Від неї чекали стабільність,
Вона ж – божевільна була,
Шукали навіщо покірність,
Як вільна у неї душа?
Її прикрашали суспільством,
Та гарна вона й без прикрас,
Моделлю робили у дійстві ,
Та власний у неї показ.
Вона надихала на мрії,
Та в казки не вірить цей світ,
Майбутня вона ностальгія –
Для неба яскравий зеніт
Цікавістю бавила огляд,
Та бачили в ній лиш людину –
Небесний у неї був погляд
Й приховані білії крила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209307
дата надходження 04.09.2010
дата закладки 04.09.2010
...ми могли б разом малювати ці вулиці,
впадати у всі види залежності для розради,
дивитись як місто бентежно сутулиться
й вичавлює пристрасть з достиглого авокадо.
Могли б серед ночі лякати привидів,
писати записки словами душевнохворих.
Ти б вічність на стелі холодній висидів
і лаявся б дужче в звичайних заторах.
А я б тобі вголос читала вірші спотворені-
занадто повільно,забувши про ніч і наголос.
Ти б галочки ставив навпроти вершин підкорених
і пальцем розгладжував тепло-солодку паморозь.
А вранці,прокинувшись,пили б з квіток акацій-
і кожен поспішно летів би у світ гнітючий.
Окремо чи разом на тілі холодних станцій
дивились, як вірять в життя падучі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206658
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 18.08.2010