Наївність із стомлених з юності рис
зникає поволі в віршах і думках.
У творчості мить стогін серденько стис,
та з`явиться рима, вбиваючи страх.
Шукай-но деінде і волі, і слави,
тим більше життя, а коли ти поет –
тобі, знаєш сам, не дістануться лаври.
Хоч ти – переможець, хоч ти і естет.
Ти ще пам`ятаєш, як мама і тато
дивились на тебе з любов`ю і смутком.
Іще бережеш першу ніжність завзяту,
іще відчуваєш її поцілунки.
Буває, тривожиться серце заспале.
До столу ідеш, запаливши свічки,
і карти розкладені ляжуть невдало.
Та де теплий доторк чиєїсь руки?
Ти хочеш інакше? Пали свої карти.
І вірші, і серце, і душу пали,
бо в іншому світі любов – просто бартер,
А люди не знають, якими були.
Бо в іншому світі керує хтось сильний,
Тримаючи морок, сповільнює час...
А може, тебе хтось чекає? Час плине,
Шукай, доки вогник твій ясний не згас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116965
дата надходження 17.02.2009
дата закладки 13.03.2010
Оставь меня одну в остывшем пепле,
Закрой глаза от солнечных лучей…
Они остекленели и поблекли,
Их взор уже не твой, не мой. Ничей.
Улыбка ласково и нежно на устах
Тихонько, робко для тебя едва тепл́илась…
Но оступилась я. Теперь уже оставь
Меня в том парке, где я осени молилась
В твоих руках прядь золотых волос –
Единственное золото, что знал ты…
На черных крыльях ворон дождь принес,
И просто каркал, не умея плакать.
Пусть кровь моя уже совсем не та,
Похолодела под осенним ливнем…
Последний вздох на стынущих устах –
О том, что ты останешься любимым…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114773
дата надходження 02.02.2009
дата закладки 13.03.2010
Сорвав последний поцелуй, я убегу,
Оставив что-то незаметное на память,
Как капелька с потрескавшихся губ,
Что на руках твоих алеет, словно пламя.
Устав нарушен, так о чем ведется спор?
Виновны оба, а не тот, кто первый начал
Из нот и слов пытаться складывать узор.
Для нас судьба не повернулась бы иначе.
Отдав последний поцелуй, уйдешь и ты,
Закрыв глаза, чтобы не видеть миг ухода.
Почти не дышишь, чтоб последние шаги
Услышать и хранить сквозь эти годы.
Я слышу каждый шорох за спиной.
Глаза закрою тоже, чтоб украдкой
Смахнуть слезу неверною рукой.
На бусы из былых мгновений сладких.
Пусть будет этот путь, вдвоем пройденный,
Прекрасным сном, что превратился в явь;
Пускай в разбитых душах ветер стонет,
Пообещай мне никогда не забывать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130714
дата надходження 20.05.2009
дата закладки 13.03.2010
Ухожу, расплатившись листвы монетами.
Остаться негде и идти некуда...
Монеты высохнут, станут серыми –
Сущность осени, жизни, времени...
Я уйду за края горизонта.
Наша жизнь не похожа на плен,
И, чтоб это понять, надо только
(всего-то) подняться с колен.
Моя плоть превратится в землю,
А мечты станут частью неба.
А ты жизнь так прожить хотел бы?
Жаль, сейчас мне лишь звезды внемлют...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150279
дата надходження 15.10.2009
дата закладки 13.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2010
Із глибин свідомості
Чути кроки осені.
Хтось тихенько молиться...
Хтось з ногами босими.
Чуєш, вона радісна,
Як завжди, із фарбами...
Поки не награється,
І зима чекатиме.
Серце із тривогою
Стука десь, та далеко.
Де воно, знедолене?.. -
Грайся, осінь-матінко!
З листям хай з дерев літа
І в снігу холоне...
Літо котрі вже літа
Зникло крізь долоні.
В серці знову буде лід,
А навесні розтане.
Змиє сум - любові слід
Не вперше, не востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148796
дата надходження 07.10.2009
дата закладки 13.03.2010