Патрік Ліса: Вибране

Я все ще та*

нелюбимому

Я  полюбить  тебя,  увы,  не  в  силах.
И  продолжаться  этому  нельзя.
И  глаз  твоих  (кому-то,  может,  милых)
не  будут  впредь  искать  мои  глаза.

Найти  в  них  то,  что  бы  могло  зажечь
в  моей  душе  хоть  искорку  огня
я  не  смогла.  Игра  не  стоит  свеч.
Прости  меня,  ни  слова  не  роня.

Зачем  обманывать  себя?  Глупцы.
Мы  счастливей  от  этого  не  станем.
Какие  к  чёрту  мы  с  тобой  борцы?!
Себе  же  только  нервы  убиваем.

Я  не  хочу  обидеть  тебя,  друг.
Но  чувствую  вину  свою  опять,
ведь  для  тебя  не  мило  всё  вокруг.
Но  не  смогу  я  сердцу  приказать.

Попробуй,  милый,  взять  и  отпустить
мечту  наивную,  которой  ты  согрет.
Пойми,  вовек  я  не  смогу  так  жить  -  
любимой  быть,  но  не  любить  в  ответ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182138
дата надходження 06.04.2010
дата закладки 08.04.2010


little black

Приготуй…

приготуй  на  сніданок  літери  -  
цілий  том  голосних  й  пом"якшених.
розпиши  моє  тіло  квітами
із  пророцтв  безнадійно  втрачених.
цього  простору  дивні  мутації
розгадай  по  тотемних  натяках
міркувань  ілюзорні  прострації
занотуй  на  купюрних  клапотях.
толерантно  відкритій  агресії
розтлумач  правоту  постскриптуму
співіснуй  в  інфантильній  версії
семиденно-сліпого  витвору.
розтягни  горизонт  духовного
запізнілими  ретро  пільгами
зазирни  в  самоту  бездомного  -  
полотно  нас  малює  вільними...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182200
дата надходження 07.04.2010
дата закладки 07.04.2010


Я все ще та*

чомусь нічого в світі не змінилось

Чомусь  нічого  в  світі  не  змінилось.
Це  небо  все  ще  променями  вкрите.
Це  сонце  ще  світити  не  втомилось.
Лише  тобі  сьогодні  важче  жити…

Ти  більше  не  спроможна  відчувати.
І  щось  в  тобі  на  сотні  душ  розбите,
і  їх  в  одну  не  зможеш  ти  зібрати.
Ні  склеїти.  Ні  зшити.  Ні  зліпити.

Твій  подих  став  нестерпним  і  болючим.
Твої  долоні  більше  не  зігріти.
Твій  погляд  вже  не  буде  тим,  палючим.
Твоя  душа  бажає  полетіти.

Та  бути  сильною  –  віднині  твоя  роль.
Ніхто  не  в  змозі  пам’ять  твою  стерти,
адже  лише  у  тебе  є  пароль
свідомості,  яка  не  зможе  мовчки  вмерти.

І  вже  неясно,  як  життя  сприймати.
Воно  сумнівних  сенсів  набуло.
І  роль  твою  так  складно  далі  грати…
А  в  світі  все  лишилось,  як  було*

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182181
дата надходження 06.04.2010
дата закладки 07.04.2010