Опав на вишні білий цвіт,
І вітер пелюстками грає.
Стара історія, як світ…
Була любов. І вже – немає.
Була любов. Таки, - була…
Не дожила до Великодня.
Тепер, я – птаха без крила,
А ти – ночей моіх безодня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269285
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 09.07.2011
...конкістадору тісно у цьому місті,
двісті натяків на останню примару,
триста дотиків повз намисто
і обличчя холодне, землисте
пробачає натхненно нездару.
конкістадору хочеться пити,
спрага його опустошує літо.
я приручити могла навіть вітер,
тільки не вміла нікого любити.
він же збирав із очей намистинки,
з жінки здирав золотаві обгортки.
зустрічі дивні й напрочуд короткі-
збиті у ритмі й у втраті відтінків.
місто ховає байдужість в заторах,
порох ілюзій в кімнаті порожній.
дотик і вічність давно не тотожні-
тісно в цім місті конкістадору...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267770
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 29.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2011
Не сумуй, моя рідна і мила,
Що не можу до тебе летіти,
Що додолу опущені крила,
І що тугу, - нема куди діти.
Я до тебе здаля пригорнуся
Своім серцем, закоханим в тебе,
Сном чарівним щоночі наснюся,
Твоім янголом стану у небі.
А колись, подивившись в віконце,
Ти замружиш від подиву очі,
Зрозумівши, що світить не сонце,
Що то, - я тебе бачити хочу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253869
дата надходження 14.04.2011
дата закладки 15.04.2011
Простори й води, і асфальт, і дим –
Усе перемішалося в калюжі.
Чому так манить увесь час туди,
Де люди дивляться байдуже?
Напевно, там лиш можна загубитись,
Напевно, там, серед гучних розмов
По – справжньому можливо відпочити
І заспокоїти гарячу кров.
Здається, ти на світі невидимка,
А голос потонув у шумі фраз,
Ну а життя – нечитана сторінка,
Яка повторюється заново щораз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244684
дата надходження 03.03.2011
дата закладки 03.03.2011
Ти була поруч,
наче так і треба.
Дні пролітали
якось непомітно.
Щодня я бачив
і тебе, і небо.
Жилось так легко
і одноманітно.
Але одн́ого
разу я проснувся
й відчув - мені
чогось не вистачає.
Поглянув ́я
угору - бачу небо,
поглянув навкруги -
тебе немає.
Тебе немає.
Як? Це неможливо!
Дивлюся я
навколо і гукаю.
Навколо - тиша,
тільки одне небо.
Навіщо небо,
як тебе немає?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218170
дата надходження 25.10.2010
дата закладки 26.10.2010
Як житиму без тебе - ще не знаю,
Застигло на вустах палке "Кохаю",
Присмачене сердечною журбою,
Між "Так" і "Ні" в відвертому двобою.
Як житиму без нього, рідна нене?
А як же він, як любий мій.. без мене?
Печаль і смуток згубно і пророче,
Наше кохання млою вкрити хоче.
Як житиму без тебе - ще не знаю,
Йтиму самотньо аж до небокраю..
Спинюсь на мить і знову зрозумію,
Я без кохання жити.. не умію..
Ти не питай, як житиму без тебе.
Безкрилим птахом полечу у небо,
Перед Всевишнім на коліна стану.
Він збереже.. любов мою останню.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2010
Свидетельство о публикации №11010176875
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216845
дата надходження 18.10.2010
дата закладки 23.10.2010
Димовим потоком лине насолода,
розжеврілось серце під гарячим небом.
На узбіччі пише, що життя - свобода...
а мені для щастя більшого не треба.
Бігати нестримно, дихати ваніллю...
по дахах стрибати без лялькових грим...
у букет збирати чародійне зілля
і блукати світом, наче пілігрим...
Та раптово тягнуть у скрипучі зали,
мотлохом старечим в'яжуть до землі,
Люди хочуть шоу, їм природи мало...
Та які ж ви люди? - Демони усі...
Безперервний простір міжкулісних тисняв,
ти вже не в наряді модних кутюрьє...
Шию обвиває мамине намисто,
не лялькова барбі, лиш така, як є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217621
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 22.10.2010
Чи я можливо поспішаю,
Окриливши думки свої,
Можливо часом зле вбачаю,
У діях, що були твої?
Для тебе душу відчиняю,
Очікую того ж в замін,
Сердечний ритм я зупиняю,
І закликаю вітер змін.
Даремно все, можливо так,
Але, мабуть, я не змирюсь,
Любові хочу мати знак,
Епосі новій посміхнусь.
Коли тебе я пригортаю,
Окрилений твоїм єством,
Тоді питання забуваю,
тИ є для мене божеством!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216962
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 21.10.2010
* * *
Твій добрий Бог іде до тебе
І каже: “Господи, прости!”
А ти йому жбурляєш в небо
Свої осміяні хрести.
Твій добрий Бог шукає свято
Серед пекельності нестям.
Але душа твоя розтята
На суперечностях життя.
Твій добрий Бог шанує віру
У Себе, доброго. А ти
Іще і досі важиш міру
Його всевишньої мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212384
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 19.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2010
Модель... Колись - красуня знана,
А зараз - блискавки розряд...
Хоча краса їй Богом дана,
Та очі пристрастю горять.
Лукаво часом вона гляне
З обкладинки „Elite Model”.
Cама - неначе пишна панна,
Бо, найкрасивіша з людей.
А біля ніг чарівних друзі,
І покидьки, і Бог зна хто…
На жаль, фальшиві є й подруги,
Немов із цирку шапіто:
Що заздрять їй, бажають лиха,
Дрібною помстою грішать,
Пліткують поза очі стиха,
Крадуться, наче в ночі тать...
На ангела красуня схожа,
А й в пекло зрідка зазирне.
Бува, приходять їй погрози,
За що й від кого – не збагне...
...
Моделі краще знати: правда
Де в цьому вірші, де - брехня…
Вона живе щасливим "завтра" -
Краса, оспівана в піснях.
12.05.2010
* Вариант этого же стихотворения на русском языке - здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173527.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189096
дата надходження 12.05.2010
дата закладки 06.10.2010
Зчепити руки
на межі між
осінню і літом.
Клясти проблеми
і любити
відьом.
Кувати долю,
вибивати мрії
і откровення
з найрідніших,
найболючіших
істин.
Кувати долі,
занедбавши
прибирання.
Купляти печиво
у крамниці навпроти.
І вірити у те,
що буде добре,
Те, що геть погане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214037
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 03.10.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2010
Перекрёсток… истома развязки…
Умер день под плафоном луны…
От слежавшейся вешней закваски
Пузырится настой тишины…
Поцелую я в морду Пегаса
И умоюсь мелодией лир…
Дождь свисает, как нити атласа,
Лижет сонную землю до дыр…
А безумие может быть сладким,
Если пить не спеша и вдвоём…
Я оставила в книжке закладку,
Где постельная сцена с огнём…
Ветер сыпется в песне обрядной,
Под ладонями звёздных высот,
Он в полночном безумии жадно
Не одежду, а душу мне рвёт…
30 марта 2010
читает Пётр Кравчина http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=4718
перевод Петра Кравчины на украинский
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347862
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180781
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 25.09.2010
Запах корицы и масла.
Шелк человеческой кожи.
Дьявол сегодня несчастлив,
Ангел… Наверное тоже.
Дух в бесконечном смятеньи,
Руки, такие земные.
Выдох – взволнуются тени,
Вдох – замирают стихии.
Связь карамели и перца.
Тянется звёздами пытка.
Гром обнажённого сердца
Мир расплетает по ниткам.
Мир, осыпаясь, исчезнет.
Вечное – только простое.
Там, между небом и бездной
Двое любуются морем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212278
дата надходження 22.09.2010
дата закладки 25.09.2010
Чому кохання розпинають на хресті,
Забивши цвях іржавий в груди?
Без пар,над прірвою самотні і пусті
Стоять забуті Богом люди.
Можливо, ангели з незвіданих країв
Коханням обпалили крила.
Таким уже не милий голос солов'їв,
І підвестись з колін не сила.
Чому кохання розпинають на хресті?
Від болю хочеться кричати
.
Самотні душі гаснуть, гублячись в смітті.
Їх в світі нікому чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211813
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 25.09.2010
_Вона сильна. Уперта. Красива.
Наполегливо йде до мети.
Вона вільна. І, мабуть, щаслива,
Бо не спалює зайві мости.
_Вона горда. Терпляча. Смілива.
Підкоряє вершини життя.
І не плаче. Напевно, щаслива.
Рівно стукає серцебиття.
_Вона знає, що хоче у долі,
Як вдавати усміхнену жінку.
І в душі зовсім свіжі мозолі
Не показують болю відтінка.
_Вона ніжна. Тендітна. Вразлива,
Коли маску скидає вночі.
А під ліжком заховані крила
І на аркуш лягають вірші.
_Вона грає цю роль бездоганно.
Проти течії стійко несеться.
І Амури стрілятимуть марно,
Не розбити граніт її серця.
_Вона дивна. Мов клон. Неправдива.
Кожен має своє порівняння.
А насправді вона лиш людина,
Яка втратила своє кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209289
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 04.09.2010
Вузлик долі.
Сакральний лабіринт подій.
Вузлик волі.
В*язнуть крила. Тільки стій.
Вузлик рук.
Обплетені стрічками неба.
Вузлик вуст.
Лиш мить, що поєднає вічність.
Вузлик душ.
Навіки разом. Острів віри.
Ти не затягуй вузлик часу
В петлю невівельнених мрій,
В петлю із графіки сюжету,
Де нема Неба і вітрил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208562
дата надходження 30.08.2010
дата закладки 04.09.2010
Ну де ж ти, тиша світова?
Я чую шум різкий доволі!
Не знаю, вмерла чи іще жива
в моєму світі радості і болі.
Я намалюю, може, новий світ,
складу частини всі й аспекти
і через тиждень, через сотню літ
появляться нові персони і об'єкти.
І вже тоді розкритись треба,
відчути у собі мізерне почуття,
почути голос-тишу неба,
подумати чого вартує все моє життя!
НІЧОГО! Ні краплини! Де ж слова?
Усе, що є - це тиша світова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208087
дата надходження 27.08.2010
дата закладки 27.08.2010
Не хочу,
Не хочу,
Не хочу
Кохати!
Даремно,
Даремно
Літа всі
Ховати!
Пізнати,
Пізнати
На смак
Дикий біль
І серце
Сховати
В долоні
Чужій.
Не буде,
Не буде,
Не буде
Тих днів,
Коли був
Зі мною,
Коли так
Хотів
Зігріти, сховати від всіх навкруги,
Щоб сонце у серці зтопило сніги.
Твоїм ароматом щоб пахло волосся,
І очі блакитні, як квіти в колоссі.
Настане,
Настане,
Настане
Той день,
Коли вже
Не буду
Співати
Пісень,
Коли кров
Замерзне,
Закриються
Очі,
Не литиму
Більше
Я сльози
Дівочі.
І щось
Тихо-тихо
Защемить
У грудях,
Не буду
Я більше
Сміятись
На людях...
Не зможу терпіти без тебе ці муки,
Сніжинкою з неба впаду в твої руки.
01.03.2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202660
дата надходження 25.07.2010
дата закладки 05.08.2010
«Вся жизнь – игра!» - сказал Шекспир
и прямо в точку угодил.
Игра теней, игра актеров-
До боли все это знакомо.
Вся жизнь – сценарий дикой пьесы,
Финал ее нам интересен.
Начав с обмана новый день –
Мы лицемерим, словно тень,
Меняя маски каждый час –
Мы просим в центр поставить нас.
Улыбка, слезы, огорченья –
Но где же правда? – Есть сомненья?
Она у каждого своя?
Не соглашусь она одна.
Но мы привыкли жить в обмане,
Придумали игру словами,
Ответ оставим на потом,
услышав каверзный вопрос.
И так проходит год за годом,
Но все мы здесь живем под богом.
И вот, однажды сбросив маски,
Как дети будем верить в сказки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203492
дата надходження 30.07.2010
дата закладки 30.07.2010
Чотири кам*яні стіни, що не розбити головою...
Закритий вихід до труни, що була б зайнята і мною...
Суспільства, бидла, катастроф...
Мене стіна оберігає!
От за таких от всіх умов,
Мене цей вечір обіймає...
І не ввійде сюди ніхто,тут лиш себе замурувала,
Стосунки, вина і авто...
Про них ніколи б не згадала!
Цемент зруйнується колись...Причина: дощ, нещастя, міни...
І знову на пустих місцях,
Прийдеться будувати стіни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201142
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 29.07.2010
Небесный свод я вижу в мутной луже,
Чем дорожил, - того я не сберёг.
Мне завтра чёрный ангел вновь услужит…
А вот, простит ли, милосердный Бог?
И, вдруг, меня не возродишь из пепла,
Развеяться мне дав в пыли дорог, -
Ужели, будет что-то хуже пекла,
Чтоб этого я выдержать не смог?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203232
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 28.07.2010
Пам'ятаєш – ти приносиш зорі,
Поливаєш серед раю квіти,
І приходиш в сни мої прозорі.
Ти – любов. Чого тобі боліти?
Ти - завжди. Чому глухе сьогодні
Налягло і змусило мовчати,
Що кричать за нас німі безодні.
Ти – любов. Чого тобі вмирати?
Гаснути золою між золи.
Живи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202958
дата надходження 27.07.2010
дата закладки 27.07.2010
Коли живеш,
то вІрші непотрібні?
Слова від близькості,
неначе дрібнуть.
Коли цілуєш,
моЇ думки німіють,
Як виноград
поволі зріють,
щоби скотитись
гронами
з найвищих насолод.
І щось таке
заплутане, несміле,
мабуть, ще зовсім
неуміле
пульсує в мЕні
словом "ЖИТИ",
бажанням ще
навчитися Любити
Так, як ніколи ще не вміла...
Приймеш мене
таку?...
Вже списану, але
як новИй листок
ще білу
на другій стороні?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200125
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 23.07.2010
Без вигоди і моря теплих слів,
Я хочу,щоби ти мене любив,
Хочу,щоби ти вірив і терпів,
Щоб довіряв мені і завжди розумів...
Ти будеш мучитись від тих солодких днів,
А потім я у тебе сни вкраду.
Мабуть не зовсім те,чого ти так хотів??
Та що поробиш,я цим всім живу...
Чуть-чуть нахаба я і, мабуть, трішки зла.
Та все ж спокуслива ,як кава заварна,
То от коли сподобаюсь така,
Тоді й відчуєш смак мого життя...
Відчуєш щастя і драйвові відчуття,
Відчуєш все,і не лише одним бажанням.
Це ейфоричне,дуже сильне почуття.
Воно і називається КОХАННЯМ........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183174
дата надходження 11.04.2010
дата закладки 21.07.2010
Хотів я простір для думок,
але отримав тільки попіл.
Я мріяв літати до зірок
і мати крила, наче сокіл.
Хтось може скаже: "Мрійник ти...",
а хтось образить недовір'ям,
та мрії продовжують мене нести,
немов тим листям по подвір'ї
Хтось може скаже: "Схаменись...",
та сірі будні не для мене,
я хочу над ними піднестись,
щоб цілувати синє небо.
2004
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201830
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 20.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2010
По той бік правди і брехні,
Життя і смерті, й переходу
Я опинилась на межі,
Мною небаченою зроду.
По той бік світла і пітьми,
Небес, і пекла, і драбини
Я хочу бігти, а не йти,
Але не можу, - ще людина.
По той бік всього і нічого,
Всього на світі й пустоти,
Штрихами доброго і злого
Я наближаюсь до мети…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201049
дата надходження 15.07.2010
дата закладки 17.07.2010
Ти назвав мене ангелом білим,
У якого душа є криштальна.
Але ангели в небі всі вільні-
Я в твоєму полоні чекання.
Але ангели завжди щасливі
І у хмарах далеких літають.
Я злетіти у небо не в силі,
А до щастя гріхи не пускають.
Але ангели вірять в кохання,
Посилають людині надію.
Я любов потопила в стражданні
І нікому давно вже не вірю.
Я - не ангел, я ним колись була,
Рахувала зірки на світанні...
А тепер свої крила згорнула
І упала на попіл кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199982
дата надходження 08.07.2010
дата закладки 09.07.2010
Спалахнула суть життя легко і натхненно, -
Загорілось почуття тепло, щиросердно.
Заструмилася душа та й з її потічка
Полились рядки вірша плавно, наче річка.
У той світ, де снуєш Ти, я біжу невпинно,
А Зоря, із висоти, навчає невинно:
Зупини душу свою, не хвилюй даремно!
Не стій в Мрії на краю, не палай недремно!
Обережно, не впади, з бентежної вежі, -
Душі спалах остуди, - не чини пожежі...
Але я й душа без чвар, - хочемо ясніти,
Роздуваємо вдвох жар... лише б не згоріти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199714
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 07.07.2010
Чим більше слів, тим менше сну, тим більше болю...
Я намалюю світлу ніч і твою долю,
Я засміюсь жасмінно-тихими сльозами.
Скажи мені: для чого ці кордони поміж нами?
Навіщо небо заступає цей підпростір..?
Xoчa...мовчи! Ми ще не вдома, ми - лиш гості!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199103
дата надходження 03.07.2010
дата закладки 03.07.2010
Ім'я твоє до випадку додам,
отримаю усе,щоб далі жити.
Навіщо влада долі чи рокам,
якщо існуєш ТИ ,існують квіти?
У просторі бажань і їх слідів,
якщо потрібно,зупинитись вмію.
Записки в небі дивних літаків
про нас обох і чудернацьку мрію.
Картинка літа сповнена дощів,
за мить послань таких не прочитати.
Листи на небі зникли,мало слів...
ТА ТІЛЬКИ ТИ НЕ СМІЙ КОЛИСЬ ЗНИКАТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193180
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 03.07.2010
Плакав фахівець своєї справи,
Котрого любили вчителі:
«Боже незнайомий, Боже правий,
Що мені робити на землі?
Я піввіку вчився на Іуду,
Та дарма – я трохи не такий…
То ж піду під три чорти і буду
Годувати янголів з руки.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139404
дата надходження 30.07.2009
дата закладки 02.07.2010
Я ходив за обрій. Пішки. Не в забуття,
А туди, де немає «тут», і немає «там»,
І за краєм світу часто губив взуття,
І, куди приходив, там і була мета.
А тепер не ходжу... вдивляюся у вікно
Сам до себе лаюся: «Годі! Дарма! Дарма...
І не клич мене - бо я зрозумів давно,
Що немає обрію. Геть. Взагалі нема».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114879
дата надходження 02.02.2009
дата закладки 02.07.2010
Немає сенсу вчитися літати,
Коли ти так боїшся висоти.
Немає сенсу вчитися мовчати,
Коли ти так боїшся самоти.
Не має сенсу вивчення галактик,
Коли ти просто вже не бачиш зір.
Без застережень й стратегічних тактик
Ти будь зі мною мій і просто вір.
Ми навчимося бачити зірки,
В калюжах на асфальті під ногами
І просто теплим дотиком руки
Стирати страх й зливатися серцями.
Немає сенсу вірити в дива,
Коли ховаєш магію в долонях.
Ти вже не свій і я вже не своя-
І все навхрест сплелось у наших долях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198638
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 01.07.2010
Поэты русского рока
Я знаю о них не так много…
Поэты незримы и вечны,
Их песни, их сны бесконечны…
Они все летают по кругу,
Непризнаность тоже заслуга.
И в узких кругах, и в широких
Есть люди русского рока.
Есть люди, что дышат стихами,
Дыханием делятся с нами…
Их музыка не для каждого слуха,
Гитара и ночь им подруга…
Их люди ругают и любят,
Их люди хвалят и губят.
Ранимые души поэтов,
Их чувствами струны задеты…
Их струны и нас задевают,
Кто видит, тот замечает…
И жизнь в другой призме услышишь,
Проникнешься ею,
Напишешь…
И скажешь, спасибо за это
Всем русского рока поэтам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198485
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 30.06.2010
Сложный мир наш и не так уж сложно создан:
Из земного времени в другое перейду.
И потянется душа к далёким звёздам –
В этот миг я и покой, и вечность обрету.
И рассвет погаснет и закат багровый,
Стану я одной из множества земных потерь
Упадут с души моей грехов оковы:
На земле молиться будут за меня теперь.
Верю я - пройду Суд Божий и ,конечно,
Возвращусь на землю в облике уже ином.
Закружусь опять в круговороте вечном,
С благодарностью шагая по пути земном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198370
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 29.06.2010
Я розбитий, сумний, одинокий,
Наче в'язень у клітці німій,
Там, де сум огортає глибокий
Мою душу і світло у ній.
Я так хочу звільнитись скоріше
Від тих пут і кайданів страшних,
Хочу бачити світ яскравішим,
Без людців жалюгідних, тупих.
Я так хочу відкритися світу,
По життю крокувать до мети,
Не лякатись ні злоби, ні гніту,
І себе у цім світі знайти.
Ось тому відтепер і до скону
Цей девіз обираю своїм:
Стать на захисті честі закону,
Чути совість і бути живим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196711
дата надходження 20.06.2010
дата закладки 28.06.2010
Вірю, що чуттів твоїх сузір’я
Вкаже мені стежечку круту...
Я прийду травневим надвечір’ям
І духмяну косу розплету.
Ні, це дійсно я, ти помилилась –
То не вітер в хату зазира.
Я тебе давно чекаю, мила...
Крок назустріч. Крапельку добра,
Трішки ласки – більше і не треба.
Крихту віри.
Доторком долонь
Ти мені прихилиш синє небо,
Запаливши в серденьку вогонь.
І нехай тоді травневі ночі
Нас чарують пахощами снів...
Ти не віриш?
Сині мої очі
Все тобі розкажуть...
І без слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197704
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 28.06.2010
Укрий мене собою!
Моя душа тремтить.
Я так боюсь прибою!
Та час уже летить...
Об камінь б'юсь думками,
штовхає течія!
Тримай мене руками,
бо морем стану я!
Бо розбіжусь по Світу,
чи світ збіжить в мені!
Збирай мене пролиту
у себе на вікні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180478
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 26.06.2010
Отпусти свою душу,
Отпусти свои мысли,
Отвяжи свое сердце
От привычных вещей.
Стань свободным как солнце
На просторах вселенских.
Насладись той свободой.
Ты сегодня ничей.
Никому ничего ты на свете не должен.
Всех, кто должен тебе, ты конечно простил.
Ты построй себе дом на вершине высокой
И как птица влети в зачарованный мир.
В мир, в котором есть место
Самым смелым надеждам,
В мир любви и согласья,
В мир с названием жизнь.
Пролети над морями
В желаньи последнем.
И взметнувшись над всеми
За звезду зацепись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187506
дата надходження 03.05.2010
дата закладки 26.06.2010
В коси нічка заплітає
Зорі золоті,
Місяць з неба задивився
На хрести святі.
Над Дніпром на кручі Лавра
Молиться весь час,
День чи ніч – молитви линуть
В небеса за нас.
І Дніпро у шані тихо
Повз ті кручі плив,
Наче сивий дід у церкві
Голову схилив.
В тій молитві – слово щире
За наш рідний край:
Ти заблудлим людям нашим
Розум, Боже, дай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193707
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 04.06.2010
Проводжав додому милу
Аж до ранку проводжав,
Біле личко, ніжну шию,
Захмелілий, цілував.
У очах зоря ранкова,
Посміхнувшись, розцвіла,
Срібна місяця підкова
Покотилась за поля.
Соловейко про кохання
До світанку нам співав,
Я вуста твої медові,
Захмелілий, цілував.
Свіжий вітер легкокрилий
Дзеркалом води ходив,
Кучері розправив милій,
В річці хвилі розбудив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193092
дата надходження 01.06.2010
дата закладки 01.06.2010
Я - сам...и ты - сама...
Рассвет в дверях...
Я сплю одной тобою
На ногах..
Я сделал шаг от ВСЕХ -
Но ближе к НИМ
Прибился мой сомнительный успех.
Я нужен ИМ.
Ты думаешь, что любишь -
Что я твой -
Ты вечером тоскуешь
За судьбой...
Ты знаешь, что безумие моё
Тебе нужнее, чем их разум...
Где МОЁ?
Где БОЙ?
Вокруг молчат...
Твою любовь ко мне -
Они осудят...
Твою любовь ко мне -
Нам не простят...
Убьют! Повесят! Предадут огню!
В замен предложат жалкую свою....
Предай меня! -
Пойму...
Поверь - поймётся...
Живи...
Я часто видел, как смеёшься
Пока не встретишь взгляд мой...
Ну прости... Прости...Прости...
Я в памяти - с ТОБОЙ...
Но я в пути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177184
дата надходження 13.03.2010
дата закладки 30.05.2010
Є війн багато. Найстрашніша -
Війна з собою, у якій
Твій темний бік завжди сильніше.
Є вічним цей найтяжчий бій.
Ти хочеш впасти від утоми -
Триматися не в змозі більше.
Тобі фінал уже відомий -
Що не роби, лиш буде гірше.
Та не здавайсь, не відступай!
Хоч все життя ця буде битва -
У душу зла ти не впускай,
А для добра - нехай відкрита.
Тобі вже знати не важливо,
Чому цей розпочався бій.
Війна з собою... Неможливо
Угоду мирну скласти в ній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192466
дата надходження 29.05.2010
дата закладки 29.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2010
иногда случается что-то и ты живешь: свободно, легко, чувственно, искренне и беспокойно, как в предутренних снах; иногда же напротив - ничего не случается и ты живешь: спокойно, черно-бело, не тратя мир на радужные краски; иногда случаешься ты сам - в душах и жизнях других (не могу сказать "чужих") людей, ты становишься их смыслом, их болью, их случаем, их судьбой, расправляешь крылья этих, новых, ощущений и отдаешься им целиком, искренне, как самому себе, - и тогда ты тоже живешь.
иногда ты понимаешь, что слишком привязываешься к этим чужим людям и краски твоих крыльев блёкнут, теряются в отчаянности, какой-то щенячестьи твоей зависимости от них, ты не можешь, кажется, прожить и часа, чтобы не напомнить этим людям о своем существовании, невольно становишься навязчивым, противным самому себе от этой своей детской обидчивости, когда на тебя у тех, _чужих_ не находится времени.
так ты теряешь себя; теряешь живость и жизненность, становишься просто (блёклой или яркой) картинкой собственных воспоминаний; начинаешь много курить, зависеть от кофе или еще каких-нибудь предрассудков, например Ее взгляда или Его голоса, пытаешься забыться во снах и пишешь до боли одинокие, отчаянные, побитые стихи.
- я умираю?! - спросишь ты, поднимая на меня взгляд (о! этот взгляд самотнього (я не подберу слово лучше) и чуть горького от обиды ребенка!) и ломко цепляясь пальцами за рукава моих одежд, искренне надеясь, что я запомню цвет твоих глаз и, может быть, оттенок болезненной твоей улыбки - я ведь творец, я должен помнить такие нюансы, я должен вдыхать надежду в полумертвые твои губы!
[а потом ты живешь]
© Copyright: H&N, 17.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192064
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 27.05.2010
- Я хочу аби ти сприймав мене такою як я є!! ти мне розумієш?- кричала вона, що є сили… - Так я розумію – спокійно відповідав він… - Я хочу, щоб мене любили за мою душу…а не за тіло… - Добре..добре… не репитуй..так воно і є.. - ..ні все ж таки ти мене не розумієш.. - Та ж ні..чудово розумію… а тепер йди до мене… я хочу тебе… ти така гарна як розлючена… ти заспокоїшся… а завтра все буде добре… ти вдягнеш свою нову спідницю.. та туфлі на шпильках і ми підемо до моїх друзів, пам’ятаєш вони нас запрошували? - Так.. але ж ти обіцяв, що ми побудемо у двох, я навіть з роботи відпросилася… - Ну вибач котику,я знаю.. але не гарно було відмовляти … - Ну гаразд.. хай буде так.. та це буде завтра…я сьогодні залиш мене в спокої… … Вона пішла у іншу кімнату і зачинила за собою двері… дістала заховані далеко в шафу старенькі джинси та легенького светра, вдягла кросівки запхнула в кишеню МР3плеєра…і стрибнула через вікно…вони жили на першому поверсі… вона так часто робила,коли хотіла залишитись на одинці, бо лише в такі моменти вона могла бути сама собою. Ніхто не докоряв їй її зовнішнім виглядом, не тягнув в ліжко, не відвішував компліментів в адресу її сідниць… вона була вільна, вільна від усього, що їй так заважало. Вона йшла слухаючи «неправильну» музику, дивилася на зірки, думала «неправильними» думками… та вони були її, її власними, не надиктованими кимось іншим, вони народжувались сама по собі, і так само зникали… це було так цікаво.. а іноді й весело. І вона посміхалась, не тому, що так треба, а тому що Вона цього хоче. Йшла не замислюючись, що вже пізно, що через кілька хвилин він зазирне у її кімнату та побачить , що її нема і це потягне за собою ще одну сварку.. Їй було байдуже… Вона почувалась щасливою у цьому неправильному світі, її світі, в якому її ніхто не розуміє. Вона б пішла до друзів.. але в неї їх не було. Ні, звичайно була купа різних знайомих, з їх награними посмішками та обіймами, милими лицями.. в ті моменти коли їм щось було від неї потрібно… а от з справжніми друзями якось не склалося.. Та ні.. був у неї один друг.. так.. був.. вони перестали спілкуватися кілька років тому, відколи вона зустріла Його. Безглуздо все сталося… Вона вважала його просто другом… найкращим другом.. та для нього цього було не достатньо,він мирився з тим, що вона не відповідає йому взаємністю, але її закоханість в іншого стала для нього останньою краплею… Так і блукала вона нічними вулицями, не відчуваючи ні страху ні холоду. Зі сторони здавалося, що її шлях веде в нікуди, проте це не так.. було в неї одне улюблене місце – дах багатоповерхівки, недалеко від парку. Звідти було добре видно її будинок, весь від першого до останнього під’їзду. Вона навіть могла бачити як Він нервово курить на балконі в очікуванні на неї, і це її забавляло. Вона сиділа і дивилась на небо, в наушниках надривав зв’язки якийсь бард чи рокер, а вона сиділа непорушно…понурившись в свої мрії… Цього вечора було так само.. вона забігла у знайомий під’їзд, викликала ліфт, піднялась на останній поверх, звідти вверх по драбині на дах… дивно, що досі ніхто не зачинив прохід на гору, зараз мало де таке зустрінеш… але для неї це було тільки на краще… Той самий двір, те саме нічне небо… тиша… легкий шум вітру.. Чомусь його досі, ще не видно, раніше він вже стовбичив би з сигаретою , нервово курячи і чекаючи поки Вона повернеться, щоб потім нічого не розпитуючи з ображеним виглядом піти спати. Проте сьогодні його не було.. напевне, ще не відійшов від сварки та лежить ображений у вітальні – подумала вона, - от дурненький, чого він ображається, це ж не я його змушую поводитись як годиться, а не як хочеться, вдягати те, що гарно, а не те, що зручно.. робити безліч непотрібних речей коли можна обійтись і без них.. я просто хочу, щоб він сприймав мене такою яка я є, а не робив з мене ляльку на показ своїм друзям… та.. та чомусь й все одно його люблю…, вона посміхнулась іронічною посмішкою… в наушниках тим часом Земфіра співала про дівчинку з мережі, яка обов’язково зустріне своє кохання. Раніше вона завжди уявляла себе цією дівчинкою. Слова з пісні були написані наче з неї, а може для неї… Адже своє перше кохання вона зустріла саме в мережі… це була довга та романтична історія, з досить печальним кінцем.. чого слід було й очікувати, проте все це вже позаду, зараз в неї інше життя, інші турботи, інші пісні з героями яких вона вже себе не порівнює. У плеєрі змінювався трек за треком, в голові утворювались нові і нові думки.. Вона й не відчула як вже скоро наближався світанок… Він на балкон так і не вийшов, мабуть добре образився, та це і на краще, менше лишніх запитань взавтра, точніше вже сьогодні. Вона вже збиралася йти, але тут помітила, що на даху вона була не одна…не далеко від неї сидів, ще хтось, так ж понурий у навушниках і повільно кивав головою, напевно в такт музики… Хм, виявляється я не одна така – весело подумала вона, й швиденько пішла геть.. На ранок в неї була серйозна розмова з ним.. Виявилось, що він цілу ніч не спав, … прочекав її на лавці у сквері, тому вона його й не помітила… Їй стало ніяково, вперше з всі ці роки вона відчула себе винною… Винною не за те, що змусила його нервувати, не за безсонну ніч, а за те, що їй було байдуже, байдуже на все це. Він кохав її, кохав безмежно, але по своєму. Її ще дитячі розуміння про кохання кришились як шоколад в його сильних руках. Ні не подумайте.. все було чудово, можливо навіть краще ніж хотілось, проте чогось все ж таки не доставало. Він намагався зробити з неї справжню Леді, в той час коли вона була звичайним дівчиськом. Це ламало її, ламало її внутрішнє я, змушувало грати по його правилам. Їй щодня доводилось влаштовувати «вистави» з гарним «дорослим» одягом, взуттям, зачісками. Далі доламуючи себе, нищити вщент все, що від неї залишилось. А ввечері, в котрий раз тікаючи через вікно латати свою понівечену бунтарську душу, склеювати скетчем думок, зашивати підривними акордами гітар, заспокоювати текстами на пам’ять заучених пісень. І так щодня, день у день… Не дивно, що вона була такою нервово-напруженою. В останніх пів року вона знову почала плакати. З нею такого вже давно не траплялось. Раніше сльозу з неї могли вичавити лише сильний біль, та інколи болючі образи. А зараз, щоб заплакати їй варто було лише подумати про щось сумне, чи поринути сентиментальний спогад.. Вона відчувала, щось в ній змінюється. Можливо навіть на краще, вона ще не розуміла, що саме… Це було дивне відчуття. Розумом вона була готова до змін, але щось всередині неї пручалося що є сил, не даючи цим змінам повністю заволодіти нею… Постійно борсаючись між розумінням та відчуттям вона вкрай заплуталась, ця невизначеність породжувала нові істерики. Він не розумів, що з нею коїться, гадав що це звичайні приступи ПМС…і, що скоро все минеться… і він не помилявся… не про ПМС, а що минеться. Що не день вона ставала все спокійнішою та м’якшою… як пластилін. Напевне те, що було всередині витратило останні сили, і більше не могло боротися. Хоча інколи, ще були викиди агресії. Та намагання щось комусь довести, проте на це вже не зверталась увага… Він ліпив з неї те що хотів бачити в її подобі, звичайну ляльку… якою вона ніколи не мала бути… .. Вони знов посварилися, ще більше ніж учора, вона не знала як себе виправдати, а може й не хотіла цього робити. Просто мовчала і плакала… Все ж таки йому стало її шкода. Він не любив коли вона плаче. Й Вона це знала, це був майже не єдиний спосіб впливати на нього. І вона частенько ним користувалася. Так, це було не чесно з її боку, але сльози були певним вираженням самозахисту, а вона не могла не захищатися. … Врешті після довгих нотацій Він все ж підійшов першим, обійняв її. Сльози ще раз-у-раз стікали по її щічкам. Сонечко моє, куди ж ти тікаєш від мене вечорами? Я ж місця собі не знаходжу, я хвилююся за тебе… ти це розумієш? – так.. – шепотіла вона. Тоді навіщо це робити? – незнаю… ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192103
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 27.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2010
Ти думаєш,забула,що було?
І не помітила,що зник ти?
Куди?Для чого?...Всеодно.
Бо в слід тобі уже не крикну...
Не крикну.Й справді.Так і є.
І не обійму на прощання.
Колись любов ця заживе.
Та не тепер.Ще надто рано.
Чому не кличу?-Сил нема.
Нема бажання подзвонити.
Немає сил.Нехай одна.
Сльозами ж я не хочу жити.
Я не забула ні хвилини
Холодних слів і теплих рук.
Байдужість й радість-половини
Солодких днів і згірклих мук.
-Чи хочеш все вернути знову?-
Питаєш.Та не знаю я.
Минулого чи треба болю?
Й п"янкого впівночі вина?
Піду.А,може,і вернуся.
Чи вийде щось-покаже час.
Та слів я "друзів"не боюся,
Однаково засудять нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188753
дата надходження 10.05.2010
дата закладки 10.05.2010