Василь Симоненко
“ Про поезію”
Поету, кажуть, треба знати мову
Та ще уміти вправно римувать.
Натхнення і талант – і все готово-
Слова самі піснями забринять.
То правда все, але не в тому сила.
Мені здається, що не тим вірші
У дні тяжкі серця наші палили,
Любов і зненависть будили у душі.
Бо не запалить серце точна рима,
Яку хтось вимучив за місяць чи за ніч.
Ні, інша сила, буйна, незборима,
Вогнем и пристрастю напоює ту річ.
Ні, інша сила так цілющє діє.
Словам велику надає вагу.
Бо з нею світ цвіте і молодіє,
І світло б’є крізь морок і пургу.
About poetry
They say, you should know how to rhyme
And have language skills to be a poet.
Inspiration and talent will finish your try
And words will sing songs in a moment.
Yes, everything is true, but as I think indeed
That not in this the power we can find
To light the heart on days of need
To rouse the love and hate on mind.
Cause rhyme, sprung up in suffer during month or night
Will neither burn nor light the heart.
No, other power, invincible and wild,
Waters it with strong emotions not apart.
No, the other power so well cures.
The words are full of greatest meaning.
Because with it the world’s in bloom and youth,
Through mist and blizzard light is springing.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179326
дата надходження 23.03.2010
дата закладки 03.02.2011
Я мягко бросаюсь в огонь
И мысль зарываю в песок.
Мне души шептали: «Не тронь
Себя оголтелого в срок!»
Себя оголтелого в ночь
Бросаю! Бросаю сто раз!
И где-то бессонница-дочь
Узоры рисует для нас.
Лететь мне с лучистой мечтой
По свету, по белому дню.
Мне души кричали: «Постой!
Спаси своё сердце!» - Не спас…
Я мягко бросаюсь в огонь
В немом ожидании тьмы.
С небес Кто-то держит ладонь
И памятью прошлой зимы
Мне радости письмами шлёт.
Но как же мне плыть на восход?
Душа не цветёт, не поёт…
И близок, и близок исход.
© Copyright: Антон Паланадис, 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188874
дата надходження 11.05.2010
дата закладки 11.05.2010
Зорі дивляться в душу ласкаво,
Візерунками бавляться сни.
Філіжанка духмяної кави.
І божествений присмак весни.
За вікном сяє місто вогнями.
Вітер темряву в небо жене.
Як приємно літати без тями,
Коли так ти кохаєш мене.
Зранку знову тебе я побачу,
Так шалено я цього хотів.
І все поруч закрутиться наче
Дзига наших казкових світів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180236
дата надходження 28.03.2010
дата закладки 19.04.2010