари…
Тут    дзвінок    -    дружина    дзвонить:
-Вже    закінчилися    пари?

-Так,    кохана,    уже    вечір,  
Я    в    готелі    засинаю,
В    нас    насичена    програма,
Я    стомився,    не    встигаю…

І    почув    жахливе    Толик:
-Я    теж    в    цьому    ресторані,
Бачиш,    он    в    куточку    столик
(Я    замовила    зарані).

Тобі    навіть    не    присниться,
Що    я    так    це    не    залишу:
І    тебе,    й    твою    дівицю
Я    швиденько    заколишу!

Було    весело    в    той    вечір
У    престижнім    ресторані:
Всі    з    захопленням    дивились,
Як    шляхетні    бились    пані.

Страви,    патли    і    бокали
Розлітались    на    всі    боки…
Як    же    Толику    хотілось
Швидше    в    школу    -    на    уроки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827126
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Що - то за диво, скажіть

Звечора  дощ  капотів,
Плакало  небо  в  печалі.
Вранці  сніжок  налетів,
Землю  морози  скували.

Що  -  то  за  диво  таке?
Швидко  змінилась  погода.
І  за  вікном  знов  сніжить,
Винна  у  тому  природа.

Пролісок  весну  відчув,
Білі  голівки  розкрились.
Холод  в  повітрі  шугнув,
Сковзанки  знов  утворились.

Діти  радіють  зимі,
Лижі  в  руках  і  санчата.
Птахи  зробились  німі,
В  зиму  не  хочуть  вертати.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826779
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


КВолынский

Другу…. в День Народження.

 
Прийми  мої  вітання
В  далекій  стороні,
Хай  збудуться  бажання  –  
Так  хочеться  мені.

За  тебе  цілий  келих
Я  висушу  до  дна,
Таких  як  ти,  веселих,
Не  знала  і…  весна.

Для  всіх  ти  є  товариш,
А  другом  -  був  мені,
Борщ  з  янками  не  звариш
В  далекій  стороні.

Ти  там  для  них…  аміго,
Чи  може  -  камарад,
Креолочку,..  до  стогу  –  
Сьогодні  будеш  рад!

Та  ще  й  трішки  здоров’я  –  
То  зичу  я  тобі.
Великого  натхнення
В  АТОшній  боротьбі!

Бо  голос  твій  не  чути
На  рідній  стороні,
Засмучені  поети
І  болісно  мені!

Сьогодні  в  п.  Новоградець...  День  Народження!  Вітаю  Льоня!  Здоров'я,  Успіхів  і  Натхнення  тобі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826764
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Катерина Собова

Куля

Розійшлася    не    на    диво
Молода    дружина    Таня:
-Признавайся,    пес    брехливий,
З    ким    ти    був    у    ресторані?

За    тобою    слідкувати
Найняла    я    детектива,
Так    що,    годі    вже    брехати,
Що    пив    з    друзями    десь    пиво.

Не    біжиш    ти    до    спортзали,
Щоб    тягати    там    гантелі,
Зато    часто    зустрічали
Тебе    з    дівкою    в    готелі!

-Ти    послухай    мене,  люба,
Поклянуся    сонцем,    небом,
Бачить    Бог    і    знають    люди  –
Кулею    летів    до    тебе!

Щодо    цього    виду    зброї
Є    теорії    в    нас    модні:
Куля    -    це    підступна    штука,
Зрикошетила    сьогодні.

І    не    треба    мені    тикать
Раз    за    разом    аж    дві    дулі,
Я    не    винен,    що    так    часто
Так    підводять    оці    кулі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826752
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Надія Башинська

ОЙ ДОЛЕНЬКО, ДОЛЕ…

-  Ой  доленько,  доле...  доленько  святая!  
 Чому  скажи,  доле,  ти  така  гіркая?  
Чому  скажи,  доле,  гірчиш  полинами?  
Чи  ти  так  жартуєш?  Що  робиш  із  нами?

-  Не  до  жартів,  діти.  Чи  ж  я  вам  не  мати?
Розбрелись  по  світу.  Де  силоньки  взяти?
А  я  ж  в  золотого  жита  колосочку.
А  я  ж  в  соловека  дзвінкім  голосочку.

В  ніжних  чорнобривцях  під  вашим  віконцем.
Зігріваю  вас  я  щодня  разом  з  сонцем.
В  калиновім  ґроні  в  вашому  садочку.
В  росяних  світанках  в  нашому  гайочку.

Весною  розсиплюсь  ніжним  білим  цвітом.
Волошково  гляну  на  вас  теплим  літом.
Покірно  схилюся  восени  плодами.
Для  вас  позолота...  Що,  діточки,  з  вами?

Я  в  Дніпрі-Славуті  хвилечкою  лину.  
На  мене  погляньте...  Я  вас  не  покину!
Це  ви  залишили.  Розбрелись  по  світу.
Гіркота  від  того,  бо  ж  ви  мої  діти!

Додому  пташина  маленька  вертає.
Бо  цінує.  Любить.  Кращого  немає.
Найрідніша  в  світі,  кожному  до  серця
Своя  земля  рідна,  де  напивсь  з  джерельця.

Гіркоту  зберете  ви  до  краплі,  діти,
коли  свою  землю  навчитесь  любити.
Бо  я  й  справді  плачу  гіркими  сльозами.
Ой  діточки,  діти...  Що  робиться  з  вами?

Та  ж  ви,  мої  славні,  козацького  роду.
Хочу  бачить  Силу  я  свого  народу!
Хочу  я,  щоб  Мудрість  тут  запанувала.
Скажете  тоді,  що....    я  іншою  стала.

А  я  усміхнуся,  а  я  порадію.
В  небеса  до  Бога  молитвою  злину.
Піснею  дзвінкою  розіллюсь  край  поля.
То  ж  радійте,  діти,  в  вас  щаслива  доля!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826747
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Valentyna_S

Немовби рожевий фламінго, світанок…

Немовби  рожевий  фламінго,  світанок
Пливе  по  розісланім    синім  серпанку.
Спиняється  в  сув’язі  вишеньок  –  шпанок,
Аж  поки  росу  не  зіп’є  до  останку.

Спалахують  промені  в  трепетних  іграх,
Стрибають  на  сітку  з  легкого  туману,
Лоскочуть  берези  за  талії  й  ікра
Й  спішать  щонайшвидше  влягтись  на  парканах…

Іду  я  до  річки  —  там  блиск  перламутру,
Тихенько  зітхають  у  снах  очерети.  
Вниз  кинуло  небо  свій  погляд,  у  люстро,--
Під  обрієм  мріють  старі  силуети…

До  ранку  турботи  зайдуть  в  передпокій.
На  когось  очікують  втрати  і  горе…
Щодня  панувати  не  може  в  нас    спокій:
Не  рай  на  землі  й  людські    долі--  суворі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826743
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

У сні мрійливому

Зима  кокетливо  жонглює  сніжним  пилом,
Форсить,  тримає  білизни  фасон.
Немов  підносить  янгол  нас  на  білих  крилах,
І  сниться  дивний,  загадковий  сон.

В  якому  веснонька  розкрила  щастя  двері,
Розтанули  сувої  снігові.
І  сонячного  пригубили  ми  лікеру,
Кохання  закружляв  медовий  вир.

У  сні  мрійливому  весняні  поцілунки,
Бо  це  тепло  душі  із  глибини.
І  хоч  зима  іще  жонглює  досить  лунко,
Любити  хочеться  тобі  й  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826671
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Надія Башинська

Є В КОЖНІМ СЛОВІ БОЖА СИЛА!

         Ходив  Бог  світом,  мови  роздавав.  Мав  стільки  їх,  
як  квіток  серед  трав.  Дзвінкі,  бадьорі  та  барвисті.
Які  ж  ті  мови  голосисті!
Носив  з  собою  повний  міх,  ті  мови  розсипав,  як  сміх.
І  люди  тішились,  раділи,  бо  ж  голоси  їхні  дзвеніли.
         Довго  ходив...  то  ж  натомився.  Сів  відпочити  там,
 де  гай.  Вода  прозора  там  в  ставочку.  Подумав:
 -  А  тут  справжній  рай!  Калина  наливає  ґрона,  у  дуба  
кучерява  крона.
В  берізок  є  нові  сережки,  у  молодих  ялин  -  мережки.
І  люди  трудяться  у  полі.  Ген  височіють  як  тополі!  Жита
зазолотіли  нині.  А  небеса  над  ними  сині...  
Люблю  бувати  в  Україні,  -  радів  Господь.  -  Тут  заночую,  
їй  гарну  мову  подарую.
         Порожнім  був  уже  мішок...  Бог  засмутивсь.  
Чийсь  голосок  почув  гарненький.  То  з  гір  збігав  струмок  
маленький.  А  він  так  дзвінко  дзюркотів,  що  кущ  калини  
задзвенів!  Що  ягідка  -  то  слово  світле.  
-  Дзвени!  Дзвени,  моє  ти  рідне!  
Словами  повнилася  мова,  а  Бог  радів  все:  -  Калинова!
         Уже  за  гаєм  сонце  сіло...  примовкла  нива,  притих  став.
Лиш  соловеєчко  співав.  Переливалася,  дзвеніла  та  ніжна
пісня.  -  Солов'їна!  -  тішивсь  Господь.
         А  коли  вранці  сонце  встало,  вся  Україна  заспівала.  
І  гарно  так  заговорила...  Є  в  кожнім  слові  Божа  сила!
І  ти  люби  свою  країну  і  її  мову  солов'їну.  Дзвінку,  веселу,  
калинову,  барвисту,  ніжну,  світанкову!
         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826670
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Україна - друга мати

Рідна  Україно!  Ти  нам  друга  мати,
Будемо  тебе,  ми,  завжди  захищати.
Будемо  з  тобою  в  радості  і  горі,
Щоби  вільні  бу́ли  всі  твої  простори.

Щоб  всміхались  діти  і  пісень  співали,
Щоб  війни  ніколи  і  горя  не  знали.
Щоб  поля  вкривались  пшеницями  рясно,
Щоб  світило  в  небі  сонечко,  нам,  ясно.

Лесі  ніжна  пісня,  Кобзареве  слово,
Мудрі  поєднання  в  українську  мову.
Щоб  Дніпро  широкий  не  мілів  ніколи,
Щоб  трембіт  звучання  линуло  у  гори.

Знай,  народ  твій  завжди,  то  могутня  сила,
Підніметься  в  небо  і  розпустить  крила.
Кинеться,  мов,  яструб  яничара  бити,
Щоб  тебе  країно,  грудьми  захистити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826655
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Надія Башинська

ПРИЙДИ, ТА ХВИЛИНОНЬКО ПРАВДИ ЯСНА!

         Вогонь...  яскравий.  Зігрів.  Сиділи.  Мовчали.  
Розмова  без  слів.  Бо  кожен  тут  думав  своє.  
Коли  ж  цю  біду  час  забере?
         Хтось  думкою  линув  додому,  бо  там  і  мама,  і  тато.
Вже  їх  обнімав.  Хтось  на  руках  уже  сина  тримав.
Хтось  доню  й  дружину  свою  цілував.
 Хтось  бачив  село.  Там  друзі...  і  клени  стоять  край  доріг.
Розкішні,  зелені.  
Кремезний  пив  воду  з  своєї  криниці.  А  наймолодший  -
рахує  зірниці.  Між  них  він  помітив  найяскравішу,  що
схожа  на  дівчину  ту,  найріднішу.
Найстарший  дивився  на  всіх,  теж  мовчав.  
За  мить...  -  Нам  пора,  -  тихо  сказав,  й  прикрили  їх  знову  
дерев  сильні  віти.  
         Допоки  ж  ще  злу  панувати  у  світі?!.  
Прийди,  та  хвилинонько  Правди  ясна,  де  збудуться
світлі  всі  думи-слова.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826654
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


НАДЕЖДА М.

З такими поруч

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9cQR-rkJpO4

[/youtube]

За  одну  ніч  не  можна  змінити  життя.  
Але  за  одну  ніч  можна  змінити  думки,
які  назавжди  змінять  твоє  життя!
     (  Невідомий  автор  )
-----------------------------------------

Звертаюсь  часто  до  думок,
Вони  вночі  мене  чекають.
Як  розмотати  їх  клубок?
Мабуть,  вони  це  тільки  знають.

Навчіть  мене,  як  в  світі  жить,
Як  розрізнить,  де  чорне,  біле?
Роблю  не  так,  то  зупиніть,
Добавте  в  цьому  мені  сили.

Зробіть  мене,  прошу,  другою,
Бо  з  добротою  важко  жить.
Зробіть   мене  трохи  черствою.
Хай  не  на  довго,  хоч  на  мить.

Щоб  я  узнала,  як  так  жити,
Чи  буде  боляче  душі?
Чи  зможу  ввись  тоді  злетіти,
Коли  байдуже  все  в  житті?

Живуть  же  якось  такі  люди,
Таких  я  бачила  не  раз.
Я  вам  не  заздрю  "  правдолюби".
Кажу  вам  правду,  без  образ.

З  такими  поряд  дихать  важко,
Втекти  б  за  тридевять  земель.
А,  може,  випить  віскі  пляшку
Й  забуть,  що  знав  таких  людей...
--------------------------------------

(  У  вірші  використала  зібраний  образ.
 Нікого  із  сайту  вірш  не  стосується.
Не  приміряйте  його    до  себе.
Дякую.)












адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826633
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Амадей

БАТЬКІВСЬКА ХАТА (авторська пісня)

Батьківська  хата,  вишня  під  вікном,
Криниця,  мальви,  яблунька  креслата,
Це  ж  скільки  літ  мене  тут  не  було?
Вже  скільки  літ  мене  чекає  мати.

Мене  позвала  в  мандри  чужина,
Пішов  топтать  неходжені  дороги,
А  дома  мама  виглядала  край  вікна,
Тамуючи  жалі  своі  й  тривоги.

Самотньо  вишня  квітла  щовесни,
І  яблунька  в  плодах  мене  чекала,
Приходили  вони  до  мене  в  сни,
А  спогади  серденько  виривали.

І  ось  стежина  рушником  лежить,
Де  жде  мене  моя  батьківська  хата,
Пошвидше  б  вже  ота  настала  мить,
Коли  мене  пригорне  рідна  мати.

До  вас  матусю  я  вернувся  знов,
До  вас  горнуся,  матінко  сивенька,
З  рук  материнських  п"ю  п"янку  любов,
Як  добре  коли  є  на  світі  ненька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826610
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Веселенька Дачниця

Присіло, дрімає десь сонце

Вечір...  Опустилося  сонце  із  неба
Й  тихенько  весь  світ  засипає.
Лиш  дід,  як  той  бусел,  тупцює
Самотньо,  йому  вже  спокою  немає.

В  дворі  сновигає,  загляне  у  хату,
Наче  щось  загубив.  Шукає…    
Не  чути  голосів  веселих
І  сміх  дітвори,  як  колись,  не  лунає.

Журба  і  розлука  давно  вже  усілись  
На  плечі  згорблені  й  кволі.
І  гнуть  до  землі  без  пощади.
Пітьма...  Уже  не  видно  світлої  долі.

А  було  так  затишно:  весело  й  дзвінко,
Діти  були,  онуки  й  жона…
Не  стало  дітей  і  дружини,
Бо  всіх  розметала  ця  проклята  війна.

Присіло,  дрімає  десь  сонце  у  полі
І  залишило  небесну  блакить…
За  що  так  сувора  до  діда  ти,  доле?
Чом  душа  його  плаче  й  болить  ?
                                                                                         10.12.2018





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826592
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 107

[b][color="#055363"]За  рекою  возле  пня
Мой  Петро  с    Наталкой
Это  что,  блин,  за  фигня!!
Отлуплю  из  палкой!

Зря  зашла  я  к  бабке  в  дом
(Лечит  ведь  болезни!!)
Третий  день  с  бабулей  пьем
И  горланим  песни!

Не  ходил  бы  ты,  милок
Не  искал  забавы.
Вон,  вчерась  со  мной  не  смог
Засмеют  ведь  бабы!!

Все  испортил  соловей
Вспорхнув  среди  веток.
Ты    одел  штаны  скорей.
Чмокнув  напоследок!!

Ущипни  меня,  мороз,
А  за  что  -  вот  тут  вопрос..
Если  можно    -  за  попец..
Ласки  хочется,  капец!!

У  меня  идея  есть
Сбить  Петру  маленько  спесь!!
А  то  гоголем  гарцует
Возле  баб  чужих  воркует.

Не  ходи,  миленок,  к  Оле
Пока  муж-то  ейный  в  поле!
Полюби  меня,  девИцу,
Мой  уехал  за  границу!!

Бабка  с  дедом  на  неделе
За  столом  пельмени  ели.
Бабка  съела  больше  вдвое,
Дед  сидит,  белугой  воет..

Бабка  смотрит  мелодрамы
Из  своей  оконной  рамы
Вон  и  нынче  в  аккурат
Страсти  за  плетнем  кипят.

А  у  кума  в  телефоне
Номера  стоят  двух  Лёней.
Этот  старый  баобаб
Так  шифрует  своих  баб.

Ну  и  вьюга  разыгралась
Напугала  местных  малость,
С  тем  напором  до  весны
Им  в  сугробах  видеть  сны.

Шлю  письмо  я  Доброй  Фее
Сделать  муженька  добрее.
Чтоб  за  каждую  проказу
Не  лупил  меня  он  сразу.

За  деревней  на  пруду  
Повстречала  Джигурду.
Кто  мне  верный    даст  ответ
Он  свободен  или  нет?

Ой  солома  ты  солома
Если  все  прознала  мать.
Там  с  Петром  была  истома
И  в  апреле  мне  рожать!

Стал  Петро  мой  возбужденный
До  того  то  был  скромняк.
То  ли  он  вооруженный,
То  ли  там  в  штанах  столбняк.

На  полу  разбилось  блюдце
Мне  ль  осколки  собирать?
И  такие,  блин,  найдутся
Меня  станут  обвинять[/color].[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826576
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вірність коханню (слова до пісні)

При  дорозі  калина  до  землі  нахилилась,
А  в  хатині  дівчина  в  самоті  зажурилась.
Десь  поїхав  коханий  і  назад  не  вертає,
Він  в  країні  чужинській  свою  долю  шукає.

Вийшов  вітер  у  поле,  щоби  там  погуляти,
Притуливсь  до  калини  і  не  дав  сумувати.
Не  журися  кохана,  буду  поруч  з  тобою,
Зійде  сонечко  рано,  привітає  нас  двоє.

У  блакитному  небі  вже  громи  загриміли,
А  дівчата  -  подружки  білі  сукні  оділи.
Лиш  одна,  ще  сумує,  лиш  одна,  ще  кохає,
Під  калиною  хлопця  вона  вірно  чекає.

Якби  дав  їй  хто  крила,  то  у  небо  піднялась,
У  краї  полетіла  б  і  з  коханим  зосталась.
Та  така  мабуть  доля,  щоб  з  коханим  розстатись,
Лише  з  вітром  у  полі  і  слізьми  умиватись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826552
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019


КВолынский

Муза

                                   Муза.
Владика  дум,  володар  ночі…
Співець  веселля  і  журби,
В  красивій  постаті  жіночій  –  
Великий  Майстер  ворожби.

Приходить  темними  ночами...
В  віконце  гляне...  і  мовчить!
Від  чар,  незнаними  словами,
В  мені  поєзія  звучить.

Припасти  би  до  уст  горячих,
Відчути  полум'я    її      –  
Зорі,  що  з  Місяцем...  щебечуть!
Немов  весняні  солов’ї.

Жага,  примара  і  натхнення  –  
Вона:  і  холод,  і  тепло...
Веснянкою,  мов  птаха  рання
Прибилась    вранці,  через  скло.

То,  так  здивовано  присяде,
То  знову,  хвостиком  вільне….
Цей  вільний  птах…політ  свободи  –  
Манок,  приваблює  мене.  

Нехай,  вже  суджений  пробачить  –  
Таку  жадану  і  близьку,
Зорю,  що  з  Місяцем  судачить,
Що  в  серці  б’ється  і  в  мозку.  

Чарівна  зіронька…  далека,
В  холоднім  космосі  блистить…
В  моїй  душі,..  печаль  глибока  –  
Яскравим  полум’ям  горить!

Проходить  все  –    і  все  минає…
І  найпрекрасніша  та…  мить,  
Коли  душа  цвіте,  страждає  –  
Тоді  любов  не  відгорить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826535
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019


Виктория - Р

Люблю

Я  дощ  люблЮ,та  літню  спеку,
Й  босоніж  бігти  по  росі.
Люблю,коли  летять  лелеки,
В  своїй  омріяній  красі!

Люблю  зелені  трави  й  луки,
І  сірі  хмари  понад  ліс.
Люблю  колосся  брати  в  руки,
І  посміятися  до  сліз...

І  всю  красу,що  є  довкола,
Я  хочу  взяти  до  душі...
Люблю,як  пахне  матіола,
І  в  річці  плещуться  лящі.

Як  рано-вранці  на  світанні,
Женуть  худобу  на  поля.
І  відчувається  в  диханні,
Як  пахне  матінка-земля!!!
17  02  2019  р  
Вікторія  Р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826455
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зима вертається у весну

Знов  зима  повертається  в  весну,
Білим  інеєм  вкрила  дахи.
Зникло  з  неба  ясне  перевесло
І  примерзли  у  лісі  мохи.

Знов  зима  стелить  снігом  по  полю,
Кличе  віхолу  в  гості  вона.
Лютий  дав  їй  на  те  таку  волю,
Щоби  ще  відпочила  весна.

То  нічого,що  крига  розтала
І  від  сонця  проснулись  бруньки.
То  зима  з  лютим  пожартувала,
Заморозить  мороз  ще  струмки.

Заскрипіла  журливо  тополя,
Прилетіли  холодні  вітри.
Ось  така  у  зими  мабуть  воля,
Щоби  снігом  мести  до  весни.

Коли  березень  посохом  гримне,
І  довкола  прокинеться  все.
Звеличають  весну  мов  царівну,
А  вона,  нам  тепло  принесе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826433
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Ніна Незламна

Він кохав єдину…

[youtube]https://youtu.be/lP--cEUCSxo[/youtube]

Ніч  ховала  днину
Як  малу  дитину
Зовсім  не  зоріла
Душенька  горіла
В  моряка  сумного
Давненько  сивого.
Темінь  по  край  неба
Чи  була  потреба
Йому  йти  до  моря
Тут  в  обіймах  горя
Знов  все  пригадати
Та  й    в  душі  сховати.
І  в  той  день  штормило
Він  так  полохливо
Погляд,    дна  не  бачить
Собі  не  пробачить
Те,  що  тоді  сталось
Увесь  час  ввижалось.
*
День  мов,  яснів  зранку
Вбиравсь  в  вишиванку
Дружина  повненька
Дитина  маленька
Мала  народитись
В  світ  божий  явитись.
Вмить  вітрисько  гордий
Ранок  настав  чорний
Над  морем  мов  крила
Все  пітьма  накрила
Воно  ж  бушувало
Серденько  ж  страждало…
*
Перейми  …Пологи…
Немає  дороги
Медпункт  так  далеко
Дістатись  нелегко
Лелекою  б  стати
Щоб  шлях  подолати
Рвав    в  небі    б  повітря
Й  не  падав  від  вітру…
На  мить    в  небі  хмари
Розійшлись  примари
Наче  й  проясніло
Та  море  кипіло….
*
Хай  би  штиль,    діждатись
Та  треба  триматись..
Плескіт  хвиль  об  човен
Чи  втримати  годен
Нащо  ж  такі  муки
Ніжно  брав  на  руки
Почекай,  ще  трішки
Ховай    люба  ніжки
Вона  просльозилась
Ніч  важка,  втомилась
Біль  зібрала  в  жмуток
Серце  обвив  смуток…
*
Весла  хвиль  торкались
Вони  ж  сподівались
Щоб  дістатись  вчасно
Було  б  справжнє  щастя….
Вдвох  молили  Бога
А  вона  небога
Від  болів  звивалась
Молилась,  зверталась
До  царя  морського
До  всього  святого…
*
Чайка  закричала
Не  видно  причалу
Хизувалось  море
Хто  кого  поборе
Сил  в  руках  не  стало
Дно  човен  вітало….
Крик  здіймався  з    морем
 Він  убитий  горем
Торкнувся….  В  імлі  дна
Де  ж  ти  є….Кохана?
*
Вода  серце    давить
То  смерть  нею  править
Підіймались  хвилі
Ледь  торкнувся  милі.
Берег….    Її  шарфик
З  душі…  Гучний  окрик
Море  зупинися!
Отче  озирнися!
Де  ж  моя  надія?
В  чорнім  морі  мрія….
Три  дні  в  хвилях,    поспіль
Неторкана…  Постіль
Розпач  і  страждання  
З  вечора  й  до  рання
 Як,  жах  пережити
І,  як  далі  жити?
*
Шарфик….  Пестить  шию
Цей  біль,  чим  я  змию?
Море  геть  солоне
Серденько  холоне
Між  хвиль,  її  погляд
Ховавсь,нема  поряд…
Ніч,  обняла  днину
Він,  кохав  єдину…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826431
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Lana P.

ШЕДЕВР

Він  обережно,  віртуозно  вигинав
Жіноче  тіло  —  шедевральне  полотно.
В  руках  умільця  оживилося  воно,
У  погляді  зіниць  красуню  поглинав.

Пишноти  округляли  делікатний  стан,
Не  відірватись  від  картини  аж  ніяк!  
Від  пристрастей  палких  у  небі  місяць  вкляк.
Бажань  і  прощень  розійшовся  ураган.

Розпещені  її  вуста,  як  маків  цвіт,
Очей  прелюбощі  у  пестощах  земних,
Яскраві  промені  у  пасмах  золотих.
Для  себе  малював  —  побачив  цілий  світ!          19/02/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826396
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2019


Любов Іванова

ПОД СНЕГОМ СПИ ВЕСНА ДО МАРТА

[b][i][color="#0727b5"][color="#bf11ae"]П[/color]о  уши  все      замело,  не  пройти,  не  проехать
[color="#bf11ae"]О[/color]х  и  зима,  удивляется  всюду  народ...
[color="#bf11ae"]Д[/color]аже  сейчас  и  на  лыжах  сугробы  -    помеха

[color="#bf11ae"]С[/color]ани  нужны,  чтоб  доехать  с  крыльца  до  ворот
[color="#bf11ae"]Н[/color]ет  во  дворе  в  это  зимнее  время    детишек.
[color="#bf11ae"]Е[/color]сли  гулять...  то  конечно  же  лучше  потом,
[color="#b816c4"]Г[/color]лавное  в  дом  занести  хоть  вязанку  дровишек
[color="#bf11ae"]О[/color]х  и  тепло  им  на  печке  в  обнимку  с  котом.
[color="#bf11ae"]М[/color]ожет  зима  свою  власть  все  же  вскоре  отпустит,

[color="#bf11ae"]С[/color]  гор  побегут  к  рекам  вниз  озорные  ручьи,
[color="#bf11ae"]П[/color]росто  уйдет,  убежит  и  пора  зимней  грусти
[color="#bf11ae"]И[/color]  прилетят    долгожданные  в  рощи    грачи...

[color="#bf11ae"]В[/color]новь  зацветет  нежно  белым  красавец-подснежник
[color="#bf11ae"]Е[/color]сли  лучи  потихоньку  пробьются  к  земле.
[color="#bf11ae"]С[/color]олнце  опять  искупает  в  лучах  своих  нежных
[color="#bf11ae"]Н[/color]овый  росток...  и  станцует  фокстрот  веселей...
[color="#bf11ae"]А[/color]  бушевать  злым  метелям  осталось  не  долго

[color="#bf11ae"]Д[/color]а  и  сейчас  приутихли  они,  будто  спят
[color="#bf11ae"]О[/color]чень  не  часто  завоют  за    городом  волком

[color="#bf11ae"]М[/color]игом  потом    по  оврагам  на  отдых  летят
[color="#bf11ae"]А[/color]  над  землей  небо  блещет  своей  бирюзою
[color="#bf11ae"]Р[/color]азве  есть  те,  кто  простится  с  зимой  не  готов?
[color="#bf11ae"]Т[/color]алой  водой  ручейки  уходящее  смоют
[color="#bf11ae"]А[/color]  ведь  пора  подготовить  простор  для  цветов!![/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826351
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Олеся Лісова

Моє щастя в тобі

Моє  щастя    в  тобі.
(Серцем  торкаюся  неба).
Зачаїтись?  О,ні!
Умовностей  рву  мости.
Бути  разом  назавжди
Уже  не  просто  потреба.
Це,  як  дихати,  жити,
В  тобі  цвісти!

Відректися  тебе?
Жебрачкою  йти  по  світу.
Я  й  так  перед  Богом
У  всій  наготі  стою.
Все  придане  –  любов.
(В  скрижалях  несу  завіти)
І  зорею  світання
Падаю  в  душу  твою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826348
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Весна навшпиньках

Весна  навшпиньках  лагідним  піано
Крадеться  по  землі  і  дихає  легенько.
І  розквітають  первоцвіти  рано,
Вбирають  пахощі  п*янкі  життя  легені.

Весна  сердець  пелюстки  розкриває.
Цей  атрибут  любові  із  початку  світу.
Натхнення  неба,  і  краса,  і  ваба,
Джерельність  свіжих  почуттів  і  звуків  світлість.

Весна  й  кохання  неподільні,  злиті,
І  ось  жива  душа  енергію  вбирає.
Бруньки  розпустять  зело  -  клейкість  листя,
І  знов  продовжиться  буття  земного  раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826340
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твоїм коханням я зостанусь

Колише  трави  в  лузі  вітер,
Він  пісню  грає  на  струні.
Складає  у  букети  квіти
І  надсилає  їх  мені.

Бентежить  серце  невідомість,
Давно  не  бачила  тебе.
Втрачаю  від  думок  свідомість
А  в  голові  моїй  сумне.

Та  вірю,  що  з  думками  справлюсь
І  весну  подарю  тобі.
Твоїм  коханням  я  зостанусь,
Вернувши  роки  молоді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826312
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Valentyna_S

Манить невагомість…

Закінчив  день  тяжку  повинність
І  серп  повісив  в  стрісі  на  стіжок.
Смуглява  ніч,  сама  невинність,
Йде  нишком  ворожити  до  зірок.

Холодна  крапле  невідомість,
Тривога  доторкається  до  вуст.
Земля  втікає.  Манить  невагомість
Отих,  кого  ще  не  прирік  Прокруст.

Туринські  зоряні  ворота
Відчиняться  нарозтіж  у  ту  ж  мить.
А  там  струмують  інші  ноти…
Свята  любов?!  Вона  також  там  є?

А  як  без  неї  бути  людям?..
(Чому  ж  мовчанням  втомлює  сурмач?)
Земна    любов  печалить  груди,
Це  таємниця,  світло,  радість,  плач…

Скінчила  ніч  свою  повинність,
Вернулась  в  таємничий  зимний  грот.
А  день  новий,  сама  невинність,
Нас  в    звичний  захопив    коловорот.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826252
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


геометрія

ЖУРБА…

               Ой  чого  ж  то  потемніли
               і  верба,  й  калина?..
               Чого  гілля  опустили
               дуб  і  яворина?..
                                     Не  в  верби  то  біля  хати,
                                     гілля  потемніло...
                                     То  за  сином  плаче  мати,
                                     і  серце  зболіло...
               То  не  в  дуба  гілля  гнеться,
               від  вітру  й  морозу...
               А  то  в  батька  душа  рветься,
               та  ще  й  ллються  сльози...
                                     До  землі  то  нахилилась,-
                                     ні,  не  яворина...
                                     То  від  горя  похилилась,-
                                     синова  дружина...
               Зажурилась,  потемніла,-
               не  диво  -  калина,
               то  від  болю  заніміла,-
               синова  дитина...
                                     На  Майдан  пішов  сміливо,-
                                     справедливість  відновить...
                                     Та  в  поході  тім  загинув,
                                     серед  сотні  там  лежить...
                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826239
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Олеся Лісова

Все прощаю

Спонтанно  написала  цей  вірш  після  перегляду  фільму


В  думках  зважила  «за»  і  «проти»,
Склала  в  скриньку  усі  вагання
І  німе  питання:  -  Ну  доки?
Залишилося  знаком  питання.

Біль  і  гнів  переповнили  чашу,
У  взаємних  докорах  втопили
Любов-вірність  –  перлину  нашу
Наче  дзеркало  вдрузки  розбили.


Стало  тихо.  Пустельна  пастка.
Бо  оазис  –  це  лиш  примара.
Дим  розсіявся.  Серця  частка
Потемніла  від  зрад,  як  хмара.

Не  тримаю  зла.  Все  прощаю.
Та  на  попелі  жити  не  сила.
Душу-пташку  увись  випускаю,
Якій  в  буднях  підрізала  крила.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826199
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Люблю, коли весна приходить

Люблю,  коли  весна  приходить,
У  своїй  ніжності  й  красі.
Вона  закоханих  знаходить,
Ступає  тихо  по  росі.

Уста  медові  розігріє,
Торкнеться  кожного  думок.
Вона  всіх  розуміти  вміє,
На  зустріч  зробить  щирий  крок.

Люблю,  коли  весна  приходить
І  розсипає  білий  цвіт.
Хто  міцно  спить,  того  розбудить,
Застелить  килим  первоцвіт.

Прокинуться  луги,  долини,
Всміхнеться  сонечко  теплом.
Луною  радісно  полине,
Пташиний  клекіт  над  селом.

Люблю,  коли  весна  приходить,
Течуть  струмочки  в  береги.
Все,  що  засіють,  нехай  вродить
І  буде  щастя  навкруги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826171
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Катерина Собова

В дитсадочку

Баба    Ганя    додаткові
Клопоти    щоденні    має,
Бо    під    вечір    з    дитсадочка
Свого    внука    забирає.

По    дорозі    розпитає:
-Не    порвав,    бува,    сорочку?
Що    робили    і    що    їли,
І    чи    топлять    в    дитсадочку?

-Ні,    бабусю,    нас    не    топлять,
Тільки    ставлять    у    куточок…
Кажуть,    в    нас    батьки    дебіли,
Що    ведуть    у    дитсадочок.

Бо    нормальні    -    няню    мають
(Тихий    голос,    ніжні    руки),
І    їх    діточки    не    знають
Виховательки  –  зміюки.

І    на    мене    теж    кричала:
-Як    ти    в    світі    будеш    жити?
Твої    батьки    тільки    вміють
Вилупків    таких    робити!

Батько    -    що    із    нього    взяти?
Мати    -    корчить    з    себе    пані,
А    як    гроші    сюди    здати,
То    вони    завжди    останні!

Себе    внуку    присвятити
Від    сьогодні    до    останку
Вирішила    баба    Ганя:
Чим    вона    не    гувернантка?

Всіх    бабусь    вже    залучала
Піклуватись    про    онуків,
Щоб    лишились      без    роботи
Виховательки  –  зміюки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826146
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Ніна Незламна

Де кохання солод….

Не  хочу  брати  на  долоню  сніжинки
Знаю  розтануть  …    Так  схожі  на  сльозинки
Такі  ж  прозорі,  на  мить  відчую  холод
Вже  душа  мерзне…  Де  кохання  солод?
Лишився  спогад,  краплини  через  пальці
Любий  в  костюмі,  а  я  у  вишиванці
Тут  на  порозі,  цілунки,  сніг  ловили
Ясні  сніжинки…  Вони  благословили.
Дивлячись  в  очі,  шукав  у  них  зізнання
Аж  затремтіла,  боялась  -  це  кохання
 На  серці  тепло,  губи  ніжно  до  очей
Ти  не  дізнався,  скільки  не  спала  ночей.
Ясніло  небо,  погляд  до  сніжинок
Щоб  не  летіли,  не  ховали  стежинок
Згубив  дорогу…Скрізь  біле  -  біле  поле
Чом  так  буває?  Скажи  ж  нарешті  доле...
Вона  мовчала,  як  пухкий  іскристий  сніг
В  місячнім  сяйві,    так  тихо  припадав  до  ніг…  
Ловить  не  хочу,  на  долоні  сніжинки
Тихо  розтануть  …    Вже  схожі  на  сльозинки
Такі  ж  прозорі  та  не  відчула  холод
Душа  мов  мертва…Де  кохання  солод?
                                                                                     
                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826143
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


НАДЕЖДА М.

Прийде час…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G_OLVLtToCE[/youtube]
Скільки  слів   у  серці  нерозтрачених,
Кожен  з  нас  старанно  береже.
Прийде  час  і  втратять  вони  значення,
Запізніле  -  це   пусте  уже.

Відлетять  кудись,  як  цвіт  зимовий,
Вітер  рознесе   без  жалю  й  сліз.
Присмак  загірчить  колись  медовий,
І  обійме  жаль  за  втраченим  колись.

Самота  з"їдатиме   щоденно,
Спокою  не  дасть  ні  вдень,  ні  вніч.
Снитись  буде   тільки  сокровенне,
По  житті  ітиме  пліч  -о  -  пліч.

Нікуди  від  нього  ти  не  дінешся,
І  не  дасть  спокійно  тобі  жить.
Із  обіймів  самоти  не  вирвешся,
Іншу  чи  вже  зможеш  полюбить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826135
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закохалась, моя доленько ( слова до пісні)

Ми  з  тобою  моя  доленько,  закохались  навесні,
Ти  прийшла  до  мене  доленько,  наяву  а  не  у  сні.
Ніжно,  ніжно  усміхалася,  дарувала  яблунь  цвіт,
Ми  з  тобою  не  побралися,  вже  пройшло  багато  літ.

Приспів:

Ой  ти  доле  моя  доленько,
Чом  ти  доленько  така.                      (  двічі)
Ой  ти  доле  моя  доленько,
То  солодка,  то  гірка.

Був  коханий  поруч  доленько,та  чомусь  моїм  не  став,
У  думках  лишився  доленько,взяв  і  іншу  покохав.
Угорі  світило  сонечко,  під  ногами  білий  цвіт,
Народилась  в  нього  донечка,ніжна  наче  маків  цвіт.

Пролетіли  роки  доленько,  швидко  ріками  спливли,
Та  лишилась  пам'ять  доленько.що  з  тобою  зберегли.
А  кохання  в  моїм  серденьку  не  погасло  ні  на  мить,
Воно  знову  розгорається  і  в  душі  моїй  горить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826053
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 19.02.2019


Valentyna_S

Позвало серце…

Закуталась  в  сутінь  постать  самотня,
Від  зір  заяснів  непримітний  асфальт.  
Позвало  знов  серце  у  вечір  суботній
Під  хату  ,  де  з  вікон  жаліється  альт.  

Знайоме  віконце.  Серпанок  фіранки.
Жіноча  рука  застигає  між  фалд.
З  горня  поливає  в  горщечках  фіалки
Й  щезає  під  лемент  дитячий  і  ґвалт.

А  вечір  зрадливо  співає  канцони.
Муркочучи,  ластиться  вуличний  кіт.
Пречорний,  як  ніч,  --але  геть  забобони,
Бо  мила,  однак,  не  прийде  до  воріт.  

Тьмяніє  в  кімнаті.  Приспущено  штори.
Коханої  профіль,  як  чар  у  імлі  —
Немов  продзвеніли  водночас  собори…
Та  чийсь  силует  обнімає  її…

Закуталась  в  сутінь  постать  самотня.
Від  зір  заяснів  непримітний  асфальт.  
Позвало  знов  серце  у  вечір  суботній
Під  хату  ,  де  з  вікон  ще  ремствує  альт.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826017
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 19.02.2019


НАДЕЖДА М.

Чекали весну?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VcCwGCJcqYA
[/youtube]


Зима  покрутилась,
Та  нікуди  дітись,
Весні  уступила  дорогу.
Десь  скраю  вмостилась,
Схотіла  погрітись,
Просила  так  слізно  небогу.

І  градом  котилися
Сльози  із  стріх,
Заплакали  гірко  бурульки.
Зима  підкорились,
це  -  нібито  гріх...
Весна  підкрадалась
Навшпиньках...

Ступа  обережно:
Вода  крижана,
Та  термін  ось-ось  вже  стікає.
Всміхнулась  люб"язно:
Та  ось  я  -ВЕСНА!
Вела  себе  так   легковажно.

Не  бачить  ні  в  чому
свою  тут  вину.
Зима   ж  їй  дозволила
трохи  погратись,
Та  знає  все  ж  добре  
зими  це  ще  час.
Не  треба  ще  радісно
так  усміхатись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825945
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мелодія для тебе

Рука  торкнулась  клавіші  роялю
І  полилась  мелодія  для  тебе.
Замріяно  летіла  з  вітром  в  далі,
Розповідала  про  кохання  небу.

Звучали  ноти,  тиша  в  них  вслухалась
І  десь  була  далеко,  так  далеко.
Той  день,  коли  я  вперше  закохалась,
На  крилах,  щастя  ніс  до  нас  лелека.

Я  вірила  мелодія  не  зрадить,
Не  відбере  вона  мене  у  тебе.
Лиш,  коли  зірка  у  долоні  впаде,
Її  теплом  зігріти  любий  треба.

Багато  є  мелодій  в  світі  різних,
Та  лиш  одну,  одну  для  тебе  граю.
Вона  звучить  немов  кохання  пізнє,
Про  нього  я  ніяк  не  забуваю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825933
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Амадей

Інакше я не вмію і не хочу

Хай  мені  кажуть,  я  живу  не  так,
Живу,  щоб  рядом  добре  було  людям,
Хтось  думає,  що  я  якийсь  дивак,
Спішу  допомогти  всім  в  свято  й  будні.

Мені  болить,  коли  комусь  болить,
Болить,  коли  страждає  Украіна,
Інакше  просто  я  не  вмію  жить,
Я  так  живу,  тому  що  я,  людина!

Інакше  вже  не  зможу  жити  я,
Мене  в  житті  вже  не  перекувати,
Така  мабуть,  вже  доленька  моя,
Таким  життя  зробило,  батько  й  мати.

Живу  на  світі  я  своє  життя,
Живу,  грішу  і  каюся  щоночі,
Всьому  радію,  як  мале  дитя,
Люблю  життя  і  пестощі  жіночі.

Я  не  святий,  далеко  не  святий,
Хоча  мені  так  часто  дорікають,
Коли  хочу  полегшить  біль  чужий,
Кажуть  я  Ангелів  роботу  підміняю.

А  як  скажіть,  мені  інакше  жить?
Забуть  про  всіх,  і  думать  лиш  про  себе?
Коли  моя  душа  на  Небо  відлетить,
Як  поясню  я  Господу  на  Небі?

Як  відчитаюсь  я  за  всі  моі  дари?
Чим  Небеса  мене  обдарували,
Як  відчитаюсь  перед  Господом  святим?
Скажу  що  мене  чимось  спокушали?!

В  моім  житті  дорога  лиш  одна,
По  правді  жить,  любить  людей,  Вкраіну,
Не  дивлячись  ні  на  чиі  слова,
Лишатися  в  житті  людиною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825827
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ніна-Марія

НАШІ ЗОРЯНІ СТЕЖИНИ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRbovOjeqE80ihqQoAoV1vlR_pni46aAC7ryEe852Iwoo4MIgqg[/img]

Безсонна  довга  ніч  римує  гами,
Думки  рояться,  гублячись  в  імлі.
Зима  ще  сипле  мокрими  снігами,
Немов  притрушує  мої  жалі.

А  я  в  далеких  спогадах  блукаю.
У  них  лиш  ти  на  весь  безмежний  світ.
Та  не  знайти  мені  ключі  від  раю,
Де  нашої  любові  квітнув  цвіт!

Де  кожна  мить  бурхливо-неповторна…
Холодний  дощ,  мов  щедрий  зорепад.
І  я  з  тобою  поруч  завжди  гордо,
Несла  у  серці  тисячі  свічад.

Вони  теплом  нам  душі  зігрівали,
До  нових  весен  наближали  шлях.
А  ми,  як  вперше,  палко  так  кохали,
Блукаючи  по  зоряних  стежках…

А  тиша  ночі  злегка  пестить  душу,
З  безсоння  час  немов  спиняє  плин.
Я  знаю,  любий,  відпустити  мушу…
Дощем  стікає  смуток  із  краплин…

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ6zcVEJc6npSBrOGW_ASKC6kqcpmNbmOONT-NZ7VbBjqTKwsNB[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825816
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Листи з Афгану

Матусю,  я  повернусь,
Не  бійся  моя  кохана.
Летіли  листи  на  Русь,
Від  сина  її  з  Афгану.

Брала  у  руки  листи
І  тихо  їх  цілувала.
Тільки  б  живим  вернувсь  ти,
Вона  думками  благала...

Осінь  у  нас  за  вікном,
Листя  з  дерев  вже  опало.
Сину,  молюсь  перед  сном,
Й  чекаю,  щоб  вже  світало...

Рідна  моя!  Не  журись
І  не  хвилюйся  благаю.
Буде  усе,  як  колись,
До  тебе  вернуся,  знаю...

Сину,  себе  бережи,
Я  тебе  дуже  прохаю.
Сніг  замітає  стежі,
Довкола  хурделі  грають

Сьогодні  у  нас  жара,
Дощів  тут  майже  немає.
Гори  навколо  села,
Дух  тут  чужинський  літає...

Вже  завітала  весна
І  тракторі  вийшли  в  поле.
Цвітом  прибралась  вона,
Дерева  тепер  не  голі...

Пишу  вам  знову  листа,
Мамо!  Живий  здоровий.
Служба  іде  до  кінця,
Чекайте,  зустрінемось  знову...

Літо  синочку  тепер,
Вишні  нали́лися  соком.
У  гомоні  сину  сквер,
А  день  цей  здається  роком...

Пишу  тобі  рідна,  живий,
Прошу  не  хвилюйся  мамо.
У  сні,  чув  я  голос  твій,
Дуже  скучаю  за  вами...

Ось  так  летіли  листи,
Їх  тут...  і  їх  там  чекали.
Не  руйнувались  мости,
Бо  міцну  опору  мали...́

Скільки  героїв  -  синів,
Додому  не  повернулись...
Залишивши  матерів,
В  Афганській  війні  минулій...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825760
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.02.2019


Ганна Верес

Не бува теплих гроз у осінній мороз

З    сокровенних    глибин
Ці    слова    дістаю,
Ще    заглянути    в    душу    я    мушу,
Мов    над    прірвою,    я
Біля    тебе    стою,
Клятви    вірності,    ні,    не    порушу.

Кажуть,    справжня    любов
Не    признає    оков,
Інші    кажуть:    вона    окриляє,
Та    від    зайвих    розмов,
Виростали    що    знов,
І    від    клятви    вона    не    звільняє.

Як    же    далі    нам    жить?
Честю    як    дорожить,
О    моя    запізніла    любове?
Не    бува    теплих    гроз
У    осінній    мороз,
Мабуть,    ми    нагрішили    з    тобою!?
19.11.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825706
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Ганна Верес

Я не можу таке пробачать!

!
Я  не  можу  мовчать,
Коли  гинуть  сини  України,
Й  без  міцного  плеча
Залишаються  діти  й  вдова!
Я  не  можу  мовчать,
Коли  сірі  усюди  руїни,
Коли  плаче  свіча
Й  вириваються  болем  слова…

Я  не  можу  мовчать,
Коли  зорі  згорають  дочасно,
Коли  дзвони…  кричать,
І  знеможена  клякне  душа…
Материнська  душа,
Що  до  днів  до  останніх  нещасна,
А  полки  яничар
Україну  загарбать  спішать…

Я  не  можу  мовчать,
Коли  світ  обняла  небезпека,
Коли  страх  у  очах
В  ненароджених  ще  лелечат,
Коли  гине  пташа,
І  безкрилий  тупцює  лелека
Не  вгорі  –  в  споришах…
Я  не  можу  таке  пробачать!
24.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825704
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ № 11

[b][i][color="#09b00c"]Как  то  раз  ближе  к  ночи..  на  пляже
Я  смотрю,  мой  Иван,  сучку  вяжет.
Кто-то  даст  мне  ответ?
Кобеля  -то  -  там    нет!!!
Может  сам  мой  супруг  правду  скажет!?

Тётя  Катя,  как  будто  наседка...
Внуков  кормит  по  разным  беседкам..
Не  то  -  драке  бывать
Восемь  их  -  не  унять!!!
Разогнать  бы,  как  птичек...  по  веткам.

Ловелас  из  холодной  Чукотки
К  дамам  нес  лишь  бутылочку  водки..
Но  намек  -  на  лицо  -
Обожаю  мясцо!!
И    грамм  двести  балтийской  селёдки!!

Санитар  по  фамилии  Осин
В  психбольнице  работал  лет  восемь.
Психов  всех,  ей-же  Бог
Приручить  как-то  смог..
Он  им  тир  смастерил  между  сосен.

Ловелас    из  холодной  Камчатки,
Не  носил  ни    носки,  ни  перчатки..
Вот  и  делу  венец,
Отморозил  конец,
А  какой  мужичонка  был  сладкий...

Очень  юная  леди,  бывало
Допивала  вино  из  бокалов.
До  историй  смешных,
На  застольях  любых.
Став  посмешищем  местных  журналов.

Чтоб  улучшить  себе  настроенье
Я  в  камин  брошу  пару  поленьев.
Страсти,  ах,  горячи
Кум..  лямур...  две  свечи...
Жаль  испортил  все  муж-привиденье!!

Санитар  по  фамилии  Клюев
Замутил  с  санитаркою  Юлей,
Но  узнал  сам  главврач!!
Клюев  мигом  и  вскачь.
Улетел  с  отделения  пулей!!

У  зайчишки  в  сосновом  лесочке
Предложение  волк  сделал  дочке.
Ну  и  зять,  Бог  ты  мой!
Плачет  зайка  с  женой.
Дочку  спрятали  в  погребе  в  бочке!

Даздраперма,  жена  депутата
На  приемах  ругается  матом.
Ей  всего  -  двадцать  лет.
Депутат  -  старый  дед...
Боров  толстый,  почти  в  два  обхвата.

Две  блондинки  их  города  Химки
Оголили  на  площади  спинки,
Ляжки,  ножки,  живот
Нет,  ну  не  анекдот??
Откровенные    делали  снимки...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825698
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Амадей

Ти повернула молодість мені

Ти  повернула  молодість  мені,
Я  знов  гарцюю  на  баскім  коні,
Я  знов  душею  юний  як  колись,
Злітаю  птахом  у  небесну  вись.

Я  знов  п"янію  від  твого  кохання,
І  знов  купаюсь  в  ніжних  почуттях,
Немов  юнак,  вірші  пишу  до  рання,
Всю  душу  виливаю  у  рядках.

Пісні  з  мене  течуть  неначе  ріки,
І  почорніла,  навіть  сивина,
Лише  до  сну  закрию  я  повіки,
Ти  біля  мене  люба,  чарівна.

Співає  пісня  в  грудях  солов"ями,
Зимовий  сад  черемхою  цвіте,
Горить  кохання  полум"ям  між  нами,
Нас  зігріває  почуття  святе

Я  виливаю  почуття  до  тебе,
У  вірші  виливаю  і  в  пісні,
Святого  Господа  я  дякую  на  Небі,
Ти  повернула  молодість  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825692
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Чи зможеш завтра жити без дилем?

Коли  зникають  снігові  одежі,
Мовчать  заплакані  лютневі  дні.
В  душі  чомусь  границі  є  і  межі,
Які  не  перейти  ніколи!  Ні  ?!

Хоча  й  благає  повернутись  серце,
І  дзвін  весни  доноситься  тобі.
Та  все  приправлено,  мов  чилі-перцем,
І  ти  з  пекельним  смутком  в  боротьбі.

Думки  течуть  струмками  в  ніч  безсоння.
Хіба  горітиме  вода  вогнем?
Годинника  знов  цокіт  монотонний.
Чи  зможеш  завтра  жити  без  дилем?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825671
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Елена Марс

Когда нибудь мы будем прощены

Когда  нибудь  мы  будем  прощены,  
Друг  другом,  за  рискованные  крены...  
За  каждый  год  -  подобия  войны,  
За  каждый  час  такой  неполноценный...  

Ты  мне  простишь:  души  моей  полёт
И  всю  мою  былую  отчуждённость,  
А  я  тебе  -  и  брошенность,  и  гнёт,  
Молчание  твоё  и  приземлённость.  

С  тобой  простим  друг  друга  и  за  то,  
О  чём  ни  ты,  ни  я  сказать  не  сможем.
За  чувств,  когда-то  ярких,  недочёт,
И  что-то  в  них  исправить  -  невозможность.  

За  все  углы  жестоких  укоризн,  
За  то,  что  обойти  их  не  пытались.  
За  время,  где  вносили  в  нашу  жизнь
Не  радости  мгновенья  -  а  усталость...

За  разность  наших  вёсен  -  столько  лет!..  
За  сотни  троп,  где  мы  блуждали  порознь  -
Простим...  И  нам  никто  не  даст  ответ:
Зачем  преумножали  эту  сложность?..

Конечно,  жизнь  -  экзамен  не  простой...  
В  ней  сколько  взлётов  -  столько  и  ушибов!..  
...  Друг  другу  -  всё  прощается  порой,  
Но  как  -  себя  простить...  за  те  ошибки?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825665
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Ганна Верес

Іду назустріч долі

Душа  і  доля  –  подруги  життя.
Без  них  воно  в  природі  не  існує,
Їм  визначати  суть  мого  буття,
Так  думаю,  коли  лежу  без  сну  я.

Іду  назустріч  долі  і  рокам,
Коли  душа  в  гармонії  із  тілом,
Кажу  їй:  «Ось  тобі  моя  рука,
Пішли,  щоби  пізніше  не  кортіло!»

Я  долі  іноді  іду  й  напереріз,
Коли  відчую,  що  душа  фальшивить,
Й  єство  моє  вже  пише:  «Розберись!
Собою  будь,  бо  це  архіважливо!»
6.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825580
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Ганна Верес

Про слово дане не забуде

Кипів  Афган  війни  великим  морем,
Де  серед  іншої  кипіла  й  наша  кров…
Хто  слав  дітей…  на  смерть,
чи  інше  горе?
Кого  Союз  в  чужій  землі  боров?
Сидів  Микола  за  столом,
А  перед  ним    –    лиш  хліб  і…  чарка.
Він  красень  був  на  все  село,
В  Афгані  бивсь,  аж  небу  жарко
Було  тоді.  Героєм  став,
Привіз  високі  нагороди,
А  ще…  шрами  від  куль  дістав    –
Служив  радянському  народу.
Він  на  чужій  отій  землі
Дивився  часто  смерті  в  очі,
І  снились  Солонці  Малі
Миколі  там  майже  щоночі.
Вернувсь  додому,  одруживсь,
Старався  жити,  працювати,
Здавалось,  не  дарма  прожив:
Дружина,  діти,  батько,  мати.
А  потім  розвалилось  все:
Держава,  і  сім’я,  й  робота.
Батьки  пішли…  А  він  оце
В  житті  одну  має  турботу:
Знайти,  що  випити  й  за  що,
Продав  останнє,  що  зосталось,    –
Ту  нагороду,  що  давно
Йому  за  бій  тоді  дісталась.

Останнє  в  чарку  ось  налив,
Лишилось  що  від  нагороди,
Згадав,  як  звали  їх:  «Орли,
Ви  є  лицем  свого  народу!»
Багато  ще  чого  згадав
Орел  в  минулому  –  Микола.  
І  сам  собі  він  слово  дав,
Що  пить  не  буде  він  ніколи.

І  хто  б  і  що  б  з  вас  не    казав,
Я  ж  вірю:  так  воно  і  буде.
Блищить  непрохана  сльоза    –
Про  слово  дане    не    забуде!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825579
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Ганна Верес

Про слово дане не забуде

Кипів  Афган  війни  великим  морем,
Де  серед  іншої  кипіла  й  наша  кров…
Хто  слав  дітей…  на  смерть,
чи  інше  горе?
Кого  Союз  в  чужій  землі  боров?
Сидів  Микола  за  столом,
А  перед  ним    –    лиш  хліб  і…  чарка.
Він  красень  був  на  все  село,
В  Афгані  бивсь,  аж  небу  жарко
Було  тоді.  Героєм  став,
Привіз  високі  нагороди,
А  ще…  шрами  від  куль  дістав    –
Служив  радянському  народу.
Він  на  чужій  отій  землі
Дивився  часто  смерті  в  очі,
І  снились  Солонці  Малі
Миколі  там  майже  щоночі.
Вернувсь  додому,  одруживсь,
Старався  жити,  працювати,
Здавалось,  не  дарма  прожив:
Дружина,  діти,  батько,  мати.
А  потім  розвалилось  все:
Держава,  і  сім’я,  й  робота.
Батьки  пішли…  А  він  оце
В  житті  одну  має  турботу:
Знайти,  що  випити  й  за  що,
Продав  останнє,  що  зосталось,    –
Ту  нагороду,  що  давно
Йому  за  бій  тоді  дісталась.

Останнє  в  чарку  ось  налив,
Лишилось  що  від  нагороди,
Згадав,  як  звали  їх:  «Орли,
Ви  є  лицем  свого  народу!»
Багато  ще  чого  згадав
Орел  в  минулому  –  Микола.  
І  сам  собі  він  слово  дав,
Що  пить  не  буде  він  ніколи.

І  хто  б  і  що  б  з  вас  не    казав,
Я  ж  вірю:  так  воно  і  буде.
Блищить  непрохана  сльоза    –
Про  слово  дане    не    забуде!

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825579
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Lana P.

МРІЙ ПРО МЕНЕ…

Мрій  про  мене  ніччю,  місяцю  прекрасний,
У  віконце  спальні  промені  жбурляй.
Хай  палке  кохання  квітне  та  не  гасне,
Пильністю  своєю  серденько  не  край.

Перебіжні  хмари  не  закриють  обрій,
І  не  збільшить  відстань  сіроока  мла.
А  тумани  сиві  —  не  такі  хоробрі,
Не  причинять  болю,  вбережуть  від  зла.

Я  прикрашу  душу  світлістю  твоєю,
Через  довгу  днину  ніжність  збережу.
Наречи,  коханий,  любкою  своєю,
Розірви  між  нами  вічності  межу.        15/02/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825613
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я прислухаюся до тиші

Ти  коли  -  небудь  слухав  тишу,
Вона  німою  не  буває.
То  з  вітром  вітами  колише,
То  нічка  травами  блукає.

А  то  дзвенять  прозорі  роси
І  річка  на  цимбалах  грає.
Так  дивно  пахнуть  в  лісі  сосни,
У  полі  десь  цвіркун  співає.

Я  прислухаюся  до  тиші,
Вона  мене  до  себе  кличе.
Ми  разом  з  нею  пишем  вірші,
Про  найдорожче  і  величне.

Ми  разом  з  нею  розмовляєм
І  одна  -  одну  розумієм.
Вона  німою  не  буває,
Тому  що  говорити  вміє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825633
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Valentyna_S

За руку лютень наречену вів…

Заржа́вів  сад  від    нудно-вільгих  днів,
Убрався  в  креп  з  печаткою  скорботи.
За  руку  лютень  наречену  вів,
Щоб  молодістю  лютість  побороти.

На  пальцях  йшла,  немов  по  битім  склі,
І  п’я́лись  криги  в  тіло  остюками.
Пекучий  болю,  вгомонись,  засни,-
Весна  ридала  краплеледівками.

Розм’якло  серце  в  лютня  наче  віск:
Коли  не  пара  —  не  поможуть  й  чари.
Хурделиці  дерев  спиняють  тріск…
Весна  про  березоля  потай  марить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825591
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019


Катерина Собова

Мiля

Мама    научала    Мілю
Честь    свою    оберігати,
Аж    до    самого    весілля
Лишнього    не    дозволяти:

-Грицько    -    парубок    хороший,
Він    у    всьому    тобі    годить,
Заробляє    добрі    гроші
І    за    ручку    тебе    водить.

-Та    це    я    його    тримаю!
Ви    не    знаєте    ще    Гриця:
Як    відпущу,    -    воно,    падло,
Зразу    лізе    під    спідницю!

Щось    у    пазусі    шукає,
І    рукою    там    лоскоче,
То    за    задницю    щипає,
(Я    то    знаю,      що    він    хоче)!

Так    що,    мамо,    чим    скоріше
Треба    нам    робить    весілля,
Бо    ще    день    -    і    вже    нечесна
 Буде    твоя    доця    Міля.

Дуже    робиться    приємно,
Як    Грицько    мене    лоскоче,
І    тримать    його    за    руку
Я    й    сама    уже    не      хочу!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825502
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Ганна Верес

Мусиш боронити волю

Коли  тебе  шматує  біль-стріла
Подіями,  що  небо  рвуть  на  сході,
І  зморшка  не  одна  в  душі  лягла,
І  ти  краплинкою  себе  відчув  народу,
Накритого  знов  хвилею  біди,
Який  ще  жде  синівської  підмоги,
Аби  позбутися  московської  орди,
Шукай  тоді  туди  свою  дорогу!

Шукай  добрячу  шаблю,  чи  слова
І  борони  землі  своєї  волю,
Хай  серце  кров’ю  помста  залива
І  все  єство  твоє  кричить  «доволі»,
Бо  ти  і  є  землі  своєї  син,
А  її  доля  –  то  й  твоя  є  доля.
У  Бога  допомоги  попроси
І  захисти  її  святі  кордони!
23.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825484
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Веселенька Дачниця

ЧАСТІВКИ - 2

Капризні  наші  чоловіки,                                                                      І  не  спиться,  не  лежиться,
Як  маленькі  діти.                                                                                          Аж  чешуться  вуха!  
Прийшла  додому  в  новій  шубі                                                    Скільки  можна  ще  терпіти,
Чому  б  не  радіти…                                                                                      Як  засне  свекруха.
             *  *  *                                                                                                                                        *  *  *
І  яка  тут  рибалка                                                                                          Задивилася  на  Васю,
В  морозну  погоду!                                                                                      Мене  очима    тішив.
Примерзають  поплавки  -                                                                  Як  побачив  мій  жених  -
Вирізаєм  з  льодом…                                                                                  Обом  синців  навішав.
             *  *  *                                                                                                                                      *  *  *
Замакітрив  дід  бабусі                                                                              Як  я  міг  так  лоханутись!                                                              
Сиву    голівоньку                                                                                            У  ногах  судома…                                                                                        
Думала,  що  її  любить  –                                                                        Прибігаю  серед  ночі,  
Дід  сватає  доньку!                                                                                      Жінки  нема  дома!                                                                                        
             *  *  *                                                                                                                                        *  *  *
Не  для  мене  Васильок,                                                                          Мій  миленький,  як  бичок,                                                              
Оплата  мізерна!                                                                                              В  клумбі  мочить  пісок.
Ненароком  ухватилась,                                                                        Я  з  собакою  стою,
Як  бобові  зерна…                                                                                          Щоб  змінить  його  струю.
               *  *  *                                                                                                                                        *  *  *
Засвітилися  вогні…                                                                                      Вибирали  ми  обранців
Мабуть,  вже  Європа!                                                                                Багатих,    небритих…
Це  контакти  перепутав                                                                        Тепер  маємо  ми    все:  
Наш  електрик  Стьопа                                                                              Роги,  ще  й  копита…
             *  *  *                                                                                                                                          *  *  *
Пролетіла  по  всім  світу                                                                        Ой,  погляньте,  у  Данила
Новина  бентежна,                                                                                      Виросли  вже  другі  крила!
Що  у  нас  у  президенти                                                                        Треті  роги  він  спиляв,
Черга  вже  безмежна.                                                                              Як  ще  першу  жінку  мав!                                                                                                                                                                                                                                              
                                                                                                                                                                                                         04.02.19



                                                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825472
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Амадей

БЛАГОСЛОВЕННА ЛЮБОВ

Любов  свята,  бо  як  без  неі,
Як  без  кохання  в  світі  жить?
Усі  Амури  й  Гіменеі,
Могли  б  спокійно  відпочить,

Але  ж  тоді  не  буде  казки,
Зникнуть  назавжди  почуття,
Хто  не  любив,(скажу  по  правді),
Той  і  не  знатиме  життя.

Той,  хто  відчув  Амура  стріли,
Хто  від  кохання  весь  п"янів,
Життя  коханням  своє  міряв,
Із  вуст  меди  кохання  пив,

Лиш  той  живе,...  хто  ніжно  любить,
В  кого  вогонь  в  душі  пала,
Хай  Валентин  Святий  із  Неба,
Вас  на  любов  благословля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825464
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Любов і пристрасть

Минає  пристрасть,  ніби  спека  влітку,
Коли  раптово  задощить  в  природі.
А  після  зливи  потяг  тільки  тліє
Примхливої  гарячої  свободи.

Які  ж  бо  інтереси  у  людини?
І  що  для  неї  головне  насправді?
Не  плутайте  любов  і  пристрасть  нині,
Хай  вам  розкриється  і  суть,  і  правда.

У  пристрасті  єдина  мить,  дорога
Оманна  лиш,  шаленість  круговерті.
Любов  до  ближнього  -  завжди  від  Бога,
Це  вічне  почуття  і  після  смерті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825422
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Елена Марс

Подарунок для Люсі

Хоч  квіточку,  мій  любий,  подаруй,  
В  цей  гарний  день  Святого  Валентина!  
І  пристрасно,  в  обіймах,  зацілуй  
Коханнячко  своє,  навік  єдине...  

-  Чи  ж  квіти  -  запорука  почуттів?  
Я  й  сам,  як  той  піон,  у  тебе,  люба!  
Мені  вже  стільки  літ!    -  та  не  відцвів!  
А  квіти  -  це  грошей  даремна  згуба.  

-  Це  ж  свято,  любий,  свято  на  дворі!  
-  На  квіти  зараз  ціни  -  божевільні!  
А  літечком,  в  уквітчаній  порі,  
У  полі  тих  квіток  росте,  мов  зілля!  

-  До  літа  ще  далеко,  мій  піон!  
-  То  й  що?    Чи  винен  я,  скажи,  у  тому?  
-  А,  знаєш,  любий?  -  жлоб  ти  і  ган*он!  
Збирай  валізу!    Геть  іди  із  дому!  

-  Та,  годі,  люба!    Я  ж  пожартував!  
Даремно  ти  на  мене  налетіла.
Ну,  досить  вже  тобі  ловити  гав,  
Дивись  -  яка  краса  надворі  біла!

-  Надворі  -  сніг!    Яка  у  нім  краса?  
Обридло  вже.  Щодня  на  це  дивлюся!  
-  Та,  ні!    Он  там  -  під  деревом  -  пегас!  
Цей  білий  джип  -  для  тебе,  мила  Люсю!


Всіх  вітаю  з  святом!    Щастя,  любові,  натхнення!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825418
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


НАДЕЖДА М.

Сказать ЛЮБЛЮ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FMNTqu8_rF8[/youtube]


Сказать  люблю,  це  -  дуже  мало.
Де  відшукать  такі  слова,
Від  них,  щоб  крила  виростали,
Щоб  були  чисті,  як   роса?

І  як  сказать,  щоб  ти  повірив
У  казку  цю  все  ж  не  земну,
Своє,  щоб  серце  втихомирив,
І  за  дрібниці  зняв  вину.

Слова,  слова,  їх  безліч  в  світі,
Чи  варто  вірить  все  ж  словам?
Вони  в  сердешному  суцвітті,
Як  ліки,   для  душі  бальзам. 

Як  вітерець   приємний,  свіжий,
Відновлять  сили  в  жаркий  день.
На  промінь  сонця  дуже  схожі,
Що  зроблять  свято   і  в  будень..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825388
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


геометрія

ОСТАННІЙ СНІГ…

                                       Я  пам"ятаю  перший  сніг,-
                                       Він  зачаровував  усіх,
                                       У  тій  величній  суєті,
                                       Лились  мелодії  святі...

                                       А  потім  снігу  додалось,
                                       Неначе  небо  розлилось,
                                       І  все  посипалось  на  нас,
                                       Здавалось,  що  спинився  час...

                                       За  днями  знов  минали  дні,
                                       Сніги  лежали  чарівні,
                                       Вони  були  не  в  однині,
                                       Морози  в  ночі  були  й  дні...

                                       Люди  любили  ті  сніги,
                                       Хоч  і  набридли  їм  вони,
                                       Та  всі  стомились  від  снігів,
                                       І  від  морозів,  і  вітрів...  

                                       Нині  сніги  вже  не  такі,
                                       Уже  нечисті  і  важкі,
                                       І  білизна  в  них  не  така,
                                       Зникла  велична  суєта...

                                       Дивлюся  я  на  ті  сніги,
                                       Не  додають  вони  снаги,
                                       Та  я  вже  думаю  про  те,
                                       Під  снігом  пролісок  росте...

                                       Як  розтавати  сніг  почне,
                                       Сонце  тепло  своє  розллє,
                                       Першими  виглянуть  з-під  снігу,
                                       Блакитні  проліски  до  світла...

                                       Зійде  з  землі  останній  сніг,
                                       Радість  повернеться  до  всіх,
                                       Знову  в  величній  суєті,
                                       Будуть  мелодії  святі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825334
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Ганна Верес

Їх серця поранені любов’ю

Війна  й  кохання  –  несумісні  речі,  –
Сказав  би  той,  хто  ще  не  воював,  –
Не  для  війни  жіночі  ніжні  плечі,
А  для  кохання,  –  й  посмішку  б  сховав.
Але  в  житті  на  все  свої  закони,
А  ще  коли  і  край  свій  у  біді,
Що  в  мирний  час  не  сталося  б  ніколи,
Те  відбулось.  Чия  вина  тоді?
Вона  і  він  не  перший  день  воюють,
Обстріляні  в  бою  також  не  раз,
Солдатські  душі  все  акумулюють,
Від  ворога  боронячи  Донбас.
А  душі  молоді  ще  й  свята  просять,
Хоча  уже  й  припечені  вогнем:
Манили  його  губи  її  коси…
Ба,  долі  не  об’їдеш  і  конем.
Кохання  їх  міцнішало  щоднини,
А  часто  забувало  і  про  страх,
Коли  вони  у  розвідку  ходили,
А  чи  від  мін  ховались  у  ровах.
Пили  вони  короткі  миті  щастя
І  мріяли  про  інший  –  мирний  час:
Чи  то  кохання  стрілося  невчасно,
Адже  мечем  розкраяний  Донбас?
Як  опускала  ніч  свої  долоні
На  землю,  де  біді  немає  меж,
Закохані  боялися  полону
Й  розлуки  теж  боялися  не  менш.
Димить  Донбас,  не  раз  умитий  кров’ю,
Та  їхньої  немає  в  тім  вини,
Що  їх  серця  поранені  любов’ю
Й  волосся  в  перших  пасмах  сивини.
5.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825330
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Ганна Верес

Заснула ніч. Солдат лиш не дріма.

Заснула  ніч.  Солдат  лиш  не  дріма.
Сьогодні  в  нього  вахта  надважлива.
Лягла  на  землю  вкотре  вже  зима,
Ворожий  наступ  кожну  мить  можливий.

Стоїть  солдат.  Вдивляється  у  даль.
Це  він  господар  України  долі,
І  ненароком  матінку  згадав:
«Як  там  вони  тепер  живуть  удома?»

Та  враз  думки  ті  постріл  перервав,
Один  і  другий,  снайперський,  прицільний.
Солдат  собою  вміло  скерував,
Тому  й  не  став  для  ворога  він  ціллю.

Зраділа  ніч,  що  постовий  живий,
Хоча  й  запахло  у  повітрі  смертю,
Сховався  й  місяць,  навіть  не  дививсь…
Запанувала  тиша,  напівмертва.

Стояла  ніч.  Солдат  лиш  не  дріма.
Сьогодні  в  нього  вахта  надважлива.
Лягла  на  землю  третя  вже  зима,
Ворожий  наступ  кожну  мить  можливий.
Чернігів.  12.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825328
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Lana P.

ЛЮТНЕВІЙ ХУРДЕЛИЦІ

Не  гнівайся,  метена,
Снігами  заплетена,
Морозами  скована,
Від  сонця  прихована,
Вітрами  розлючена,
Льодами  засмучена,
Запушена  інеїм,
Під  лютим  вже  іменем,
Зимою  озвучена,  —
Хурделице  кручена,
Наметів  художниця.
Весна  —  переможниця!        12/02/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825225
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


НАДЕЖДА М.

Як до лиця тобі усмішка

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hCI4bWpXdzk[/youtube]

В  руках  тримаєш  ніжну  квітку,
Тільки  з"явилася  на  світ.
Ні,  це  не  та,  що  цвіте  влітку,
Весни  це  -  перший  дивоцвіт.

Дивилась  сонними  очима,
Сяйнула  посмішка,  здалось.
Сама  блакитна,  не  від  гриму,
Подібна  небу,  так  вдалась.

Блакитна,  ніжна,  синьоока,
Спокійно  дихає  в  руці.
Чогось  хвилююсь,  зник  десь  спокій,
Якесь  сум"яття  на  лиці.

Мені  даруєш  ніжну  квітку,
Приємо  брати  з рук  твоїх.
Як  до  лиця  тобі  усмішка,
Немов  прийшла  із  мрій  моїх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825289
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Прийди до мене, як прийшла весна ( слова до пісні)

Несе  тепло  нам  вітерець  мов  диво
І  будять  птахи  щебетом  своїм.
Весна  прийшла  довкола  так  красиво,
Краса  її  принесла  радість  всім.

Приспів:

Весна  мені  промінчиком  моргає,
Всміхаються  до  мене  небеса.
А  серденько  кохання  так  чекає,
Прийди  до  мене,  як  прийшла  весна.

Прокинулось  від  сну  широке  поле
І  жайворонок  пісню  заспівав.
Полинуло  його  далеке  соло,
Щоб  кожен  в  серці  весну  відчував.

З  тобою  весну  ми  зустрінем  радо,
Живе  кохання  з  нами  на  землі.
Гримітимуть  весняні  канонади,
Веселі  будуть  линути  пісні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825252
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Ніна Незламна

Ой, не плач дівчино / слова до пісні /

 
Ой  не  плач  дівчино,  разом  із  зимою
Не  вмивайся  люба,гіркою  сльозою
Весна  на  порозі…  Спів  пташиний  чути
Вернеться  коханий,  війни  ж  не  забути…

 Й  тих  ночей  безсонних,  у  журбі  страждання
Прогледіла  очі,  з  вечора  й  до  рання
Любий  там  у  полі,  куля  зачепила
А  вона    мов  знала  Боженьку  просила..

Між  урвищ  стогнання,  вся  земля  горіла
Місяченько  сивий,  ніченька  зоріла
Доля    посміхнулась,  його  захистила
Хмаронька    зненацька,  від  смерті  закрила.  

То  не  його  день  той,  життя  покидати
Молилась  до  неба  й  все  просила  мати
Ніч  ти  потаємна,  захисти  дитятко    
Він    же  молоденький  і  майбутній  татко.

Хай  живим  побачу,  нехай  усміхнеться
Дай  же  Боже  силу,  нехай  повернеться
Рано  пташка  співом,  як  звістка  про  щастя
Живий  твій  коханий,  зіронька  не  згасла..…

Як  же  хотів  волі,  мати  дала  крила
Та  війна  так  рано  сивиною  вкрила
Він  боровся  мужньо  за  свою  країну
За  мир  і  свободу  й  рідну  Україну.  

Ой  не  плач  дівчино,  разом  із  зимою
Не  вмивайся  люба,гіркою  сльозою
Весна  на  порозі…Спів  пташиний  чути
Вернеться  коханий,  війни  ж  не  забути….
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825251
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Valentyna_S

Тягнеться берег до річки губами…

Тягнеться  берег  до  річки  губами,
Хвилі  цілує  у  гребені  білі.
Спів  солов’їний  застиг  між  чубами
Верб  сизочолих,  від  спеки  зомлілих.

Небо  за  дня  споліскує  ризи,
Барва  блакиті  підсинила  плесо.
В  травах  очікує  коник  імпрези,
Сюркіт  тремтить  під  лунким  перевеслом.

Легіт  грайливий  майнув  легкокрило,
Щік  доторкнувся  --й  злетів  з  траєкторій…
Ми  із  тобою,  як  в  юності,  милий,
Тонемо  в  пишності  фантасмагорій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825203
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Амадей

ЛЮБОВ І ПІСНЯ

Моя  душа  співає  про  любов
А  серце  любить,  так,  немов  востаннє,
І  скільки  б  я  не  кидав,  знову  й  знов,
Душа  моя  оспівує  кохання.

Не  дивлячись  на  скроні  в  сивині,
В  душі  моій  буяють  знову  весни,
І  душу  переповнюють  пісні,
З  піснями  й  почуття  моі  воскресли.

В  моєму  серці  є  багато  струн,
І  кожна  з  них,  несе  життєву  силу,
Оце  і  є,  той  життєдайний  струм,
Що  робить  молодим  мене  й  щасливим.

Бо  піснею  й  коханням  я  живу,
Вони  мене  тримають  в  білім  світі,
Із  ними  забуваю  я  журбу,
І  надихають  знов  життю  радіти.

Я  час  в  житті  піснями  зупинив,
Для  мене  пісня,  ніби  зірка  рання,
На  пісню  мене  Бог  благословив,
І  я  живу  піснями  і  коханням.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825272
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 13.02.2019


Valentyna_S

Подрузі

                                           Колишній  подрузі  дитячих  літ
Ховаєш  очі  чом  від  мене,
подруго—москвичко?
Тому  що  сталось  незбагненне,
й  нам  удвох  незвично.

Незвичне  зветься  в  нас  війною,
в  тебе  ж    отут    мати.  
Самі-бо  ваші  взяли  зброю,
в  нашу    ввійшли  хату.

Для  тебе    всі  мої  краяни--
«нацики»,  «фашисти».
Ви  зупинить  могли  тирана
й  з  поля  «трактористів».

Москва  скрепна  нам  ніж    у  спину,
гинуть  наші  діти.
Стояти  ж  будем  до  загину…
В    кожного  в  цім  світі

одна  -  єдина    Батьківщина.
В  тебе  аж  дві  наче.
Так  полюбилась  Московщина,
не  можеш  інакше?

Ховаєш  очі  чом  від  мене,
подруго-москвичко?
Чужою  стала  Україна?
Схаменись,  сестричко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825184
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Ганна Верес

Ой, довго пряла Аріадна

Ой,  довго  пряла  Аріадна

Їй  нитку  долі  непросту,

Може,  й  була  вона  неладна,

Та…  Блиск  в  очах  ледь-ледь  притух…

Діток  було  у  неї  двоє,

Робота  клята,  нелегка,

Живою  вийшла  із  двох  воєн,

Хоча  й  лишилась  там…  рука.

Стелилась  доля  кучеряво:

Зигзаги,  впадини  густі,

Одна  рука,  та  й  та  –  корява,

Діла  й  слова  теж  не  пусті.

З  усім  справлялась,  адже  «мати»

Її  назвали  не  дарма:

Дітей  потрібно  підіймати  –

За  двох  батьків  –  вона  сама.

І  діти,  й  внуки  поважали

За  витримку  її  міцну.

Хвороби  з  бідами  кружляли,

Та  час  цю  жінку  не  зігнув.

Всіх  вивела  дітей  у  люди,

Бо  мала  волю,  щирість,  ум  –

Це  те,  що  в  інших  те  ж  розбудить.

Проникне  в  душі,  ніби  струм.

Перевалило  вже  за  сотню  –

Найстарша,  кажуть  у  селі.

В  будинки  подались  висотні

Давно  й  праправнуки  малі.

А  вона  –  поряд  із  землею,

Вдихає  запах  сивих  м’ят,

Гордиться  власною  сім’єю,

Радіє  з  успіхів  малят.

Чи  Аріадна  тоді  знала,

Який  стелила  жінці  шлях?

Скільки  всього  в  житті  пізнала!?    

Здолала  все!  Роса  в  полях

Ще  пам’ятає  її  ноги,

Радіє  сонце  їй,  зірки

Й  не  можуть  зрозуміть  одного:

Дух  мала  жінка  ця  який?
                                                                 3.09.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825178
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Ганна Верес

Життя пробігло

Весна  красою  всіх  зачарувала,
Втекла  й  зима,  а  з  нею  і  сніги…
Пісні  свої  веснянка  відспівала,
Та  до  життя  не  меншає  снаги,
Хоч  все  мине:  й  осіння  позолота,
І  неповторна  літечка  пора,
Й  крило  ослабне  трохи  від  польоту,
Та  свій  політ  вже  мітить  дітвора.

Як  осінь  відголосить  журавлями,
Туманами  відплаче  і  дощем,
Вітрами  в  чистім  полі  відгуляє,
Поселиться  у  серці  ніжний  щем
За  шумом  загадковим  падолисту,
За  килимами,  що  впадуть  до  ніг,
За  мріями,  що  так  і  не  збулися,
За  співом  у  гаю,  що  віддзвенів..

Це  з  ними  наші  роки  обнялися,
І  запросили  в  коси  перший  сніг,
У  вирій  вже  й  онуки  піднялися.
Життя  пробігло,  ніби  уві  сні.
І  хоча  тіло  втома  нам  скувала,
Та  ще  живе  те  вічне  джерело,
Що  рушієм  життя  завжди  ставало,
І  завдяки  якому  все  збулось!
18.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825177
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я українка, дочка роду

Іду  стежиною  у  поле,  
Де  пшениці  неначе  море.
Волошки  сині  заплітаю,
Ромашки  у  букет  збираю.

Там  чебреці  переплелися,
Медунки  медом  налилися.
Пташиний  спів  і  щебетання,
Розбудить  поле  на  світанні.

У  вальсі  з  вітром  потанцюю,
Картину  віршем  намалюю.
Заслухаюсь  пташиним  співом,
Прошепочу:"Така  щаслива."

Іду  у  поле  вірш  писати,
У  ньому  хочу  розказати.
Про  краєвиди  неозорі
І  про  високі,  дивні  гори.

Про  те,  як  трави  миють  роси,
Як  вербам  вітер  чеше  коси.
Як  берег  річка  розмиває,
Туман  крадеться  понад  краєм.

Всміхаюся  віршем  до  сонця,
Воно  у  мене  на  долоньці.
Як  я  люблю  красу  природи,
Я  ж  українка,  дочка  роду!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825122
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Весни творіння взимку

Скрипіла  начинка  морозна  снігу,
Тримались  ще  лютневі  володіння,
А  ноти  ніжні  з*єднувала  ліга,
Які  проникли  в  душу  чулу  жінки.

Не  стали  протиріччя  на  заваді.
Хоч  кажуть:  вже  не  модні  сантименти,
Кружляли  ореолом  у  принадах,
Немов  весни  чи  пазли,  чи  фрагменти.

Кохання  розквітала  нині  гілка,
І  губ  метелики  знов  цілували,
А  чистих  почуттів  сріблилось  білля,
Весни  творіння  взимку  заспівало.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825008
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На побачення іду

Пахне  м'ята  і  чебрець  у  полях  широких,
В  піднебессі  вітерець  й  місяць  ясноокий.
Зорі  падають  в  траву,  миються  росою,
На  побачення  іду  милий  із  тобою.

Я  ступаю  тихо  так,щоб  вітри  не  чули,
З'явиться  у  небі  знак  і  він  їх  розчулить.
А  кохання  у  душі  грітиме  словами,
У  мережці  спориші  у  нас  під  ногами.

Нерозтрачену  любов  я  віддам  для  тебе,
Щастя  нас  зустріне  знов  у  зірному  небі.
Підкрадається  туман,  піднявсь  над  водою,
Більш  нема  душевних  ран  у  нас  із  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824979
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Надія Башинська

ЧЕРЕЗ ТРИ ГОРИ ВИСОКІ ПЕРЕЙДУ!

На  вузькій-вузькій  стежині  поміж  гір
нещодавно  дівчиноньку  я  зустрів.
І  привітною,  скажу,  була  вона.  
Ой,  яка  ж  у  неї  усмішка  ясна!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

Я  у  сині  очі-зорі  задививсь
і  скажу  вам  всім,    по-правді,  сну  лишивсь.
Полонила  вона  серденько  моє.
Я  повірив,  що  любов  у  світі  є!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

Ой  дівчино,  ніжна  квіточко  моя,
будить  мрію  ніжна  усмішка  твоя.
Недаремно  вже  квітує  скрізь  весна.
Вірю  є  в  твоєму  серденьку  і  я!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824972
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Надія Башинська

СПИТЬ СТАВОК ПІД СНІГОМ…

         Спить  ставок  під  снігом...  верби  ще  дрімають.
Очерет  тихенько  шелестить.
-  Тихо,  тихо...  вітре!  Перестань  кружляти.  Тут  все  
спить.
Не  буди.  Не  треба.  Зимі  панувати.  Хай  солодкі  ба-
чать  сни.  Ще  присип  їх  снігом  білим-білим,  ясним.
Нехай  відпочинуть  до  весни.
А  весна-царівна,  як  сипне  проміння!  Від  його  теп-
ла  проснеться  став.  І  розпустять  коси  верби  на-
ші  гарні.  Схочуть,  щоб  ти,  вітре,  розчесав.
         Усміхнувся  вітер,  підморгнув  хмарині,  й  білий-
білий  сніг  уже  летить!
Біло-біло  стало...  Біла  ковдра  вкрила  все  навколо.  
Хай  поспить.
Верби  наші  пишні  стоять  білі-білі.  Біло  ніжні  віти  
розцвіли.
         Спить  ставок  під  снігом...  й  верби  кучеряві  
край  води  солодкі  бачать  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824969
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Valentyna_S

Грає сопілка… Дивні ці звуки

Грає  сопілка…  Дивні  ці  звуки.
Сипле  кохання  хто́  через  край?
Лель  наливає  меду  в  розлуку--
Гіркість  її  він  соло́дить  нехай.

Кличе  лелек    летіти  додому,
Леля  -  сестриця    обру́си  їм  тче.
Вишиє  білим  по  голубому,
Золотом  щирим      вручну  підмете.

В  льолю  тоненьку  сонце  вдяглося,
Котикам  «люлі»  сокоче  верба.  
Раннє  на  ніжки  квіття  звелося,
Ластівок  кличе  знову    турба.

Гребенем  вітер  чеше  волосся
Лелю  та  Лелі  й  леліє    близнят.
Хор  у  гаю  --  птахів  стоголосся--
Будить  зі  сну  ясенців  пахолят.

Грає  сопілка…  Дивні  ці  звуки.
Сипле  кохання  хто  через  край?
Лади  й  Сварога  любії  діти!
Земле  Вкраїнська,  весну  зустрічай!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824908
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Струмки віршовані біжать

Проміння  сонця  свердлить  день  лютневий,
Лиш  снігу  клаптики  деінде.
І  зміст  життя  проходить  інак.
Щось  особливе  нам  диктує  небо.

І  прохолоди  чаша  підігріта  ,
І  ти  летиш  думками  знову,
Як  наче  із  весною  в  змові...
Сердечно  виграє  про  щось  трембіта.

І  розкриваєш  душу  у  натхненні,
Стрибають  на  папері  рими,
Із  подиху  весни  ці  ритми,
Струмки  віршовані  біжать  по  венах.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824859
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Ніна-Марія

ГУРТУЙСЯ, РІДНИЙ ДИВОКРАЮ!

І  знову  куцих  днів  цих  круговерть
Удаль  нас  стрімко  понесе  незриму.
Де  кожен  з  них,заповнений  ущерть,
Із  буднів  загадкового  екстриму.

Де  стільки  мрій,  надій  і  сподівань!..
Як  виповзти  з  цієї  нам  безодні?..
Тобі,  Вкраїно,  досить  вже  страждань,
Ти  жити  мусиш  краще  вже  сьогодні!

Авжеж  не  легко  торувать  цей  шлях,
В  буденність  сіру  поглядом  уп'явшись.
Сміливо  йдеш  до  зоряних  звитяг,
Із  вірою  й  надією  обнявшись!

Від  обіцянок  стомлений  украй,
Мій  гордий  і  знедолений  народе,
Свій  крок  на  півдорозі  не  спиняй,
Віками  ти  ж  в  борні  кував  свободу!

Заради  і  спасіння,  і  добра
Міцній,  гуртуйся,  рідний  дивокраю!
Прозріння  завесніє  хай  пора,
І  в  мудрості  Господь  нас  поєднає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824871
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


НАДЕЖДА М.

Буває й так…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XR8SheujAtc
[/youtube]

Зимова  ніч;  чомусь  не  спиться.
Осяде  швидко  рій  думок.
І  як  тепер  від  них  звільниться,
Ще  жебонять,  немов  струмок?

Мені  шепочуть  щось  на  вуха,
Я  розумію  їх  підчас.
Не  завжди  все  ж  хотілось  слухать,
В  тупик   заводили  не  раз.

Думки  свої  я  поважаю,
Питаю  в  них,  як  маю  жить?
З-за  них  бува  недосипаю.
Як  часто  можуть  обдурить!

Навколо  мене  все  літають,
І  кожна  з  них   -  моє  життя.
Одні,  буває,  душу  краять,
Других  не  взнаєш  допуття.

Про  сон  не  думають  вже  очі.
Ти  поринаєш  в  їхній  світ.
Чомусь   недоспані  ці  ночі,
Тупцюють  часто  край  воріт?

Думки  присядуть  край  вікна,
Я  відчуваю  їхній  погляд.
І  хай  навколо   лиш  пітьма,
Вони  зі  мною  завжди  поруч...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824834
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Надія Башинська

ДОБРА БАГАТО НА ЗЕМЛІ!

         Добра  багато  на  Землі...  тут  є  чому  радіти.
Нам  подаровано  життя.  Це  наш  є  час  тут  жити!
Довірено  нам  берегти  все,  що  до  нас  надбали,
хоч  часто  спалені  мости,  руїни  і  завали...
         Найбільший  дар  -  людське  життя,  вже  навіть
не  цінуєм.  
-  Спиніться,  люди!  Прірва  там!  -  кричить  Земля.
Не  чуєм.
         Вже  котрий  рік  іде  війна.  Життя  там  забирають.
Для  щастя  кожному  дано.  Забули?  Чи  не  знають?!
Життя...    Життя,  життя  ясне.
                               Життя...  життя,  життя  цвіте  
                                                                       в  весняний  день  і  в  літній.
         Життя...    Житття,  життя  дзвінке.  Скажіть,  в  ко-
го  воно  легке?  Сльозою  падає  -  дощем...
Та  є  в  ньому  й  день  світлий!
         Співає...  хвилею  шумить,  пташиною    увись  ле-
тить,  зерном  в  ріллю  лягає.  Де  прийняла  його  зем-
ля  -  п'є  соки,  ніби  з  джерела,  корінням  проростає.
         Життя  радіє  і  дзвенить...  в  нім  неповторна  кож-
на  мить,  немов  веселки  кольори  у  серці  слід  лишає,  
хоч  борозенками  воно  і  на  чоло  лягає.  В  нім  муд-  
рість  світиться  віків.  Люби  життя.  В  добро  повір!
         Добра  багато  на  Землі...  тут  є  чому  радіти.
Нам  подаровано  життя.  Це  наш  є  час  тут  жити!
Цінуй  життя,  роби  добро.  Хай  тут  й  твоя  краплина.
         Для  тебе  кожен  світлий  день.                        
                                                         Ти  на  Землі  -  Людина!

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824826
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Катерина Собова

Балуванi хлопцi

Дарочка    в    парку    гуляє,
Непогано    їй    живеться…
Хлопець    підійшов,    питає:
-В    Вас    цигарки    не    знайдеться?

Глянула,    не    хлопець    -    казка:
Мускули,    в    руках    гітара:
-Та    для    Вас    -    завжди,    будь    ласка,
Імпортні,    беріть    ось    пару.

Пропоную    крім    цигарки
Розім’яти    свої    кості,
Є    коньяк    -    найвища    марка,
То    ж    запрошую    у    гості.

Вам    вечерю    обіцяю  –
Як    в    найкращім    ресторані,  
Під    гітару    заспіваю
Усі    твори    свої    ранні.

Буде    музика    з    свічками,
І    інтим    я    гарантую,
Подарую    Вам    кохання,
Приголублю    й    поцілую…

Чорний    день,    що    тут    казати,
Втік,    падлюка,-    каже    Дарка,-
Це    уже    сьогодні    п’ятий,
Що    й    забувся    за    цигарку.

Пропоную    жити    вільно,
Називаю    його    -    «милий»,
А    вони    -    козли    дебільні,
Це    ніяк    не    оцінили!

Хлопці    балувані    стали
(Все    єство    моє    кричало),
Підкажіть    же,    добрі    люди,
Як    же    мені    жити    далі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824825
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Амадей

Я святу кохаю.

А  серце  знову  пташкою  летить,
Туди  де  жде  ,мене  моє  кохання,
І  з  трепетом  чекаю  я  ту  мить,
І  хочеться  любить,  немов  востаннє.

Так  хочеться  кохання  дарувать,
І  пестить  ніжно  ту,  мою  єдину,
Вуста  доп"яну  ніжно  цілувать,
І  дарувати  пісню  солов"іну.

Піти  із  нею  в  трави  запашні,
І  ноги  намочити  в  літніх  росах,
Поринути  в  кохання,  ніби  в  сні,
І  пестить,  й  цілувать  іі  волосся.

Вдихати  ніжні  пахощі  весни,
І  слухать  серцем  солов"іну  пісню,
Забуть  за  все,  мов  в  світі  ми  одні,
І  спрагло    пить,  п"янке  кохання  пізнє.

Любов  мене  веде  крізь  все  життя,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Для  серденька  мого,  вона  свята,
Це  ж  щастя,  я  ІІ,  Святу  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824774
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 106

[b][color="#12638c"]Я  на  лыжах  шла  по  полю
И  под  мухой,  как  всегда
Спьяну  врезалась  в  тополю
На  весь  лоб  теперь  елда!

Я  неслась  с  горы  на  шубе,
Так  нестись  не  мог  никто..
А  теперь  висим  на  дубе
Я  и  рваное  пальто!

Подарил  мне  муж  фуфайку
Наказать  меня  хотел!
Говорит:  "Тебя,  лентяйку
Как  царицу  разодел!

За  деревней  на  пруду
(Подсмотрела  с  тылу)
Вел  Викентий  за  узду
Нинку,  как  кобылу.

Ой,солома,ты  солома...
Жарким  летом  и  в  пургу,
Хороша  в  в  хлеву  коровам..
Ну  а  нам  с  Петром    -  в  стогу.

Стал  какой-то  возбужденный...
Кум  Петро,  лишившись  слов.
Мужем  был  изобличенный
К  нашей  койке  без  трусов...

На  полу  разбилось  блюдце...
Муж  всегда  по  пьяни    бьет!!
Может  знахари  найдутся
Разгадать,  что  дальше  ждет?

У  милёнка  нос,  как  дышло
Но  он  вовсе  не  урод!!!
Так  случилось!  Так  уж  вышло,
Мы  с  ним  вместе  пятый  год...

На  работе  я,  как  кляча...
Шеф  не  просит  быть  другой!
С  ним  у  нас  ребенок  зАчат,
Он  всегда  доволен  мной!

Улыбается  так  мило,
Знаменитый  аксакал!
Оторву  ему  "женило"
Чтоб  по  бабам  не  скакал!

Осень  ручкой  помахала
Показала  лисий  хвост.
Своего  прошу  нахала  -
Шли  сватов,  ведь  скоро  пост.

Мы  с  кумой  переругались
Как    делить    теперь  Петра?
С  ним  мы  обе  примерялись,
Замуж    мне,  не  ей  пора!

Сексуальный  гороскоп
Заказал  по  почте  поп...
Начитался  старый  пень,
Ряса  дыбом  третий  день.

Все  пошло  совсем  не  так,
Потому,  что  муж  -  дурак.
Ну...  поймал  меня  с  зазнобой,
Так  мы  ж  были  в  плавках  оба.

Если  просит  -  надо  дать,
Говорила  моя  мать.
Ведь  наступит  час  негожий,
Что  никто  и  не  предложит.

Кум  к  кровати  привязал
И  не  пикать  приказал!
Стала  в  позу  я...  со  смыслом,
А  у  кума  всё  повисло!![/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824713
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019


КВолынский

Желанный плен.

Не  звано  –  влюблённый  
В  морскую  царевну…
Летишь  вдохновленный
К  желанному  плену.
Ведь  сердцу  не  скажешь,
Чтоб  ночью...  остыло…
И  только,  приляжешь  -  
Оно  застучало:
И  душу  терзает,
Рвет  мысли  на  части…
Кто  это  не  знает  –  
Тот  в  жизни  несчастен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824696
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019


Ганна Верес

Свій хрест

Є  тільки  свій  хрест  в  кожного  із  нас,
Й  несем  його,  поки  життя  триває,
Лиш  небо  визначає  місце  й  час
І  долею  усіх  нас  наділяє.

Та  не  бува  в  житті  таких  стежок,
Щоби,  йдучи  по  них,  ти  не  спіткнувся.
Синець  отримав,  чи  нервовий  шок.
Це  означає,  ти  з  життям  зіткнувся.

Управо-вліво  –  вже  не  повернуть  –
Твоїм  рулем  керує  власна  доля:
І  у  дугу  тебе  може  зігнуть.
І  їй  завдячуючи,  можеш  стать  відомим.

Коли  останній  стрінеш  свій  фінал,
Той  хрест  прийма  тоді  твоя  могила.
Скільком  хрести  поставила  війна!
Чи  всіх  ми  пам’ятаєм,  хто  загинув?!
12.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824665
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 09.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Підставте другові плече

Господь  сказа:"  Покайтесь  люди!
Адже  Земля  у  нас  одна.
І  лихо  вам  від  того  буде,
Коли  розірветься  вона."

Усе  живе  повинно  жити,
З  любов'ю  в  серці  і  душі.
Життям  -  потрібно  дорожити
І  не  стояти  на  межі.

Не  смійтеся,  як  хтось  заплаче
І  коли  біль  в  душі  пече.
Господь  велів  робить  іначе,
Підставте  другові  плече.

Не  заздріть  тим,  хто  так  кохає,
Не  кидайте  гидкі  слова.
Бо  бумерангом  повертає,
Все  зло,  що  в  серці  ожива...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824668
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019


Valentyna_S

За вікном

Неначе  в  дзеркало,  на  стежку  в  глянці  
Дививсь  йдучи  незрячий  чоловік.
Допомагав    пакет  нести  панянці
Й  тростиною  шукав  путь  звіддалік.

Повз  жвавих  хлопчаків  промчався  гуртик,  
Щоб  дебошир--мороз    щік  не  припік.
Євразієр  волік  зубами  прутик,
Й  побачивши  дітей,  за  ріг  утік.

Ховають    каркання  хрипке  ворони
Під  крила  пурпурово-смоляні.
І  ніби  незумисне    іній  ронять
Гербарії  в  напівпрозорім  склі.

Настінний  мірно  клацає  годинник,
На  «до»  та  «після»  розділяє  час.
Стікає  день,  і  вік  наш  по  краплині--
Щохвилі    меншає  його  запас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824571
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019


Ганна Верес

Кохання є вогонь – не попіл

Ніч    довго    пам’ятала    ці    дві    тіні.
Закохані    не    випускали    рук.
І    про    розлуку    й    чути    не    хотіли,
Боялись    тільки    зради    чорних    мук.

Вона    ж    змією    чорною    підкралась
І    сумніви    посіяла    в    душі.
Кохання    з    ними    трохи    позмагалось.
І  раптом    –    вирок:    ми    уже…    чужі.

Потух    вогонь    сімейного    багаття    –
Лишився    попіл    сірих    безнадій…
Хіба    ж    кохання    можна    ублагати,
Щоб    знову    все    було    ,    як    і    тоді?!

Воно    живе,    як    є    вогонь    –    не    попіл,
І    викреслить    його    не    всім    дано,
Та    все    ж    не    відкладай    того    на    потім,
Що    б    міг    зробити    сам    і    вже    давно!
25.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824551
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 08.02.2019


Lana P.

ТИ ПІСНЕЮ МЕНІ СУДИЛАСЬ БУТИ

Ти  піснею  мені  судилась  бути  —
Бринить  в  душі  заніжена  струна.
Мені  тебе  ніколи  не  забути,
Замріяна,  голубко,  чарівна.

Іскряться  зорі-неземні  світила,
Здається  їм  підморгує  пітьма.
Ти  всесвіт  мій  очима  полонила.
Сніжинками  виблискує  зима.

Скував  мороз  слова,  що  несказанні.
А  ніч  мете  —  їй  сниться  далина.
Мелодіі  летять  такі  жаданні,
Цвіте  у  серці  сонячна  весна.

Ялини  вбрались  в  пишні  пелерини  —
Казковий  стиль  пасує  до  лиця.
і  гріють  нас  калинові  жарини.
Ти  —  пісня,  що  без  краю  і  кінця.          5/02/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824465
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Любов Іванова

В ЦАРСТВЕ ХОЛОДА И СНЕГА

[b][i][color="#280bb8"][color="#c40e1a"]В[/color]ьюга  воет,  словно  волк  за  окошком

[color="#c40e1a"]Ц[/color]елый  вечер  и  всю  ночь  до  утра.
[color="#c40e1a"]А[/color]  смотри  -  ведь  напугала  немножко,
[color="#c40e1a"]Р[/color]азгулялась  не  на  шутку  вчера
[color="#c40e1a"]С[/color]ыпет  сверху,  словно  небо  прорвалось
[color="#c40e1a"]Т[/color]ын  и  двор  -  все  замело,  не  видать
[color="#c40e1a"]В[/color]етрюган  -  он  осерчал  что  ли  малость,
[color="#c40e1a"]Е[/color]сли  стихнет  -  будет  что  расчищать.

[color="#c40e1a"]Х[/color]аос  всюду,  коль  метель  разгулялась
[color="#c40e1a"]О[/color]кна  инеем  совсем  занесло
[color="#c40e1a"]Л[/color]адно,  если  бы  уже  закруглялась,
[color="#c40e1a"]О[/color]ткопали  б  от  пороши  село...
[color="#c40e1a"]Д[/color]еревенька  то  совсем  на  отшибе
[color="#c40e1a"]А[/color]  попробуй-ка  пешком  доберись

[color="#c40e1a"]И[/color]  в  такую  вот  погоду  -  погибель

[color="#c40e1a"]С[/color]ловно  напрочь  тут  закончилась  жизнь.
[color="#c40e1a"]Н[/color]о  по  жизни  мы  здесь  все  -  оптимисты.
[color="#c40e1a"]Е[/color]сли  зиму  и  мороз  переждать
[color="#c40e1a"]Г[/color]ород  против  нас  такой  неказистый,
[color="#c40e1a"]А[/color]  у  нас-то  -  красота...  благодать!!![/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824473
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Білила хату я під очеретом

Білила  хату  я  під  очеретом,
Старенька  стріха  німбом  освітилась.
Відбиток  долі  справжній  раритетний.
І  на  душі  так  стало  тихо-тихо...

І  все  навкруг  з  весною  прокидалось,
На  Божий  світ  дивились  очі  вікон.
І  комин  поглядав  із  верху  даху,
Напрочуд  світлий  віяв  з  саду  вітер.

Білила  хату  я  під  очеретом,
І  незабутнє  дійство  залишилось
У  пам*яті,  сільське  не  просто  ретро,
А  рідний  щем  стікав  сльозою  з  шибки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824511
дата надходження 07.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Valentyna_S

Етюд

Здалека  летіли  й  на  гілля  присіли    
Наївних  сніжинок  рахманні  рої.
Чомусь  метушились,  про  щось  говорили--
Ту  мову  розчути  могли  лиш  свої.

Хорами  співали  відчайно  й  велично,
Тримались  руками  за  комір  зими.
Вдалося  учути    нам  гімн  урочистий--
Невтішні  жалі  осягнуть  не  змогли.

Ще  тьма  розсідається    пізніх  сніжинок--
А  рання  весна  уже    кидає    міт.
Сльозиться  додолу  зимовий  обжинок,  
Клекоче  струмками    повз  моїх  воріт.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824422
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


НАДЕЖДА М.

Це було все ж колись…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]

Прислухаюсь  до  тиші.
Ні!  Здалося мені.
Всі  чекання   залишу,
Це  бува в  метушні.

Між  минулим  й  сучасним..
Все  рояться  думки,
Ненависним  й  прекрасним.
Все  дається  взнаки.

Не  тому,  що  все  згіркло,
І  не  той  уже  смак.
Чи  чуття  були  мілкі,
Без  особих  ознак?

Та  шукає  все  пам"ять,
Все  ж  так  хоче  знайти.
І  частіше   все  манить
Відшукати  сліди.

Може,  рук  тих  сплетіння,
Чи  очей  ніжний  блиск,
Від  цілунків  сп"яніння...
Це  було  все  ж  колись.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824407
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Ганна Верес

Матуся й син… з портрета

Вона  і  він  –  матуся  й  син…  з  портрета…
На  ньому  стрічка  траурна  навскіс…
Вона  синочка  бачила  поетом,
Адже  ім’я  і  вірші  знали  скрізь…
Але  війна  змішала  їхні  карти:
Країну  довелося  захищать.
Терпіння  мати  випила  не  кварту  –
Була  ним  переповнена  душа.

Синок  їй  слав  віршовані  привіти,
Із  них  лилась  його  свята  любов…
Вона  їх  слухала  і  дякувала  світу,
Раділа,  що  послав  синочка  Бог.
Та  часто  щастя  в  матері  зрадливе:
Осяє  сонечком,  та  й  далі  побіжить,
Тому  і  серце  мамине  вразливе,
Бо  часто  їй  доводиться  тужить.

Хоч  син  її  ні  разу  не  образив,
Але  «сюрприз»  нечистий  приберіг…
Вона  й  не  зрозуміла  це  відразу,
Як  горе  перейшло  її  поріг.
На  цей  раз  був  «привіт»  з  воєнкомату…
У  нім  про  те,  що  сина  вже…  нема…
Мов  блискавкою,  вдарило  це  в  матір.
У  коси  впала  інеєм  зима.

Тепер  вона  по-іншому  звикає
І  жити,  і  бесідувать    удвох.
Вже  одинокість  матір  не  лякає…
І  слухає  розмову  їхню  Бог.
А  там  про  все:  коли  весна  розквітла,
І  як  цьогоріч  вишня  розцвіла,
Про  те,  що  миру  теж  немає  в  світі,
І  з  ким  учора  в  церкві  побула…

Коли  вже  сон  здолає  врешті  неньку,
Живий  синок  із  нею  –  не  портрет:
То  руки  простягає  їй  маленьким,
То  вже  дорослий  визнаний  поет.
О  жінко-матір,  голову  схилити
Дозволь  перед  тобою  мені  знов,
Душа  твоя  хоч  плугом  перерита,
Та  не  втрачає  до  дітей  любов.
31.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824398
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Ганна Верес

Не може правда буть завуальована

Гортає  час  нам  сторінки  історії…
І  білі,  й  чорні  плями  є  на  них  –
То  буревії  мчали  над  просторами,
Тавруючи    людей  вогнем  війни.

Історія  не  пробачає  зрадоньки,
В  цім  переконує  життя  нас  кожен  раз,
Тож  краще  пити  полинову  правдоньку  –
Це  не  лише  одна  з  красивих  фраз.

Вмій  розпізнати  і  неправду,  й  істину  –
Вони,  як  протилежні  полюси,
Не  завжди  вір  тому,  що  несуть  вісті  нам,
Пробачення  забувши  попросить.

Не  може  правда  буть  завуальована,
Чи  присолоджена,  неначе  то  десерт,
Адже  земля,  немов  жона  згорьована,
Розкаже  рано-пізно  все  про  все.
30.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824394
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов і печаль

Де  є  любов  -  там  слів  не  треба,
Де  є  печаль  -  там  сльози  й  біль.
То  світить  сонце  ясне  в  небі,
А  то  холодна  заметіль.

Де  є  любов  -  сади  квітують,
Де  є  печаль  -  там  сум  щодня.
Вітри  за  вікнами  лютують
Із  ночі  до  самого  дня.

Де  є  любов  і  розуміння,
Там  завжди  дружня  є  сім'я.
Де  є  печаль,  го́ри  каміння,
Над  ним  літає  вороння.

Коли  прокинешся  ти  рано,
Тобі  привітно  скаже  день.
Той  хто  люби́ть  не  перестане,
Птахи  співатимуть  пісень.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824377
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Цвіт летить ( слова до пісні)

Ми  зустрілись  з  тобою  в  саду,
Коли  небо  нам  кидало  зорі.
Ти  поклич  я  до  тебе  прийду,
В  ніжну  весну  таку  неозору.

А  довкола  квітує  знов  сад,
Линуть  пахощі  дивні  від  нього.
Цвіт  лягає  немов  снігопад,
Застеляє  коханим  дорогу.

Приспів:

Цвіт  летить,  цвіт  летить,  цвіт  летить,
Пелюстки  нам  під  ноги  кидає.
Цвіт  летить,  цвіт  летить,  цвіт  летить,
Хай  розлука  дороги  не  знає...

Зародилось  кохання  святе,
Шовковисте  неначе  пелюстки.
Берегло  і  тебе  і  мене,
Загортало  у  ситцеву  хустку.

Хоч  торкались  до  нього  вітри,
Та  ніколи  воно  не  здавалось.
Найдорожчим  для  мене  був  ти,
Я  у  тебе  любов  закохалась.

Приспів:

Ти  для  мене  мов  сонячний  день,
Ти  проміння,  що  ніжно  торкає.
Солов'ї  нам  співають  пісень
І  той  день  видається  нам  раєм.

Не  страшні  нам  холодні  дощі,
І  не  будуть  страшними  морози.
Гріють  нас  почуття  у  душі,
Й  на  очах  не  з'являються  сльози...

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824276
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Амадей

СОН

     Сон

                   Та  й  сон  же,  сон,  напричуд  дивний
                                   Мені  приснивсь.

                             Т.Г.Шевченко.  Сон.


Мені  під  ранок  сон  происнився,
Немов  Прем"єр  на  паперті  стояв,
Жебрачив  копійки,  молився,
Й  несамовито  в  небо  він  кричав.

"За  що  Ти  Господи,  знущаєшся  із  мене?!
Страждань  моіх  немає  меж,
Ти  ж  бачиш  копійки  останні  в  жмені,
Я  ж  істи  хочу!..Я  ж  людина  теж!!"

Мені  немає  душу  де  зігріти,
Немає  заплатить  чим  за  тепло,
Нема  на  світло,  а  у  мене  ж  діти!
За  що  страждати  ім  отак  прийшлось?

І  тут  почув  я  голос  грізний  з  неба
Ти  скиглиш!...Просиш  співчуття  тепер!!
Про  все  це  думать  було  треба,
Тоді,  коли  ти  був  Прем"єр!

Ти  сам  в  народу  забирав  останнє,
Від  тебе  весь  народ  тоді  страждав,
Іди  я  покажу  велику  тайну,
Що  для  правителів  я  вже  приготував.

Горіло  полум"я,  а  в  ньому  все  багатство,
І  Сам  Господь  правителів  карав,
А  самим  ненажерливим,  кровавим,
У  горло  золото  розплавлене  вливав.

Проснувся  з  жахом  від  страхіття  того,
Став  на  коліна,  Богу  помоливсь,
Просив  єдине  в  Господа  Святого,
Щоб  сон  оцей,  Прем"єрові  приснивсь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824271
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Катерина Собова

Подружнi обов`язки

Музикант    Михайло    Львович
Керував    дитячим    хором,
Потім    вивчивсь    в    інституті
І    ведучим    став    актором.

В    обласному    грав    театрі
Головні    й    важливі    ролі,
Від’їжджав    на    ціле    літо
З    колективом    на    гастролі.

Оженивсь    Михайло    рано.
Молода    дружина    Іра
Працювала    в    ресторані
(Була      донею    банкіра).

Міша    так    кохав    дружину,
І    наліво    десь    не    лазив,
Кожен  день    дзвонив    Ірині,
Іноді  по    два,    три    рази:

-Все    для    тебе    я    стараюсь,
Тож    працюю    без    обіду,
А    обов’язки    подружні
Компенсую,    як    приїду.

В    ліжку    я    захоплюсь    грою,
Тут    немає    що    казати:
Я    в    боргу    перед    тобою  –
Буду    чесно    відробляти.

-Не    хвилюйся    так,    коханий,
Будеш    все    робити    в      міру,
І    обідай    в    ресторані,-
Щебетала    в    трубку    Іра.

Поки    ти    на    своїй    сцені
 Розпинаєшся    щосили,
Ми    твої    борги    подружні
Вже    з    сусідом    погасили!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824211
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Valentyna_S

Мама

                               Світлій  пам’яті  односельчанки,  
                                 матері  добровольця  і  волонтерці
Отам  лежить  у  квітах  його  мама.
Ще  молода.  Ще  зовсім  молода.
Душа  сполохана  її  страждала
З  тих  пір,  як  з  півночі  прийшла  орда.

Він  в  неї  син  один.  І  є  ще  донька.
Обох  оберігала  як  могла.  
Їй  про  онуків  мріялось  маленьких,
Та  мрію  розпорошила  війна.

Єдиний  син  її  тепер    на  фронті,
А  Ганна  не  лиш    мама--волонтер.
Бо  не  могла  впиватися  комфортом,
Як  дім  синочка  --  шанці  й  БТР.

А  що  вона  могла?  Що  годна  мама?
Хіба    заслонить  сина  від  свинцю?
Жіноче  серце  —  кровоточа  рана.
Загоїти  не  можна  рану  цю.

Із  побратимами  синочок  нині
У  себе  вдома.  Чутно  горя  плач.
Вона  лежить  у  квітах  в  домовині.
--Від  смерті  не  вберіг  тебе.  Пробач…

Отам  лежить  у  квітах  його  мама.
Скорбота  мозок  випила  до  дна.
Рида  люд  на  подвір’ї  у  нестямі:
--Ще  молода.  Така  ще  молода…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824166
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Ганна Верес

Правда в серці

Коли  у  казку  ти  уже  не  віриш
І  розумієш  значення  хреста,
І  відчуваєш  всі  акорди  ліри,
І  правдою  освячуєш  уста,
Тоді  ти  той,  із  ким  комфортно  слову,
Землі  ти  і  володар,  і  слуга,
Для  того,  хто  перо  взяв,  це  основа,
Бо  правда,  кажуть,  в  серці  –  не  в  ногах!
28.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824171
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Ганна Верес

Я день свій починаю із пісень

Я  день  свій  починаю  із  пісень,
Неначе  Богом  обрана  пташина.
Вони  болючі,  бо  про  все,  про  все:
Дорослою  як  стати  я  спішила,
Як  вилітала  з  отчого  гнізда
Назустріч  бурям  і  життєвим  грозам,
Як  з  долею  змагалась  і…  одна,
І  не  зважала  на  її  погрози,
Як  підіймалась  журавлем  увись
І  падала  униз  важким  камінням,
Як  коси  з  сивиною  обнялись,
А  я  все  шліфувала  своє  вміння.

Та  рятували  спогади  не  раз
Мене  в  житті  і  мамина  молитва,
Раділа,  коли  все  було  гаразд,
Хоча  й  поранена  виходила  із  битви.
Скрипіли  тоді  і  душа,  й  перо,
Даруючи  мені  нове  творіння.
Надію  маю:  буде  ще  добро
І  небо  нам  пошле  благословіння!
25.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824165
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Солов'їний спів в саду

Чарівний  линув  спів  із  саду,
То  голосистий  соловей
Був  сонцю  й  ранку  дуже  радий,
Співав  він  соло  для  людей.

І  заливавсь  казковим  співом,
Для  серця  мого,  для  душі.
Було  для  мене  справжнім  дивом,
Те  диво  я  вплела  в  вірші...

То  тихо,  а  то  навіть  дзвінко,
Що  би  його  почули  всі.
Ось  прилетів  і  сів  на  гілку,
Ще  один  птах  в  своїй  красі.

Він  не  співав,  а  лише  слухав,
Що  витинає  менший  брат.
Підняв  він  сад  увесь  на  вуха,
Хто  рад  був  цьому,  хто  не  рад.

Приємний  ранок,  ніжний,  чистий,
І  дзвінкий  спів  в  моїм  саду.
Проміння  сонця  золотисте,
Я  пісню  слухати  іду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824106
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ви чули, як плачуть дощі?

Ви  чули,  як  плачуть  дощі?
Їх  сльози  по  травах  стікають.
І  навіть  самотні  кущі,
Цей  сум  у  собі  відчувають.

У  стрісі  сховавсь  горобець,
Голівка  лише  виглядає.
Скажіть,  коли  ж  буде  кінець?
У  птахів,  що  мокнуть  питає.

Закрили  суцвіття  квітки,
У  вулик  сховалися  бджоли.
Води  напились  береги,
Зраділо  й  скупалося  поле.

Ви  чули,  як  плачуть  дощі?
Течуть  їхні  сльози  прозорі.
Стою  під  дощем  у  плащі,
Виблискують  краплі  мов  зорі.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824037
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Лилея

Не теряйся!

Не  боюсь  тебя  потерять...
Чувство  страха  -  порождает  страхи...
То,  что  Моё  -  у  меня  не  отнять...
Душа  -  есть  -  компас...
Показывает  знаки...
Куда  идти  ...
С  кем  идти...
Раскрыты  все  дороги...
Важно  Души  притяженье...
Всё  заложено...
Внутри  нас...
В  тонких  телах...
И  каждый  находит  своё...
Одним  взглядом,  мгновенно...
А  если  сомнения?
Куда  дальше  идти?
Остановись...-
Послушай  Душу...
Не  сворачивай!
С  своего  Пути...
Если  почувствовал  свою  родную    Душу...
Не  боюсь  тебя  потерять...
Не  теряются  родные  Души...
Сколько  надо...-
Душа  будет  ждать...
Своего...
Того,  кто  больше  всех  нужен...
Где  -  то  там...
В  тонких  мирах...
В  потоках  подсознанья
Записано  всё...
Что  уготовано  нам...
Душа  Чувствует  Всё...
Не  теряйся!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823949
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

І не котись, мов степовий курай

Туманний  день  -  дизайн  природи,  сирість...
Навіює  чомусь  мотив  журби.
Існує  животіння  нудно-сіре,
Сповив,  мабуть,  той  розум  міцно  бинт.

І  скільки  ж  можна  безладом  снувати,
Химерне  ж  павутиння  павука.
І  покривалом  укриватись  ватним...
Знайди  вже  силу  вирватись  з  кутка.

Бо  вірю,  що  туман  цей  ненадовго.
Тримайсь,  борись  за  рідний  серцю  край.
І  не  приймай  той  сірий  слова  допінг,
І  не  котись,  мов  степовий  курай.


(Снувати  -  у  значенні  -  ходити  без  певної  мети.  Курай  -  рослина  із  групи  перекотиполя.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823978
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


НАДЕЖДА М.

Душа бажа картинку кольорову…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]


Весна  повільно  зиму  притискає,
Шукає,  де  протоптані  стежки.
Вона   прийде,  ніде  не  заблукає.
Пройде  крізь  заметілі  навпрошки.

А  що  зима?  Потрохи  вже  старіє...
І  сила  не  така,  яка  була.
Зі  злості  десь  іще  не  раз  завіє..
Колись  й  вона,  немов  весна  цвіла.

О   зимонько!  Не  треба,  не  хвилюйся.
Ми    вдячні,  знай,  що  ти  у  нас  була.
Прошу  тебе:  не  сильно  переймайся,
Ти  з  нами  все  в  житті  пережила.

Тобі  ми  ще  не  скажемо   ПРОЩАЙ,
Бо  прийде  час,  зустрінемося  знову.
А  що  чекаєм  вЕсни,  не  зважай.
Душа  бажа  картинку  кольорову*...
-----------------------------------
*Картинка  кольорова-  мається  на  увазі  -  ВЕСНА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823966
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Олеся Лісова

Земля батьків

Збентежена  вертаюся  сюди,
Де  ясени  торкають  небо.
Розложистим  гіллям  дуби
Вночі  ховають  місяць  в  цебер.

Віти  застуджених  беріз
Малюють  на  снігу  портрети.
У  валянках  збирають  хмиз,
Вгрузаючи  в  пухкі  замети.

Де  сосни  хилять  сивість  літ
Периною  журби  обняті.
Куди  впадає  зорецвіт,
Стежину,  що  веде  до  хати.

Вертаюсь  в  тишу,  що  бринить,
В  якій  почути  серце  можна.
Бурульками  мороз  дзвенить
Набат  зими  непереможний.

Щоби  в  ріднесеньких  місцях
Душа  наповнилася  сяйвом,
І,  як  в  дитинстві,  день  в  санках
Летів  з  гори  з  шаленим  драйвом.

Пірнути  в  спокій  цих  лісів.
Переплестись  з  корінням  роду.
Бо  це  –  земля  моїх  батьків,
Стежки  поліського  народу.

Тут  все  моє.  Дух  лісу  тут.
Чую  його  благословення.
--Прийми  мене,  бо  ти  –  мій  суд.
Моя  наснага  і  спасення.


Спасення  –  те  саме,  що  спасіння.
Цебер  –велика  дерев’яна  посудина,  що  має  вигляд  зрізаної  бочки.Використовується  для  господарських  потреб.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823963
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бажана зустріч

Він  був  в  війну  артилеристом,
А  вона  снайпером  була.
Як  сонце  сходило  над  містом,
Чи  падала  на  землю  мла.

В  одну  і  ту  ж  хвилину  разом,
Летіли  з  серденька  слова.
Шалений  вітер,  кулі  градом,
Чи  ти  живий...  Чи  ти  жива...

Зустрітися  б  з  тобою  люба,
І  тебе  ніжно  так  обнять.
Присісти  поруч  біля  дуба
І  пісню  нашу  заспівать...

Була  війна...  Вони  солдати
І  Батьківщина  лиш  одна.
І  був  наказ:  "На  смерть  стояти,"
Бо  чорна  сунула  орда.

Ніхто  не  знав  у  ту  хвилину,
І  не  були  такі  думки.
Що  ворог  знищив  вже  родину,
Не  зацвітуть  більше  садки.

Згоріла  хата  над  горою,
Лише  самотній  журавель
Хитає  в  небі  головою,
Не  дочекається  гостей.

Війна  нікого  не  щадила,
Вона  жорстокою  була.
Та  переможе  мужність  й  сила,
І  буде  вільною  земля.

Й  у  день  святковий,  Перемоги,
Як  цвітом  вкриються  сади.
Їх  поєднають  знов  дороги,
Не  на  хвилину  -  назавжди...

Зустріне  їх  широке  поле,
Чекати  буде  старий  дуб.
Ти  бережи  їх  завжди  доле,
Торкнися  медом  їхніх  губ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823952
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 105

[b]Если  милый    изменил  
Нож  возьми  в  комоде!!  
И  лиши  его  тех  сил  
Что  по  бабам  водит..  

Я  с  утра  уже  на  взводе  
И  до  слез  обидно  
Обещали  сватать  вроде  
Но  сватов  не  видно.  

Расскажи  всю  правду,  Женя,  
Коль  такой  ты  мудрый.  
Эти  сложные  движенья  
Все  из  камасутры?

Поперхнулся  мой  миленок
Не  спеши,  просила  мать..
Только  он  привык  с  пеленок
Всех  быстрее  все  сожрать!!

В  декабре  корпоративы
Отмечают  доктора,
Разгребли  презервативы
Праздник  будет  на  УРА!!

Выпендрилась  тётя  Лена,
Что  при  ней  -  все  на  виду,
В  модерновых  лабутенах
Как  корова  шла  на  льду.

Дед  Пришел  в  "Минуту  славы"
Спеть  хотел  и  стать  звездой.
Ну,  а  судьи  были  правы
Бабке  песни  свои  пой.

Пятница  вдруг  "Чёрной"    стала
В  магазинах  все  гребут
В  полцены  машину  сала
Размели  за  пять  минут...

У  забора  я  стояла
Приподняв  повыше  грудь
Ожидала  идеала,
Так  приди  хоть  кто-нибудь!!

Пели  песню  петухи
Подпевали  куры.
Где  вы  хлопцы-женихи,
Ждут  Вас  бабы-дуры!!

У  мого  миленка  грыжа
На  руках  носить  не  рад
Мужики  смеются,  -  Гриша
В  гараже    возьми  домкрат.

Припасла  чуток  винца
В  углу  у  иконы...
Опоила  молодцА
Взял  меня  он  в  жены.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823914
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Мінливість

Роздав  свої  картки  візитні  лютий:
На  двадцять  вісім  днів  безмежжя  драйв.
Полинули  в  його  мінливість  люди,  
Бо  у  піжмурки  з  ними  вправно  гравсь.

То  припече  -  бурульки  слізно  плачуть,
То  холодом  проймає  до  кісток.
А  то  поводиться,  як  справжній  мачо:
Будує  льодяний  в  зірках  місток.

О  лютий-місяць,  не  криви  душею.
Весняний  лазер  швидко  прибере
Твою  морозно-срібну  галерею,
І  щирий  Березіль  помчить  вперед.


(У  цьому  році  28  днів  має  лютий.)



01.02.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823843
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Амадей

Золоте кохання

А  зими  знову  змінювали  весни,
І  ім  обом  хотілося  любить,
Йому  хотілося  у  дім  іі  привести,
А  ій  хотілося  з  коханим  рядом  жить.

Все  якось  в  них  по-дивному  складалось,
Вже  й  діти  самостійні,  а  вони,
Чомусь  відкритись  в  почуттях  боялись,
Чекали  все,  як  соловей  весни.

Вона  його  кохає  до  безтями,
І  він  іі  кохає,  як  на  те,
Вона  його  засипала  віршами,
У  них  кохання  справжнє,  золоте.

Він  віршами  іі  водив  у  казку,
Вона  цвіла  трояндою  в  саду,
Він  все  ще  сумнівавсь,  боявсь  поразки,
А  що,  коли  відмовить,  на  біду?

Йому  хотілось  мати  за  дружину,
ІІ,  таку  веселу,  чарівну,
Вона  згадає,  й  пісня  в  серці  лине,
І  знову  повертається  в  весну.

Одного  разу  він,  таки  наваживсь,
Зізнатися  коханій  в  почуттях,
Мабуть  то  Сам  Господь  на  небі  зжалівсь,
Щоб  був  він  з  нею  поруч  все  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823818
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


Valentyna_S

Ходить ніч--блукальниця сива…

Ходить  ніч  —  блукальниця  сива,
Як  жебрачка  сліпа,  попідтинню
Під  порошею  білою  млива
Й  уклякає  фантомною  тінню.

Ледь  вловимі  обриси  сірі
Оминають  акорди  органа.
Дріб  крупи  в  холодних  пунктирах
Наспівають  зимі  цій  осанну.

Ніч  нагору  викотить  ноту  —
І  не  буде  симфонії  спину.
Не  запрагнуть  мрії  польоту  —
До  сердечок  коханих  полинуть.

Чудна́  ніч  на  білому  фоні…
Чом  сховалися  яснії  зорі?
Як  в  туманному  Альбіоні,
Панорама  із  крапель  прозорих.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823721
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


КВолынский

Я младенец…

Я  младенец  перед  вами  –  
Ураганные  ветра,  
Словно  щепка  над  волнами  
И  бессилен,  как  трава.

Вы  несётесь  по  простору  –  
Не  находите  преград,
Возбуждая  страстей  свору,
Всё  круша,  что  невпопад.

Кто  не  терпит  вашей  силы,
Тому  близится  конец…
Рок  судьбы…осилить  смелым  –  
Предлагает  Бог-отец.
 
Ваши  вольные  проказы
Вдохновляют  мою  прыть…
Флибустьеры…их  рассказы
Умиляют  гордо  плыть.

Да…моряк  и  вечный  спутник
Ваших  бешеных  затей...
Вы  –  достойнейший  соперник
Всех  желаний  и  страстей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823689
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


НАДЕЖДА М.

Невже весна вже край воріт…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UT8IiLwLQis[/youtube]


На  обрії  сонечко  сходить,
В  червоне  фарбує  мій  світ.
Зимовий,  морозний  ще  подих.
Невже  весна  вже  край  воріт?

Відчутне  її  ще  тремтіння,
Звичайно  ж,  її  не  пора.
Чи,  може,  душі  це  хотіння,
Завзято  її  підганя.

Чекає,  сумує,  благає.
Що  скаже  на  примхи  зима?
Вона   почекать  вимагає,
Та  все  ж  погляда  крадькома.

Чому  це  зраділи  струмочки,
З  бурульок  тече  вже  вода,
Ї  скинули  цвіт  свій  садочки?
Зима  хіба  так  вигляда?

Та  добре  я  все  розумію.
Помріяти  так,  це  -  не  гріх.
Ще  будуть  морози,  завії.
Не  треба,  весно,  що  наспі́́х.

Нащо  нам  її  підганяти?
Прийде  ще  омріяний  час.
Я  хочу    тебе  обійняти...
Тепло  -  найдорожче  для  нас...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823678
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На зустріч весні

Зимовий  день  з  весняним  переплівся,
То  сніг  летить,  а  то  біжать  струмки.
Мороз  посеред  лісу  загубився,
Лягають  на  папір  мої  думки.

Защебетали  птахи  зовсім  близько,
Вони  радіють  більш  мабуть  весні.
Всміхається  стурбований  вітрисько,
Йому  приємно  слухати  пісні.

Потріскує  на  річці,  злиться  крига,
День  довший  став,  на  зустріч  йде  весні.
В  свої  обійми  все  візьме  відлига,
Співатимуть  струмочки  голосні.

Десь  загуркочуть  гучно  канонади,
І  вдарить  грім,  прокинеться  усе.  
І  я  з  весною  також  буду  рада,
Коли  усе  довкола  зацвіте.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823657
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Ніна Незламна

Ой зима - зимонька

Ой,  зима  -  зимонька…  Білосніжна  пані
Літав  сніг  пухкенький…  Кучугури  славні
Розляглись  по  полі…Зачарували  світ
 На  річках  сонливих,  задзеркалився  лід…
І  на  серці  радість…  Іду  по  стежині
Вабить  сонця  промінь  на  рясній  калині
Чую  спів  синички,  зирить  полохливо
Ой  боже  творіння…  Тож  є  справжнє  диво
А  під  самим  лісом,  кущі  вдягли  шапки
Здалеку  погляну,  наче  малі  хатки
Горобці  кумедні,  випурхують  звідти
Всілись  на  березі,  розгойдують  віти…
Ой  зима  -  зимонька…  Добре  потрудилась
Щоб  пшениця  славна,  рясно  колосилась
Земля  сил  набралась.  Щоб  щедрий  урожай
Вповні  колосочки,  щоб  розцвів  рідний  край.

                                                                                               24.01.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823626
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Надія Башинська

ВІД СЕБЕ НЕ ТІКАЙ…

         Від  себе  не  тікай...    бо  не  втечеш.  Від  себе  не  тікай...  
і  не  старайся.  І  скільки  б  не  було  в  житті  невдач,  не  нарікай.
Не  плач.
         А  хочеш  -  можеш  плакати.  Та  тільки  що  матимеш  від  сліз  отих  
гірких?  Проблем  не  стане  менше.  Їх  тільки  тобі  під  силу  роз  -
в'язати.  Бо,    кажуть,  кожному  по  силі  Бог  дає.  Все  те,  що  маєш,
то  твоє.  
         Ти  кажеш  "важко"?  Якщо  тобі  довірено  нести,  То  сильний  ти.
І  хоч  гне  спину  той  багаж  тяжкий...  Радій!
Немає,  кажеш,  сили  далі  йти?  Не  бійся!  Бог  завжди  допоможе  
у  путі.
         А  з  Ним  -  і  з  тягарем  важким  здається  завжди  шлях    легким!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823605
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Ганна Верес

Не поле – душі хочу засівать

Я  світу  сутність  хочу  зрозуміть
І  осягнуть  усі  його  деталі
Не  із  написаних  ученими  томів  –
Єством  своїм,  щоб  рухатися  далі.
Дізнатись  хочу,  де  коріння  зла,
Щоби  не  проросло  воно  печаллю,
Щоб  матері  за  дітьми  не  кричали,
Бажаю  світ  цей  до  дрібниць  пізнать,

Дізнатись    хочу,  де  живе  любов,
Щоби  її  на  Землю  запросити,
Щоби  благословив  усіх  нас  Бог
І  зло  відсіяв  найгустішим  ситом.
Не  поле  –  душі  хочу  засівать
Невимушеним  українським  словом,
Бо  слово  для  людей  –  першооснова,
Тож  мушу  світ  наш  словом  оспівать,
7.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823588
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 01.02.2019


Амадей

За руку з віршами й піснями

Коли  біль  і  смуток  душу  роздирає,
Й  тоді,  коли  радісно  мені,
Пісня  з  мого  серця  соколом  злітає,
І  лунають  вірші  і  пісні.

Вірші  повертають  у  далеку  юність,
І  ведуть  мене  через  життя,
Молодість  до  мене  знову  повернулась,
Й  полилася  пісня  солов"я.

Знову  я  блукаю  в  вечорових  росах,
Знов  мене  черемуха  п"янить,
Знов  бентежить  душу  твій    запах  волосся,
Знову  мені  хочеться  любить.

Пролітають  весни,  після  весен  літо,
Замовкають  в  гаю  солов"і,
Та  звучить  у  серці  пісня  солов"іна,
Виливає  з  серця  почуття  моі.

З  літечка  і  весен,  веде  мене  в  осінь,
Де  холодні  ранки  у  росі,
Й  покриває  сріблом,  золотить  волосся,
Й  смуток  поселяється  в  душі.

З  осені  у  зиму  вкотре  я  вертаюсь,
У  зимі,  не  затишно  мені,
Бо  в  зимі,  без  Неі,  серденько  страждає,
Ллються  з  серця  жалібні  пісні.

Повернуся  в  вІршах  знову  в  ранні  весни,
Де  п"янкі  співають  солов"і,
В  веснах  в  моім  серці  почуття  воскреснуть,
Знову  буде  радісно  мені.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823520
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Зимова Муза

Зима  свої  фортеці  збудувала,
Симфонія  звучить  в  її  душі.
А  ось  моїй  -  чогось  забракло,  мало,
І  не  складаються  нові  вірші.

Від  кришталю  думок  дрібні  лиш  друзки
Розсипались  за  мить.  Хіба  збереш?
І  щось  тріщить,  мов  зламана  галузка.
Не  вичавиш  із  льоду  свіжий  фреш.

Зими  симфонія  лунає  дзвінко,
Немов  бринять  перкалеві  сніги.
Перегортаю  списану  сторінку,
І  Муза  додає  мені  снаги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823509
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


НАДЕЖДА М.

Мої надії…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Gicmi1pAmuQ
[/youtube]

 Дні  зимові  спливають  повільно.
 З  нентерпінням  чекаєм  весни,
 І   листаємо  дні  ми  невільно,
 Що  залишать  у  згадках  сліди...

 Снігопади,  заноси,  завії,
 І  квітучий  від  снігу  мій  сад,
 І   живучі  у  серці  надії,
 Безкінечний,  бажаний  їх  ряд.

 Розкладаєш  їх  так,  як  умієш.
 Головне  в  них,  щоб  віра  жила.
 Десь  на  обрії  хай  бовваніє,
 Щоб  здійснитись  колись  все  ж  змогла.

Неважливо,  чи  перша  здійсниться,
Чи   середня  в  моєму  ряду.
Завжди  зможу  у  ній  розчиниться,
Я  -  Н  а  д  і  я    в  надії  живу.

Кожну  з  них  до  душі  пригортаю,
Вірю  в  краще,  завжди  було  так.
Із  надій  своїх  долю  сплітаю,
Кожна  з  них  -  неповторний  їх  смак.

І  нехай  не  всі  разом  здійсняться,
Терпеливо  чекатиму  їх.
Так  буває,  що  просто  насняться,
Все  ж  щасливою  буду...  не  гріх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823506
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закоханий політ (слова до пісні)

Коли  на  землю  впадуть  роси
І  цвітом  вкриється  трава.
Вплету  тобі  ромашки  в  коси,
Немов  у  пісню  ці  слова.

Піде́м  у  луг  у  чисте  поле,
Де  вітер  тихо  гомонить.
Дарує  небо  неозоре,
Кохання  ніжного  блакить.

Візьму  тебе  на  свої  руки
Й  до  свого  серця  пригорну.
Нехай  слова  почують  луки,
Як  палко  я  тебе  люблю.

Прошепочу,  що  так  кохаю,
Від  себе  більш  не  відпущу.
Кохання  наше  стало  раєм,
Не  змокло  навіть  від  дощу.

Ми  збережем  його  навіки,
Нікому  більш  не  віддамо.
Воно  у  нас  таке  велике
І  так  лиш  нам  любить  дано.

Моя  кохана,  моя  ніжна,
Для  мене  ти  ромашки  цвіт.
Твоя  усмішка  дивовижна,
Несе  в  закоханий  політ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823494
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Паморозь-заброда

Суцільним  льодом  паморозь  осіла,
І  гілочки  дерев  оздобила  красою.
Долина  вбралась  в  одяг  сніжно-білий,
І  срібний  ранок  розбудив  те  царство  сонне.

Чарівність...  А  яка  ж  вона  холодна!
І  хочеться  під  час  зими  тепла,  відлиги.
Душевність  не  замінить  сила  лоску,
Мереживо  морозу  і  словесна  крига.

Хай  щезне  швидше  паморозь-заброда,
Чекає  ж  будь-яка  людина  змін  на  краще.
І  не  введе  в  оману  жодна  ода,
Бо  ще  болить  промерзла  льодом  давня  рана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823396
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Така вона природа

І  знову  за  вікном  хурделить,
Чомусь  розсердилась  зима.
І  снігом  рідний  берег  стелить,
Птахи  злетілись  до  вікна.

На  підвіконник  гуртом  сіли,
Насипав  хтось  на  нім  зерно.
Вони  умить  його  склювали,
Було  смачним  для  них  воно.

Намалював  мороз  картини,  
Яскравим  сріблом  на  вікні.
Поснули  гори  і  долини,
Співає  вітер  лиш  пісні.

А  на  деревах  примостилось,
У  чорній  зграї  вороння.
Так  низько  до  землі  спустились,
Шукали  їжу  навмання.

Зима  для  них  не  насолода,
Проймає  холод  до  кісток.
Ну  ось  така  вона  природа,
Зігрітися  б  теплом  разок.

Та  в  зиму  сонечко  не  гріє,
Хоч  світить  променем  своїм.
Лиш  зігріває  тепла  мрія,
Вірші  написані  мої

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823391
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Амадей

Тобі моя кохана

Серцю  хочеться  кохання,
Серцю  хочеться  весни,
Ти  для  мене  зірка  рання,
Ти  моі  юначі  сни.

Подарунок  найдорожчий,
Богом  посланий  з  небес,
Ти,  в  посуху  срібний  дощик,
Ти  для  мене  світ  увесь.

Ти,  чарівна  пісня  серця,
Мрія  усього  життя,
Щастя  сповнене  озерце,
Й  найсвітліші  почуття.

Світ  в  тобі  моя  єдина,
Ніби  в  Райському  саду,
Я  до  тебе  серцем  лину,
В  снах  до  тебе  я  прийду.

Принесу  найкращі  квіти,
Всі  земні  і  неземні,
Й  будемо  життю  радіти,
Богом  ти  дана  мені.

Не  зів"януть  щастя  квіти,
Що  дарую  я  тобі,
Будемо  життю  радіти,
Місця  не  дамо  журбі.

Пригорну  так  ніжно-ніжно,
Поцілунком  пригощу,
В  одинокість,  в  зиму  сніжну,
Більш  тебе  -не  відпущу.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823383
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Катерина Собова

Категорії жiнок

Кум    Петро    і    кум    Гаврило
Вдома    сіли    випивати,
(Жінки    в    церкву    подалися,
Бо    був    Спас  –  велике    свято).

Кум    Петро,      (а    пили    в    нього)
Був    господар,    все    старався,
І    дружина    -    господиня,
Нею    дуже    він    пишався!

-Дослідив    я    вчора,    куме,
(Моя    думка    незалежна):
Кожна    жінка    в    нас    займає
Категорію    належну.

Є    в    нас    відьми    і    чаклунки,
І    потворні    є    на    вроду  –
Отакі-то    скрізь    дарунки
Ще    підносить    нам    природа.

Випили    по    чарці,    другій,
Тут    Петро    почав    розмову:
-Що    таке    -    порядна    жінка?
В    відповідь    Гаврило    мовить:

-Така    -    перша    в    співах,    танцях,
Це,    як    у    Миколи    Нінка:
Має    Колю    і    коханця  –
Оце    й    є    порядна    жінка!

-Що    Ви,    куме,    це    -    повія,
Безтурботна    і    весела,
Як    Кирилова    Марія  -
Обслуговує    всі    села.

Це    вже    лихо,    справжнє    горе,
Нащо    в    хаті    це    ледащо?
Бідний    мучиться    Кирило,
Така    жінка  -    є    пропаща.

І    що    Нінка,    що    Марія,
Я    різниці    тут    не    бачу…
-Зачекайте,    є    нюанси,
Я    Вам    зараз    розтлумачу:

-Як    тоді    таку    назвати,
Як,    приміром,    моя    Віка:
Чесна,    вірна,    тільки    має
Лиш    одного    чоловіка?

Тут    Гаврило    усміхнувся,
Підморгнув    ще    й    правим    оком:
-Таку    жінку    називають
В    нас    -    самотня    й    одинока,

Небагато    в    Віки    щастя:
Кухня,    Ви,    в    хліві    скотина…
В    мене    теж    самотня    Настя,
Бо    я    в    неї,    як    дитина.

А    ще    є    жінки-вампіри,
І    мегери,    й      мазохістки,
Є,    що    брешуть    через    міру,
Є    шахрайки    й    вертихвістки.

В    кожного    -    свої    проблеми,  
Є    над    чим    тут    міркувати…
Жаль,    дружини    ввійшли    в      хату  –
І    закінчились    дебати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823328
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Ганна Верес

Життя – це…

Життя  –  це  боротьба,  скоріш  –  війна
За  себе,  власне  «Я»,  не  за  кордони,
Політ  стрімкий  у  повну  невідомість.
Його  окраса  –  зморшки  й  сивина,
В  нім  полином  присмачені  меди,
Які  нам  посилає  Боже  небо,
І  у  плечі  подружньому  потреба,
Де  гріє  не  завжди  тепло  родин.

Життя  –  це  твої  дії  і  слова,
Це  шлях,  де  ти  звичайний  подорожній,
Коли  душа  твоя,  напівпорожня,
Багатшає,  а  іноді  й  співа.
Життя  –  скоріш  по  гравію  це  шлях,
Аніж  стернею,  а  чи  споришами,
Коли  ти  в  завтра  сміло  вирушаєш
І  на  шляху  колючім  не  закляк.

Шлях  на  Голгофу  кожен  свій  дола,
Ба,  іншого  у  світі  ще  немає,
А  щоб  собі  ми  спини  не  зламали,
Господь  по  силі  хрест  нам  наділя.
То  ж  жить  –  не  значить  споглядати  світ,
А  діяти  –  в  цім  сенс  життя  людського.
Впивайся  ним,  поки  нема  оскоми,
І  не  важливо,  скільки  тобі  літ!
19.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823282
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Олеся Лісова

Життя летить

Життя  проходить.  Ні,  воно  летить.
Години,  дні,  неділі,  місяці…
Так  хочеться  його  призупинить
І  втримати  ще  молодість  в  руці.

Вона  летіла,  наче  білий  птах,
А  я  дивилась  в  небо  на  політ
Байдужими  очима,  на  розмах
Величних  крил…  І  так  десятки  літ.

А  доля  бачила  і  променем  зійшла,
Поезією  серце  полонила.
У  небі  знов  веселка  зацвіла  
І  серце  втомлене  водою  відпоїла.

Я  мрію,  щоб  струмок  рікою  став,
Яку  убрід  не  просто  перейти,  
Бо  щастя  —  мов  кришталь,
Не  втримав…  Впав…
І  лиш  уламки  зможемо  знайти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823253
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Ганна Верес

Незакінчена пісня під Крутами

(Бій    відбувся    недалеко    від    Бахмача    29    січня    1918р.)
Земля    нагадує    тобі
Про    перший    і    останній  бій
Під    Крутами.    Всі    полягли
І    лиш    тепер    перемогли…

Ішла    війна…    Без    правил,    без    пощади…
Й    була    вона    –    не    на    життя      –    на    смерть.
Йшли    молоду    країну    захищати
Ті,    хто    шинелі    вкоротив    на    чверть:
Студенти-хлопці,    молоді,    вродливі,
Талановиті    –    України    цвіт    –
Розумні,    а    ще    трохи    особливі,
Бо    вірили.      Їм    дивувався    світ,
Коли    дізнався    про    маленькі    Крути,
Де    бій…    ненавчені    тримали    вояки.
Стікали    кров’ю    їх    розбиті    груди…
А    може,    й    нецілований    який
Поліг,    щоб    Україна    існувала,
Щоб    вільною    була    його    земля,
Їх    кров    на    холоді    швиденько    застигала…
І    місце    іншому    він,    мертвий    вже,    звільняв.
Був    музикант    між    ними    –    юний    Паша,
Хоч    документи    в    нього    на    Павла.
Частенько    грав    їм    українську,    «нашу»,
(Гітара    з    ним,    як    подруга,    була).
Прибув    він    з    нею    і    сюди,    під    Крути,  –
Не    міг    лишити    в    Києві    її,
Адже    по-іншому,    ну,    як    могло    ще    бути?
Гітари    зойк      востаннє    продзвенів…
Стояли    до    кінця…    Та    сніг    сховав    їх    подвиг…
Над    тілом    кожного    могилку    все    ж    намів.
У    нас,    сучасних,    викликає    подив:
Як    наш    народ    мовчати    стільки    міг!?
Всі    українці    добрі,    щедрі,    дужі,
В    сум’ятті    дум    я    знов    звернусь    до    них:
«Чому    згорали    люди    небайдужі
В    вогні    незрозумілої    війни?»
Та    правду    вже    нікому    не    спинити,
І    пісню    ту    закінчать    молоді,
Такі    ж    вродливі    і    талановиті.
І    не    повториться    те,    що    було    тоді!
12.11.2012.

Ганна    Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823177
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Valentyna_S

Доле моя…

Ночі  заплакані  очі  втирає  світанок.
Хмари  низькі,  волокнисті,  затягли  горизонт.
Десь  в  небесах  свій  знайдуть  врешті-решт  полустанок
Й  скинуть    чували  із  гнітючих    гризот  на  перон.

Вигляне  сонце  на  мить    й  утече    з-за  лаштунки,
В  колесі  Сіра    поверне́ться    небавом  увись.
Будень  ефекту    суєт  розпочне  підрахунки.
Доле  моя,  ти  назавжди́  утекла?    Повернись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823160
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Вишневі жаринки

Село  тонуло  у  жаринках  вишень.
Дозріли  в  розкоші  червонобокі
Під  співом  вітерця  в  цнотливій  тиші.
І  насолоди  розливався  спокій...

Це  лоно  виплеканих  крон  розлогих,
В  якому  бджілки  прагнули  нектару.
І  про  палке  кохання  серця  здогад,
Що  з  уст  злітало,  ніби  від  мольфара.

Цілунки  ніжні  під  гіллястим  віттям,
Сором*язливі  дотики  липневі
Вже  розчинялись  у  вечірнім  світлі,
Вишневим  смакували  вперше  мревом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822972
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019


Надія Башинська

ЯКЩО ХОЧЕШ, СПИТАЙ…

Якщо  хочеш,  спитай...    чом  земля  родить  рясно?
Якщо  хочеш,  спитай...  чом  зоря  сяє  ясно?
Має  зірка  ясна  досить  чистого  срібла.
Ти  ясніша  від  неї,  знай,  моя  рідна!

У  зими  поцікавсь,  чому  стелиться  сніжно?
У  весни  ти  дізнайсь,  чому  квітне  так  ніжно?  
Солов'ями  дзвенить  тут  година  досвітня.
Ти  ніжніша  від  неї,  знай,  моя  рідна!

Якщо  хочеш,  спитай...    чом  шумить  явір  в  полі?
Якщо  хочеш,  спитай...  чом  зустрілися  долі?
Гріє  душу  мою  твоє  кожне  словечко.
"Ти  найкраща  у  світі!"  -  скаже  сердечко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822871
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Надія Башинська

ВЕЧІР ПІСНЮ СПІВАВ…

Вечір  пісню  співав...  він  калину  приспав.
Ґрона  пишні  схилилися  долі.
Вечір  пісню  співав...  колосочки  приспав  
Золотистого  жита  у  полі.

Ніжну  пісню  його  чула  зоряна  ніч,
і  вона  була  серденьку  мила.
Прислухався  садок,  стихла  річка  в  гаю.
Солов'ями  та  пісня  дзвеніла.

Вечір  пісню  співав...  бо  він  нічку  кохав,
Задивлявся  в  її  карі  очі.
Ой  солодкі  ж  які  вечори  ті  дзвінкі
І  закохані  зоряні  ночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822865
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Амадей

Подарунок неба

Твоя  рука  в  моій  руці,
Ми  в  парі  йдем  в  осінні  роси,
І  світла  радість  на  щоці,
Й  душа  від  щастя  пісню  просить.

І  серце  лірою  співа,
І  заливає  вечір  світлом,
Мабуть  щасливіших  нема,
За  нас  в  цей  час  у  цілім  світі.

В  роках  вернулися  ми  знов,
Із  осені  у  раннє  літо,
Палає  в  серденьку  любов,
Усе  кругом  буяє  цвітом.

Й  співають  в  серці  солов"і,
Й  душа  мов  янгол  ввись  злітає,
Буя  весна  в  душі  моій,
Я  всім  єством  тебе  кохаю.

Твоя  рука  в  моій  руці.
І  щастя  більшого  не  треба,
Твоя  усмішка  на  щоці,
Для  мене  подарунок    Неба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822856
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 104

[b]Это  чья  в  сугробе  шапка
То  ль  из  норки,  то  ль  с  бобра
Третий  день  тягает  шавка
Аж  трясется  конура.

Мы  с  кумой  переобулись
В  лабутены...клуб  затих!!
Девки  мало  не  рехнулись
В  тапках  комнатных  своих.

У  миленка  нос  картошкой
Как  природа  подвела!
Если  б  вытянуть  немножко
Замуж  может  быть  пошла...

Вот  не  знаю  что  одеть
Простыня  мне  впору  .
Я  ж  поправилась  на  треть
Даже  страшно  взору!!

На  работе  я,  как  белка
Разрулю  любой  аврал.
Коль  не  та  бы  переделка
Муж  с  главбухом  нас  застал.

Улыбается  ехидно
Стерва...  чувствует  нутром!!!
Может  думает  не  видно,
Как    бежит  к  ней  мой  Петро.

Осень  ручкой  помахала
Но  не  знала  я  о  том.
Я  же  пьяная  лежала
Под  рябиновым  кустом.

Жили  были  дядя  с  тетей
Средь  курей,  коров  и  коз.
Пока  дядя  на  работе,
К  тете  бегает  завхоз.

На  стене  висел    платочек
Пусть  теперь  висит  картуз!!
У  нас  с  мужем  восемь  дочек,
Где  ж  ты  мальчик-карапуз?

Я  уеду  на  Майями
С  воздыхателем  своим.
Муженька  оставлю  маме
Нужен  глаз  да  глаз  за  ним..

Передышка  между  сессий
Праздник  телу  и  душе
До  утра  орали  песни,
На  девятом  этаже.

Кум  позвал  меня  к  калитке
И  на  ушко  известил:
У  меня  бухла  в  избытке
Ты  закуску  прихвати.

Скоро  зимняя  рыбалка,
Пусть  чуток  окрепнет  лёд.
У  пруда  уже  русалка
Стол  сваяла,  выпить  ждет![/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822850
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Казкові сніжинки

Хотіла  в  долоню  спіймати  сніжинку,
Та  тільки  долоні  торкнулась  вона.
Вмить  схожою  стала  чомусь  на  краплинку,
Неначе  тепло  їй  послала  весна.

І  сумно  враз  стало  на  серці  від  того,
Що  диво  маленьке  пропало  в  руці.
Засипала  зимонька  снігом  дорогу,  
Скупала  у  білому  все  молоці...

І  сніг  під  ногами  рипить  особливо,
Неначе  тактує  веселі  пісні.
Зима  веселиться,  хіба  ж  то  не  диво?
Його  не  побачиш  ти  навіть  у  сні.

Милуюся  днем  цим  чарівним,  зимовим,
Для  мене  мов  казка  спустилась  згори.
У  вальсі  сніжинки  кружляють  казковім,
До  танцю  мене  зазивають  вони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822812
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 26.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Зима вишивала кохання на щастя

Засніжене  місто  -  зими  вишивання,
Нитками  біленькими  на  полотні.
І  сонця  проміння  в  природному  жанрі  
Так  мило  всміхнулось  тобі  і  мені.

Засніжене  місто,  і  вишивка  сріблом
Сліпучо  блищить  на  вчорашнім  снігу.
Без  тебе  не  можу,  й  тобі  я  потрібна,
Тепло  відчуваю,  любові  жагу.

Засніжене  місто  у  гладі  білястій,
Калиновий  глянець  додав  їй  штрихів.
Зима  вишивала  кохання  на  щастя,
І  разом  зустріли  ми  сонячний  схід.


Світлина  нашого  міста  В.  Чардимова.  (Гладь  -  вид  вишивки,  в  якій  стібки  щільно  прилягають  один  до  одного.    Штрих  -  у  значенні  -  окрема  подробиця,  характерна  риса.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822708
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загадковості ніжний сюжет

Там  де  трави  сплелися  з  дощем,
Де  краплини  розкидали  роси.
Закрадається  в  серденько  щем,
Він  в  душі  моїй  тихо  голосить.

Я  благаю  не  треба,  мовчи,
Не  тривож  тих  думок  і  печалі.
Краще  душу  в  кохання  вмочи
І  полинь  разом  з  ним  в  світлі  далі.

Про  кохання  усім  розкажи,
Як  же  тепло,  коли  розуміють.
І  міняє  життя  вітражі,
Коли  ніжно  кохати  уміють.

Тихо  так  шелестить  очерет,
Пташка  дзвінко  пісні  заспіває.
Загадковості  ніжний  сюжет,
Перламутрове  сяйво  стрічає

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822689
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Катерина Собова

Збереглася

Галя    -    жінка    безтурботна,
Зайвих    клопотів    не    має,
У    трюмо    серед    кімнати
Себе    пильно    розглядає:

-  Дівка    я    була    негарна
І    дурна    була    -    не    мудра,
Гроші    витрачала    марно
На    помади    всякі    й    пудри.

Та    вони    не    рятували
Це    лице    моє    потворне,
Наче    я    трусила    сажу  –
Було    завжди    якесь    чорне.

Ніс    у    мене    -    баклажаном
(Дуже    часто    був    він    синій),
І    від    мене    всі    тікали  –
Обминали    навіть    свині.

Чогось    в    мене    росли    вуса
І    була    широка    спина,
Я    в    штани    як    уберуся  –
Була    схожа    на    мужчину.

Голос    грубий    -    ціле    горе,
Йшла    до    клубу    -    як    на    плаху…
В    темноті    як    зарегочу,
То    тікали      всі    від    страху.

-  Чуєш,    Петре,    я    змінилась?
Стали    зморшки    більші    зрання…
(Чоловіку    набридала
Вона    часто    цим    питанням).

Тоді    Петя    обізвався:
-  Що    ти,    цим    не    переймайся,
Навіть    через    тридцять      років
Ти    чудово    збереглася!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822669
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Ольга Калина

Поета слово

Дорогій    подрузі,  колезі  по  перу    Ганні    Верес  (  Демиденко)      
 з  нагоди    Дня  Народження      


                   
Поета    слово  -    то  перлина  
І  чиста  крапля  кришталю,  
Бо  в  душу  кожному  проникне,  
Добавить  радості  й  жалю.  

Це    слово  ранить  і  вбиває
Всіх  України  ворогів,  
Бійців  на  сході  зігріває,
Бо  Вам  сам    Бог  писать    велів.  

Нехай  же  Ваше    звучить  слово,
Бо  в  ньому  правда,  хоч  гірка.  
У  світ  хай  лине  знову  й  знову..  
Бо  України    Ви  –  дочка!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822662
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Ганна Верес

Несу тобі любов

О  краю  мій,  усе  в  тобі  сплелося:
З  волошок,  жита  й  маків  диворай,
І  золото  пшеничного  колосся.
Й  річок  гірських  пісенний  водограй.
Твоя  земля  небачено  багата,
Манила  південь,  захід,  північ,  схід,
Вривались  вороги  в  біленькі  хати
І  корчували  український  рід.

О  краю  мій,  ти  та  перлина  світу,
Що  винесла  всі  муки  лихоліть,
Позбувся  ти  немало  свого  цвіту
У  вихорі  розбурханих  століть
І  вистояв,  одягся  у  розмаї,
Купаються  в  льонах  де  небеса,
Де  сонечко  змагається  з  туманом,
А  ворог  знов  лама  свого  списа.

О  краю  мій,  замріяний  і  пишний,
Несу  тобі  на  рушнику  любов,
Де  цвіт  калини  й  маминої  вишні,
Й  душа  моя,  мов  сонце,  без  оков.
16.  01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822626
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Valentyna_S

Співає вечір колискову берегам…

Співає  вечір  колискову  берегам.
На  кладці  –  ми.  На  небі  —  щербень-місяць.
Ставок  полоще  срібні  хвилі  з  жовтих  плям.
Ногами  ря́ску  очерети  місять.

Феєрія.  Не  вечір--теплий  кашемір.
Лиш  ми  удвох  на  цьому  бенефісі.  
Та  ще  допитливість  жіноча  ярок-зір,
І    місяця  з  пенсне  на  переніссі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822633
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


НАДЕЖДА М.

Скажи…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3DILaMQ867A

[/youtube]

Скажи:  ти  знаєш,
як  болить?
Ти  чув  колись,  як  серце
плаче?
Чи  бог  дав  змогу  полюбить,
Відчути  почуття  гарячі?
Мої  ти  коси  цілував,
Для  тебе  мила  їх  любистком.
Ти  пам"ятаєш?
Пригадав?
Чому  ж  оце  взялося
смутком?
Давай  з  тобою  помовчим,
Сердець  почуємо
розмову...
Чим  ти  без  мене  час
цей  жив?
Що  брав  в  житті  ти  за  основу?
Чи  хтось  любив  тебе,
як  я?
Душа  твоя  узнала  щастя?
Мовчиш...  Вся  відповідь  твоя.
Чи  зрозуміти  тебе  вдасться?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822585
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Кілометри між нами глибоких снігів

Кілометри  між  нами  глибоких  снігів,
І  десятки  років  круговерті.
Перепони  думок  з  охолоджених  гір,
І  пергаменти  часом  затерті.

Мов  приблуди  у  мареві  мрії  давно,
Непорушений  спокій  словами.
Простелилось  навкруг  лиш  зимове  панно,
Увертюра  минулої  драми.

Я  нічого  не  можу  сказати  тобі,  
Бо  пригіркли,  напевно,  причини.
А  життя  повернулось  у  правильний  бік,
І  ще  далі  біжить  безупинно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822575
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вони зустрілись на Майдані

Вони  зустрілись  на  Майдані,
У  неспокійний,  грізний  час.
Ті  дні  пекучі  й  полум'яні,
На  міцність  брали  їх  не  раз.

Коли  стріляє  снайпер  в  спину
І  на  бруківку  друг  упав...
За  вільну  нашу  Україну,
Життя  геройські  він  віддав.

Упав  один,  а  потім  другий
І  полилась  рікою  кров.
Скажіть,  хіба  ж  то  не  наруга,
Топити  в  ній  палку  любов...

Вона  мотала  друзям  рани
І  несла  чай  гарячий  їм,
Він  найдорожчий  і  коханий,
У  цьому  пеклі  був  усім.

Коли  було  якесь  затишшя
І  випадав  короткий  час.
Вона  йому  писала  вірші,
А  він  казав:"  То  все  про  нас".

Тоді  Донбас...  Свистіли  кулі
І  градом  поливав  свинець.
Вони  обоє  вже  збагнули,
Що  той  початок,  не  кінець.

Вставало  сонце,  та  не  гріло
І  небо  в  чорному  диму.
Довкола  тліло  і  горіло,
Хто  розпочав  страшну  війну...

Дитячий  крик,  батьківські  сльози.
Окопи,  вирви  і  думки...
Дощі,  пронизливі  морози,
А  в  небі  світяться  зірки.

Щасливі  двоє  у  любові,
Кохання  завжди  гріє  їх.
Хоч  сни  у  них  не  кольорові,
Та  у  душі  все  ж  солов'ї.

І  дні  ось  так  летять  за  днями,
Наступить  мир  все  ж  на  землі.
Не  всіх  синів  обіймуть  мами
І  він  не  обійме́  її...

Коли  в  кохану  цілив  снайпер,
Її  у  бік  він  відштовхнув.
Той  день,  мабуть  для  них  був  зайвим,
Його  забрав,  її  вернув.

І  полетіла  душа  в  небо,
Лишивши  спогади  сумні.
І  вирвавсь  крик:  "  Як  жить  без  тебе,
Усе  життя  тепер  мені"...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822568
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Почуй мою любов

Почуй  мою  любов,  почуй  моє  тепло
І  літо  те  не  забувай,  не  треба.
Згадай  минуле,  там  так  затишно  було,
Веселка  розфарбовувала  небо.

Почуй  мою  любов,  вона  мене  п'янить
І  паморочить  голову  без  тями.
Кохання  нашого,  така  бажана  мить,
Висвітлюється  диво  -  кольорами.

Почуй  мою  любов  у  ніжності  думок,  
Метеликом  я  доторкнусь  до  тебе.
Зроби  на  зустріч  той  один  -  єдиний  крок,
Любов'ю  пригорни́  мене  до  себе.

Почуй  мою  любов,  через  усі  роки,
Почуй,  прошу  тебе,  я  так  благаю.
Не  надівай  оков,  зроби  все  навпаки,
В  думках  з  тобою  завжди  й  так  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822439
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Ольга Калина

Дівчина з прапором в руках

Дівчина  з  прапором  в  руках
У  місті  Щастя  під  Луганськом
У  жовто-синіх  вся  стрічках.  
Позаду  є  вороже  військо.

Вже  кілька  місяців  підряд:
Щодня  у  будь-яку  погоду,  
Цей  протестуючий  наряд
Свою  показує  незгоду.

Незгоду  з  тим,  що  йде  війна  -
Дім  захватили  окупанти.  
Їм  не  пробачить  вже  вона,
Не  хоче  бачити  і  знати.

Бо  Україна  -  її  дім.
Вона  родилась  недаремно.
І  тут  сама  господар  в  нім,  
А  ці  загарбники  –  нікчемні.

І  не  злякають  вже  її
Ні  глузування  ,  ні  погрози,  
Її  підтримують  в  сім’ї,  
То  ж  вийде  в  сонце  і  в  морози.

Щоби  підтримати  бійців,  
Що  захищають  Україну,  
Щоби  не  було  біженців,  
Щоби  звільнить  її  родину.

Стоїть  із  тортом  в  руці:
Бійці  тут  їхати  повинні.  
Сльоза  скотилась  по  щоці,
Стискає  прапор  жовто-синій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822410
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В тебе я закохався ( слова до пісні)

Я  прийду  під  калину,  де  з  тобою  стрічався,
Моя  люба  дівчи́но  в  тебе  я  закохався.
Закохався  у  очі,  закохався  у  брови
І  у  личко  те  миле,  закохавсь  калинове.

Шумить  вітер  словами,  піднімає  на  крила,
Йде  кохання  стежками  і  міцна  в  нього  сила.
Мій  коханий  козаче,  вдячна  я  тобі  друже,
Хай  калина  не  плаче,  бо  люблю  тебе  дуже.

Наше  щире  кохання  лиш  для  тебе  і  ме́не,
Чуєш  як  на  світанні,  шелестить  листя  клена.
Він  нас  кличе  у  поле,  там  де  трави  у  росах,
Де  вітри  кучеряві,  цвіт  вплітають  у  коси.

Ми  підемо  на  зустріч,  будем  в  парі  з  тобою,
Віч  -  на  -  віч  у  коханні,  буде  лише  нас  двоє.
І  цвістиме  калина  буйним  цвітом  у  лузі,
Буде  міцна  родина  назавжди  у  окрузі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822296
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 22.01.2019


Надія Башинська

ЛЮБЛЮ СВІЙ КРАЙ!

Люблю  свій  край...  він  даний  мені  Богом,
в  блакиті  ніжній  сонце  золоте.
За  хмари  жайвір  високо  злітає,  
де  зріє  в  полі  жито  золоте.

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!

Глянь,  тягнуться  до  зір  стрункі  тополі.
Є  оберегом  явір  й  ясени.
І  вишитий  рушник  є  в  кожній  долі,
Бо  люблять  їх  всі  доньки  і  сини.

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!

Ми  віримо  -  настане  час  щасливий,
і  замість  гроз  засяє  день  ясний.
І  усмішками  світ  весь  заясніє,
бо  кожному  є  край  свій  дорогий!

         А  в  мого  краю  гір  дзвінкі  потоки.
         І  пахне  тут  черемхою  весна.
         Зігріти  може  серце  кожне  слово.
         У  нас  всіх  Україна  тут  одна!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822246
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 22.01.2019


Любов Іванова

ЕСТЬ ЛИ В ЖИЗНИ МЕСТО ЧУДУ?

[b][i][color="#008cff"]А  есть  ли  место  в  нашей  жизни  чуду?
Не  раз  себе  я  задаю  вопрос...
А  чудеса....  они...  они  повсюду..
Ответ  один  и  он  конечно  прост.

И  ручеёк,бегущий  торопливо,
И  по  весне  капель  из  мокрых  крыш.
Ужель  не  чудо,  не  большое  диво
Когда  на  свет  рождается  малыш!?

А  по  утру  молочные  туманы,
А  легкий  бриз  над  морем  в  жаркий  день?!
Во  всех  лесах  цветущие  поляны    ,
И  у  окна  душистая  сирень..

Каскады  туч  и  радуга  цветная,
Туман  над  лугом,  трели  соловья.
Картины  маслом  из  земного  рая,
Привычный  глазу  фактор  бытия...

И  в  октябре  деревья  цвета  злата,
И  с  гор  поток,  несущий  воды  вниз...
И  океан  с  полоскою  заката....
Не  чудо  ль  это  -  наша  с  вами  жизнь?[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822237
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 22.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Із саду батьківського

Дитинства  мого  світлі  дні  вишневі,
Бо  то  ж  весняні  аромати  світу.
Коли  щасливою  тонула  в  мреві,
Серед  дерев  у  сніжно-білім  квіті.

А  згодом  -  юності  широкі  крила,
І  зав*язь  вишеньок  -  кохання  перше.
І  поцілунки  ніжності  рясніли
Промінням  сонячного  диво-пензля.

І  плинув  час,  і  дозрівали  вишні.
Плодів  червоних  -  соковите  щастя,
Що  подароване  самим  Всевишнім,
Із  саду  батьківського  тепла  ласка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822190
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Стукає щастя в вікно ( слова до пісні)

Падає,  падає  сніг,землю  він  застеляє,
Срібними  перлами  ліг,  серце  моє  кохає.
Пісню  співає  душа,  тихо  так  в  заметілі,
А  у  думках  слова,уста  наче  вишні  спілі.

Приспів:

Сніг,  сніг,  сніг,  білий,  пухнастий  і  ніжний,
Сніг,сніг,  сніг  в  зиму  оцю  дивовижну.
Сніг,сніг,  сніг  в  вальсі  із  нами  кружляє,
Сніг,сніг,сніг,  сніг  кращого  дива  немає.

Ніжна  кохана  моя,  для  мене  ти  єдина,
З  під  ніг  тікає  земля,  слід  мете  хуртовина.
В  обійми  тебе  візьму,  не  відпущу  від  себе,
Тебе  кохаю  одну,поспішаю  до  тебе...

Приспів:

В  келиху  нашім  вино,  піниться  і  іскриться,
Стукає  щастя  в  вікно,  світиться  мов  Жар  -  птиця.
Руки  йому  простягни,  не  відпускай  від  себе,
У  нічній  тишині,  зорі  дарує  нам  небо.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822172
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Надія Башинська

СВОЄ ТИ ЗВАЖУЙ КОЖНЕ СЛОВО…

         Проснулася  Ворона  рано...  Пізно  щодня  вона  вставала,
а  тут  прокинулась.  Не  спала.  
В  саду  якраз  в  цей  час  дзвеніла  весела  пісня  солов'їна.
Прислухалась...  А  й  справді  гарно.  І  дзвінко,  й  весело.  
Так  славно!
Й  подумала:  "Мені  б  отак.  Ото  жилося  б  гарно  як!  
Усі  б  мене  навкруг  хвалили.  Усі  б  мене  одну  любили."
         Умилася  і  причесалась,  у  нову  сукню  гарну  вбралась.
"Я  краща  Солов'я!"  -  сказала.  Сіла  на  вітку  й  заспівала.
"Кар..р..р!",  "Кар..р..р!"-  лунало  увесь  день.  Таке  воно  
те  "Кар..р..р!"  й  тепер.
         Ніхто  перечить  не  посміє:  співає  кожен  так,  як  вміє.
Все  ж  пам'ятай,  що  ти  Людина!  Тобі  підкориться  вершина.
Своє  ти  зважуй  кожне  слово.  Виконуй  все,  що  обіцяв.  
Злетіти  зможеш  вище  хмар!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822104
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Ганна Верес

Душа людська гартується… болем

Душа  людська  гартується  лиш  болем,
І  правди  іншої  поки  не  знаю  я.
Немає  й  ліків,  кращих  від  любові,
Й  фортеця  найміцніша  –  це  сім’я.

Сказати  сміло  я  собі  дозволю
(Та  це  й  відомо  людям  вже  давно):
Скарб  найцінніший  –  мир,  здоров’я  й  воля,
Й  лиш  доля  тче  життєве  полотно.
20.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822110
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Ганна Верес

Чому страждають добрі люди?

– В  житті  чергуються  і  радощі,  й  страждання,
І  як  би  не  звучали  ці  слова,
Це  істина,  хоча  вона  й  прадавня,
Та  двері  не  завжди  всім  відкрива.

Чому  ж  в  житті  страждають  добрі  люди  
І  співчутливо  голос  їх  бринить?
Може  тому,  щоб  світ  не  здався  лютим,
Що  є  такі,  кому  чуже  болить?

Але  ж  це,  Боже,  так  несправедливо,
Як  давлять  біди  і  своя,  й  чужа?
– Кожен  своє  топче  життєве  жниво
І  лиш  зароблене  отримає  душа.
15.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822107
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Valentyna_S

Зимовий дощ

Ти  ба́йдуже  обняв  сьогодні  світ,
Снуєшся  з  неба  до  землі  печаллю.
Знічев’я  кинув    у  вікно:  «Привіт»,
Вигойдуючи  мокрою  вуаллю.

Хоч  добре  знаєш:  в  хату  не  ввійдеш,
Та    сліз    твоїх  ллються  вже  потоки.
Ображений  на  мене  ти,  авжеж?--
І  ще  чіткіш  чутно  твої  кроки.

Я  знаю:  не  твоя  провина  в  тім  --
Якісь  процеси  це  в  повітрі,    й  вітер.
Однак  вже  досить  масок  й  пантомім,
Й  даремно  ти  малюєш  море  квітів

На  шибах,  посивілих  якось  враз,
Й  мені  дарма  читаєш  свої    вірші,
Бо  не  торкає  скупість  змоклих  фраз
У  німот́і  нічної  взимку  тиші.

Ще  про  весну  пові́даєш  мені,
Що  десь-то    там  вона,  аж  ген  далеко,
Й  постійно  час  іде  по  метушні,
Й  за  домом  знудьгувалися  лелеки?..

Про  що  мені  сказати  б  ти  устиг,
Поспівчуваю    схимника  я  долі.
І  дощ,  прощемравши  ще  трохи,  стих.
Втирають  очі  шиби  лисочолі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822105
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 21.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твої очі знов цілують

Ловлю  твій  погляд  на  собі,
Довкола  нас  усі  танцюють.
Але  не  байдуже  мені,
Що  твої  очі  знов  цілують.

Кажу  очима:"  Як  живеш?
Що  нового  в  житті...  Питаю.
Коли  стежину  віднайдеш?"
У  відповідь  твоє...  Не  знаю...

Тоді  до  танцю  запроси,
Не  можу,  заніміли  ноги.
З  твоєї  дивної  краси,
Твої  німі  перестороги...

Минуло  вже  багато  літ,
Як  ми  у  залі  цім  зустрілись.
Знов  зустріч...  Погляд...Цілий  світ...
Один  на  одного  дивились...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822082
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 103

[b][i][color="#570606"]Я  сегодня  встала  с  ранья
И  к  соседу  под  бочок,
Не  исполнились  желанья
Он  Лукерью  приволок

Печень  ноет,  вздут  живот,
Всем  понятный  фактор.
Старый  Новый  год  грядет
Пережить  бы  как-то...

У  меня  с  Петром  общенье,
Чувств  и  страсти  колыбель.
Нет  сильнее  искушенья
Затянуть  его  в  постель.

Мне  не  надо  изумрудов
Им  получше  есть  взамен!
Увидала  в  бане  чудо  -
Бабья  радость...  до  колен!!!

Выпивала    с  Лешим  я
С  чертовым  засланцем,
Он  уполз  к  себе  в  бурьян,
А  я  в  клуб  на  танцы..

До  чего  дошел  прогресс
Все  понять  пытаются.
У  Петра  в  штанах  протез,
А  мальцы  -  рождаются!

Если  б  я  была  красоткой,
На  сто  бед  -  один  ответ...
Не  пришлось  поить  бы  водкой
Мужиков  все  сорок  лет

Мой  сосед  по  кличке  "Пресли"  
И  дружок  его  -  синяк,
До  утра  орали  песни
Под  окошком  у  меня!!

Кум  позвал  меня  к  калитке
А  я  пьяная  была.
На  шестой,  кажись,  попытке
Еле-еле  доползла!

Это  чья  в  сугробе  шапка?
У  моих  резных  ворот!!
А  над  ней  колдует  бабка,
Снять  желая  приворот!

Скоро  зимняя  рыбалка,
Мне  б  пойти,  ядрёна  вошь!!
Но  в  руках  супруги  скалка,
С  приговором    "Не  пойдешь!"

Нагадала  ночью  Света
Выйдя  с  чарами  в  астрал,
Выйдет  замуж  за  кадета
И  уедет  на  Ямал...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822030
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Катерина Собова

Шпалери

-  Мамо,    заміж    я    виходжу,-
Рано    Лерочка    сказала,-
Навіть    вже    подружнє    ложе
Я    для    нас    облаштувала.

Гіві    -    класний,    просто    мачо,
У    шашличній    він    працює,
Не    п’є    пива,    тільки    чачу,
І    найкраще    брейк    танцює.

В    міру    стриманий,    поважний,
В    нас    кохання    -    до    безтями,
Тихий,    лагідний,    уважний,
І    в    науці    добре    тямить.

Дуже,    мамо,    я    щаслива,
В    цьому    ти    не    сумнівайся,
Ти    побачиш,    Гіві    -    диво,
І    мені    такий    дістався!

Мама    слухала,    зітхала,
І    промовила    до    Лери:
-Запроси    його    на    вечір
І    поклейте    вдвох    шпалери.

І    під    час    роботи    пильно
Придивись,    моя    дитино,    
То    відкриється    для    тебе
Зовсім    інша    вже    картина:

Ти    побачиш    -      зразу    стане
Він    сердитий,    як    собака,
Серед    ночі    Гіві    буде
І    падлюка,    й    скотиняка,

Грубіян,    козел    дебільний,
Хам,    бездара    і    ледащо,
Проклинати    його    будеш
І    життя    своє    пропаще.

Ця    стосується    наука
Всіх    дівок,    не    тільки    Лери:
Щоб    заміжжя    удалося  –
То    поклейте    вдвох    шпалери!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822025
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Володимир Верста

Зоряний художник

Не  знайдеш!  Ні!  Мене  у  цьому  світі
Давно  уже  немає,  тільки  тінь
Обривисто  блукає  на  зеніті
Поміж  далеко  сяйних  мерехтінь.

Я  там,  де  вітер  обіймає  віти,
Де  хвилі  відбивають  моря  синь,
Там  я  малюю  зоряні  графіті,
Пізніше  бачиш  ти  це  уві  сні…

Знайди  мене!  О  ні!  Не  серед  лану
І  в  горах  не  шукай,  та  у  лісах
Між  хвилями  широкого  лиману

І  не  віднайдеш  там,  де  лине  птах.
Я  тут!  Дивись!  У  серці!  Не  омана!
А  вже  тепер  і  на  твоїх  вустах.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  19.07.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822020
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дівчина - калина ( слова до пісні)

Промінь  сонця  вирвався  на  волю,
Пригорнувсь  до  милої  обняв.
Посміхнувся  хмарам,  небу,  полю
І  від  щастя  всіх  розцілував.

Прокидались  гори  і  долини,
Пахощі  полинули  земні.
В  білій  сукні  дівчина  -  калина,
У  вінку  голівонька  її.

Забаривсь,  не  їде  наречений,
Мабуть  десь  в  яру  забуксував.
З  вітром  шепіт  прилетів  від  клена,
Він  її  коханою  назвав.

Посміхнулась  дівчина  -  калина
І  кохання  клену  віддала.
У  думках  його  була  єдина,
Кожен  рік  для  нього  лиш  цвіла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821954
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Амадей

Розмова з серцем.

Чого  ти  серденько  принишкло,
Забудь  свій  сум,  забудь  печалі,
Кохана  ось  де,  поруч,  близько,
З  нею  пісні  нас  повінчали.

Вінчали  нас  у  небі  зорі,
І  місяць  свідком  був  на  небі,
Була  казкова  ніч  надворі,
Що  ще  тобі,  серденько,  треба?

Невже  так  хочеться  буть  поруч?
Тепла  і  ніжності  бажаєш?
Ти  кличеш  в  снах  іі  щоночі,
Чому  ти  серденько  страждаєш?

І  вмить  серденько  розімліло,
Для  мене  кращоі  немає,
Вона,  мов  зірка  в  небі  світла,
Й  зізналось  :"Я  іі  кохаю  !"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821940
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Ганна Верес

Київ на Водохреща кипів (Події, що відбувалися у нас 5 років тому) .

Нуртує-б’є    в    гарячих    жилах    кров,
І    зупинить  її  вже    неможливо;
Гранати,  кулі  і  нічний    покров  
Зберуть  достойне    історичне    жниво.
І    водомети  ту  не    спинять  кров,
Морози,  острах    мозок    не    остудять,  
Бо  нами    рухає  лише    свята    любов    –
Ми,  українці,  вільні,    чесні  люди!


Щаслива    я  і  горда    саме    тим,  
Належу  що    до    вільного    народу:  
Не    залякати    й  не    перемогти,
І    на    коліна    він  не    стане    зроду.


За    всю  історію    вже    стільки    натерпівсь,  
Що    розгубив    останні  краплі  страху,  
Тож  на    Водохреща    наш  Київ    закипів
І    цим  урятував    народ    від    плахи.
В    цю  ніч  і  світ,  і  мій    народ    не    спав    –  
Своє    він  право  боронив    уміло,  
Державу  від    свавілля    рятував  
Молитвою,  коктейлем  і  камінням.

Безмежно  горда    я    й    щаслива  саме    тим,  
Належу  що    до    вільного    народу:
Не    залякать  його    і  не    перемогти,  
І    на    коліна    він  не    стане    зроду.
20.01.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821857
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Веселенька Дачниця

ЧАСТІВКИ

                                                                                     
Перестали  ми  сміятись,                                                                      І  нащо,  скажіть  із  ранку,                      
Самі  винуваті  –                                                                                              Мені  рахуба  отака!
Ходим,  ледве  тягнем  ноги,                                                            Сонна  вибігла  із  хати
Мов  чимось  напхаті.                                                                              І  присіла…  на  їжака  !
                 *  *  *                                                                                                                                    *  *  *
Новорічні    свята  в  нас                                                                        Ой  впаду!  Який  орел,          
Це  важка  робота:                                                                                      Як  гарно  посміхається!
Олів’є,  сир,  голубці  -                                                                            В  зуби  «двинули»  йому
До  сьомого  поту.                                                                                        Рот  не  закривається.
               *  *  *                                                                                                                                      *  *  *
Помінявся,  мабуть  світ,                                                                      Зимові  свята  у  нас  -
Чи  щось  інше  стало.                                                                              По  два  їх  і  зразу  !
Сьому  бабу  міняє  Боря,                                                                    Наготовили  салатів
Усе  йому  мало.                                                                                              По  свинячім  тазу.
             *  *  *                                                                                                                                        *  *  *
Вже  доїли  ми  козу,                                                                                  У  сусіда  –  деревій,
Осталась  лише  шкура.                                                                      В  мене  росте  гречка.
Моя  зшила  полушубок                                                                      Любитиму  тебе  вічно  -
Стрибає,  як  дура.                                                                                    Почеши  яєчка.
             *  *  *                                                                                                                                        *  *  *
Вредне  бісове  створіння!                                                                Прибіг  кум  до  куми,
Що  ж  ви  наробили?                                                                                Що  казати,  не  знає.    
Не  встиг  зайти  до  куми  -                                                            -  Ти  вже  куме,  щось  роби,  
Жінці  доложили…                                                                                      Як    Петра  немає.
             *  *  *                                                                                                                                        *  *  *
Закінчилися  свята,                                                                                  У  синів  такі  жінки,
Настала  відлига.                                                                                        Як  у  горлі  кістка.
Василь  так  назасівався  -                                                                Якщо  зробиш  щось  не  так  -                                  
Язиком  не  двига…                                                                                    Це,  мабуть,  невістка.
                                                                                                                                                                                                           15.  01.2019

                                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821555
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 18.01.2019


НАДЕЖДА М.

Стара, як світ, історія оця

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTDY8tBDv00[/youtube]

Коли  ішов,  просила:
залишайся.
Але  пусті  були  мої
слова...
Забути  ти  мене  
не  намагайся.
Це  пам"ять  не  дозволить,
бо  жива.
І  раз  -у  -раз  торкатиме
у  груди,
І  солоніше  буде  вже  сльоза.
Від  цього  ти  не  дінешся
нікуди.
Стара,  як  світ,  історія  оця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821835
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019


Надія Башинська

РАДІЙМО ДНЮ, ЯКИЙ НЕСЕ ЖИТТЯ!

         Радіймо  дню,  який  несе  життя.  Радіймо  дню,  який  несе  прозріння.
Багато  днів  похмурих  і  ясних  треба  рослині,  щоб  дала  насіння.
А  те  насіння  силу  має  вже,  у  себе  міць  воно  тих  днів  ввібрало.  Та  знаєм  
ми,  що  й  холоди  гули,  його  не  тільки  сонце  зігрівало.  
То  ж  гнулося  від  бур  і  від  вітрів,  хилилось  долі  часто...  та  вижило.
Насіння  сходи  дасть!  Заплодоносить  рясно.
         Варто  приймати  й  нам,  що  Бог  дає.  Зміцніють  сили.  Здолаєм  перешкоди.
О!  Як  нелегко  все  в    житті  пройти...  Та  все  ж  іди!  Іди...  Не  зупиняйся.
 Будуть  перемоги.  Для  тебе  є  рожевий  цвіт  весни,  далекі  і  близькі  дороги.
         Усе,  що  в  долі  є...  Приймай.  Твоє.  Твій  час.  Твоя  пора.  Твоє  прозріння.  
Іди  вперед  і  розсівай!  Хай  сходить  і  росте  твоє  насіння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821834
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Нелегко підкорять словесну скелю

Слова  блукають  у  сухій  пустелі,
Шукаючи  цілющої  оази,
Пронизані  ліричною  пастеллю,
З  передчуттям  незвіданої  фази.

Лише  пісок  із  вітром  на  заваді,
Що  розсипають  суміш  без  потреби.
Як  хочеться  тієї  волі-зваби.
І  шансу  того,  що  дарує  Небо.

Вологою  наповню  я  пустелю,
Щоб  ожило  коріння  соком  сили.
Нелегко  підкорять  словесну  скелю,
Щоби  літать,  літать,  мов  птах  стокрилий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821830
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов і сльози

Холодний  дощ  періщить  у  вікно,
Заплакала  зима,  заголосила.
Довкола  стало  сірим  полотно,
Яке  вона  із  радістю  білила.

Розгнівавсь  дощ  на  подру́жку  свою,
Що  віддала  вона  любов  морозу.
Тому  накликав  хмару  дощову,
Даруй  тепер  йому,  ти  зимо,  сльози.

Мороз  втішати  зимоньку  почав,
Не  плач  кохана,  будуть  переміни.
Він  палицю  свою  до  рук  узяв
І  заморозив  дощові  краплини.

На  землю  знову  полетів  сніжок,
Хурделиця  -  матуся  посміхнулась.
І  білий  пух  упав  на  поріжок,
Зимова  казка  радо  повернулась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821801
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019


Ганна Верес

Епоха геніїв дарує

Епоха  геніїв  дарує
Чомусь  нечасто.  Так  бува.
Знання  той,  мудрість  генерує,
Навколо  світло  розлива.
Та  не  завжди  всі  розуміють
Його  покликання  душі:
Хтось  душу  травить  гірше  змія,
Той  вкусить  боляче  вірші.

Усе  те  відчуває  геній,
Відповісти  ж  не  має  сил  –
Він  важливіші  має  гени:
Землі  світило  він  і  син.
Епоха  геніїв  дарує,
Про  це  відомо  майже  всім.
Не  одягнуть  такому  збрую,
Бо  служить  Богу  і  красі!
20.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821744
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 18.01.2019


Ганна Верес

Коли пів серця в матері відтято

Жаліти  звикли  діточок-сиріт,
А  сиротою  ж  може  бути  й  мати.
Чому  ж  про  неї  забуває  світ,
Коли  пів  серця  в  матері  відтято?
Коли  вона  не  сина  чи  доньку,
А  хрест,  граніт  холодні  обіймає.
А  ті  сльозу  п’ють  матінки  гірку,
Котра  струмочком  із  очей  стікає.

О,  скільки  ж  їх  –  нещасних  матерів,
Котрі  довіку  сиротами  стали,
Чиїх  дітей  Всевишній  не  вберіг,
А  в  кожної    душа  жива  –  не  з  сталі!
Молімося  ж  за  тих,  кому  біда
Засіяла  сніги  так  рано  в  коси,
Хто  кожен  день  і  молиться,  й  рида,
І  тільки  миру  для  усіх  нас  просить!
13.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821740
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 18.01.2019


Ніна Незламна

Хочу танцювати / слова до пісні /

1
Ішла  дівка  до  криниці
Їй    назустріч  Петрик
 В  селі  нині  вечорниці
В  парку  грав  оркестрик
Пр
Дай  в  уста  я  поцілую
Подарую  квітку
Хочеш  танець  затанцюю
Ну  отой  «Чечітку»
Ой,  ой,  ой,  ой  –  хочу  танцювати
Ой,  ой,  ой,  ой  -  тебе  обіймати
2
Нащо  люба  та  водиця
 Йдемо  погуляєм
Будеш  моя  лебедиця
В  вальсі  покружляєм
Пр
Дай  в  уста  я  поцілую
Подарую  квітку
Хочеш  танець  затанцюю
Ну  отой  «Чечітку»
Ой,ой,ой,ой  –  хочу  танцювати
Ой,ой,ой,ой  -  тебе  обіймати
3
Будеш  кралею  моєю
Червоненькі  щічки
Назву  тебе  я  своєю
Зустрінемо  нічку
Пр
Дай  в  уста  я  поцілую
Подарую  квітку
Хочеш  танець  затанцюю
Ну  отой  «Чечітку»
Ой,  ой,  ой,  ой  –  хочу  танцювати
Ой,  ой,  ой,  ой  -  тебе  обіймати
4
Ти  поглянь  я  парубійко
До  того  ж  моторний
Будем  мати  діток  двійко
Й  будинок  янтарний..
Пр
Дай  в  уста  я  поцілую
Подарую  квітку
Хочеш  танець  затанцюю
Ну  отой  «Чечітку»
Ой,ой,ой,ой  –  хочу  танцювати
Ой,  ой,  ой,  ой  -    тебе  обіймати
5
Ніжно  голову  схилила
У  очах  іскринки
Вже  під  руку  підхопила
З  вуст  збирав  краплинки
Пр
 Дай  я  ще  раз  поцілую
Подарую  квітку
Хочеш  танець  затанцюю
Ну  отой  «Чечітку»
Ой,ой,ой,ой  –  хочу  танцювати
Ой,  ой,  ой,  ой  -    тебе  обіймати
Ой,ой,  ой,  ой  –  ти  моя  лебідка
Місяць  в  небі  ясноокий,  буде  нам  за  свідка…
                                                 
                                                                                     17.01.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821732
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019


НАДЕЖДА М.

Його, як і минуле, не впіймать. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MvGtVBtqQoM
[/youtube]
В  кафешці  темно,  тихо,
Спокій.
Лиш  штори  
дихають  злегка.
Чом  смутку  апогей  
такий  високий?
Метіль  у  душу  тихо
заповза...
Кидаю  погляд  на
знайомий  столик.
Все  намагаюсь  щось
знайоме    відшукать.
Як  і  тоді,  забився  в  скло
метелик...
Його,  як  і  минуле,
не  впіймать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821718
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тільки ти ( слова до пісні)

Довкола  падає,  кружляє  сніг,
Він  замітає  стежки  і  дороги.
Сріблястим  кришталем  у  душу  ліг,
Забрав  із  серця  всі  мої  тривоги.

Приспів:

Тільки  ти  -  шепоче  зима,
Тільки  ти  -  нікого  не  треба.
Тільки  ти  і  зустріч  одна,
З  нами  поруч  зоряне  небо.

Приспів:

Я  пригорнусь  до  тебе  в  тишині,
Сніжинкою  впаду  на  твої  вії.
Ти  усміхнешся  ніжно  так  мені
І  збудуться  мої  завітні  мрії.

Я  про  кохання  розповім  тобі,
Про  ночі  ті  самотні  і  холодні.
Думки  мої  мов  лебеді  в  журбі,
Несуть  мене  у  теплий  край  сьогодні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821692
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Надія Башинська

РАДІЄ СОНЦЕ ЗАВЖДИ РАНКУ!

         Радіє  Сонце  завжди  ранку,  Земля  вдягає  вишиванку,
лунає  чийсь  веселий  сміх...  А  я  пишу  вірші  для  всіх.
Весела  пісня  в  них  дзвенить  й  так  хороше  усім  нам  жить!
В  них  ночі  зоряні,  світання,  світла  надія  і  кохання.  
І  квітнуть  вишні  біля  хати,  і  яблук  урожай  багатий.  І  жито...
Жито  в  чистім  полі,  як  гімн  життю,  подяка  долі.    
Щаслива  світиться  в  нім  днина,  бо  ж  кожна  золота  зернина.
Злітає  жайвір  тут  за  хмари,  тополі  жайвір  є  до  пари.
         У  моїх  віршах  неба  просинь...  весна  в  цвіту,  і  щедра  осінь.
Про  щастя  кожне  слово  мріє,  то  ж  в  холоди  зігріть  зуміє.
Є  під  вікном  калина  пишна,  і  колискова  дзвенить  ніжна,
бо  слово  горнеться  до  слова...    барвами  грає  рідна  мова!
Живе  в  них  Віра  в  добрий  час  й  Любов,  й  Пошана  до  всіх  вас.
         Радіє  Сонце  завжди  ранку,  Земля  вдягає  вишиванку,
лунає  чийсь  веселий  сміх.    А  я  пишу  вірші  для  всіх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821669
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кришталеві почуття

Ти  розбив  почуття  на  шматочки  кришта́лю,
Не  зберіг  ту  надійну  і  вірну  любов.
Не  повинно  так  бути,  я  добре  це  знаю,
Повертатись  туди  більш  не  хочеться,  знов.

Нехай  сніг  замітає  сліди  не  бажанні,
Я  не    хочу  більш  чути  порожні  слова.
Заморозив  мороз,  те  гаряче  кохання,
Посприяла  у  цьому  холодна  зима.

Я  весну́  почекаю  і  теплого  літа,
Коли  птах  заспіває  веселих  пісень.
Буде  днем  тим  ласкавим,  кохання  зігріте,
Закружляє  у  вихорі  знов  карусель.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821559
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Ганна Верес

Реве та стогне Дніпр широкий

«Реве  та  стогне  Дніпр  широкий»,    –
Над  Україною  звучить,
Там  не  лише  Дніпра  неспокій    –
Душа  народу  там  кричить.  

«Реве  та  стогне  Дніпр  широкий»  –
То  України  є  портрет,
Яку  любив  десятки  років
Так  самовіддано  поет.

«Реве  та  стогне  Дніпр  широкий»  –
В  словах  цих  –  туга,  велич,  біль.
Вкраїну  теж  люби  не  збоку,
Бо  мати  є  вона  й  тобі.

«Реве  та  стогне  Дніпр  широкий»…
Ці  Кобзаря  святі  слова
Благословляють  нас  на  кроки  –
Добром  лиш  душі  засівать!
23.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821603
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Ганна Верес

Загубилось село

Загубилось  село  поміж  заростей-хащ,
Загубилась  до  нього  й  дорога…
Чи  в  людських  потонуло  далеких  гріхах,
Що  ніхто  не  турбує  порогу?

Тільки  вирви  чорніють  від  хатніх  очей,
Перекошені  втомою  двері…
Скільки  знали  вони  тут  і  днів,  і  ночей!
Скільки  різних  розмов  при  вечері!

Веселили  їх  танці  весільні  й  пісні,
Щедрувальників  цілі  ватаги…
Дивний  клекіт  лелек  чарував  повесні,
Як  вертались  крилаті  бродяги.

Зникли  люди…  Й  лелеки  цей  кинули  рай…
Мо’,  тепло  їх  людське  зігрівало?
Ластівки  не  вертались  в  засмучений  край…
Так  село,  мов  людина,  вмирало…

Загубилось  село…  Де-не-де  стіни  хат…
Та  чи  діждуть  когось  їх  пороги?
Чи  в  людських  потонуло  далеких  гріхах?
Бур’яном  дичавіє  дорога…
13.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821601
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


НАДЕЖДА М.

А ти прийдеш тоді

А  ти  прийдеш  тоді,
як  місяць  вповні
З-за  хмари  визирне 
В  той  час.
І  так  захочеться  тобі
Забути  вчинки
всі  гріховні,
Допоки  вогник 
ще  не  згас.

І  тліє  ледве  ще  жаринка,
Їй  вітер
сили  додає.
Поки  тримає  й  соломинка..
Чи,  може,  
просто  так  вдає?

Природи  сили  відкидаєш.
Спішиш  допоки
ще  є  час
Чому  спішить?Бо  добре  знає,
Стікає  краплями  
                                             вже
                                                         шанс...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821502
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Ганна Верес

Це ті, хто історію творять

Це  ті,  хто  історію  творять
І  нам  зігрівають  серця,
Сльозину  такі  не  зронять,
Обравши  стежину  борця.
А  це  не  лише  почесно,
Адже  ризикують  щодня,
Сам  ворог  ніяк  не  щезне  –
Вже  Крим,  пів  Донбасу  відняв.  
Іде  боротьба  історична
За  кожну  клітинку  душі.
Для  нас  і  для  світу  –  незвична,
Бо  ж  ніби  були  не  чужі…
Гірчить  полином  минуле  –
Вернись  крізь  століття  чи  два,
Дізнаєшся,  як  нас  гнули
Московія,  ляхи,  Литва…

Й  мурахи,  й  мороз  –  по  спині,
І  біль  пече  до  кісток…
Здавалося,  горе  неспинне…
І  дюжини  дві  пасток
Для  нашого  патріота,
Який  сказав:  «Я  не  раб!»
Такий  не  боявсь  роботи,
Він  у  боротьбі  згоря,
Забувши  про  рід,  про  себе
(По-іншому  жить  не  вмів),
Й  розгублене  зрило  небо…
Здавалося,  й  Бог  німів…
Борець  схожий  на  титана,
Хотів  захистить  усіх…
Й  зоря  його  гасла  рано:
В  неволі  він  жить  не  міг!
Такі  лиш  історію  творять…
9.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821487
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Ганна Верес

Поезія

Поезія  –  не  просто  слів  потік,
Заплетений  у  ту  чи  іншу  риму,
Її  творцями    є  й  були  лиш  ті,
Кого  намітив  Бог,  дав  вільні  крила.

Пливе  поезій  витканий  потік
Зі  слів,  яким  ніхто  не  знає  ліку,
Та  він  для  всіх  важливий  у  житті,
Якого  б  не  були  ми  з  вами  віку.
26.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821485
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Амадей

Лялька , переклад з п"яного на тверезу (жарт)

Лялька

Одного  разу  автор    п"яний,
Рішив,  пожартувать  словами,
Він  слово  "нянька",  словом  "лялька"  замінив,
Чим  непогано  друзів  насмішив.
Тверезий  поміняв  назад  слова,
І  ось  готова  версія  нова.


НЯНЬКА

Лежала  нянька  на  кроваті,
Красива,ніжна,  пишнотіла,
Коли  я  гладив  іі  тіло,
Вона  тремтіла  й  червоніла.

Коли  дививсь  я  в  іі  очі,
Вона  всміхалася  чарівно,
Я  пригортав  іі  щоночі,
Й  такий  я  був  тоді  щасливий.

Я  вірив  що  у  кожній  няньці,
Всередині  живе  богиня,
Коли  іі  я  ніжно  пестив,
Мурахи  бігали  по  спині.

Коли  я  ніжив  іі  тіло,
Я  й  сам  тремтів,  мов  лист  зелений,
І  так  мені  тоді  хотілось,
Почути  ніжне  щось  від  неі.

Та  все  минуло,  відшуміло,
Вже  скроні  вкрилися  снігами,
Коли  в  снах  бачу  гарне  тіло,
Ту  няньку  згадую  ночами.

Згадав  і  серце  знов  заграло,
І  знов  в  дитинство  захотілось,
Багато  дечого  згадалось,
Неначе  в  сні  все  пролетіло.

Я  в  спогадах  злетів  до  Раю,
На  серці  враз  приємно  стало,
Була  гарненька  в  мене  нянька,
І  головне,...як  забавляла!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821499
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загадка для кохання

Кохання  -  то  загадка  для  душі,
Кохання  -  то  поема  для  поета.
Кохання  -  то  усі  мої  вірші,
Відкрите  серце  музики  куплета.

Кохання  -  то  богема  дивних  снів,
Кохання  -  недоспа́ні  наші  ночі.
Кохання  -  то  Амура  стріли  в  ціль,
Переживання  і  думки  дівочі.

Кохання  -  то  стривожені  серця,
Кохання  -  поцілунки  до  світання.
Кохання  -  коли  двоє  до  кінця,
Ця  вічність  -  є  загадка  для  кохання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821482
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Зимове резюме, додай снаги

Здається  чистим  резюме  зими,
Бо  жодної  не  видно  плями.
Але  в  хурделиці  кохання  мис,
І  лід  блищить  на  свіжих  зламах.

-  Дійти  б  безвізово  крізь  заметіль,
Вину  б  розгладити  і  тіні,
І  розірвати  аксіоми  кіл,
І  відродить  нові  клітини,  -

Так  брьохкали  думки  через  сніги,
І  серце  допікала  туга.
Зимове  резюме,  додай  снаги,
Хтось  прагне  подолати  хугу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821481
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Катерина Собова

Мiстика

Молодий    хлопчина    Ваня
Був    засліплений    коханням:
Знав,    що    тільки    його    Настя
Принесе    у    хату    щастя.

Закохався    -    одружився,
І    побачив    -    помилився.
Стала    Насточка    ревнива,
І    сварлива,    і    лінива.

Все    Івану    дорікала:
-Краще    б    я    тебе    не    знала!
Пригадай    знайомство    наше:
В    парку    я    і    друг    мій    Паша,

Раптом    грім,    страшенна    злива
(Отаке    буває    диво),
Паша    втік    із    переляку,
А    я    мокра,    як    собака

Залишилась    біля    дуба,
Цокотіли    в    мене    зуби,
Навіть    тіло    все    здригалось  –
Дуже    блискавки    боялась.

Десь    раптово    ти    узявся,
Кажеш    -    зразу    закохався…
Така    зустріч    була    наша,
Жаль,    що    не    вернувся    Паша.

-Я    не    вірив,-    Ваня    каже,-
Що    природа    все    підкаже:
Мене    небо    рятувало,
Знаки    ясно    подавало!

Блискавка    стріляла    з    хмари,
Щоб    не    були    ми    у    парі,
Вітром    з    ніг    мене    збивало
І    до    тебе    не    пускало.

Сипав    град,    як    горошини,
В    колесі    -    пробита    шина,
Злива    страху    додавала,
Хіба    цього    було    мало?

Поховалися    всі    звірі…
Тепер    в    містику    я    вірю,
І    яка    в  жінок    порода  –
Все    підкаже    вам    природа!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821435
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Valentyna_S

Отака зима

Віддала  всі  самоцвіти
Ювелірам  на  прикраси.
За  п’ятьма  мостами  літо--
Й  на  шляху  ще  грузький  насип.

Реп’яхами  липнуть  брошки
Із  цирконів  і  кристалів,
Та  вже  сонце  чистить  ложки,
Щоб  черпати  воду  талу.

Полотном  повзуть  хмарини.
Без  рубців  воно  —  на  крижмо.
Потічки  течуть  із  ринви
У  її  часопис  сніжний.

Їй  мороз  старий  на  поміч
Не  завжди  прийти  захоче.
Краще  віршів  візьме  томик
І  читатиме  до  ночі.

Не  танцює  завірюха,
І  не  свище  в  дуду  вітер.
Порошить  лиш  потеруха  -
Хтось  нізчимний  засік  витер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821411
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Крилата

УСВІДОМЛЮЮ

Усвідомлюю  це,  що  мені  з  ним    ніколи  не  не  бути,  
Що  нас  сонце  не  збудить  промінням  на  ліжку  однім,
Що  пуста  половина  на  ньому  –  мої  атрибути,
Що  довіку  самотністю  пахнути  буде  мій  дім.  

Що  удвох  нам  не  звідати  тайни  прадавнього  лісу,  
Не  закутатись  в  вітер  квітучих    карпатських  вершин.
Не  для  нашої  пари  в  театрі  піднімуть  завісу.
Одне  одним  не  нам  піклуватися  аж  до  морщин.

Усвідомлюю  це.  Ну  хіба  не  тямуща  я,  люди?
Тільки  іноді  в  серці  займеться  від  чогось  вогонь.
І  так  хочеться  вткнутись  лицем  йому  просто  у  груди
І  завмерти,  вслухаючись  в  арію  серця  його.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821397
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Ганна Верес

Степ донецький… почорнів

Степ  від  краю  і  до  краю…
Він  з  вітрами  гомонить…
Ранок  розсипа  коралі,
Натягає  срібну  нить.
Дике  поле  розляглося
В  даль  далеку  і  у  шир.
Небо,  ніби  натяглося,
Доторкнулось  до  вершин
Териконів,  що  на  сході.
Й  заблукали  в  сивину.
Скільки  зна  воно  походів
І  з  війни,  і  на  війну!
Та  сьогодні  німотою  
Степ  донецький  не  стражда,
Стрівся  з  правдою  святою…
Всюди  бачиться  біда.
Не  коралі-оксамити
Неба  шмат  спостеріга,
А  поранених  і…  вбитих…
Топче  ворога  нога
Степ  донецький,  преширокий…
Переритий.  Почорнів…
Йдуть  бої  не  день  –  вже  роки.
Кращі  гинуть  у  війні…
Крик  ворон  несамовитий…
Гине  ж,    плавиться  земля…
Степ,  журбою  оповитий,
Проклина  царів  з  Кремля!,,
12.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821379
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мрії

Я  у  мріях  блукаю  так  часто,
Там  ніхто  не  образить  мене.
Бо  всміхається  радісно  щастя
І  тікає  далеко  сумне.

Зустрічаюся  в  мріях  з  тобою,
Там  де  вишні  розкинули  цвіт.
Моє  серце  не  знає  більш  болю,
Переходимо  річку  у  брід.

Мої  мрії,  де  ти,  де  кохання,
Солов'їні  пісні  у  саду.
З  неба  зірка  всміхається  рання,
Коли  я  на  побачення  йду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821343
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019


Lana P.

НОВОРІЧНЕ — СПОКОНВІЧНЕ

Дмухає  холодом  грудень  навскіс,
Кралю  смарагдову  в  хату  заніс,
Хвойні  масла  і  морозяний  дух.
І  споконвічний  святковий  йде  рух  —

Світло  гірлянд,  ялинковий  декор…
Визирнув  місяць  мигдальний  з-за  штор  —
Виструнчив  спину,  натяг  тятиву,
Через  віконце  пускає  стрілу.

У  фейєрверках  лунає  “салют!”.
Випливли  зорі  із  темних  кают,
Замиготіли  між  тисячі  свіч
У  новорічну  засніжену  ніч.                              26/12/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821294
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019


Ганна Верес

Оберегом правда хай стоїть!

Твою  молитву,  мамо,  чую  з  раю,
Вона  за  Україну,  всіх  дітей,
І  те,  як  любиш  нас,  я  добре  знаю,
І  чую,  що  війна  іще  гуде.
Та  Україну,  мамо,  не  здолати,
Бо  це  Всевишнім  обрана  земля,
Він  не  дозволить  волю  поховати  –
Нема  такої  сили  у  Кремля.

Нема  такої  сили  і  не  буде:
Життям  героїв  сплачено  за  це.
Ми  працьовиті,  добрі,  горді  люди,
Та  кожен  з  нас  готовий  стать  бійцем
Навіть  тоді,  коли  ми  вже  над  вами,
І  в  небі  не  один  наш  батальйон
Тих,  котрі  долю  в  боротьбі  кували,
Хто  душу  не  віддав  свою  в  полон.

Борімося  і  Бог  нам  допоможе,
А  оберегом  Правда  хай  стоїть,
Й  ординців,  однозначно,  переможем  –
Це  вже  не  стогін  –  заклик  це  століть!
10.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821266
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ангел нас благословляє ( слова до пісні)

Угорі  на  небесах  ніжні  Ангели  живуть,
Вони  шлють  нам  чудеса  і  кохання  бережуть.
Срібним  снігом  застелило  всі  навколишні  шляхи,
Нам  послало  біле  диво,  не  проїхать,  не  пройти.

Приспів:

А  в  душі  любов  нас  зігріває,
Б'ється  і  тріпоче  серденько  моє.
З  неба  Ангел  нас  благословляє,
Посилає  щастя  нам  обом  своє.

Теплим  променем  ясним,  серце  запалає  враз,
Збулись  мрії  чарівні,  казка  знов  прийшла  до  нас.
Ми  у  казці  із  тобою  закружляєм  диво  -  вальс,
Зачаровані  любов'ю,  Ангел  поєднає  нас.

Приспів:

Я  так  вдячна  за  кохання  Ангелу  своєму,
Що  він  кинув  зірку  ранню,  освітив  всю  Землю.
І  тепер  я  тільки  рада,  за  кохання  чарівне,
Дивна  Ангела  порада  щоби  ти  зустрів  мене.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821221
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Надія Башинська

ОЙ У ПОЛІ У ШИРОКІМ ЖИТО КОЛОСИТЬСЯ!

Ой  у  полі  у  широкім  жито  колоситься.
А  у  нашій  Україні  доля  веселиться.
Бо  є  щедрий  коровай  у  кожній  хаті.
Будьмо  багаті!

Ой  у  полі  у  широкім  пшениченька  родить.
А  по  нашій  Україні  світла  радість  ходить.
Бо  є  в  кожному  дворі  вівці,  корови.  
Будьмо  здорові!

Ой  над  полем  над  широким  жайівір  в  небі  в'ється.
Тепер  нашій  Україні  ясний  день  всміхнеться.
Бо  весела  в  світі  в  нас  дружна  родина.
Доля  щаслива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821192
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019


НАДЕЖДА М.

Тому ж ти чорний і лихий

Слизька  дорога...Пада  сніг.
Гріхи  природи  засипає.
Деревам  вже  по  пояс  ліг...
Зимова  нічка  догорає.

Останній  промінь  кинув  місяць,
Сніги  ледь  сріблом  притрусив.
А  вітер  щось  із  снігу  місить,
Зірки  десь  ранок  розгубив.

Така  невинність  у  природі,
Земля  ледь  груди  підійма.
Відкриє  віки  при  нагоді,
А  там  мете,  мете  зима.

А  очі  біле  все  вбирають,
Душа  щедрішою  стає.
В  повітрі  мрії  зависають,
Зима  від  мрій  оцих  цвіте.

Та  десь  узявся  чорний  ворон,
Все  біле  це  не  по  нутру.
Йому  б  не  білі  фарби  -  чорні,
Змагатись  з  вітром  у  яру.

Від  білизни   чомусь  він  сліпне,
А  від  народження  глухий.
Оця  краса  вся  недоступна...
Тому  ж  ти  чорний  і  лихий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821087
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 102

[b]Замела  метель  миленка
Этой  снежною  зимой.
Я  тянула,  как  теленка
За  веревочку  домой.

Пролетевший  Новый  год
Горький,  словно  редька.
Мне  покоя  не  дает
Шляющийся  Петька!

Дед  Мороз  признался  Мане
Я  к  тебе  с  любовью,  Мань!!
А  не  смог  сегодня  в  бане,
Без  ВИАГРЫ  -  дело  дрянь!!

Надоели    жутко  всем!
Бабушки  на  лавочке.
Кто?  К  кому?  Зачем?
Все  наводят  справочки.

В  воскресенье  в  нашем  клубе
Насмотрелись  мы  всего!
Приставал  дед  Митя  к  Любе
И  добился  своего.

Растопила  печку  Люба
Съел  огонь  дровишек  треть,
Разогрелась  только  груба
А  Петра  не  разогреть!!

Что  ж  ты,  милый,  недоволен
Я  трудилась,  как  пчела
Распилила  сорок  брёвен.
Все  потом  в  сарай  снесла.

Отдыхала  я  в  Тунисе
На  меня  был  средний  спрос.
Я  мечтала  о  метисе.
А  подъехал  негритос.

Милый  сделал  предложенье
Батя  тиснул  на  него!
То  всего  предположенье,
А  ребенок  -  не  его!

Это  кто  такой  сердитый,
Петька,  чтоли?  Оляля!
Словно  бомж  в  трубе  -  не  бритый,
Ну  а  гонор  -  короля!!

Не  доели  оливье...
Две  кастрюли  точно
Говорю  своей  "свинье"
Доедай-ка  срочно...

Скоро,  скоро  на  работу!!!
Все  неделю  пьют  и  жрут!!
Каждый  праздником  измотан
А    излечит  -  только  труд.

Поздравляли  с  Рождеством,  
Девки  в  ЦУМе  модные,
Одиночки,  в  основном,
На  любовь  голодные..[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821080
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Орхідейно-білий ранок

Орхідейно-білий  ранок  снігом  пахнув,
Біла  орхідея  розцвіла  в  кімнаті.
Глянцеві    бурульки,  як  мовчання  пазли,
Ще  вночі  застигли    у  скляному  насті.

А  тепер  звисали,  мов  сліпучість  сонця.
Хвилювали  серце  новизною  часу,
Діставали  ніжно  і  чуттєво  донця.
У  зіницях  любий  виринав  анфасом.

Орхідейно-білий  ранок  таємничий.
Орхідея  біла  розцвіла  любові.
Імпульсом  до  дії  -  біла  мальовничість.
Крізь  мовчання  криги  пробивалось  слово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821105
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Ганна Верес

Між вчора й завтра – мости

У  заклопотану  мою  життєву  осінь,
Позичивши  у  марева  краси,
Не  в  гості  сивина  прийшла  –  назовсім.
Внучата  на  крилі.  Дорослий  син.

І  все  б,  здавалось,  так,  як  і  раніше,
Не  висохло  бажання  жить-творить,
Тільки  душа  –  складна  важлива  ніша  –
Зібрала  все,  що  послано  згори.

Мов  губка,  вона  все  завжди  вбирає
І  розпинає  долю  на  хресті…
Моє  життя  їй  не  здалося  раєм,
Адже  роки  прожиті  непрості.

А  може,  в  цім  і  є  сенс  існування:
Сім’ю,    набути  досвід,  сивину,
Пізнати  смак  і  зради,  і  кохання,
Самообману  зняти  пелену.

Улитися  у  світ  цей  самобутній,
В  гармонії  із  ним  себе  знайти,
Де  б  чергувалися  свята  і  будні,
Між  вчора  й  завтра  збудувать  мости.
27.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821097
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моя любове ( слова до пісні)

Коханий  мій,  коханий  мій,тебе  чекаю,
Багато  мрій,  багато  мрій  я  в  них  літаю.
Хоч  хуртовина  за  вікном  і  сніг  лапатий,
Тебе  коханий  перед  сном,  хочу  обняти.

Приспів:
І  нехай  хоч,  що  буде  у  зиму  цю  сніжну,
Шепотітимуть  губи,  так  ніжно,  так  ніжно.
Притулюся  до  тебе  в  кохані  зіллюся,
Я  не  можу  без  тебе  я  в  серці  лишуся.


Коханий  мій,  коханий  мій,  моя  любове,
Ти  зрозумій,  ти  зрозумій,  цей  день  казковий.
Ти  будеш  завжди  у  душі  в  моєму  серці,
Не  відпущу  бажаних  мрій  в  очах  озерце.

Приспів:

Коханий  мій,  коханий  мій,  зима  так  сні́жить,
Твої  слова,  твоє  тепло,  голубить  й  ніжить.
І  не  страшні́́́  нам  хуртовини  ні  морози,
Хай  на  обличчі  лиш  від  щастя  будуть  сльози...  

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821073
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Амадей

Лялька

Лежала  лялька  на  кроваті,
Красива,  ніжна,  пишнотіла,
Коли  я  гладив  іі  тіло,
То  вона  навіть  червоніла.

Коли  дививсь  я  в  іі  очі,
Вона  всміхалася  чарівно,
Я  пригортав  іі  щоночі,
Й  такий  я  був  тоді  щасливий.

Я  вірив,  що  у  кожній  ляльці,  
Всередині,  живе  богиня,
Коли  іі  я  ніжно  пестив,
Мурахи  бігали  по  спині.

Коли  я  ніжив  іі  тіло,
Я  й  сам  тремтів,  мов  лист  зелений,
І  так  мені  тоді  хотілось,
Почути  ніжне  щось  від  неі.

Та  все  минуло,  відшуміло,
Вже  скроні  вкрилися  снігами,
Коли  в  снах  бачу  гарне  тіло,
Ту  ляльку  згадую  ночами.

Згадав,  і  серце  знов  заграло,
І  знов  в  дитинство  захотілось,
Багато  дечого  згадалось,
Неначе  в  сні  все  пролетіло.

Я  в  спогадах  злетів  до  Раю,
На  серці  і  приємно  й  важко,
Тепер  сиджу  і  все  гадаю,
А  може  то  була  й  не  лялька?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821093
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Олеся Лісова

Не всерйоз

Заблукаю  у  білих  снігах
По  коліна  зайду  в  їхню  тишу
Тут,  без  свідків,  у  цих  берегах
Я  страждання  глибоке  залишу.

Як  могла  я  тоді  змовчать?
Почуття  у  собі  душити.
Якщо  любиш,потрібно  кричать
Щоб  усі  це  почули  в  світі.

Щоб  у  щасті  хоч  день  чи  рік
В  його  ніжних  очах  згубитись.
В  поцілунку  заснуть  навік,
Щоби  серце  забуло  битись.

Щоби  холод  душу  не  пік,
Одна  ватра  на  двох  горіла
Щоб  в  тепло  загорнутись  навік,
А  кохання,  як  сонце  гріло.

Не  судилось…Моя  вина.
Посміялась  з  його  кохання.
Не  всерйоз..,та  за  це  сповна
П’ю  самотність  і  розпач  й  страждання.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820969
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Амадей

Ода пісні

Без  пісні  не  живе  душа,
Без  пісні,  не  народиш  слова,
Не  буде  гарного  вірша,
Вона,  життя  мого  основа.

Мене  родили  солов"і,
І  вигодували  піснями,
Святу  любов  в  душі  моій,
З  піснями  я  вдихав  від  мами.

Я  пив  оту  Святу  Любов,
І  в  серці  пісня  пролунала,
Я  з  нею  відродився  знов,
Коли  мене  біда  топтала.

Я  пісні  вдячний  ще  й  за  те,
Що  повернула  щастя  жити,
Вкраінська  пісня,  -  то  святе,
Ну  як  цю  пісню  не  любити?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820965
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Амадей

Ода пісні

Без  пісні  не  живе  душа,
Без  пісні,  не  народиш  слова,
Не  буде  гарного  вірша,
Вона,  життя  мого  основа.

Мене  родили  солов"і,
І  вигодували  піснями,
Святу  любов  в  душі  моій,
З  піснями  я  вдихав  від  мами.

Я  пив  оту  Святу  Любов,
І  в  серці  пісня  пролунала,
Я  з  нею  відродився  знов,
Коли  мене  біда  топтала.

Я  пісні  вдячний  ще  й  за  те,
Що  повернула  щастя  жити,
Вкраінська  пісня,  -  то  святе,
Ну  як  цю  пісню  не  любити?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820965
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Амадей

Валі Ланевич в День народження.

Ну  як  іі  не  привітать,
Таку  чарівну,  ніжну,  милу,
Посеред  цих  Зимових  Свят
У  Ювілейний  день  красивий.

Сьогодні  в  Валі  ювілей,
Така  красива,  гарна  дата,
Що  Сам  Господь  благословить
Таку  красуню  привітати.

Хай  ллється  щастя  через  край,
Достатку  дім  хай  повен  буде,
У  Вашому  житті  нехай
Стрічаються  лиш  добрі  люди.

Сьогодні  гості  принесуть
Тепла  і  радості  багато,
Нехай  же  завжди  у  душі
У  Вас  весна  буяє  й  свято.

Хай  легко  пишуться  вірші,
Пісні  лунають  й  серенади,
І  той,Єдиний  для  душі,
Хай  завжди  з  Вами  буде  рядом.

Хай  неземна  Свята  Любов
Вам  ніжно,  сонцем,  душу  гріє,
Нехай  збуваються  бігом
Всі  Ваші  мріі  і  надіі.

Хай  поруч  будуть  завжди  в  Вас
Кохання,  вірність,  ніжність,  ласка,
Усе  життя  буде  для  Вас
Неначе  новорічна  казка.

Нехай  Святий  Господь  з  Небес
Вас  супроводжує  зорею,
Я  лише  хочу  ще  і  ще
Вас  привітати  з  ювілеєм.

       ЩАСТЯ  ВАМ  !!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820956
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Жадана

А  він  жадав  прозорості  небес,
Ранкової  тендітності  її  пелюсток.
І  сильних  хвилювань  бентежив  прес,
І  сонячне  видіння  доторкалось  бюсту.

А  він  жадав  очей  нічну  зорю,
Щоб  душу  сяйво  золотаве  лоскотало,
І  шовком  шелестів  від  сукні  рюш...
Принади  вабили,  і  знов  -  думок  коралі.

А  він  жадав,  жадав  її  усю,
І  ніжно  називав  трояндою  з  шипами,
Але  ж  охоплював  нещадно  сум:
Заміжньою  була  жадана  серцю  пані.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820859
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Valentyna_S

Замальовка

За  вісь  земну  тримає  ніч  планету,
Очима  пробирає  паралелі.
Заграла  сфера  «Місячну  сонату»
Холодної  зими  пісним  пастелям.

Ціп  кидає  зігріта  яворина,
Кленочки  в  жмурки  граються  в  пригірку.
А  поруч  двоє:    парубок  й  дівчи́на.
Своїй  коханій  він  дістане  зірку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820854
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


OlgaSydoruk

Добрый Гений отдыхает…

Сумрак  тЕнями  играет...
Дышит  свечечка  теплом...
Добрый  Гений  отдыхает,
Не  явившись  за  огнём...
А  закат  кровавой  тогой
Лёг  на  снежные  мосты...  -
Обожают  красный  Боги
На  полотнищах  любви...
От  чего  -  пришли  тревоги?..
Для  кого  -  нести  кресты,
Уплывая  на  пирогах
До  планеты  тишины?..
Я  сегодня  недотрога...
В  одиночестве  (вдвоём)...
И  моя  молитва  Богу
Нацарапана  пером...
Сумрак  тенями  играет...
Свечка  плавится  теплом...
А  мой  Гений  отдыхает,
Не  явившись  за  огнём...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820856
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Катерина Собова

Застуда

Зима    справу    свою    знає,
З    снігом    тут    не    забарилась,
І    як    часто    це    буває  –
Я    добряче    застудилась.

Бачу,    зовсім    кепська    справа.
Йти    в    аптеку    -    а    де    гроші?
Тут    я    зразу    пригадала
Метод    вірний      і    хороший.

Це    -    картопля    у    мундирах:  
Відварити,    розім’яти,  
Тоді    ковдрою    накритись  -
Пару    треба    цю    вдихати.

Розпочала    процедуру,
Бачу,    щось    не    вистачає…
Так    нашкодить    можна    здуру,
Невже    розуму    немає?

То    ж    взяла    під    ковдру    сала,
Хліба,    шинку,    огірочків,
Коньяку    маленьку    пляшку
Й    маринованих    грибочків.

Дві    години    смакувала,
Хочте    вірте,    хочте    -    ні,
Рано    я    здорова    стала,
Враз    розвиднилось    мені.

Тут    народна    медицина
Поборола    усе    лихо,
Бо    моя    реформа    краща,  
Як    в    тієї    Супрунихи!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820804
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019


Valentyna_S

Я і сонце

Зимове  сонце  вирвалось  на  волю
Й  втікає  чимскоріше  від  нечеси.
В  малиново-фрезовій  чистій  льолі
То  з’явиться,  то  щезне  мовби  Несі.

Та  об  клубок  спіткнулось  ненароком
Й  шафраном  зразу  ж  плюснуло  гарячим.
Звелось  й  пливе  зі  мною  поруч,  збоку,
У  вічі  дивиться,  чи  я  не  плачу.

Йду,  де  на  мене  хтось  іще  чекає.
Йому  ж  розцілувати  сніг  весь  конче.
Тож  свиснуло  мустангу    малахаєм--
На  нім  дістатись    Гімалаїв  хоче.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820581
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Valentyna_S

Запахли ладаном земля і всесвіт

Запахли  ладаном    земля  і  всесвіт.
Зима,  у  ризах  ген  по  видноколо,
Квітчає  вікна  в    білих  лілій    розцвіт,
Лиш  зірці  залишає  шибку  голу.

Затамували  подих  гучні  дзвони
В  очікуванні    ангелів    появи.
Вшанує  нині  людство  у  поклоні
 Дитя  Господнє  і  Марії-Діви.

Усотує  душа  вселенський  спокій,
Сама  немов  у  тозі  з    благодаті.
І  синій  вечір  йде  повільним  кроком
В  Різдво  Ісуса,    найсвітліше  свято.

--Христос  рождається!  —  віншує  небо.
--Славімо    Його!—  в  такт    Україна.
Увінчана  Марія  сяйвом  німба
У  яслах  в  сповитку    тримає  Сина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820557
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Надія Башинська

Я ТАК ЛЮБЛЮ ТЕБЕ… ПОВІР!

         Які  слова  мені  сказати,  щоб  всю  любов  ту  передати,
мій  дорогий  і  рідний  краю,  яку  до  тебе  відчуваю?
Твої  ліси,  діброви,  ріки...  поля,  росою  зранку  вмиті,  хви-
люють  душу,  тішать  зір.  Я  так  люблю  тебе!  Повір.
         А  кущ  калини,  де  джерельце,  мов  теплоти  сипнув  у  
серце.  Своєю  він  зігрів  красою.  
Ген  сходить  сонце  за  горою...  Проміння  щедро  розсипає  
на  все,  що  бачить.  Воно  знає  -  чекають  всі  його  тепла.
         Моя  ти  доленько  ясна!  Дав  Бог  в  такій  красі  нам  жити,  
де  жайвір  в  небі,  зріє  жито.  Чебрець  квітує,  пахне  літом.  
Ромашки  тут  цвітуть,  сестрички.  В'ються  стежини  в  світ,  
мов  стрічки,  через  поля  у  світ  широкий...    та  повертають  
через  роки.
Їх  скільки  б  не  було  багато,  всі  кличуть  нас  вони  до  хати,
де  мама  й  тато.  Зріють  вишні.  Які  ж  рясні  вони  й  розкішні!
Там  медом  яблука  налиті  й  дитинства  дні  найкращі  в  світі!
         Які  слова  мені  сказати,  щоб  всю  любов  ту  передати,
мій  дорогий  і  рідний  краю,  яку  до  тебе  відчуваю?
Твої  ліси,  діброви,  ріки...  поля,  росою  зранку  вмиті,  хви-
люють  душу,  тішать  зір.  Я  так  люблю  тебе...    Повір!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820477
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Амадей

Привітання коханій

Ясними  зорями  палають  твоі  очі,
Падає  сніг,  у  казку  кличе  нас,
Серденько  рветься,  так  до  тебе  хоче,
Для  нас  з  тобою  зупинився  час.

Живемо  ніби  в  казці  ми  з  тобою,
У  почуттях  купаються  серця,
Повітря  все  насичене  любов"ю,
Лише  любов  і  щастя  без  кінця.

Душа  від  щастя  полум"ям  палає,
І  очі  світяться  ,  неначе  дві  зорі,
Хоч  поряд  тебе  зараз  і  немає,
Ти  світиш  місяцем  для  мене  угорі.

Дивлюсь  на  небо  зоряне  зимове,
Чумацький  Шлях,  немов  волосся  з  пліч,
Молю  за  тебе  Господа,...Любове!,
Зігрій  ти  ій  серденько  у  цю  ніч!

Нехай  воно  зігріється  коханням,
Нехай  трояндою  воно  цвіте,..нехай!
Хай  щастям  й  радістю  наповниться  дорання,
Зі  Святом  ти  від  мене  привітай.

Нехай  у  серці  світиться  зорею,
Те  незгасиме,  світле  почуття.
Сніжинка  поцілунком  хай  від  мене
Кохану  з  Світлим  Святом  привіта.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820493
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Радіємо народженню Ісуса

Цілуються  сніжинки  у  різдвяний  вечір,
Сіяє  перша  зірка  над  вертепом.
Пречистий  сніг  лягає  на  земельні  плечі,
І  на  душі  так  радісно  і  тепло.

Земля  в  чуттях  врочиста,  і  святкове  небо,
І  сріблом  обіймає  місяць  храми.
Хіба  для  щастя  більшого  людині  треба?
Це  ж  світло  Боже  нам  розкрило  брами.

Радіємо  народженню  Ісуса  знову,
Що  воскресає  віру  і  надію.
Спасителя  любов  -  для  нас  життя  основа,
Щоби  не  втратили  добро  Месії.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820456
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


A.Kar-Te

А снег идет…

Пусть  ждут  дела  до  завтра,  а  пока...
Как  мир  прекрасен  в  зимней  колыбели  -
Под  снегом  спят  и  берег,  и  река,
Берёзок  веточки,  и  пышность  ели...

Так  всё  бело..,  что,  кажется,  душа
Ни  что  иное,  как  снежинок  стая...
А  снег  идет  безмолвно..,  не  спеша
И  нет  ему  конца..,  и  нету  края...



(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820417
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ 10

[b][i][color="#3f09ab"]Массажист  без  диплома  Бестужев
Массажировал  дам  среди  кружев.
Весь  процесс  -  при  свечах,
Слышен  стон  "Ох!"  да  "Ах!"
Записалась  в  четверг,  чем  я  хуже!!

Я  люблю  рифмовать  до  рассвета
Муж  в  сердцах  мне  кричит:  "Слушай,  Света
Прекращай,  мать  итить
Нас  стихами  кормить,..
Хоть  раз  в  месяц  нужна  и  котлета!"

Муж  "под  мухой"  вернулся  с  рыбалки
Говорит,  потерял  где-то  плавки!!
Блин,  бродяга  и  гад.
Его  плавки  висят
Во  дворе  на  веревке  у  Галки.

Одногруппник  один  с  универа
За  пять  лет  стал  такого  размера.
Ну,  ей  богу,  поверь!
Не  проходит  он  в  дверь,
Называет  квартиру  -  "пещера"

Вольный  конь  лёг  в  цветущую  клумбу
Водрузив  два  копыта  на  тумбу...
Полежал,  отдохнул,
Встал  в  той  клумбе,  вздохнул
И  исполнил  для  всех  танец  румбу.

Муж  гордится  соседкою  справа...
Мне  же  нравится  муж  ее  Слава.
От  стыда  я  горю,
Ну  а  всем  говорю:  -
У  нас  страсть,  а  соседка  -  шалава.

У  кинолога  с  штата  Кентуки
Проживает  кобель  и  три  суки
И  у  них  под  луной,
Симфонический  вой...
У  соседей  от  звуков  тех  глюки...

Очень  вредная  тётка  Лукерья.
Безобразница,  хлопает  дверью.
Пол  подъезда  не  спит
(Дверь  то  громко  стучит!!)
Не  иначе,  плутовка,  с  похмелья.

Продавщица  сельпо  Валентина
За  прилавок  поставила  сына..
Дурит  тот  всех  подряд,
Но  срубил  здесь  деньжат.
Он  наркоша,  вот  в    этом  причина.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820248
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 05.01.2019


Катерина Собова

Макарони

Син    Петренків,    старший    Митя
Молоду    дружину    Нату
У    село    своє    забите
Привіз    мамі    показати.

Неньку    зразу    попередив,
Тільки    як    ввійшли    у    хату:
-Ната    з    кухнею    не    дружить
І    не    вміє    готувати.

-То    не    страшно,    нехай    вчиться,
В    неї    не    спаде    корона,
Поки    видою    корову  –
Нехай    зварить    макарони.

Була    зла    на    сина    мама:
Все    б    сама    наготувала,
Кулінарні    всі    таланти
Тут    невістці    показала    б.

А    то    на    тобі    -    приперлись!
Як    на    зло    і    хліб    скінчився.
Як    татари    в    хату    вдерлись,
Як    же    тут    не    будеш    злиться?

Поки    поралась    свекруха,
Митя    й    Ната    аж    упріли,
Але    скоро,    за    годину
Вже    й    вечеряти    всі    сіли.

-Як    Вам,    мамо,    наша    страва?-
Син    у    вічі    заглядає,-
Як    для    нас    -    важка    це    справа,
Ната    досвіду    не    має.

Зла    Петренчиха    сопіла,
В    мисці    страву    колупала,
Хоч    сама    не    все    уміла,
Та    невістці    так    сказала:

-Та    вони,    ці    макарони,
Наче    кажуть    на    всю    хату:
-Ні      в    тарілці,    ні    в    каструлі
Нас    ніяк    не    роз’єднати.

Наче    люди    на    Майдані,
Що    не    раз    там    голосили:
-Всі    тримаймося    тут    разом,  
Тільки    в    цьому    наша    сила!

Тепер    всім    свекруха    каже,
Іноді    і    сльози    ронить:
-Сюди    діти    вже    не    їдуть…
А    все    винні    макарони!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820198
дата надходження 05.01.2019
дата закладки 05.01.2019


Амадей

Та що чекає

Одного  погляду  іі
Достатньо  щоб  причарувати,
Ну  як,скажіть  тепер  мені
Таку  красуню  не  кохати.

Душа  іі,  мов  соловей,
Сама,  неначе  зірка  рання,
Недосипа  вона  ночей,
Живе  надією  й  коханням.

Якщо  душа,  немов  в  вогні,
Кохає,  вірить,  марить,  мріє,
Лишається,...чекать  весни,
І  не  втрачать  в  душі  надіі.

Якщо  в  очах  горить  вогонь,
І  щастям  очі  пломеніють,
І  серцю  хочеться  любить,
Це  та  -про  кого  я  так  мріяв.

Ціню  кохання  -над  усе,
Світліших  почуттів  -немає,
Кохання  світло  нам  несе,
А  от  чи  любить?...я  спитаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820165
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

І що ж зима серцям навіє?

Сніжинок  біле  птаство  закружляло.
І  що  йому  до  тих  стосунків,
Які  вже  не  горять,  а  шепчуть  мляво,
І  чути  дзвін  розлуки  лунко.

У  білих  сукнях  лиш  дерева  мріють,
Весну  усміхнену  чекають.
Лягають  на  папір  холодні  рими,
Морозом  обіймають  каву.

Сніжинок  біле  птаство  розлетілось,
Заплуталось  на  мить  у  віях.
Блукають  ще  кохання  краплі  в  тінях,
І  що  ж  зима  серцям  навіє?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820136
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019


Ганна Верес

О краю мій, мій раю тополиний!

О  краю  мій,  мій  раю  тополиний,
Панують  де  і  слава,  й  зрада,  й  біль,
І  вічний  сум  верби,  й  краса  калини  –
Все,  краю  мій,  вмістилося  в  тобі!

О  краю  мій,  праотча  земле  мила,
Де  шир  степів  і  неба  синьодаль,
В  сльозі  й  крові  не  раз  в  житті  умилась,
Поки  як  Україна  відбулась.

О  краю  мій,  моя  молитво  й  казко,
Це  ви  поводирі  мого  життя,
І  колискова  мамина,  і  ласка
Стелились  на  шляху  поміж  звитяг!

О  краю  мій,  край  соняха  й  пшениці,
Добра  й  любові,  й  Божої  краси,
Де  небеса  в  веселих  зоряницях
Й  синіють  трави  в  обіймах  роси!
 
О  краю  мій,  твоя  надійна  криця
Для  слова  і  крила,  що  в  світ  несе,
Невипита  душі  свята  криниця
І  лірики  моєї,  і  пісень!
22.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820117
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019


Ніна Незламна

А чи хотіли…

[youtube]https://youtu.be/8Xr68ZvU_XE[/youtube]

Знову  налив  в  келих  вино,  аж  через  край
Зі  мною,  ще  побудь  прошу,  тож  не  тікай
Хай    в  ясні  очі  загляну,  в    ці  чарівні
Майже  щоночі  бачу  їх….Сняться  мені.

Колись  навпіл  все  ділили,  щастя  й  радість
А  чи  хотіли,  щоб  прийшла  журба  й  старість
 І  щоб  зронили  троянди,    всі  пелюстки
Як  молодість,  як  садили…Їх  залюбки...

Огорнуть  думки  і  тиснуть….  Вкотре  печаль
Б`є  безпорадність,  як  жити?  Погляди  вдаль…
Десь  загубитись,  там  в  траві  поміж  квітів
Одному  жити…  Так  важко  на  цім  світі….

                                                                               11.12.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820108
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019


Любов Іванова

ПЕРВОЕ ЯНВАРЯ

[b][i][color="#079135"][color="#c4024d"]П[/color]од  елочку  подарочки  подкладывали  нам,
[color="#c4024d"]Е[/color]стественно,  там  сладости,  для  детских  душ  бальзам.
[color="#c4024d"]Р[/color]ассвет  лишь  ляжет  проблеском  на  поле  и  на  лес,
[color="#c4024d"]В[/color]се  мы  бегом  под  елочку,  где  множество  чудес!!
[color="#c4024d"]О[/color]кно  играет  бликами  изысканных  картин,
[color="#c4024d"]Е[/color]му  в  ответ  как  будто  бы    наш  старенький  камин.

[color="#c4024d"]Я[/color]зык  огня    бросает  тень    на    светлый  потолок
[color="#c4024d"]Н[/color]ам  всем  здесь  греться  нравится,  коль  во  дворе  продрог.
[color="#c4024d"]В[/color]сю  ночь  сидим  все  вместе  мы,  ведь  праздник  Новый  год
[color="#c4024d"]А[/color]  это  замечательный  всем  отдых  от  забот...
[color="#c4024d"]Р[/color]ассвет  встречать  нам  праздничный  ни  капельки  не  лень,
[color="#c4024d"]Я[/color]рчайший  лучик  солнечный  объявит  новый  день...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820090
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Цінуйте ту, що любить вас

Цінуйте  ту,  що  любить  вас,
Ту,  що  коханням  зігріває.
В  осінню  ніч,  в  зимовий  час,
Вона  вас  любить  і  чекає.

Віддайте  їй  своє  тепло,
Загляньте  в  очі  волошкові.
Підставте  вірності  крило,
В  них  стільки  ніжності  й  любові.

Десь  снігопад  кружляє  вальс,
Із  заметіллю  разом  в  парі.
Вона  ж  завжди  чекає  вас,
У  снах  так  часто  вами  марить.

Цінуйте  ту,  що  любить  вас,
Ту,  що  коханням  зігріває.
В  осінню  ніч,  в  зимовий  час,
Вона  вас  любить  і  чекає...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820083
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019


Надія Башинська

ПРАВО БУТЬ ВІЛЬНИМ КОЖЕН З НАС МАЄ!

         Білим  туманом  над  світом  кружляє...  Вільна  й  безпечна.
Втоми  не  знає.  О,  скільки  прийшлось  їй  до  цього  пройти!
В  долі  її  можливо  був  ти,  як  воду  джерельну  пив  із  криниці.
В  ній  сонце  світилось,  горіли  зірниці.  Бризками  гралась  в  річ-
ках  і  у  морі.  Купатися  люблять  там  вечором  зорі.  З  рибами  
плавала  і  з  кораблями  подорожувала  вона  скрізь  світами.
         Тепер  туманом  над  річкою  в'ється.  В  хмарі  кружлятиме,  
як  день  проснеться.  Чиста,  прозора,  грайлива  перлина.  
Подорожує  так  світом  краплина!
Де  упаде  -  там  все  проростає.  Міцно  землицю  рослина  тримає.
Соком  солодким  краплина  в  рослині.  Є  чому  вчитися  в  них  і  
людині.  Де  б  не  була  -  щаслива  краплина.  Корінь  міцний  має  
рослина.
         Право  буть  вільним  кожен  з  нас  має,  корінням  -  на  рідній  
землі  проростає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819971
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Океан надії

У  небі  хмари.  мов  молочні  ріки,
Пливуть  в  країну  щастя  і  добра.
З  любові  до  кохання  шлях  великий,
Відчути  на  собі  це  не  дарма.

Широкий  в  серці  океан  надії,
Його  не  перестрибнеш  просто  так.
Коли  збуваються  у  тебе  мрії,
То  не  тернистий  до  кохання  шлях.

І  виростають  за  плечима  крила,
Кохання  лебедине  у  душі.
Сьогодні  я  для  себе  знов  відкрила,
Що  цілу  вічність  гріють  нас  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819944
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Valentyna_S

І білий день, і чорна ніч

І  білий  день,  і  чорна  ніч,  
І  спокій,  й  рух  --у  взаємодії.
Не  може  й  бути  протиріч
Поміж    крильми  буття  стихії.

Добро  і  зло.  А    межі    де,
Буває,    зрозуміти  складно…
Від  щастя    крок  лиш  до  біди,
Хоч  в  жмені  нитка  аріадни.

Усього    мить  –й  все  шкереберть,
Йдемо  хоч  манівцем,  хоч  прямо.
Лише  безсмертна  круговерть
Із  фінішним  вінцем  над  нами.

Ми  Є  ще!  --  значить:  живемо
В  облогах  суєти  й  тривоги.
Свої  в  них    жили  тягнемо
До  цілковитої  знемоги.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819913
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Valentyna_S

Повернулась зима

Ніч  укриває    притомлене  село
Лиш    ви́тканим  пуховим  покривалом.
Втирає    місяць  хмариною  чоло
І  бородою  з  висоти  киває.

Нарозпір  хвіртка  —  й  завіялась  зима,
Охоче  порядкує  у  садибі.
Бач,  на    подвір’ї  вже  клопотів  нема,
То  у  садок  дрібненько  вона  диба.

Сіренькі  тіні  розклала  по  снігу.
За  сторожів--  обметані  дерева.
Й  не  заманеться  приблудному    сичу
Жахати  ніч  ні  нявканням,  ні  ревом.

Всі  порошини  розпороши́ла  ніч
Й,  зубо́жіла,  сховалася  в  перини,
Прогнав  світанок  рожеві  дрімки  пріч,
З-за  обрію  проміння  сонця  рине.

Зима  явила  перві́сну  чистоту.
Під  пудрою  депресія  осіння.
І  геніальну  природну  простоту
Поклала  на  вівтар    вмиротворіння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819907
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Надія Башинська

Я З ТОБОЮ!

         Все  просив  чоловік:  -  Дай,  Боже,  сили!
Все  просив  чоловік,  щоб  простили.  А  прощати  за  що?  
Видно,  знає.  За  плечима  мішок  важкий  має.  Там  малі  є  
гріхи,  є  й  великі.  І  дрібнесенькі  жить  не  дають  чоловіку.
         Чув  Господь  й  запитав:  -  Чому  просиш?  Назбирав  
повен  міх.  Сам  не  носиш.  Я  з  тобою!  Ми  вдвох  міх  несемо.
Бачиш,  прірва?  Туди  упадемо.
-  А  навіщо  тобі?!.  -  той  змолився.  -  Це  ж  мої  всі  гріхи...
Та  в  воді  опинився.
         І  несла  та  ріка  його  стрімко.  Плакав  той  чоловік.
Було  гірко!
Та  не  зчувсь,  як  на  березі  він  опинився.  Там  багаття.
Димок  вгору  вився.  Був  порожнім  мішок.  Стало  легко.
Тепер  міг  чоловік  йти  далеко.  
І  згадав  він  тоді  свої  роки.  Там  солодкі  були  гріхів  кроки.
Зрозумів:  цукру  ніс  мішок  повний!  Здався  теплим  тепер  
день  холодний...
         Нам  би  всім  ці  слова  зрозуміти,  щоб  гіркі  не  прийшлось
сльози  лити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819861
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Ганна Верес

Не можна

Не  можна  серце  змусити  любити,
Коли  на  те  немає  його  волі.
Людину  залякати  можна,  вбити,
Та  щиро  покохать  когось  –  ніколи!

Не  можна  примирить  людей,  держави,
Коли  цього  не  кожне  із  них  хоче,
Коли  душа  хоч  в  одного  іржава,
І  навіть  війни  не  вважа  за  злочин.

Не  можна  поєднати  надважливе:
Добро  зі  злом,  бо  ж  надто  протилежні,
Тому  й  гірке  збирають  люди  жниво,
Де  зло  було,  є  й  буде  небезпечне.
13.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819804
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 01.01.2019


Ганна Верес

Зірки і люди

Вже  день  закотивсь  у  вечір,
Як  зорями  вись  заткалась,
На  гір  потемнілі  плечі
Зненацька  зоря  упала.
Й  думки,  ніби  рій  осиний:
«А  зорі  хіба  не  вічні?
Чи  крик,  чи  політ  орлиний
Лякають  ці  дивні  свічі?
Й  чом  зорі  вмирають  тихо
У  небі  нічному,  Божім?
Напившись  земного  лиха,
Не  хочуть  людей  тривожить?
Нічні,  безголосі  свідки  
В  польоті  чому  згорають,
Й  сміються  вони  теж  рідко
Й  лиш  тим,  хто  кохання  знає?»

«Так,  зорі,  неначе  люди,
Життя  своє  проживають,
Та  падають…  у  нікуди…
Їх  місце  нові  займають.»
1.08.2018.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819802
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 01.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

А місто сяє в новорічних кольорах

А  місто  сяє  в  новорічних  кольорах...
І  феєрична  ніч  в  святковій  сукні,
І  місяць  ясночолий,  мов  блискуча  бра,
Освітлює  будинки,  вулиць  сув*язь.

То  ж  рік  Новий  в  людські  оселі  завітав,
І  сум  розвіяв,  негаразди,  біди.
Щоб  жити  і  творити  -  тисячі  підстав.
Одна  з  яких  -  це  поруч  друзі  й  рідні.

Ноктюрни  в  січні  грає  сніжна  заметіль,
І  хтось,  мов  ангел  світла,  обіймає.
Життя  продовжить  зранку  сонячна  таріль,
А  поки  мирне  місто  засинає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819796
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 01.01.2019


Катерина Собова

Чесна секретарка

Була    чесна    дівка    Міла  -
Ще    не    зналася    з    коханням,
І    брехати    теж    не    вміла
(Було    гарне    виховання).

Молода,    струнка,    вродлива,
Виявить    до    всіх    турботу,
То    ж    не    було    того    дива  –
 Взяли    зразу    на    роботу.

Лев    Ісакович    -    начальник,
Міла    -    в    нього    секретарка,
І    хоч    шеф    людина    груба  –
Фірма    ця    тримає    марку.

Міла    зранку    вже    у    шефа:
(Не    питає:    «Як    Вам    спалось?»)
-Тут    до    Вас    стоїть    вже    черга,
Ще    з    учора    записались.

-Може    вони    в    інший    офіс?
(Відірвавсь    від    Інтернету)
-Ні,    до    Вас,    бо    всі    питають:
-Цей    козел    у    кабінеті?

Вчора    всі    вони    кричали,
Аж    доходило    до    сварки:
-Коли    буде    ця    скотина?-
Доповіла    секретарка.

Тоді    шефу    пояснила:
-Співробітники    всі    знають:
Бараном,    козлом,    придурком
Тільки    Вас    так    називають.  

Хоч    би    хто    сказав,    чи    мовив:
-Лев    Ісакович    у    себе?
Тільки    й    чуєш:    -Тут    падлюка?
Та    йому    в    тюрму    вже    треба!

Так    начальника    вже    зранку
Секретарка    здивувала,
З    цього    дня      ця    чесна    Міла
Тут    уже    не    працювала.

Дівці    думать    не    завадить:
Щоб    приносить    гроші    в    хату    -
Треба      вміти    шефа    гладить,
А    де    треба    -    то    й    збрехати.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819784
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 01.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зима в віконце стукає до мене

На  дво́рі  тихо  падає  сніжок,
Неначе  казка  завітала  в  гості.
Стоїть  в  снігу  зажурений  стіжок,
Кохану  зачекався  хтось  на  мості.

Он  дітлахи  спускаються  згори,
Їм  весело  кататись  на  санчатах.
Зимі  радіють  навіть  снігурі
І  звірі  її  люблять  зустрічати.

На  поле  впало  біле  полотно,
Прибралися  ялинки  в  наречених.
І  сонце  з  неба  світить  мов  руно,
Зима  в  віконце  стукає  до  мене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819777
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 01.01.2019


Надія Башинська

ЯКИЙ ЖЕ БІЛИЙ СНІГ…

Який  же  білий  сніг...  На  сонці  засвітився.
І  барвами  ясними  заграв  і  заіскрився.

Мов  балеринки  всі  берізоньки-сестрички.
По  гілочках  гнучких  стрибають  тут  синички.

У  годівнички  хтось  зерна  сипнув  їм  жменьку.
Зліпив  бабусю  з  снігу  і  внучечку  маленьку.

Тій  бабі  сніговій  одяг  він  рукавички.
А  внучечці  рожеві  заплів  в  волосся  стрічки.

Хитається  злегка  ялини  пишна  гілка.
Гризе  горішок  там  мала  руденька  білка.

Гостинець  їй  дали  проворні  рученятка.
Як  тішилися  нею  тут  діточки-близнятка.

Можливо,  це  їх  сміх  між  снігу  засвітився
І  барвами  ясними  заграв  і  заіскрився...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819764
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 01.01.2019


OlgaSydoruk

Пусть рождаются надежды…

З  Новим  Роком,друзі!
Приміть  щирі  вітання!
Хай  усе  буде  добре  у  Ваших  сім"ях!
Нехай  очі  світяться  від  щастя!
Нехай  закінчиться  війна!!!


Пусть  рождаются  надежды
И  сбываются  мечты!
Не  встречаются  невежды
И  завистники  в  пути!
Пусть  услышит  Бог  молитвы
И  простит  за  все  грехи…
Не  закроется  калитка
Для  израненной  души…
Пусть  любимые  подарят
Очень  красные  цветы…
На  пюпитры  Вам  поставят
Шедевральные  холсты!..
Пусть  тот  крест  не  будет  тяжким…
Не  предаст  вовек  судьба…
А  нательная  рубашка  -
Будет  чистою  всегда…
Пусть  умножится  однажды  –
Всё...  и  так,как  хочешь  ты…
Я  тебя  целую  дважды…
Отвечаешь  дважды  ты?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819779
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 01.01.2019


Амадей

Зоряне кохання

Твоя  любов,  як  пісня  солов"я,
Чарує  так,  аж  серце  моє  мліє,
Із  трепетом  чека  душа  моя,
А  в  серці  ніжна  тепліє  надія.

Твоя  любов,  немов  весна  буя,
І  серце  моє  лірою  співає,
Якби  ти  знала,  як  кохаю  я,
Щоб  розказать,  ще  слів  таких  немає.

Зберу  найкращі  квіти,  які  є,
Веселку  з  них,  зроблю  для  тебе,
Я  про  кохання  розповім  своє,
Нехай  радіють  і  земля  і  небо.

Слова  найкращі  виллю  я  в  віршІ,
І  понесеться  пісня  над  землею,
Бальзамом  стала  ти,  для  спраглоі  душі,
Земною  стала  Музою  моєю.

Хай  ці  слова  летять  у  небеса,
Полинуть  хай  до  Господа  святого,
Нехай  кохання  наше  не  згаса,
Кохання  наше,  подарунок  Бога.

Коли  розквітнуть  в  зелені  сади,
Піснями  солов"і  заллються  зрання,
Природа  вся  співатиме  тоді,
Про  наше  зоряне  кохання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819688
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 31.12.2018


Ганна Верес

Україні!

Своє  життя  ВОНА  вручила  нам,
Котрі  не  знали  голоду,  репресій,
Тож  спантеличила  нас  ця  брудна  війна,
Де  стільки  зради,  болю  і  агресій!

Приспала  нас  риторика  Москви
Про  мир  і  дружбу,  вікове  братерство,
Забули  про  трагедію  вдови…
Може,  тому  не  склали  зразу  тесту!?

Заполонили  Крим  три  кольори
І  ввічливі  зелені  чоловічки,
Донбас  наш  кілька  літ  уже  горить…
Крові  синівської  тече  вже  ціла  річка…

Чи  ж  можемо  пробачити  собі,
Що  Україну  ледве  не  проспали?
Тепер  рятуєм  волю  в  боротьбі.
У  рік  Новий  ми  без  страху  ступаєм!
29.12.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819563
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Любов Іванова

З НОВИМ РОКОМ!!!

[b][i][color="#42e009"][color="#0b2d7d"]Усі,  як  в  дитинстві  чекають  наближення  свята,
І  мають  доволі  надій,  і  великих  бажань,
Хто  ж  знає,  що  нам,  подарують  оті  поросята?
Хай  був  би  це  приріст  найкращих  людських  сподівань.

Нехай  принесуть  людям    спокій    і  мирні    світанки  ,
У  кожну  родину  -  повагу,  підтримку  й  любов.
А  ще,  щоб  здійснялись  бажання  любі  й  забаганки...
І  справи  від  влади  позамість  солодких  розмов.

Прийдешня  Свиня  має  Жовтою  бути,  як  сонце,
А  ще  -  Земляною,  цей  факт  зрозумілий  для  нас.
Нехай  Новий  рік  в  кожен  дім  і  у  кожне  віконце
Несе  те  безцінне,  що  має  вагу  повсякчас.

А  доля  нехай  всіх  купає  в  здоров"ї    і  щасті,
Врожайні  поля    одягає  ясна  сонцезлоть.
І  днини  прийдуть  у  життя  веселково-квітчасті,
Нехай  береже  нас  усіх  й  Україну  Господь!!

Від  щирого  серця  вітаю  усіх  з  Новим  роком!
Хай  буде  Вам  легко  на  різних  життєвих  стежках.
Долайте  шляхи  заповзятим,  упевненим  кроком
Тримайте  удачу  надійно  і    міцно    в  руках!![/color][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819567
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 100

[b][color="#1f03d6"]В  Новый  год  случилось  чудо...
Я  то  рада,  Бог  ты  мой!!!
В  Пасху  муж  ушедший  в  блуды
Возвернулся  вдруг  домой!!!

Подарила  мне    Маруся  .
Жбан  пивка  и  редьки  плод.
Вместе  выпьем  и  закусим
Как  ни  как,  а  Новый  год.

После  праздника  проснулся
Трезвый  в  дупель,  видит  Бог!
И  оделся,  и  обулся.
А  на  фото  -    без  сапог.

Говорят,  что  мы  не  пара
Ей-же  Богу,  все  брехня!
Никогда  моя  Тамара,
Не  сбегала  от  меня!

В  Новый  год  подарок  мужу
Я  купила  инспирон,  
Что  тут  думать,  он  простужен.
И  в  лекарствах  весь  резон!

Год  приходит  нынче  свинский
Всяк  его  прихода  ждет.
Кто-то  будет  есть  из  миски.
Кто  с  корыта,  все  пройдет!

Домовой  стал  Дед  Морозом
Нёс  в  мешке  большой  секрет,!
Папе  -  пиво,  мамке  -  розу,
А  детишкам  -  воз  конфет!!!

Родила  Снегурка  дочь,
Говорят  -  красивая.
А  с  лица  -  ну  шеф  точь-в-точь
И,  как  он,  крикливая.

Заходите  парни  в  дом!!
Заклинаю  Богом!
Мне  придется  гнать  кнутом
Коль  упретесь  рогом!!!

Наша  свинка  хороша
Клевая,  тяжелая...
А  в  прикорме  -  анаша
Потому  веселая!!

Дед  Мороз    напился,  пьяный
Красный  весь,  не  только  нос!
Утром  выполз  от  Марьяны
И  на  утренник  пополз.

Будем  прыгать,  как  зайчата
Ведь  на  улице  мороз!
Ключ  забыв,  я  виновата,
А  поллитру  кум    принес![/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819506
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Катерина Собова

Лебедине озеро

Баба    Зіна    торби    склала
(До    продуктів    діти    ласі),
Доньку    й    зятя    ощасливить
Зранку    в    Київ    подалася.

Качка,    курка,    ось    яєчка,
Все    домашнє,  що    й    казати!
Сир,  сметана,    пиріжечки  –
Любить    внучка    смакувати.

Зять    із    радості    десь    дівся,
Поки    все    розпакували    -
Із    квитками    він    з’явився
І    сказав    до    тещі-мами:

-Відпочинете    в    нас,    мамо,
Та    із    внучкою    підете
(Це    культурна    в    нас    програма)
У    казковий    світ    балету.

Це    -  Чайковський!    Фантастично!
Музика    зі    сцени    лине…
Зачароване    й    незвичне
Озеро    це    лебедине.

Баба    з    внучкою    в    театрі.
Йде    вистава,    так    все    гарно…
Роздивилась    люстри,    крісла
(Час    не    витратила    марно).

За    вечерею    із    дітьми
Баба    враженням    ділилась:
-В    світі    казки    побувала,
Та    мені    таке    й    не    снилось!

Таке    озеро    велике    -
Лебедів    тих    назліталось,
І    великі,    і    маленькі,
Де    їх    тільки    і    набралось!

Так    загадили    всю    сцену,
(Там    ходить    не    можна    ниньки),
Щоб    нікуди    не    вступити    -
То    всі    бігали    навшпиньки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819491
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Любов Іванова

УЗОР НА МОРОЗНОМ СТЕКЛЕ

[b][i][color="#110ec4"[color="#de4318"][color="#ff0000"]У[/color][/color]  этого  художника  талант  волшебных  рук,
[color="#f25608"]З[/color]абеливать,  раскрашивать    он  любит  все  вокруг.
[color="#f25608"]О[/color]кно  он  наше  мастерски  в  картину  превратил
[color="#f25608"]Р[/color]исунок  этот  выполнить  других  он  не  просил.

[color="#f25608"]Н[/color]очной  порой  под  вьюги  вой  он  кисть  макнул  в  снежок
[color="#f25608"]А[/color]х,  как  красив  на  форточке  расцвел  в  момент  цветок.

[color="#f25608"]М[/color]еж  рамами  оконными  мазочек  за  мазком
[color="#f25608"]О[/color]н  складывал    мозаику  прозрачным  хрусталём,
[color="#f25608"]Р[/color]исунок  вышел  мастерский,  художник  -  виртуоз  
[color="#f25608"]О[/color]кно  к  утру  усеяно  обильем  белых  роз...
[color="#f25608"]З[/color]агадки-загогулины,  разводы  и  ажур
[color="#f25608"]Н[/color]о  если  присмотреться,  цветы  -    среди  фигур.
[color="#f25608"]О[/color]т  солнечного  лучика  картина  оживет
[color="#f25608"]М[/color]агнолия  из  инея  как    в  мае  расцветет.

[color="#f25608"]С[/color]нежком  везде  усыпана  за  окнами  земля
[color="#f25608"]Т[/color]акие  же  белесые  деревья  и  поля.
[color="#f25608"]Е[/color]сть  издревле  в  природе  пора  чудес  зимы
[color="#f25608"]К[/color]огда  сверкают  инеем  долины  и  холмы.
[color="#f25608"]Л[/color]етят  с  небес  снежинки  и  радуют  всем  глаз
[color="#f25608"]Е[/color]сть  то,  что  наблюдаем  мы  в  природе  и  сейчас...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819360
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Надія Башинська

ОЙ У ПОЛІ, У ШИРОКІМ, ГАРНО ЖИТО РОДИТЬ…

Ой  у  полі,  у  широкім,  гарно  жито  родить.
Там  здоров'я  із  Васильком  та  й  за  плугом  ходить.
Зріють  тут  золоті  колосочки.
Ой,  як  весело  дзвенять  голосочки!

Ой  у  полі,  у  широкім,  де  пшениця  родить.
Там  достаток  із  Васильком  та  й  за  плугом  ходить.
Зріють  тут  золоті  колосочки.
Ой,  як  весело  дзвенять  голосочки!

Ой  у  полі,  у  широкім,  гречка  й  просо  родить.
Там  за  плугом  із  Васильком  світла  радість  ходить.
Зріють  тут  золоті  колосочки.
Ой,  як  весело  дзвенять  голосочки!

Будем  сіять  в  вашій  хаті  зернятко  добірне.
Ходить  щастя  разом  з  нами,  там  де  слово  рідне.
Золоте  зернятко...  та  й  добірне.
Любить  щастя,  як  дзвенить  слово  рідне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819401
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Амадей

Тебе я вперше покохала

Тебе  я  вперше  покохала,
Коли  черемха      зацвіла,
Кохання  я  іще  не  знала,
Ще  не  цілована  була.

Мене  манили  твоі  очі,
Медом  налитіі  уста,
Мені  вчувалися  щоночі
Твоі  такі  п"янкі  слова.

Цих  слів    не  чула  я  ніколи,
Й  заграло  серденько  моє,
Ці  відчуття  для  мене  нові,
Відчула  -ти  у  мене  є.

Мене  наповнювали  щастям,
До  тіла  дотик  рук  твоіх,
Вдвох  мріяла  піти  купатись
На  заздрість  всіх  подрУг  моіх.

Навіть  поранить  собі  тіло,
Щоб  ти  мене  на  руки  взяв,
Й  щоб  ти  так  ніжно  і  несміло
При  всіх  мене  поцілував.

Роки-роки,  спливають  весни,
І  замовкають  солов"і,
Чому  ж  тепер  вони  воскресли,
Ті  почуття  в  душі  моій!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819309
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Оті, що в камуфляжі

Цей  вірш  усім  нашим  героям-захисникам,  в  тому  числі  моїм  колишнім  учням  Віктору  Смілянському,  Сергію  Меланічу,  Володимиру  Гайдукевичу  та  іншим,  що  кілька  років  воювали  і  продовжують  воювати  в  АТО  (ООС).


Оті,  що  в  камуфляжі  в  завірюху
Не  сплять,  а  захищають  рубежі,
Загартувались  і  зміцніли  духом,
Із  прапором    вкраїнським  на  межі.

Чи  в  будні,  чи  в  свята  бійці  на  варті,
Щоб  ворог  рідну  землю  не  топтав.
І  кожен  з  них  поваги,  звісно,  вартий,
Бо  тільки  патріоти  йдуть  до  лав.

Герої  наші  сильні  і  змужнілі
Під  кулями  вогню  в  воєнний  вир
І  душу,  покладаючи,  і  тіло,
Здобудуть,  вірю:  Перемогу  й  мир.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819279
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


Valentyna_S

Вишивала мати

Вишивала  мати  рушники  зимою.
Вишивала  ружі,  братики  і  маки.
Віншувала  вечір  піснею  журною,
А  надворі  вітер  стугонів  і  плакав.

Під  руками  неньки  розпускались  квіти,
Барвами  весніло  полотно  на  п’яльцях.
Закликало  радість,  кликало  у  літо,
Як  його  торкалась  ніжність  її  пальців.

Тріскотіли  дрова  весело  у  грубі,
Відсвіти  торкались    на  обличчі  смутку.
Усміхалась  мама,  усміхалась  любо
Квіточкам  яскравим  у  маленькім  жмутку.

Вишивала  мама  рушники  зимою.
Вишивала  гладдю  й  хрестиками  квіти.
У  кімнаті    пахло    лісом  і  смолою.
Забавлявся    снігом  на  подвір’ї  вітер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819270
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


Ніна Незламна

Ой летять, летять сніжинки

Старий  рік  сказав  -  «Бувай»
Новий  рік  іде  в  наш  край
Закружляв  пухнастий  сніг
Стрімко  падає  до  ніг
Пр.
Ой  летять,  летять  сніжинки
Ясні,  біленькі  пір`їнки
Заіскрились,  всюди  сяють
Рясно  землю  прикрашають.
2
Веде  віхола  танок
Срібло  стелить  на  ставок
Зимі  дуже  раді  всі
І  дорослі,  і  малі
Пр.
Ой  летять,  летять  сніжинки
Ясні,  біленькі  пір`їнки
Заіскрились,  всюди  сяють
Рясно  землю  прикрашають.
3
Як  чудово,  ну  й  краса
Зима  творить  чудеса
Зустрічаймо  Новий  рік
Наче  в  казці,  блищить  сніг

Пр.
Ой  летять,  летять  сніжинки
Ясні,  біленькі  пір`їнки
Заіскрились,  всюди  сяють
Рясно  землю  прикрашають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819232
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


НАДЕЖДА М.

Сніжинку кинув на лице

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZLMVsIjxD1g
[/youtube]

Ліниво  падають  сніжинки, 
Зима  продовжує  свій  біг.
А  серед  них,  одну  пушинку,
Хитрюга  вітер  спостеріг.

Зловив  її  в  свої  обійми,
Чимдуж  між  снігом  десь  поніс.
Між  заметілями  густими,
Тебе  здаля  ще  спостеріг.

Ще,  покружлявши  над  тобою,
Сніжинку  кинув  на  лице.
І,  задоволений  собою,
Приліг  спочить  на  деревце.

І  спостеріг..  Що  буде  далі?
Йому  сподобалась  ця  гра.
Невже  ці  хитрощі  невдалі,
Його  старання  задарма?

Хотів  сніжинку  ти  струсити,
Лицем  текла  уже  вода.
Та  як  оце  все  пояснити:
То  не  вода,  текла   сльоза.

Гірка,  солона  і  скупа,
Чи  зміг  ти  смак  цей   розпізнати?
(Вона  скотилась  по  вустах).
Хотілось  вітру  це  спитати...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819146
дата надходження 27.12.2018
дата закладки 27.12.2018


Ганна Верес

Молитвою почну свій день

Коли  у  сни  до  мене  тінь  війни
Попроситься,  щоби  повоювати,
Своєї  не  побачу  в  тім  вини
І  вже  не  стану  я  панікувати,
Адже  війна  –  не  воля  це  богів,
Присутні  там  і  зрада,  і  розправа,
То  ж  прощення  нема  для  ворогів,
Котрі  прибрали  небо  у  заграви.

Вони  вбивають-мучать  нам  людей,
Руйнують  не  лише  міста,  а  й  мрії.
Молитвою  новий  почну  я  день:
«Допоможи  нам,  Матінко  Маріє,
Імперію  російську  присмири!
Не  може  зло  у  світі  панувати!
Народ  мій  під  покров  свій  забери,
Адже  ти  для  усього  світу  Мати!»
16.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819100
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 27.12.2018


Ганна Верес

Квітують мальви за вікном

Квітують  мальви  за  вікном,
Рожеві,  білі  і  червоні,
А  ті  он,  темні,  мов  вино,
Міцні  й  високі,  бо  на  волі.

Дивлюсь  на  милу  цю  красу
Й  думками  плину  у  дитинство,
Через  життя  я  їх  несу,
Тому,  мабуть,  і  серце  тисне.

Вони  ж  угору  піднялись,
Немов  вітаються  зі  мною.
Я  ж  їх  люблю,  як  і  колись,
Любов’ю,  щирою,  земною.  
Чернігів.  12.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819098
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 27.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Безцінний скарб

Я  мріяла  про  щастя  кожен  раз
І  кожен  раз,  його  у  мене  крали.
Весна  і  літо  зближували  нас,
На  жаль  з  тобою  ми  про  це  не  знали.

В  очах  світилось  небо  голубе,
А  у  моїх  ти  бачив  ясні  зорі.
Як  би  ж  ти  знав,  як  я  люблю  тебе,
В  твоїх  очах  топлюся  наче  в  морі.

Безцінний  скарб,  кохання  ніжний  дар,
Шукаємо  усе  життя  з  тобою.
І  летимо  у  простір,  мов  Ікар,
Для  нас  стає  цей  подвиг  дивиною...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819061
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Сутінковими фарбами бавиться вечір

Сутінковими  фарбами  бавиться  вечір.
Ось  і  грудень  закінчує  рік.
І  на  площах  ялинки  високі,  мов  вежі,
Час  веде  невмолимо  свій  лік.

І  зима  не  шкодує  сріблястих  сніжинок,
Виганяє  тривогу  з  душі,
Бо  людині  у  мирі  так  хочеться  жити,
Хай  для  щастя  знайдеться  рушій.

Сутінковими  фарбами  бавиться  вечір.
Не  згасає  в  серці  надія,
Що  розгадані  будуть  життєві  всі  квести,
Не  розійдеться  слово  з  ділом.


(Світлини  під  час  свята  Святого  Миколая  у  нашому  місті.)    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819057
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Надія Башинська

ТРОЄ ХЛОПЦІВ-МОЛОДЦІВ…

         Троє  хлопців-молодців  все  гуляли.  Їли-  пили...
Ні  про  що  більш  не  дбали.  Не  хотілось  їм  тоді  щось
робити.  Та  б  подумати  пора,  як  в  світі  жити?    
         Та  один  з  них  спохвативсь:
-  Досить  гуляти!  Буду  хати  для  людей  будувати.
І  раділи  люди  там,  і  хвалили:
-  Гарний  майстер!  Молодець.  Дай,  Бог,  сили!
         Другий  трохи    почекав...  Придивився.
Бити  байдики  і  цей  натомився.          
-  Що  робити,  -  думав  він,  -  щоб  щось  мати?  Піду  
в  поле,  буду  там  я  орати.
Як  надумав  -  так  зробив.  Діло  славне.  Колоситься  
навкруги  жито  гарне!
Хвалять  люди:
-  Молодець!  Працьовитий.  В  цього  хлопця  гарно  як  
родить  жито!
         І  сміявся  третій:
-  Ні!  Так  робити?!  Ще  й  обсіли  вас  обох  малі  діти!
Не  для  мене  це,  скажу.  Погуляю.  То  хоч  клопоту,  
як  ви,  я  не  маю.
         Ой,  як  швидко  ті  роки  пролетіли!  Залишився  він  
один.  Нема  сили.  Ні  кола,  а  ні  двора...  Жити  треба.
         То  ж  працюй!  А  не  чекай  манни  з  неба.
Не  шанують,  знай,  того,  хто  гуляє.  Допоможуть  
завжди  тим,  хто  про  щось  дбає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818998
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Lana P.

ПОВСТАЛЕ СОНЦЕ

Постале  сонце  на  всі  груди
Нас  проводжає,  наче  гід.
Веселкою  бринять  етюди
Півколами,  де  захід-схід.

А  море  стукає  чечітки,
І  пеленає  береги,
На  пляжі  залишає  мітки,
І  поїть  бризом  від  снаги

Широколисті  пальми  босі
І  переплетені  кущі  —
З  гущавини,  що  при  дорозі,
Все  виглядають  на  дощі

З  копальні  неба  осяйного,
Де  хмари  жодної  нема.
Тут  дюнам  сяйва  золотого
Не  снилася  навіть  і  зима.

Ми,  перевтомлені  в  поході,
Гірський  здолавши  перевал,
Раділи  сонячній  погоді,
У  душах  відчували  шал.        25/12/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818995
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Що не день, то новина

То  сніги,  а  то  відлига,
То  мороз,  а  то  дощі.
То  тріщить  на  річці  крига,
А  то  вітер  у  ночі.

У  природи  переміни,
Що  не  день,  то  новина.
То  справляє  іменини
І  від  цього  вже  хмільна.

То  буває  задрімає,
То  танцює  цілий  день.
Бо  такий  вже  норов  має,
То  наспівує  пісень.

Нам  її  не  зрозуміти,
Бо  вона  тут  головна.
Звеселить  буває  вітер,
То  притихне  і  одна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818974
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Ганна Верес

Війна – це стогін неба і землі

Війна  –  це  бій  за  воленьку  синів,
Хрестів  паради  і  смертей,  і  зброї.
Війна  –  це  біль  і  вдів,  і  матерів,
Це  час,  який  народжує  героїв.

Війна  –  це  стогін  неба  і  землі,
Коли  вони  дітей  своїх  ховають…
Не  у  блакиті  сонце  –  у  імлі,
І  чорним  диском  –  сонечко  над  плаєм.

Війна  –  це  хмари  чорні  вороння,
Що  після  бою  накривають  поле…
Та  тільки  Бог  –  не  слуги  короля  –
Вирішує  землі  і  людства  долю.
1.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818946
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Ганна Верес

Чому покликала їх доля на війну?

Чому  покликала  їх  доля  на  війну?
Чому  краса  жіноча  –  в  камуфляжі?
Може,  щоби  віддати  данину
Землі  своїй,  спинивши  плем’я  враже?!
Й  сьогодні  доля  України  на  кону
Й  залежить  вона  тільки  від  народу,
Тому  жінки  помчали  на  війну,
Хоча  вони  і  берегині  роду.

Чому  покликала  їх  доля  на  війну,
Де  смерть  і  перемога  поруч  ходять?
Перша  напій  гіркий  п’є  з  полину,
Інша  ж  героїв  у  борні  знаходить.
Тому  й  покликала  їх  доля  на  війну,
Де  ні,  не  подіум  чекав  –  брудні  окопи,
Неспокій  душі  ніжні  огорнув.
Тепер  дівчата  –  вояки-«укропи».
22.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818944
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Valentyna_S

Спогад

Верша́ться    з  неба  благословень  дива.
Весь    затишок  зашторують  сніжини…
Заві́тна  й  найдорожча    всім  картина
Святого    вечора  й  світлого  Різдва!

Спішиться    в  край  на  Великім  Возі  час.
На  небі  зір  не  осягнути--море  .
Помалу  втрат    притлумлюється  горе,
Надія    й  віра  відроджуються  в  нас.

У  хату  звістку  приносять  дітлахи.
Нова-бо  радість  «во  Вифлиємі  нині…».
Стоять  на  покуті      ду́хи-  дідухи́…
Сласна́  кутя  на  білій  скатертині…

У  спраглім    серці  спалахує  свіча
Промінчиком  піднесеним,    пречистим,
Й  нам  путь  освітить  вічний,  безкінечний,
Вборонить    від    меча,  нали́гача  й  бича.

Той  ще́мкий  спогад    родинного  тепла,
Комфорту,  що  під  захистом  дитинства…
Моє  життя,    у  бе́зумі  й  шаленстві,
Свого  духовного    прагне  джерела.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818920
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Надія Башинська

ПІД ВІКНАМИ НАША КАЛИНА ДРІМАЄ…

Під  вікнами  наша  калина  дрімає...
Це  їй  колискову  наш  вітер  співає.
Укутали  снігом  її  заметілі.
На  вітах  калинових  квіточки  білі.

         Спи,  калино,  гарна  й  ніжна!
         Прийшла  до  нас  зима  білосніжна.

Заснула  калина...  Рум'яніють  ґронця.
Бо  сняться  калині  промінчики  сонця.
І  вітер...  який  не  боїться  морозу.
Це  він  на  всіх  вікнах  малює  мімозу.

         Спи,  калино,  гарна  й  ніжна!
         Прийшла  до  нас  зима  білосніжна.

А  як  заспіває  в  саду  соловейко,
То  слухати  будуть  його  вдвох  раненько.
А  поки  в  садочку  калина  дрімає...
Це  їй  колискову  наш  вітер  співає.

         Спи,  калино,  гарна  й  ніжна!
         Прийшла  до  нас  зима  білосніжна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818913
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Надія Башинська

СВ*ТИ, З*РОЧКО, ЯСНЕНЬКА!

Розсипає  м*сяць  ср*бло  з  золотого  рукава.
Безл*ч  з*рочок  яскравих...  Загор*лася  одна.

         Св*ти,  з*рочко,  ясненька!
         Колисає  Сина  ненька.
         Св*ти,  з*рочко,  де  ясла.
         В  св*т  прийшла  дитинка  ясна!

Лий  на  землю,  з*рко,  св*тло...  Бо  воно  таке  ясне!
Спов*щай  усьому  св*ту  про  дитяточко  святе.  

         Св*ти,  з*рочко  ясненька!
         Колисає  Сина  ненька.
         Св*ти,  з*рочко,  де  ясла.
         В  св*т  прийшла  дитинка  ясна!

Н*жно  Ангели  сп*вають  т*й  дитиночц*  п*сн*.
Пастушки  прийшли  з  ягнятком,  принесли  дари  цар*.

         Св*ти,  з*рочко  ясненька!
         Колисає  Сина  ненька.
         Св*ти,  з*рочко,  де  ясла.
         В  св*т  прийшла  дитинка  ясна!

Для  людей  св*ти  вс*х,  з*рко!  Бо  тоб*  дано  зор*ть.
Син  ясн*ш  в*д  тебе  буде,  коли  час  прийде  св*тить.

         Св*ти,  з*рочко  ясненька!
         Колисає  Сина  ненька.
         Св*ти,  з*рочко,  де  ясла.
         В  св*т  прийшла  дитинка  ясна!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818905
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Катерина Собова

Слідство

Слідчий    Валентин    Петрович
Любив    дуже    свою    справу,
Весь    роботі    віддавався,
Знав    усі    закони    й    право.

Вдома    жінка,    донька    Маня
Всім    на    радість    підростала,
На    якесь    там    виховання
Сили    тут    не    вистачало.

Та    на    днях    (було    це    свято)
Слідчий    вдома    залишився,
Часу    вільного    багато    -
Він    до    Мані    придивився.

Гарна    дівка    -    вся    у    нього:
Чорні    брови,    носик,    ротик…
-А    де    талія    в    нас    ділась?
І    до    чого    цей    животик?

Тут    Петрович    стрепенувся,
Наче    під    холодним    душем:
-Бачу,    скоро    дідом    стану…
Батько    -    хто?    Я    знати    мушу!

Маня    мило    усміхнулась:
-Дуже    вдячна    за    турботу,
Ось    підозрюваних    список,
Далі    -    вже    твоя    робота.

Ти    вже    з    досвідом,    татусю,-
Каже    з    гордістю    Маруся,-
Без    твоєї    допомоги
Я    сама    не    розберуся!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818880
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Ганна Верес

Лиш Росії вигідна війна


Дзвеніло  в  лузі  кониками  літо,

Ледь  вечір  прохолодою  війнув…

І  підняли  свої  голівки  квіти,

На  мить  немов  забули  про  війну.

Та  раптом…  звук,  різкий,  мов  божевільний,

Труснув  повітрям  і  вгорі…  застиг

Стовпом,  високим,  чорним,  що  повільно

Спускався  там,  де  зведені  мости.

А  коли  дим  розвіявся  навколо,

Від  рани  край  моста  униз  спустивсь,

І  защеміло  серце  диким  болем:

Там  гинуть  люди,  не  лише  мости.

Мости  –  не  тільки  будархітектури,

Мости  –  то  є  єднання  берегів,

Людей,  родин,  народної  культури,

З  мостами  завжди  менше  ворогів.


Не  рвіть  мости  –  то  символ  є  єднання,

Воно  ж  сьогодні  необхідне  нам.

Кому  потрібне  ще  переконання,

Що  лиш  Росії  вигідна  війна?
1.10.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818832
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Надія Башинська

ТИ СВІТИ, ЯСКРАВА ЗІРКО!

Ясна  зірка  засвітилась,
                     добром-ласкою  розлилась
                                                                 на  весь  світ.    

Найясніша,  найсвітліша
                     і  для  серця  наймиліша  
                                                                 стільки  літ!

Засвітилась  там,  де  мати
                     із  дитиною...  Шукати  
                                                                 стали  їх.

Не  хотіли,  щоб  ясніли,
                     лиш  собі  добра  хотіли...
                                                                 Не  для  всіх!

Ти  для  тих,  яскрава  й  ясна,
                     в  кого  віра  ще  не  згасла.
                                                                   То  ж  зорій!

Кожне  лагідне  словечко,
                     кожне  любляче  сердечко  
                                                                     ти  зігрій.

Ти  світи,  яскрава  зірко!
                       Тут  є  солодко  і  гірко.
                                                                     Сили  дай!

Щоби  доленька  щаслива
                       засміялась,  заясніла...
                                                                       де  наш  край!

Щоби  доленька  щаслива
                       засміялась,  заясніла...
                                                                 на  весь  світ.  

Тут  співає  мати  сину,  
                     вірить  в  доленьку  щасливу.
                                                                   Стільки  літ....  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818824
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Для нас кохання несли голубки

Минуло  стільки  вже  багато  літ,
Як  ми  уперше  бачились  з  тобою.
Розквітла  ти,  мов  яблуневий  цвіт,
Стискалось  серце  у  ті  дні  до  болю.

Для  мене  ти  красунею  була,
Оберігав  тебе  завжди  і  всюди.
Зимою  ти  трояндою  цвіла,
Бувало,що  і  заздрили  нам  люди.

Я  прокидався,чувши  голос  твій,
Ти  щебетала,  наче  рання  пташка.
Було  не  здійснено  багато  мрій,
Коли  я  згадую,  на  серці  важко.

Та  я  кохаю,  хоч  пройшли  роки,
Думками  кожен  раз  до  тебе  лину.
Для  нас  кохання  несли  голубки,
Прийди  до  мене  люба  на  гостину...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818784
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я мрії так свої кохаю…

Без  мрії  жити  так  погано,
Вона  підтримує  мене.
У  ній,  для  когось  я  кохана
І  щастя,  щастя  неземне.

Лягаю  спати,  засинаю,
А  мрія  знову  тут  -  як  -  тут.
Я  мрії  так  свої  кохаю,
Вони  в  душі  моїй  живуть.

Я  з  ними  розпускаю  крила,
Піднявшись  в  небо  голубе.
Несуть  у  даль  мене  вітрила,
Там  зустрічаю  я  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818698
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Ганна Верес

Поет – борець! Поет – творець!

Назвав  народ  поета  «наш  творець»,
Як  і  того,  чиї  ми  усі  діти.
Поет  –  життя  й  історії  знавець,
Без  нього  темно  й  глухо  в  білім  світі!

Поет  за  суттю  є  також  борець,
А  його  зброя  –  влучне  правди  слово,
Невтомний  він  майбутнього  творець,
Будує  саме  він  його  основу.

А  творить  тільки  зранена  душа
Й  тоді,  як  біль  чужий  її  турбує.
Чутливу  душу  спокій  залиша,
Коли  багатий  бідного  грабує.

Поет  –  це  й  лікар  цілих  поколінь,
Покласти  здатен  голову  на  плаху,
Заради  інших  проганяє  лінь
І  служить  людям,  Господу  без  страху!
23.12.2018.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818708
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Ганна Верес

То Чернігів мій!

Де  краса  поєдналася  із  сивиною,
Білоусик  в’юниться,  й  Стрижінь  тихий  біжить,
Де  веселки-мости  устають  над  Десною,
Й  Ігор-князь  вирушав  попереду  дружин,  –
То  Чернігів  мій  –  місто,  яке  пам’ятає
І  набіги  ординців,  і  кочівників,
Та  земля,  що  іздавна  не  тільки  свята  є  –
Вона  матір’ю  стала  і  для  козаків!

Де  Десни  синьоокої  води  струмують
І  лісів  піднялась  непрозора  стіна,
За  синами  своїми  народ  знов  сумує…
Розляглась  навкруги  срібнодзвонна  луна,  –
То  Чернігів  мій  –  те  нерозгадане  місто,
Де  сплелися  в  вінок  слава,  воля  й  краса,
То  ж  живе  хай  Чернігів  і  «нині,  і  прісно»,
Йому  доля  написана  на  небесах!
22.12.2018.
У  Чернігові  три  річки:  Білоус,  Стрижінь,  Десна.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818706
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Амадей

Коханій

Я  дякую  тобі  кохана,
За  нерозтрачену  любов.
За  те,  що  ти,  мов  зірка  рання,
Для  мене  засіяла  знов,
За  почуття  що  розбудила,
У  серці,  ніби  яблунь  цвіт,
За  те,  що  серце  полонила,
Коханням  хочеться  п"яніть.
За  ті  п"янкі  зимові  ночі,
За  ту,  безмежну  благодать,
І  за  твоі  щасливі  очі,
Що  не  дають  ночами  спать.
Дивлюсь  на  зорі  я  ночами,
Злітаю  в  небо  ніби  в  сні,
З  цвітом  черемхи,  з  солов"ями,
Чекаю  новоі  весни.
І  хочеться  п"яніть  від  пісні,
І  в  небо  лебедем  злетіть,
Дав  Бог  мені  кохання  пізнє,
Дав  Бог  мені  тебе  зустріть,
Від  почуттів  душа  співає,
Співає  серденько  моє,
Я  славу  Господу  складаю,
За  те,  що  Ти  у  мене  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818686
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

У крижаній слюді

Перлинно  сніг  летить  із  скрині  неба,
І  за  вікном  лиш  жевріє  ліхтар.
Спливає  спогад,  мов  душі  потреба,
Сягає  висоти    до  сивих  хмар.

...Дзвінке  серцебиття  в  безмовній  тиші,
Вогонь  вже  воскресає  сильних  рук.
І  разом  ми  години,  дні  і  тижні...
Але  ж  завадив  чийсь  холодний  брук.

Тягнулася  дорога  в  даль  морозну,
Запорошила  сніговерть  сліди...
...Не  звикла  до  суворого  прогнозу,
Хоч  спогад  мій  у  крижаній  слюді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818661
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 99

[b][i][color="#e61515"]В  двери  ломится  соседка,
Дать  за  мужа  хочет  в  глаз.
Ну  заходит...  так  ведь  редко,
Мне  бы  чаще  -  в  самый  раз!

А  меня  милок  не  любит
А  обязан,  блин,  любить!
Часто  бегает  до  Любы
Я  пойду  ей  окна  бить!

Моя  милка  на  рыбалке
Пила  с  нами  наравне
А  потом  валялась  в  балке
И  одежды  нет  на  ней.

Мы  с  тобой  такая  пара
Как  нигде  никто  другой.
Называешь  меня  -  ШМАРА,
Я  тебя  -  ЧУВЫРЛО  мой!

Мой  миленок  любит  пиво,
Хлыщет  вёдрами,  как  конь...
А  потом  такой  ретивый,
Словом  ты  его  не  тронь...

Как  настряпаю  я  мАнты
Для  себя,  не  для  подруг!
Ела  так,  аж  давят  в  гланды
Уплела  -  семнадцать  штук.

У  меня  в  шкафу  не  брюки,
Не  рубашки,  не  постель..
Прячу  бражку  там  от  "злюки"
Сам  тихонько  пью  оттель.

Я  наквасила  капусты
Для  себя  и  старика.
А  сосед,  зараза,  шустрый.
Тащит  миской  с  погребка...

Солнце  светит,  но  не  греет
В  предвкушении  зимы.
Мой  милёнок  не  умеет,
Спим  давно  раздельно  мы.

Повод  есть  повеселиться
Для  себя...  и  напоказ...
Наш  сынок  решил  жениться
Ничего,  что  в  пятый  раз.

Наши  гости  загостились
Свадьба  кончилась  дней  пять.
Нет,  вы  гляньте,  удивились
Их  давно  пора  прогнать!

Никому  не  уступаю
Я    ни  мужа,  ни  побед!!!
Жаль,  что  я  не  побеждаю,
У  меня  и  мужа  нет...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818653
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Ніна-Марія

Зима з мого вікна

Надворі  ранок  вибілено  чистий.
Пухнасте  пір'я  сиплеться  з  небес.
У  срібних  свитках  дерево  безлисте.
З  вікна  милуюсь  казкою  чудес...
Наспівує  мінорні  гами  вітер,
Немов  чиїсь  виплакує  жалі.
Мороз  на  склі  малює  мертві  квіти
Узорами  на  сніжному  гіллі...
Не  вишити  ніякими  нитками
Краси  тієї  дивне  полотно,
Лише  Його  -  Всевишнього  руками
Мережити  ці  витвори  дано!
Зима  манірна  і  вельможна  пані
Наводить  лад  у  скверах  і  дворах.
Калини  кущ  хизується  в  жупані,
Радіє  снігу  мила  дітвора!..

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQv6KBqzTKGud52Zdvxsf9KNig8WeE2zmdV-sBak8TLOAEB7Vl25w[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818647
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Надія Башинська

А СНІГ ЛЕТИТЬ…

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

Знов  сіється  сніжком  красунечка-зима.
У  шубку  пухову  всю  землю  одягла.

А  сніг  летить...  Сніг  кружляє...
Віхола  срібна  землю  всю  вкриває.(2р.)

Мереживо  ясне  на  гілочках  усіх.
Рум'яні  щічки  в  нас,  веселий  чути  сміх.

А  сніг  летить...  Сніг  кружляє...
Віхола  срібна  землю  всю  вкриває.(2р.)

Зліпили  бабу  ми,  санчата  їй  дали.
Із  нею  всі  разом  з'їжджаємо  з  гори.

А  сніг  летить...  Сніг  кружляє...
Віхола  срібна  землю  всю  вкриває.(2р.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818622
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


НАДЕЖДА М.

І не гніви ніколи Бога…

Зима,  сніги,  слизька  дорога,
Йди  обережно,  не  впади.
Ці  пам"ятаєм  застороги,
То  ж  вірний  шлях  собі  знайди..

Якщо  впадеш,  подасть  хтось  руку,
Не   бійся,  знову  далі  йди.
Обходь  старанно  лиш  багнюку,
Дивись  в  обидва,  не  вступи.

Доріг  багато  несходимих,
В  житті  слизьке  все  обминай.
Дотримуйсь  правил  триєдиних,
І  вірний  курс  в  житті  тримай:

Не  доставляй  нікому  болю,
Не  зраджуй  тих,  кого  обрав,
І  не  гніви   ніколи  Бога...
Роби  побільше  добрих  справ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818620
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Valentyna_S

Зимова казка

По  снігу́  розстелилась  казка  зимова,                                                        
Надаремно  не  кличмо  для  себе  тепла.
Уже  грудень  закінчив  зимну  промову,
Укриває  ставок  візерунчастим  склом.

Димарі    підпирають  небо  стовпами,                                                                              
І  по  них  підіймалися  мрії  не  раз.      
Там  лишали  сліди  на  хмарах  стопами,
А  вони  заливалися  сонцем  щораз.

Де  той  спокій  душевний,  де  райські  сади,
Куди  рветься  душа  в  прихи́сток  останній?
Й  повертаються  мрії  додому,  сюди—
Поспішати  на  небо  їм  ще  зарано.

У  чобо́тях    по  товстих  пі́дуть  заметах,
На  стежинах  життя  лишать  свої  сліди,
Не  повірять  ніяк  прадавнім  прикметам,
Що  вертатись  не  можна,  бо  це  до  біди.

Морозе́ць  уподобав  казку  зимову.
Насолоду  приносить    йому  ремесло.
Підбирає  слова  нові  для  прологу,
Але  справжнє  просвітлення    ще  не  зійшло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818596
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Амадей

Нірвана (гумореска)

Захотілось  мені  на  дивані,
Погрузитися  тілом  в  нірвану.
Відключив  я  всі  прилади  в  хаті,
Випив  чарку,  став  медитувати.
Вже  і  в  стан  увійшов,  вже  на  небі,
Ніби  більше  нічого  й  не  треба,
Тут  кума  завітала  в  гостини,
Півень  смажений  в  неі  в  торбині,
Ще  й  вареників  ціла  макітра,
І  кума,  мов  троянда  розквітла.
Кума  думала  зразу  що  п"яний,
Бо  ж  не  знала,  що  я  у  нірвані.
Вона  зразу  подумала  може,
Я  лежу,  бо  заслаб,  боронь  Боже.
До  чола  доторкнулась  губами,
Під  сорочку  полізла  руками,
Щоб  почути  як  серце  у  грудях
В  мене  б"ється,  чи  не  занедужав?
Як  відчула  що  б"ється  серденько,
Притулилась  до  мене  гарненько,
В  мене  серце  від  щастя  тріпоче,
Я  відчув  що  вареників  хочу.
Випив  чарку  горілки  з  кумою,
Та  за  лапу  взяв  півня  рукою,
З"ів  вареників  миску  в  сметані,
І  начхать  мені  вже  на  нірвану.
Захотілося  свята  й  для  тіла,
Кума  зіркою  вмить  заясніла,
Ми  щасливі  з  кумою  в  коханні,
І  навіщо  нам  ваша  нірвана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818576
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Lana P.

МОЯ ВЕСНА…

Моя  весна  блукала  у  снігах
У  срібно-білому  убранні,
Закована  в  холодних  ланцюгах
Нічним  морозом,  на  світанні.

А  я  шукала  у  тепло  стежки
І  вірила  у  чудасію  —
Зігріються  від  холоду  бруньки
І  заквітчають  давню  мрію.

Моя  весна,  захоплена  в  полон
Заледенілими  вітрами,
Занурена  у  летаргічний  сон,
Розквітла  дивом  поміж  нами.              18/03/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818553
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 22.12.2018


Амадей

Настане ранок

Народ  страждає,  а  вони,
Оті  всі  слуги  сатани,
Жирують  так,  немов  востаннє,
Для  них,  немов  нема  й  війни.

Вони  тарифи  піднімають,
Собі  мільярди  наживають,
Вдову  й  каліку  обдирають,
Та  Бог  все  бачить  із  гори.

Та  прийде  час  і  дуже  скоро,
Господь  Святий  прийде  судить,
"Зерна"  відділить  від  "полови"
Й  "солома"  в  полум"і  згорить.

А  потім  буде  світлий  ранок,
І  новий,  світлий,  день  прийде,
І  нам  всміхнеться  доля  з  вами,
А"  плем"я  суче  "пропаде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818459
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 22.12.2018


Valentyna_S

Ти чуєш…

Ти  чуєш:  падають  сніжинки  додолу?
Так  точить  в  радості  не  втоплений  сум.
Ще  так  в  погідний  день  шелестить  діброва,
Сукає  мозок  нитку  тихоплинних  дум.

Ще  так  звучить  підступно  невмолимий  час,
Коли  пливе  невидимкою  у  далі.
Чи  утікає  геть  земне  життя  від  нас
І  тягне  довгий  шлейф  з  горя  та  печалі.

А  там  поріг.  Заціпеніє  часоплин  —
І  ми  почуємо,  що  нам  скаже  Вічність:
Чи  право  маємо  сягнуть  її  глибин…
Чи  враз  надія  переросте  у  відчай…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818445
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 22.12.2018


НАДЕЖДА М.

Знов зима січе снігами сивими

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qb-qv1U36b4
[/youtube]
Пригорни  мене  руками  сильними,
Обійми,  як  ти  колись  умів.
Знов  зима  січе  снігами  сивими,
Захисти  мене  без  зайвих  слів.

Урятуй  від  буднів  непроглядних,
Посели  у  серці  спокій,  як  колись.
Прогони  думки,  що  непідвладні,
Що  на  дні  душі  моїй  вляглись.
                                                                
А  коли  прийде  знов  ніч  безсонна,
Тихо  мені  казку  розкажи.
Зникне  хай   рутина  ця  буденна,
Погляд  на  стосунки  освіжи.

А  тепло  людське  багато  вміє,
Тільки,  якщо  щире,  від  душі.
Завірюха,  що  надворі  віє,
Хай  позаздрить  нам  у  цій  тиші.

Обійми  не  так,  як  ти  умієш,
Обійми  сильніше,  ніж  завжди..
А  надворі  ранок,    вже  сиріє.
Непогоду  в  серці  пережди...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818384
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Лілея1

МАЛЕНЬКА СМЕРТЬ…

[i][b]Кристально-білий  паводок  дібров,
Річок  замерзлих  срібне  задзеркалля,
Холодні  миті,  з́и́ми  і  любов
На  гранні  чи  в  процесі замерзання.

З  коротким йменням   "чорної  вдови" 
У   білих  зим  випрошую кохання,
Хоча  у серці...  в  серці  -  тільки  Ви, 
Та я  у  Вас  не  перша  й  не  остання.

Мій досі  рідний,  чийсь  уже Адам,
З  повагою  до  Вас,  забута      Єва,
Чому  пішли  по  іншим  Ви  рукам
І  гордо  звете іншу  - "королева"?

Міцна  рука  торкає  її стан
Й,  здається,  що  в  такі  надривні миті,
Ховає  сльози  в  інеї     каштан,
На  довгих  й  шумних  вулицях  столиці.

А  та  життєва  й  сніжна  круговерть
Геть  відбира  наснагу   далі  жити,
Бо  ця розлука, як маленька  смерть,
Без  права  поцілунком  воскресити.[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818412
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Зима сніжинки розсипала

Зима  сніжинки  розсипала  зранку,
Немов  метелики  білясті  метушились.
Летіли  і  кружляли  біля  ґанку,
М*який  пухнастий  вистеляли  в  стразах  килим.

Навколо  білизна  сліпила  очі,
Хрумтів,  немов  ванільний  цукор,  сніг  сріблястий.
Старанно  будував  морозець-зодчий
Бурульки  льоду  на  дахах,  гілчасту  казку.

Зима  у  білі  шуби  одягала,
За  щічки  цілували  снігові  родзинки.
І  кожен  з  нас  просив  лиш  Божу  ласку
У  рік  Новий,  і  миру,  й  щастя  для  країни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818324
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Доторкнусь кохана твоїх губ

Лине  тихо  ніжний  скрипки  звук,
Мабуть  то  зима  виводить  ноти.
Доторкнусь  кохана  твоїх  губ,
Вони  медом  змазані  солодким.

Упаду  з  тобою  в  забуття,
Хочу  в  ньому  бути,  як  найдовше.
І  скажу,  що  ти  моє  життя,
Я  без  тебе  жити  більш  не  можу.

Місяць  промінь  кинув  у  вікно,
Скрипка  в  ту  хвилину  заніміла.
А  довкола  біле  полотно,
То  зима  його  для  нас  стелила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818322
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018


НАДЕЖДА М.

Може колись, не зараз…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2QYHTLjeb8U[/youtube]

Може,  колись,  не  зараз,  прийде  час,
Я  пам"яті  своїй  напишу  оду.
Так  часто  виручає  в  житті  нас,
Коли,  не  знавши  броду,  лізла  в  воду.

І  ти  не  знаєш,  що  тобі  робить,
Як  жити  далі  з  тими  помилками?
І  як  сховатисЬ,   де  себе  подіть?
Уже погрішність   тягнеться  клубками.

А  час  усе  страється,  як  може,
Лікує   старі  рани  так  і  сяк.
Та  пам"ять  -  це  єдина,  допоможе
Закреслити  життя  перекосяк.

Крізь  сито  просіває  весь  непотріб,
Залишить  тільки  те,  з  чим  можна  жить.
А  ми,  спіткнувшись,  вже  не  раз,  а  вкотре,
І  знову  пам"ять рятувать спішить.
----------------------------------------
Натисніть  на  картинку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818276
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Катерина Собова

Іскра

Надивився    мій    Микола
Фільмів    тих      американських,
Став    лінивий,    як    ніколи,
Десь    взялись    манери    панські:

Смокче    содову    і    віскі
(Я    до    цього    геть    не    звикла),
В    ліжку    став    уже    ніякий,
Іскра    в    нього,    бачте,    зникла!

Я    взяла    електрошокер
(Треба    ж    дійсно    щось    робити)
І    до    Колі    враз    приклала,
Щоб    цю    іскру    відновити.

Тепер    ось    сиджу,    чекаю,
Поки    він    прийде    до  тями…
Буде    іскра,    добре  знаю
Я    без    всякої    реклами,

Де    торочать    про    Віагру,  
Камасутру,    різні    трави…
Знаю,    що    електрошокер
Більш    надійний    у    цій    справі.

Вже    ворушиться    Микола,
Бачу,    довго    буде    жити,
Як    не    з’явиться    ця    іскра    -
Доведеться    повторити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818247
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Феєрія зими

До  нас  завітала  зима,
Насипала  снігу  багато.
Трудилась  вона  не  дарма
Її  не  прийшлось  доганяти.

Феєрія  снігу  вгорі,
То  вправо  летить,  а  то  вліво.
На  гілках  сумні  снігурі,
Для  них  снігопад  ціле  диво.

Шапки́  одягнули  хати,
Викурюють  комини  люльку.
І  дують  холодні  вітри,
А  хмари  накинули  куртку.

Співає  вночі  заметіль
І  хриплі  доносяться  звуки.
Мабуть  не  солодко  і  їй,
Шепоче  мороз  про  розлуку.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818157
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


НАДЕЖДА М.

Вітаю зі святом Вас, Друзі!

Ледь  надворі  почало  світати,
Заіскрився  білий  -  білий  сніг.
Цілий  рік  чекали  ми  це  свято,
Миколай  Святий  ступив  на  наш  поріг.
Гість  це  -  непростий,  завжди  бажанний.
Можна  всі  бажання  заказать.
І  я  вірю,  є  ще  сподівання,
І  не  треба  довго  їх  чекать.
Всій  рідні  і  Друзям  прошу  щастя,
Хай  добробут  не  пройде  повз  них.
І  нехай  в  житті  у  них  все  вдасться,
Попрошу  про  це  усіх  Святих.
Не  забуду  тут  і  ворогів  своїх.
Помолюся  я  за  їх  здоров"я,
Хай  квітує  доброта  і  щедрість  в  них,
Кривда  хай  освятиться  любов"ю.
Впевнена:  мої  бажання  збудуться,
Бо  писала  щирі  тут  слова.
Доброта  ніколи  не  забудеться,
Хай  розквітне  у  серцях  вона.
Вітаю  зі  св"ятом  вас,  МОЇ  МИЛІ  ДРУЗІ!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818148
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Надія Башинська

ХОДИТЬ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ ВІД ХАТИ ДО ХАТИ!

Ходить  Святий  Миколай  від  хати  до  хати.
Подарунки  в  нього  є  для  усіх  завзятих.

Працьовитих  обійде,  то  ж  про  них  подбає.
Він  для  всіх,  хто  любить  труд,  подарунки  має.

Під  подушки  покладе  гарненькі  пакунки.
Бо  для  тих,  хто  чемним  є,  всі  його  дарунки.

І  на  суші,  й  на  воді  він  допомагає.
Про  всіх  добрих  Миколай  завжди  пам'ятає.

Вчить  і  нас  всіх  Миколай  про  добро  лиш  дбати.
Тоді  світлий  день  прийде  й  будемо  багаті!

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818141
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Valentyna_S

Зачекались диво-свята…

Зачекалась  диво-свята
Вся  слухняна  дітвора.
Чистять  крильця  янголята  —
З  Миколаєм  йти  пора.
На  ґринджолах  парокінних
Миколай  мчить  до  дітей.
І  рипить  сніг  срібнодзвінно:
--Кожна  хато,  жди  гостей!
Томні  яблуні  в  садочку
Сколихнули  зимні  сни--
Аж    бурульки  в  холодочку
Забряжчали    від  луни.
Дика  грушка  на  горбочку
Чимсь  маячить  угорі--
Це  ж  усілися  віночком
Яркогруді  снігурі.  
Всі  давно  чекають  свята  —
Найжаданішого  з  всіх.
І  матусям,  й  навіть  та́там
Нанесе  Микола  втіх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818095
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Ніна Незламна

З Днем святого Миколая

Вляглась  віхола  за  гаєм
Спішить  нічка  з  Миколаєм
Він  несе  в  своїй  торбинці
Усім  діточкам  гостинці
Під  подушку  у  пакунку
Тіштесь  любі  подарунку!
Тут  цукерки  і  родзинки
Є  і  ляльки,  і  машинки
Книжечки  й  веселий  м`ячик
Маленький  біленький  зайчик
Він  не  взяв  з  собою  різки
Бо  в  нас  всі  хороші  дітки.
Ось  і  ранок  на  порозі
Не  лишайтесь  на  морозі
Завітайте  і  Ви  в  хату
Будем  разом  святкувати
Хочу  радо  всіх  вітати
Та  здоров`я  побажати.
*****
І  Вас  дорогі  друзі!  Шановні  читачі!  Сердечно    вітаю    із  Днем  святого  Миколая  Чудотворця!!!  Хай  прийде  мир  на  нашу  святу  землю!  Бажаю  здоров`я  всім,  достатку,  поваги,  тепла!  Хай  щира  любов  завітає  в  кожен  дім!  Нехай  збуваються  мрії  і  плани!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818015
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018


НАДЕЖДА М.

Я хочу стати знов маленькою

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uX9P6cKyES8

[/youtube]

Я  хочу  стати  знов  маленькою,
Такою,  як  була  колись  давно.
Маленькою,  улюбленою  донькою.
(Як  боляче,  що  це  вже  не  дано).

А  поряд  мої  рідні:мама  й  тато.
Я  й  зараз  чую  рідні  голоси.
Хоч  знаю,  що  прошу  я  так  багато.
На  жаль,  пройшли  давно  оті  часи.

Я  часто  про  це  згадую  ночами,
Так  хочеться  відчути  їх  тепло.
І  пригорнутися  до  тебе,  моя  мамо.
Чому  ж  дитинство  швидко  так  пройшло?

Щоб  мама  мої  коси  заплітала,
Вплітала,  як  тоді,  у  них  стрічки.
А  я  тоді,  давно,  іще  не  знала,
Я  думала,  що  буде  так  завжди,.

Я  пам"ятаю,  мамо,  твої  руки,
І  зараз  пожаліла  б  ти  мене,
Розвіяла  життєві  мої  туги.
Таке  оце  життя  моє  земне..

Нічим  тебе  не  хочу  турбувати,
Жалі  пройдуть,  неначе  сніг.
А  за  тобою  буду  сумувати.
Приходь  до  мене  іноді,  хоч  в  сні...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817999
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018


Lana P.

ТЕПЛО ТВОЇХ ОЧЕЙ

Тепло  твоїх  очей  голубить  ніжне  тіло,
Переливається  у  місячному  сяйві.
Слова  злітають  недоречні,  навіть  зайві,
Їх  темінь  ночі  заколисує  несміло.

Вдивляємось  у  танець  зорепадних  злитків  —
У  сяйві  небо  розтинають  метеори,
І  дивовижні  розлітаються  узори  —
Калейдоскопні  розцяцьковані  лелітки.

Співає  нічка  —  проявляються  мотиви,
Вчувається  мелодія  в  цикадних  нотах,
Вершиться  ореолом  в  зоряних  висотах,
Шукають  тіні  в  мерехтіннях  перспективи.

Пригублюємо  чаші,  обрій  рожевіє,  —
Неконтрольовані  розпещені  жарини
Впиваються  в  уста,  наповнюють  клітини…
В  мелодіях  солодкого  вина  ти  —  мрія!                            17/12/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817970
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 18.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Збережемо любий щастя

Тихо  падає  сніг  наче  в  казці
І  у  тебе  коханий  зима.
Я  в  долоні  ловлю  наше  щастя,
Щоб  воно  не  втекло  нам  бува.

Вже  сховались  під  снігом  діброви,
Покривалом  накрились  поля.
Я  не  можу  прожить  без  любові,
Бо  любов  і  кохання,  то  я.

В  ніч  зимову  дивлюся  на  небо,
Там  така  безкінечність  зірок.
Вони  шлях  прокладають  до  тебе,
Я  на  зустріч  роблю  тобі  крок.

Тихо  падає  сніг  наче  в  казці
І  у  тебе  коханий  зима.
Збережемо  своє  любий  щастя,
Бо  ж  живем  на  землі  недарма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817965
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Олена Жежук

Довга нить

Низає  дні  розлуки  довга  нить,
Малюють  вікна  вже  зимові  ночі.
Як  на  вустах  затерпне  тінню  мить,
Виходять  з  берегів  сріблясті  очі.

Лише  відлуння  справжніх  одкровень  -  
В  словах  ні  докору,  ані  освідчень.
Душа  палає  в  сповитку  пісень
І  вірить  у  тепло  долонь  одвічне.

Бо  що  слова?  Торкнуться  лиш  на  мить  -  
І    згіркне  пам’ять  в  пастці  порожнечі…
А  нить  тремтить…  О  як  вона  тремтить,
Коли  спадає  спогадом  на  плечі.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817793
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дарунок зими

За  вікном  замайоріло  щось  червоне,
То  вмостилися  на  гілці  снігурі.
Їм  хотілось  скуштувати  диво  -  гроно,
Що  висіло  на  калині  угорі.

Мабуть  смачне  дуже  і  таке  яскраве,
Привертало  воно  барвами  пташок.
Пропливали  в  небі  хмарки  кучеряві,
А  на  землю  падав  біленький  сніжок.

Прилетіли  дві  синички  до  подружок,
Гомоніли,  щебетали  щось  вони.
Сперечалися  за  гроно  вони  дуже,
То  був  птахам  подарунок  від  зими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817889
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2018


Ніна Незламна

Це є земна краса

Що  то  за  пташка  зирить  в  віконце
Маленькі  крильця,  інеєм  покрились
Вона  зі  мною  зустрічає  сонце
Кущі  троянд  під  снігом  похилились…
 Та  тож    синичка,  прихисток  шукає
Голівка  сива,  а  лід  неначе  сіль
Мороз  за  двадцять,  холод  підступає
Чека  підтримки…  У  очах  страх  і  біль..
Боже  творіння,  тебе  я  захищу
Підвішу  сала,  шматок  на  кватирці
Чекай  хвилинку,  ще  сіна  підмощу
Вже  посміхаюсь  красуні  синичці.
На  підвіконні….Розлігся  промінець
Стрімкий,  ясний,    пробився  поміж  хмари
 Ніжний,  тепленький,  сонця  посланець
 Приніс  він  радість,  порозсипав  чари
 Яке  то  щастя,  це  є  земна  краса
Тож  збережімо  всі  її  завзято
Весну  зустріти,    надія  не  згаса
 Хай  поряд  з  нами  тішаться  крилаті.

                                                                             03.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817874
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Амадей

Із кумою в казку (з гумором)

Я  кажу  до  кума  :"Куме,
Запрягайте  ви  Наума,
Та  поідем  до  дівчат,
Будем  Новий  Рік  стрічать.
Як  почула  це  кума:
-У  вас  розуму  нема,
Він  давно  не  запрягав,
В  нього  й  кінь  на  ноги  впав.
Ви  як  ідете  самі
То  тоді  моргніть  мені,
Якщо  хочете  ви  в  казку,
То  візьміть  мене  будь-ласка,
Поки  він  ще  запряже,
То  ми...будем  в  казці  вже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817949
дата надходження 17.12.2018
дата закладки 17.12.2018


Амадей

Два серця

Обом  нам  хочеться  у  літо,  
Обом  нам  хочеться  в  Карпати,
В  обіймах  хочеться  п"яніти,
І  як  у  юності  кохати.

Наші  серденька  невгамовні,
Живуть  чеканням  і  любов"ю,
Неначе  ми  в  одному  човні,
Закохані  в  життя  обоє.

Нам  доля  ставила  тенети,
Під  ноги  падало  каміння,
Любов  Ромео  і  Джульєтти
В  серця  прийшла  коханням  пізнім.

Від  твого  погляду  п"янію,
Не  можу  очі  відірвати,
А  в  серці  теплиться  надія,
Що  й  ти,  зумієш  покохати.

З  кохання  нашого  з  тобою,
Писатимуть  сонети  й  вірші,
Господь  освятить  нас  любов"ю,
Щоби  не  розлучатись  більше.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817834
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 17.12.2018


OlgaSydoruk

Расскажи мне на иврите…


Расскажи  мне  на  иврите,  что  ты  чувствуешь,  когда  –
В  одиночестве  налито…и  по  самые  края…
Распиши  той  вязью  строчек…Но  не  спрашивай,сестра,  –
Потайное  многоточия  –  это  только  для  меня…
Я  пока  не  разлюбила:  меланхолии  мосты…
Эпохальные  винилы,  венценосные  холсты…
И  -  торжественность  хоралов,  и  -  молитву  тишины,
Проживая  в  тех  порталах,  где  пунцовые  цветы…
Где  отары  тучи  близкой,  как  свинцовая  стена…
В  абажурах  жёлтых  листьев  -  вся  сонливость  ноября…
Мне  бы  только  пару  строчек...(Пару  строчек  про  тебя)...
Чтобы  в  окна  сонной  ночи  не  заглядывала  зря...
Всё  однажды  канет  в  лету...И,наверное,она…
Полумесяц  падших  (где-то)  возвратится  в  небеса…
Перестанут  пред  рассветом  сниться  карие  глаза,
Если  грустные  сонеты  оборвёт  шершавым  «ля»…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817833
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 17.12.2018


OlgaSydoruk

Белой пылью снег крошИтся…

Белой  пылью  снег  крошИтся…
Наливаю  в  чашу  грог…
На  тебя  хочу  молиться,
Хоть  давно  ты  мне  не  бог…
Обжигает  воск  венчальной…
Пуансеттия  -  горит…
В  лоне  сумерек  печальных
Альбинони  прозвучит...
Разметаются  узоры
На  не  хоженых  коврах…
Доля  нежности  -  во  взоре...
И  в  придуманных  словах…
Не  забыть  -  поставить  точку,
Отрекаясь  от  судьбы…
Сберегая  ту  сорочку,
Где  все  запахи  твои...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817828
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Анфиса Нечаева

К нам идёт зима.

Уж  ноябрь  за  окном,
Осень  ближе  к  зиме.
Лужи  скованы  льдом,
Сухой  лист  по  земле.
Все  деревья  давно
Сняли  пышный  наряд.
Вид  унылый,  но
Не  печалит  он  взгляд.
Вот  снежинки  опять
Завели  хоровод.
Пусть  летят,  пусть  летят,
Скоро  ведь  Новый  год.
Пусть  укроют  они
Землю  белым  ковром,
Пусть  лежит  до  весны,
Там  сбежит  ручейком.
А  пока  пусть  зима
Душу  греет  собой.
Совсем  скоро  она
К  нам  придёт  госпожой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816700
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Неповторна мить

Біла  пудра  сипалась  з  небес  на  землю,
Притрусила  вії  сосен  і  ялин.
І  мороз  додав  блискучих  стразів  зерна
У  білясто-сніжне  покривало-твин.

Сплять  під  снігом  втомлені,  пожухлі  трави.
Свіжість  у  повітрі  -  свіжість  почуттів.
Обіймає  кашеміром  день  ласкаво,
Бо  любові  янгол  прилетів  зі  снів.

Сонце  зазирає  крізь  завіси  сніжні,
Ми  пірнаєм  разом  в  музику  зими.
Ласк  мереживо  -  і  щедра  ллється  ніжність,
І  шепочуть  губи...неповторна  мить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817783
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


НАДЕЖДА М.

Моя думка…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZCzZWLQNQpU[/youtube]

Всі  зустрічі  не  випадкові,
(Про  це   хтось  дбає  із  небес)
Це  ті,  хто  різні всі  по  крові,
Що  мають  різний  інтерес.

Якщо  ж  серця  у  них  гарячі,
Від  цього  так  пульсує  кров,
Якщо  вони  достатньо  зрячі,
Відчують,  що  таке  любов.

Якщо  ж  вони  глухі  душею,
Не  взнають,  що  таке  весна,
А  серце  вкриється  іржею...
Така  історія  сумна.

Відкрийте  ширше  свої  очі,
Відчуйте  подихи  весни,
Хай  оживуть  всі  сни  пророчі,
З  душі  всі  вирвіть  полини.

І  не  пишайтеся  cобою,
Притишіть  гонор,  що  так  зріс.
Живою  вмийтеся  водою.
Не  треба  дерти  в  небо  ніс.
---------------------------
Таку  ось  думку  маю  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817757
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твоя єдина

Так  хочу  доторкнутися  щоки
І  загорнутися  в  твої  обійми.
Щоб  завжди  поруч  був  зі  мною  ти
І  знати,  що  тобі  любов  потрібна.

Відчути  хочу  ніжність  і  тепло,
Щоб  завжди  щирість  душу  зігрівала.
Щоб  в  серці  завжди  затишно  було
І  щоб  воно  ніколи  не  страждало.

Зігрій  мене  і  більш  не  відпускай,
Хай  почуття  зіллються  воєдино.
Тепло  й  кохання,  то  маленький  рай,
Для  тебе  в  цьому  раї  я  єдина
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817732
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Надія Башинська

КАЖУ ВАМ ВСЕ ЦЕ НЕСПРОСТА…

Я  бачу...  бачу...  тане  сніг!
На  ніжних  гілочках  беріз
тремтять  вже  крапельки  рясні.
Бо  теплі  дні  стоять...  Ясні.

А  тане  сніг  той  неспроста...
Є  в  світі  істина  проста:
Усьому  -  в  міру  завжди  й  скрізь!
Лиш  теплота  розтопить  лід.

Отак  розтане,  зникне  зло.
Забудем,  що  воно  й  було.
Кажу  вам  все  це  неспроста.
Із  злом  не  дружить  Доброта!

Де  Справедливість  й  Честь  живуть,  
не  ходять  ні  обман,  ні  лють.
Де  Світло  -  никне  темнота.  
Все  очищає  Чистота!

Я  бачу...  бачу...  тане  сніг!
На  ніжних  гілочках  беріз
тремтять  вже  крапельки  рясні.
Бо  теплі  дні  стоять...  Ясні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817724
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Ганна Верес

Поезія – це голос сьогодення

Поезія  –  це  голос  сьогодення
Й  відлуння  сивоооких  поколінь,
Це  шал  вітрів,  північних  і  південних,
Безсмертя  голос  з  неба  і  землі.

Поезія  –  акорди  дивні  серця,
Мелодія  глибокої  душі,
Співзвуччя  невідомих  людям  терцій.
Без  неї  світ  зачах  би  й  зубожів.

Поезія  –  краса  і  сила  слова,
Де  дум  рясних  і  вись,  і  глибина.
Це  з  Богом  незакінчена  розмова  –
Молитва,  пошук  істин,  сивина…
28.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817707
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Обіймала зимова ніч

Знову  падає  сніг  за  вікном,
Знову  згадую  дні  ті  чудові.
Ясний  місяць  зійшов  над  селом,
А  на  небі  розкидані  зорі.

Ніжний  шепіт  почувсь  в  далині,
Обіймалась  закохана  пара.
В  ті  часи  пригадалось  мені,
Як  зимова  нас  ніч  обіймала.

А  попереду  бу́ло  життя,
Мрій  багато,  надій,  сподівання.
І  щасливе  мабуть  майбуття,
Разом  з  нами  гаряче  кохання.

Пролетіли  так  швидко  роки,
Загубились  у  сніжній  хурделі.
Ми  з  тобою  давно  вже  батьки,
Я  у  серці  лишилась  твоєю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817670
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Ганна Верес

Україна воскресне

Іще  один  деньок  «у  лєту  канув»…
Хизується  Земля  серед  планет…
Молитва  піднялась  над  Ватиканом…
Десь  народивсь  художник  чи  поет.

Подавсь  іще  один  деньок  в  минуле,
Щоб  кожному  наблизити  фінал.
Планета  також  трохи  повернулась,
Лиш  у  Донбасі  й  досі  йде  війна.

А  час  летить…  Й  спинить  його  не  сила.
І  обігнати  ще  ніхто  не  зміг…
Не  одного  утратили  ми  сина,
У  сім’ях  їхніх  зник  надовго  сміх.

Та  сонечко  поверне  ще  на  весну,
Й  час  перемогу  викує  для  нас.
І  Україна  з  попелу  воскресне,
Нам  повернувши  море,  Крим,  Донбас
10.12.2018.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817664
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Ганна Верес

Не може пам’ять заростати мохом

Торкнутись  серцем  хочу  я  слідів
Людей,  які  загинули  за  волю…
Не  дочекались  багатьох  дідів  –
Московія  зламала  їхні  долі.

В  Донбас  тепер  війною  поповзла,
Забрала  Крим  –  змогла  перехитрити.
Росія  –  джерело  живуче  зла,
Та  нас,  як  націю,  вже  в  землю  не  зарити.

Ми  не  забули  сталінський  режим,
Тривожать  пам’ять  жертви  Сандармоху
І  сльози  матерів,  і  крик  дружин…
Не  може  пам’ять  заростати  мохом.

Важкий  здолала  Україна  шлях:
І  беззаконні  сірі  дев’яності,
Коли  топтали  предків  наших  стяг
Чи  від  невідання,  чи  від  дурної  злості.

Може  тому  громи  струснули  нас:
Майдани  два  вогнями  запалали.
Лежить  напівзруйнований  Донбас,
Де  чубляться  Московські  й  наші  клани.

І  мчить  на  схід  вже  правнук-патріот
Отих,  що  полягли  колись  за  волю.
Шанує  стяг  прозрілий  наш  народ,
І  умира  за  нього  юний  воїн.

О,  ні!  Тепер  нас  не  перемогти,
Бо  дух  свободи  –  особлива  зброя!
Нам  сам  Всевишній  шлях  цей  освятив,
І  душі  нам  ніхто  не  перекроїть!
15.12.2018.  
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817662
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


НАДЕЖДА М.

І сипалися звуки, як кришталь

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EmlNz547Pxk[/youtube]

Зимовий  день  зморився,  йде  на  спад.
І  тихий  вечір  плив  йому  на  зміну.
Багато  притаїлось  в  нім  принад,
Чекаю  з  нетерпінням    цю  таїну.

Коли  навколо  темінь  непроглядна,
Несуть  тебе  думки  в  далекий  світ.
І  ти  стаєш   слабкою,  і  підвладна.
Не  маєш  сил  цей  зупинить  політ.

І  як  крізь  сон,  я  чую  скрипки  звуки.
Це  грає  віртуозно  так  скрипаль.
Мій  настрій  і  ця  гра,  як  перегуки,
Що  сипляться  навколо,  як  кришталь.

Заслухалась  й  чомусь  засумувала...
Чому  звучала  сумно  так  струна?
Я  подих  на  хвилинку  втамувала.
Чому  ж  торкнула    боляче  вона?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817638
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Надія Башинська

В ЩАСТЯ ВІРИТЬСЯ!

Ой  прийшла  зима...  Ой  прийшла  зима...
Снігом  сіється.
Ми  з  тобою  вдвох...  Ми  з  тобою  вдвох...
Аж  не  віриться!

Ой  прийшла  зима.  Ой  прийшла  зима,  снігом  сіється.
Ми  з  тобою  вдвох...  Ми  з  тобою  вдвох...  Аж  не  віриться!

Ой  прийшла  зима...    Ой  прийшла  зима...  
Знов  завіяла.
Всім  твоїм  словам...  Всім  твоїм  словам...
Я  повірила!

Ой  прийшла  зима.    Ой  прийшла  зима,  знов  завіяла.
Всім  твоїм  словам,  всім  твоїм  словам  я  повірила!

Ой  прийшла  зима...  Ой  прийшла  зима...
Снігом  сіється.
Коли  ми  удвох...  Коли  ми  удвох...
В  щастя  віриться!

Ой  прийшла  зима.  Ой  прийшла  зима,  снігом  сіється.
Коли  ми  удвох...  Коли  ми  удвох...  в  щастя  віриться!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817592
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 98

[b][i][color="#963ca6"]Отшумело  бабье  лето
И  зима  пришла  за  ним.
Не  могу  я  спать  со  светом
Когда  свет,  какой  интим?!

Нам  поможет  заграница
Водкой,  чачей  и  вином.
Отдохнуть,  пожрать,  напиться
Сможем  сами  всем  селом.

С  милым  рая  не  познали
Мы  ни  раньше,  ни  сейчас.
Он  в  запое,  в  в  печали.
В  остальном  все  супер-класс.

За  окошком  дождик  лил
С  ночи  и  до  вечера.
Мой  миленок  круто  пил
А  мне    выпить  нечего...

Нынче  свадьбы  чередой
И  разводы  снова...
Глядь,  сваты  идут  за  мной,
А  я  не  готова.

У  Невесты  есть  сестра
У  меня  -  брат  Вова
Крутят  шашни  до  утра
Будет  свадьба  снова.

Нам  на  свадьбу  подарили
Тысяч  пять,  а  может  шесть.
Ведь  все  родственники  были.
На  сто  тыщ  сумели  съесть!

Старый  муж  гулять  не  будет
Да  и  с  чем  ему  гулять?
Он  и  страсти  не  разбудит.
Я  к  Петру  пойду  опять.

На  столе  -  лишь    ломоть  сала
И  горилки  бутылёк!!
Свадьба  пела  и  плясала
Аж  вращался  потолок!!

Не  горюй  ты  и  не  плачь!
Действуй  по  иному.
Изменил  любимый,  вскачь
Убегай  к  другому!!!.

Виноградного  вина,
Было  аж  три  бочки.
Мы  в  одной  дошли  до  дна
За  четыре  ночки..

Есть  у  нас  певцы,  поэты,
Все  кричат  -  мы  здесь  костяк.
Но  не  все  частушки  спеты,
Я  стараюсь  кое-как!!![/color][/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817590
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Катерина Собова

Сiно

У    суд    скарги    полетіли
На    старезну    бабу    Ніну,
Що    та    в    себе    на    подвір’ї
Запалила      купу    сіна.

В    суді    бабі    пояснили:
-Така    дія    є    злочинна,
І    за    вчинення    пожежі
Заплатити    штраф    повинна.

Відстояти    честь    і    право
Гордо    встала    баба    Ніна:
-Ваша    честь,    це    було    лихо,
А    не    просто    купа    сіна.

Там    завжди    росла    капуста,
Потім    я    там    склала    сіно,
Так    з’явився    дім    розпусти
На    подвір’ї    в    баби    Ніни.

Хто    там    тільки    не    виводивсь!
І    таке    там    виробляли,
Що    моє    те    бідне    сіно
Разом    з    ними    теж    стогнало.

І    я    зовсім    не    палійка,
Ви    мені    скажіть    ще    «Браво!»,
Я    спалила    цю    борделю  –
На    це    маю    повне    право.

І    як    чесна    громадянка
Посаджу    там    знов    капусту,
За    це    випишіть    подяку,  
Що    закрила    дім    розпусти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817586
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Надія Башинська

ЄДНАЙМОСЯ, ЛЮДИ!

І  сонце,  і  небо  -  одне  є  у  світі.
Вони  нам  дани  для  усіх.
Як  добре  у  радості  всім  нам  тут  жити.
Як  добре,  коли  тут  скрізь  чується  сміх!

         Єднаймося,  люди!  Єднаймося,  люди!
         Життя  нашого  час.
         Хай  мир  на  Землі  запанує  усюди
         Для  щастя  кожного  з  нас!

Хай  усмішка  щира  серця  зігріває
І  пісня  весела  дзвенить.
Лиш  в  праці  щоденній  людина  зростає,  
Де  вміють  дружити,  де  вміють  любить.

         Єднаймося,  люди!  Єднаймося,  люди!
         Життя  нашого  час.
         Хай  мир  на  Землі  запанує  усюди
         Для  щастя  кожного  з  нас!

Тут  цвітом-плодами  всіх  радує  нива,
Збуваються  мрії  ясні.
Хоч  долі  в  нас  різні  -  одна  ми  родина
На  нашій  єдиній  квітучій  Землі!

         Єднаймося,  люди!  Єднаймося,  люди!
         Життя  нашого  час.
         Хай  мир  на  Землі  запанує  усюди
         Для  щастя  кожного  з  нас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817584
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Valentyna_S

Всю ніч зима складала оригамі

Всю  ніч  зима  складала  оригамі,    
Мороз  виводив    квіти  на  вікні.    
Вже  розсіває  блискітки  світанок    
По  первозданнім  білім  полотні.    

На  вулиці  заохкала  криниця,
В  прозоре  небо  дише  з-під  дашка,
Гойдається  на  яблуні  синиця
І  чистить  пір’я  свого  фартушка.

Зміїться  вузько  стежка  по  заметі.
Біляве  сонце  будить  увесь  двір.
Із  снігу  баба  цілить  арбалетом  —
Хай  обминає  хитрий  з  лісу  звір.

Вже  достеляє  грудень  білий  килим.
Почне  ходу  рік  з  чистого  листа,
Додасть  нам  віри,  сили  і  окрилить,
З'єднає  колядою  на  вустах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817564
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 15.12.2018


Надія Башинська

СРІБЛОМ ЯСНИМ СІЄТЬСЯ…

Сріблом  ясним  сіється,  заміта  слідочки.
Там,  де  були  кущики  -  біленькі  грибочки.

Сріблом  ясним  сіється,  де  росли  сунички.
У  ялин  зелененьких  -  біленькі  спіднички.

У  берізок  -  платтячка,  шапочка  -  в  дубочка.
Біла-біла  хаточка  з  малого  пеньочка.

Калинові  гілочки  вдягли  рукавички.
На  долоньках-гілочках  цвіріньчать  синички.

Срібло  те  яснесеньке  на  сонці  іскриться.
Бо  є  дуже  щедрою  зима-чарівниця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817468
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 14.12.2018


Ганна Верес

Ой, то не вітер поміж гіллям свище (Слова для пісні)

Ой,  то  не  вітер  поміж  гіллям  свище  –
То  посивіла  матері  душа,
Упала  пелюстками  попід  вишні,
Неначе  чайка,  б’ється  і  кигиче,
На  цілий  світ  про  біль  свій  сповіща.

Її  ридання  шириться  довкола,
Схилило  травам  голови  униз,
Бо  ж  не  чекала  горенька  такого,
Й  ця  рана  не  загоїться  ніколи:
Синок  не  повернувся  із  війни…

Матуся,  ніби  пташечка  безкрила,
Що  лет  спинила  й  пада  стрімголов,
Адже  біда  зненацька  землю  вкрила,
Неначе  подих  раптом  перекрила,
Бо  пролилась  її  синочка  кров…

Та  час  настане  і  вітри  притихнуть,
Розвіються  війни  густі  дими,
І  Україна  буде  вільно  дихать,
Уп’ється  кров’ю  всенародне  лихо,
Й  настане  літо  посеред  зими.
10.12.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817440
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 14.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У ніч на Андрія

Мете  біленький  сніг  в  вікні,
Немов  зерно  хтось  сіє.
Згадалося  в  думках  мені,
Гадання  на  Андрія.

Смачні  пеклися  пампушки,
Варенички  варились.
В  печі  кипіли  галушки.
У  ніч  свічки  палились.

На  небі  вже  зійшла  зоря
І  почалось  гадання.
Побачив  хтось  богатиря,
А  хтось  палке  кохання.

Вгорі  висіла  калита́́,
Її  вкусити  треба.
В  різні  боки  вона  хита,
А  в  ній  така  потреба.

Дзвеніли  співанки  гуртом
І  саме  на  Андрія,
Дружив  собака  із  котом,
В  дівчат  збувалась  мрія.

Чию  пампушку  першу  з'їсть,
Сірко  чи  Мурчик  швидко.
До  того  завітає  гість,
Промовить  їй  "лебідко..."

Зима  трусила  білий  сніг,
У  день  той  кожен  мріяв.
Це  свято  радісне  для  всіх,
Первозванного  Андрія.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817384
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 14.12.2018


Любов Іванова

РАССТАЕМСЯ С ТОБОЙ

[b][i][color="#33700c"][color="#8d1096"]Р[/color]уку  отпустить  -  нужна  мне  сила
[color="#8d1096"]А[/color]  зачем  ее  мне  отпускать?
[color="#8d1096"]С[/color]ловно  в  стужу  вновь  душа  застыла
[color="#8d1096"]С[/color]ердце  реже  начало  стучать
[color="#8d1096"]Т[/color]ы  уходишь,  чувства  льды  сковали...
[color="#8d1096"]А[/color]х,  как  горько  мне  от  слов  "Прости"!
[color="#8d1096"]Е[/color]сть  в  твоем  уходе  груз  печали
[color="#8d1096"]М[/color]не  одной  теперь  его  нести.
[color="#8d1096"]С[/color]лезы  при  тебе  я  лить  не  стану...
[color="#8d1096"]Я[/color]вно,  только  слабые  скорбят.

[color="#8d1096"]С[/color]прячут  годы  боль,  залечат  рану,

[color="#8d1096"]Т[/color]олько,  как    дышать  мне  без  тебя?
[color="#8d1096"]О[/color]сень  плавно  встретилась  с  зимою,
[color="#8d1096"]Б[/color]ыло  и  у  нас  немало  зим.
[color="#8d1096"]О[/color]тболею...    горечь  вёсны  скроют
[color="#8d1096"]И[/color]мя  твоё  брошу  среди  льдин[/color][/i].[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817369
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 14.12.2018


Lana P.

РОЗСПІВАЛАСЯ ЗОЗУЛЯ…

Розспівалася  зозуля  у  погожу  днину,
Розтривожила  піснями  у  цвіті  калину,
Кукувала  і  просила  травневого  дива.
На  порозі  плаче  мати  засмучена,  сива:
—  Ой  зозулько,  люба  пташко,  продовжуй  кування,
Буду  сина  виглядати  з  вечора  до  рання.
Скільки  весен  ще  чекати?  Я  втомилась,  хвора.
Вражі  люди,  схаменіться,  з  вами  стільки  горя.
Прислухається  старенька,  дочекатись  хоче  —
Не  вертає  син  додому,  бо  війна  гуркоче.                    12/12/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817347
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 14.12.2018


НАДЕЖДА М.

Розцвіла зима весною

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gbQDdRj22w4
[/youtube]

Відгуляла  лиш  відлига,
Призадумалась  зима.
В  голові  нова  інтрига:
Нова  думка  вже  пройма.

Осліпити  все  красою,
Обмануть,  що  вже  весна,
І  явиться  молодою?
Тільки  жаль,   не  запашна.

Задум  швидко  порішила:
Все  зробила  крадькома.
Та  до  ранку  так  спішила.
Не  завадила  й    пітьма.

Довго  й  вміло  працювала:
Розцвіли  усі  сади,
Розстелила  покривало,
Замела  усі  сліди.

Візерунки  вишивала,
Квіти  кинула  в  вікно..
Одного  тільки  не  знала:
Стать  весною  не  дано...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817248
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Ти не журись

Рука  дощу  старанно  креслить  день  ескізом,
Втрачає  сніг  грудневий  білизну.
І  водомузика  звучить  в  гулкій  репризі,
Думок  потік  снується  в  шумний  нурт.

Хоч  не  буває  все  в  житті  людей  гладенько,  
І  негаразди  крутяться  в  душі.
Цей  дощ  гуде,  ятрить,  мов  резонатор-дека,
Впадать  у  відчай,  друже,  не  спіши.

Ти  не  журись,  бо  злива  смутку  ненадовго.
Ще  глянець  сонця  в  небі  заблищить.  
І  рідний  хтось  знайдеться,  втішить  теплим  словом,
Відчуєш  силу  і  надійний  щит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817290
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Valentyna_S

Замальовка

Присадкувата  хата  сховалась  в  базнику.
Застиг  зневіри  погляд  в  тінях  хащі.
--Заходь,  хто  хоче,--риплять  дверцята  в  сіннику.
Горіх  рогами  вдерся  на  горище.
Лиш  забреде,  бува,  кульгавий  дощ-всюдирозлий.
Постукає  він  костуром  у  вікна:
--В  оцій  хатині  ще  є  хоч  хто-небудь  живий?—
Й  потупцювавши  трішки,  також  зникне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817324
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Lana P.

ЖАБКА

Через  рів  —  велика  кладка,
А  на  ній  —  маленька  жабка.
Надуває  щічки,  блима
Превеликими  очима.
Підлітає  сіра  гуска,
А  зелена  боягузка,
Не  розгледівши  і  броду,
Рвучко  плигнула  у  воду,
На  незграбну  черепаху,
Скреготіла  довго  з  ляку!        11/12/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817223
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В моєму серці залишився ти

Не  змиє  дощ  закохані  сліди,
Вночі  не  заморозять  їх  морози.
В  моєму  серці  залишився  ти,
Й  мої  холодні  на  обличі  сльози.

Живуть  ті  відчуття  весь  вік  в  мені,
Не  стерти  їх,  не  викинути  з  долі.
Коли  на  небі  з'являться  вогні,
Тоді  я  привітаюся  з  тобою.

Думками  я  скажу  тобі  люблю,
Думками  розкажу,  що  так  страждаю.
Про  тебе  пам'ять  в  серці  бережу,
Ти  не  повернешся  до  мене,  знаю...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817202
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 12.12.2018


Valentyna_S

Торкнулась ніч сорочачим крилом

Торкнулась  ніч  сорочачим  крилом
Скарбів  небесних  таємниці.
Заграло    самоцвітами  кругом,
Мигтять  зимові    плетениці.

Сновида  місяць—майстер-ретушер--
Сяйливості  додав  опалам
І  стелить  білий  трендовий  мохер
На  листя  вижухле  опале.

Чарує  цноти  світла    благодать,
І  пахне  ладаном  святечним.
А  десь  в  селі  розлився  сміх  дівчат
Й  поплив  по    світу  безкінечнім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816762
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Олеся Лісова

Усмішка юності

Йшла    весела  й  безтурботна  юність
Грайлива  усмішка  світилась  на  вустах.
Дивилась  зрілість,  стисла  серце  чуйність
Сльозою  прокотилась  по  щоках.

--Чому  так  швидко  пролетіло  літо?
Ніби  росу  в  передобідній  час
Сонце  палило  роки  пережиті,
А  вітер  попіл  розганяв  повз  нас.

Наче  учора:  ніч,  зірки,  зітхання.
Дві  пелюстки  рук  в  твоїх  руках.
Промовляли  очі.  Ці  зізнання
Любо  слухав  місяць  в  небесах.

Топилися  в  цілунку  ніжні  губи.
Мелодією  лився  шепіт  трав.
Клялися,  що  кохання  не  загубим
Цвіркун  в  кущах  за  нами  підглядав.

Турботливо  несли  його  роками,
Дітям  прививали  лиш  любов.
Посріблена  мандрує  разом  з  нами
До  юності  вертає  думи  знов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817156
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Надія Башинська

ЗНОВ ЛЕТИТЬ ПУХНАСТИЙ СНІГ…

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.Попова

Знов  летить  пухнастий  сніг,
всім  нам  падає  до  ніг.
Дуже  раді  ми  зимі.
Є  в  нас  лижі  й  ковзани.

Віхола  співає...  Землю  замітає.(2р.)

Йшла  зима  через  поля,  
веселилася  земля.
В  білій  ковдрі  пуховій,
буде  добре  спати  їй.

Віхола  співає...  Землю  замітає.(2р.)

Йшла  зима  через  лісок,
розсипала  там  сніжок.
Всі  ялиночки  й  дубки
мають  шапочки  легкі.

Віхола  співає...  Землю  замітає.(2р.)

Вже  під  льодом  річка  й  став,
бо  сніжок  і  тут  кружляв.
Будуть  спати  до  весни
і  солодкі  бачить  сни.

Віхола  співає...  Землю  замітає.(2р.)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817101
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Надія Башинська

КАЖУТЬ…

Кажуть,  що  холодна...  Я  зігрію.
Кажуть,  що  несніжна...  Я  завію.
Все  прикрашу.  Інеєм  сипну.
Я  люблю!

Засріблиться  світ  іще  ясніше.
Від  морозу  стане  бадьоріше.
Всіх  розважу,  в  шуби  одягну.
Я  люблю!

Задзвеню  колядками  по  хаті.
Будете  щасливі  та  багаті.
Ріки  льодом,  щоб  пройшли...  Скую.
Я  люблю!

Розбуджу  від  сну...  Гей  просинайтесь!
Холоду  мого  ви  не  лякайтесь.
Бо  мій  холод  на  добро  всім  є.
Бійтесь  того,  що  в  серцях  живе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817100
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Ганна Верес

Поет – душі людської зодчий

Я  не  люблю  розмов  про  все  і  ні  про  що,
А  хочу  словом  запалити  очі,
Серця  зачарувати  всім  віршом,
Адже  поет  –  душі  людської  зодчий.

Я  не  люблю  зарозумілих  фраз,
Бо  тільки  простота  –  найбільша  цінність  –
Цьому  навчав  Великий  наш  Тарас.
Писати  просто  маю  в  собі  смілість.

Я  не  люблю,  коли  туманяться  думки,
І  їх  не  кожен  може  зрозуміти…
Поезія  повинна  жить  віки,
Дорослі  щоб  впивались  нею  й  діти.
2.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817047
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Олеся Лісова

Дива зими

Вийшла    на  ганок.  Не  можу  повірить.
(  Листопад  до  ночі  тупотів).
На  світанку  ж    грудень  все  подвір’я
Білим  оксамитом  застелив.

Рівний-рівний,  ніжний,  первозданний
Ще  й  пташина  не  лишила  слід.
Тисячі  сніжинок  філігранно
Вкрили  чорний  і  бентежний  світ.

Накрила  з  головою  тепла  хвиля
Незайманого  снігу  білий  пух.
Неначе  першого  кохання  світла  сила,
Ні  зойкнути,  ні  перевести  дух.

Ніби  народження  світу  нового.
Лише  любов  і  ні  грама  образ.
Сніг  чистий-чистий…Дивлюся  на  нього
Господнім  дивам  уклоняюсь  ще  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817042
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Ганна Верес

Коли засинають верби

Коли  засинають  верби,
То  близько  уже  зима,
В  зажурі  сіріє  небо,
Хмаринок  легких  нема.

Тоді  засинають  верби,
Впаде  як  останній  лист,
Птахам  рятуватись  треба  –
У  вирій  вже  подались.

Коли  засинають  верби,
Не  затишно  і  в  душі…
Злітають  думки  у  небо  –
Немає  для  них  межі…
 4.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817045
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 97

[b][i][color="#9007ba"]У  плетня  судачат  бабы  
Будоражат  мне  нутро,  
Мол,  на  трассе  все  ухабы  
Вырыл  носом  мой  Петро!  

Меня  бабушка  учила
Пироги  с  малиной  печь.
А  еще  -  в  чем  бабья  сила
И  как  с  мужем  в  койку  лечь.

На  завалинке  сидели
Мы  с  Петрухой  две  недели.
И  не  емши  и  не  пимши..
С  голодухи  еле  дышим..

Поживу,  повеселюся
Пятьдесят  ближайших  лет.
То  -  напьюсь,  то  обожруся.
Жаль  в  любви  мне  счастья  нет.

У  милашки  под  подолом
А  вернее  -  между  ног.
Труселя  с  таким  приколом
Стринги  -  тоненький  шнурок!

Ой,  подруга,  так  и  знай.
Новость-то  крылатая!
Этот  Петька  -  разгильдяй,
У  него  ты  пятая!

Наступило  бабье  лето
На  природу  тянет  вновь.
Подстелили  кучу  веток  -
Будет  сладкою  любовь!!

Милая  прелюбодейка,
Не  горюй  ты  и  не  плачь!
На  той  куче  телогрейка
Защитит  от  неудач...

Виноградного  вина,
Вдули  с  Петькой  вместе
Хоть  не  ели  ни  *рена  -
Разразилась  песней.

Снова  сваха  веселится  -
Дочке  вон  как  прёт  в  судьбе!!
И  теперь  по  заграницам  
Ищет  принца  и  себе!  

Заиграла  вновь  гармошка  
Гармонист  мне  очень  люб!  
Мужу  я  кричу  -"Ерошка!!  
Ты  -  с  детями,  а  я  в  клуб!!"  

У  соседки  есть  сноровка  
Дьяволицы  с  чертом  смесь!  
Уведет  мужчину  ловко  
Вот  де  ведьма  как  и  есть!  

Тёща  зятя  проучила  
ЗагналА  его  в  тупик..  
Пса  на  водку  обучила.  
Тот  найдет  любой  тайник[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816733
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 10.12.2018


НАДЕЖДА М.

Не люблю відлигу у природі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=d7TFGg0LxGU

[/youtube]
Не  люблю  відлигу  у  природі,
А  тим  більше  ту,  що  у  душі.
Без  мого  запрошення  приходить.
Ще  і  вперемішку  ці  дощі.

Я  люблю,  щоб  все  було,  як  треба:
Щоб   мороз  зимою  й  білий  сніг.
І  нема  в  дощах  тоді  потреби.
Нащо  оці  краплі  взимку  з  стріх?

Ось  і  зараз  сніг  потрохи  тане,
Жебонять  про  щось  малі  струмки.
Та  весна  від  цього  не  настане,.
Незабаром  буде  навпаки.

Збій  в  природі,  все  перемішалось.
Я  ж  стабільність  у  житті  люблю...
Думка  ось  така  в  душі  закралась,
І  від  неї  я  не  відступлю...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817028
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

На відстані

Сніжинки,  ніби  піктограми  в  інтерфейсі,
Летять  і  припадають  до  землі.
А  ми  з  тобою,  мабуть,  в  міжпланетнім  рейсі,
На  відстані  блукаємо  в  імлі.

Замети  снігу  і  шалена  даль  між  нами,
Поглинула  безодня  всі  слова.
Покрила  вмить  зима  серця  холодним  крамом.
Невже  тепер  вона  одна  права?

Хоча  повітря  зараз  свіже  і  морозне,
Все  ж  тисне  і  болить  мені  зима.
І  почуттів  ятрить  це  невимовне  рондо.
І  лиш  мигтить  надія  крадькома.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816750
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Катерина Собова

Брехливий тато

Хлопчик    Вітя    каже    мамі:
-Тато    наш      -  не    молодець,
Мене    вчив    казати    правду,
А    сам    -    той    ще    брехунець!

Набрехав    він    тьоті    Ірі
(Двері    он    її    навпроти,
Як    тебе    не    було    вдома    -
Тато    їй    приносив    шпроти).

Намолов    наш    чесний    тато,
Що    тут    поруч,    недалечко,
Десь    живе    корова    в    нього,
Ще    є    курка    і    овечка.

Він    казав    учора    Ірі:
-Ти    -    модель,    повинна    знати,
Що    з    коровою    моєю
Тут    тебе    не    порівняти.

Моя    курка    -    геть    без    мозку,
Синя,    наче    не    прилавку,
Вся    обскубана    й    облізла
І    страшна,    неначе    Мавка.

Тьотя    Іра    так    сміялась,
(Тато    їй    приносив    гречку)
І    сказав,    що    лягла    спати
Десь    його    дурна    овечка.

Отак    тато    забрехався,
Та    нехай    він    міру    знає,
Бо    таких    тварин    і    близько
У    квартирі    в    нас    немає.

Вдома    ввечері    сьогодні
(Татові    таке    й    не    сниться),
Що    зустріне    його    курка
Дуже    схожа    на    тигрицю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816976
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Ніна Незламна

Зима плакала нині…

Безмежне  поле  у  зимовій  колисці
Ледь  –  ледь  дрімає,    у  лебединій  свитці
По  травах  рижих,    ясноокі  сережки
А  попід  стежку  кришталеві  мережки….

Ще  мало  снігу,  зима  плакала  нині
Хлюпоче  дощик,  мілкі  калюжі  сині
Чому  ж  так  плаче?    Посварилась  з  вітриськом
Чом  такий  теплий  ?  Прощається  із  блиском…

А  він  зрадливий  недавно  летів  низом
В  яру  глибокім,  дивився  сни  під  хмизом
Пристав  напевно,    бешкетував  раненько
Занадто  довго….  Тепер  дрімав  гарненько....

Ніч  таємнича,  підкралась,  як  лисиця
В  небесній  мисці,  засяяла  скарбниця
Ясніли  зорі…  На  хмарі    місяць  вклався
Втішити  зиму,  з  морозом  намагався…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817020
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Надія Башинська

ПРАВДА

       Присіла  край  дороги  Правда...  Утомлене  лице  і  руки  загрубілі.
А  у  очах  ясних  світилась  радість.  Думки  й  діла  її  усі  були  красиві!
У  полі  працювала  й  у  гайочку,  і  розважала  діток  у  садочку.  Вона  
й  на  полонинах  ще  трембітами  дзвеніла.  То  ж  загоріла  і  змужніла.
         Тут  біля  неї  Кривда  сіла.  Така  тендітна  й  хитра-хитра...    В  її
очах  теж  іскорки  гарненькі.  А  речі,  речі...  солоденькі.
Отак  сиділи.  Розмовляли.  Обідать  стали.
         Дістала  Правда  все,  що  мала.  А  Кривда  своє  приховала.  То  ж
Правда  Кривду  частувала.  І  хлібом  поділилась  й  солоденьким.  На  
славу  був  обід.  Смачненький!  
Та  Кривда  радо  все  приймала,  а  потім  Правду  частувати  стала.
Сказала  Правді:  "Ти  ж  наїлась!"  Все  ж  гіркотою  поділилась.
         От  з  того  часу  (усі  знають)  гіркою  Правду  називають.  
Для  когось  Кривда  та  гарненька  й  до  цього  часу  солоденька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816973
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не губись серед зими

Знову  прийшла  зима,  падає  сніг  у  долоні,
А  у  твоїх  руках,  ніжні  троянди  червоні.
Ти  їх  несеш  мені,  щастя  в  душі  відчуваю,
Чую  слова  твої,  кохаю  люба,  кохаю.

   Не  губись  я  шепочу  тобі,
   Не  зникай  я  молю  не  треба.
   Нехай  будуть  щасливими  дні,                  
   Нехай  світить  зорями  небо.

Гріють  серця  почуття,  лагідним  поцілунком,
В  зиму  любов  поверта,  ніжності  подарунком.
Очі  мов  зорі  твої,  сяють  яскравим  блиском,
Білі  сніжинки  зима,  сипе  немов  намисто.

     
   Не  губись  я  шепочу  тобі,
   Не  зникай  я  молю  не  треба.
   Нехай  будуть  щасливими  дні,                        
   Нехай  світить  зорями  небо.

Нам  не  страшні  холоди,  нам  не  страшні  морози,
Лиш  би  був  поруч  ти  і  не  текли  з  очей  сльози.
Буду  в  обіймах  твоїх,  любий,  коханий  грітись,
Дякую  радо  зимі,  допомогла    зустрітись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816902
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Lana P.

ЛІТЕРАТУРНОМУ ГЕРОЮ

Для  Вас  писатиму  вірші,
Величну  подарую  оду,
Щоб  відчували  насолоду
У  кожній  букві,  для  душі.

Словами  заплету  вінок,
І  закодую  серцем  фразу,
Щоб  Ви  не  збилися  ні  разу
Від  прочитань  моїх  думок.

Переспіваю  пісню  зір,      
Літературний  мій  герою.
Глибокі  почуття  рікою
У  нотах  виллю  на  папір.          8/12/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816823
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Valentyna_S

Де ти ходиш, Миколаю

Скільки  ж      снігу    накосило
В  лісі,  в  полі,  на  дорозі!
Світло  діточки  гасили
Й  спать  лягали  у  тривозі..
Де  ти  ходиш,  Миколаю,
Слизько,  може,  на  стежинах?
Може,  сани  поламались,
Чи  злякала  хуртовина?
Важкувата,  мабуть,торба  —
Чемних  діточок  багато,--
І  Михайлик  носом  сьорбнув,
В  ліжко  ліг  скоріше  спати.
Через  сон  малятко  чує,
Що  шепоче  хтось  у  хаті,
У  чоло  його  цілує,
Так,  як  робить  завше  мати.
Миколая  любить  хлопчик  ,
Та  уже  почав    дрімати.
І  Святий  дитя  не  кличе,
Щоб  дарунком  привітати…
Снігу,  снігу  ж  накосило.
Все  село  тепер  в  облозі.
Світло  діточки  гасили--
Миколай  до  них  в  дорозі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816873
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Любов Іванова

ПРОШУ, ВСПОМИНАЙ ОБО МНЕ

[b][i][color="#2f04c9"][color="#c90459"]П[/color]-амять  сыграла  со  мной  злую  шутку,
[color="#c90459"]Р[/color]-ежет  по  сердцу  и  рвет  на  куски.
[color="#c90459"]О[/color]-х  бы  вернуться  туда  на  минутку,
[color="#c90459"]Ш[/color]-кольной  любви  своей  видеть  ростки.
[color="#c90459"]У[/color]-лицу  нашу  и  белые  платья

[color="#c90459"]В[/color]-ишни    в  цвету  и  метель  лепестков.
[color="#c90459"]С[/color]-нова  почувствовать  радость  объятья,
[color="#c90459"]П[/color]-ервую  в  жизни  охапку  цветов...
[color="#c90459"]О[/color]-тчий  там  дом...  и  разбитое  сердце,
[color="#c90459"]М[/color]-амин...  за  позднее  время  упрек,
[color="#c90459"]И[/color]-  гром  мелодий  немыслимых  герцев
[color="#c90459"]Н[/color]-очи  без  сна,    губ  и  рук    твоих  шелк.
[color="#c90459"]А[/color]-  вот  теперь  когда  годы...    и  опыт
[color="#c90459"]И[/color]-волга  снова  поет    у  реки,

[color="#c90459"]О[/color]-чи  напротив  и  твой  милый  шепот,
[color="#c90459"]Б[/color]-удто  у  сердца    в  груди  мотыльки.
[color="#c90459"]О[/color]-сень  уже  обнимает  за  плечи,

[color="#c90459"]М[/color]-еньше  оттенков  в  ней,  меньше  огня,
[color="#c90459"]Н[/color]-е  отпускай,  не  забудь  наши  встречи,
[color="#c90459"]Е[/color]-сли  любил  ты  и  вправду  меня...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816914
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Яке ж холодне серце

В  обіймах  опинилась  непомітно.  
Ти  ж  кликав,  і  летіла  я  чимдуж,
Немов  метелик  на  примарне  світло,
І  тіло  обдавав  контрастний  душ.

В  обіймах  опинилась  непомітно.
Ти  ж  вабив  -  я  покірно  піддалась.
Якби  ж  знаття,  що  то  лиш  щастя  міфи,
Хоч  не  жалів  ти  ніжних  перлів-ласк.

В  обіймах  опинилась  непомітно,  
І  зрозуміла,  що  прийшла  зима.
Яке  ж  холодне  серце  в  неї  й  міра:
Забрала  все,  і  разом  нас  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816913
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Амадей

Кохання хочеться напитися доп"яну

Так  хочеться  напитися  доп"яну
І  п"яним  залишатися  тобою,
І  знову  з  головою  у  кохання,
І  далі  жить,  коханням  і  тобою.

Іти  з  тобою  в  парі  через  весни,
І  рахувати  в  парі  в  небі  зорі,
Отой  вогонь  душі  тобі  принести,
Й  засвічувати  зорі  вечорові.

Бродить  у  травах  ночі  до  світанку,
І  соловейка  слухать  на  калині,
З  тобою  люба,  бути  аж  до  ранку,
І  пестити  голівку  на  колінах.

Так  хочеться  вернутись  знову  в  весни,
І  насолоджуватись  запахом  волосся,
Щоб  почуття  в  душі  твоій  воскресли,
І  щоб  лунала  пісня  стоголоса.

Щоб  серденько  пісні  твоє  співало
Щасливими  були  чарівні  очі,
Щоб  почуття,  мов  полум"я  палало,
Кохання  дарувати  тобі  хочу.

Ти  чуєш,  як  серденько  калатає,
Все  тіло  соколом  злетіти  в  небо  хоче,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Як  бачити  твоі  щасливі  очі.

Для  мене  щастя  більшого  не  треба,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
І  знає  лиш  один  Господь  на  небі,
Оту  любов,  як  я  тебе  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816890
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Любов Іванова

МРІЇ МОЇ, ЯК РОЗГНУЗДАНІ КОНІ

[b][i][color="#ab0909"][color="#0921ab"]М[/color]оже  даремно  у  сни  свої  вірю
[color="#0921ab"]Р[/color]анок  прийде,  змиє  росами  їх.
[color="#0921ab"]І[/color]  вже  сум"яття    в  черговій  зневірі
[color="#0921ab"]Ї[/color]стиме  далі,  як  березень  сніг...

[color="#0921ab"]М[/color]арення  ночі  розбудить  реальність
[color="#0921ab"]О[/color]тже,  у  сни,  віри  й  близько  нема...
[color="#0921ab"]Ї[/color]хні  сюжети,  то  справжня    банальність.

[color="#0921ab"]Я[/color]  ними    тішусь,  а    правда  -  німа.
[color="#0921ab"]К[/color]рутяться  кадри,  вертають  в  минуле

[color="#0921ab"]Р[/color]адість  зі  смутком  -    це  суміш  життя
[color="#0921ab"]О[/color]й,  якби  ж  ми  один  одного  чули
[color="#0921ab"]З[/color]нов  запалили  б  свої  почуття.
[color="#0921ab"]Г[/color]ірко  і  тоскно  буває  на  серці
[color="#0921ab"]Н[/color]іби  ж  не  горе,  а  сльози  біжать.
[color="#0921ab"]У[/color]  мелодійності  десь  поміж  терцій
[color="#0921ab"]З[/color]наково  смутки  і  болі  лежать...
[color="#0921ab"]Д[/color]ень  запалився  яскравим  промінням
[color="#0921ab"]А[/color]  може  сонце  зігріє  мене.
[color="#0921ab"]Н[/color]ебо  дасть  сил  і  наповнить  терпінням
[color="#0921ab"]І[/color]  ще  надію,  що  смуток  мине.

[color="#0921ab"]К[/color]ожну  хвилину  я  вірити  хочу
[color="#0921ab"]О[/color]сінь    відступить,  а  далі  -  весна.
[color="#0921ab"]Н[/color]ай  би  Всевишній  мені  напророчив
[color="#0921ab"]І[/color]нше  життя,  але  з  щастям  сповна...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816556
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ 9

[b][i][color="#568a29"]Трудовик  был  любителем  кваса
Обойтись  мог    без  хлеба  и  мяса.
Даже  водка  -  фигня,
Но  без  кваса  -  ни  дня!
Говорили  о  тонных  запасах.

Королева  шансона  Агата
Пела  для  одного  депутата.
Чтобы  скрасить  досуг,
Было  много  услуг.
Но  какая  за  то  была  плата!!!!

Понаехавший  дворник  Таджиков
Он  в  любви  своей  клялся  великой.
Всем,  кто  в  доме  живет.
Нет...  Ну  не  идиот?
Но  на  это  смотреть,  правда,  дико...

Выпускница  на  трассе  за  лесом.
Дальнобойных  бралА  своим  ...  весом.
Был  судья,  например,
Тормозил,  поп  и  МЭР...
Чтоб  помяла  дедов  своим  прессом.

Губернатор  какого-то  края
Вышел  утром    с  чужого  сарая..
Снял  опилки  с  штанин
Блин,  плейбой,  из  витрин...
А  за  ним  вышла  голая  Рая...

Гастарбайтер  Джамшут  с  Украины
Для  ремонта  привез  тачку  глины.
Что  за  эксперимент?
Здесь  ведь  нужен  цемент!!!
За  рублем,  глянь,  приехал  он  длинным!!

Офтальмолог  из  местной  больницы.
Проверял  мне  прибором  глазницы...
Но  перчаточки  снял
И  меня  приобнял
Начал  щупать  мои  ягодицы..

Гастарбайтер  Джамшут    из  Казани
Мне  такое  настроил  по  пьяни
Прогнала  бы  клюкой,
Мастер  он  -  никакой!!
Зато  мастер  любовных  признаний!!!

Гинеколог  из  клиники  местной.
Был  средь  женщин  фигурой  известной..
Этот  пылкий  типаж
Делал  секси-массаж..
Называл  в  это  время  -  прелестной...

Трудовик  был  любителем  пива.
Так  и  жил  у  киоска  разлива.
Забывал  про  урок.
И  конечный  итог  -
Нос  был  синим,  как  спелая  слива.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815908
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Амадей

Наснилася мені любов

У  веселковому  вбранні
Наснилася  любов  мені.
З  очима  повними  печалі,
Любов  із  смутком  повінчали.
Запали  в  душу  сумні  очі,
Що  спати  не  дають  щоночі,
Скажи  мені,  чия  вина,
Що  ти,  любов,  така  сумна.
Чому  душа,  що  так  кохає,
В  житті  не  завжди  щастя  має,
Невже  це  доленька  така?
Кохання  болем  просяка.
Страждає  любляче  серденько,
Встає  удосвіта  раненько,
В  молитвах  Господа  благає:
Пречиста  Матінко  Святая,
Проси  у  Господа,  нехай,
Закоханим  наземний  рай,
Для  двох  іх  буде  вічним  раєм,
Нехай  любов  в  душі  співає,
Хай  ллються  з  серденька  вірші,
Бальзамом  буде  для  душі,
Нехай  любов  співа  пісні,
І  буде  радістю  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815953
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018


Любов Іванова

ЛЕТИТ СНЕЖИНОК ХОРОВОД

[b][i][u][color="#240acc"][color="#cc0a92"]Л[/color]ес  укутан  тополиным  пухом,  
[color="#cc0a92"]Е[/color]ли  вышли  на  парад  невест.  
[color="#cc0a92"]Т[/color]ак  же,  как  на  мед  в  июле  мухи  
[color="#cc0a92"]И[/color]ней  наземь    падает  с  небес.  
[color="#cc0a92"]Т[/color]анец  не  на  сцене,  а  в  пространстве  

[color="#cc0a92"]С[/color]олнце  создает  пушинкам  блеск,  
[color="#cc0a92"]Н[/color]ет  красивей  скверика  в  убранстве  
[color="#cc0a92"]Е[/color]й-же  Богу  -  это  мир  чудес!  
[color="#cc0a92"]Ж[/color]дут  декабрь  и  взрослые,  и  дети,  
[color="#cc0a92"]И[/color]м  по  нраву  вьюга  и  мороз,  
[color="#cc0a92"]Н[/color]ебо  держит  в  тщательном  секрете  
[color="#cc0a92"]О[/color]чень  занимательный  прогноз.  
[color="#cc0a92"]К[/color]ажется,  что  это  всё  из  сказки,  

[color="#cc0a92"]Х[/color]утор,  роща  в  инее  и  пруд  
[color="#cc0a92"]О[/color]казалось  -  хватит  белой  краски,  
[color="#cc0a92"]Р[/color]азукрась  -  картинки  оживут...  
[color="#cc0a92"]О[/color]х  и  фея,  матушка  природа,  
[color="#cc0a92"]В[/color]  сказке  быть  -  такая  красота!!  
[color="#cc0a92"]О[/color]т  того  морозная  погода  
[color="#cc0a92"]Д[/color]аже  в  минус  двадцать  -  не  беда![/color][/u][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815447
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018


НАДЕЖДА М.

Квітка на склі


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m5zSB6Km4ns

[/youtube]

Мороз  кинув  квітку маленьку  на   скло.
Від  холоду,  ніби  тремтіла.
А  я  тут  подумала:  їй  повезло,
Зігріти  її  я  хотіла

Біленька,  тендітна,  та  як  її  взять?
Торкнулась  рукою  перлинки.
Бажала  тепла  свого  трішечки  дать.
Дивлюсь  -   покотились  сльозинки.

Нащо  це  торкання?  Нащо  це  тепло?
У   квіточці  цій  -  ні  кровинки.
Лиш  руки  мої  від  морозу  пекло,
В  душі  поселились  крижинки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815381
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Ганна Верес

Коли струна осіння забринить

Коли  струна  осіння  забринить,
А  сіроокі  дні  залистопадять,
Озимина,  мов  рута,  заврунить,
Готова  до  весни  під  снігом  спати.

Тоді  скупіє  сонечко  теплом,
Дощі  землі  води  наллють  у  жмені,
У  ліс  загляне  вітер-бурелом,
Обувши  ноги  в  чарівні  стремЕна.

Коли  ж  почне  дерева  вивертать,
Поставить  на  ребро  чорні  сплетіння.
То  дощ  на  них,  то  сонце  прогляда,
Цілуючи  обмите  ним  коріння.

Змарніють  лісосмуги  –  край  полів,
Бо  на  плечах  –  важке  осіннє  небо,
Опустять  довгі  коси  до  землі
Заплакані,  ледь  пожовтілі  верби.
2.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815357
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Ганна Верес

Розлилося горе морем

Щодня  ґвалтує  Україну  ворог:
Роки  –  на  суші,  вчора  –  й  на  воді…
І  розлилося  горе  наше  морем.
Не  просто  цій  зарадити  біді…

Європа  знов  підтримує  нас  словом,
Несміло  сварить  пальцем  США.
Кипить  вода  вкраїнського  Азову
Й  мого  народу  праведна  душа.

Адже  свобода  –  ось  вона,  жадана,
Іще  у  наших  тішиться  руках…
За  неї  кров  сьогоднішня  й  прадавня
Героїв  ллється  і  лилась  в  віках.

Тож  перед  пам’яттю  борців  за  світлу  долю
Ми  не  клястися  маєм  –  інший  час…
Зберігши  гідність,  встаньмо  всі  за  волю,
За  наш  Азов  і  скривджений  Донбас!
26.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815355
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

А сніг летить

А  сніг  летить,  а  сніг  летить
І  нам  його  не  зупинить.
Закидав  він  ліси,  поля
І  стала  білою  земля.

А  я  іду,  спішу  туди,
Куди  ведуть  твої  сліди.
Там  щастя  є  й  зустріне  нас,
Чарівно  так  в  зимовий  час.

З  тобою  ми  у  заметіль,
Я  лиш  твоя,  ти  тільки  мій.
І  сніг  довкола  нас  кружля,
Щасливий  ти,  щаслива  я.

А  сніг  летить,  а  сніг  летить
І  нам  його  не  зупинить.
Зима  докупи  нас  звела,
Вона  чаклункою  була.

Ми  будем  завжди  вдячні  їй,
Люблю  тебе,  коханий  мій.
І  сніг  нехай  летить,  летить,
Для  нас  то  дивовижна  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815303
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 26.11.2018


Valentyna_S

Ядзвінь

Минувши  ви́баги  містян
І  поїздів  незносність  шуму,  
Утік  поза́очі  буян,
Стерпівши  погляд  з  тінню  глуму

Міцних  бетонних  огорож,
Як    вавилонська  ро́сла  вежа,
Застиг  окіл  здичілих  рож
І  павутиння,  й  пилу  ложа.

Єством  замовлений    на  скін,
На  мур  опершись  не  геть  сміло,
Кущастий  я́дзвінь,  мовби  дзвін,
Дививсь  на  мене    підозріло.

Немов  спитати  сам  хотів:
--Невже  ти  зустрічі  шукала?
Здавалось,  ще  щось  зумкотів,
Як  доля  ку́стриці  лякала…

Ріки  вертає  течія--
В  моїх  дитинячих  долонях
Гінка  скакалочка  моя
Із  ядзвіневого    пагоння.

 Ядзвінь  (дереза)-це  колючий  чагарник  до  3  м  заввишки.  Гілки  в  куща  світло-жовті,  тонкі,  спочатку  ростуть  прямо,  потім  никнуть.У  дитинстві  із  пагіння  цієї  рослини  робили  скакалки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815269
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 26.11.2018


Ганна Верес

Світ знав, що діялось тоді у нас в Союзі

Світ  знав,  що  діялось  тоді  у  нас  в  Союзі…
Знав,  та…  мовчав:  а  нащо?  Це  ж  не  в  нас!
СРСР  бажав  прийняти  в  друзі,
І  ця  мета,  здебільшого,  збулась…

А  в  нас  чинилось…  вбивство…  Ні,  сваволя!
Морили  голодом...  Губилися  тіла…
І  сморід  полонив  усе  довкола…
Трагедія  народу  відбулась…

Зникали  милосердя,  жаль  і…  віра,  
А  з  ними  –  гідність,  совість  і  мораль…
Хто  стільки  горенька  йому  тоді  наміряв?
Замислитися  нам  чи  не  пора,
Чому  той  мор  косив  нас  так  косою?
Старих,  малих…  Йому  усе  одно…
Умилося  солоною  сльозою
В  ті  роки  не  одне  наше  село…

А  зникло  скільки,  так  і  не  воскресши?
Хтось  зауважить:  доля,  бач,  така…
Летять  коні  історії,  аж  крешуть,
Та  біль  із  серця  весь…  не  витіка…
24.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815212
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Lana P.

В ОБ’ЄКТИВІ ОСЕНІ

Лежать  листки,  не  скошені,
Опавші  в  жовтій  зливі.
Ви,  в  об’єктиві  осені,  —
Задумливо-красиві.

Яскраві,  зачаровані
На  золотому  фоні,
Листочком  сфокусовані  —
Уся,  як  на  долоні.

Милуюсь  між  туманами
Поставою  стрункою,
А  Ви  —  між  ікебанами,
За  лінзою  скляною.

Примружуюсь,  вдивляючись  —
Не  випустити  б  з  виду.
До  Вас  йду,  поспішаючи,
Бо  не  знайду  і  сліду.                                21/11/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815230
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Непросто

Непросто  все...непросто  все  між  нами.
Закоханість  схопила  у  тенета  скотчем.
І  душі  вигравали  теплі  гами,
У  зачарованім  ми  опинились  колі.

Непросто  все...непросто  все  між  нами.
Зависли  раптом  міцно  в  межах  віртуалу.
Тебе,  неначе  сотню  літ  я  знаю.
На  світ  навколишній  накинув  хтось  вуалі.

Непросто  все...непросто  все  між  нами.  
Реальність  завтра  може  інше  заспівати.
Чи  вбереже  закоханості  дамба?
Чи  змиє  в  суєті  її  дев*ятим  валом?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815211
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Надія Башинська

УСІ ПРИЗНАЛИ ЙОГО СВОЇМ ЦАРЕМ!

         Проснувся  якось  Тигр...  Був  сильний,  молодий.
Себе  в  ріці  побачив  й  подумав:  "Он  який!  Мені  б
царем  тут  бути,  щоб  кланялись  усі.  То  не  мочив  би
лапи  у  мокрій  цій  росі."
         Ото  ж  пішов  по  лісу.  "Цар  звірів  я!"  -  казав  
усім,  кого  він  бачив,  кого  там  зустрічав.        
         А  ж  тут  назустріч  Лев...  здалека  чути  рик.
Та  молодий  наш  Тигр  вже  перейшов  на  крик.
"Давай,  -  сказав,  -  змагатись!  Хто  перший  добіжить
на  кручу  ту  найвищу,  де  річка  ця  шумить".
         Він  навіть  не  послухав,  що  Лев  сказать  хотів,  а  
миттю  розвернувся  й  стрілою  полетів.  Ламав  кущі  
й  дерева,  бо  ж  дуже  поспішав.  Він  багатьох  пора-
нив,  багато  затоптав.  Коли  прибіг  до  кручі  -  там  Лев  
уже  стояв!  
         Отак  провчив  нахабу  могутній,  мудрий  Лев.
Не  сам...  усі  признали  його  своїм  царем.
Бо  знав  той  Лев  дорогу,  якою  треба  йти,  щоб  швидко  
і  успішно  добратись  до  мети.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815189
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 96

[b][i][color="#d000ff"]Я  намедни  увидала...
Из  копны  две  пары  ног.
А  когда  Петра  узнала...
Скрыться  он  уже  не  мог!

Привели  меня  на  суд.
Я  смотрю,  супруг  мой  тут.
А  синяк  уж  на  отходе
И  простил  меня  он  вроде.

На  базаре  побывала
Огурцами  торговала.
Только  вот  каки  дела,
Я  все  деньги  пропила.

Девки  гнали  самогонку
За  день  уж  седьмую  гонку.
Здесь  у  них  уж  четвертый  год
Настоящий  спиртзавод.

Председатель  на  машине
Разъезжает  по  пустыне..
Ведь  не  сеет  и  не  жнет
Здесь  колхоз  который  год.

У  кумы  украли  плавки
Возле  дома,  у  ворот!
Прикреплю  к  трико  булавки
Чтоб  не  страшен  приворот.

Лает  бешено  собака,
Глянуть  надо  бы  в  окно!
Возле  клуба  снова  драка...
Фиг  увидишь,  там  темно.

Ну  и  пусть  сегодня  стужа.
Мне  по  пьяни  все  равно!
Босиком  иду  по  лужам.
Будем  с  Глашкой  пить  вино!

Осень-  время  листопада,
Можно  рухнуть  в  кучу  ниц.
Жаль,  полночная  прохлада
Уж  не  в  кайф  для  ягодиц.

Мой  миленок  в  Интернете...
Виснет  сутки  напролет.
Я  в  сенях  на  табурете,
Жду,  когда  сосед  придет...

Я  люблю  уж  лет  пятнадцать,
Хоть  и  лысый  мой  милок.
Уж  пора  и  свадьбу  сбацать,
Взять  его  на  поводок...

У  зазнобушки  моей...
Руки  -  лом  с  оправой!
Правда  -  левая  слабей,
Крепко  лупит  правой![/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815081
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018


НАДЕЖДА М.

Туманний присмерк загляда в вікно


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-vpGS_nvU1E[/youtube]


Зимовий  вечір  тулиться  до  хати,
Туманний  присмерк  загляда  в  вікно.
Свої  думки  я  знов  перелапачу...
І  пересію,  що  було  давно.

А  що  було?    Придумане  ночами?
Душа  тоді  хотіла  так    тепла,
Та  грілася  твоїми  лиш  словами,
Що  я  в  душевній  скриньці  зберегла.

Заглядую  туди  я  дуже  часто,
Картинка,  що  придумана  -  жива.
Та  кольори  блідніють  чомусь  з  часом.
Втрачають  своє  значення  слова.

І  кожен  раз  від  шереху  зітхаю,
Настирний  вітер  стука  раз  у  раз
А  за  вікном,  дивлюся,  вже  світає.
Повільно  промінь  місяця  погас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815044
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Видихаємо - осінь, вдихаємо - зиму

Видихаємо  -  осінь,  вдихаємо  -  зиму,
Прохолода  за  вікнами,  падає  сніг.
Стали  хриплими  роси,  вже  інша  картина,
Більш  листочки  осінні  не  липнуть  до  ніг.

Білосніжна  зима  застеля  покривало,
Загортає  дерева  у  шубки  пухкі.
Сонця  промені  блиснули,  наче,  кресало,
А  у  небі  сіренькі  хмаринки  верткі.

Вітер  ще  зазирає  у  кожну  шпарину,
Підганяє  звірят,  щоб  ховались  в  нірки.
Срібло  вкрило  широку,  розлогу  долину,
Поснувало  із  інею  білі  нитки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814976
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


НАДЕЖДА М.

Пусті слова не йдуть від серця

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WqJ2dVkQO00[/youtube]

Пусті  слова  не  йдуть  від  серця,
Не  хоче  слухать  їх  душа.
Вони,  як  висохле  джерельце,
Вони  не  варті  і  гроша.

Вони  не  можуть  заспокоїть,
Від  них  лиш  холодом  несе.
Вони  наснагою  не  поять,
Неначе  сніг  в  лице  січе.

Вони  у  холод  не  зігріють,
У  спрагу  -  не  ковток  води.
Лиш  безнадією  засіють.
І  мають  присмак  лободи.

Слова  казати  треба  так,
Що  їм  без  сумніву  повірять,
Щоб  з  вуст  злітали,  ніби  птах.
Таким  словам  могли  позаздрить.

Заб"ється  серце,  як  шалене,
Відчувши  щирість  таких  слів.
На  смак  -  не  яблуко  зелене,
А   ніби  персик,  що  поспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814975
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


Амадей

А серцю хочеться весни

Надворі  осінь,  а  в  душі,
Цвітуть  трояндами  вірші,
І  ллється  музика  Шопена,
Й  не  жовта  осінь,  а  зелена.
Не  осінь  вже,  а  раннє  літо,
І  серцю  хочеться  радіти,
І  серцю  хочеться  співать,
Піднятись  в  небо  і  літать.
Летіть  у  небо,  аж  до  зір,
Душа  ж  у  грудях,  ніби  звір,
Моє  серпденько  вириває,  
І  чую  голос  твій..."Кохаю".
І  ніби  зорі  твоі  очі,
Медовіі  вуста  жіночі,
Ночами  не  дають  спочить,
А  серцю  хочеться  любить.
А  серцю  хочеться  весни,
І  тіло  все  немов  воскресло,
Неначе  осінь  чарівна,
Не  осінь  зовсім,  а  весна,
Співа  п"янкими  солов"ями,
Із  поцілунками  ночами,
Із  теплим  потиском  руки,
Куди  ж  подіну  я  роки?
Куди  подіну  сиві  скроні,
Душі  ж  любить  не  заборониш!
Душі  так  хочеться  тепла.
Мочити  в  росах  ноги  босі,
І  бавитись  твоім  волоссям,
І  пить  із  губ  п"янкі  меди,
Й  забуть  осінні  холоди.
Але  ж  надворі  пізня  осінь,
І  в  серденько  журбу  приносить
Прощальне,  жалібне  "Курли"
Що  посилають  журавлі.
В  повітрі  жовтий  лист  кружляє,
І  землю  золотом  вкриває,
Мені,  ще  хочеться  весни,
Та  часу  біг  не  зупинить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814969
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


Valentyna_S

Не приміряю мантії Поета

Не  приміряю  мантії  Поета,
Лиш  пошанівок  слову  віддаю.
Небавом  кануть    вірші  мої  в  Лету,
Котрими  просто  нині  я  живу.

Я  й  не  торкаюсь  мантії  Поета,
Щоб  не  лишався  пальців  моїх  слід,
Бо  слово  справжнє  свіже  й  у  заґратах,  
Ще  й  здужає  гранітний      моноліт.

Пишу  я  вірші  простосердні,  щирі.
Мов  квіти  сонце,  пещу  їх  всякчас.
Як  зникнуть  безвість    у  клекітнім  вирі-
Здихне    вгорі  з  полегшенням  Парнас.

Не  одягаю  мантії  Поета,  
Лиш  пошані́вок  слову  віддаю.
Я  лірі  правом  вірного  фаната
Хвалу,  як  вмію,  чесно    воздаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814880
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 22.11.2018


Амадей

Лебедина пісня

Сум  і  біль,неначе  чорна  хмара
Розлучили  лебедину  пару.
Ім  би  в  парі  тішитись  в  коханні,
Дарувати  почуття  останні,
Не  судилось...чорною  дірою
Смерть  іх  розлучила  між  собою.
Залишився  лебідь  одинокий,
Позабув,  про  щастя,  і  про  спокій,
В  очереті  тужить  день  при  днині,
Рве  на  клапті  серце  лебедине.
Раз  за  разом  в  воду  він  пірнає,
Сльози  лебедині  так  ховає.
Й  плесо  стало  вже  йому  не  миле,
Втратив  він  щонайдорожче,  милу.
Спогади  лишились,  та  сивини,
Біль  у  серці  й  вірність  лебедина.
А  лебідка  з  неба  поглядає,
І  любов  на  землю  посилає,
Не  тужи,  лебедику,  не  треба,
Прийде  час,  і  ти  прийдеш  на  небо,
Ну  а,  поки  що,  прошу  тебе,  від  нині,
Шли  мені  пісні  ти  лебедині.
Я  і  тут,  на  небі,  іх  почую
Ними  біль,  і  смуток  розжену  я,
І  співає  лебідь  кожну  днину
Пісню  про  кохання  лебедине,
Одинокість  й  біль  він  свій  тамує,
Вірить,  що  кохана  його  чує,
Лебідь  серце  рве,  пісні  співає,
З  милою  в  піснях  він  розмовляє.
Час  летить,  настала  осінь  пізня,
Й  лине  в  небі  лебедина  пісня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814856
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 22.11.2018


Надія Башинська

І НІ ЗА ЯКИЙ СКАРБ НЕ МОЖНА ЦЕ КУПИТИ!

Ясніє  неба  просинь...  Золотокоса  осінь
не  плакала  дощами.  Трудилась  разом  з  нами.

Похмурі  дні  й  ясні  хоч  осінь  наша  мала.
У  зошитах  в  косу  теж  літери  писала.

Найкраще  слово  "мир",  найперше  слово  "мама".
Всі  літери  вона  з  нами  в  разок  збирала.

Тут:  тато  і  дідусь,  бабуся,  брат,  сестричка.
Виводила  з  дітьми:  "Красива  наша  річка!"

Любити  рідний  край  з  нею  навчались  діти.
І  ні  за  який  скарб  не  можна  це  купити!

Не  варті  ж  ні  гроша  рахунки  ті  багаті,
Із-за  яких  сльоза,  біда  у  нашій  хаті.

Нехай  ростуть  в  труді  маленькі  наші  діти
І  знають,  що  любов  нікому  не  купити.

І  мрію  ту  ясну,  що  в  дітях  заясніла,
як  доленьку  святу,  плекає  вся  Вкраїна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814778
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Срібляста втіха

Пухом  білим-білим  за  вікном  сніжить.
Зачарована  очей  не  зводжу:
Ось  в  дрібненькі  цяточки  укривсь  самшит,
І  змережена  осіння  вохра.

Перший  сніг  цілує  ніжно  восени,
Диво  янгольське  крилато-світле.
У  задУмі  сніжній  липи,  ясени
І  смерек,  ялин  сапфірні  віти.

Закохалась  я  у  перший  чистий  сніг.
Мов  у  казці,  стало  тихо-тихо.
Вже  виходжу  в  двір,  і  падає  до  ніг
Серед  осені  срібляста  втіха.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814730
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Ганна Верес

Не одна згорить іще свіча

Не  дна  вже  сотня  в  небо  піднялась
За  землю  рідну  –  неньку  Україну,
Щоб  віковічна  мрія  всіх  збулась
І  не  жили  би  більше  на  колінах.

Із  волею  народ  щоб  повінчавсь
І  не  на  день  чи  два  –  уже  навіки,
Хоч  не  одна  згорить  іще  свіча
Й  юнак  завчасно  стане  чоловіком,
Щоб  Україна  врешті  відбулась
Як  незалежна  правова  держава,
Не  втрапила  аби  вона  в  колапс,
І  землю  рідну  діти  не  лишали.

Тих  жертвами  не  варто  називать,
Хто  є  герої  –  вибір  їх  свідомий,
І  зброя  їхня  –  не  палкі  слова,
А  дії  з  допомогою  фантомів.
12.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814677
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Ганна Верес

Молюсь за тебе, нене Україно

Молюсь  за  тебе,  нене  Україно,
В  усіх  соборах  і  усіх  церквах,
Луною  голос  мій  до  Бога  лине:
«Спини  війну,  що  почала  Москва.
Спини  її  правителів  жорстокість,
Любов’ю  кожне  серце  запали,
Спини  крові  невинної  потоки,
Бо  ж  гинуть  наші  діти  –  не  пани.

Молюсь  за  тебе  я  і  наодинці,
Увечері  молюся  і  зрання,
Якщо  не  мудрості,  дай  розуму  ординцям,
Що  їх  Лихий  на  цю  війну  найняв.
Молюся  я  за  славних  наших  воїв,
Щоби  Всевишній  їм  життя  зберіг,
Нащадки  їхні  щоб  не  знали  воєн,
І  тільки  друзів  їх  стрічав  поріг!»
14.10.2018.о).

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814674
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Valentyna_S

Поріг

Виє  вовком  хуртовина,
Клапті  падають  до  ніг.
Ще  в    дворі  молочна  днина,
Спить,  однак,  давно  поріг.

Майже  добу  безневинно
Він  пролежав,  неборак.
Не  штовхали  його  в  спину—
Побоявся  хуги  всяк.

Хай  гамселять  його  в  спину
Й  спотикаються  об  бік.
Щоб  не  сипав  сніг  невпинно,
Мріяв  злежаний  поріг.

Також  змучиться    людина
Від  самотності  щодня--
Товариство  їй  потрібне
Й  за́вжди  любляча  сім’я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814651
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Valentyna_S

Я щаслива…

Я  щаслива,  бо  ще  живу,
                             Пишу  суєт  своїх  главу  ,
                             Люблю  людей  і  глиб  небес
                             Й  без  нарікань  несу  свій  хрест.

                             Іще  бентежать  в  тім  житті
                             Шляхи  прокладені  сліпі--
                             І  не  пригне    журба-печаль,
                             Й  засвітня  синьо-срібна  даль.

Я  щаслива,  бо  ще  живу,
                             Мій  корабель  ще  на  плаву.
                             А  в  нім  зневіри    ревний  біль--
                             І  це  життя    людського  сіль.

Я  щаслива,  бо  ще  живу.
                             Своїми  мріями  пливу
                             У  день  буденний  черговий--
                             Який-небудь  —  та  дорогий…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814643
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Надія Башинська

Я У ОСІНЬ СВОЮ ЗАБРЕЛА…

Я  у  осінь  свою  забрела...  
Через  літо  ішла,  цвіли  й  весни.
Я  у  осінь  свою  забрела...
О,  скільки  літ  журавлі  вже  віднесли!

У  труді  кожен  прожитий  день.
Літо  барвами  ясними  квітло.
В  позолоті  берізки  тепер.
На  душі  від  їх  шепоту  світло.

Горобина  у  ґронах  ясних.
І  калина  до  річки  схилилась.
Я  у  осінь  свою  забрела.
Опадає  тут  лист  ...  Засмутилась.

Не  впущу  я  на  довго  журбу.
Хоч  дощем  сіє  осінь,  і  хмарно.
Нехай  сонячно  буде  в  душі.
Ще  жоржини  цвітуть...  І  так  гарно!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814638
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018


НАДЕЖДА М.

Зимові розваги

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XCJhwYzYzYA[/youtube]

Ніби  осінь  ще  надворі.  Ні!  Дивлюсь  -  зима.
Це  вона  плете  узори  тихо,  крадькома.

Осінь  дивиться  з-під  лоба:  гарний  має  хист.
Неповторна  ця  оздоба,  так  прикрасить  лист.

Лист  опалий  й  собі  думав:  буде  до  лиця?
Але  потім  передумав,  засмутив  творця.

Що  отут  придумать  краще,  догодить  кому.?
Зима,  звісно,  не  ледача,  зробить  до  смаку.

Знов  мудрує  витинанки,  прикраша  гілки.
Працювала  до  світанку.  Знову  помилки,

Прилетів  холодний  вітер,позбивав  красу.
В  мої  коси  кинув  бісер  і  розплів  косу..

Осінь  з  заздістю  дивилась.Що  ж  вона  могла?
І  в  здогадках  все  губилась.  Позбулася  зла...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814604
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Lana P.

ПЛАНЕТА ЗЕМЛЯ

Красива  планета  Земля
Мандрує  навколо  сонця  —
Промінням  блищать  віконця,
Безмежні  у  неї  поля.

Крізь  хмари  видніють  сади,
Розкішні  зелені  глиці,
Жива  голубінь  водиці,
Невидимі,  з  неба,  сліди.

Розмеження  має,  кордон.
Жива  для  людей  хатина.  
Я,  земле,  —  твоя  дитина,
Приймаю  Творцевий  закон!          19/11/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814517
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти нашепотіла про кохання

Ти  нашепотіла  осінь  про  кохання,
Ранок  вередливий  доторкнувся  губ.
Я  прокинулась  з  тобою  на  світанні
І  зраділа,  що  не  буде  більш  розлук.

Твій  блакитний  погляд,  мов  відтінок  неба,
Усмішка  для  мене,  сонячне  тепло.
Як  могла  я  бути,  довго  так  без  тебе?
Зустріч  із  тобою  -  осені  крило.

Я  тепер  щаслива  у  осінню  пору,
Бо  вона  для  мене,  загадкова  мить.
Нас  єднає  щастя  і  в  душі  не  коле,
Серце  б'ється  дзвінко  -  більше  не  болить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814514
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.11.2018


Lana P.

ЗОРЯНІ ВЕЧОРНИЦІ

Сузір’я  нахилилось  до  лагуни,
Сплітаються  в  танку  рибальські  шхуни  —
Цілуються  носами,  без  пручання,  —
Музичними  акордами  звучання.

Таємний  світ  маскується  в  палітрі,
Шовковий  бриз  гойдається  в  повітрі,
В  кущах  цвіркун,  прихований  від  зору,
Засюркотав  мелодію  бадьору.

Пітьма  забрала  сумніви  й  тривогу,
Тропічний  місяць  освітив  дорогу  
У  блискітках,  що  глипають  з  водиці,  —
На  зоряні  зібрались  вечорниці.                              15/09/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814500
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


НАДЕЖДА М.

Колись торкнувся ти руки

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YCBvw1M8Z5o[/youtube]
В  житті,  не  взнавши  насолоди,
Не  скуштувавши  щастя,  яке   є,
Бредуть,  забувши  про  свободу,
Хоч  болю  шлях  цей  завдає...

Це  -  дві  душі,  безвинні,  ніжні,  чисті,
Колись  були  торкнулися  руки,
Приречені   долать  шляхи  тернисті,
Не  день  один,  не  місяць,  а  роки.

Тернистий  шлях  нелегкий,  заметілі.
Дурне  завзяття  забиває  дух.
Як  розігнать  думки  ці   обважнілі,
Звільнити  оці  душі  від  задух?

Ці  дві  душі  надіються  на  щастя,
Бредуть  йому  назустріч  день  і  ніч.
Та  чи  зустрітися  колись  їм  вдасться?..
Холодний  вітер  дме  весь  час  навстріч...

-------------------------------------------------
Натисніть  на  картинку

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814492
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Для життєвої віри

Жирну  крапку  поставити  просто,
А  чи  варто  зразу  так  різко?
Як  квиток  пробиває  компостер,
Чи  шмагає  по  тілу  різка.

Помиляється  кожна  людина.
Дайте  шанс,  не  ламайте  мрії.
Може,  в  неї  надія  єдина,
Що  хоч  хтось  її  зрозуміє.

Жирну  крапку  поставити  легко.
Не  шкодуйте,  добавте  ще  дві.
Для  життєвої  віри  -  це  лема,
Спілкування  удвох  -  візаві.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814443
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Новоградець

Київська гроза

Я  пам'ятаю  як  синіли  хмари
І  грім  травневий  різав  тишину,
Як  по  бруківці  витертій  бульвару
Нам  злива  хлюпотіла  про  весну.

Палили  свічі  київські  каштани
І  краплями  гасила  їх  гроза,
Й  на  платтячку,  прилиплому  до  стану,
Лежала  твоя  вимокла  коса.

Хай  опустіли  вулиці  при  зливі
І  блискавки  лякали  нас  тоді,
То  був  наш  час  і  ми  були  щасливі,
Одні  бредучи  містом,  по  воді.

Густішав  дощ  і  сивими  нитками
Заткав  усе  в  туман,  і  лиш  під  ним
Була  в  цвіту  бруківка  перед  нами,
А  світ  був  безтурботно  молодим.

І  нам  тоді,  ще  зовсім  юній  парі,
Було  іти  й  дивитись  залюбки,
Як  крутячись  в  струмочках,  по  бульвару,
Каштанові  спливали  пелюстки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814392
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Valentyna_S

Плаче осінь мокрим листопадом…

Знов  плаче  осінь  мокрим  листопадом.
Відлуння  стихло  бабиного  літа.
Не  хочеться  сміятись  до  упаду,
Не  зможуть  й    світлі  споминки  зцілити.

Покірно  осені  стоптую  стерню,
Уже  й  зима  не  проти  увірватись.
Життя  напружилось  в  скрипкову  струну,
Та  легко  та́к  не  хочеться  здаватись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814384
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Ольга Калина

Дивися, мамо

Матусю  рідна,  подивися.  
Ось  наший  тато.  Тут    він  є.  
Скоріш  іди  і  посміхнися,
Від  сліз  лице  витри  своє.  

Ти  бачиш,    він  який  красивий
І    молодий,  такий,    як  був.  
Татусь  -    високий,  дуже  сильний,
Як  брав  на  руки  –  не  забув.

До  мене  щиро  посміхався,
Високо    вгору    підкидав.
Тоді  я  зовсім  не  боявся.  
"  Рости  щасливим"  -  так    казав.  

Ми  з  ним  ходили    на  рибалку
І  грали  разом  у  футбол.  
Він    вчив    мене,  щоб  я  ще  змалку,
У  ворота    міг    забити    гол.  

Тепер  ось  тут  висить  на  стенді,  
На  довгій,    довгій    цій  стіні,
Із  чорнобривців  і  трояндів
Так    посміхається  мені.  

Нехай      іде  з  нами    додому,  
Бо    де  ще  я  його  знайду.  
Візьме    мене    за  руку  знову                                                                                                                                                                                                                                                                                                
І  в  перший  клас  я  з  ним  піду.  

Чого  ж  ти  плачеш,  люба  мамо?                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  
Ти  бачиш:    тата  я  знайшов.
-Іди  додому,  татку,  з  нами,
По  тебе  я  сюди    прийшов.                                                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814369
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Надія Башинська

ВІДПУСТИЛА МЕНЕ МАТИ ПОГУЛЯТИ…

Відпустила  мене  мати  погуляти.
Стала,  стала  я  на  хлопців  поглядати.
Та  не  знаю,  що  робити?  Що  й  кому  тепер  сказать?
Я  з  найкращих  вибирала.  Їх  є  п'ять!

         У  Миколи  чорні  брови,  сині  очі  у  Петра.
         А  веселим  є  Василько,    гарна  вдача  у  Дмитра.
         А  Микита  -  кучерявий,  до  душі  теж  є  мені.
         Цілувалась  біля  річки  я  з  Микитою  й  ві  сні.

На  Миколині  я  брови  поглядала.
У  Петрові  сині  очі  зазирала.
Веселилася  з  Васильком,  Дмитро  гарно  танцював.
А  Микита  кучерявий...  цілував!

         У  Миколи  чорні  брови,  сині  очі  у  Петра.
         А  веселим  є  Василько,    гарна  вдача  у  Дмитра.
         А  Микита  -  кучерявий,  до  душі  теж  є  мені.
         Поцілунки  ті  медові...    моє  серце  у  вогні.

Відпустила  мене  мати  погуляти.
Стала,  стала  я  на  хлопців  поглядати.
Та  не  знаю,  що  робити?  Що  й  кому  тепер  сказать?
Я  з  найкращих  вибирала.  Їх  є  п'ять!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814323
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 18.11.2018


Надія Башинська

ОСІНЬ

Зібрала  вже  осінь  у  зграї  птахів,
у  скверах,  в  садах  побувала.
Увесь  урожай  вже  зібрала  з  полів,
у  гості  до  нас  завітала.

         А  осінь...  А  осінь  туманом  пливе,
         у  ґроні  калиновім  сяє.
         І  листям  багряним  вона  й  золотим
         навколо  всю  землю  вкриває.

Ще  квітнуть  жоржини  і  айстри  ясні,
хоч  сіється  осінь  дощами.
І  бабине  літо  кружляє  в  саду,  
де  грається  вітер  гілками.

         А  осінь...  А  осінь  туманом  пливе,
         у  ґроні  калиновім  сяє.
         І  листям  багряним  вона  й  золотим
         навколо  всю  землю  вкриває.

Дріматиме  сад  наш  увесь  до  весни,  
співатимуть  віхоли  ніжно.
Бо  гарні  дерева  усі  і  кущі
і  в  інеї  срібнім,  як  сніжно.

         Ще  осінь...    ще  осінь  туманом  пливе,
         у  ґроні  калиновім  сяє.
         І  листям  багряним  вона  й  золотим
         навколо  всю  землю  вкриває.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814316
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 18.11.2018


Світлана Моренець

ОСІННІЙ СУМ

Непрохана,  осінні  теплі  дні
зима  так  передчасно  засніжила.
Заклякла  осінь  у  холоднім  сні,
безсила,  збайдужіла  і  безкрила.
А  вчора  загравала  із  дощем,
ховалась  в  зелен-листячку  тополі.
Сьогодні,  ледь  жива,  долає  щем,
розгублена  від  повороту  долі...

Так  і  в  житті:  неждані  холоди
морозом  обпечуть  твої  бажання...
І  крижаніє  серце  від  біди,
обкрадене,  спустошене  прощанням.
І  ти  надовго  осінню  замреш.
В  минулому  –  душа  і  думи,  й  погляд,
де  келих  щастя  повним  був,  по  креш...
А  нині  –  тільки  спогади...  лиш  спогад...

14.11.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814223
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Ганна Верес

Осіння казка

Малює  осінь  казку  за  вікном:
Закутані  у  золото  діброви,
Лелечі  клини,  згублені  давно
В  високім  небі,  раннім,  сіробровім.

Гаптує  осінь  диво-килими
І  літа  бабиного  ніжні  візерунки,
І  ліс,  нехай  не  зовсім  ще  німий,
Припас  для  нас  грибочки-подарунки.

Прядуть  дощі  осіннє  срібло  з  рос,
Колишуть  воду  вітряні  весельця,
Не  скоро  закує  її  мороз,
Тому  й  радіє  ніжне  пташки  серце.
27.05.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814222
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Lana P.

ТО НЕ…

То  не  сакури  білий  цвіт
Опадає  цієї  днини  —
Пелюсткових  снігів  політ  
Трусить  в  небі  важкі  хмарини.

Тоне  світ  у  лапатій  млі  —
Заснували  сніжинки  простір,
Маскували  лице  землі  —
Постарались  прибулі  гості.

Тануть  краплями  на  губах,
Розігріті  твоїм  цілунком.
Пульс  вистукує  марш  в  бігах,
Упивається  серце  трунком.    11/11/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814209
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018


НАДЕЖДА М.

Оскоминка від літа

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HVesltqTloA
[/youtube]

Гречаний  мед  чомусь  тепер  терпкий.
Оскоминка  лишилася  від  літа.
Мед  на  вустах   відчутно  не  такий,
І  десь  в  душі  загадка  ця  пригріта.

Чому  тепер  усе  не  зовсім  так?
Кого  у  цім   винити?  Може,  зиму?
Хіба    вона  одна  із  тих  ознак:
У  душі  кинула  свої  крижини.

Зимова  заметіль  плете  узори,
На  вікнах  розмальовує  квітки.
І  все  не  так,  як  це   було  учора.
Від  холоду  померзли  і  ростки.

Даремно  на  них  дихати  теплом,
Не  забариться  вітер  їх  розвіять.
Зима  прикриє  пам"ять  ледь  крилом,
І  буде  до  весни  все  сіять,  сіять.

Чи  навесні  проб"ється  крізь  асфальт,
Чи  в  змозі    душа-квітка  це  зробити?
Та  що  тут  скажеш?  Одне  слово  -  жаль..
Це  не  зима!  Це  ми  змогли  живе  убити...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814156
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Осіння мудрість

Осінній  бал  відтанцювало  листя,
Встелилося  в  шовковий  легкий  шурхіт,
І  сірий  ранок  подививсь  імлисто:
Дерева  височіли,  ніби  шули.

Осіння  мудрість  після  листопаду
Дає  для  роздумів  час  міжсезоння.
Прощає  всі  образи  слізна  пам*ять,
Бо  в  кожнім  дні  свої  нові  резони.

Людина  прагне  затишку  і  миру,
Для  щастя  зовсім  небагато  треба:
Любов,  надію  в  серці  й  силу  віри  -
Буває  й  восени  прихильним  Небо.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814179
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 95

[i][b][color="#22940d"]Зятю  я  куплю  калоши
Вместо  лаковых  туфлей.
Он  у  нас  такой  хороший.
Ходит  следом:  "Мам,  налей!"

Осень  грустная  пора
Глянь,  зима  вдогонку..
Бабы  наши  по  дворам
Квасят  самогонку.

Скучно  стало  бабке  с  дедом
Дед  и  стар  уже,  и  груб.
Каждый  день  велосипедом
В  танцевальный  ездит  клуб.

Я  готовила  по  книжке
Блюдо  "Соколиный  глаз"
А  теперь  несчастье  Мишке  -
Обнимает  унитаз.

За  столом  шептались  гости
Громче  всех  один  месье.
Блюдо  "Жаренные  гвозди"
Оценили,  но  не  все.

Пропустив  с  десяток  стопок
Наш  месье  прищурил  глаз
Под  столом  пробрался  ловко,
-  Уступи,  Миш,  унитаз!!

Мне  соседка  строит  глазки,
Дура!  Я  же  не  мужик!
Оказалось  у    Савраски
Этот  самый  лесби  бзик!

Был  бы  милый  посмелее,
Быть  бы  свадьбе  впереди,
А  то,  как  козленок  блеет
Не  оттянешь  от  груди.

Не  таи  обиду  в  сердце
Отпусти  ее  меж  ног!
Приоткрой  загадки  дверцу...
Нет  обиды,  видит  Бог!

Ты  красивая  сегодня
Как  сама  Софи  Лорен.
Только  вон  торчит  исподня,
Да  и  крыша  дАла  крен!

Подари,  милок,  сережки
Перстень  с  камнем  хризолит
А  то  вот,  дружок  Сережка.
Вмиг  тебя  опередит.

Королева  я,  не  скрою!!!
Хоть  сто  раз  вам  повторю!
Говорю  не  с  перепою,
Но  гашиш  тайком  курю![/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814184
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Нас поєднала осінь

З  тобою  ми  зустрілись  в  дивний  час,
Коли  на  землю  вже  ступила  осінь.
Вона  навіки  поєднала  нас,
Сплела  докупи,  наче  сніп  колосся.

І  хоч  у  ній  блукають  холоди,
І  вітер  засипає  листопадом.
З  тобою  вдвох  вертаємось  сюди,
Милуємося  дивним  зорепадом.

В  вечірній  тиші  зорі  мерехтять,
В  твоїх  обіймах  тепло  так  коханий.
Два  серця  у  закоханість  летять,
Для  мене  любий  ти  й  такий  жаданий.

Життя  -  подарувало  казку  цю
Й  мелодію  кохання,  що  нам  грає.
Ми  поклялись  на  вівтарі,  Отцю,
Він  нас  обох  тепер  оберігає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814092
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Амадей

А я все живу весною

А  я  все  живу  весною,
Хоча  вже  на  скронях  осінь,
Не  хочу  я  жить  журбою,
Моє  серце  пісню  просить,

У  серці  троянди  квітнуть,
Й  черемуха  з  солов"ями,
І  зорі  на  небі  літнім,
Не  відпускають  ночами.

Спиваю  з  троянди  роси,
І  струни  у  серці  грають,
Ще  запах  п"янить  волосся,
Ще  серцем  люблю,  кохаю.

Мені  посміхаються  квіти,
Лічу  я  зірки  щоночі,
Я  хочу  життю  радіти,
І  пестити  тіло  жіноче.

На  скронях  уже  сивини,
Роки  час  поніс  за  водою,
Пісні  вже  стають  сумними,
А  я  все  живу  весною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814019
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018


Надія Башинська

МОВА МОЯ…

Душу  зігріє.
                 Розважить.
Ой,  як  багато
                               важить!  

Сили  додасть.  
                 Допоможе.
Ой,  як  багато  
                             може!

Всіх  приголубить.
                 Зігріє.
Ой,  як  багато  
                             вміє!

Все  помічає.
                 Все  бачить.
Ой,  як  багато
                             значить!

Щиро  до  Бога
                 злітає.
Ой,  як  багато  
                             знає!

Вміє  сплисти  
                 за  водою.
І  повести
                               за  собою.

Кожне  в  ній  слово  -
                   перлина.
Божої  ласки  -
                             краплина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813970
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Надія Башинська

БОГ РАНО-РАНЕНЬКО ЗБУДИВ СОНЦЕ СВІТЛЕ…

Бог  рано-раненько  збудив  сонце  світле:
-  Пора  прокидатись...  Вставай,  моє  рідне!
Земля  вже  чекає  тебе  в  ряснім  цвіті.
Даруй  свою  ласку  усім,  хто  є  в  світі.

І  пташку  збудив  Він  (година  ж  досвітня),
Щоб  пісня  летіла  над  світом  привітна.
-  Вставай...  Прокидайся!  Співаєш  гарненько.
Ти  кожному  вмієш  зігріти  серденько!

Бог  вітра  збудив.  Той  ніч  спав  десь  у  просі.
-  Пора  тобі,  Вітре,  пострушувать  роси.
Вже  промені  ясні  горять  у  краплинках.
Земля  хай  умиється  зранку  в  росинках!

До  хмар  Бог  звернувся:  -  Ви  часу  не  гайте!
Як  стане  спекотно,  всю  Землю  скупайте.
Рослини  й  тварини  вам  будуть  радіти.
Під  теплим  дощем  хай  побігають  діти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813960
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Valentyna_S

Паганіні

Чом  серце  краєш  
                                                   боляче
І  звуки    твої  –  смутні?
Кровавиш  рани                                                      
                                                   гоячи…
Догоджаєш  мені?
Вдягнув  Бог  голос                                                            
                                                   в  дерево,
засі́яв  втіху  і  біль…
Багаття  іскри  чи                                                            
                                                   жариво-
Й  улучаєш  у  ціль.
Мереживне    нот                                                          
                                                   плетиво-
На  віях  чуття  -  мов  роса.
Напруга  немов                                                          
                                                   тя́тива  —
І  струниться  краса.
За  скрипку  --  душу                                                          
                                                     демону,
Кому  же  апофеоз?
В  засвІтті  --                                                          
                                                   світлому?  темному  ?—
Дограє́  віртуоз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813948
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Ганна Верес

Ми навіть мертві не здаємо волі


Зі  сходу  знов  тривожна  новина

Й  рясніє  небо  душами  убитих…

Кипить  Донбас…  Йде  5-ий  рік  війна

І  забирає  тих,  що  мають  жити.


Кричить  земля  і  мліють  матері:

Одна  –  стрічає,  інші  –  проводжають…

Впилось  печаллю  сонце  угорі  –

Навіть  його  статистика  вражає.


Допоки  ж  буде  Каїна  рука

Творить  свою  підступну  чорну  справу?

Чи  доля  українців  є  така:

За  волю  умирать  в  обіймах  слави?


Омита  кровію  не  одного  з  століть

Вона  таки  край  покладе  сваволі!

Запам’ятати  мають  москалі:

Ми  навіть  мертві  не  здаємо  волі!
11.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813924
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Ось так впритул зійшлись

Долоні  неба  розсипали  сніжність,
І  пахло  восени  зимою.
Згори  летіли  філігранно-ніжні
Сніжинки  на  земельний  смокінг.

Дерева  ще  подекуди  в  листочках,
Що  мерехтіли  прапорцями.
Оздоблені  в  зимовій  білій  строчці,
Демонстрували  жовті  цятки.

Ось  так  впритул  зійшлись  зима  і  осінь,
Кортіло  разом  обійнятись.
А  може,  людям  це  підказки  спосіб,
Щоб  Божі  розпізнали  знаки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813902
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У нашу вернутися осінь

Я  так  хочу  кохана  у  нашу  вернутися  осінь,
Там  де  юність  кохання,  лишила  у  серці  сліди.
Щоб  заплутатись  знову  в  твоїм  запашному  волоссі
І  спуститися  стежкою,  що  нас  вела  до  води.

Заховатись  у  вербах,  котрі  підглядали  за  нами
І  послухати  знову,  як  вітер  колише  гаї.
Я  щоразу  кохана  вертаюсь  до  тебе  думками,
Відчуваю  насправді  гарячі  цілунки  твої.

Я  так  хочу  кохана  у  нашу  вернутися  осінь,
Зазирнути  у  очі,  неначе  волошки  твої.
Щоб  дзвеніли  у  травах  осінніх  мелодії  роси,
Ти  для  мене  кохана,  мов  скарб  дорогий  на  землі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813819
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Любов Іванова

ВРЯТУЙ ВІД ДУМ ГІРКО ОСІННІХ

[b][i][color="#1007bd"][color="#a1082c"]В[/color]  душі  за  присмаком    полин,
[color="#a1082c"]Р[/color]озлуки  біль  від  розставання.
[color="#a1082c"]Я[/color]  би  спинила  часу  плин,
[color="#a1082c"]Т[/color]а  замість  цього  лиш  зітхання.
[color="#a1082c"]У[/color]  даль  не  пройдених  доріг
[color="#a1082c"]Й[/color]тимемо  далі  та  не  разом.

[color="#a1082c"]В[/color]  тім  біль,  що  НАС  ти  не  зберіг
[color="#a1082c"]І[/color]  прохолодою  образив.
[color="#a1082c"]Д[/color]есь  серед  лютих  холодів,

[color="#a1082c"]Д[/color]есь  поміж  перших  заметілей
[color="#a1082c"]У[/color]явно  не  знайти  слідів
[color="#a1082c"]М[/color]оїх  болючих  перевтілень.

[color="#a1082c"]Г[/color]учніше  грому  тиша  знов
[color="#a1082c"]І[/color]  лист  з  дощем  злітає  долі...
[color="#a1082c"]Р[/color]озплата  смутком  за  любов,
[color="#b01313"]К[/color]оли  все  тьмяне  мимоволі.
[color="#a1082c"]О[/color]дначе,  можеш  ти  спасти,

[color="#a1082c"]О[/color]дин  лиш  ти...отой  ...  тодішній.
[color="#a1082c"]С[/color]палив  між  нами  ти  мости
[color="#a1082c"]І[/color]  зникло  все,  як  сніг  торішній.
[color="#a1082c"]Н[/color]а  серці  мряка  і....  дощі,
[color="#a1082c"]Н[/color]евже  нічого  з  цим  не  вдію?
[color="#a1082c"]І[/color]  лише  віра  у  душі
[color="#a1082c"]Х[/color]оває  сум  мій  за  надію.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813742
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Ганна Верес

Осіннє золото

Осіннє  золото…  Щось  є  його  миліш

Душі  твоїй  у  світі  загадковім,

Коли  і  прямо,  й  справа,  і  лівіш

Стоїть  стіна,  так  схожа  на  підкову?


А  ти,  мов  чудернацький  напівгном,

Впиваєшся  осінньою  красою,

Реальність  де  чергується  зі  сном,

Й  принишкла  тиша,  скупана  росою.  


Дрімає  вітер  в  листі  золотім,

Блакить  висока  розпростерла  крила,

І  ти  душею  знов  помолодів:

Краса  клітинку  кожну  підкорила.


В  осінній  казочці  і  ти  –  уже  не  ти,

А  птах  чарівний,  здатен  до  польоту,

Щоби  понад  землею  пропливти,

Закоханий  у  бархат-позолоту.
3.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813691
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Бринить джерельною водою мова

Бринить  джерельною  водою  мова,
Бо  чисті  животворні  слів  краплини.
Не  зраджуйте  духовній  цій  основі,
Вона  бере  початок  із  родини.

З  дитячої  колиски,  з  пісні  мами,
Із  батьківської  мудрої  науки.
В  ній  волелюбного  народу  тяма,
І  гідність,  що  пройшла  крізь  лихо  й  муки.

У  душу  нації  хай  ллється  мова  -
Велична,  неповторна,  серцю  рідна.
То  ж  бережіте  джерело  з  любов*ю,
Слова  єднайте  українські  плідно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813693
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


НАДЕЖДА М.

Слова, написані в конверті

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=llgKu7uP8jM
[/youtube]

Папір  все  витримає,-кажуть,
Що  хочеш,  те  й  на  нім  пиши.
Якщо  не  так,  то  стерти  зможеш,
Якщо  щось  пишеш  -  не  спіши.

Слова,  написані  в  конверті,
Чекає  дальній  адресат.
Не  залишіть  слова  затерті,
І  не  пишіть  щось  наугад.

Для  вас  слова  -  це  гра,  можливо.
Сміючись,  пишете  ви  їх,
Для  адресата  все  важливо.
Хіба  узнає,  що  це  -  сміх?

А  краще  їх  сказати  прямо,
Яка   б  там  правда  не  була.
Відкриє,  чи  загоїть  рану,
А,  може  б,  й  сили  додала.
-----------------------------

Не  бійтесь  слів,  вони  живі.
Надайте  їм  нове  життя.
Забудьте  тільки  про  черстві,
В  них  інший  зміст  і  відчуття...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813685
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Оригамі осені

Розучує  вітер  за  вікнами  гами
І  скроплюють  землю  холодні  дощі.
А  осінь  складає  з  листків  оригамі,
Одіта  в  яскравім,  багровім  плащі.

Давно  відлетіли  до  вирію  птахи,
Діброви  у  сонному  царстві  стоять.
Пішли  на  земівлю,  сховались  комахи
І  звірі  у  сплячці  давно  уже  сплять.

У  сірім  кафтані  осіннього  ранку,
Сумують  хмаринки,  пливуть  вдалину.
Туман  зажурився  у  тихім  світанку,
Мелодію  слухає  знову  сумну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813680
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Наталя Данилюк

Листопад прощається…

Природа  вже  готується  до  сну,
Сади  скидають  золото  сусальне.
Є  щось  таке  високе  і  печальне
У  цій  порі  –  сама  і  не  збагну…

Бо  вже  душа  –  самотнє  деревце,
Розвінчане  з  медовим  сяйвом  літа.
Ще  в  айвах  сад  горить,  мов  у  софітах,
Та  вже  хмарніє  осені  лице.

Мов  сірничок,  надламується  звук,
Щоб  скалкою  застрягнути  у  грудях…
Пора  самозаглиблення  й  безлюддя,
Терпких  чаїв  і  захололих  рук…

Несправджених  ілюзій,  прийняття,
Бо  як-не-як,  тепла  було  чимало:
Шмагали  зливи,  втім,  не  бракувало
Ін’єкцій  сонця  у  твоє  життя.

Сумна  пора  сповільнення,  коли
Вже  не  женешся  за  шаленим  темпом.
А  листопад  прощається  контемпом
І  все  ніяк  тобі  не  відболить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813676
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Lana P.

СПАЛЮЄ ОСІНЬ КРИЛА

Спалює  крилонька  осінь  в  саду,
Юність  лишилась  на  згадку.
Мов  по  жаринках,  до  тебе  іду
Через  багрянцеву  кладку.

Молиться  небо  сліпому  дощу  —
Скрапують  рисками  сльози.
Ти  не  сказав:  “Зачекай,  я  прощу”,  —
Душу  скували  морози.

Топиться  жаль  на  вогненних  вустах
Серед  розкислої  мряки.
Сум  оселивсь  на  самотніх  листках  —
Виють  вітри-забіяки,  —

Рвуть  почуття  в  куповині  надій.
Світлом  умилася  днина.
Вдалеч  пішов  —  значить,  був  ти  не  мій.
Я  —  не  твоя  половина.            10/10/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813607
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018


НАДЕЖДА М.

Листи на склі…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XR8SheujAtc[/youtube]


Слова  всі  твої  позбираю,
Складу  з  них  осінній  букет.
Це  -  кара!  За  що  я  не  знаю.
Так  склався  життєвий  сюжет.

Чи  плакать  від  них,  чи  радіти,
Чи  мовчки  осмислити  все?
Не  можу  я  все    ж  зрозуміти,
Куди  оце  все  занесе?

Чи  грається  вітер  словами,
І  листям  закидав  вікно.
На  листі  слова  ці  рядками.
Правдивий  в  них  зміст,  є  зерно?

Зима  на  порозі,  завіє,
І  листя  потрухне  в  землі,
А  я   зрозуміти  не  вмію,
Чому  ці  слова  лиш  на  склі..
-------------------------------
(  натисніть  на  картинку  )


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813562
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Ганна Верес

В єднанні є найвища суть

Чи  є  щось  краще  на  землі,
Як  віра  й  правдонька  святая,
Земля  у  вишивках  полів
І  неба  тиша,  як  світає,
Й  той  шепіт  стиглих  колосків,
Що  з  вітром  в  полі  розмовляють,
Й  безсмертна  слава  козаків,
Й  знамена,  що  на  вітрі  грають?
Нема  й  чарівніших  пісень,
Як  наша  пісня  й  солов’їна,
Й  Дніпро,  що  віддано  несе
На  хвилях  долю  України!


Чи  є  в  світах  такий  народ,
Щоб  так  умів  життя  любити,
Найвищу  має  з  нагород  –
Уміння  честю  дорожити?
Немає  й  кращих  трударів,
Аніж  народ    мій,  незборимий,
Що  був  у  кожнім  з  таборів,
Та  всіх  не  перехоронили,
Бо  українства  й  волі  дух
Тримав  його  у  непокорі,
Він  переміг  свою  біду,
Не  дався  знищитись  під  корінь.

І  хай  скрегочуть  вороги  –
Не  панувати  їм  над  нами,
Хоч  оточили  навкруги…
Крим  і  Донбас,  мов  під  цунамі.
Та  внуки  славу  понесуть
Про  Україну  незалежну,
В  єднанні  є  найвища  суть,
Тоді  можливості  безмежні.
Нема  дорожчої  землі,
Як  наша,  зрошеная  кров’ю,
Її  Всевишній  нам  зберіг
І  нас  нагородив  любов’ю!  
12.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813553
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Valentyna_S

Пройшлась в личаках…

Пройшлась  в  личаках  не  по  крину--
По  збудливій  землі  перед  сном.
З  голівки  барвисту  хустину
Простеляє  під  свій  часослов.

Роко́че  вкорочену  днину,
Листопаду  готує  печать.
У  ве́тху  зовсім  сірячину
Облачила  дерев  мужню  рать.

Зеґар  підганяє  вороння,
Наполохало  чорний  базник.
В  блаватах    осінніх  осоння--
Застелив    уже  іній    ліжник.

Гортає  листки    чимраз  швидше,
Поспішає  в  далекі    світи.
Зима    підкрадається  ближче--
Залиши́лось  їй  міст    перейти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813380
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Ганна Верес

Підкрадається вже осінь

Підкрадається  вже  осінь  –
Обережний  чути  крок  –
Золоті  обнови  просить
У  завбачливих  зірок.
Ще  отаву  коси  косять;
Це  –  остання  сіножать,
Ластівки  снують-голосять,
Навівають  тихий  жаль.
У  садочках  рум’яніють,
Посміхаються    плоди.
Як  тумани  засивіють,
Осінь  зайде  і  сюди.
Сяде  бджілкою  на  віти,
На  дерева  чи  кущі,
Зацілує  ніжно  квіти
Й  тепло  стане  на  душі…
6.09.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813199
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Ганна Верес

Україна – матінка моя (Слова для пісні)

Де  білопінно  розквітають  вишні
І  пшениці  хвилюються  в  полях,
Ту  землю  дарував  мені  Всевишній!
То  –  Україна  –  матінка  моя.

Де  ліс  піднявся  у  небесну  просинь
І  вітром  зацілована  земля,
Де  верби  у  воді  купають  коси,
То  –  Україна  –  матінка  моя.

Карпати  де  сміються  водограєм
Й  Дніпрова  повновода  течія,
Милішого  немає  в  світі  краю.
То  Україна  –  матінка  моя.
2.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813196
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Дізнатися б

Дізнатися  б,  а  чи  кохаєш  ти  мене?
Чи  тільки  позолоти  сліпить  блиск  урочий?
А  може,  це  колись,  немов  туман,  мине,
Опустить  осінь  стомлено  вологі  очі.

Дізнатися  б,  а  чи  кохаєш  ти  мене?
Чи  може,  зваблення  для  тебе,  ніби  свято?
Тремтить  щодня  живий  в  блуканні  серця  нерв,
А  сни  надій  купаються  у  листі  м*яти.

Дізнатися  б,  а  чи  кохаєш  ти  мене?
Чи  все  навкруг  лиш  звичне  й  тимчасове  в  світі?
Моє  кохання,  мабуть,  щиро-неземне,
Бо  восени  розквітла  ніжно  віра  цвітом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813221
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018


Любов Іванова

ВИШНЁВОЕ ВИНО

[b][i][color="#ed0909"][color="#19cf13"]В  [/color]бокале  искрился  волшебный  напиток  
[color="#19cf13"]И[/color]  в  воздухе  таял  его  аромат...  
[color="#19cf13"]Ш[/color]афраном  стелился  ковер  маргариток...  
[color="#19cf13"]Н[/color]ам  было  волшебно  без  боли  утрат.  
[color="#19cf13"]Е[/color]ще  опьяняла  любви  атмосфера  ,  
[color="#19cf13"]В[/color]  саду  заливался  шальной  соловей  
[color="#19cf13"]О[/color]  чем  я  мечтала,  всего  лишь  химера  
[color="#19cf13"]Е[/color]ще  бы,    родник  осушил  суховей.  

[color="#19cf13"]В[/color]се  ж  помнится  мне  та  наливка  хмельная,  
[color="#19cf13"]И[/color]  чувства...  и  чувства,  испитые  всласть.  
[color="#19cf13"]Н[/color]е  зря  и  сейчас,  когда  их    вспоминаю,  
[color="#19cf13"]О[/color]пять  окунаюсь  в  ту  первую  страсть[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813110
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щастя на двох

Я  у  тебе  один,  ти  у  мене  одна,
Доля  щастя  на  двох  дарувала.
Зігрівала  любов  і  раділа  весна,
Осінь  в  танці  своєму  кружляла.

Доля  наша  -  життя,  а  життя  -  довгий  шлях,
Ми  з  тобою  не  схибили  в  ньому.
Усміхаюсь  тобі,  бачу  ніжність  в  очах,
Що  даруєш  мені  лиш  одному.

Хоч  за  вікнами  дощ,  чи  лютує  мороз,
Зігріває  палке  нас  кохання.
Дивний  запах  ловлю  від  розпущених  кос,
Ти  лебідко  моя  -  зірка  рання.

Промінь  сонця    загляне  у  наше  вікно
І  цілунком  обох  приласкає.
У  житті  ми  пили,  лиш  солодке  вино
І  солодшого  більш  не  буває...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813082
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018


Ганна Верес

Сповідь матері (Матері загиблого 17. 10. 2014. Георгія Тороповського) .

«Я  своє  серденько  ділю  тепер  на  трьох:

На  сина  й  доньку  (щойно  народила),

І  на  того,  кого  вподобав  Бог,  

Війна  якого  в  вічність  відрядила»,  –

Так  сповідалась  матінка  собі

Після  утрати  сина  у  Донбасі,

Що  жити  не  хотів  серед  рабів

Й  не  співчував  рабу  він  –  бідоласі.


Йому  сімнадцять  стукнуло  ледь-ледь,

Як  спалахнув  Майдан  тоді  в  столиці.

Його  чекали  ЗНО  і  вуз,  але…

У  юнака  в  душі  –  добра  криниця.

Воно  ним  рухало,  просилось  до  людей,

Де  правда  з  кривдою  не  перший  день  змагались…

І  він  туди,  де  гаряче,  іде,

Де  все  людською  кров’ю  поливалось.

А  в  квітні  мчав  він  («правосек»)  на  схід,

Адже  потрібен  був  і  там  країні,

Щоб  захистити  землю,  гідність,  рід,

І  в  герці  у  нерівному  загинув…


О,  як  страждала  мамина  душа!

Здавалося,  й  вона  услід  полине…

Їй  доля  іншого  нічого  не  лиша,

Як  повернути  втрачену  дитину…

Реальність  намотавши  на  клубок

І  зваживши  усі  і  «за»,  і  «проти»,

Вона,  нарешті,  зважилась  на  крок:

Поставить  крапку  на  своїх  абортах…

Народить  знову  сина  для…  життя…

Той,  що  на  небі,  мав  би  теж  зрадіти  

(Життя  ж  віддав  за  інших  майбуття).

Ніколи  не  зростуть  його  вже  діти,

А  вона  здатна  в  цім  допомогти

І  виконати  місію  почесну:

Синочка  народити  і  зростить  –

Ще  не  такі  далекі  її  весни.


Відмовить  жінці  не  наваживсь  Бог,

Пославши  сина  й  доньку  одночасно,

І  поселилася  в  душі  її  любов,

Котра  уже  ніколи  не  погасне.

Свою  любов  помножила  на  всіх,

Тепер  матуся  вже  не  голосила  –

Знала,  убивці  сплатять  за  свій  гріх,

Бо  матері  любов  завжди  всесильна!      
6.11.2018.                                                    

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812978
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Виктория - Р

Осенняя хандра- диагноз женщин!

[b][i][color="#0015ff"]Осенняя  хандра,  не  по  заказу
Я  с  ней  сроднилась,  и  на"ты"...
И  как,  прогнать  её  заразу?!
В  реальность  воплотить  свои  мечты.

Которые  остались,  там  за  гранью...
Которым  не  под  силу  мой  прогноз.
Осеннюю  хандру  гоню  я  бранью,
Она  не  поддаётся  на  гипноз.

Вцепилась  в  душу,  так  зловеще
Впиталась  в  тело  -  словно  яд...
Осенняя  хандра  -  диагноз  женщин!
Она  меняет  в  корне,  даже  взгляд.
01  11  2018  г  
Виктория  Р[/color]
[/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812971
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


НАДЕЖДА М.

Пізня осінь тиха, смирна…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kj97YKolHaw[/youtube]

Пізня  осінь  тиха,  смирна,
Відгуляла  вже  своє.
Вже  не  скажеш  -  непокірна,
Її  вечір  настає.

Може,  зовсім  це  не  вечір,
Просто  вже  нема  тих  сил,
Опустились  твої  плечі,
Не  той  розмах  вже  у  крил.

Час  прийшов  вже  відпочити.
Де  ж  знайти  притулок  їй?
Доведеться  їй  платити
За  безглуздий  вчинок  свій.

Ти  ж  дерева  роздягала
І  лила  дощі  на  них.
Розумію,  ти  ж  не  знала:
Буде  кара  від  потіх..

А  тепер  ти  зовсім  сива,
Помарніла  і  слаба...
Не  така  вже  норовлива,
Десь  поділася  злоба..

Осінь,  мила  ти  голубко!
Все  ж  потішила  ти  нас.
Ти  і  зараз  мила  любка.
Ти  красива  й  без  прикрас..
--------------------------------
(  натисніть  на  картинку)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812968
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Valentyna_S

Покинуті

Троянди,  намоклі  від  сизої  мли,
Лежали  на  лавці  у  сквері.
Покинуті  розпачем,  мабуть,  вони--
Як  звично  юначій  манері!
Погордо  й  поважно  біліли  у  тьмі,
В  безлюдному  тихому  місці.
Достойні  воліли  красуні    собі,
Найкращої  з  кращих  у  місті.
Жадали,  довершені,  пестощів  рук
Доглянутих,  із  манікюром--
Та  глухо  довкола,  лиш  потягів  гук,
Й  вітрець  шарудів  за  бордюром.
Гоно́рні  троянди  чекали  дарма  —
Вже  й  ніч  до  пелюсть  доторкнулась.
І  в’янули  квіти    на  лавці  ницьма
Й  одна  до  одної  горнулись.
І  никла  краса,  хоч  вмивала  роса.
Богині  не  брали    їх  в  руки.
Аж  човгає  жінка  —  срібле́на    коса,
І  одяг  старий,  в  руках--  жмут́и.
Розквітло  обличчя  в  безхатьки  ураз:
Навіяли  спогади  квіти.
Не  плакали  очі  її  від  образ,
Яких  заподіяли  діти.
Згадала  щасливі  свої  всі  роки
І  білі  троянди  від  нього.
Прозора  краплина  скотилась  з  щоки
І  з  серця    людського,  живого.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812962
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Lana P.

ГРУШЕВЕ ПОВИДЛО

Грушеве  повидло,  як  спогад  узимку,
Про  пахощі  літа  і  сонячні  дні.
Ласую  хрумку  і  духм’яну  скоринку,
Намащену  дивом  солодким  землі.

А  липовий  чай  “медоносить”  кімнату,
По  вінця  наповнює  чашу  утіх,
Вертає  думки  в  незабутню  нам  дату.
Теплінь  —  у  душі,  а  на  вулиці  —  сніг.                      1/11/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812970
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Lana P.

ЖОВТИЗНА

Жовтіють  небо  і  земля,
Спалахують  вогнем  кущі,
Стулила  крилонька  рілля,
Марудні  внадились  дощі.

Поштарка-осінь  шле  листи,
Штампує  сургучем  печать,
Для  адресатів,  без  мети.
Твої  листи  —  німі.  Мовчать.

Чекаю  сонячних  зізнань  —
Вини  твоєї  тут  нема.
У  міжсезонні  сподівань  
Нас  розлучає  жовтизна.    6/11/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812894
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Ганна Верес

Осінь нинішня саме така є


Хоч  вітрами  гуде  всюди  осінь,

Свіжі  квіти  сміються  ще  й  досі:

В  різнотрав’я  стрибнув  деревій,

Білі  очі  до  неба  підвів,

Просить  осінь  дощами  умити,

Бо  без  них  важко  квіточці  жити.

А  з  садка  хризантема  благає  –

До  зими  відцвістись  не  встигає.

Осінь  мудра    дивилась  на  це

Тай  сховалась  аж  за  озерце  –

Хай  природа  іще  поквітує,

І  з  водою  іще  пожартує:

Кине  хвилькам  погратись  листок  –

Хай  померзне  вербиці  синок,

Очеретом  його  полякає…

Осінь  нинішня  саме  така  є.
17.11.2012

Ганна  Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812849
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тендітна квітка

О,  ці  троянди!  Ніжний,  дивний  запах,
У  росах  оксамитних  пелюстки.
Їх  плетиво  чаруюче  на  рамках,
Пурпурний  колір,  сонячні  квітки.

Красуня  серед  квітів,  королева,
Пора  осіння  не  псує  її.
Додолу  листя  скинули  дерева,
Ну  а  вона,  квітує  в  цій  порі.

Милується  красою  її  осінь,
Тендітна  квітка,  горда  на  стеблі.
Буває,  вітер  пелюстки  відносить,
Але  вона,  не  губиться  у  млі...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812848
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 07.11.2018


Новоградець

Галі Акімовій

На  курс  ставали  кораблі
І  чайки  на  крило.
І  все  так  само  на  землі,
Як  і  тоді,  було.

Був  в  Середземнім  морі  штиль
І  вечір  був  не  гірш.
Була  краса  на  сотні  миль,
Як  твій  останній  вірш.

А  на  душі  лишився  щем  -
Не  вабить  синя  даль
І  цвіт  осінніх  хризантем
Підкреслює  печаль.

Її  не  змиє  плескіт  хвиль
І  вітер  не  знесе.
Застиг  глибоко  в  серці  біль  -
Сильніший  над  усе.

Ми  звикли  всі,  що  дні  летять
І  рідко  ціним  час,
Здаються  відстані  життя
Безмежними  для  нас.

Тебе,  читаючи  твій  вірш,
Образив,  а  дарма...
Я  думав  -  вибачусь  пізніш,
А  тебе  вже  нема.

Ще  чувся  голос  твій  і  сміх
У  променях  тепла,
А  оглянутися  не  встиг,
Як  тиша  вже  була.

Я  лиш  побачив  уві  сні  -
Якраз,  як  ти  пішла  -
Біленька  хмарка  в  вишині
Між  сірими  пливла.

Вона  на  місяць  наповзла  -
Він  навіть  не  померк.
І  лиш  вона  одна  ішла,
Здіймаючись    уверх.

Пройшла,  торкаючи  зірки,
І  щезла  в  вишині,
Лиш  зверху  списані  листки
Посипались  мені.

Зірвались  раптом  чайки  в  гам,
Заплакав  теплохід,
А  я  листочки  підійняв
І  похолов,  як  лід.

Губу  кусаю  і  мовчу,
Щоб  не  зірватись  в  плач.
Я  як  до  тебе  прилечу,
Найперш,  скажу:  -  Пробач.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811600
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 06.11.2018


Valentyna_S

Мій листопад

Зітхає  тихим  смутком    листопад
І  потай  підморгує    до  мене:
--Ти  не  бентежся,  не  скоро  снігопад,
Ще  листя    не  все  зронили  клени.

У  долі  твоїй  впав    ще  один  рік…
Не  переймайся  дуже  тим,  даремно…
Я  втратив  їм,  опалим,  уже  лік.
Що  вдієш,  стається  це  системно.

Зірки  також  згорають  кожен  день
Й  без  сліду  зникають  в    піднебессі.
Весною  цвіт  обсиплеться    з  вишень,
Щезає  десь-то  час.  Й  ти  змирися…

До  тебе  ще  прийде  не  раз  весна,
Й  світ  знову  завруниться  бруньково.
А  з  вирію  повернеться  вона,
Надія…  Повір  моєму  слову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812598
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Амадей

Отак старому (з гумором)

Іде  така  гарненька  молодичка,
І  форми  гарні,  й  ростом  невеличка,
Й  хвилює  серце  почуття  п"янке,
Йому  ж  цікаво  личенько  яке.

Вона  іде,  сміється  дзвінко,
Янгол  в  плоті,  красуня-жінка,
Ще  й  стегнами  виляє  апетитно,
Щаслива  йде  з  побачення,-  це  ж  видно.

А  він  за  нею  ноги  ледь  волочить,
А  спереду  побачить  таки  ж  хоче,
Й  штани  спадають    в  нього,  як  на  гріх,
Й  сопе,  немов  старий  ковальський  міх.

Відчув,  догнати  силоньки  немає,
Іде  й  під  ніс  тихенько  промовляє,
Притормози  хоч  трошки,  прошу  люба,
Бо  поки  дожену,-то  вріжу  дуба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812560
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Ольга Калина

Внучці

Малесенька,    внученько,  ніжна  ти,    квітонько,-
Любе  і  миле  дитя.  
Розові  бантики,    ситцеве  платтячко,
Біле    на  ніжках  взуття.  

Літом  теплесеньким    з  сонячним  зайчиком
Бавишся  ти  надворі.  
Ніжно  всміхаєшся,  сваришся  пальчиком,  
Тішишся  всій  дітворі.  

А  на  подвір'ячку    радісне      літечко
Манить  в  вишневий  садок.
Сплеснули    рученьки,  милая  квіточко,
Й  ніжки  пішли  у  танок.  

Всім  посміхаєшся,  з  дітками  граєшся,
Повно    у  тебе    цяцьок.  
Ну,  а  для    нас  ти  завжди  залишаєшся
Кращою  з  сотні  квіток.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812418
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Надія Башинська

ЗАХОТІВ НАШ ЯКОСЬ КІТ КОВБАСИ… СМАЧНЕНЬКА!

Захотів  наш  якось  Кіт  ковбаси...  Смачненька!
Добре  знав  він,  де  лежить.  Там  щілина  вузенька.
Пробиратись  нишком  став,  вже  й  смак  відчуває.
Хотів  в  щілину  залізти,  а  та  не  пускає!

Туди  ніс  він  свій  запхав...  Запах  аж  лоскоче!
Він  ще  й  лапкою  -  щілина  пускати  не  хоче!
Отоді  наш  Кіт-ласун  став  вже  міркувати,  
як  з  комори  ковбасу  ту  смачну  дістати?

Аж  тут  Мишка:  -  Пі-пі-пі!  Стережеш  ти  хату?
А  чому  це,  Котику,  дмухаєш  на  лапу?
Кіт  не  витримав,  секрет  розказав  тій  мишці,
що  лежить  он  ковбаса  у  великій  діжці.

-  Ти  малесенька.  Залізь  в  щілину  вузеньку
та  дістань  ту  ковбасу,  запашну,  м'якеньку.  
Я  тебе  ще  підсаджу,  щоб  залізла  швидко.  
З  ковбасою  діжку  ту  буде  добре  видко!

-  Ой,  дякую,  що  сказав,  -  відказала  мишка.
Зараз  її  принесу.  Вмить  буду,  де  діжка!
І  побігла  Мишка  та...  часу  пройшло  трішки.
Кіт  у  щілину  дививсь...  Мишка  біля  діжки!

Ось  уже  й  до  ковбаси  добралась  швиденько.
А  тепер...  Ой  лишенько!  Їсть  її  тихенько!
Кіт  дивився  на  це  все,  мовчки  ковтав  слину.
Та  й  став  звати  Мишку  ту:  -  Дай  мені  частину!

Ну,  тягни!  Тягни  мерщій!  Хоч  малий  шматочок...
Мишка  й  тягне...    не  Коту.  Носить  у  куточок!
Здавалося,  що  не  чула  ту  котову  мову,
бо  швидесенько  носила  ковбасу  ще  й  в  нору.

Кіт  чекав,  чекав,  чекав...Бачив  через  дірку,  
як  зайшла  хозяйка,  вмить  -  Мишка  ш-ш-шусь...  у  нірку!
З  того  часу  ловить  Кіт  Мишку,  щоб  збагнула:
Коли  їла  ковбасу,  чом  про  Кота  забула?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812505
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Любов Іванова

В ОМУТЕ ЛЮБВИ ТВОЕЙ ТОНУ

[i][b][color="#fa0de2"][color="#1dc70a"]В[/color]идимо  судилось    мне  так  свыше

[color="#1dc70a"]О[/color]щутить  в  тебе  земной  свой    рай
[color="#1dc70a"]М[/color]не  так  дорог  шум  дождя  по  крышам  
[color="#1dc70a"]У[/color]тро,  вечер,  август  или  май...
[color="#1dc70a"]Т[/color]ам,  где  ивы  нас  в  лозе  качали
[color="#1dc70a"]Е[/color]ли  навевали  сердцу  грусть.

[color="#1dc70a"]Л[/color]ишь  куда-то  вдаль  года  умчали
[color="#1dc70a"]Ю[/color]ность  шепчет    мне  "Я  не  вернусь"
[color="#1dc70a"]Б[/color]оже,  все  события  и  даты
[color="#1dc70a"]В[/color]  памяти  храню  я  до  сих  пор
[color="#1dc70a"]И[/color]  во  всем  мы  оба  виноваты

[color="#1dc70a"]Т[/color]олько  почему  лишь  мне  укор?
[color="#1dc70a"]В[/color]ремя,  к  сожалению,  не  лечит
[color="#1dc70a"]О[/color]пыт?  Он  так  дорого  берет.
[color="#1dc70a"]Е[/color]сли  я  живу,  желая  встречи.
[color="#1dc70a"]Й[/color]  в  удачу  верю  наперед...

[color="#1dc70a"]Т[/color]ам,  где  мы  гуляли  у  причала
[color="#1dc70a"]О[/color]сень  стелет    лиственный  ковер
[color="#1dc70a"]Н[/color]ежно  меня  память  искупала
[color="#1dc70a"]У[/color]гли  чувств    зажгли  в  душе  костер.[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812508
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 04.11.2018


НАДЕЖДА М.

У серце кинуте зерно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTDY8tBDv00
[/youtube]

У  землю  кинуте  зерно  -
Весною  будуть  гарні  сходи.
Якщо  й  добірне  ще  воно,
Врожай  хороший    вчасно  вродить.

Якщо  обласкане  вітрами,
Росте  від  доброї  руки.
Та  ще  з  хорошими  словами,
І  про  добро  були  думки...

Отак  і  в  серці  схоже  нашім:
Якщо   в  нім  кинуте  зерно,
Не  буде  там  не  так,  інакше,
Хороші  сходи  дасть  воно.

Якщо  цей  паросток  леліять,
Кохать  на  зло  усім  вітрам,
Ніщо  не  зможе  протидіять,
Надовго  квітнуть  пелюсткам...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812410
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Любов Іванова

ВЕСЕЛЫЕ ЛИМЕРИКИ 8

[b][color="#77e319"][color="#16b811"]Мой  сосед  из  квартиры  напротив
Десять  лет  принимает  наркотик...
А  как  входит  в  кураж,
Пристает  -  "Мол,  покажь!!
Киска  там  у  тебя,  или  котик?"

Самогонщица  местная  Клава
Еще  та,  знают  люди,  шалава...
И  горилочку  пьет,
И  мальчишкам  дает,
А  как  выпьет  -  так  просто  забава..

Кот  Матроскин  нашёл  цепь  златую,
Я  же  Кошка,  его  расцелую...
Обниму  и  прижму,
Цепь  тихонько  сниму.
При  бабле  я  теперь  и  шикую!!

Футболист  из  команды  Динамо
На  все  матчи  идет  только  с    мамой.
Вдруг  коленку  собьет,
Кто    к  врачу  отведет?
Мамы  нет  -  все  кончается  драмой!!

Маргарита  -  соседка  по  даче!
Завела  сразу  восемь  собачек!
По  ночам    вой  и  лай,
Хоть  немедля  съезжай...
А  то  нервы  сдадут,  не  иначе.

На  каникулах  Валины  дети
На  речушке  расставили  сети.
А  прошел  лишь  часок,
И  поймался...  о  -  шок!!
Тот,  кто  в  МЭРы  на  выборах  метит!

Пчелы  жалят  певицу  Тамару.,
И  не  только...  с  ансамблем  на  пару.
От  укусов  -  визжат,
Ноты  все  невпопад,
Скачут  в  панике  по  тротуару.

Дядя  Вася,  главснаб  института
Незаметно  упер  два  батута.
И  в  поселке  Прибой.
Скачут  все,  кто  живой.
Даже  древняя  бабка  Марфута.

К  нам  приехали  гости  с  Урала
Я  таких  до  приезда  не  знала.
К  черту  прошлый  уют!!
Курят,  сорят  и  пьют...
И  зачем  нам  такая  навала?

Летом  много  работы  в  совхозе
И  на  ферме  и  дома  -  в  навозе.
Напахался    -  и  труп,
Пуст  до  осени  клуб.
Ну  а  в  зиму  все  в  анабиозе...[/color]
[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812397
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Ганна Верес

Добу осінню тішив листопад

Добу  осінню  тішив  листопад  
І  раптом  на  папір  поливсь  віршами,  
Як  і  рясний  серпневий  зорепад
Чуттєву  душу  аж  до  дна  вражає.

Дощі  скупали  осені  красу,
Журба  пташина  з  нею  обнялася,
Вплела  берізці  золото  в  косу
Й  немов  вином,  видовищем  впилася.

Осіння  казка  не  завжди  сумна  –
Частенько  переповнена  й  дивами,
Де  кожне  з  них,  мов  привид  вирина,
Й  фігура  кожна  ніби  оживала.

Осіннє  сонце  особливе  теж  –
Воно  дарує  прохолодне  світло,
На  мурашиний  полилось  кортеж.
Він  до  пенька  –  вповні,  порожній  –  звідти.

Готує  всю  природу  до  зими
І  павутиння  бабиного  літа.
Ставок  промінчик  сонця  заломив,
Щоби  поету  душу  ним  зігріти.
2.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812343
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Серед осінніх звуків

Десь  там,  серед  осінніх  звуків,
Лунає  ніжний,  мелодійний  вальс.
Бере  він  тихо  двох  за  руки
Й  веде  у  казку  неповторну  нас.

Ми  разом  в  вихорі  отому,
Закохані  кружляємо  одні.
В  пейзажі  ніжно  -  золотому,
В  яскравому,  блискучому  вогні.

З  тобою  бути  поруч  -  щастя,
Твоє  тепло  зливається  з  моїм.
І  б'ється  серце  в  ритмі  часто,
Серед  осінніх  рим  й  холодних  зим.

Багрове  листя  під  ногами,
В  осінньому  тумані  шелестить.
І  місяць  в  човнику  ночами,
Закоханий  у  неповторну  мить...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812403
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Надія Башинська

МОВО МОЯ! БОЖА ЛАСКО СВЯТА…

Вмієш  зігріти,  мов  сонце  ясне.
Світишся  зір  всіх  ясніше.
Як  слово  почую,  рідне,  своє.
Стане  на  серці  тепліше.

Ти  мов  джерельна,  іскриста,  свята,
чиста,  прозора  водиця.
Слів  мов  зернят  в  золотих  колосках,  
що  у  полях  колоситься.

Ти  як  мелодія  ніжна  дзвениш,  
в  хвилях  морських  тебе  бачу.
Мово  моя!  Я  тобою  сміюсь,  
щастю  радію...    і  плачу.

Лиш  доброту  сієш  в  серденько  ти,
в  усмішках  світишся  ласкою.
А  в  колисковій  матусиній,  в  снах...
ти  розсипаєшся  казкою.

Слово  твоє  можна  мовити.  Так!
Бачити,  чути  і  сіяти.
Вчить  воно  нас  відчувати  й  любить,
і  спонукати,  і  вірити.

А  у  вінку  твоїм  пишнім  слова
барвами  літніми  світяться.
В  чистих  злітають  до  Бога  думках,
мріями  світлими  тішаться.

Хто  оцінить  тебе  може?  І  як?
Божий  мій  світлий  дарунку!
Слово  твоє  є  легким,  ніби  птах,
і  у  палкім  поцілунку.

Ти,  мов  та  пісня,  весела  й  дзвінка,
скрізь  над  землею  злітаєш.
Мово  моя!  Божа  ласко  свята...
Меж  ти  у  світі  не  маєш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812336
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Бо листопад прийшов

Ранкового  туману  повний  келих
П*ють  вулиці,  будинки  і  дерева.
Меланж  скидає  в  місті  осінь  з  кленів,
Тріпоче  вправно  осокора  гребінь.

Малюнком  із  відтінками  гризайлю
Спадає  знову  листя  раритетне,
І  вітерець  летить  самітник-зайда,
І  дощ  наповнює  осінній  тендер.

Бо  листопад  прийшов  до  нас  у  гості.
Розпалюєм  камін...вже  вогник  красний,
Ми  тет-а-тет,  і  ллється  тихий  говір,
Від  слів  любові  тепло  нам  і  ясно.

(Красний  -  у  значенні-приємний)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812155
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 02.11.2018


OlgaSydoruk

Осень, а ты ведь паск***да .

Дождь  по  стеклу  барабанит,
Как  музыкант-виртуоз…
Розу  в  гранёном  стакане
Стало  вдруг  жалко  до  слёз…
Осень,  а  ты  ведь  паску***да  -  
Душу  зажала  в  тиски…
Грусть  принесла  с  ниоткуда
(За  паутинку  в  виски)…
Осень  -  такая  ***  -  
Радость  мою  отняла…
Чтобы  разбилась  посуда
На  черепки  с  хрусталя…
Тайное  вышло  наружу…
(Видно  Господь  занемог)…
В  пустошь  душевная  стужа
Тыщу  открыла  дорог…
Осень,  а  ты  не  паскуда…  -
Слово  найти  помогла…
Осень,  спасибо  за  чудо:
У  твоего  алтаря…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812312
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Ганна Верес

Ангелом я повернусь

Через  сотні  космічних  літ
Білим  ангелом  я  вернуся,
До  крила  твого  пригорнуся…
Інші  будемо  ми  і  світ.
Але  душі  в  нас  будуть  ті  ж,
Де  мережкою  –  слід  кохання…
Це  кохання,  перше  й  останнє,
Недопите  у  цім  житті.

Сонце  знов  буде  дарувать
Світло  нам  і  тепло,  і  ніжність…
Про  людську  й  лебедину  вірність
Стануть  зайвими  вже  слова.
В  світі  цьому  –  лиш  ти  і  я  –
І  по  вінця  в  серцях  любові,
Подарованої  нам  Богом…
А  під  нами  –  свята  земля!
28.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812191
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


НАДЕЖДА М.

Тобі

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GdBS9B2TnLU[/youtube]

Нащо  питать  про  те,  що  знаєш?
Давно  пройшли  уже  жнива,
А  ти  усе  собі  гадаєш:
Дійшли  до  мене  ті  слова?

Це,  мабуть,  осінь  завинила,
Що  обміліли  почуття.
Вона  тебе  давно  втомила.
Чи  це  осіннє  укриття?

Слова,  питання,  недовіра,
Одна  із  осені  ознак.
Не  золотої  та,  що  сіра.
У  неї  зовсім  інший  смак.

Дощі,  тумани,  різкий  вітер,
Приносять  в  душу  пустоту.
Нехай  би  вітер  все  це  витер,
Прогнав  із  серця  глухоту.

Щоб  ти  уважно  роздивився,
Не  все  погано  навкруги,
З  шляху  свого  давно  ти  збився,
Моєї  нехтуєш  руки...

Як  жить  тобі,  ти  добре  знаєш.
Не  тільки  світа,  що  в  вікні,
Та  пройде  час  і  ти  згадаєш
Ті  літні  дні,  а,  може,  й  ні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812133
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


НАДЕЖДА М.

Щастя умій дарувати

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EmlNz547Pxk
[/youtube]
Чим  можна  виміряти  щастя?
А  скільки  треба  для  душі?
Боюсь,  що  це  узнать  не  вдасться.
Які  ж  до  нього  є  ключі?

На  мою  думку,  дуже  мало:
Щоб  поряд  -  любляча  душа.
Щоб  сонце  в  вікна  заглядало,
І  друга  вірного  рука,

І  щоб  хотілося   любити,
Неначе  це  в  останній  раз.
І  берегти  життеві  миті,
Вони  складають  життя  час.
--------------------------------

Щастя  не  можна  купити,
Щастя  не  можна  продати.
Важко  його  пояснити,..
Щастя  умій  дарувати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812119
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Бо листопад прийшов

Ранкового  туману  повний  келих
П*ють  вулиці,  будинки  і  дерева.
Меланж  скидає  в  місті  осінь  з  кленів,
Тріпоче  вправно  осокора  гребінь.

Малюнком  із  відтінками  гризайлю
Спадає  знову  листя  раритетне,
І  вітерець  летить  самітник-зайда,
І  дощ  наповнює  осінній  тендер.

Бо  листопад  прийшов  до  нас  у  гості.
Розпалюєм  камін...вже  вогник  красний,
Ми  тет-а-тет,  і  ллється  тихий  говір,
Від  слів  любові  тепло  нам  і  ясно.

(Красний  -  у  значенні-приємний)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812155
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Надія Башинська

ДОТИК РУК СОЛОДКИЙ…

Дотик  рук  солодкий  і  слова  медові.
А  який  жагучий  погляд  твій...
Зустрічі  всі  наші  є  невипадкові.
Хто,  скажи,  все  це  підсолодив?

Як  тебе  зустріну  -  серденько  заб'ється.
Мов  пташа  тріпочеться  крильми.
А  твій  погляд  ясний  все  мені  розкаже.
Хтось  схотів,  щоб  разом  були  ми.

Кожне  твоє  слово  ніжністю  озветься.
Назавжди  залишиться  в  душі.
Відчуваєш,  знаю,  й  ти  моє  серденько.
Хто  від  нього  дав  тобі  ключі?

Дотик  рук  солодкий  і  слова  медові.
Є  насправді  в  світі  безліч  див.
Зустрічі  всі  наші  є  невипадкові.
Хто,  скажи,  все  це  підсолодив?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812116
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Valentyna_S

Не розлучаймось

З-за  горизонту  випливає    вечір
Й    півсутінки  зганяє  зі  шпаринок.
Цвіркун  сердитий  —  сурм  не  чути    ночі--
Заграв    своє  на  срібних  павутинах.

Алеями  ідуть  і  йдуть  поволі  
Гурти  дітей    й  поважні  перехожі,
А  ранній  вечір,  зовсім  розімлілий,
Печаль  нагонить  в  ці  години  гожі.

І  я  знесилено  блукаю  парком,
Шукаю  марно  втомі  сво́їй  спокій,
Та  раптом  якось  зовсім  ненароком
Перехрестився    погляд  мій  із  тво́їм.

Переді  мною    знову  ж  тії    очі,
Хоч  посмутила  їх  роками  осінь.
Ту  ж  саму  явно  рідну  постать    бачу,
Яка  мені  ввижається  ще  досі.

І  усміх,  янгельський,  ласкавий,
Негодами  не  стертий  й  іншим  кимось.
Тремтливе  серце,  втішене,  голосить:
--Не  розлучаймось  більш!
                                                   Не  розлучаймось!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812078
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 01.11.2018


Володимир Верста

Відплата зла

[quote]Епіграф:
Раніше  вірили,  що  коли  людина  помирає,  ворон  відносить  її  душу  в  інший  світ,  але  деколи  відбувається  щось  настільки  жахливе,  що  душа  несе  в  собі  велику  печаль  і  не  може  відшукати  спокій  та  інколи,  дуже  рідко  ворон  може  повернути  душу  назад…  Щоби  здійснити  зло…[/quote]

І

Сліпуче  сяйво...  Ворона  кружляння,
І  тріск  плити  могильної...  Ліхтар...
Клекоче  ворон...  Рій  думок...  Страждання
Впиваються  у  розум,  наче  жар...

Куди  іти?  За  вороном?  Мовчання...
Веде  мене  дорогою...  Бульвар
Один,  там  інший  змінюють  блукання...
Я  згадую  землистий  тротуар...

Ось  дім...  І  Шеллі...  Смерть  моя...  Насилля
Над  нею...  Розпач,  сльози,  та  вона
Також  стікає  кров'ю  у  безсиллі

І  тягнеться  до  мене,  помира...
...А  за  вікном  дощить,  і  повен  сили
Я  повернувся  вбити  їх...  Імла...

ІІ

Імла  спадає...  Помста  наповняє...
Ця  ніч  розплати  стане  їх  кінцем.
Насилля  згине...  Грім  усе  згадає,
Зірвавши  небеса...  І  я  свинцем

У  три  мішені  вбивць  уже  стріляю,
Останній  ужахнувся  від  лиця...
Страждання  Шеллі  темною  стрілою
Пролинуть  через  їхні  злі  серця...

Звершилася  розплата...  Смерті  дотик...
Та  ран  не  залікує  це  моїх,
Хоча  би  дощ  закінчився  скорботний,

Не  може  бути  вічним  дощ...  Я  зміг!..
Знайти  спочинок...  Реквієму  ноти...
Злітаю  Шеллі!..  Я  убив  усіх...

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  26.08.18

За  мотивами  коміксу  «Ворон»  Джеймса  О'Барра

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812066
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 01.11.2018


OlgaSydoruk

На моей параллели - осень…

На  моей  параллели  -  осень...
На  твоей  -  обитает  зима...
На  моей    -  серебристые  росы...
На  твоей  -  и  метель,и  пурга...
На  моей  -  безответная  нежность...
На  твоей  -  беспризорная  боль…  -
В  неизведанную  безбрежность
Нескончаемая  консоль...
На  моей  параллели  света  -
Неба  синего  уголок...
Для  моей  половины  метка  -
Позолоченный  образок...
На  моей  половине  свечи
Зажигают  поленницу  снов...
На  твоей,наступая,  вечер
Обнимает  земную  юдоль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812091
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 01.11.2018


Амадей

Мені так хочеться до раю

Мені  так  хочеться  до  раю,
Для  мене  іншого  немає
Земного  раю,  коли  ти,
Мене  цілуєш,  пригортаєш,
Тоді  серденько  завмирає,
І  в  небо  журавлем  летить.
Мені  так  хочеться  до  раю,
З  тобою  поруч  люба    буть,
П"яніть  від  пахощів  осінніх,
Валятись  у  п"янкому  сіні,
Співать  тобі  моі  пісні,
До  болю  хочеться  мені.
Мені  так  хочеться  до  раю,
А  рай  земний,  це  я  і  ти,
Якщо  ми  зможем  пронести
Кохання  наше,  я  благаю,
Серце  від  щастя  завмирає,
Була  б  лиш  тільки  поруч  ти.
Мені  так  хочеться  до  раю,
Туди,  де  серденько  співає,
Де  губки-вишеньки  чекають,
Де  очки  сонечком  горять,
Де  мир,  любов  і  благодать,
Де  серцем  я  відпочиваю,
Мені  так  хочеться  до  раю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811833
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Valentyna_S

Шепнула осінь…

За  плечі  обійняла  осінь,
Шепнула  тихо:    «Вже  пора.
Ти  ще  витаєш  десь-то  досі  —
Зима  ж  з-за  рогу  вигляда.

Літа  твої  разом  з  птахами
У  вирій  мчалися  ключем,  
Тож  розгубилися  шляхами  —
Й  здійня́лись  в  небо  міражем.

Не  варто  тіней  виглядати,
Душа  хоч  тенькне  навесні…».
Якби  ж  то  їх  могла  зібрати
Й  прожити  ще  раз  хоч  вві  сні…

А  зараз  треба  ще  горіти,
Бо  стільки  є  у    мене  справ!
Не  дай,  о  Боже,  лишень  тліти,
Дай  осягнути,  що  послав!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811557
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Надія Башинська

ЗАСПІВАЮ ПІСНЮ ДЗВІНКО…

Сл.  та  муз.  Н.Башинської
Аранжування  Б.Попова

Заспіваю  пісню  дзвінко...
Заспіваю  пісню  дзвінко.  Заспіваю.
Хай  летить  вона  в  Карпати.  
Хай  летить  вона  в  Карпати.
Хай  летить  по  всьому  краю.

Хай  дзвенить,  мов  те  джерельце.
Розвеселить  кожне  серце.  Кожне  серце.
Хай  летить  понад  полями
І  у  небі  з  журавлями.
І  у  небі  з  журавлями.  

         Веселись,  моя  родино!
         Усміхнися,  Україно!
         (2р.)  Над  тобою  небо  синє.
         Білий  птах  у  небо  лине.
         Ти  у  нас  одна-єдина!

Хай  летять  слова  чудові
Через  ріки,  через  гори.  Там  лунають.
Друзів  добрих,  друзів  щирих
І  веселих  і  щасливих
Нам  на  радість  відшукають.

Хай  по  світу  залунає.  
Всіх,  хто  чує,  звеселяє.  Звеселяє.
Та  додому,  моя  мила,
Пісня  добра,  пісня  щира.
Пісня  щира  повертає.

         Веселись,  моя  родино!
         Усміхнися,  Україно!
         (2р.)Над  тобою  небо  синє.
         Білий  птах  у  небо  лине.
         Ти  у  нас  одна-єдина!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811520
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 30.10.2018


НАДЕЖДА М.

Падає осінній лист

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LkZjC54O2Bo[/youtube]

В  руках  тримаю  лист  осінній.
Замерз,  від  холоду  тремтить.
Мені  здалось  це  -   Птаха  Синя,
Махне  крилом  і  полетить.

Чомусь  не  хочу  відпускати,
Тремтить,  а  віє  так  теплом.
Мені  так  хочеться   узнати:
Чому  злетів  з  одним  крилом?

Нащо  упав  мені  у  руку,
Відчув  на  відстані  тепло?
Щось  шепотів,  але  ні  звуку
Відчути  серце  не  змогло..

Десь  пролетіла  пташок  зграйка,
Він  подививсь  чомусь  їм  вслід.
А  серед  них   -  біленька  чайка,
Мабуть,  відбилась  від  своїх.

В  твоїх  очах  майнула  заздрість:
З  одним  крилом  не  полетиш  ...
Та  в  тебе  є  маленька  радість:
В  моїй  руці   ти  ще  лежиш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811517
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 94

[b][color="#308511"][color="#ab0942"]Сидит  Ванька  у  ворот,
Глаз  прищурил,  словно  кот.
Кот  мышей  ловец  крутой.
Ванька  –  лодырь  холостой.[/color]

Милка  баньку  истопила
Пригласила  кумонька.
Час  от  радости  вопила
Видно  парил  ей  бока..

[color="#850783"]Надоело  жить  во  Львове
Тут  мужчин  нормальных  нет,
Перееду  в  Киев  к  Ване
Он  красив  и  разодет.[/color]

Мой  миленок  хоть  куда
В  ножки  поклонился.
Все  проехал  города
А  на  мне  женился!
[color="#077f85"]
Как  то  раз  сосед  Егор
Назвал  меня  цыпою.
Я  зашла    к  нему  во  двор
Год  сижу,  не  рыпаюсь.[/color]

Оглядев  милашку  с  тыла,
Пока  та  возбуждена,
Аж  слеза  из  глаз  скатилась
Ну  красавишна  она!!

[color="#852607"]Не  смотри  ты,  мама,  грозно
Не  кори  меня,  не  бей.
Мне  разочек  тоже  можно,
То,  что  каждый  день  тебе.[/color]

Подарил  мне  мил  мимозу
С  чувством  нежным,  чуть  дыша.
Мне  б  машину  вместо  воза,
Домик,  вместо  шалаша.  

[color="#111585"]Только  осень  на  порог
Иcподлобья    глянет,
Все!!  Петро  уже  продрог
И  кальсоны  тянет.[/color]

Подарил  подруге  тыкву
Ухожу  мол  я  к  другой.
От  тебя  скорей  отвыкну,
От  ленивицы    такой.

[color="#851119"]Напекла  кума  картошки
И  не  мало,  целый  таз.
Я  играю  на  гармошке,
А  к  столу  прилипший  глаз![/color]

Кто  читал  мои  частушки
Всем  Вам  низенький  поклон!
Не  моя  вина,  подружки!!
Мой  Петро,  виновен  он!![/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811480
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Ганна Верес

Пісня серця

Хтось  честолюбністю  назве  це,
А  хтось  –  крутіш  слівце  знайде,
Як  слуха  пісню  мого  серця,
Що  од  Всевишнього  іде,
Тому  ж  шкода,  як  пропаде.

Все  те,  що  із  душі  лилося
Бувало,  й  спати  не  дало,
Хоч  посивіло  вже  волосся,
Й  не  молода  уже  давно.
Може  тому  й  не  все  одно?

Я  ж  хочу,  щоби  не  згубився
Той  лебединий  серця  спів
Про  те,  як  долі  шлях  стелився  –
Десь  раював,  а  десь  кипів
Серед  людей,  серед  степів.

Яка  стрічалася    недоля,
Як  свій  леліяла  я  цвіт,
Як  всі  гуртом    будили  волю
І  здивували  цілий  світ.
Такий  я  маю  свій  одвіт.
24.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811435
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Ганна Верес

Перший падолист

На  струни  осінь  золото  низала,
Коли  почався    перший  падолист.
Щоранку  сіре  марево  сповзало,
І  журавлі  у  вирій  подались.

Відклекотіло  небо  журавлями
І  загойдалась  срібно-біла  нить  –
Мережки  розгубились  між  гіллями,
А  поміж  трав  водиця  струменить.

Дивлюся  на  живу  холодну  воду,
Що  неба  клаптик  виткала  в  собі,
І  проглядається  життя  струмка  на  споді.
Ніхто  спинить  не  може  його  біг.
6.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811432
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Не нагадуй

Не  нагадуй  мені  про  себе,
Бо  валізи  осінь  готує.
Заблокую  споминів  сервер,
Все  минуле  сховаю  в  тубу.

Не  нагадуй  мені  про  себе,
Зона  серця  вже  недосяжна.
Не  для  мене  моделінг-вебка,
На  замках  важкі  саквояжі.

Не  нагадуй  мені  про  себе.
Посилання  навіщо  скинув?
Вже  осіннє  хмариться  небо,
А  я  досі...чайкою  скиглю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811795
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018


OlgaSydoruk

Будь немного милосердней…

Будь  немного  милосердней
К  светлой  грусти,  человек,
Мою  душу  обжигает
Не  огонь,  а  память  рек.
На  седьмые  -  не  летаю…
Я  одна  там  пропаду…
Твои  губы,  забывая,
Своё  сердце  разорву…
Эти  письма  не  читаю,
Но  от  времени  храню…
Почему  –  уже  ли  знаю:
Так  надежду  берегу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811633
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 30.10.2018


OlgaSydoruk

А когда умирает день…

А  когда  умирает  день,
Наступает  час  испытаний  –
Коридором  крадётся  тень
С  причиндалами  для  терзаний:
Ароматами  красных  цветов
И  звучанием  саксофона…
Чтобы  губы  дрожали  вновь
От  мелодии  Морриконе.
И  неможется  -  тихо  молчать,
Раз  душа  откликается  всхлипом…
И  неможется  -  стон  удержать…
Если  лунным  скрывается  бликом…

19  октября

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811626
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Lana P.

ВИДНІЄ…

Заграло  плесо  золоте.
Світає.  
У  літаку  двигун  гуде  —
Волає.  
Зібравсь  у  мрійну  далечінь  —
Бездонну.
Везе  вагу  нових  стремлінь  —
Аж  тонну.
Тримають  сонце  у  руці  
Хмарини  —
Снують  вовня́ні  баранці  
Ряднини.
Туман  розкидує  золу  
На  землю,
Долає  відстань  чималу,
Як  греблю,  —
І  небезпечну,  і  хитку,  —
До  тебе,
Радіє  кожному  витку,
Де  небо.
В  ілюмінаторі  сія
Надія.
Півколом  горизонт  здаля
Видніє.                                                                            26/10/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811465
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Амадей

Отака любов

На  алеі  парку  влітку  ,
Появилось  диво  з  див,
Поряд  із  креслатим  кленом,
Хтось  троянду  посадив.
Коли  сонце  пекло  сильно,
Клен  у  тінь  іі  ховав,
Від  вітрів,  від  суховіів,
Він  собою  закривав.
Та  троянда  підростала,
Набиралася  краси,
Клен  іі  торкавсь  несміло,
Ніби  дозволу  просив.
ІІ  пуп"янки  ,мов  перси,
Клен  гіллям  своім  ласкав,
І  в  один  чарівний  вечір,
В  почуттях  він  ій  зізнавсь.
А  вона  горнулась  ніжно,
Й  тріпотіла  мов  жива,
Вона  клену  шепотіла
Найчарівніші  слова.
Та  не  довго  щастя  квітло,
Для  закоханих  сердець,
Хтось  зламав  тендітну  квітку,
Й  щастю  іх  прийшов  кінець.
Клен  іі  поів  росою,
Ніжні  шепотів  слова,
І  до  осені  троянда,
Знов  красунею  була.
Відстраждало  іі  тіло,
Зранена  душа  іі,
Знову  квітнуть  ій  хотілось,
З  серця  полились  пісні,
Клен  розправив  своі  плечі,
Ніби  весь  помолодів,
А  коли  приходив  вечір,
Про  кохання  шепотів,
І  вона  розквітла  знову,
Чарувала  цвітом  знов,
Полонила  ніжну  квітку  ,
Пізня  трепетна  любов.
Клен  останнім  своім  листям,
Укрива  від  холодів,
Щоб  мороз  не  заморозив,
Щоб  ніхто  не  надломив.
Не  біда  холодний  вітер,
В  них  кохання  квітне  знов,
Хай  Господь  оберігає
Іхню  трепетну  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811375
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 27.10.2018


Веселенька Дачниця

У суді

У  суді  -  чесно  сказати,                                              
Всяке  теж  буває.                                                                      
У  розквіті  літ  суддя                                                          
Справу  розглядає.                                                                
Збоку  тихо  позивач                                                          
Примостився  в  залі,                                                        
І  не  зводить  оченят                                                            
Зі  своєї        Галі.  
                                                                       
Суддя  справу  розглядає,                                              
Важно  супить  брови,                                                
-  Чого,  каже,  розвестися                                              
Надумали  знову?                                                                    
Чи  пройшла  у  вас  любов,                                                              
Вже    зів’яли  рози,                                                                    
Чи  вас  остудили                                                                        
Холодні  морози?  
                                                                     
Позивач  важко  підвівся,                                                  
Зітхнув,  відповідає:                                                              
-  Краще  рідної  Галини                                                    
У  мене  немає.                                                                                  
Якби  ви,  шановний  пане,                                            
В    сім’ю  не  вмішався,                                                      
То  з  Галиною  моєю                                                        
Вік    жив  би,  кохався.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      
                                                               04.08.  2018                                            
                                                                                                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810565
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Веселенька Дачниця

Веселинки з перлинками

Не  люблю  оте  слово  «якби».                                                  Чого  розходився,  Семене?                                    
Не  лінися.  Хоч  щось  роби.                                                          Ти  напився?  Моя  ти  нене!…
Дрова  рубай,                                                                                                        Таки  сядь  сюди,
Трави  збирай.                                                                                                      Попий  он  води…                                                                                                  
Не  виростуть  в  роті  гриби.                                                          І  подальше  лягай  від  мене…

Ой  була  в  Лесі  хата  велика                                                      Як  збирався  кум  у  дорогу,
Не  було  тільки  чоловіка.                                                              Він  спіткнувся  на  праву  ногу.
Появився  чоловік,                                                                                        Не  піду,  каже,  все!…
Зразу  бійки  і  крик…                                                                                    Зять  нехай  принесе…
Лежить  п’яний,  не  в’яже  лика.                                              Самогон  продають  за  рогом.

                                                                                           *        *      *      *      *
Коли  говориш  ти  слова                                                                          Чого,  скажіть,  нам                              
Хай  буде  світла  голова,                                                                        так  не  йметься?    
Слово  випущене  на  волю                                                                  Усе  ж  проходить…
Буває  важке,  аж  до  болю.                                                                і  це  минеться…

Ой  як  швидко  час  біжить,                                                    Які  гарні  і  теплі  слова!
Не  повториш  жодну  мить.                                                    Від  них  йде  кругом  голова.
Прийде  осінь  бистрокрила                                                  На    грам  похолодало  -
Позолотить  і  нам  крила.                                                        Вже  теплих  слів  не  стало.

Теорію  я  шаную,                                                                              Не  від  дорогого  каміння  
До  неї  прислухаюся.                                                                  Золота  голова  і  руки.
В  житті  практику  люблю                                                      Це  людини  творіння
У  практиці  кохаюся.                                                                  Працювати  уміння.

                                                                           *      *      *      *      *
                                                 
Сваха  свасі  нарікала,  що  знову  рахуба…
-  Ваша  Галя  мому  сину  вирвала  пів  чуба!
-  Не  меліть  дурниці!
Дам  ще  я  по  пиці!
Нічого  він  не  уміє…  не  зятьок,  а  згуба!


Вечір.  Йдемо  з  дачі.  Нічого  сказати…
Темно.  Спотикаюсь.  Наступаю  на  п’яти.
-  Годі  вже  кректати…
-  Перестань  сопіти…
Приповземо  в  хату,  будем  відпочивати.        
                                                                                                         20.09.2018  



                                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809963
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Ганна Верес

Обнімімось, браття-українці

Обнімімось,  браття-українці,
Поміж  нас  хай  селиться  любов,
Головне  в  житті  –  то  не  червінці,
А  добро,  родина,  мир  і  Бог!

Біль-війну  ми  разом  подолаєм,
Героїчний  маємо  народ,
Й  зацвіте  веселка  понад  краєм,
Закінчиться  ера  перешкод.

Обнімімось,  браття-українці,
Не  слабіють  м’язи  наших  рук
Налила    нам  доля  бід  по  вінця,
Кров  козацька  капає  з  хоругв.

Волею  все  ж  будем  смакувати,
Дорожити  і  своїм  ім’ям,
Бо  одна  в  нас  Україна-мати,
Як  одні  батьки,  земля,  сім’я.

14.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810883
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Надія Башинська

ВИШИВАЮ Я…

Вишиваю  я...  в'ється  ниточка
золотиста  -  сонця  цвіт.
Синя  стелиться,  ніби  стрічечка,
в  ясних  барвах  грає  світ.

         Гріють  серденько  мальви  мамині,
         явори,  що  за  селом.
         І  витьохкує  соловеєчко
         в  наших  вишнях  під  вікном.  

Вишиваю  я  жито  в  полечку
і  пшеницю  золоту.
Бо  щасливу  ми  маєм  долечку,
вся  земля  наша  в  цвіту.

         Гріють  серденько  мальви  мамині,
         явори,  що  за  селом.
         І  витьохкує  соловеєчко
         в  наших  вишнях  під  вікном.  

Хай  ясніє  край  вишиванками...
із  води  всім  та  з  роси!
Бо  за  щастя  жить  в  краю  рідному
серед  Божої  краси.

         Гріють  серденько  мальви  мамині,
         явори,  що  за  селом.
         І  витьохкує  соловеєчко
         в  наших  вишнях  під  вікном.        


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810814
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Найголовніші у житті рядки

Прийшла  на  землю  осінь-чарівниця,
Торкнулася  чола  мого  віршем...
І  ось  сьогодні  знов  мені  не  спиться  -
В  думках  блукає  сум,  а  в  серці  -  щем.

В  моє  вікно  у  шибку  стука  вітер,
Як  і  тоді,  багато  літ  назад,
Ти  дарував  мені  осінні  квіти,
І  нам  кружляв  у  вихрі  листопад.

В  такт  шелестіло  листя  під  ногами,
А  ми  з  тобою  -  зовсім  молоді.
Торкався  ти  плеча  мого  руками  -
Від  щастя  я  всміхалася  тобі.

Роки  так  швидко  любий  пролетіли,
Мені  лишились  лиш  оті  думки,
В  яких  тобі  сказати  я  не  вспіла,
Найголовніші  у  житті  рядки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810831
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Valentyna_S

Душа-голубка

 Злетіла  голубкою  в  вись  й  спохватилась:
 Життя    круговерть  десь  ген  залишилась.
 Зосталася  віра  в  безсмертя  моє,
 Де  спокій  панує,  де  рай,  знаю,  є.

 Я  стала  хмаринкою  в  чистому  небі,
 Журитись-тужити  за  мною  не  треба:
 Дощем  повернуся  на  трави--  покоси,  
 Сльозою  впаду  у  ранковії  роси.

 Я—  вічність  безмежна,  не  мить  швидкоплинна…
 Чому  ж  так  торкає    той    сум  журавлиний?..
 Лишились  позаду  і  болі,  й  тривоги    —
 Лиш  крапка  за  мить  від  земної    дороги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810829
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Valentyna_S

Міський ноктюрн

Міських  будинків  лабіринти.
В  кружку  фонтанної  води
Лежать  осінні  жовті  принти:
Листки  й  зневажені  плоди.
Нао́сліп  жовтень  тротуари
Обсипав  мокрим  конфетті.
Збентежений,  на  клумбі  гравій
Не  прикриває  наготи.
Воркоче  голуб  до  голубки,
Тривожить  плесиво  крильми.
І  сонце  зрідка  приголубить
Оту  нудьгу,  що  носим  ми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810534
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 21.10.2018


НАДЕЖДА М.

Безшумно впав один листок. .

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=81JC95E4f9w[/youtube]

Безшумно   впав  один  листок,
Приліг,  неначе  відпочити.
Йому  б  повітря  ще  ковток,
І  ще  б  хоч  трішечки  пожити.

За  ним  упав  іще  один,
А  потім  зграйка  полетіла,
(Таке  життя  й  людського  плин)
Неначе  чайки  легкокрилі.

Хтось  полетить  за  журавлями,
Якщо  він  місце  там  знайде,
Чиясь  душа  пройде  стернями,
І  просто  так   собі  піде..

Лиш  озирнеться  на  хвилинку:
Не  все  почув,  не  все  сказав.
І  із  сльози  уже  крижинка,
Розтане  тихо  поміж  трав.

Це  буде  потім,  хай  колись,
Таке  життя,  не  переробиш..
А  зараз  мова  йде  про  лист...
І  все  ж  подібне  щось    знаходиш....


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810794
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


НАДЕЖДА М.

До тебе птахом я лечу. .


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PLvTvn3z16U[/youtube]

Друкується  вдруге,  трохи  перероблене.

Упали  перші  роси  з  трав,
Земля  нап"ється  досхочу.
А    перший  промінь    добре  знав:
До  тебе  птахом  я  лечу.

Поки    росу  не  з"їло  сонце,
Поки    не  спалені  думки...
Вже    день  родивсь  на  горизонті,
Он  кучерявляться  хмарки..

І  ти  не  спатимеш  до  ранку.
Думки:  а  як  мене  зустріть?
Одягнеш  нову  вишиванку.
От  головне:  не  пропустить.

Дорога  зовсім  недалека,
Всього  на  відстані  руки..
От  чи  пізнаєш?  Я  -  лелека,
Боюсь:  не  взнаєш..  Бо  роки...

Я  покружляю  над  тобою,
В  руці  твоїй,  дивлюсь,  зерно.
Чи  перекинутись  вербою,
Що  заглядатиме  в  вікно?

Та  ні!  таке  спекотне  літо,
От,    чи  приймЕться  деревце?
Додому  краще  полетіти...
Бува:  присниться  ж  ось  таке

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810558
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Амадей

Цілунком осінь плетиво плете

Цілунком  осінь  плетиво  плете,
І  знову  землю  золотом  вкриває,
Я  вірю  люба  день  отой  прийде,
Зустрінемось,  бо  я  тебе  кохаю.

До  тебе,  моя  трепетна  любов,
Сьогодні  ллються  з  серця  мого  вірші,
Сьогодні  від  кохання  п"яний  знов,
І  з  кожним  днем  п"янію  більше  й  більше.

А  винувата  може  осінь  ця,
А  може  усмішка  твоя,  така  чарівна,
Ця  осінь  нам  запалює  серця,
Ти  сонця  промінь,  ти  моя  царівна.

Твоі  вірші  я  п"ю  немов  нектар,
І  солов"ями  серденько  співає,
І  в  серці  полум"я  палає  ніби  жар,
І  все  єство  кричить  :"Люблю!  Кохаю!"

З  тобою  я  у  весни  повернувсь,
І  розцвітають  в  серці  квіти  ранні,
До  тебе  я  кохана  пригорнусь,
І  пролуна  моє  палке  зізнання.

І  стелить  осінь  килим  золотий,
Для  нас  з  тобою  долі  рушниками,
І  знову  я  щасливий,  молодий,
Від  поцілунку  спраглими  вустами.

Буяє  осінь,  золотом  горить,
Робить  щасливим  ніжне  твоє  личко,
Неначе  в  юності  кохання  нас  п"янить,
Ти  й  пострункішала,  моя  смерічко.

Цю  осінь  нам  з  тобою  не  забуть,
Серденько  б"ється,  в  грудях  йому  тісно,
Троянди  ніжності  у  грудях  в  нас  цвітуть,
І  ллється  з  серця  лебедина  пісня.

Нехай  ця  пісня  лине  до  зірок,
І  з  космосу  закоханим  лунає,
До  щастя  нам  зробить  лишилось  крок,
І  в  парі  ми  ввійдем  в  ворота  Раю.

Де  круглий  рік  співають  солов"і,
Де  музика  звучить  і  ллються  вірші,
Ми  поєднаєм  доленьки  своі,
В  житті  щоб  нам  не  розлучатись  більше.

Цілунком  осінь  плетиво  плете,
І  знову  землю  золотом  вкриває,
Я  вірю,  люба,  день  отой  прийде,
Зустрінемось,  бо  я  тебе  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810783
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Амадей

Всього поцілунок один

Всього  поцілунок  один,
І  серце  від  щастя  співає,
Всього  поцілунок  один,
І  ніжно  і  вірно  кохаю.
Всього  поцілунок  один,
І  з  серця  полИлися  вірші,
Всього  поцілунок  один,
Не  треба  в  житті  мені  більше.
Всього  поцілунок  один,
І  квітнуть  у  серці  троянди,
Всього  поцілунок  один,
І  серце  співа  серенади.
Всього  поцілунок  один,
Й  душа  вже  літає  десь  в  небі,
Всього  поцілунок  один,
І  серцем  я  лину  до  тебе.
Всього  поцілунок  один,
І  зникнуть  зимові  морози,
Всього  поцілунок  один,
І  висохнуть  в  мить  твоі  сльози.
Всього  поцілунок  один,
І  знову  долоня  в  долоні,
Всього  поцілунок  один,
І  чорні  зробилися  скроні.
Всього  поцілунок  один,
І  в  серці  весна  знов  буяє,
Всього  поцілунок  один,
Й  кохання,  мов  сад,  розцвітає.
Всього  поцілунок  один,
Й  веселка  заграла  у  небі,
Найбільше  в  житті  мені  треба,
Отой  поцілунок  один.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810726
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018


Катерина Собова

Сiмейний альбом

Дівчинка    Натуся    з    татом
Відпочинок    влаштували
І    в    сімейному    альбомі
Всі    світлини    розглядали.

Тато    з    мамою    -    туристи
(Гарно    знято    на    світлині),
Ось    із    ними    -    альпіністи
На    засніженій    вершині.

Мама    там    струнка,    тоненька,
Підкоряла    скелі    просто,
Зараз    в    гори    не    полізе  –
Важить    вже    за    дев’яносто.

Дуже    пильно    і    уважно
Роздивлялась    фото    Ната
І    в    розпліднику    приматів
Дівчинка    впізнала    тата.

Милувалась,    дивувалась,
І    до    тата    обізвалась:
-Тебе    мавпи    оточили,
А    матуся    десь    сховалась?

-Ось    же    мама,-    тато    каже,-
Ззаду    неї    став    горила,
Він    сердитий,    бо    матуся
Всю    красу    його    закрила.

Відібрала    в    нього    кашу…
-Дуже    дивно,-    каже    Ната,-
Серед    мавп    матусю    нашу
Навіть    важко    розпізнати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810725
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 93

[b][color="#ba0404"]У  свекрови,  что  ни  вечер,...  
Стол  накрыт,  мерцают  свечи.  
Бабке  скоро  девяносто  
Вспоминает  юность  просто...  

Прогулялась  с  веслом  Мила  
Мужиков  всех  уложила...  
Пусть  носами  вниз  лежат,
Коли  сватать  не  хотят!!  

На  любовницу  нет  денег?  
А  скакать  стриптиз  на  сцене...  
За  ту  сцену  каждый  платит,  
Что  на  пять  любовниц  хватит...

Ты  увидишь,  как  проснешься..
Настоящее  кино,
И  наверно  встрепенешься
Ведь  о  нас  с  тобой  оно.

Что  за  поза  "  бутербродом"?
Не  поймете  все  одно!!
Ванька  -  задом,  я  -  перёдом...
И  при  том  -  смотреть  в  окно!

Я  лежу  в  той  кукурузе,
Во  все  стороны  смотрюсь
Вижу,  кум  ползет  на  пузе,
Мигом  спящей  притворюсь.

Подарила  милка  бритву
Я  порезал  ею  нос.
Как  теперь  идти  на  битву
За  любовь,  с  букетом  роз?!

Между  нами  нет  секретов
Врать  тебе  я  не  могу..
Только    разве  что  про  "это"
Я  конечно  ни  гу-гу.

Расскажу  вам  приключенье.
По  секрету,  не  в  эфир.
/Секс  вкуснее,    чем  печенье,
Пастила,  нуга,  зефир!

У  соседа  три  близняшки,
Семенной  бычок  мужик.
Сын  –  чуваш,  дочки  -  казашки
А  отец  то  сам  –  таджик…

Адриано  Челентано
Он  давно  по  нраву  мне.
В  моей  спальне,кухне,ванной
Его  фото  на  стене.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810720
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Мій сад любові

Мій  сад  любові  в  золотій  імлі,
А  ще  в  нім  і  смарагдове,  й  багряне.
Вражає  різнобарв*ям  стільки  літ,
Гілля  думок  душевно  досі  манить.

Осінній  день  несе  щедрот  плоди.
І  стиглих  яблук  асорті  із  раю,
І  шепіт  пахощів  айви:  прийди...
Вони  втамують  біль,  загоять  рани...

Мій  сад  осінній  в  золотій  імлі,
Його  плекали  руки  мами  й  тата.
І  найдорожчої  нема  землі,
Де  сад  любові,  й  серцю  рідна  хата.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810714
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018


Ганна Верес

На прогулянці

Мов  парашути-ниточки  в  повітрі,
Пливуть  над  нами  й  плесом  озерця,
Та  ось  мережка  бабиного  літа
Торкнулася  до  донечки  лиця.

Мала  побігла,  щоб  одну  піймати,  –
Зустрівся  їй  мурашник  на  путі,
Коли  ж  я  доню  стала  підіймати,
Той  парашутик  далі  полетів.

А  там,  на  вітах  голих,  без  листочків,
Мережки  срібні  водять  хоровод,
Намиста  білого  висять  кругом  разочки  –
Їх  осінь  ткала  із  небесних  вод.  
11.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810613
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 20.10.2018


Ганна Верес

Поезія – це…

Поезія  –  це  вічне  джерело,
З  якого  п’ють,  та  випити  не  можуть.
В  святій  душі  воно  живе  й  жило,
Це  правди  шабля  і  міцний  шолом,
Це  і  покара,  й  нагорода  Божа.

Сьогодні  знов  замислитись  пора,
А  хто  ж  поет?  Провидець  словоблудий?
Котрий  думки  в  один  букет  збира,
Котрі  і  час  ніколи  не  стира,
Безсилий  перед  ним  і  сам  Іуда.

Поезія  –  то  вись  і  глибина,
Таврована  пророчими  словами.
У  ній  є  все:  й  непрощена  вина,
І  із  собою  у  собі  війна.
Її  не  п’ють  поетики,  так  звані,
Бо  є  в  ній  та  магічна  сила  слів,
Де  кожен  звук  –  чуттю  і  серцю  рана,
Що  виливається  у  вірші  і  пісні.
Й  живе  тоді  він  не  в  блаженнім  сні,
А  трунок  п’є  із  Вед  і  сур  Корану.

Поезія  –  то  мед  і  гіркота,
П’ючи  які,  впивається  не  кожен.
Митцю  тісна  корона  золота,
Не  обере  він  долю  і  крота  –
На  землю  грішну  посланець  він  Божий!
24.09.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810612
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 20.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Здається прісним маскарадний бал

У  розпалі  осінній  карнавал,
Кружляє  "конфетті"  у  позолоті.  
Багряне  з  вОхристим  летить  у  даль,  
У  серці  хвилювання  зріла  нота.

Під  маскою  сховалася  печаль,  
Цілує  осінь  владно  сріблом  скроні,  
І  павутиння  ткане  із  мовчань...
Тріпочеться  листком  душевне  лоно...

У  розпалі  осінній  карнавал,
Але  ж  сумують  невтолЕнно  очі.
Здається  прісним  маскарадний  бал,
На  мить  -  тебе  побачити  я  хочу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810230
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Ніна-Марія

Вишивана Україна

[img]http://pannochka-rukodelie.com/products_pictures/fotor3760_1435918174.jpg[/img]


Твою  я  долю  вишию,  мій  краю,
Візьму  веселки  гаму  кольорів.
Хай  барвами  яскравими  заграє,
А  чорному  не  буде  місця  в  ній.

Калини  грона  вишию  червоним,
Хай  пломеніє  символ  у  віках.
І  прапор  України  –  синьо-жовтим,
Щоб  славив  рідну  Неньку  у  світах!

Вкладу  тепла  шматочок  в  кожен  хрестик
І  замережу  золотом  поля.
Хай  в  нашій  Україні  мир  воскресне
Й  достатком  щедрим  повниться  земля!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810222
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Надія Башинська

ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ!

Під  сонцем  яскравим  час  плине,  спливає.
Моя  Україна  цвіте,  розцвітає.
Тут  пісня  весела  всім  серце  зігріє.
А  любить  її  кожен  так,  як  уміє.

Люблю  Україну,  мов  ненечку  рідну.
І  мову  свою  солов'їну,  привітну!

Тут  стрічки  червоні  калина  вплітає.
І  хвиля  Дніпрова  із  берегом  грає.
Тут  посмішка  щира  всім  серце  зігріє.
А  любить  її  кожен  так,  як  уміє.

Люблю  Україну,  мов  ненечку  рідну.
І  мову  свою  солов'їну,  привітну!

Тут  слава  козацька  живе-процвітає.
І  старших  шанують,про  це  кожен  знає.
То  ж  слово  ласкаве  всім  серце  зігріє.
А  любить  її  кожен  так,  як  уміє.

Люблю  Україну,  мов  ненечку  рідну.
І  мову  свою  солов'їну,  привітну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810162
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Надія Башинська

ОЙ ДАВАЙТЕ ЗАСПІВАЄМ…

Ой  давайте  заспіваєм  пісню  веселенько,
Щоб  усмішки  заясніли,  зраділо  серденько.
Бо  козацького  ми  роду  тут  усі  є  діти,  
землю  вміємо  любити,  вмієм  боронити.

         Ой  співаймо,  хлопці,  на  весь  світ.
         Нехай  бачать  -  в  України  гарний  цвіт!
         І  весела,  і  бадьора  мова  солов'їна.
         Хай  всі  знають,  що  співає  гарно  Україна!

Ой  давайте  затанцюєм  та  ще  й  веселенько.
Щоб  усмішки  заясніли,  зраділо  серденько!
Бо  козацького  в  нас  роду  і  батько,  і  мати.
Землю  вміємо  любити,  вмієм  танцювати!

         Ой  співаймо,  хлопці,  на  весь  світ.
         Нехай  бачать  -  в  України  гарний  цвіт!
         І  весела,  і  бадьора  мова  солов'їна.
         Хай  всі  знають,  як  танцює  гарно  Україна!

Ой  давайте  всі  радіти,  будем  веселити.
Нехай  знають  -  українцям  добре  в  світі  жити!
Золоте  нам  сонце  сяє,  небо  в  нас  блакитне.
Ми  веселу  вдачу  маєм,  серденько  привітне!

         Ой  співаймо,  хлопці,  на  весь  світ.
         Нехай  бачать  -  в  України  гарний  цвіт!
         І  весела,  і  бадьора  мова  солов'їна.
         Хай  всі  знають,  що  щаслива  наша  Україна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810158
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Катерина Собова

Бiс в ребро

Захотів      Петро    на    старість
У    житті    усе    спізнати,
А    то    все    -    робота,    діти…
Може    варто    й    погуляти?

Вечорами    веселився
(Кума    Валя    -    недалечко),
Біс    в    ребро    йому    вселився,
Став    Петро    скакати    в    гречку.

Але    пам’ятав,    що    треба
І    сім’єю    дорожити:
Старість    вже    не    за    горами  –
Треба    ж    десь    віка    дожити!

До    дружини    підлизався
(Сковорідку    купив    нову),
Трішечки    в    коханні    клявся,
Далі    вів    таку    розмову:

-Ганю,    мила,    сказать    правду
Буду    я    тебе    просити:
Якби    я    завів    коханку,
Чи    змогла    б    мені    простити?

-Ну,    аякже,-    Ганя    каже,-
Це    побачиш    зверху,    з    неба,
Зразу    ангелом    ти    станеш!
Мертвому    прощати    треба…  

І    провідувати    буду    -
В    нас    он    цвинтар    недалечко…
Враз    позбувся      Петя    блуду,  
Не    стрибає    більше    в    гречку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809507
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Катерина Собова

Лелека

Вклавши    спати    ляльку    Барбі,
Дівчинка    маленька    Тася
Запитала    маму    прямо:
-Звідки    я    така    взялася?  

Мама    розкриває    тему:
-Ти    була    від    нас    далеко,
І    у    дзьобику    своєму
Нам    приніс    тебе    лелека.

На    просте    таке    питання
Відповісти    донька    просить:
-Що    тоді    лелека    робить,
Як    всіх    діток  порозносить?

Мамі    тут    сказати    легко:
-Пам’ятай,    моя    дитино,
Тоді    зразу    той    лелека
Стає    схожим    на    скотину.

На    роботу    він    не    ходить,
Кличе    в    гості    куму    Ганьку,
Жлуктить    пиво    на    дивані
І    жує    свою    тараньку.

І    не    хоче    відлітати
В    теплий    край    кудись    далеко,
Йде    в    гараж,    де    вже    зібрались
Друзі    всі    його    -  лелеки.

Цілу    ніч    там    випивають,
Обговорюють    всі    теми,
А      за    діток    забувають,
То    вже    -    мамині    проблеми!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810037
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Ганна Верес

Ти українець!

Коли  в  очах  купається  краса,
А  в  серденьку  –  любов  до  України,
І  кличуть  твої  крила  небеса
Й  душа  в  тривозі,  хоч  і  не  чаїна,
Ти  є  ЛЮДИНА!

 Коли  твій  час,  мов  мить  одна  сплива,
А  кожна  днина  –  Божа  нагорода,
Коли  душа  дзвенить  твоя,  співа,,
І  гріють  її  дії  і  слова,
Ти  є  ЩАСЛИВИЙ  !

Коли  ж  душа  багата  на  добро,
А  у  її  глибинах  –  не  червінець,
І  любий  світ  цей  сивий  і  Дніпро,
Несеш  святеє  космосу  тавро,
Ти  –  УКРАЇНЕЦЬ!
7.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809990
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Ганна Верес

Поезія – вулкан

Поезія  –  політ,  але  ж  куди?
Відомий  класик  каже:  в  невідомість,
Де  не  було  й  тепер  нема  біди,
І  де  не  відчуваєш  болю-втоми.

Я  ж  мислю,  це  –  у  космосі  політ
І  шлях  в  душі  людської  лабіринти,
І  скільки  б  не  було  поету  літ,
Він  сіє  світло,  вчить  добро  творити.

Поезія  –  негаснучий  вулкан,
І  його  магму  важко  не  помітить,
Він  –  без  кордонів,  не  дає  звикать
До  сірості,  а  змушує  тремтіти.

Поезія  –  це  вибух  без  війни,
Що  здатен  небо  Боже  сколихнути,
Примусить  і  сльозу  гірку  зронить
І  ланцюги  сталеві  розігнути.

Поезія  –  важкий  до  серця  шлях,
Що  вміє  струни  й  мертві  оживити.
Комусь  –  це  сонце,  іншим  –  переляк,
Та  пить  її  –  святі  безсмертні  миті.
2.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809987
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Амадей

Із болем я молюсь за Украіну

Не  можна  рвать  на  шмаття  Украіну  !,
Так  боляче  за  смерть  наших  синів,
Відтяли  Крим,  Донбас  у  крові  гине,
Щоб  ти  Люцифере  уже  в  вогні  згорів  !
Яка  тебе  тварюка  породила?
Що  ти  тварюко  хочеш  в  світі  ще  ?
Найкращий  цвіт  лягає  в  домовину,
Тебе  в  Кремлі  це  зовсім  не  паче.
Шматують  Неньку  з  заходу  і  сходу,
Та  й  внутрішнє  ворожжя  не  дріма,
Кров  точать  ріками  із  власного  народу,
Невже  Небесна  Сотня  йшла  дарма?!
Допоки,  Боже,  будемо  терпіти?!
Біль  розриває  душі,  а  про  те,
Йдуть  в  сиру  землю  тільки  наші  діти,
А  ви,"чужинці"  все  не  наістесь.
Молюсь  до  Матір  Божоі  святоі,
Вкрий  омофором  всіх  наших  синів,
Всіх  ворогів  УкрАіни  святоі
Щоб  Сам  Господь  вогнем  святим  спалив.
Нехай  воскресне  Ненька-Украіна,
Нехай  зорею  в  світі  засія,
Хай  всяка  нелюдь  на  Землі  загине,
Вкраіна  хай  освятиться  моя,
Тоді  ми  будем  жити  і  радіти,
І  славить  Господа  й  співать  пісні,
Молю  я  Все  що  є  Святе  на  світі,
Зробіть  щасливою  УкрАіну  мені!

 




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809948
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Надія Башинська

РОЗКРИЛА ОБІЙМИ НАД СВІТОМ ПОКРОВА…

Розкрила  над  світом  обійми  Покрова...
Яка  величава  й  дзвінка  її  мова!
У  храмах  й  соборах  в  молитві  ми  нині,  
бо  просимо  миру  своїй  Україні.

Стоять  дні  ще  теплі,  осінні...  казкові.
О,  пишний  наш  світе!  Вогні  веселкові
у  квітах  осінніх  до  свята  розквітли.
Покрила  Покрова  омофором  світлим.

Увесь  світ  любов'ю  Покрова  прикрила...
Тут  пташці  летіти...  нехай  легкі  крила.
Усіх  її  світла  любов  ця  зігріє,
і  кожного  з  нас  захистити  зуміє.

Розкрила  над  світом  обійми  Покрова...
Яка  величава  й  дзвінка  її  мова!
Покрово  Святая!  Під  синім  тут  небом
для  нас  всіх  надійним  Ти  є  оберегом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809937
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Надія Башинська

РОЗКРИЛА ОБІЙМИ НАД СВІТОМ ПОКРОВА…

Розкрила  над  світом  обійми  Покрова...
Яка  величава  й  дзвінка  її  мова!
У  храмах  й  соборах  в  молитві  ми  нині,  
бо  просимо  миру  своїй  Україні.

Стоять  дні  ще  теплі,  осінні...  казкові.
О,  пишний  наш  світе!  Вогні  веселкові
у  квітах  осінніх  до  свята  розквітли.
Покрила  Покрова  омофором  світлим.

Увесь  світ  любов'ю  Покрова  прикрила...
Тут  пташці  летіти...  нехай  легкі  крила.
Усіх  її  світла  любов  ця  зігріє,
і  кожного  з  нас  захистити  зуміє.

Розкрила  над  світом  обійми  Покрова...
Яка  величава  й  дзвінка  її  мова!
Покрово  Святая!  Під  синім  тут  небом
для  нас  всіх  надійним  Ти  є  оберегом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809937
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Батьківський поріг…

Такий  знайомий  батьківський  поріг,
В  свої  обійми  радо  пригорне.
Для  нас  він,  наче  справжній  оберіг,
Йому  любов  із  вдячністю  вернем...

Присядемо  на  лаві  під  вікном
Й  поринемо  думками  в  інший  час.
О  Боже!  Як  давно  то  все  було,
Та  батьківський  поріг,  чекав  на  нас.

Вдивляюся  у  сад,  він  постарів
І  груша  похилилась  до  землі.
Я  їй  немов  мале  дитя  зрадів,
Ще  молодим  гойдався  на  гіллі.

А  ось  криниця  -  журавля  нема,
У  вирій  за  роки  ці  полетів.
Сумує  за  родиною  земля,
Як  вибачитись  нам?  Немає  слів...

Стежина  до  малини  заросла,
Давно,  ніхто  до  рук  не  брав  коси.
А  під  вікном  все  ж  мальва  розцвіла,
Вона  напи́лась  ранньої  роси.

Такий  знайомий  батьківський  поріг,
Так  швидкоплинно  десь  спливає  час.
В  житті  нам  сотню  випало  доріг,
Та  лиш  одна,  свята  була  для  нас...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809901
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Valentyna_S

Повіки  склепили    сад  і  подвір’я.  
До  вирію  в  мандрах    утомлений  день.
Усесвіт  зірки  шикує  й  сузір’я  —
І  зчитують  долі    лічозори  з  знамень.

Степліє    погляд  у  котроїсь  з  зірниць,
Заплаче  й  щезне  самотня  жарина.
Туманець    невмисно    розляжеться  ниць,
Затихне  вві  сні    невтішна    пташина.  

Намітяться  долі  десь  вище,    за  синню,
І  вибере  кожен  для  себе  вінок.
Терпітимем  ми  безневинно  і  винно
Й  покірно  читатимем  розклад    зірок.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809895
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Lana P.

ЖИТТЯ БІЖИТЬ…

От  якось  так  життя  біжить:
Без  вічності  перешумить,
Перегуде  у  суєті.
Летять  роки,  та  вже  не  ті.

А  донедавна,  без  вагань,
Буяли  квіти  сподівань,
Веселощів.  Тепер  —  потік
Солоних  крапельок,  зі  щік.

Запалена  поспішна  мить
Ніяк  нікого  не  навчить.
Клубком  витає  сірий  сум
На  перехрестях  сивих  дум.      12/10/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809890
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018


Любов Іванова

ВІТАЮ З СВЯТАМИ!!!

Тим,  хто  нині  в  строю,
Чи  в  пекельнім  бою,
Наша  щира    любов  і  вітання.
Найтепліші  слова
Хай  долинуть  до  Вас.
І  молитви  святої  звучання.

Ми  підтримуєм  Вас
Кожну  мить,  кожен  час,
Своїм  серцем,  душею  і  словом.
Богородиця  хай
Наш  прославлений  край
Захистить  своїм  щедрим  Покровом

Хай  омріяний  мир
Вкриє  розбрату  вир.
І  любов  переможе  в  двобою
Щоб  і  Захід  і  Схід
Були  вільні  від  бід.
Я  вітаю  усіх  з  ПокровОю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809861
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 92

[b][i][color="#99198c"]Соблазняли  бабки  деда
Ну  совсем  как  в  секс-кино..
Предлагали,  чтоб  отведал
Мест,  не  тронутых  давно..

У  кумы  собака  злая,
Зарычит,  клыки  видны
А  вчера  из-за  сарая
Ободрала  мне  штаны.

Продавщица  в  магазине
Замуж  хочет,  аж  пищит...
Но  не  к  ней  на  лимузине
Ездит  Битчия  джигит...

У  подъезда  под  балконом
Михаил  Наташу  ждет.
Одержим  мужским  гормоном...
Серенады  ей  поет.

В  омут  черти  зазывали
С  каждым  годом  все  сильней.
А  от  Валькиной  морали
Лучше  с  дьяволом,  чем  с  ней.

Ветер  мне  закинул  юбку
По  пупку..  и  по  спине…
Раз  ты  видел  мои  «губки»
Так  женись  теперь  на  мне.

Теща  с  байкером  гуляет
А  он  парень-веселун!
Каждый  вечер  вышивают
На  Yamahе  по  селу.

Бабка  деду  изменила
С  мужичком    помолодей
Видно  деда  не  любила
С  самой  юности  своей

У  соседа  помидоры
Говорил,  их  оптом  сдам.
Если  б  их    там    мародеры
Не  срывали  по  ночам…

Пришпандорила  заплатку...
На  походную  палатку...
Все  равно  в  месте  дыры,
Лезут  ночью  комары..

Столько  яблок  в  ентом  гОде...
Продадим...  и  заживем!!
СобралА  прицеп  я  вроде,
Утром  встала  -  пусто  в  нем!

У  кумы  украли  плавки
Это  сущий  беспредел!
Написала  три  заявки
Но  не  ищет    райотдел.

Возле  клуба  снова  драка
Мой  опять  в  крови  придет
Уж  не  раз    побитый  плакал
Но  лишь  свиснут  -  он  вперед!

Босиком  иду  по  лужам
А  споосил  бы  кто  -  зачем?
Пусть  все  видят,  как  я  с  мужем
Обносилася  совсем!![/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809856
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Люби мене

Люби  мене  щоліта,  мов  веселку,
Яка  містком  з  усмішкою  стрічає.
Єдиному  тобі  віддам  я  серце,
Наповню  радістю  і  щастям  чашу.

Люби  мене,  мов  осінь  кольорову,  
Я  подарую  почуттів  палітру,
Лише  тебе  зігрію  теплим  словом,
Божественна  звучатиме  нам  ліра.

Люби  мене,  мов  перший  сніг  узимку,
Що  очищає  душі  від  печалі.
Неначе  у  нічному  небі  зірка,
Сплітатиму  із  ніжності  вуалі.

Люби  мене,  мов  первоцвіт  весною,
Кохай  в  промінні  сонця  до  нестями,
Бо  тільки  в  парі,  як  в  ковчезі  Ноя,
Любові  збережемо  вічність  храму.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809859
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018


Ніна Незламна

ЗІ СВЯТОМ ПОКРОВИ!

Ой  прийшла  Покрова,  вся  травичка  кволо
Голівку  схилила,  на  деревах  голо…
Застелила  землю  листячком  багровим
Покривалом  теплим  й  різнокольоровим
Готуйтесь  дівчата,  до  гулянь    весільних
 Приєднуйтесь  люди  до  святкувань  спільних.
Засіки  всі  повні,    вродила  пшениця
На  Свято  Покрови  хай  чиста  водиця
Покропить  довкола,  іще  й  військо  наше
Щоб  жилося  вільно  й  набагато  краще.
 Стоять  на  сторожі,  козаки  вкраїнські
Відчайдушні  й  горді,  мужні  й  непохитні
Хай  всміхнеться  доля,  війна  закінчиться
Хай  у  чистім  полі  жито  золотиться.
Поможи    в  покрову  катів  відігнати
Щоби  ясне  сонце,  не  плакала  мати
З    вдячністю  вклонімось,  ми  перед  тобою...
Укрий  від  ворогів!  Захисти  собою!
О  Богородице!  Хай  дзвенять  дзвіниці
Тебе  прославляймо  у  щирій  молитві
Хай  станеться  чудо    у  божій  благодаті
І  заживе  людство  в  радості  і  щасті!

Шановні  друзі  вітаю  всіх  зі  святом  Покрови!

Та  Днем  захисника  України!

МИРУ,  ДОБРА,  РАДОСТІ,  ДОСТАТКУ  І  ЩАСТЯ  ВАМ!

                                                                                                         13.10.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809848
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018


Ганна Верес

Боронять землю від орди (Слова для пісні) .

Де  вітри  гудуть  в  Донецькім  полі,
Верби  гнуться  низько  до  води,
Там  боронить  Україна  волю
Від  чужої  чорної  орди.

То  не  біла  чаєчка  кигиче
І  крилом  водицю  дістає,
То  матуся  сина  долю  кличе:
«Урятуй  в  бою  дитя  моє!»

То  не  срібло  –  вранішня  росиця
Заіскрилась  в  сонній  осоці  –
То  сльоза  солона  удовиці
Покотилась  по  її  щоці.

Не  вітри  в  далекім  полі  свищуть,
Нагинають  верби  до  води…
Матері,  сини  і  удовиці
Вже  боронять  землю  від  орди.
17.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809813
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018


Ганна Верес

«Хакеру»

[i]Такий  позивний  мав  28-річний  снайпер  з  Харківщини  Олег  Чепеленко.  Загинув  7.08.2015.,  підірвавши  з  собою  ворога.  До  війни  був  учителем  інформатики  в  сільській  школі.  Єдиний  син  у  сім’ї.[/i]

Йому  зозуля  мало  накувала:
Лиш  28.  Чи  скупа  була?
У  98-ій  воювали
І  друзі,  й  він.  В  Донбасі.  Край  села
Бій  довго  йшов,  та  силоньки  не  рівні…
Упав  його  й  останній  побратим…
Земля  стогнала…  Вирване  коріння
Ридало  соком.  Чорно-сірий  дим…

Олег  лежав,  оглушений  ударом,
Не  чув,  як  ворог  підійшов  впритул…
Коли  ж  розкрились  очі,  все  згадалось.
Точніш,  піймалась  думка  на  льоту:
В  полон?  О,  ні!  Та  чаша  –  не  для  нього.
Він  снайпер.  Отже,  гідність  збереже…
Устав  повільно  на  слабкі  ще  ноги…
Ведуть,  де  міни…  Сепари…  Невже?!..

Схопивши  одного  із  них  за  плечі,
Він  на  розтяжку  разом  з  ним  упав…
Душа  злетіла  в  вись,  де  шлях  лелечий…
І  з  сепарів  ніхто  вже  не  ступав…
Немає  «Хакера»  у  92-ій…
Чекає  школа  й…  матінка  його…
Він  українцем  був  і  справжнім  другом,
Не  осоромив  прізвища  свого…

Чому  ж,  зозуле,  ти  була  скупою,
Коли  йому  пророкувала  вік?
А  може,  ти  була  іще  й  сліпою  –
Не  бачила,  який  це  чоловік?
Він  красень  був,  а  став  іще  й  Героєм,
Таких,  як  він,  у  світі  пошукать.
А  може,  лиходії  долі  кроять?
О,  як  же  важко  до  смертей  звикать!
12.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809812
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сріблясті кришталі осені…

Де  ступала  осені  нога,  
Стежка  із  бурштину  пролягла.
Вітер  тихо  крався  так  по  ній,
Щоб  насолодитись  в  тиші  тій.

Осінь  посміхалась  й  тихо  йшла,
В  сукні  з  хризантем  вона  була.
Довгий  шлейф  стелився  по  землі
І  лишав  сріблясті  кришталі.

Закружляв  круг  неї  листопад,
Повела  вона  його  у  сад.
Вітер  розсердився  і  подув,
Він  обурений  на  неї  був.

Не  сердись,  ти  завжди  -  лише  друг,
Є  довкола  стільки  ще  подруг.
Закружляє  загадковий  вальс
І  навіки  поєднає  вас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809802
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 13.10.2018


НАДЕЖДА М.

Я усміхнуся дню новому

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nrSj7yCP61Q[/youtube]


Осінній  сум  струшу  з  плечей,
І  усміхнуся   дню  новому.
Не  буду  слухати  речей,
Що  це  душі  осіння  втома.

Осінні   примхи  це  -   не  нове
Ми  піддаємось  легко  в  лад.
Вразливим  душам  це  -  типове,
І  настрій  йде  уже  на  спад.

Про  щось  жалієм,  тихо  плачем,
І  вторим  з  сумом  тим  дощам.
Налаштувались  так,  одначе,
Бо  настрій  робить  кожен  сам.

Осінній  сум  -  те  потаємне,
Де  плаче  спогадом  душа
І  сльози  ллє  свої  недремно.
Таку  не  пробуйте  втішать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809782
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Ганна Верес

Дарую посмішку


Іду-дарую  посмішку  всім  щиру,
Хай  люди  її  іншим  понесуть,
Щоби  жили  ми  в  щасті  і  у  мирі
Й  пили,  мов  чари,  зоряну  красу,
Щоб  кожен  день  приносив  тільки  радість,
І  землю  власну  кожен  з  нас  любив,
Щоби  гірке  забули  слово  «зрада»,
І  не  зазнали  підлості  й  ганьби.

Щоби  жили  щасливо  наші  діти,
І  мрії  їхні  розрослись  життям,
Нова  зросла  щоби  у  нас  еліта
Після  важких  виснажливих  звитяг,
Тоді  і  сонце  радо  посміхнеться
Й  зоря  ясніше  в  небі  засія,
Красу  Швейцарій,  Грецій  і  Венецій  –
Усе  вмістила  матінка-земля.

Іду-дарую  посмішку  всім  щиру  –
Хай  люди  її  іншим  понесуть,
Щоб  ми  жили  у  щасті  і  у  мирі,
Бо  саме  в  цім  життя  людського  суть.
15.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809768
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Амадей

Очі жіночі (романс)

Ой  ці  очі,  ці  очі  жіночі,
Ніби  чари  весняних  дібров,
Не  дають  мені  спати  щоночі                                      (2  рази)
І  запалюють  в  серці  любов.                                      (2  рази)

І  приходять  вони  на  світанні
В  моі  мріі  й  омріяні  сни,
Хіба  можна  нам  жить  без  кохання                    (2  рази)
І  чекати,  чекати  весни                                                      (2  рази)

До  нас  весни  прийшли  з  падолистом,          
З  раннім  золотом  лук  і  дібров,
З  горобиновим  диво-намистом                              (2  рази)
Горить  полум"ям  в  серці  любов.                          (  2  рази)

Ой  ці  очі,  ці  очі  жіночі,
Гріють  душу  мов  сонце  вони,
Не  дають  мені  спати  щоночі                                    (2  рази)
Все  буяє  в  душі  й  без  весни.                                        (2  рази)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809747
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Амадей

Співає серденько моє

Співають  в  серці  солов"і
Про  почуття  палкі  моі,
Про  ті  короткі  літні  ночі,
І  про  твоі  чарівні  очі,
У  грудях  серденько  співає
Тому,  що  я  тебе  кохаю.
Співає  в  серденьку  кохання
Про  наші  зустрічі  до  рання,
Про  ту  стежину  у  житах,
Про  поцілунки  вечорові,
І  про  "шнурочки"  твоі  брови,
Про  те,  чого  нам  не  забуть,
Як  наші  почуття  цвітуть.
Про  ту  стежину  у  житах,
Про  наші  золоті  літа,
Про  ті  п"янкі  меди  любові,
Про  почуття  у  кожнім  слові,
Про  дотик  ніжноі  долоні,
Про  посивілі  моі  скроні,
Про  те,  що  так  біжать  літа,
Й  настала  осінь  золота.
Про  нашу  молодість  з  тобою
І  наші  радості  з  журбою,
Співає  серденько  моє,
Тому,  що  ти  у  мене  є.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809733
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Lana P.

ЗАГОРІЛЕ СОНЦЕ

Загоріле  сонце  тулиться  до  пляжу,
Випиває  води  поміж  берегів.
Небо  уввібрало  з  хмарин  макіяжу,
Що  малюють  в  ньому  сонні  острови.

Вільнокрилий  вітер  бовтає  вітрила,
Шмигає  в  зап’ястя,  бадьорить  пісок,
Розтуляє  шхуні  доленосні  крила,  —
В  плавання,  з  розбігу,  надає  ривок.

Західне  привілля  майорить  вогнями,
Між  купав  озерних  пропливає  день.
Загоріле  сонце  світить  поміж  нами,
Горизонт  дарує  масу  одкровень.        11/10/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809707
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Потонула в очах твоїх синіх…

Загубилась  у  травах  осінніх,
Заховалась  в  туманах  густих.
Потонула  в  очах  твоїх  синіх,
Розчинилась  в  краплинах  рясних.

І  лягла  почуттями  у  серце,
Де  кохання  горить  без  вогню.
Я  зберу  у  букет  ніжний  все  це
І  коханий  тобі  подарю...

Нехай  осінь  розкаже  про  мене
І  про  ту  незгасиму  любов.
Подивись  в  мої  очі  зелені
Шелестіння  послухай  дібров...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809702
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Ганна Верес

Життя і доля

Летять  літа  крізь  осені  і  весни,
Крізь  літечка  і  зими  теж  летять…
Пряде  їм  доля  з  жита  перевесла,
Назвавши  лет  той  коротко  «життя».

І  хоч  буває  доля  нерадива,
Та  саме  їй  вручило  нас  життя.
Люби  її,  як  сонцедайне  диво,
І  знай,  що  ти  також  її  дитя!
19.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809696
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Ганна Верес

Малюнок осені

Малюнок  осінь  виткала  в  діброві,

Мелодією  скріплений  октав,

На  листя  жовте,  впали  краплі  крові  –

Так  журавлів  у  небі  клен  вітав.


Ген  небо  розляглося  пеленою,

Вплелося  сірим  смутком  у  хмарки,

Й  картина  ця  здається  неземною.

Милуюсь  нею  вкотре  залюбки.


А  там,  о  Боже,  рай,  святий,  та  й  годі:

На  шатах  –  злота  дивна  пектораль,

І  птах  собі  знайшов  якраз  нагоду  –

Мелодію,  осінню  теж  заграв.
19.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809693
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Valentyna_S

Листоноша в багряній сорочці

Листоноша  в  багряній  сорочці
Невідкладні  розносить  листи.
Вже  вручив  стрекотливій  сороці,
Рубежів  перейшовши  мости.

Лист  вербовий  укинув  у  річку,
Що  котилася  хвилями  в  ліс.
Обійшовши  самотню  смерічку,
Він  до  сіл  свій  наплічник  поніс.

Розшиває  сусаллю  перини,
Укладає  гербарій  в  саду.
Начепив  з  павутиння  гардини
Ще  й  вітання  кладе  до  ладу.

Нагадає  усім  листоноша
Про  батьків  у  неблизькім  краю,
Що  не  ждуть  ні  гостинців,  ні  грошей  —
Їм  почути  б  кровинку  свою.

Те  коротке:  «  У  мене  все  добре.
Як  здоров’я,  мої  дорогі?»
Є  коштовністю  вищої  проби,
Найціннішим  дарунком  рідні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809598
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осені казка…

Віддзеркалилась  осінь  у  ранках,  що  вмились  росою,
Відспівала  у  променях  сонця,  чарівних  пісень...
І  осипала  землю  багрово  -  рясною  листвою,
Прокидався  світанок,  чекав  його  радісно  день.

Одягнулося  небо  у  ніжно  -  блакитнії  шати
І  розпрямили  крила  біленькі,  пухнасті  хмарки.
Осінь  в  парі  із  вітром,  так  мріє  іще  станцювати,
Недають  їй  спокою  оті  нездійсненні  думки...

Зашуміли  ліси,  нашептали  для  осені  казку,
Про  далекі  світи,  до  яких,  дикі  гуси  летять.
Люба  осінь  моя!  Я  люблю  твою  ніжність  і  ласку,
Хоч  холодна  вже  ти,  та  тебе,  я  так  хочу  обнять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809486
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 11.10.2018


Надія Башинська

УЧИТЕЛЬКО МОЯ!

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

Поглянь  у  очі  -  в  них  веселий  сміх
І  чиста  хвиля,  що  у  берег  б'ється.
У  тих  очах  такий  чарівний  світ,
Що  ласкою  у  серці  озоветься.

         Учителько  моя!  Добра  і  привітна.
         Ти,  зіронько  ясна,  для  нас  усіх  є  рідна.
         Бо  там,  де  ти,  завжди  сміються  діти.
         Навчаєш  нас  життю    радіти.

         Учителько  моя!  Ніжна  і  ласкава.
         Із  нами  ти  щодня,  бо  усім,  як  мама.
         Хоч,  як  птахи,  у  світ  ми  відлітаєм,
         Та  любим  тебе  й  пам'ятаєм!

У  тих  очах  весна  цвіте  в  маю.
О,  скільки  в  них  і  доброти,  і  ласки...
Я  так  люблю  учительку  свою,  
Яка  веде  нас  у  життя  із  казки.    

           Учителько  моя!  Добра  і  привітна.
         Ти,  зіронько  ясна,  для  нас  усіх  є  рідна.
         Бо  там,  де  ти,  завжди  сміються  діти.
         Навчаєш  нас  життю    радіти.

         Учителько  моя!  Ніжна  і  ласкава.
         Із  нами  ти  щодня,  бо  усім,  як  мама.
         Хоч,  як  птахи,  у  світ  ми  відлітаєм,
         Та  любим  тебе  й  пам'ятаєм!






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809149
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Хризантем чудодійне марево

Хризантем  кучеряві  зачіски
Тріпотіли  від  подиху  осені.
І  душі  потаємні  закутки
Укривалися  млосними  росами.

Хризантем  чудодійне  марево
Чарувало  білястою  свіжістю.
Ця  осіння  розкішна  магія
ЇЇ  серця  торкнулась  із  ніжністю.

Як  давно  дарував  хризантеми!
Знов  душа  тріпотіла  замріяно,
Квіти  білі  -  краса  діадемна.
Затремтіла  сльозинка  між  віями.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809083
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018


Амадей

ОСІНЬ ЧАРІВНИЦЯ

В  садах  чарує  осінь-чарівниця,
В  садах  чарує  осінь  золота,
І  хочеться  кохання  нам  напиться,
І  повернутись  в  молоді  літа.

Й  запалює  кохання  поміж  нами,
Те  почуття,  яке  не  погасить,
А  сум  і  смуток  і  думки  погані
У  вирій  з  журавлями  відлетить.

Нам  стелить  осінь  килими  під  ноги,
І  золото  під  ноги  нам  кладе,
Зникають  з  серця  болі  і  тривоги,
І  квітне  в  серці  почуття  святе.

І  світять  щастям  очі  волошкові,
І  почуття  запалюють  вогнем,
І  ніжність  чується  у  кожнім  твоім  слові,
Нам  Світлим  Раєм  став  земний  Едем.

І  хоч  покрились  сріблом  наші  скроні,
І  в  юність  нам  немає  вороття,
Тримаю  я  в  руці  твою  долоню
І  насолоджуюсь  життям.

О  осінь-осінь,  що  ти  наробила..?
Весну  у  серці  запалила  ти,
Начарувала  ти,  наворожила,
І  в  юність  проложила  нам  мости.

І  весни  із  п"янкими  солов"ями,
Для  тих,  хто  почуття  палкі  зберіг,
Тобі,  як  чарівниці  справжній,
Я  почуття  своі  кладу  до  ніг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809065
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 91

[b][color="#09237a"]У  кумы  украли  плавки
Ищем  сутки  всем  селом
А  нашли  случайно...  в  главке
У  министра  под  столом!!!

Возле  клуба  снова  драка...
Море  раненных,  завал!!
Это  кум  мой-забияка
Вновь  куму  приревновал.

Босиком  иду  по  лужам.
Лужи  нынче  просто  класс!
Мне  и  мерс  теперь  не  нужен
С  милым    воз  мне  в  самый  раз!

За  деревней  на  прудах
Зрелище  -  уржаться!!!
Ходит  дедушка  в  годах
С  девушкой  лет  двадцать.

Кабы  в  поле  не  цветы
И  не  в  пояс  травы.
Вряд  ли  смог  бы,  Митька,  ты
Влить  мне  секс-отравы!

Покатилась  зорька  вниз
С  неба  прямо  в  койку.
Там  как  раз  один  маркиз
Ублажает  Зойку.

Милку  сватали  на  днях,
Вольные  цыгане.
Увели  у  ней  коня
И  веник  из  бани!

Подоил  корову  милый,
Выпить  пол  ведра  успел.
И  прибавил  столько  силы,
Что  пять  девок  поимел.

Ну  куда  же  Вы  спешите?
Не  иначе  с  милкой  в  ЗАГС.
Вам  лишь  сорок,  извините,
Жизнь  лишь  только  началась!!

Я  на  пенсию  решила
Не  пустили,  вот  беда!!
Паспорт  новый  прикупила
В  нем  прибавила  года.

Стал  миленок  скупердяем
Нафиг  мне  мужик  такой!!
Если  в  городе  гуляем,
То  в  кафешку  -  ни  ногой

На  ночь  дверь  не  закрываю
Когда  мы  ложимся  спать.
И  ложусь  я  только  с  краю.
Чтобы  к  куму  убежать..

Не  вяжу,  не  вышиваю
У  меня  талантов  нет.
А  вот  хлопцев  -  соблазняю,
Классно  делаю  м*нет...

Ну,  вчера  ты,  блин  давала,  
Мне  разок  у  сеновала,  
А  сегодня,  как  не  ною,  
Лупишь  с  дури  в  пах  ногою.[/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809052
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018


Lana P.

А ЩО ТАКЕ ДУША?

А  що  таке  душа?  —  Безкрайнє  море,
Кероване  вітрами,  в  пориваннях.
У  неї  денце  світле  і  прозоре,
Із  космосом  незвідане  єднання.

Буває,  що  заляже  у  тумані
Надовго,  ну,  а  іноді  на  миті.
Шукає  просвіт  крізь  імлу,  в  омані,
У  бризках  сіє  сльози  оксамитні.

Як  грізний  шторм  затягує  в  тенета,  —
Несе  до  берега  свої  таїни,
Здається,  що  здригається  планета,  
І  воскресає  знову  із  руїни.

Танцює  хвилями  в  діапазоні,
Вирує  гейзером  в  глибинних  водах,
Купається  після  грози  в  озоні,
Пульсує  вічністю  в  уявних  кодах.      16/09/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809026
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018


Ганна Верес

Стука ранок в вікно

Стука  костуром  ранок  у  сонне    вікно,
Пробивається  крізь  фіранку.
Раннє  сонечко,  котре  проснулось  давно,
Простелило  стежину  ранку.

Роздягає  дерева  в  саду  листопад,
Килимами  ляга  під  ноги,
То  осіння  пора  по  землі  вже  ступа
У  розкішній  своїй  обнові.

Назбиравши  у  пелену  в  лісі  грибів,
Заблукала  у  сиві  роси.
Ранок  зорі  зібрав  і  збудив  голубів.
 Молодіють  на  шибці  сльози.

Тишу  раптом  струснуло  вороняче  «кар»
І  упало  під  ноги  листом.
На  калиновий  кущик  осіння  рука
Гірко-кисле  вдяга  намисто.
2.04.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809014
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 06.10.2018


Надія Башинська

ОСІНЬ НЕ ПЛАЧЕ…

Осінь  не  плаче...  А  хмари  збирає.
Землю  дощами  вона  поливає.
Щоб  проростали  всі  зерна  политі.
Варті  ж  бо  плоду  усі  працьовиті.

І  про  дерева  вона  теж  подбає.
Плаття  й  сорочки  для  них  вишиває.
Всіх  обійде    осінь,  всіх  обдарує.
Золотом  щедро  мережки  гаптує.

Візьме  на  себе  журбу  всю  й  тривоги.
Благословить  у  далекі  дороги.
Зронить  сльозу  гірку,  і  не  помітять.
Думають,  дощ...  бо  ж  дні  сонячно  світять.

Ой,  як  майстерно  все  розфарбувала!
Жодна  пора  ще  такого  не  мала.
Айстри  барвисті  цвітуть  і  жоржини.
І  пломеніє  рясний  кущ  калини.

В  серці  залишу  я  барв  цих  цвітіння.
Ясного  сонця  живе  в  них  проміння.
Їх  кольори  хай  нас  в  стужу  зігріють.
Як  за  вікном  срібні  віхоли  віють.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808994
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018


Ніна Незламна

В полоні гір та чорних хмар

                                                                               Віршована  розповідь

Тікала  ніч,  вже  срібний  ранок,  на  п`яти  наступав
 Густий  туман,  білим  лебедем,  до  річеньки  припав
Наче  стрічка,  вилась  поміж  трав,  кущів  по  долині
Десь  згубилась,  причаїлась  в  багровій  полонині….
Велич  гори,  затримали,  в  полоні  чорні  хмари
А  поміж  них,  сонячний  промінь  скрізь  розсипав  чари
Здавалося,  ще  б  бути  літу,  осінь  поспішає
Птахи  летять…    Із  сумом  «  Курли  »,  вітер  розсіває.
В  далечині,  не  видно,  чути  часто  гримить
Яскравий  блиск,  освітить  гори,  протягне  далі  мить  
 І  котиться…  Кудись  луна,  так  далеко  -  далеко
Під  деревом,  у  смутку,  один  -  єдиний  лелека….
 Краплі  води,  ледь  -  ледь    стікали  з  низенького  клена
 Засріблилась…  Сяяла,  молода  трава,  зелена  
Чим  помогти,  юному  журавлю  -  птаху  невдасі?
 Треба  спішить,  відпочивати,  зовсім  не  на  часі
Не  радіє,  серденько  бідолашного  лелеки
Сховатись  де?  Ось  тут  біля  високої  смереки…
Така  біда,  крило  здалося  наче  підломилось
 Небесна  вись…    І  тіло  вітру,  швидко  підкорилось
 В  зажурі  птах,  як  бути  йому,  що  робити  далі?
 Вже  чути  крик,  це  подруга,  розвіяла  печалі  
 Не  залишить,    нехай  і  в  скруті  та  тільки  пліч  о  пліч
Разом  завжди….  Хоч  осінь  й  зима,  чи  то  день,  чи    то  ніч…
Затанцював…  Дрібний  холодний  дощ.  Листя  спадало
І  кружляло…..    Мов  золото  стелилось,  зігрівало…
Світла    мрія….Зразу  наповнила,  молоді  серця
Надія  є…  Знають  спроможні,  вдвох,    віднайти  щастя!
Хмари  пливуть,  ще  кілька  днів,  і  птах  розкриє  крила
 Тож  пройде  дощ,  сонце  всміхнеться,  де  й  візьметься  сила…
Обов`язок…  Догнати,  друзів  усіх  і  родину…
А  навесні…    Додому,  повернутись,  в  Україну.

                                                                                                           04.09.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808966
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018


Катерина Собова

Вся правда

Таня    виросла,    вже    в    тілі,
Дівка    враз    доросла    стала,
Правду    знати    захотіла    -
Тому    неньку    запитала:  

-Скажіть,    мамо,    а    це    правда,
Чи    мені    усе    наснилось,
Що    у    вас    я    не    за    планом  –
Випадково    получилась?

Мама    тут    зітхнула    тяжко,
Якось    гірко    так    скривилась:
-Що    мені    тобі    сказати?
Зовсім    ти    не    получилась!

Вся    вдалася    в    свого    тата  -
То    родитись    було    нащо?
І    брехлива,    й    дурнувата,
І    така,    як    він    -    ледащо.

Ти    вже    двадцять    років    маєш  –
За    роботу    не    берешся
І    до    ранку    десь    гуляєш,
В    ресторани    й    бари    прешся.

І    ніхто    тебе    задурно
Там    не    буде    напувати,
Ти    -    розпусниця    і    хвойда,
Така    точно,    як    твій    тато.

Де    той    покидьок    нещасний?
Тільки    й    знаю,  що    він    Вітя,
Таких,      як    ти,    недолугих,
Наробив    дітей    по    світі.

-А    Ви,    мамцю,    добра    штучка
(Я    й    не    знаю    свого    тата),
Який    їхав,    таку    й    здибав,
В    чому    ж    я    тут      винувата?

Було    б    дивним    у    цій    справі
(Мені      точно    вже    не    снилось),
Щоб    у    вас    -    такої    пари,
Щось    розумне    получилось!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808908
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018


OlgaSydoruk

Осень заржавеет (перед ноябрём) …

Запотели  стёкла  (прошлого)...
Не  зрите…  -
Грусть  запеленает  сизым  пояском…
Птицы  улетели  в  южные  орбиты…
Осень  заржавеет  (перед  ноябрём)…
Вкусно  пахнет  дымом  (вечером)…  -
С  рассветом  -  ароматом  дафний…
Прелою  травой…
Доктор,  сигаретой  вряд  ли  навредите.
Душу  полечите  (ржавым  ноябрём).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808879
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018


Ганна Верес

У ранки сиві осінь заблукала

Осіння  нічка  зорями  розквітла,
Коли  зустрітись  мали  ти  і  я…
Стояла  ніч,  німа  й  незвично  світла…
То  місяць  посміхався  звідтіля.

У  ранки  сиві  осінь  заблукала.
Вони  ж  пили  росу  з  її  долонь.
Вітри  крилаті  бавились  квітками,
Поки  знов  ніч  усе  взяла  в  полон.
25.09.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808872
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018


Ганна Верес

Кохання й час

Уже  й  для  нас  звучить  осінній  вальс,
А  ми  ще  в  літі  молодо  гарцюєм,
Адже  коханню  непідвладний  час,
То  ж  ми  живем  і  мріємо,  й  працюєм.

І  хоч  наш  обрій  кличе  вже  літа,
У  теплім  літі  радо  ми  блукаєм,
Де  кожен  день  наш  сонечко  віта.
Ця  істина  життя  саме  така  є.  
26.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808868
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Хоч осінь

Мозаїка  осіння  мерехтить  в  очах,
І  кожен  лист,  мов  поцілунок  жовтня,
А  сонце  розпустило  золотистий  чал,
І  час  все  перемелює,  мов  жорна.

Життя  іде,  не  відцвітає  восени,
Збагачує  його  прекрасне  поруч.
І  зв*язує  нас  вдвох  незрима  оку  нить,
Тепло  дарує  рідний  серцю  погляд.

Мозаїка  осіння  мерехтить  в  очах,
Несказані  слова  на  волю  рвуться.
І  разом  ми  в  полоні  неповторних  чар,
Хоч  осінь,  а  квітує  щастя  рута.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808866
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018


Амадей

Я бачив як зорі цілуються… (авторська пісня)

Я  бачив  як  зорі  цілуються,
Ми  разом  дивились  на  них,
До  зіроньки  зіронька  тулиться,
Неначе  ми,  в  мріях  моіх.

І  ллється  кохання  те  піснею,
Й  співають  в  душі  солов"і,
Ті  зорі  мені  посилають
Солодкі  цілунки  твоі.

І  серденько  проситься  в  небо,
В  нічну  цю  закохану  мить,
Нічого  в  житті  більш  не  треба,
Лиш  зоряно  й  ніжно  любить.

І  падають  зорі  в  долоні,
І  щастя  від  тебе  несуть,
Цілунки  небесні  ті  зоряні
Ніколи  мені  не  забуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808801
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018


Valentyna_S

Не вкрилося зморшками літо

Не  вкрилося  зморшками  літо,
останнє,  що  бабиним  зветься.
Не  встигло  і  ковдри  пошити
із  шереху  мертвого  листя.

Не  встигло    наповнити  дзбанки  —
на  ключ  вись  замкнула  джерела.
Не  вкрилися  мудрістю  ранки,
та  й  осінь  ще  досі    весела.

Тепла  нині  як  на  цідилку
та  хухає  сонце  на  руки,
проміння  із  гілки  на  гілку
стрибає,  неначе  з  принуки.

Дівча  усміхається  в  небо:
--Пливіте  у  вирій  хмарини,
де  ллється  радісний    щебет
 і  сміх    засіває  царини.

А  я  назбираю  листочків,
Що  гублять  осики  і  клени.
Як    в  мавки,  складу    свій  віночок
Й  осіннім  пройдусь  гобеленом…

Не  вкрилося  зморшками  літо,
останнє,  що  бабиним  зветься.
Ще  осінь  іде  розмаїто...
Радіє  дівча  всьому  світу
і  я…    із  надією  в  серці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808769
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018


Веселенька Дачниця

Вибирала теща зятя

Вибирала  теща  зятя,
зятя  –  бізнесмена.          
Ой  же  гарна  донечка,
одна  вона  в  мене.
А  багатство  і  краса,
то  велика  сила.
Віддам  дочку  заміж
і  буду  щаслива.

-  Ой  щось  в  мене,  зятю,  
тиск  став  вже  скакати.
Не  поїхати  б  мені
хоч  десь  у  Карпати?
-  Тещо  рідна,  тещо  мила,  
нащо  ті  Карпати?
В  холодочку  під  вербою
можеш  подрімати.

-  Підкинь,  зятю,  грошенят
зуби  підлатаю.
Вони  мене  так  дістали
не  їм,  не  дрімаю.
-  Тещо  рідна,  тещо  мила,
тещо  норовлива,
нащо  тобі  тії  зуби?
Ти  і  так  щаслива.

Ой  вибрала  зятя,
зятя  бізнесмена,
Гребе  собі  гроші,  
не  дбає  про  мене.
Як  вибрати  зятя,
радити  не  буду.      
Чи  я  вже  щаслива,
не  питайте,  люди...      17.08.2018                                                                                                                                                  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807997
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 03.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Таємнича подорож…

Зашелестіло  листя  осені,
Ступав  по  ньому  тихо  хтось...
І  були  ноги  мокрі,  росяні,
Холодні  від  осінніх  рос.

Мале  звірятко  заблудилося,
З  дороги  збилося  воно.
На  темній  вулиці  зосталося,
А  нічка  ткала  полотно...

Розсипав  дощик  краплі  бісером,
Лишив  калюжі  на  шосе.
То  небо  сум  вгорі  розвісило,
Довкола  налякало  все.

Недовго  ляк,  блукав  по  вулиці,
Як  засвітились  ліхтарі
Звірятко  зляку  вже  не  труситься,
Бо  вогники  над  ним  вгорі.

Ось  ліс  вже  недалечко,  близенько,
З  горбочку  покотивсь  клубок.
Шаленно  в  нього  б'ється  серденько,
Звірятком  тим  був  -  їжачок...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808750
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Надія Башинська

ЗОЛОТОВОЛОСКА

Золотоволоска...  Сонечкова  доня.
Зустрічав  сьогодні,  бачив  її  вчора.
Вересня-синочка  вчила  працювати,  
урожай  в  засіки  старанно  складати.

Птахів  легкокрилих  в  зграї  позбирала,
пензлем  золотистим  з  жовтнем  малювала.
Барвами  цвіте  вже  і  лісок,  й  діброва,
райдуги  дуга  тут  різнокольорова.

Хризантем  пелюстки  ще  горять  вогнями,  
Золотоволоска  сіється  дощами...
Листопада  вчить  вже,  третього  синочка.
Обтрусить  він  віти  усі...  до  листочка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808749
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Ганна Верес

У житі

Покликало  мене  у  поле  жито,
Колоссям  доторкнулось  до  грудей…
О,  як  мені  хотілось  просто  жити!
Любити  все:  і  землю,  і  людей!

Вітрець  розправив  житу  довгі  вуса
Й  моє  волосся  радо  підхопив.
Йому  ж  я  вдячна  й  сонцю  посміхнуся,
Де  неба  синь  турбують  голуби.

Вдихаю  запах  стиглої  зернини
І  відчуваю,  як  вона  п’янить…
Висить  безмовне  небо…  Ні  хмарини…
Немов  ніде-ніде  нема  війни!
15.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808752
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Ганна Верес

Не казка то – осіння суєта

Не  казка  то  –  осіння  заметіль
Рівненько  простелилася  під  ноги,
Листочки  і  багряні,  й  золоті
Ганяє  вітер  і  серед  дороги.

Не  казка  то  –  осінній  краєвид,
Де  золото  й  бурштин  в  одне  злилися,
В  віночки  з  верб  прибралися  стави,
Милуються  чарівним  падолистом.

Не  казка  то  –  осіння  суєта:
Останні  айстри  забрели  в  букети,
Подекуди  й  бджола  іще  літа
Побіля  мальв,  що  голі,  мов  скелети.

Не  казка  то  –  осінній  хоровод,
Влаштований  сирим  північним  вітром,
Й  звучить  сумна  мелодія  з  тривог,
Та  слухати  її  потрібно  вміти.

А  коли  казку  вип’ють  цю  до  дна
Тумани  сиві  й  перша  прохолода,
Тоді  вона  дощами  зарида
Й  грибочків  припасе  у  нагороду.
25.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808747
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Новоградець

Коли в нічному небі догорить…

Коли  в  нічному  небі  догорить
Моя  зоря,  промчавши  небосхилом,
Подумаю  в  свою  останню  мить  -
Вона  із  тих,  які  для  вас  світили.

Не  спіймана  у  ями  чорних  дір,
В  висотах  не  відшукуючи  слави,
Іде  моя  -  одна  з  найменших  зір,
Між  інших,  іменитих  і  яскравих.

Хай  правди  відстояти  я  не  вмів
І  хижий  світ  змінити  був  не  в  силах,
Але  коли  кипів  у  мені  гнів,
Вона  яскравим  полум'ям  горіла.

Байдужістю  несе  від  мертвих  тіл
З  давно  уже  погаслими  вогнями,
А  в  розсипі  палаючих  світил
Моя  іде  супутником  над  вами.

Коли  смішні  малята  в  перший  раз
На  ніжки  піднімалися  несміло,
Хвилюючись,  дивилася  на  вас
Моя  зоря,  і  променем  світила.

Хай  кажуть:  -  Не  з  важливих  ти  світил,  -
Холодні  зорі,  мертві  і  не  зрячі,
Але  палаючи  з  останніх  сил,
Моя  зоря  іде  в  сім'ї  гарячих.

І  навіть  коли  час  мою  свічу
Погасить  в  мерехтливому  світанні,
Я  в  небі  метеором  пролечу,
Над  вами  догоряючи  востаннє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Lana P.

КОХАННЯ — СПРАВА НЕ ПРОСТА

Переплітаються  вуста.
Кохання  —  справа  не  проста.
Мов  човен,  у  глибокім  морі,
Шляхи  шукає  там,  де  зорі,
Перевертає  океан,  —
Високе,  щире,  без  оман,

Нуртує  гейзером  на  дні  
І  не  підвладне  мілині.
Здіймає  серце  на  вершину,
Його  не  зміряти  аршином.
В  душі  черешнею  цвіте.
Воно  —  величне,  не  просте.      14/09/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808657
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Lana P.

ЯНГОЛ-ЗАХИСНИК

Ти  у  світах  шукала  долю,
А  я  країну  боронив,
Злетіла  птахою  на  волю.
Тобою  довго  марив,  снив.

Перебирав  щасливі  миті,
Як  біль  пронизував  до  сліз.
Думки  пливли  несамовиті  —
Відправив  сотнями  валіз

У  безвість  гнану  і  далеку.
В  бою  не  раз  перемагав.
Душа  зірвалась,  як  лелека,  —
Там  Янголом  для  тебе  став.            10/09/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808656
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Ганна Верес

Запам’ятай!

Злим  і  жорстоким  світ  стає  в  стократ,
Бо  милосердя  попране  й  любов,
Тому  й  війною  йде  на  брата  брат,
Й  здається,  що  забув  про  землю  Бог,

І  правда  теж  принишкла  десь  на  дні
У  дні  буденні  і  у  дні-свята,
А  нею  майже  кожен  зголоднів,
Тому  жорстокий  світе,  пам’ятай!

Настане  день  -  воскресне  правди  суть
І  змиє  час  жорстокості  наліт,
Її  нащадкам  люди  понесуть
Й  теплішим  і  світлішим  стане  світ!
4.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808642
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018


Ганна Верес

Життя люблю

Життя  свого  так  хочеться  картину
Творити  в  найтепліших  кольорах,
Природи  я  і  космосу  дитина
Й  стою  у  долі  на  семи  вітрах,
Де  кожен  з  них  то  рве  мене,  то  ніжить,
А  чи  лама-стьобає  без  жалю,
То  спекою  карає,  то  засніжить,
Та  я  життя  своє  завжди  люблю.  
30.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808641
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018


OlgaSydoruk

Той ночью вещий мне приснился…

Той  ночью  вещий  мне  приснился…  –
Растрогал  чуть  ли  не  до  слёз…
Сердечный  друг,  -  как  снег  явился
И  розу  жёлтую  принёс…
Струна  торжественно  звучала…
И  флажолетом  камертон…  -
Пока  глаза  не  открывала…
Но  так  хотелось,..чтобы  он…
Касание  кроткое  -  продлилось…
А  шёпот  губ  -  не  умолкал…
Листок  смородиновый  силой
Осенний  ветер  не  трепал…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808634
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Осіння Муза

Бар*єрів  восени  не  має  ватра,
Осіння  серцевина  легко  загорілась.
Багряний  жовтень  піднімає  важіль,
Розкішні  листяні  ворушить  знову  вілли.

Безпеку  гарантує  ця  пожежа,
Перо  гаптує  слово  Музи,  ніби  жаром.
Летять,  летять  іскринки  рим  від  жезла,
Новий  барвистий  стиль  із  колоритом  жанрів.

Осіння  Муза  інколи  примхлива,
Як  наче  хтось  лихий  стає  на  перешкоді.
Чи  квола,  ніби  в*яле  листя  липи,
А  чи  пароль  забула  в  поетичнім  коді.

Бува  осіння  Муза  особлива,
Дає  піднесення  душі,  живе  натхнення,
Бо  Бог  окриленій  дарує  силу.
Поезії,  щоб  вогник  не  згасав  із  неба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808610
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти бачив, як зорі цілуються…

Ти  бачив,  як  зорі  цілуються?
У  небі  над  нашим  вікном.
Осіння  зажурена  вулиця,
Вже  й  місяць  з'явивсь  над  селом.

А  зірка  мені  усміхається,
Привіт  посилає  палкий.
У  серце  коханням  вливається,
Твій  образ  такий  дорогий.

Ти  бачив,  як  зорі  цілуються?
І  падають  тихо  в  траву.
Десь  шелест  за  вікнами  чується,
Хтось  тихо  лякає  сову.

То  вітер  кидається  листячком,
До  осені  він  заграє.
То  річка  кохається  з  місяцем,
А  в  небі  кохання  моє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808607
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018


Lana P.

КРУЖЛЯЙ МЕТЕЛИКОМ, ЛИСТОЧКУ!

Кружляй  метеликом,  листочку,
Цілуйсь  з  вітрами  у  садочку,
Танцюй  допоки  є  ще  сила,
У  тебе  —  дивовижні  крила!
Радій  красі  падінь  і  злетів,
Даруй  натхнення  для  поетів,
Звивайсь  яскраво  —  не  тужи,
Про  осінь  згадку  збережи!          2/10/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808617
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018


Lana P.

ПЕРЕСТИГЛИМ ПОМАРАНЧЕМ

Перестиглим  помаранчем  
Закотилось  сонце  в  осінь,
Загостилося  за  ланчем.
А  душа  ще  й  досі  просить:

Теплоднів  у  щебетанні,
Солов’їних  чистих  трелей,
Запах  сіна  на  світанні
І  ліричних  акварелей.

Вбрали  колір  померанців
Нафарбовані  листочки,
Прокладали  з  вітром  в  танці
На  симпатії  місточки.                                1/10/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808534
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018


Ганна Верес

Відкувала зозулею доля

Відкувала  зозулею  доля,
Солов’єм  відспівала  в  гаю.
Ні  для  кого  вона  не  відома
Й  кожна  має  стежину  свою.
Ніби  птаха,  легка  і  крилата,
Повела  вояка  вона  в  бій
Захистити  родину  і  хату,  
І  ту  землю,  що  вибрав  собі.

Доля  бачила,  як  знемагали
Українські  бійці  у  борні,
Як  прицільно  снаряди  лягали
І  як  небо  палало  вгорі.
Раптом  ноги  бійця  підкосились
І  земля  застогнала  під  ним,
І  червоно  трава  заросилась
На  стежині  брудної  війни.

Відкувала  зозулею  доля,
Солов’єм  відспівала  в  гаю…
23.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808513
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 01.10.2018


Ганна Верес

Дивна осінь

Красуня  осінь  опустила  крила

І  утворила  неповторний  рай...

Вона  природу  легко  підкорила,

Вплела  холодне  срібло  в  водограй.


В  задумі  сірій  небо  простяглося  –

Той  смуток  залишили  журавлі  –

Бракує  в  лісі  вже  многоголосся,

Давно  і  літнє  птаство  на  крилі.


Дарують  ранки  сиві  щедрі  роси,

У  мандаринових  тонах  –  горобина,

Верба  іще  розкішні  має  коси,.

Хоч  перефарбувала  їх  вона.


І  сонечко  під  осінь  ледь  жовтіше  –

Дісталось  і  йому  осінніх  чар,

Повітря  стало  теж  якесь  густіше…

Така  в  нас  осінь  дивна,  зазвичай.
14.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808511
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 01.10.2018


Надія Башинська

З ТОБОЮ МИ ЗАВЖДИ!

До  теплого  краю  птахи  відлітають.
Не  в'ють  там  гніздечок  вони  й  не  співають.

Бо  дома  гніздечко  рідненьке  чекає.
Тут  прутик  до  прутика...  пташка  звиває.

Своїх  пташеняток  у  ньому  виводить  
з  тих  пір,  як  по  небу  тут  сонечко  ходить.

А  хто  ж  без  землі  ти  своєї  у  світі?
І  служать,  людино,  кому  твої  діти?

І  нашого  роду  по  всьому  вже  світу.
А  вчить  же  нас  пташка  маленька  любити.

І  терном  цвітуть  вже  дороги  до  хати...
Та  ж  тут  чорнобривцям  дано  розцвітати!

За  тих  моє  серденько  щиро  радіє,
хто  сонячні  квіти  під  вікнами  сіє.

Візьму  й  у  садочку  сипну  ще  їх  жменьку  
за  себе  й  за  тих,  хто  забув  свою  неньку.

Я  знаю,  розправлять  вони  свої  брівці,
і  світ  заясніє...  Цвітуть  чорнобривці!

І  знов  усміхнеться  згорьована  ненька.
Ми  любим  тебе,  Україно,  рідненька!

З  тобою  ми  завжди...  і  з  вечора,  й  зрання.
Для  тих,  хто  руйнує  -  нема  виправдання!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808504
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 01.10.2018


Valentyna_S

Небовид підпирає веселка

Небовид  підпирає  веселка,
Сяють  миром    живі  кольори.
Навкруги  запахтіло  меделком,
Коні  жовтня  збігають  згори.

Гумаки  приміряє  вже  осінь,
Бачать  сни  біля  греблі  човни,
Про  своє    он  шепочуться    сосни  …
А  про  що  —  ти  попробуй  збагни…

У  діброві    чеканить  дріб  дятел
Й  розганяє  дрімоту  дубів.
Заманилось  осикам  поспати--
Не  чіпали  б  хоч  жовтих  чубів.

А  на  вулиці  гамір  дитячий:
Угорі  вигинається  змій.
Хлопченя  наздогін  нетерпляче:
--Дай  зловити  шнурівку,  постій!..

Йде    Життя    неквапливо    і    чинно--
Так  віками  ішло    сивини.
І  таке  ж  бо,  неспинне,    безвинне,
Мов  нема  у  країні  війни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808173
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 01.10.2018


Lana P.

ЗОЛОТА

—  Я  не  руда,  а  золота,  —
Шарілась  осінь  в  сквері,  —
Не  розкидаю  просто  так
Листочки  гостропері.
Перетанцюю  листопад,
Переспіваю  хугу,  —
Вбрання  губила  невпопад
Під  вітрову  наругу.
І  засоромлено-нага
Заплакала  сльотою,
Покинула  її  снага
Замерзлою  сльозою.      30/0918

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808420
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 01.10.2018


Ganna

ПрижилИсь причуды-тараканы

 ПрижилИсь  причуды-тараканы
в  голове  у  каждого  из  нас.
И,  нет-нет,  то  трезвыми,  то  спьяну,
да  устроят  новый  «выкрутас».

Тут  бы  сделать  вид,  что  незнакомы,
но  не  выйдет,  лучше  приучить
этих  «лядских»  чудо  насекомых
в  нашенском  дуэте  не  чудить.

Но  и  это,  может  быть,  не  выход.
Надо,  чтобы  было  решено  –
если,  скажем,  у  меня  не  тихо,
то    твои  с  моими  заодно.

Если  же  твои  разбушевались,
а  мои  хотели  бы  уснуть  –
надо,  чтобы  наши  постарались
отойти  тихонечко  ко  сну.

05.01.2017г.      г.  Киев  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808348
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 01.10.2018


Ганна Верес

Горе-раб

Пішов  у  вічність  ще  один…  А  троє
Поранення  дістали  у  бою,
Та  гідність  мій  народ  таки  відстоїть
І  буде  жити  тут,  як  у  раю.

Печаль  гірка  заполонила  груди,
І,  мов  тисками,  біль  перехопив:
"За  чим  прийшли  на  землю  нашу,  люди?
А  мо’,    й  не  люди  ви  –  хлопи-раби?

Немає  в  світі  гіршої  істоти,
Аніж  приречений,  бездумний  горе-раб,
Котрий  не  мав  нічого,  окрім  поту,
І  час  об  нього  ноги  витирав.

Засвоїв  у  житті  теж  небагато:
«Врагі  вокруг  і  всьо  решаєт  мат»…
Такому  вкотре  хочу  нагадати:
За  все  ти  будеш  відповідь  тримать!"
15.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808402
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 30.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Прохолодою дихає осінь…

Тихий  вечір...  Квітують  жоржини,
Я  стою  в  цій  німій  тишині.
Зорі  в  небі  малюють  картини,
Місяць  -  красень  пливе  у  човні.

Прохолодою  дихає  осінь,
Зазиває  у  гості  вітри.
Що  на  гіллі  вмостились  у  сосен,
Щоби  їх  не  змогли &