Не питай мене...
Про що шепочуть зорі
Не чекай мене
Коли є хвилі в морі
Не шукай мене
Коли чекають страти
Я не там - я десь
Вчу пташенят літати.
Там проміння сну
Розріже чорну хмару
Зустрічать весну
Ти будеш незабаром
Я здіймаю вітер
Та й над океаном
Зрозумілих літер
Руйнівну оману.
Зоряних стежок
Яскравий подарунок
У вогонь стрибок
Це є мій порятунок
Крилами зорі
Відкрию день віщальний
Розповім тобі
Що він для нас останній.
Не питай мене
Чому холодні зорі
Не чекай мене
Що я прийду в покорі
Не шукай мене
Я вже не помилюся
В спалене вогнем
Я більш не повернуся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345065
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 18.12.2012
Наповнені до краю чаші
Вином й палким коханням,
Радіють очі щиро наші
В щасливому риданні.
А перешкоді лише в часі
Й в відстані збитих шляхів,
Та душі в небі разом наші,
Де маємо блакитний дім…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262017
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 02.06.2012
На Ви із Вами серцем говорили...
І тихо плакали думками в унісон.
Як щиро Ви мене чужу любили,
А я до Вас сама приходила крізь сон...
На Ви торкались мріями до вІршів,
І рими між рядками заплітались.
Для Вас у серці Вашому розцвівши,
Я буду осінню, що веснами
світає..
́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334643
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
Я уві сні цвіту повік своєю мрією,
саме тому всі квіти заздрять так мені,
ті , пустоцвітні і ще не оперезані надією,
їм ефемери посміхаються у будні дні.
А ти лиш мрія, теплий дощ,
такий нежданий, але такий блаженний ,
змиваєш бруд із сірих площ,
ти –принц святковий,не буденний.
Але коли вживу тебе зустріти не зумію,
коли проснусь і більш не буде вороття.
Ти скажеш: «Я давно вже щастям володію,
бо ти для мене цвіт мого життя.»
Вже ранок і чутно тупіт ніг біля дверей,
спасибі,доле, за неймовірний подарунок фей,
бурчить мобільний ,здається в щасті от-от і розтану,
луна мелодія будильника - це «Квітка»Ельзиного Океану .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329666
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 30.04.2012
Заберіть у людини надію і сни, і вона стане найнещаснішим створінням у світі.
І. Кант
Я тебе знайду, обіцяю. Я вже довго, роками шукаю
Ті вуста, що приходять у снах.
Мене сковує страх, дивний стах. Крах ілюзій, крах мрій, справжній крах.
Не покину надій! Не покину! Ти мене зчарувала! Вдягла моє серце у золото чисте!
Поцілунки, неначе намисто ти нанизувала на шию мені.
Я згорів у палкому вогні, уві сні.
Твої губи тремтіли, мов маки, як торкались моїх.
Наче гріх це якийсь? Наче гріх.
Розливався мій здавлений сміх... від цих стриманих і малолітніх утіх.
Як я міг щось жадати від тебе іще? Я не міг.
Обпікали вуста і морозило шкіру. Як уміло мене зчарувала! Уміло.
Не ступити більш кроку ні вправо, ні вліво мені.
Кришталем розсипались слова уві сні.
Я сп'янів. Ти втопила мій розум в вині.
Цілувала вуста. Ми горіли в вогні.Та прокинувшись вранці, ми стали чужі.
Знов чужі. Мов чужі. Так. Чужі. На межі, де кохання давно потьмяніло в іржі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288783
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 07.03.2012
Всі так мріють, щоб виросли крила
І летіти кудись в небеса,
А мені вони спину здавили.
Чим корисна та їхня краса?
Одне довге, а інше коротке,
Гнітом тиснуть, збивають з шляху
І життя з ними геть не солодке,
Зтерли гонор й зіркову пиху.
Вже не знаю, кого попросити,
Заберіть їх, сама я піду.
Коли зможу ногами ступити,
Землю знову відчути тверду?
Я не хочу до хмар піднебесних,
Бо люблю цей земний дивосвіт.
В мені сили від кленів кремезних.
Пісня гір підіймає політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317721
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Я серед люду лиш людина,
Із власним баченням життя,
Я неочікувана днина –
У світ закохане дитя.
Я серед ночі зацвітаю,
Бо сонце – мені талісман,
І щастя у руці тримаю –
із ним – я чистий океан.
Я серед люду лиш людина,
Але мій шлях не навмання,
Душа – найкраща полонина,
Кохання – то моє ім’я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190002
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 28.02.2012
Гойдає гойдалка на гілці,
То до землі, то в небеса,
Я посміхнусь руденькій білці
«Ти подивись, яка краса!»
У піднебеснім передгір’ї
Веселка фарби розливає,
А сонце в світлому подвір’ї,
Гостей до хатки закликає.
Я підлітаю вище, вище,
Дивуюсь легкості польоту,
А у вухах лиш вітер свище,
Він вимітає всю турботу.
Всі негаразди розлетілись,
Частинками дзеркал розбитих,
Вогні у душах засвітились,
Палає жар в очах відкритих.
На гойдалці – життя, як танець,
Пульсують всі його клітини,
Нехай не меркне вічний глянець,
Не зупиняються хвилини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315700
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Йшла магазином добрих справ,
Цікавили тарифи,
Вже хтось давно добра набрав,
Комусь лишились міфи.
Незрозумілий цей товар,
Ціни йому немає.
Там є для страждущих узвар,
Тепло – вогнем палає.
Є для голодних хліб, сальце,
Кожух дитині бідній,
З гніздечка випавше яйце,
Дзвінок матусі рідній.
Так в магазині добрих справ
Корисне заготуєш,
Якщо про нього ти не знав,
Сходи, не пошкодуєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317717
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Крихта світла в кінці тунелю,
Сіра осінь судомить душу,
Ця самотність моя, мов нелюб,
Добре знаю - вона минуща.
Виповзає вужем зі скроні
Відболілий віршами відчай,
Манівцями блукаю сонна
У надії, що хтось покличе.
Почорніле з морозу листя
Вже на ранок мій слід забуде.
Я - вовчиця з чужого лісу,
Хочеш - вляжусь тобі на груди?...
Хоч навколо вітрище свище,
Ти - тепло у моїй долоньці.
Знов виношую в лоні вірші,
У тунелі вже бачу сонце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293082
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 14.11.2011
Вокзал...Ось потяг номер вісім,
Перон заплаканих очей,
Ця колія, шалена швидкість
І скупчення різних речей.
Стоїш… Валізу ледь тримаєш,
Не в силі підвести руки,
Мене тихенько обіймаєш,
Серед всієї метушні.
Лишилося декілька хвилин,
Закрились двері. І у даль…
Біля вікна тепер стоїш один,
У мене відчай, в тебе – жаль.
Та на вокзал я не прийду,
Де місце зустрічі розлук,
Хоч серце краятиме груди,
Болітиме душа від мук.
Бо в подорож візьми мій сміх,
Та блиск очей, всю вроду,
Мені ж залиш ти свій поріг,
Куди крізь час прибуду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214074
дата надходження 03.10.2010
дата закладки 03.10.2010
Я оп’яніла від твого вина,
Налите у бокал кохання,
Розквітла у душі весна
Від щирого зізнання.
Слова солодкі на вустах
Шепочуть ніжно ніччю,
Взаємна пристрасть у очах
Полонить нас у вічність.
Яскравим полум’ям життя
Уперше народилася тобою,
А почуття у вирій долетять –
Пірнаючи у щастя з головою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209376
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 05.09.2010
Від неї чекали стабільність,
Вона ж – божевільна була,
Шукали навіщо покірність,
Як вільна у неї душа?
Її прикрашали суспільством,
Та гарна вона й без прикрас,
Моделлю робили у дійстві ,
Та власний у неї показ.
Вона надихала на мрії,
Та в казки не вірить цей світ,
Майбутня вона ностальгія –
Для неба яскравий зеніт
Цікавістю бавила огляд,
Та бачили в ній лиш людину –
Небесний у неї був погляд
Й приховані білії крила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209307
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 04.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2010
Переклад тексту пісні Rolling Stones "Angie"
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=Yeu8oKsfX_U[/youtube]
Енжі! Енжі! Чи хтось ці хмари розжене?
Енжі! Енжі! Куди це все нас приведе?
Без кохання у душі
за душею без грошви –
радісними не назвуть.
Енжі! Енжі! Щось намагалися зробить…
Енжі! Чарівна! Та…
Все ж прощатися пора.
Енжі! Люблю тебе я!
Згадай же, як ми плакали…
Потаємні мріяння,
що як сон розвіяться –
тобі на вушко я шепчу:
«Енжі! Енжі! Куди це все нас приведе?»
Прошу, Енжі, не горюй!
Свій цілунок подаруй!
Сум не стерплю в твоїх очах!
Енжі! Енжі! Нам вже прощатися пора…
Без кохання у душі
за душею без грошви –
радісними не назвуть.
Ох, Енжі! Я ще тебе кохаю.
В очі твої дивлюся раз по раз.
Кращих за тебе я жінок не знаю.
Витри сльози на очах!
Енжі! Енжі! Хіба погано буть живим?!
Енжі! Енжі! Щось намагалися зробить…
Текст пісні Rolling Stones "Angie"
Angie, Angie, when will those clouds all disappear?
Angie, Angie, where will it lead us from here?
With no loving in our souls and no money in our coats
You can't say we're satisfied
But Angie, Angie, you can't say we never tried
Angie, you're beautiful, but ain't it time we said good-bye?
Angie, I still love you, remember all those nights we cried?
All the dreams we held so close seemed to all go up in smoke
Let me whisper in your ear:
Angie, Angie, where will it lead us from here?
Oh, Angie, don't you weep, all your kisses still taste sweet
I hate that sadness in your eyes
But Angie, Angie, ain't it time we said good-bye?
With no loving in our souls and no money in our coats
You can't say we're satisfied
But Angie, I still love you, baby
Ev'rywhere I look I see your eyes
There ain't a woman that comes close to you
Come on Baby, dry your eyes
But Angie, Angie, ain't it good to be alive?
Angie, Angie, they can't say we never tried
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205914
дата надходження 14.08.2010
дата закладки 14.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2010
Я тебе кохаю…
І мені все рівно,
Хай говорять: « Жінка…»
Без межі кохаю…
То чому це дивно,
Що тобі я половинка?
По дитячому кохаю…
Без реалії можливо –
Хай рожева ця стежинка.
Лиш тебе кохаю…
Дико й соромливо
І не знати тут зупинки.
Закохано кохаю…
Щиро та сміливо,
Ти розділи…, перлинка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201828
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 08.08.2010
Втома – немає нічого сумніше,
Втома від праці, яка без розваг,
Втома. Чи думав про неї раніше?
Втома - спочину лише на словах.
Втома, від болю стискаються скроні,
Втома викручує м’язи й кістяк,
Втома як гиря лежить на долонях,
Втома зі втомою, більше ніяк.
Втома – уривки обірваних віршів,
Втома – кладовище мертвих думок,
Втома… Тупію. Все зайве, все інше,
Втома намотує втомлений строк.
Втома фізична і втома моральна,
Втома в душі і на плечах вона.
Втома реально - матеріальна,
Втома - на кожному кроці стіна.
Втома, все сіре надворі і вдома,
Втома - націлений в лоба фінал,
Втома, й на мить не минаюча втома.
Втома розбудить, бо з нею лягав.
Втома - набита роками оскома,
Втома придушує, втома гнітить.
Втома дістала, заїздила втома,
Втому на спокій міняю на мить.
25.05.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200175
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 31.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2010
Богом створена жінка!!!
Вона – бурхливий океан.
Чистіший, ніж сльозинка…
Для чоловіка – талісман…
З глибин піднята перлинка…
Для кого Біблія… Кому Коран…
Вогонь палкий й крижинка…
Вона є істина… Вона – оман…
Із небом – друга половинка…
Та на землі вона лиш Жінка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201647
дата надходження 18.07.2010
дата закладки 19.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2010
Існують птахи що не літають,
Для чого їм крила, чи вони знають.
Існує народ який мовчить,
Йому роблять боляче, він не кричить.
Існує держава де люди раби,
Системи кайданів, в ній я, в ній і ти.
Існують селяни й робітники
Які в цій країні лишень кріпаки.
Існують, це правильно, саме існують,
Їм правду говорять, а вони не чують,
З колін піднімають, вони не встають,
Отак у неволі безправно живуть.
І правду почути не всі і бажають,
Вони в собі впевнені, вірять що знають
Минуле історію всіх поколінь,
Не бачять у темряві неправди тінь.
Їх волю зв’язали, закопали свободу,
У рабстві нові покоління народу:
Онуки їх діти і ті що народяться,
Усі вони вже у кріпацтві знаходяться.
У кожного місце в цьому механізмі,
Усе як колись було в феодалізмі,
Пани і селяни, селяни й пани,
В ярмі України найкращі сини.
Маленькі, великі, їм кажуть так треба,
Говорять що Богу байдуже все з неба
Та я в це не вірю, не вірю, не буду,
За правду боротися я завжди буду,
Ісусе, скажи, ми всі ж діти є твОї,
Чому ми в країні своїй тільки гої?
Чому ми раби і існуємо так,
Невже буду вічно я зватись кріпак?
Невже це змінити нема сил боротися,
Куди світ летиш, куди світе ти котишся?
Система, яку зруйнувати не сила,
Слізьми плаче, кров’ю Вкраїнонька мила.
Чи маємо право ми так залишити
І вибір стоїть: існувати чи жити.
Майбутнє, минуле, покоління зв’язки,
На небі з’явились яскраві зірки,
І вибір постав перед усіма нами:
Добробут кувати своїми руками.
Моє море тоне, я краплина води,
На хвилях холодних іду до мети,
Побачити світло на зупинці останній,
Весна почалася, є ми паростки ранні.
7.12.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200574
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 12.07.2010
Ти назвав мене ангелом білим,
У якого душа є криштальна.
Але ангели в небі всі вільні-
Я в твоєму полоні чекання.
Але ангели завжди щасливі
І у хмарах далеких літають.
Я злетіти у небо не в силі,
А до щастя гріхи не пускають.
Але ангели вірять в кохання,
Посилають людині надію.
Я любов потопила в стражданні
І нікому давно вже не вірю.
Я - не ангел, я ним колись була,
Рахувала зірки на світанні...
А тепер свої крила згорнула
І упала на попіл кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199982
дата надходження 08.07.2010
дата закладки 08.07.2010
Лишь змеи-вьюги вьются… От друзей
о братстве манифесты – просто байки.
И тишиною кормит белых змей –
из дома вынес им в консервной банке…
Без права, словно договор расторг.
Без храма, и сосёт авгура голод…
Без шапки. Поприветствовал простор,
и в третий раз целует крепко холод.
Идёт – сам белизна – по белизне.
Нехожено, давно забыто небо.
Так приземлён реальностью, что вне
перрон мечты, припорошённый снегом…
Идёт. Он знает – Там закрыта дверь,
а лес безлюдный, но всегда распахнут.
Молчанье в лист… И стерпится теперь
всё, что толкало по ночам на плаху.
Дом не согреет сердце – в нём болит…
Талант, Огонь помножив на пожары,
как церковь посреди листа стоит
и сам себя сжигает, как татары…
Идёт навстречу волку – тоже волк,
того с руки привычно кормит зверя.
На лапы, на колени. Что за рок?!
Завыли в небо, вместе в нас не веря…
Строка, что движет… Ей движенья нет!
Химера в маяке. Нет, меньше значит…
Волк помнит вой, что издаёт поэт,
и словно человек, с молитвой плачет…
Он языком шершавым лижет шерсть,
конечно, на израненной душе!!!
Где были вы – «подвижники» и «небо»,
когда он к людям шёл и волком не был?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198845
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 02.07.2010
Немає сенсу вчитися літати,
Коли ти так боїшся висоти.
Немає сенсу вчитися мовчати,
Коли ти так боїшся самоти.
Не має сенсу вивчення галактик,
Коли ти просто вже не бачиш зір.
Без застережень й стратегічних тактик
Ти будь зі мною мій і просто вір.
Ми навчимося бачити зірки,
В калюжах на асфальті під ногами
І просто теплим дотиком руки
Стирати страх й зливатися серцями.
Немає сенсу вірити в дива,
Коли ховаєш магію в долонях.
Ти вже не свій і я вже не своя-
І все навхрест сплелось у наших долях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198638
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 01.07.2010
Поети живуть без шкіри,
Їм кожен дотик - до серця,
Їм кожен погляд - у душу,
А ті, що не зрозуміли,
На рани їх трусять перцем
Із усмішкою, байдуже.
Поети житимуть вічно,
Плестимуть вічно сонети,
Розбиті серденька, ніжно
Складатимуть у букети.
Щоранку день народження,
Ввечері поминки щастя,
Здається життя порожнім,
Сил би знайти, щоб не впасти.
Для того на світі мерзне
Знекровлене наше тіло,
Щоб вирване з нього серце
У людях лід розтопило!
19.01.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167068
дата надходження 19.01.2010
дата закладки 30.06.2010
Хочу бачити тебе щасливим
Із посмішкою й вільною ходою
Волію знати – ти грайливий
Та не можливо це зі мною…
Піти…знайшовши сили неба
Сьогодні вже… без запитань
Піти самотнім шляхом треба
Без сліз і без живих зізнань
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198458
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 30.06.2010
Зів’яло небо й висохли дощі
На сонячнім краєчку
Й метелики сховались у душі
Від пекла у сердечку
Розсипались краплинки долі
Намистом по землі
Крізь хмарки і далекі зорі
Шепочуть янголи тобі
Про обрій щастя недалекий
І тінь серед вогню
Про вільні крила, як в лелеки
І про спокійне авеню
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198472
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 30.06.2010
Вустами не промовити ні слова,
Бо у кохання зовсім тиха мова.
Лише зустрітись поглядом у небі,
Де красивіше аніж у Женеві.
У тім блакиті душі об’єднати,
Серця закрити в спільні ґрати.
А ключ від них сховати там,
Де не знайти простим думкам.
І разом зупинити долі плинність,
Щоб народилась Божа милість…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180960
дата надходження 31.03.2010
дата закладки 25.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2010
Люблю я наш вкраїнський край,
Сосновий ліс, зелений гай.
Люблю чарівную природу,
Де верболози гнуться в воду.
Люблю степи я і долини,
Червоні кетяги калини.
Люблю, коли хлюпочуть води,
І всю красу чарівної природи.
Люблю я мову українську,
Ту звичну, рідну, материнську.
І пісню дзвінку, солов’їну,
Про рідний край, про Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197677
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 25.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2010
Я даже рад. Ты знаешь - рад!
Что, вопреки любым законам,
Я не пишу тебе сонат
И не пою их под балконом.
Я рад. Ты слышишь? Просто рад,
Что и в порыве вдохновенья
Твой вольный дух, твой вольный взгляд
Не заковал в стихотворенья.
И слово стало бы тюрьмой
Для духа. Пусть с тобою рядом
Сегодня я стою немой,
Как стебелек пред водопадом.
Как птица смотрит на закат,
Стою, тобою озаренный
В безмолвии... Я очень рад
Быть молчаливым и влюбленным.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192511
дата надходження 29.05.2010
дата закладки 29.05.2010
Чому так серце б*ється і болить?
Чому так важко впоратись з думками?
У свіжу рану, що іще ятрить
Хтось так жорстоко вп*явся пазурами.
Свідомість губиться від тих пекельних мук,
Я хочу розглядіти хто це саме,
Хто добиває душу, наче крук,
Яка посміла вирвать з себе камінь.
Той камінь був весь кольору крові
З п*ятьма, як леза, гострими зубами -
А зараз дві орлинні голови
У свіжу рану вп*ялись пазурами.
Шукаю чим би захистити плоть
І гарячково підбираю зброю.
А може знову затулити рот
Й дивитись як вмиратимуть герої?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192268
дата надходження 28.05.2010
дата закладки 28.05.2010
- Я хочу аби ти сприймав мене такою як я є!! ти мне розумієш?- кричала вона, що є сили… - Так я розумію – спокійно відповідав він… - Я хочу, щоб мене любили за мою душу…а не за тіло… - Добре..добре… не репитуй..так воно і є.. - ..ні все ж таки ти мене не розумієш.. - Та ж ні..чудово розумію… а тепер йди до мене… я хочу тебе… ти така гарна як розлючена… ти заспокоїшся… а завтра все буде добре… ти вдягнеш свою нову спідницю.. та туфлі на шпильках і ми підемо до моїх друзів, пам’ятаєш вони нас запрошували? - Так.. але ж ти обіцяв, що ми побудемо у двох, я навіть з роботи відпросилася… - Ну вибач котику,я знаю.. але не гарно було відмовляти … - Ну гаразд.. хай буде так.. та це буде завтра…я сьогодні залиш мене в спокої… … Вона пішла у іншу кімнату і зачинила за собою двері… дістала заховані далеко в шафу старенькі джинси та легенького светра, вдягла кросівки запхнула в кишеню МР3плеєра…і стрибнула через вікно…вони жили на першому поверсі… вона так часто робила,коли хотіла залишитись на одинці, бо лише в такі моменти вона могла бути сама собою. Ніхто не докоряв їй її зовнішнім виглядом, не тягнув в ліжко, не відвішував компліментів в адресу її сідниць… вона була вільна, вільна від усього, що їй так заважало. Вона йшла слухаючи «неправильну» музику, дивилася на зірки, думала «неправильними» думками… та вони були її, її власними, не надиктованими кимось іншим, вони народжувались сама по собі, і так само зникали… це було так цікаво.. а іноді й весело. І вона посміхалась, не тому, що так треба, а тому що Вона цього хоче. Йшла не замислюючись, що вже пізно, що через кілька хвилин він зазирне у її кімнату та побачить , що її нема і це потягне за собою ще одну сварку.. Їй було байдуже… Вона почувалась щасливою у цьому неправильному світі, її світі, в якому її ніхто не розуміє. Вона б пішла до друзів.. але в неї їх не було. Ні, звичайно була купа різних знайомих, з їх награними посмішками та обіймами, милими лицями.. в ті моменти коли їм щось було від неї потрібно… а от з справжніми друзями якось не склалося.. Та ні.. був у неї один друг.. так.. був.. вони перестали спілкуватися кілька років тому, відколи вона зустріла Його. Безглуздо все сталося… Вона вважала його просто другом… найкращим другом.. та для нього цього було не достатньо,він мирився з тим, що вона не відповідає йому взаємністю, але її закоханість в іншого стала для нього останньою краплею… Так і блукала вона нічними вулицями, не відчуваючи ні страху ні холоду. Зі сторони здавалося, що її шлях веде в нікуди, проте це не так.. було в неї одне улюблене місце – дах багатоповерхівки, недалеко від парку. Звідти було добре видно її будинок, весь від першого до останнього під’їзду. Вона навіть могла бачити як Він нервово курить на балконі в очікуванні на неї, і це її забавляло. Вона сиділа і дивилась на небо, в наушниках надривав зв’язки якийсь бард чи рокер, а вона сиділа непорушно…понурившись в свої мрії… Цього вечора було так само.. вона забігла у знайомий під’їзд, викликала ліфт, піднялась на останній поверх, звідти вверх по драбині на дах… дивно, що досі ніхто не зачинив прохід на гору, зараз мало де таке зустрінеш… але для неї це було тільки на краще… Той самий двір, те саме нічне небо… тиша… легкий шум вітру.. Чомусь його досі, ще не видно, раніше він вже стовбичив би з сигаретою , нервово курячи і чекаючи поки Вона повернеться, щоб потім нічого не розпитуючи з ображеним виглядом піти спати. Проте сьогодні його не було.. напевне, ще не відійшов від сварки та лежить ображений у вітальні – подумала вона, - от дурненький, чого він ображається, це ж не я його змушую поводитись як годиться, а не як хочеться, вдягати те, що гарно, а не те, що зручно.. робити безліч непотрібних речей коли можна обійтись і без них.. я просто хочу, щоб він сприймав мене такою яка я є, а не робив з мене ляльку на показ своїм друзям… та.. та чомусь й все одно його люблю…, вона посміхнулась іронічною посмішкою… в наушниках тим часом Земфіра співала про дівчинку з мережі, яка обов’язково зустріне своє кохання. Раніше вона завжди уявляла себе цією дівчинкою. Слова з пісні були написані наче з неї, а може для неї… Адже своє перше кохання вона зустріла саме в мережі… це була довга та романтична історія, з досить печальним кінцем.. чого слід було й очікувати, проте все це вже позаду, зараз в неї інше життя, інші турботи, інші пісні з героями яких вона вже себе не порівнює. У плеєрі змінювався трек за треком, в голові утворювались нові і нові думки.. Вона й не відчула як вже скоро наближався світанок… Він на балкон так і не вийшов, мабуть добре образився, та це і на краще, менше лишніх запитань взавтра, точніше вже сьогодні. Вона вже збиралася йти, але тут помітила, що на даху вона була не одна…не далеко від неї сидів, ще хтось, так ж понурий у навушниках і повільно кивав головою, напевно в такт музики… Хм, виявляється я не одна така – весело подумала вона, й швиденько пішла геть.. На ранок в неї була серйозна розмова з ним.. Виявилось, що він цілу ніч не спав, … прочекав її на лавці у сквері, тому вона його й не помітила… Їй стало ніяково, вперше з всі ці роки вона відчула себе винною… Винною не за те, що змусила його нервувати, не за безсонну ніч, а за те, що їй було байдуже, байдуже на все це. Він кохав її, кохав безмежно, але по своєму. Її ще дитячі розуміння про кохання кришились як шоколад в його сильних руках. Ні не подумайте.. все було чудово, можливо навіть краще ніж хотілось, проте чогось все ж таки не доставало. Він намагався зробити з неї справжню Леді, в той час коли вона була звичайним дівчиськом. Це ламало її, ламало її внутрішнє я, змушувало грати по його правилам. Їй щодня доводилось влаштовувати «вистави» з гарним «дорослим» одягом, взуттям, зачісками. Далі доламуючи себе, нищити вщент все, що від неї залишилось. А ввечері, в котрий раз тікаючи через вікно латати свою понівечену бунтарську душу, склеювати скетчем думок, зашивати підривними акордами гітар, заспокоювати текстами на пам’ять заучених пісень. І так щодня, день у день… Не дивно, що вона була такою нервово-напруженою. В останніх пів року вона знову почала плакати. З нею такого вже давно не траплялось. Раніше сльозу з неї могли вичавити лише сильний біль, та інколи болючі образи. А зараз, щоб заплакати їй варто було лише подумати про щось сумне, чи поринути сентиментальний спогад.. Вона відчувала, щось в ній змінюється. Можливо навіть на краще, вона ще не розуміла, що саме… Це було дивне відчуття. Розумом вона була готова до змін, але щось всередині неї пручалося що є сил, не даючи цим змінам повністю заволодіти нею… Постійно борсаючись між розумінням та відчуттям вона вкрай заплуталась, ця невизначеність породжувала нові істерики. Він не розумів, що з нею коїться, гадав що це звичайні приступи ПМС…і, що скоро все минеться… і він не помилявся… не про ПМС, а що минеться. Що не день вона ставала все спокійнішою та м’якшою… як пластилін. Напевне те, що було всередині витратило останні сили, і більше не могло боротися. Хоча інколи, ще були викиди агресії. Та намагання щось комусь довести, проте на це вже не зверталась увага… Він ліпив з неї те що хотів бачити в її подобі, звичайну ляльку… якою вона ніколи не мала бути… .. Вони знов посварилися, ще більше ніж учора, вона не знала як себе виправдати, а може й не хотіла цього робити. Просто мовчала і плакала… Все ж таки йому стало її шкода. Він не любив коли вона плаче. Й Вона це знала, це був майже не єдиний спосіб впливати на нього. І вона частенько ним користувалася. Так, це було не чесно з її боку, але сльози були певним вираженням самозахисту, а вона не могла не захищатися. … Врешті після довгих нотацій Він все ж підійшов першим, обійняв її. Сльози ще раз-у-раз стікали по її щічкам. Сонечко моє, куди ж ти тікаєш від мене вечорами? Я ж місця собі не знаходжу, я хвилююся за тебе… ти це розумієш? – так.. – шепотіла вона. Тоді навіщо це робити? – незнаю… ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192103
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 27.05.2010
Хто Вам сказав, що Ви - поет?
Можливо, в Вас хороша рима,
Але душа - це вищий злет!
Критерій перший - це Людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169143
дата надходження 31.01.2010
дата закладки 26.05.2010
Бентежить враз незвична дійсність,
Побачила уперше усю вічність:
До всіх планет рукою доторкнулась,
До сонечка чарівно посміхнулась.
А я і явити не могла собі ніколи,
Що полечу сміливо у простори,
Де крізь пітьму – зіркові міріади
Зливаються з промінням в водопади,
А ще там янголи живуть усюди –
Малюють дивовижно ніжнії етюди.
І музика лунає тиха й найсолодша,
Енергія там й аура – уся хороша.
Та взагалі, то більше аніж рай!!!
То невідомий людству дивокрай…
А я ж лише у твої очі подивилась
Й красу душі твоєї роздивилась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177524
дата надходження 15.03.2010
дата закладки 26.05.2010
Не буду жити тут лише надіями,
Досить в попередньому…Смуток навіяли.
В мене ж є крила! Я вмію літати.
Теперішнє є! Підкоряти та перемагати.
Скажені наслідки - вони ж лише від страху,
Аби ж то всім сміливості на заздрість Мономаху.
Аби ж то в усі голови закласти розуміння,
То б й до них прийшло високе прозріння.
Але ж лише кінець! А треба лікувати все з початку
Шанс подарувати новий шлях – лише нащадку.
Початок – основне.! Хай битий шлях,
Хай іноді не вистачає сил, відваг.
Але ж межі та й взагалі немає…
Бо простір неба завжди перемогає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181590
дата надходження 03.04.2010
дата закладки 26.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2010
Под звук дождя легко писать.
Легко творить, когда уверен.
И если знать куда бежать –
Останешься ты чувству верен.
Сомненье в сердце – вот порок.
Кто думает – стоит на месте.
Беги, как можешь. Если смог –
Услышишь ты: «Мы будем вместе!».
Жестока правда – думать вредно.
Пируй, торжествуя победно,
Гордись, что ты всего добыл,
И, умирая, счастлив был!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191356
дата надходження 23.05.2010
дата закладки 25.05.2010
Не вистачає...чи то бракує?
яка різниця? на завтра дощ...
Твоя байдужість мене руйнує,
я не зруйнуюсь...про це не йшлось!
Брудні поради-німе каміння,
чекай до завтра... чи до зими...
Я твоя казка,брехня осіння-
"Та це занадто,невже це МИ?"
Старі кайдани-весільні шати,
я одержима цим "НАВПАКИ"!
Мені секунду,печаль обрати,
убити в каві сухі піски...
Чого вартують усі зусилля,
коли гортаєш старий альбом?
Гнітить страшенно оце безкрилля,
гірку мікстуру сформує бром.
Усі прогнози такі ж брехливі,
як очі інших,чужих світів.
Я знову рада шаленій зливі,
холодній зливі пекельних слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191629
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 24.05.2010
А вчора ще билось серце…на повні груди…билось. Це ти його запустив, подарував крила, вдихнув надію, показав шлях... Ні, ти не говорив нічого, просто тримав за руку і дивився своїми блакитними очима так…, що хотілося жити, хотілося бачити ці очі кожної хвилини, кожної секунди, щомиті…Так, я можливо, збожеволіла, адже знаю тебе кілька днів…Але, виявляється, й таке буває – щоб покохати – достатньо однієї посмішки і щирого, справжнього погляду. Мені не прийшлося звикати до тебе, до твого голосу, твого запаху…це все, наче було знайоме і рідне давно…у іншому житті. Ти спитав у мене, як я жила раніше…, коли не було тебе… А я зніяковівши, верзла дурниці. А насправді, чекала ж на тебе все життя, яке тепер розділилось на дві нерівні половини. Одна сіра, велика – це життя до тебе, інша - прекрасного кольору – ти. Існувала якось, поки не зустріла тебе, але навряд зможу так після нашої зустрічі. Не йди з мого життя, благаю. І пробач, пробач, що не даю завойовувати себе… Не витримую потрібної дистанції, паузи…Тому, що ти вже це зробив, завоював мене з блискавичною швидкістю… просто посміхнувшись, тоді, коли ця посмішка була життєво необхідною. Я розумію, що не повинна говорити тобі про це зараз, але по-іншому просто не можу.
Ще вчора я була на сьомому небі… І ти зник. Зник так само швидко , як і з»явився… А мене, наче з тієї усієї висоти, чиясь велична, сильна рука – жбурнула на землю. І вперше, лежачи на землі, мені не хочеться плакати від нестерпного болю. Адже я щаслива, щаслива тому що кохаю. І нехай це не взаємно… Але ж кохання, воно не вимагає взаємності, вигоди, нагороди…Можна просто любити, і бути щасливим від того, що є кого любити. Що на цьому світі є людина, яка варта твого кохання. Я не буду давати тобі порожніх обіцянок, не зраджу, не заставлятиму ревнувати, не брехатиму. Якщо дозволиш – візьму тебе за руку, і покажу мій світ. Мій особистий світ. В якому було все – і радість, і страждання, розчарування, пристрасть, зрада, обман…було все…крім тебе. І можливо, увійшовши в цей світ – ти зробиш його кращим. Дуже хочеться в це вірити…І я в це вірю. Всім серцем. Як маленька дівчинка, якій пообіцяв святий Миколай здійснення найзаповітнішої мрії. І хоча й мій Миколай довго барився, забував про мене…Але я вірю, що цього разу буде все по-іншому. І ми будемо щасливі. Я знаю. Знаю, що лише твій погляд змушує мене ніяковіти, лише від твоїх рук – тілом пробігає струм, і лише твої солодкі поцілунки відносять у блакить небес. Ти вмієш слухати, і я з задоволення слухаю тебе. З тобою легко, спокійно…
Ти найкраще, що зі мною траплялось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191617
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 24.05.2010
Нам можна не вертатися додому,
Так, неначе це останній день.
Нам можна відключити телефони,
Випустити вітер із кишень.
Хтось рахує дні свої грошима,
Хтось, такі як ми, спиняє час.
Розливаєм пристрасті чорнила-
Білі уніформи не для нас.
Хай про нас співають менестрелі,
Хай про нас забудуть торгаші-
За оборонні стіни і за стелі
Не купити нашої душі.
В нас вона одна на двох з тобою,
Гаряча, переповнена теплом.
Ти знову виліковуєшся мною,
Тобою божеволію я знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189960
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 16.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2010
Хай хтось кричить услід так гнівно:
"Смотри,бандеровка пошла!"
Погляну в очі їм привітно
Й скажу:"На вас його нема..."
О так.Бандерівка.Це-правда.
Бо з Україною душа.
І всеодно мені,що кажуть
І про ОУН,і про УПА.
Моя улюблена футболка-
У жовто-синіх кольорах,
У Львові на бруківці кроки
Приємніші,ніж десь в степах)
І скільки б українофоби
Не крали нашої землі,
Не закривали б рота словом:
"Вас нет!"-а МИ УСЕ Ж ЖИВІ!
Бо доти Україна буде
Не падати,а все рости,
Допоки ще існують люди,
Які із нею назавжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180535
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 04.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2010