Искры твоего голоса неоправданно...
вычурно,
Но звучат
Ты вычислил код тишины
И с тех пор нас не стало.
А бог всё крахмалил
Воротнички своих мертвых внучат,
Пел им тихие колыбельные,
Поправлял одеяльце...
Мои пальцы комкают небо песен,
Разглаживая хаос минора.
Вместе нам суждено умирать
Мифом,
солнцем в конце коридора,
Точкой в письме
И последней нотой...
Кто ты?
Я украшаю сон о тебе
Воздушными рюшами.
Послушай себя
И оставь за бортом маяки.
Под землёй тишина..
Намекни
И во имя её равнодушия,
Я тебе не подам никогда
Перемерзлой руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929547
дата надходження 31.10.2021
дата закладки 31.10.2021
Всякий, кто заурядно не мыслит
И взирает на мир прагматично,
Попытается вычислить смысл
Жизни нашей, всеобщей и личной...
Смысл жизни и птицы, и зверя
Состоит в продолжении рода...
То ли божия это затея,
Толь придумала мамка-природа...
Человеку же этого мало, -
Возомнил себя божьей зеницей...
И стремится сорвать покрывало,
Что над Вечною Тайной пылится...
Ковыряется в недрах планеты,
Губит реки, моря и озёра,
Атмосферу дырявит ракетой,
Не страшась ни огня, ни позора...
Искушаемый жаждой наживы,
Беспощадно изводит друг друга,
Жадно мечется как одержимый
По сакрально-извечному кругу...
Не обходится в мире без тризн,
Но, избегнувши помыслов низких,
Наполняй свою бренную жизнь
Обожаньем любимых и близких!
сентябрь 19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849426
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 26.09.2019
відстань близькістю не скорочується,
ти втрачаєш мене щодня
і пророчою одинокістю
компонуєш приправи зла.
я несла тобі квіти спокою
та в цім світі дощу нема...
а зима із гори високої
покотилась у холод дна.
не одна в тобі сни вигукую
і пісками пишу сліди...
збайдужіло тримаю руки я...
тільки поруч уже не ти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818168
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018
...де світло яким ніч наповнює день
де оксамит який день стелить під ноги ночі?..
я закриваю минулому монетами очі
бо я - стріла і я - мішень...
ти знаєш як кусає холодом пальці
діряве тепло кишень...
ти знаєш як ховає сивина у скронях мрії...
малюй свої секрети на стінах олівцем
і ніколи не втрачай ані віри ані надії...
не залишай крихти себе чужим
бо за кожен подих волі платиш часом...
так буває що на згарищі вчорашніх зим
проростає світло що стає і теплом
і переможним гаслом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814159
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 25.11.2018
если эволюция существует, то она, безусловно, есть движение в прошлое
человек – дерево – камень
большего не нужно помнить
мир соткан из тишины, как музыка из воображения
душесберегающий режим: дожди на полдник, завтрак и ужин
жизнь – апофеоз внезапностей, но лишь по смерти она обретает ценность
подарка
даже время может быть счастьем, остывая до уровня дымящегося кофе
темнология света: стань не началом, не итогом, а самим процессом
любящее терпеливо, ибо умеет ждать
как всякая вселенная, планета является живой, если у нее есть чему поучиться
зимние люди тем и отличаются от железных, что умеют плавать. последних топят их доспехи, щиты и копья
осень – пора безвременья, где даже лужи пестрят визитками облаков
каждый дождь есть город, затушевывая все вокруг до пределов видимости
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809119
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 09.10.2018
годиннички голосно з рук на подушки
тіні-тіні-півтіні...
рими злітають на комір
і з ними
гострі малюнки твоїх плечей
як маршрутів до міста суцілля.
я всесильна
і з смаком дощу
розчиняюсь в глибинах часу
щоб колись
одягтись у прозору форму
і жодного разу без змісту.
років десь через триста
кошеням прибитись
до воріт едему,
де ми
колишні
читаєм листи.
ти як завше
у хмарах тиші і нікотину,
а я людина
без жодних властивостей,
майже бог.
годиннички голосно з рук на подушки
тіні-тіні-півтіні...
рими злітають на комір
і з ними
під муркотіння наступності
дивимось сни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780079
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018
даже если бы я умела чувствовать
как дерево или
скамейка
то наверное вряд ли
промолчала бы
тебе что-то кроме
дождей
и гор
даже если бы мне сказали
что есть множество
дверей
планет
или гротов
где обитают
призраки
неизвестности
даже если бы мне
промолчали
что есть каюты более
глубокие
и мечты более
обширные
даже если бы
весь мир
изменился
и столетьями пошел
ко дну
если бы у меня
была
всего одна лишь
секунда на
вечность
в небе бескрайности
или океане
бездомности
если бы во мне
была
всего одна
такая секунда
я прожила
бы ее
так
и такой
обнимая тебя
каждой
случайной
дождинкой
фон: Falgar – A Woman's Touch
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779953
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018
все перепутано
и все перепутаны
как провода скрученные
узлами нас
обнажая бреши
и отмели
наказанные бестишьем
где терпение – всего лишь демон внезапности
и если один поспешил
в воронку попадают оба
иногда даже те
кто случайно придыхал мимо
но оно же дает
тот тихий
призрачный свет
что обнимает будущее
как твое молчаливое: не прячься
у вечности как у природы
свои причуды
и когда она расталкивает
время локтями
во время снегопадов
сея новую волну
бестишья
то возможно лишь затем
чтобы показать
насколько твое сердце заразительно
хотя и бестельно
постарело
за эти сны
у которых как у планет
тоже есть
бремя разложения
и когда нечто немыслимо
долго
отсутствует на своей орбите
иной раз не знаешь
стоит ли говорить
здравствуй
хотя это и неважно
как неважен сон на котором
молчу
может просто отражая
ничей-то
самый родной и
созвучный
что течет в крови
независимо
от частоты необъятий
все хотят чтобы
ими дышали
чтобы молчали в такт
принимая облик
их снов
повторяя движения в танце
будь такой как я хочу
особенно люди
хотя людей я как прежде
не очень понимаю
не понимаю их войн
их разрозненной
еще более осмысленной
жизни
что бежит от одиночества
выставляя частокол знамен
и привычек
как первобытный страх
не увидеть себя
однажды
в зеркале
хотя бояться стоило бы
вовсе не этого
потому в зеркалах мы никогда
не видим себя
но слышим сны и тех
кто их населяет
порой не ощущая вообще ничего
даже собственную
ненужность
и ты
единственный кому это нужно
хотя и люблю тебя
не за это
плача к тебе во сне
что бессмысленнее с каждой
правдой
где молчание
как и мы
не знает смысла слов
которых не знаем
приближая навсегда
секунды
может быть вовсе не нами
и не теми
в соленом порыве
зимы
но где он нас
дождался
фон: Candelabrum -The Dark Oraculum
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779032
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Поглянь, надворі скоро настане доброта
Зігріє серце світлом, тим, що сонце відмовилось дати
Я буду тебе ще у собі тримати
До вечора сьомого дня…
Знатимеш, що схилю перед тобою свою печаль
Я – ніхто з інших, таких до мене красивих
Але є в нас оця глибина
Що в душу крізь простір полине…
Сховаєш букети за плечима тишиною
Подарувавши присмак свободи в раю
Нехай буде холодно
Нехай слова знають
Як ти залишаєш в мені теплоту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777848
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 20.02.2018
обрамлена червоними стрічками
на зоряних простирадлах дивлюся майбутнє
і чую
мугикає хтось молитву
і я прощаю,
з миром і думкою забирайся геть.
по краплі мозаїку зливи,
з проміння сонячний день малюю
і знову кажу,
що чекаю тебе на своїй вершині,
де нині і завтра -
павутинна матерія часу земного
і простору,
що бачиться схилами.
тісні могили здавались порталами,
але закулісся було фальшивим.
і знала ти,
що святі не вмирають,
і була надсміливою,
і нині,
і завтра
не вдасться тому піти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776933
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Твоя пустота на дотик стала холодною
І я , наче та, що забула її одягти
Ці залишки спокою були такими важкими
Удвох ми все кинули, щоб щось у собі зберегти…
Усі ті світлини завішані шаллю
Такого чужого, неясного дня
Ми думали, світ – це така собі спадщина
Де є вихід сонцю, де сходить фінальна зоря…
Нечуваним мороком згасла надія
Про те, що ти звеш «доброта»
Ховалися душі в нічне божевілля
Де вже не відчути тепла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776852
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
когда немые голоса слишком
далеки
и дожди забывают
о невесомости
когда вокруг ни
облака
и жизнь как минное поле
с выбоинами
утрат
слушай это
дыхание
в нем совиные ночи
и песни кельтов
степи и мустанги
водопойные
дебри
цветущие бликами
как луна
в нечесаной гриве
волн
носи его в
небудни
и предпраздники
одевай
как любовь
со всей незримостью
которая всегда
навевая
зимы
множеством
крон
фон: Andy Stott - Numb
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773816
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 04.02.2018
настане день і ти створиш паперового ідола,
шкіра тонка витримає натиск,
розчулиться тонкими порізами і зацвіте.
ніде тобі місця нема
і тебе не схопити за комір у жоднім із місць.
олівцем виводиш контури тіні,
очі псевдоєдині за ширмою волосся жінки,
яку так незграбно любив.
день номер вісім
межею у списках "ще трохи і мертвих".
ти надто відвертий для світу
покинутих і святих.
лихо залатане спогадом вічності,
річкою падаєш в море розхитаних снів
і без слів не готуєш свій кавовий розчин.
я від тиші твоєї руйнуюсь на скельця,
на сотні шматочків,
що складуться невдовзі в обличчя,
якому молитись без сил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773975
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
за окном просто протекает улица.
темпа ее не унять...
нам бы скорее понять,
что все обязательно сбудется...
если будет кому нас обнять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772672
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 27.01.2018
відібрала тебе у снів
і більше не чула пісні,
і більше не чула слова -
я все віддала.
за тебе.
________
залишила тебе собі,
забула всі наші пісні
та не забула слова -
все тобі віддала -
так треба.
___
нікого немає.
він більше нічого не має.
і знову...
моє - не збулося.
[i]твоїми ходила стежками,
твоїми хворіла думками.[/i]
здалося...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755515
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Кода в отставку уходил Ли Эр –
туда, где закат раздувал свечу,
начальник стражи сказал: «Теперь
кто останется в царстве Чу?»
И вот там, у ночных городских ворот,
Учитель, который почти ушел,
ему оставил свой старый блокнот –
весь в пятнах туши затертый шелк.
Над каждым из нас зажжена звезда,
и каждый верит в свою звезду.
Когда ты будешь уходить навсегда,
оставь хоть что-то на блокпосту.
[b]2017
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714578
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 27.01.2017
вдруг, где-то внутри родилось огрубление
и звенья души рассыпаются звонко -
от этого только одно исцеление -
[b]объятие родного ребенка![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714603
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Поволі, мій друже, чи встигну я все ж за тобою?
На дюйм не наближусь - чи я зрозумію тебе?
Тону я безмежно, у кожному твому рядочку
У віршах, яких я знаходжу щось зовсім своє...
Поволі, мій друже, згубилась - й немає покути...
Куди мені йти, коли північ зірвалась на крик?
Рятують вже вкотре мене твої стомлені руки
А як мені далі, коли біль лиш трішки поник?
Поволі, мій друже, душа просить спокою й віри:
Що ми ще зустрінемось - такі надто різні й чужі...
Картаю себе, що не вмію тебе не любити...
Поволі, мій рідний - бо серце німе в тишині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713484
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 23.01.2017
она девочка - солнце, девочка - воздух,
девочка тобою забытого мира,
в котором тебя никогда не любила
весна...
она девочка пения до изнеможения,
девочка счастье подарит кому-то,
в твоем, ибо, мире она, почему-то,
одна...
___
она девочка ночи преданна очень,
девочка с твоего прошедшего мира,
в котором тебя
никогда
и
не
было...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713669
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Бывает так - ночь не берет в объятья,
А сбрасывает тело со счетов….
…Так, не оставив сил для плотской страсти,
Терзает душу фестиваль грехов...
***
- Давай в субботу?
- Выходной... мне не подходит.
- Быть может, вторник?
- Не смогу.
- Когда?
- В четверг...
Пришел четверг, и, убаюкав гордость,
Испепеленные жарой до самых недр,
Уснули на полу, взмывая в космос…
Вдвоем познали всю неосторожность
Взаимного затмения планет...
***
И, засыпая, улыбалась сердцем -
Истома колыбельную поет...
Но он не спал - упрям! И, сидя в кресле,
Смотрел [b]в[/b] нее, курил: [i]"А вдруг соврет?"[/i]
***
Все закончится быстро
Хоть покажется, что невзначай,
Но спланирован [i]им[/i]
Каждый выход в знакомые двери.
Лето в осень нырнет -
Не держись за сезон,… не прощай.
Дерзко - близость в сундук
И на дно. С октября… до апреля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672032
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
ось так просто
я припиняю гортати пошту
і ти приходиш листом із дому
ти ставиш кому
поруч із крапкою мякотілою
і як не хотіла я малювати
герби ностальгії-
усе ж підкоряюсь
мистецтво у дії
то натяк на старість
ти знаєш...
так просто
я до блиску муштрую посуд
та варто тобі промовчати "досить"
як я кудись починаю у гніві бігти
сюди чи звідти?
повз діти простоголосі
і їх мені не зігріти.
цей холод наскрізний
й суттєвий
так пізно питати
де ви
так пізно і просто
я припиняю гортати пошту
і ти приходиш додому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665611
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016
куда летишь ты, безумный мир, поклоняющийся силе?
скользя по орбитам раздорожья,
веришь ты увесистой тяге земли, грозовому
могуществу неба, устремляя взор свой
в даль, ища ее черты
среди которых одна, как песчинка -
самая обычная, каких может быть множество:
лист, перышко,
снежинка, тишина, висящая в воздухе
то, чему ни от кого ничего не нужно,
что всегда в тени, в стороне
от больших дорог и чьих-то орбит,
неприметное,
как самый обычный булыжник,
мимо которого проходишь каждый день
простое и неузнанное, что старается быть
как можно незаметней, словно чего-то стыдясь
безликое, почти бесплотное, что почти не существует,
чей смысл - просто быть,
и может в этом почти – твой шанс на возрождение?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663122
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016
втриматись на вершині трикутного моря,
гойдати випадок на ліанах смутку
щоб одного осіннього повтору
відірвати відбиток себе від землі,
струсити мовчання чорне
й повільно нести сподівань заліззя.
на репризі ти
як на порозі
їдкою візією пробиваєшся у кімнату
аби на стелі писати
безкінечні тексти
аби мені їх читати
замість молитви і битви
за твою середньовічну увагу.
загубленим стягом увінчати наш простір,
так просто
приправити час кавою загустілою
щоб тобі захотілось розсипати всі слова,
які заніміли в чужому горі...
щоб тобі захотілося царювати
на вершині цього трикутного моря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648319
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
- В кого стріляєш ти , людино ?
У поле , в річку , в деревину ?
Ти помилуйся і подбай ,
щоб розцвітав зелений гай .
- В кого стріляєш ти , людино ?
У землю - матінку єдину ?
Вона ж для тебе розцвіла .
Ти збив пелюстки -
і нема ...
- В кого стріляєш ти , людино ?
Стріляєш в жінку і дитину ?!
Ген пташка вчить пташат літати .
Бджолі для кого мед збирати ?
То ціль в житті твоя така ?
"Не вбий ! " -
є заповідь свята .
- Запам ' ятай !
Якщо стріляєш -
тим пострілом
себе вбиваєш !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638067
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016
звезды ли толпятся
созывая
свои хороводы
или это ты
обретая новую глубину
шлешь свои позывные
отродясь неузнан
но все так же
надеясь
что кто-нибудь однажды
поймает
хотя бы всплеск
прошлого
твоего дыхания
встающий рассветной гладью
кораблей – городов
трепещущих в лучах
наспех распахнутых глаз
и окон
я могла бы рассказать о самых тайных
твоих рудниках
но ты опять меня перебиваешь
светом
ну зачем скажи ты так хочешь
быть нужным
абсолютно
не нуждающемуся в тебе миру
где ты навсегда
лишняя деталь
в механизме не знающем
истины
одна из множеств безликих
проекций
самых весомых ее бездоказательств
в
и без того перенасыщенной
мозаике
веков
сотканной из молекул
боли
и столь же неотвратимых
гормонов счастья
где даже мысли
имеют свойство повторяться
как припев
никем не озвученной
песни
что плывет набатом
излучая невидимые волны
одиночеств
веками не тронутых ничьей
ладонью
может оттого они так
космично мерцают
пропуская сквозь себя
все
как нечто встречая
вторжение
в результате становится
прозрачным
и в этом наше с тобой родство
ведь тебя нет чаще чем
тебя нет
или это время так
кричит
о своем одиночестве в мире
где ему не находится
аналогов
даже среди
обитателей небес и морей
оттого многим так хочется жить
в нем
неузнанным
прозрачностью стекла и воды
затмевающей все
свойством своего вседушия
скажи мне брат медуз
или эта способность светить
в темноте
свойственна лишь медузам и звездам
оставляющим ожоги
на коже или в душе
и чем ярче вспышка
тем острее боль
потому
мне порой кажется
что медузы вовсе не умеют говорить
но создают взблески
которые особенно видно
сверху
эти маяки одиночеств
перекликающиеся друг с другом
потому что нет силы
способной так объединять
и роднить
расы
поголовья
вселенные
галактики
в их расщепляющем души
безвременьи
что и по те стороны реальностей
сохраняет свойство
обжигать не касаясь
и светить
…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638029
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016
как бриз над небом пылающей аттики
воспоминанья твои
я вижу того кто приходит
/как мертвые знают/
без веры и…
в калейдоскопе стеклышек
веснусчатый как искренняя ложь
бросаю тебя как монетку -
каким ребром сегодня упадешь?
вафельной крошкой выпадешь
или
архитектурой тоски
в профиль провозглашающей
мир и рим
есть в тебе что-то вещее
от скрипа в ночи половиц
и вечность спустя
останешься выходцем тех границ
глядящих из зелени мира
чудовищ в раме окна
так приникают к..
и бьют зеркала
пахнет таежной хвоей
веснусчатый непокой
родиной или забытой чужбиной
входи любой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638023
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Ти серце моє стис в своїй руці
Милуєшся, а соромно мені,
Що не знаходжу у собі вогня
Щоб так як ти голубити буття.
О, ніжний мій!
Торкнувся лиш плеча,
А я піднесла душу в небеса
Чи то любов мене так потрясла
Чи в кожнім слові чую я життя.
Мій рідний!
Всюди - тільки ми.
Сьогодні ти читав мені вірші,
А ранком заплітав мою косу.
Я марю, любий...
Ні!!!
Я, мабуть сплю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637377
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 21.01.2016
разные боги у нас – говоришь…
не мне – в пустоту –
оттого ему верю:
когда ты (не зная), шелестишь на ветру -
осенью, проникающей в двери
во всю бесприветность – как ноты во мгле, -
в щербатые,
в лунные, как снов ожерелья:
когда ты (бессонный), говоришь обо мне,
вставая отчаяньем у самой последней
игрушкой, хранящей раздор чердака,
и темень его,
что за стенами дышит -
неведомо чьими…так гуляет строка
во всю безэтажность обмолвленной крыши
и ветер шумит словно море – в снегах,
звериными шкурами грея,
и даже -
в прореху на первых твоих этажах
чердачные дуют пейзажи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637081
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
сни перебиті вітрами,
наосліп будуються ролі
як храми,
а потім руйнуються
і їх не шкода.
холодна вода прокидання,
неначе востаннє кудись
з усіх сил,
мило
чи ні
уста блискітково-багряні
сміливістю в очі чужі.
злітаю з вершин-
мовчу і мовчувимовляю,
я знаю про смерті далеких,
їх вірші
і їх самоту,
я маю із ними єдину мету,
тому й не прийду
хоч якби мене не чекав.
збіговисько ґав
і холодна вечеря,
зачинені двері
хоч якби мій дім не шукав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626133
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015
як передбачити траєкторію ніжності що вдаряє прямісінько в груди з точністю боксерського кулака?
репається по швах темрява ніби кокон розрізаний крилами махаона
я б обіймала тебе словами але ж ти не віриш в слова
і тому кожному хто бодай заїкнеться про
наступаєш на горло..
тут мала би бути пауза у якій я б відважила тобі крихту солі на кінчику язика
але хочеться просто врешті-решт видихнути і уткнутися носом в твою ключицю
моя провина не спить і повільно підступає до серця ніби іржа
вибач вибач..
ця линва занадто тонка щоб одночасно удвох зберігати баланс та відстань поміж
коли дійшли вже рівно до середини прірви
якщо хочеш - біжи! затуляй долонями очі немовби маленький хлопчик
у піжмурках..
але так ти ніколи не зрозумієш
як може плавитись свічка від кохання до сірника
хоч той спалює її серцевину..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623755
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
усі землетруси тайфуни цунамі в мені від небезпечного надлишку спокою
так крапле дощ до забутої склянки на столику літньої ресторації
крапле крапле і з краплиною кожною
тонкому тендітному склу натиск води втримати усе важче..
варто було прикріпити на серце табличку із надписом - стороннім вхід заборонено
строго виключно безвинятково за запрошенням
якщо постійно тримати обійми назустріч ніби пелюстки розгорнутими
є імовірність що тебе наче квітку розтопчуть..
але
учорашня байдужість по собі залишає лише спорожніле тіло немов повиймали із шафи одяг
і тріскає шкіра на нижній губі від бажання відчути
який же на дотик
цей голос
коли не говорить нічого..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623047
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 23.11.2015
Оце й усе, що я тобі залишу:
Солодкий трунок суміші із днів,
Веселий сміх й, водночас потойбічну тишу .
А що ж ти зможеш залишить мені?
Свій рідний запах на твоїй подушці ,
Поличку в шафі, фото на стіні.
Ще спогади про літні дні задушні,
А ще забуте серце у тюрмі.
А я тобі іще залишу літо,
Залишу ночі, вечори і дні.
Залишу тобі все : себе і квіти.
А що ж ти можеш залишить мені?
Залиш себе , залиш мені до скону.
Залиш цілунок свій шалений на мені.
Залиш себе, усунь всі перепони.
Ну я ж змогла себе лишить тобі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622663
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
на скільки нас вистачить хапатись за кисень ламаючи пальці?
дощ поглинув це місто не виплюнувши ані кісточки
і ти пливеш неначе медуза з кожним кроком все більше загрузаючи підборами ув асфальті
промокла до ниточки..
і здається що далі - тільки вологі зіниці зонтів
що кліпають кліпають і розплющуються широко в небо
якщо в легенях занадто багато піску та води
як дістатися берега?
люди забувають про нас проходячи повз комірці піднімають по вуха
і найліпше у цьому те що ми їх також забуваєм навзаєм
але ніч знову і знову малюватиме тінь і наче стрілку прокрутить
довкола його зап'ястя..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593142
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 16.07.2015
про що говорити нам як простір безжально звузиться рівно до розмірів шкільної лінійки ніби здавлений поміж ключицями?
про мого Василя Семеновича чи про твого Івана Павловича?
троянди в моїй долоні все глибше вгризаються в пальці
щоразу коли хочу тебе торкнутися
але не торкаюся..
твоя звичка всміхатися й мружитись завше як тільки забуду слова
посміхатися й мружитись мружитись і посміхатися
так ніби не рветься по шву ця пауза шовкова тонка
так ніби не тріскає нитка
ледве стримуючи останній ґудзик..
поза яким вже обертається заіржавлений ключ у замковій щілині
хтось гупає у двері плечима намагаючись зірвати завіси
але коли врешті-решт їх відчинять -
пломенітимуть тільки троянди
на підлозі розсипані..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593336
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 16.07.2015
тайна, обросшая временем -
это высота гор.
когда на ощупь понимаешь небо,
радуясь отшельнику-дождю
и шепотом повторяешь:
"будьте счастливы!",
а они не спешат уходить,
разыгрывая твоё пространство
в игре на костях.
откуда им знать,
что под кожей гор
дрожит твоё тихое имя?
ведь тайна, обросшая временем -
это туманность гор
когда солнце небрежной походкой
разбивает стеклышки чуда.
здравствуй,
я твой тайный Иуда
и значит
нам можно под кожей расти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566047
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 13.03.2015
я живу у високій башті із книг,
що колись малювала тобі на клаптях.
я вбираюся в сукню
й блукаю між тих,
хто не вірить у власне щастя.
я пишу тобі довгі й вечірні листи,
що часами не мають відтінку подяки.
я сьогодні не якір,-
летять кораблі
у моря ще дитячого страху.
ти лунаєш ще дужче
у тиші морській
щоб не вірилось в далеч
і сумнів.
дні коралями падають
в келих пустий,
що я випила швидко й бездумно.
моя башта холодна й німа,
в ній труюся чужими місцями.
тут є все
й геть нічого нема,
чи буває таке,
мамо?
я живу у високій башті із книг,
що колись малювала тобі на клаптях.
я вбираюся в сукню
й блукаю між тих,
хто не вірить у власне щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565110
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 10.03.2015
майже приручені березнем
прапори на гілках відстані
домівки і смерті.
в тиші лунають відступи:
відступи від свого терпіння,
розчищай собі шлях до маяків.
хто посмів
твій спокій тримати за гриву
коли кружальця дотику
розчинялись у воді?
цукор малює спогад на дні
високі мури і білі сукні
і ким би не марилась ця осінь
тобі,
викарбовуй на долоні із левом
герби,
приручаючи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564874
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015
Схолонуло,
Чуєш холодно,
Серце торкається дна океанів,
Серце кита,
Серце північних сяйв, полюсів...
Ти прийдеш знову,
Розстелиш своє покривало,
Сплетене з різних куточків світу/мрій/пароплавів,
Морем вкриєшся,
Розіллєш по столі спогади,
Власні звершення розіб'ються кружками в стіну,
Кров стікає лишками чорних напоїв,
Стіни плачуть від болю.
Хто допоможе тобі мій герою?!
Так березень по під'їздам/підвалам шукає притулку,
Чекає підсніжників і канапатих дівчат,
Горить твоє море, зсихається і зникає,
А ти у нього далі вертаєшся
...
минуле|назад
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564257
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 05.03.2015
когда то ты говорил мне что я
мастер прощаний но это скорее твоя черта
указывать на черту и подводить к ней
вслед за стихом
потому ли что искусство /смерти/
развивается линейно всегда отталкиваясь от
и в отличие от жизни не терпит
тавтологии
где прощай торопится сказать
оттого что уже скучает по здравствуй
которое в лучшем случае наступит только завтра
и эту тоску
могут подвести лишь стихи
как зеркало запотевшее от выдоха
что стекает каплями в вечном круговороте
и в этом я твоя
/жизнь/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549861
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 09.01.2015
плачеш блискітками свята,
декларуєш сум ніби
без цього не відчинити новий тиждень.
ти ж десь таки є,
з бульбашок сну майструєш сніговиків,
біліших за поле чужого ока
і йдеш усьому сущому тихо
і впевнено наперекір,-
вмирати вже зараз не вчишся.
начищена шкіра твоїх чобітків,
кроки падають вниз кришталем,-
день
він щоразу інакший,
нізащо не плакати блисками свят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549809
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015
Почему при слове великое невольно устремляется взор вверх и поверх?
Почему не приходит ему мысль о том, чтобы глянуть вниз, по сторонам?
Как дерево сильно корнями - час бесценен секундой.
Есть вдохновение взлета, а есть – падения.
Даже те из него, чья родина – птицы, кого вы именуете альбатросами духа.
Те, что, встречаясь, ощупывают друг друга своими антеннками,
забывая о панцире, пока одна не вонзится в голову другого,
в результате чего беременеют оба.
Или просто планета стареет и ветряные мельницы пространства
недостаточно опыляются временем?
Но устала отнюдь не она. Устал человек, изнемогающий
от утраченного взгляда, который однажды придет и скажет:
суть орла – в улитке.
http://www.youtube.com/watch?v=BEva0pT9ndg&feature=player_embedded
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546687
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014
погруддя забрискані пилом
у день
коли прощаючись з тілом
ти радо стаєш камінням
і забуваєш навмисно дихати.
дати через дефіс
як приз за таке терпіння.
бідна моя дитина
мені ж бо відомі усі шляхи.
ліжечко твоє досі сонне
над ним не мовчать ікони
й промінням муркочуть роки.
навіщо тобі погруддя?
коли нас обох не буде
залишиться тільки пил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545420
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 22.12.2014
воздух пахнет потерями
или это сама потеря пахнет воздухом
разбиваясь о время город
что живет помимо
нас
в каменоломнях сознания
как эхо в лабиринте
преумножаясь с каждым
невзначай оброненным взглядом
витрин и фасадов
кричащих о своей несостоятельности
вопросу
ответ на который вряд ли
услышишь
даже признавшись себе в том
что ты никогда не был
камнем
но всегда был тем
что его размывает
разламывая на цивилизации
или что их там в себе
содержит
растворяя чувства в слезах
из остаточных воспоминаний
о будущем
стекающих ручьями
в периоды наводнений
уносящих жизнь миллионов
мыслей
не сладивших с океаном
твоей свободы
вос/принимающих как данность
желание быть этим городом
без стен
не думая о последствиях
чьих-то живых или мертвых
взглядов и судеб
фатальная не/зависимость
где никто никогда не просил меня остаться
даже на секунду
может именно поэтому
я остаюсь
потому что иначе не могу
дышать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545429
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 22.12.2014
По роду и виду - деталь - не сложна.
Но если подкрасться фронтально.
То в каше мишеней деталь, лишь, важна,
Неся свой прицел фатально.
По сути и стилю - масштаб - не предел.
Но коль размозжиться в атом.
Масштабность предельно отыщет удел
В курке спусковом нажатом.
В деталях масштаба затерян привет,
Мной сосланный в Душу Сибири.
В масштабе деталям положен рассвет
И мирные ядра-гири.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536258
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014
колись надломлена гілочка трепету
опинилась в твоїй зашкарублій долоні.
ти розтинав спокоєм дзвони
і з нудьги вони як один замовкали.
сповнювались відстанню келихи
і пастельні бенкетні зали,
що прибрались у ніч геть безкраю
наче ти
в мій безглуздий сценарій.
я знаю,
що смерть то лише
мультиплікація
без надмірних фарб.
маєш рацію,
бити треба коли того не чекають,
збирати зграї
черствих обіцянок
і цілити прямісінько у серцевий м'яз.
так, щоб той хто у тебе повірив,
в болоті терпіння зав'яз
і собі відвернувся.
жоден з нас все ж не мусить
щоразу благати
останній
раз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532619
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 27.10.2014
Слова - сміття,
Насправді мій єдиний знак - хлопчик для серцебиття. К. Сальцова
Ця ніч ще пахне осінню, небо ховає за рогом своє кострубате тіло,
Ти ще повинен, розставити/скласти пазли власних ідей,
Разом ми плачем/платим/розплачуємось,
Разом жити збираємось, разом вмирати,
Ходити по магазинам, вибирати сукні/квіти друзям/знайомим - нікому.
Першу осінь не пам'ятаю, та й про останню не буду,
А в тебе їх скільки живе у грудях,
Скільки розстріляно намертво,
Скільки разів сиділа за ґратами, стільки ще
Про що іще?
Про що говорити, коли усе сказано словами/сміттям,
Але ж ти знаєш, що кожне слово, корицею з медом, надто солодко для живих, байдуже тим хто не ховає обличчя за масками,
Хто взагалі не живе.
Що ті слова? Що вони для поета/для тебе?
З вуст на папір, а той в золото на тисячу літ
Хто ще згадає про них,
Хто назве вулиці в нашу честь,
Що імена, що слова?
Осінь не молода, розкидала себе серед вересня і листопаду,
Хто вона?
Їх пройшло вже чимало, і далі проходити будуть
Скільки ж їх,
Як не пам'ятали, так і забудем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532036
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014
Все що я досі настигла, настигало мене,
І пробачити б себе за всі свої втоми,
Всі свої зими обміняти на серпневі останні дні,
/десь в середині, в ньому ми торкались повітря легенями/
Засипати всі свої спогади заваркою дешевого чаю,
Надто чорного і надто брудного по асфальті розлити,
Він досі тримає ноги мої у своїм полоні,
/твої маршрути завжди мають ціль, хоча ти досі нікуди не їздив/
Я не перестала писати, та кожне слово плете в голові павутиння,
Я би слухала ніч, хоча її музика потребує зрілості,
Натомість частіше за все вона сльози лила по нашим долоням
/а твої завжди літери - оскома в моїй голові/
Я дорогами, небом, фрешами різних кав'ярень,
Вибиваю в зіницях повзуче життя людей, міст та вулиць,
Намагаюсь посидіти там де нікого немає - є всі
/а ти досі шукаєш місто, посеред зірок, де крім твоїх думок немає нічого/
Все проходить повз ліхтарі довгих шосе,
До неба лишається декілька десятків годин і стакан молока,
Все що годиться тепер, поїсть міль і зіпсує іржа,
Моєму паперу так важко сприймати слово за словом
І вмирають вони, без виключень і перебору
/в намальванім морі не можливо дістатись до дна/
Ми стоїм у своїх упередженнях, де сонце робить з води кип'яток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514561
дата надходження 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014
...мені б дорікнути самій собі що маю занадто мало волі
бо ж спіткнувшись не завжди падають...
занурюєш руки по лікті в до болю знайомий голос
як все таки добре що десь там тебе згадують...
і навіть якщо заледве зводишся на ноги
клята тріщина неба лоскоче п'яти
я б могла повірити в долю
я б могла...
тіла проростуть навесні травою
по якій щасливі бігатимуть діти
ця епоха невинної крові й застою
примушує серце маліти...
бо кожне переживання в тобі підстуне мов метастази
обіймай обіймай свою біль і дякуй
що почуваєшся живим кожного разу
коли в тобі вона проростає червоним маком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513429
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014
швидкість вплітає в мене електрострічки
аби світилась на відстані принаймні століття
ліхтариком "Спокій праворуч. Відчинено"
подорожні не від світу цього ніколи не гукають на допомогу,
заради бога, не верзи усіх цих будьласкаідякую,
все одно цей дім занадто спільний і бездахий
щоб пити в ньому мікстури пробачень щосну.
поглянь, я пливу так розлючено крилами,
цяти сонечка татуйовані на спині.
спантеличено запросила би,
але віриш, не знаю куди.
старість моя не просить води,
спрагою розбиває небесні склянки.
швидкість смакує нас майже зрілих,
доброго
доброго
доброго
ранку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507151
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 24.06.2014
колекціоную зразки твоїх поглядів фотографії смутку
найцінніше залишаю собі усе інше - на продаж
вірші - це ще один спосіб вийняти душу
не знімаючи одяг..
сердишся значить втрапила у твій слід іще теплий по-весняному ніжний
злість то найкраще свідоцтво чуттєвої справжности
а от байдужість гірша за смерть -
тут вже нічим не зарадиш..
звертаюсь до тебе з шанобою - ім'я та по батькові
стіна - найміцніший міст від тіла до тіла
бо тільки запеклі вороги
стають нерозлучними коханцями..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506865
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
...скидай свій спокій у прірву
наче одіж яка до дірок зношена
багряні пожежі осені сняться щоночі сліпим
і лягає під ноги небо наче трава скошена
бо що таке час?..
тільки відстань яка до кінця не пройдена ніким...
вростай у спокусу свого серця корінням голосу
повзи змією крізь тінь чужого тепла
йди по кладці вірності що тонша від волосу
люби так як вміє любити земля...
і не буде тобі смутку витканого із неволі розуму
бо скажеш і розійдеться перед тобою річка...
обом треба перш за все простору
в одному ліжку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506343
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Чавунним пеклом посланий мені.
До тла спаливши сновидінь палітри,
Катуєш душу ти морозним вітром,
Пророчиш смерть моїй крихкій весні.
Сталеві очі, ріжучи думки,
Палають демонічними вогнями.
Роки згорають, здаючись лиш днями,
Мене заплутав в сірі сторінки…
Густою кров’ю спинений експрес
У мою підсвідому надреальність,
Бо ти – єдино правильна фатальність –
Убив весь біль, посіявши гротеск.
Убивця. В димі знищених надій
Ти став Пилатом для вогких ілюзій.
Тебе болить. Благай! Молися музі!
Моє життя – недуг хронічний твій.
Тепер лише вдихаючи гріхи,
У жертви ти проситимеш прощення,
У мого ніжно-теплого натхнення,
Впокоїш душу в темряві глухій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504245
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 09.06.2014
зимнего вечера мерцает овал
в медоносном потоке сирени
нужно ли знать кто нас срифмовал
и в каком стихотворении
в зеркало ночи глядит тишина
словно ищет подобие
тычется в граненость стекла
крутобедрое и твердолобое
и преломляясь на выдохе том
льется как боль из раны
в тихое слово
волны обертон
в заиндевевшей раме
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503476
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 05.06.2014
...зимове тихе тепло змінюєш на холодні та людні автостанції
і що ти знаходиш у вічних дорогах свого серця?..
достатньо сантиметру шкіри щоб тримати дистанцію
щоб плекаючи днями втому залишати її за дверима
так проявляючи неабияку вдячність...
часом хочеш комами розділити слова
та не знайшовши їх мовчки продовжуєш жити
весною під твоїми ногами вкотре народжується трава
щоб восени ти міг її запалити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499216
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014
Когда-нибудь это закончится:
золото, нефть, бриллианты;
земля наша донельзя скорчится,
исчезнут людские таланты.
Со временем всё истощится –
в этом ведь суть диалектики.
Поэтому вот лечиться
не хочется мне диабетику,
которого язва замучила,
и аритмия съедает.
Давно не мужчина, а чучело,
что сам самого пугает.
И одновременно – пугало! –
пугает своё окружение,
защищая довольно путано
для них диковатое мнение,
что слушать врачей мне не надо,
тем более диетологов,
ведь лично не буду рад я
смотреть на строчки некрологов,
читать в них со смехом причины,
найденные мудрецами
сегодняшней медицины
индивидуальной драмы
субъекта, уставшего слушать
мудрые их советы
и не переставшего кушать
селёдку и конфеты,
острое и шоколадки,
харчо и отбивные.
Нельзя диабетику сладкое,
кишки к тому ж не стальные?
Зато вот у этого чучела
никто не забрал иронию.
Она ему не наскучила
и служит защитной бронёю.
А так же большой утехой
от всех его недомоганий,
является смыслом успеха
того, что ещё не за гранью.
И он не читает реляций
в собственном некрологе
под гром несусветных оваций
и песнопений о Боге.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498978
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014
...усе що ти міг би втратити - втрачено
відлига прийшла раптово і непомітно
як добре що можна все ще чути та бачити
як крізь пальці сиплеться пісок та світло
тут тобі сниться спокій що має лице Богородиці
і не було нічого ріднішого за ці муки
а час наточує терпіння немов ножиці
а потім ріже ними думки та руки...
сніг ляже на плечі мов руки жіночі
скислим молоком із очей проллється відчай
живи забувши про календар неначе це звичай
адже час - найпотаємніший та найхитріший слідчий...
повітря що навколо нас живе своїм особистим простором
води дощу омивають йому очі
як хочеться часом бути комусь докором
ще й досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494476
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014
небо твоей благодарности не знает границ
оттого в нем легко заблудиться
и тяжело дышать
утрачивая в себе уверенность
в неповторении чуда
что детской рукой рисовала
под тяжестью тишины
нависавшей надо мною гроздьями
безымянных плодов
желающих быть узнанными
наощупь
в потемках сознания
доброта
единственная музыка
которая не нуждается в нотах
щедрость осени что не может не дать
и не о чем просить ей
кроме исполнения чужих страхов
где встречаются лицом к лицу
небо и горы
извечные как декабрь и март
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490572
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Із сердець, зимового шалю, шарму весни, зупинитись на мить
Ти правий
Ти перший
Бій завжди можна завершити
...нема в тобі спокою, доки хтось спить на твоїх колінах,
Так ти перетворюєшся на людину, коли міцно тримаєш мене за плечі,
Коли все співзвучно з твоїми думками, все знає собі ціну,
Відповідає за себе, говорить з собою частіше ніж відкривається рот,
Й ці вуста огортає слово...нам з тобою не вперше в мовчанні шукати істини,
Вивертати серцевину з середини, щоб бачити
Що ж може приховувати те, в чому стільки правди й справедливості,
Чесноти й відданості...що у середині того, що покрите золотом?!
Частіше за все, не хочеться шукати провину в тому хто винний,
Чекати слушного часу аби розкрити вбивство якогось із почуттів,
А потім розгорнувши битву, стояти лише на своєму, а вигравши заливати сльозами стопи.
Хто проти? Хто перший в протистоянні з тими хто завжди виграє,
Хто завжди досягає свого, більше брехні й лицемірства, більше фальшивого одягу,
Хто стане на захист просто одного слова?
Коли між нами немає ножів біля шиї,
Коли все на довірі...лише на слові.
Бо коли ти смієшся чи плачеш, я сміюся і плачу разом з тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488595
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014
- Роздягайся, - це те слово, від якого в мене з дитинства пересихає у роті і терпне тіло. Вперше я його почула від свого батька, коли мені ще не виповнилось п’яти років, - мати померла очікувано, довго, але безнадійно тримаючи двобій із хворобою: в неї був рак грудей. Пізніше я зрозуміла, що хворобу можна було зупинити, якби вчасно провели операційне втручання, але мати була однією з тих жінок, які вперто думають, що нестача грудей, тим більше однієї з них, зробить їх якщо не виродками, то мужоподібними. Небажаними. Краса переважила на терезах здоров’я, а згодом не стало і терезів.
Не знаю, чи вмовляв мій батько зробити операцію, все одно те, певно, було марною справою: жінки інколи так само невблаганні щодо своїх принципів, як і чоловіки, якщо не більше. Але я відчувала, що він її любить. Можливо, більше тіло, аніж душу. Та любов залишається любов’ю, навіть коли суперечить власному змістові: нитка є ниткою, бавовняна вона чи шовкова. Суперечність – не завжди заперечення.
Тієї ночі я прокинулась від страшного сну – тисячі чужих долонь хапали мене за шию, плечі, стегна… Цей сон лякав мене з регулярною циклічністю впродовж всього мого дорослішання. Мокра від поту , я встала з постелі і пішла до батьківської спальні, аби залізти під ковдру, притуляючись до мами і тата. Вже у коридорі щось мене насторожило – звичайну, домашню тишу час від часу розбурхували тонкі жіночі схлипування. Остаточно перелякана, я застигла на порозі кімнати. У дзеркалі трюмо, майже навпроти дверей, я побачила батьків. Мама сиділа зверху, вигнувши спину і закинувши голову назад… Довге чорне волосся розметалося між лопаток, кінчиками сягаючи зім’ятого простирадла. Батько тяжко дихав і щось шепотів, цілуючи випнуті груди…
Деякий час після маминої смерті він тримався, як міг. Працював, виконував усю хатню роботу – прав, прибирав, мив посуд, - все те, що раніше робила мама. Став напрочуд лагідним, аби я не відчувала дефіцит жіночої ласки. Намагався бути мені за двох батьків. І це в нього непогано виходило.
Пам’ятаю, як вперше при ньому приймала ванну – за життя мами він ніколи до того мене не купав. Попробувавши ліктем воду – чи не гаряча – він сказав, ніяково опускаючи очі:
- Ну що…роздягайся.
- Але раніше мені допомагала мама!
- Добре, але наступного разу ти будеш це робити самостійно. Ти ж вже доросла дівчинка, правда?- сказав він, розстібаючи ґудзики на моїй сорочці.
Не менше він ніяковів, коли намилював мене, а потім витирав рушником, що досі пахнув маминими парфумами. Згодом, після кількох разів купань, ця ніяковість поступово щезла.
Йшов час, я дорослішала, пішла до початкової школи, потім – до середньої… Жінки у нас вдома не з’явилося, зате регулярно з’являлися порожні пляшки, а попільничка під кінець дня наповнювалась догори, так що недопалки випадали з неї на стіл. Батькове обличчя часто розкреслили глибокі зморшки – ознака його багаторічного смутку. Купатися я стала сама – певно, батько вважав мене вже досить дорослою, принаймні, для цього. Але під кінець тижня, щоп’ятниці ввечері, він кликав мене до себе і наказував роздягнутись.
- Я хочу подивитись, як ти розвиваєшся.
Від нього тхнуло алкоголем і сигаретами, але я слухняно розстібала і скидала із себе сорочку. Я просто не знала, що у 14 років роздягатись у присутності батька – непристойно. Не потрібно. Заборонено. Це ж був батько. Мій батько.
Тоді він блискучими від сп’яніння очами жадібно дивився на мої груди, що вже округлились і набули форми. Він торкався їх шкіри цупкими пальцями, від того соски миттєво тверділи і настовбурчувались.
- Ти дуже схожа на свою мати, - повторював він, - неймовірно схожа…
Незабаром його не стало – повертаючись додому якоїсь з наступних п’ятниць, він не завважив авто, переходячи на інший бік вулиці. В мене часто перед очима проступає картина – пізній вечір, пішохідний перехід, ледь освітлений блимаючим ліхтарем, швидке авто і різко піднятий погляд батька на світло фар… Думаю, в ту мить він уже обіймав маму.
Цього року мені виповнилось 26, вже чотири роки я одружена з чоловіком, котрого люблю і який щоночі наказує мені роздягнутись. Нещодавно в мене виявили рак. А місяць потому я дізналась, що вагітна. Зараз я сиджу в лікарняній палаті, очікуючи черги на аборт.
Я не хочу, аби моя дівчинка була схожою на мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487320
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 21.03.2014
Остання людино, ти знай...
Кажи: не існує ні пекло, ні рай!
Нема ні гріха, ні утоми!
Людина — лиш міст, по якому
Приходить в цей світ розруха,
Приходить в цей світ уся мука.
Ти — Бог, тож звільнись від гріха,
Звільнись від моралі, яка
Тебе у цю клітку всадила,
Зламала, відрізала крила,
Що ними літав ти над світом,
А став, замість, кухлем розбитим,
Що з нього весь мед витікає
І розум безумством зміняє...
Безумство на мудрість обернеш
І каменем сильним затверднеш,
Пройдеш по мосту і умреш.
Ти знай, що нема тобі меж!
Як маєш вмирати — умри,
Портал ти собою створи,
Для того, хто прийде пізніше
Й заповнить спустошену нішу —
Для нього тягар ти цей ніс.
Ти знай, не людино, ти — міст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487098
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
...друг мой
знак невозможности не всегда знак смерти
мир плотное одеяло
твоих противоречий и воспоминаний
человек. бумага. слово...
время это холод с которым бороться твое призвание
пока ты за пределом
любого государства
пока ты видишь маленькие звезды
большие планеты окружают твою веру
и в то же время ноты чертовщины
звучат в воздухе которым ты вынужден дышать
это как обратная сторона медали
расширенные зрачки от боли
и наполнено правдой сердце...
человек. бумага. слово...
а дальше будет жизнь которую
в другом образце уже не встретить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483961
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 06.03.2014
Сьогодні у тебе стріляли,
Сьогодні ти падав ницьма, цілуючи землю губами,
Їй холодно…Від губ холодних твоїх,
Їй хочеться утекти або дати тобі теплий прихисток,
Залишити тебе на нічліг.
Ти ще пишеш…ще намагаєшся жити,
Намагаєшся вірити в те, що - життя,
Що якщо його так називати, все стане на своє місце,
У імен стільки ж істини, стільки й істини у іменах.
Сьогодні я бачила, як вбивав ти себе,
Як легені переставали поглинати кисень,
Як серцю бракувало тепла, і вмирало,
Вмирало все
…аби поринути в темінь достатньо закрити очі – нічого нема…
Хто я, коли розбиваю твердині?!
Хто ти, коли будуєш собі Вавилон?!
Хто ми, коли без любові цілуємо руки в прощанні,
Лиш ті, хто говорить гучно, від чого дзвенить у вухах,
В чиїх серцях, надто порожньо – нічого не чути...
...
Ти будеш носителем світла,
В цей світ,
А він буде ламати ноги, аби ти не йшов,
Встромляти цвяхи у стопи, аби ти падав,
Аби вмирав ти з кожним кроком своїм!
А я життя твоє з кожним ударом серця
Поки дихаю,
Збережу…
Коли зникне усе, коли змовкнуть усі мови світу,
Я нестиму любов твою,
Бо хто ми, коли без неї/її ми не маємо,
Хіба ми живі,
Коли й життя не було?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482290
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014
С другой стороны, кому хранить верность, Януковичу и компании таких же, как он? Оберегать их миллиарды? Вся ВР - весьма состоятельные люди. Как это можно было допустить? Как можно было допустить принятие законов о собственной нищете? Это только часть вопроса.
Противостояние Запад-Россия, началось очень давно.
Достаточно вспомнить 1812 год, именно после вооруженной интервенции запада, началась фигня с декабристами, после интервенции 1914 года - октябрьская революция. После каждой революции - гражданское сопротивление и войны. Про ВОВ не говорю, и так все понятно.
Дело в том, что более 70 лет мы принадлежали к России и были её трофеем в этом противостоянии со стороны востока. Сегодня мы становимся трофеем со стороны запада. Ни о какой независимости речь не идет и не шла никогда. Желанной независимостью - бравируют, играются, манипулируют стороны, разыгрывая свои комбинации. В шахматной партии, только два игрока. Стоит определиться, кто мы в этой игре: пешка, ладья, конь...? Тогда будет проще принять её правила, и может быть, когда нибудь мечта о НЕЗАВИСИМОЙ УКРАИНЕ станет явью.
А пока мы двигаемся по клеткам шахматной доски велением чьих-то рук, даже не задумываясь о правилах, потому что фигурам думать не дано.
И регионалы и оппозиция прикормленные "корольки" запада и востока, самостоятельные действия которых ограничены правилами игры: хочешь быть "корольком" - держись за доску.
Для того чтобы победить в этой игре, или хотя бы удержаться на доске, нужно знать правила (собственно, о победе речь даже не идет). Более того, правила нужно понимать, а это дано далеко не всем даже "очень умным". До тех пор пока существуют Россия и Америка игра будет продолжаться до полной победы одного монстра над другим.
Посмотри сколько фигурок съедено в игре: страны Прибалтики, Босния, Словения, Румыния, Болгария, Ближний восток...
Скоро на доске вообще не останется фигур, кроме атомных боеголовок ферзей.
http://www.youtube.com/watch?v=T_uMgjBSVBA
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482003
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
Вселенская цель оправдывает земные средства.
Заповедь любви: убий, ибо только через смерть является рождение.
Единственное счастье – это счастье Быть.
Не ищи иного бога, кроме бога в себе, как не ищи иных сокровищ, кроме как в себе самом.
Пустота как отсутствие более всего способствует выздоровлению.
Жизнь – эксперимент, в котором участвуют многие, но не все понимают, что он двусторонний.
Сердце – лишь орган, но иные делают его фетишем собственной значимости.
Каким человек видит мир, таков он сам.
Личность всегда действенна: внутри себя и вовне, она воспринимает и преобразует.
Чтобы по-настоящему владеть чем-то, надо сперва овладеть собой.
В борьбе интуиции и интеллекта первая всегда одержит победу.
Рифмы – как блохи: могут скакнуть по каждому, но не у всякого вызывают зуд.
Если хочешь стать ответом, опереди вопрос.
Любить – значит отдавать: этим она противостоит эгоизму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471580
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Так глибоко, що не видно, ні очей, ні дна, не чути ні слова…
Так тихо, що тиша проїла підошву взуття, яким вже стільки протоптано
«- До краю світу далеко» казали, а мені б лиш зима на порозі, сніг на Різдво,
І теплого одягу, і не дірявити поглядом дірки у стелях, стелям,
Людям не давати в спину встромляти ножі…
А тут ще вогнище палить у серці мій давній знайомий раз на пів року,
Опівночі, питає про мої справи…невже цікавить?!
Чудово…що могла б віддати кожному кілограми любові,
Правди, кілометрами несла за собою,
Берегла як небо кожну зірку і падають тільки вже не потрібні,
Котрі десь набрались брехні…
Як він…
Але сьогодні сонячно, сьогодні будинок так само глибоко,
В мені, і знаю, що цей відпочинок в ціну золотошукачів,
Хто тепер згадує золото, у всіх на вустах імена…
Скоро, як завше все зміниться,
Минуле паде мертвим в бою,
Бо тільки коли забути старе, можу іти вперед…
А ти давай за мною,
Друже з котрим тонули серед китів, посеред Гольфстрім,
Тобі вже давно за двадцять, а я не пам’ятаю коли потрібно з’явитись…
Наливай імбирного чаю в термо-серця, термо-кружки,
Нехай буде добре серед холодних зим, якихось тамтешніх гір,
Нехай я повернусь до завтра, до багряних світанків,
А зараз пиши есе,
Як руйнується те, що будувалось, на і серед брехні…
І давай, не зупиняємось, перевернем усе догори,
Ти ж знаєш, що коли ми повертаємось
Наступає весна
23:23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467329
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Есть поэты, а есть надпоэты, что источают поэзию вместе с запахом кожи. И такой, вероятно (и как часто!), после себя не оставит ни строчки. Он неожиданен, как все ожидаемое, и неподкупен, как все невозможное. Бельмо снега в окне, проклятье чистого листа. С одним из таких невесомцев я прожила вечность.
Большинство мира делится на тех, кто не может приспособиться к жизни либо ввиду своей слабости, либо – вследствие своей силы. И те и другие находят сторонников. И тех и других извечно подстерегает ловушка неспособности диалога с самим собой. Одни себя не слышат, иные не чувствуют себя собой. Кем угодно, только не собой, окружая себя бесконечным враньем. Убивают, щерятся, склабятся и ползут исповедоваться в еще одну боговральню.
Но что такое исповедь, как не молитва, только лишь и всегда - к самому себе.
Есть среди них и гении - те, что носят в себе стихию.
Гений – не может приспособиться вследствие своей высоты. Самое одинокое существо на земле, он смешон и неуклюж, как заика - альбатрос, волочащий за собой бодлеровские крылья.
Он недостоин иного, чем насмешливое тыканье пальцем: смотрите, он ведь ничего не умеет! Не умеет выглядеть, не умеет правильно держать вилку, даже гвоздя забить не умеет! Ребенок, не понимающий ничего, кроме игры, ветра и горя. Идеи…Они рождаются уже потом, как поток олова из раскаленной домны чувств.
У гения нет иного оправдания, чем его надмирность. Никто так по-детски безжалостно не судит самого себя. Он – ежедневный, ежесекундный нескончаемый самосуд. Ибо больше всего на свете он хотел бы знать и уметь.
Вечный сосуд для боли. Хрустальная ваза, которую боишься разбить, но не разбить не можешь - она сама взрывается в руках при каждом прикосновении.
Бог среди людей всегда выглядит нелепо, входя в мир законов и правил, которые были придуманы не им. Он и не знает их, он им не принадлежит: вечный чудак и чужак.
Всегда неуместен, всегда смущает, его эмоции оголены, как кровоточащий нерв. Тысячи упущенных мыслей, сотни аффектов. Мир всегда будет смотреть на него с жалостью и презрением, надевая мундир надзирателя, стремясь усмотреть в нем мужчину или женщину. Он - никогда ни то, ни другое. Он всегда сплав. Есть ли у планеты пол?
И кто объяснит, что делать с этой непонятной и опасной внутренней свободой Быть?
Если жизнь большинства – это восхождение, то для гения – всегда падение, спуск. И каждый из них есть вспышка, удар молнии. Нужно большое мужество, спускаясь в мир с правдой своих высот. Мужество в том, что каждый раз по-детски надеется.
Святость – это не самоотреченная жертвенность; святость – это гениальность души.
Такому можно простить все: как урагану, сметающему деревья и постройки; как реке, выходящей из берегов.
Единственная надежда гения – счастье понимания, которого он лишен заранее и часто навсегда.
Единственная молитва мира: да услышу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466712
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 18.12.2013
Выше суши и выше,
чем видят твои глаза,
воды живут и дышат,
соленые, как слеза.
И в час, когда в океане
солнце рождает боль,
приходит Моха́ндас Ганди
выпаривать эту соль.
У всех, кто живет в неволе,
в крови их, что так красна,
крупица индийской соли
обратно растворена.
[b][i]декабрь[/i], 2013
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464448
дата надходження 06.12.2013
дата закладки 06.12.2013
«Ти завжди тримав при собі свою втому.
Давай, зупиняйся і засинай».
С.Жадан
...тримай при собі свою втому невагому мов сніг
у підземних течіях пам'яті води чорні як смоли
часом думаєш що віра твоя то є твій оберіг
та насправді частіше ворог...
винюхуй в повітрі зиму яка прокладає шлях
до твого знесиленого ранку
вирощуй терпіння бо коли випаде шанс
любити
світ схопить тебе за горлянку...
і навіть тепло яке ти знаходиш у вікнах навпроти
мов досвід що пахне чужим іменем
свідчитиме проти тебе
допоки
неможливість відчувати те про що говориш
стане спогадом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464298
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 05.12.2013
***
Укачай меня, убаюкай
чудо-чудное - белый кот,
примостись на плече уютно,
отурчи ото всех забот.
Мой ангоровый младший братец -
своенравный турецкий шейх...
я котов не любила, каюсь,
просто ты у нас - лучше всех
***
ночь скоропостижно опустилась...
... пять часов... уже почти зима
и Луны обманчивой светило
выбелило зябкие дома...
новый день, неделя, месяц, годы
тянутся неспешной чередой...
только неба ветреные своды
неизменны вечности одной....
***
утро сереет морозною дымкой
из-под колес,
чуть подвывает молящимся инком
старенький пёс,
нечисть беды распугал спозаранку
криком петух,
юбочка школьная... ровные складки
тянет утюг...
мир суеты в ежедневных заботах
ради любви...
Боже Всевышний, любви этой квоту
мне сбереги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464244
дата надходження 05.12.2013
дата закладки 05.12.2013
Иногда это очень сложно, осознать, что ты стал, вдруг, прошлым
Для кого-то, пускай, родного, но больше не твоего.
Это пока ты еще не понял, бывает грустно и больно,
Бывает невыносимо проживать каждый новый день.
Но однажды, вдруг, станет тихо, как после грозы и грома
Как будто из твоего дома кто-то увел гостей…
Ты молча стоишь на кухне,
Соседи в форточку курят
И надо помыть посуду, и надо убрать со стола,
И надо,
И надо проще
Быть с теми, кто стал вдруг прошлым,
Кто был в твоей жизни гостем,
Пускай и прекрасным был.
Твои, ведь с тобой остались,
И с ними ты встретишь старость,
Пусть даже еще не встретил
Всех тех,
Кто родной-родной.
У жизни свои причуды,
У жизни свои дороги,
И лишь одного у Бога прошу в суматохе дней –
«Не дай никогда мне спутать
Тех,
Кто с первой минуты и до последней минуты
Будет родным-родным
С теми, которые мимо,
С которыми может мило, чудесно, игриво, нежно
Но точно не навсегда…
Не дай никогда мне спутать с теми,
Кто с первой минуты и до последней минуты,
С теми, кто не уйдет »
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463951
дата надходження 03.12.2013
дата закладки 04.12.2013
...неможливість неможливого прирікає на мрію
якій неодмінно стати правдою
над привидом ночі розкинь свої крила
і ніч дасть тобі раду...
кришиться думка а світ неперервно самотній
у своїй людності у своїй втечі
і ти чуєш якщо не крик то шепіт Господній
що маєш себе а значить маєш доволі
щоб встати з колін
щоб дихати чистим повітрям...
і тримаєш усе чим ти є над вістрям
нескінченних судом...
цілуй подібних собі
люби подібних собі
та промовчи із ними останнє мовчання
на цій землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450580
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Когда увядший лист, не долетев,
подхвачен был
и брошен был в колодец,
освободившись от тугих объятий ветра,
он падал вниз,
забыв о высоте.
Я бросился к колодцу. Я нагнулся
и, – может быть, впервые – я увидел
(вот озаренье символа!)
себя.
Со мною наблюдал за тем паденьем,
как будто бы с товарищем прощался,
намокший лист,
прилипший под карнизом
ветхого колодезного сруба.
А тот все падал,
медленно кружась.
Так канем все мы.
Мы, листья
багряного, золотого и золотисто-багряного цвета
все станем илом
серого цвета.
Мы уляжемся на дне и будем лежать,
не помня себя
и вряд ли чувствуя,
как рыбы зарываются в нас
и окутываются нами.
Их глаза и сердце устроены так,
что они не могут посмотреть вверх.
И только дельфины – черные стрелы –
поднимаются над сонной пропастью вод
и прыгают вверх;
еще выше!
туда, за небо!
которым стала для них
поверхность морей.
И вот я, увядающий лист,
уже оторванный,
но еще не опустившийся
в колодезный мрак,
закинув за голову руки,
гляжу вверх.
Я пристально слежу за плесканием вод,
в которых отражаются
неизвестно откуда взявшиеся огни.
Я гляжу в гипнотизирующие зрачки звезд
и, может быть, впервые, постигаю:
мы не на дне небес живем –
висим над пропастью колодца.
[b]1972
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446982
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 04.09.2013
Будущее всегда настает, когда кто-нибудь умирает.
Особенно человек. Тем более – если бог.
И. Бродский, «Вертумн»
____________________________________
*
еще похожее на воспоминание
ты пробуждаешься
ото сна
впадая в горизонт
растекаясь кровавым пятном
на темной ткани ночи
как блуждающий взгляд
базельского безумца
провозгласившего тебя прежде
чем ты нашло
пристанище
в устах опального поэта
**
путь смерти бога длителен
в силу неизбежных законов инерции
так идея войны
сохраняется какое-то время
в механистическом движении мысли
и стали машин
вызывая эпидемии войн
и очаги возгорания
иллюзий
в погоне за внешним
жизнь вне духа
это всего лишь похороны бога
ритуал где плачет не сердце
но сам пейзаж
общий фон
чувство как привычка
вера как договор
пласт/массовая эпоха
такая же как
последняя перед
тебя рождающая земля
как все кто умерли
с твоим именем на устах
сражаясь с самим собой
в мире идей и стихий
сотворяя новую
улучшенную версию себя
уже не оглядываясь на
недошедших
***
Futurum
это когда уже не у кого
и нечего просить
где ты сам становишься легендой
выходя на берег утра
поступью варвара
и с улыбкой бога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445397
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 26.08.2013
я знаю многих в тебе
тех кто твоим никогда не был
или еще не будет
кто в тебе лишь гость
тебе порой искренне кажется
что ты знаешь обо всех
и даже обо мне
но истинный хозяин обычно
остается в тени
наблюдая
он любит наблюдать
потому что бездействие
есть лучший способ
и метод
проникать за
иногда я думаю о том
как его зовут
не знаю может быть вольдемар
я говорю ему привет вольдемар
он каждый раз
отвечает мне молчанием
лишь зрачки его поблескивают
из темноты угла
и я чувствую
исходящий от него
сладковатый запах убийства
кровь это главное
что роднит меня
со всеми в тебе
прошлым и будущим
внутреннезримым и
внешнекажущимся
кровь насилие смерть
потому что они есть
живые черты жизни
неисчислимые шрамы
ее лица
кровь и огонь
льющийся поток
пламени
растворяя всех в тебе
отворяя
жизнь
это как выкурить сигарету
до фильтра сути
обжигая пальцы
отпуская болью
последнего демона
выпуская на волю
....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441158
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Запомни, Юстас: я лежу во льду
и дневников по-русски не веду,
и если мне немного повезет,
в провинции у моря не найдут.
Цепляясь за туземный чернозем,
мы по-пластунски в Африку ползем.
Но звездный лед имперских перемен
на родину метели не возьмем.
Я долго жил в эпоху полумер,
я столько лжи вколачивал в размер –
но только откровения искал.
А слышал только щебеты химер.
Свистят они, как пули у виска,
не обещая правды честно в лоб.
Передо мною пропасть в два прыжка…
Я, Юстас, изменил присяге, чтоб.
\ < [i]Г.Свиридов. "Метель". [/i]>
Я наблюдаю, как во льду горит свеча,
и нету к ней ни двери, ни ключа.
23.07.13.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439044
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Случилось мне быть в Николаеве – искал материалы по Хайяму. Только выхожу на Советскую – навстречу юноша с блокнотом:
– Простите, я ненадолго вас задержу. Не могли бы вы ответить на несколько вопросов... Вы пользуетесь мобильным телефоном?
Я говорю: «Нет».
– А кто-нибудь из вашей семьи?
Я говорю: «Нет».
– А не собираетесь ли вы в ближайшее время приобрести мобильную связь?
Я говорю: «Нет. Средства не позволяют... А в качестве ответной любезности не подскажете ли вы, как пройти к библиотеке Гмырева?» –
Несколько смешавшись, молодой человек разводит руками:
– Извините, не знаю.
Я удивился: «Вы что же, с другой планеты?.. А позвольте, когда вы вообще... в последний раз были в библиотеке?» – Юноша, и вовсе поскучнев, промямлил:
– Вы знаете, я сейчас как-то даже и не припомню...
– Ну хорошо, а не собираетесь ли вы в ближайшее время посетить библиотеку?
– Нет, совершенно нет времени, знаете...
– Да, – говорю. – Знаю. У меня та же беда с мобильной связью. Совершенно та же проблема.
[b] 2005
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435252
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013
У цьому драматизмі стільки брехливих:
Емоцій, історій…
Писатися здатні лише на морському піску,
Де вітер і хвилі змивають солоно-гіркими сльозами,
Останню надію на правду,
А та розливається тілом - грацією мудреця…
Тільки рани, як витоки, артерії – джерело
З рота драматично-ілюзорна лірика
Закупорює в середині здатність бачити,
Інфарктність правди, інфарктінсть життя
І всі знаки дорожні лежать непотребом,
Лежать на узбіччях сміттям!
- Може чаю?!….заварений ранками,
Новий день починає світати світлом амбіцій,
І я стою на порозі твого життя,
Без валіз, без зайвих пакунків,
Вчора носило мій одяг, і я як холодний, бродячий собака у порогів твоїх,
Не відчиняй мені. Думки б’ються об шибку, стукають в двері,
Ховайся від мене, я – здатність усе руйнувати, змінювати, будувати.
Хіба ти чекаєш морозів серед весни?!
І я приходжу з думками, що ти це не ти,
І що далі, як завше ніхто не лишає мандрівників на нічліг…
А в тебе дороги зморені вічним блукання чекають свій час,
В холодних потоках вмиває обличчя втомлена муза,
І я бездомний, лише гравець в театр життя…
Однієї п’єси,
Одного актора,
Приходжу до тебе, як до власного,
Одного глядача.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431444
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 14.06.2013
Більше крові! Більше крові!
Наливається у скроні
Це первісне, ненавмисне
відчуття Перевороту
із солоним смаком поту
гніву, спраги та нудьги.
Моя плоть - дитя війни.
Це невтримне, архаїчне,
Потаємне, явне, вічне,
Трансцендентне, іманентне,
так виснажливо нестерпне.
Це - потік, який пульсує.
Не пливеш, тоді втопися.
Не ковтаєш - захлинися.
Янголів з небес скидаю,
Бісів в сані запрягаю.
Вакхів син, небі́ж Аре́сів,
Що, лиш трохи протверезів,
Люциферові на вухо
Знов співав своїх пісень.
І настане ще мій день!
Я - дитя життя і сили.
Я не вірю в цноту Діви
І блаженність Августина.
Надлюдина! Постлюдина!
Серед сотень тисяч втілень
Обери собі своє,
Як не знаєш , ким ти є.
Я бунтую, я руйную.
Чи ж не я все знов будую?
Я - розруха і творіння,
я - загибель і спасіння,
крик, який застряг у горлі.
Хочеш ти цього, чи ні,
та життя - у боротьбі.
Ваша слабкість - моя сила,
ваша лють - це мої крила.
Перманентний спалах гніву,
Завжди був і завжди буду.
Нема часу на спокуту
Неіснуючих гріхів.
Я замовк, та не знімів!
Жага жити, жага плоті -
Все паде в перевороті,
Все згорить, а я лишусь.
Я - життя. Я - суть усього.
Я - усе. І я - нічого.
Забереш мене в труну -
Сам сконаєш.
Я не вмру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421237
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 07.05.2013
Все що доводиться слухати — радіо і твої кроки,
Спостерігати, як падають долу, до твоїх ніг — вірші
Сповзають зі стін, і змиваюся я, розмиваюсь,
Дощами якоїсь нашої спільної осені, нас єднала тільки вона,
Давала нам ліжка, простирадла, кімнати,
У вікнах ми бачили відображення наших зіниць.
Але потім весною — зима, зимою — розпечений вугіль,
Літо сипіло від сказу, розтинало себе — убивало,
Справжньою була тільки осінь. Тільки я й твої вірші.
Так дивлюся на тебе і в вбиваю в собі поета,
Відміряю рядками відстань, палю на вогні слова — всі мости,
Щоб не холодно цими затяжними морозами, цієї весни.
Я мовчу. Я тільки слухаю, як проходиш повз мене,
Скільки кроків ти робиш туди і назад,
Скільки сторін у тобі, скільки спогадів лізуть в голову із голови,
Стільки й вірші твої (стільки - я) все посилять знести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413162
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 28.03.2013
Фрідріх ниткою
малює надквітку,
швидко обрамляючи іншианку
з кожного ранку
до зріділої ночі
Фрідріх замовчує коло порочне.
белькоче на вухо
прозорою ниткою,
квітку тче із свого іншианства,
ланцом здіймаючи куряву сходжень
ніби це схоже з безликістю танцю
вранці у роті із присмаком ночі-
в вісімку зігнуте
коло порочне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413005
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 27.03.2013
...якщо відлига то це ще далеко не весна
якщо дощ то часом це не зовсім осінь
допоки старіють твої колишні імена
допоки стопи омиває кров землі священні роси
ти все ще здатен відчувати...
у часі кажуть вся людська провина
і якщо можеш слухать то почуй
що навіть у провини є невинна половина
і якщо маєш серце то рятуй
бо проступає на папері вірш який мов сиротина
що стоїть за світу замкненими дверима...
бо тоді коли заплачуть години похвилинно
завершиться час
який наче намісник Бога на землі
нагадує що ніщо не вічне
навіть і сам Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398518
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Когда ветер играет бесчинно,
И ревет за окном буря злющая,
Женщине нужен мужчина,
Как спасательный круг тонущему.
Когда сон не приносит радость,
Алкоголь не дает блаженства,
Как услада, а не как сладость
Мужчине нужна женщина.
Мы веками ходили кругом,
Друг без друга слепо-глухие.
Потому что принять друг друга -
Как дотронуться до стихии.
Жизнь сама нас всему учила…
Так привычно… И так доверчиво…
Женщине нужен мужчина.
Мужчине нужна женщина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367368
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 30.09.2012
"Забыть всё, что знаешь, – вот что нужно. Всё, что якобы знаешь о жизни, о любви и дружбе, и главное — о нас с тобой."
...
“ - Мені здається, що є щось благородніше за життя…
- Твоє?
- Ні – дівчина замовкла і простягла руку вперед, показуючи лінію горизонту – ні, не моє. Ось подивись туди, там де вода стикається з небом, є ще щось. Бувши дитиною, вважала горизонт іншим світом, недосяжним, але видимим.
- Що ти там бачила?
- Життя…”
Дівчина відкрила очі, але через декілька секунд знову закрила. Пахло шоколадним напоєм і корицею, цей аромат наче спускався зі стін, сковзав по підлозі, заглядав у старечі вази, а потім переключалось на людину. Тіло вбирало солодкий нектар. Дівчина легенько лизнула свою руку «Вона має зовсім інший смак…нажаль» і обличчя заграло посмішкою.
- Смак Вашої руки про щось нагадав?
- Так, вона має солоний присмак, хоча і пахне зовсім інакше.
- Тобто смак котрий Ви відчули нагадав про людину?
- Ні, про час. Про час проведений в оточенні солоного повітря. - Дівчина задумалась на мить, та наче повернувшись гучно промовила - Ми продовжуємо? – Слова з губ злетіли різко та сердито, в поспіху. Мозок поринув в прострацію, до тих подій, котрі, по словам лікарів вплинули негативно на її життя. Всі були впевнені, що з вуст дівчини звучала неправда, не до кінця історія вірна. Декотрі вважали, що було зґвалтування, інші замах на життя, хоча експертиза показувала, що нічого не було, але експертизі ніхто не вірив. Так сталось.
- Це було близько четвертої ранку. Я хотіла побачити світанок, мріяла про це з дитинства, але ніяк не доводилось, а тут така можливість…
«Ніч була на грані смерті, плакала зірками, що призводило до захоплюючої краси. Хвилі пестили піщаний берег та інколи торкались босих ніг. Людина придумала магію саме в такий момент. Зрештою тут збуваються мрії, тут вони і народжуються. Все застило в спокої, тільки шум води не давав тиші заполонити простір. Дівчина не думала ні про що. Думки порозлітались разом зі снами, вона відчувала надію.
- Чекаєш світанку? – Запитав чоловік увійшовши в її спокій. Не дочекавшись відповіді він запитав знову – Можна присісти?
- Напевно... але для чого? – Дівчина не поверталась, не дивилась в сторону чоловіка. Він сів біля неї, отруївши повітря медовим ароматом.
- Можеш взяти мій светр – На вулиці справді, не було тепло, інколи вітер пронизував тонку тканину її сорочки. Дівчина кивнула головою, светр був накинутий на худі плечі. Вони мовчали. Чоловік непомітно брав у роки пісок і висипав назад. Часу ніхто не рахував, але мовчання було тривалим і перервалось легкими коливаннями слів.
- Навіщо ти тут? – Опустивши голову промовила дівчина. Чоловік мав би відповісти, та її слова були колисковою, але не для сну. Зібравшись з думками, він взяв тендітну руку.
- Поговорити. – Відчув погляд яскравих очей, вони, як і вода виблискували на фоні нічного неба.
- Про що?
- Про тебе. – Погляд став суворіший і допитливий, вона хотіла розгледіти знайоме обличчя. Чоловік був незнайомцем з посередньою зовнішністю, але та зовнішність тримала її погляд. Щось не відпускала і відчувала, що він знає її, знає її нутро. І якщо вона зараз встане та піде, то втратить щось важливе, але що...
- Я не знаю, про що говорити з незнайомцем - отямившись від дивної відповіді, сказала дівчина.
- Я спостерігав за тобою.
- Ти хочеш мене налякати?
- Ні, зовсім ні. Я хотів задати питання, поговорити, - пауза була недоречною, та чоловік помітив, що дівчина чекає на питання, - чому ти не отримуєш насолоди від світських забавлянок?
- Що це означає? - Вона очікувала зовсім не цього. Те що вона тут, коли її однолітки, загалом всі лишаються поза межами її розуміння “життя”
- Хіба ти не вважаєш, що плотські задоволення призводять до деградації мозку? – Чоловік звернув увагу, що дівчина трохи втратила той спокій і стала більш впевненіше сидіти.
- Важливо, що я вважаю!? Впевнена, що відмова від солоду життєвого, будь-якого роду, призводить до злості. Когось це вбиває, комусь додає сили, чи відкриває очі, як бажаєте?!
- Відмовся від світанку…
Вони ще довго говорили про життя, про людей, про кохання, дружбу. Дівчина в одну мить помітила, що ці банальні теми, котрі вона завжди відкладала на потім потребують чималої уваги. Все що було сказано чоловіком, створило гармидер у її голові. Вона розуміла, що все що він говорить, це те, про що вона ніколи не говорила, але так хотіла. “Чому йому це так легко вдається, хто він, навіщо мені?” Питання роїлись в голові сполоханими бджолами.
Ніч дійшла до спотворення. От-от і сонце пустить своє проміння і зігріватиме поверхні землі, води. Чоловік зав’язав очі дівчини стрічкою»
- Це все? – Запитав лікар, котрий сидів навпроти дівчини. Його чоло було опущене. Він неодноразово чув цю історію і знав, що на цьому етапі, все переривається. – Чому ти не розповідаєш далі.
- Я розповідала, хвилин десять тому, і навіщо це, ми більше ніколи не зустрічались...
- Та скільки можна?! - Знервовано сказав лікар і встав зі свого місця. - Тебе відправили сюди для того, щоб спеціалісти надали допомогу. Ти хотіла скінчити життя самогубством, ти з усмішкою на обличчі дивишся на мерців. Діто, я хочу тобі допомогти.
Дівчина мовчала і дивилась на лікаря. Ще трохи і в нього була б паніка. Але він стримував себе. Тримав то кружку з шоколадним напоєм, то сильно здавлював спинку крісла.
- Я не хотіла помирати. Я навіть знаю, що ви ніколи мене не зрозумієте. Але я не хочу вашого розуміння…і допомоги...
В двері зайшли санітари, та вивели дівчину в довгий білий коридор. За ними вийшов лікар. На столі в кабінеті він лишив свої записи з поставленим діагнозом «Нервові розлади, соціопатія, суїцидальні схильності, маніакальна шизофренія…».
***
Листоноша приносив листи о восьмій ранку. Кожного дня вона бачила знайомі почерки руки мами, сестри інших родичів. Рахунки за житло, електроенергію. Та інколи був лист без зворотної адреси з її іменем, який вона спалювала у вогні. «Нехай папір стає попелом, помирає і потрапляє в рай, слова назавжди вкарбуються в пам’яті…Дорога моя дівчинко!...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360571
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
...між пальців вогнем осіння тиша міста
надвечір мовчить...
говорити про голос...
говорити про відстань на якій
ти ще зможеш чути цей голос...
відчути як відмирає черешок листка
як обламується і падає...
падає...
падає...
ти вишукуєш свою любов з поміж інших любовей
з поміж інших осеней вибираєш свою...
вчитись довго цілуватись із ранковим туманом
язиком заглиблюючись у присмак зів’ялої трави
у присмак врятованої тиші...
усе має ціль якої досягає не завжди
дощова вода і вино
довгі коридори правдивої сповіді
відповіді гаснуть у цій вогкій темряві...
двоє нас...
я і вона...
але це зовсім нічого не змінює...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360277
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Сергей Кудревато не пишет стихов,
Сергей Кудревато – прозаик;
но всё-же, бывает, проймёт и его -
созвездья над всяким мерцают.
Глаза подведёт, в смысле к небу, и вот -
в душе вспыхнет смысел далёкий,
чудесный порыв, нескончаемый взлёт...
Рождаются вечные строки.
Иван Верхотуров спортсмен, хоть куда,
он: прыгает бегает скачет;
но лирик в душе он, и та же беда -
звезда та над всяким маячит.
Возьмёт авторучку, как Пушкин перо,
как Бубка чемпьёнскую планку -
друг искоса смотрит (моральный урод),
а Ваня строчит себе танку.
Иосиф Лимпянский бухгалтер на вид,
и здесь не помогут апгрейды,
но после просчётов и он норовит
припасть к поэтической флейте.
Чтоб дебит и кредит сведён был ОК,
(калач в том вопросе он тёртый),
мозолит рукав он на лапсердаке.
Здесь - классика (твёрдая форма).
Директор на рынке - Гизматов Икраз,
(нам видно ботву да картофель)
в далёком ауле он был овцепас,
а здесь он... почти Мефистофель.
Харизма такая (ховайся иблис
не демон а заяц ты словно).
Издатель жмёт руку: «У нас заждались
"Поэму про кров и любов", - но
в подсобке Трыпыщенко пашет Степан,
нет низкой в нём самооценки,
мешки днём таскает, казалось бы спал
ночами. Читает Шевченко,
нальёт самогону, сальца шмат возьмёт,
нагнёт над бумагою спину,
он слова посредством к мечте вопийот:
«Долой москалей з украины!!!»
…москаль... Шаффутдинов) не любит стихов
о прозе он низкого мненья
«Коран» Магамеда ему - ого-го,
в нём суры - души воспаренье.
Но всё-же, простите, пророк излагал
ритмически стройно и складно…
Об этом и духом не знал аксакал:
- Поэт Махаммад...ну и ладно
Другими словами понятно мне, всё-ж,
(Откуда? Прочтите-узнайте.)
присутствие стольких читающих рож
на всех поэтических сайтах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264520
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 13.08.2012
Cтрасть к музыке сама по себе является признанием. О незнакомце, который предается этой страсти, мы узнаем больше, чем о человеке, с которым мы общаемся каждый день, но который не чувствует музыку.
Эмиль Мишель Чоран.
Йому було п’ятдесят чотири з того моменту, коли жінка все таки випустила його з свого лона. За ці роки жодного разу він не думав про смерть, як про велику трагедію. За словами одного філософа потрібно було «померти вчасно» і чоловік впевнено чекав на цей час. Не прогавити б його, а все зайве помре разом з ним. Тепер коли він лишився сам зі своєю самотністю, мало спав, майже не вживав їжі, тільки кожного дня випивав терпкого техаського віскі, лиш для того, щоб не забути смак піку своєї кар’єри. Саме тоді він познайомився з цим напоєм і саме тоді зрозумів, що одним з геніальних людей, був творець цієї божественної рідини. І повторював в своїй голові, що це зовсім не «замилювання очей», пити, щоб забути про свою теперішню безпорадність, самотність, головне про самотність.
Вони жили троє: людина, самотність і музика. Ніколи ніхто з один одним не сперечався, не бунтував, не влаштовував скандальних сцен. Все пливло за течією, до моменту «померти вчасно». Чоловік був видатним музикантом свого часу, котрий кинув свою кар’єру після смерті дружини та доньки. Але музику він годував приходячи на головну вулицю міста та граючи на своїй скрипці. Це можна сказати все, що лишилось з його попереднього життя, але ще спогади. Саме вони не давали жити спокійно. Музика, була задоволена, адже в цих майстерних руках почувала себе собою. Самотність також ніколи не гнівалась і не гнівала свого господаря. Вона лишалась його вірною товаришкою, з якою він постій вів миле спілкування.
Одного дня йдучи знайомою вулицею, в мішкуватому вбранні сірого кольору, тільки фіолетовий шарф вирізняв його і гучно кричав своєю яскравістю, відчув знайомий аромат кави і зайшов у кав’ярню, яка тільки відчинила свої двері.
Чоловік сів в глибині залу, де ще не були запалені свічі і не увімкнене світло. В іншому кінці приміщення горів камін, що додав інтер’єру домашнього затишку, хоча загалом був надто громісткий. Підійшла офіціантка, принесла гарячого, темного напою. Чоловік ковтнув каву і пірнув у роздуми про музику. Де вона зараз, коли не з ним, хто торкається її своїми пальцями? Чи така ж висока та неземна лишається і без його присутності? Він любив її, ніжно та пристрасно, як любив свою дружину, трепетно та турботливо, як любив свою доньку. Все починалось з музики і все нею завершувалось. Це було його життя. Чоловік зупинив свої думки і зрозумів, що час іти. Залишивши гроші на столику, взяв у руки скрипку і тихо покинув привітну та теплу кав’ярню.
На вулиці було досить холодно. Осінь показувала свій характер тим, хто ще лишався з теплом на «ти». Місто поволі починало пустіти і поринати у золоті обійми. «Скоро зима» - подумав чоловік і витягнув з футляру скрипку. Вулицею розлетілась маса різноманітних звуків і в поєднанні вони створювали музику. Вона була холодною, як і день. Музикант хотів передати всю красу швидкоплинної осені, всю велич та багатство найчарівнішої пори року. Все чого прагнуло його єство, чути і відчувати, як з-під його рук народжується краса.
Разом з нотами розлітались і секунди. Час не слухав нікого і нічого. Так і минали година за годиною. Почало сутеніти, як чоловік побачив дівчинку, яка стояла біля нього. ЇЇ щічки були також яскраво-червоного кольору, як і пальто в яке вона була одягнена, та по ній не можна було сказати, що вона змерзла. Діти загалом, сприймають холод, спеку зовсім по іншому. Скрипаль продовжував свою гру, не зупинявся, бо бачив наскільки глибоко проймає дівчинку музика. Її очі сяяли неземним блиском. Вона була для нього ангелом серед цієї сірості та буденності.
Її присутність стала для нього невід’ємною частиною дня. Дівчинка приходила, і слухала. Щоб вона не втомлювалась, музикант брав з собою стілець. Інколи чоловік бачив жінку котра забирала дівчинку, інколи вона йшла сама. Він не смів з нею заговорити, боявся, що більше не побачить її. Їхнє спілкування закінчувалось обміном посмішок. Чоловік відчував, як повертає до життя його це маленьке створіння.
Настав день, якого він боявся найбільше – вона не прийшла. «Напевно її не відпустили, бо холодно», заспокоював свою тривогу. Так минув тиждень, дівчинка не приходила. Але він невтомно носив з собою стілець, бо сподівання були сильніші ніж правда. Чоловік не грав, приходячи, він ставив стілець, сідав. В таких очікуваннях минали дні.
- Я хворіла. – Промовила дівчинка, підійшовши до музиканта. – Чому ви не граєте,і сумуєте? Музика це насолода, гірка, солодка, але насолода. – Чоловік не відповідав. Дівчинка дістала свою скрипку і почала грати. Її гра була неймовірною, музика проникала у кожен закуток, не тільки вулиці, але всього тіла. Він також взяв інструмент і доповнив своєю мелодією… «Ось цей момент» подумав чоловік і закрив від задоволення очі.
***
Час далі лишався невпинним незважаючи ні на що. Хтось каже, що він зупинений тільки на цвинтарі. Там час діє тільки на квіти, котрі в’януть, змінюються і знову в’януть.
- Дивись, завтра 15-тирічна дівчинка дає сольний концерт для скрипки. – Сказала дівчина до молодого хлопця, тримаючи його за руку і розглядаючи в темряві афішу. Через декілька секунд пара зникла у вечорі. Лишилась тільки освічена афіша, на котрій було зображено дівчинку з скрипкою у руках та надпис «Музика – вічна насолода».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356470
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 12.08.2012
...ми починаємо говорити про осінь як тільки ночі стають тихішими
холод вправно цілує подушечки пальців ранковим диханням
з кожною осінню ми стаємо мудрішими
і якщо є кого обіймати то обійми теплішають...
дихати глибоко...нутром відчувати знесилений видих
життя як одне із мистецтв осягнути по своєму
одного ранку ми прокинемось
і один із нас стане воїном...
голос дає силу лякливим стискає горлянку
і вуличні пси тулячись до свинцевого розпеченого асфальту
відчувають як приходить осінь...
усвідомлюючи втрату тепла...
а у більшості із нас
тимчасовий параліч сковує серця...
застрягає у прогалинах часу невідома мета
і якщо ти ідеш то іди до кінця...
та маючи сміх що причастям лягає на губи
молебень душі із якої стікають слова
коли листопадові вірші читатиме грудень
біль стихне
не стихнуть
серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356754
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
...усі зусилля запобігти приходу осені-марні й безсилі
нас ламатиме час безслівв'я повний абсурду
це неначе прихід застуди - тривка ломота у тілі
і важке дихання від того
що легені життя переповнились пилом та брудом...
тиша різко багатіє словами і від того нікому не легше
закриваючи очі руками я беру в борг твої сни
кожен з яких наче безголовий вершник
мандрує шляхами моєї втоми і ти
так бездоганно і впевнено віриш у спокій...
немає нічого такого чого б не пізнало серце
тішся із часу в який маєш можливість дихати...
коли море людського холоду висихає і терпне
коли пророщим зерном залягає у землю відповідь
на усі твої земні запитання
прийде час і ти їх постинаєш серпом...
а поки не пручайся... це період розуміння шляху
який обрав ти і ніхто тебе не судитиме
по дорозі із кожного джерела набери води
у флягу
і пам'ятай що де б тобі не випало жити
ти залишаєшся відстанню у чиїхось
снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355259
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Бо тільки наглий захват зможе суть розкрити,
ввести в спокусу нас, в містичну єдність з світом.
Зітхає небо, до хреста землі прибите,
і стигма сонця на моїй долоні світить.
Богдан-Ігор Антонич
_________________________________________________-
...усе що знаю - знаю вперше
усе що забуваю - забуваю всоте...
колише листя тихий шепіт неба
та дихання Саваота...
що може буть сильніше терпкого бажання зазнати правди
пташиних польотів та глибини серця землі
ця спрага залишитись поруч назавжди
виїдає душу...серця занадто холодні й сліпі
і заборони кетягами стиглими схилившись
тихо шепчуть запізніле "ні..."
так багато імен які давно залишились позаду
найблакитніше небо тугою пестить чоло
я приймаю його за відраду
бо...
занадто багато того чого серце прийняти не може
занадто холодна вода що втрапляє в гарячу кров
і все більше на шляху простих подорожніх
яких хочеш побачити знов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353607
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 29.07.2012
За що я люблю, Літо? За неймовірну його любов до мене. За знання собі ціни, бо Літо знає собі ціну. Адже так хоче воно, щоб ним захоплювались, розглядали, як картини Далі і не розуміли, так хоче Літо. І я хочу його з усіма зухвалостями та егоїзмом. Зсередини хочу бачити та відчувати всі його почуття, коли спалює та спопеляє. За що я люблю Літо? За те, що кожного дня я дивлюсь на світ очима Сонця, зрячими очима. І я бачу. Це час творити, руйнувати, знаходити, використовувати. Час великого початку.
За що я люблю, Осінь? Хіба не за ніжність і трепет до душі моєї? Не за солодкі нектари для збудування мого? Не настільки гарна, не витончена, але тим не менш чаруюча та до божевілля... Я люблю тебе Осінь за роздуми та велич мудрості твоєї. Ти даєш час для мене. Час пізнання.
За що я люблю тебе, Зима? Тиха й бездоганна ти підкрадаєшся непомітно своїми морозами. Бездонна у своєму спокої. Ти тиша в мені, та вона лишається постійно, але тільки тоді тиша стає собою, коли вона стає самотністю, коли приходиш ти, моя вірна Зима. Ти зваблива, сповнена нічними оргазмами та теплом, вогнем та відпочинком сповнена ти. І за це люблю тебе. Час ти даєш для відпочинку. Час спокою.
Чи люблю я Весну? Ні! Коли лунають роздуми, що вона саме те, з чого все починається, вона плодоносна. Вона приносить плід, я руйную таку віру. Весна приносить тільки бруд та талі сніги.
І я знайду його, сповненого вічним поверненням, сповненого Літом, Осінню, Зимою і навіть Весна буде в ньому. Але якщо земля, ще не відчула кроків і не здивувалась їм, тоді я створю його!
Вони писали занадто багато і гучно ковтали слова свої,
Вони вміли брехати, як брешуть тільки поети і вірити,
Вони вправно долали життя своє серед літер,
І кожного дня різали горло Любові лезом паперу,
І воскрешали її, знов вбивали і пестили руками брудними.
Все з чим тобі прийдеться зіткнутись, загоїться шрамами.
Зими холодні дадуть тобі право на власне тепло,
Вони знають наскільки важливо дожити до завтра,
А в завтра нове життя!
Ти знаєш, що буде про тебе багато написано фальші,
Поки будеш намагатися вірити у Весну.
А ти йди від них, від їх пера чорнильного, вони не поети,
Але брешуть так само багато, Літу віддай все.
Воно щасливе, нещадне вб’є і спалить,
Навіть те, що час не зміг зіпсувати.
А там не помітиш, як Осінь в дарунок себе несе...
За що я люблю Тебе? Саме за це...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348886
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 08.07.2012
...ти говорила : залишаюсь для себе довгими паузами та комами
залишаюсь для себе тихими вечорами при тьм’яному світлі лампи
залишаюсь для нього/для неї тривкими оскомами
численними фоліантами...
***
хтось пообіцяв бути поруч з тобою і донедавна стеріг твій сон
тепер тільки прихований розпач від якого пітніють долоні
стріляє у скроні думка що і ще один кордон
який ніколи не перетнути від сьогодні...
бажання виповнить кров в якій так багато води...
прийшов час платити за все і платити готівкою
ми якось занадто різко знову перейшли на "ви"
і крутиться щастя старою потертою платівкою...
я не повертатимусь до тебе із цієї війни
із далеких доріг повертаються тільки на рідні пороги
п’яною пам’яттю виводити знайомі риси твого лиця та руки
і думати що якщо можна було б перехитрити Бога
ми б з ним обов’язково своїми серцями розтопили б ці
ненависні сніги...
ми починались питаннями і закінчились зимою...
зривається з крану капля води наче доказ що
плаче тиша
до якої ти як завше обернена спиною...
старайся думати та дихати глибше
те що дається легко без бою
ніколи не стане справжнім...
все закінчиться і наші серця із моря екстазу
винесуть на берег неначе потопельників
одразу
познімають усі прекраси...
імена стануть звичайною парою іменників
та і що нам до них
коли думка стає залежною від часу
в якому народилась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335515
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012
- Надто тихо?!
- Як завжди!
...
(Ти випадково живий і в випадкових контрастах,
Лишаєшся тільки випадком.
Не емоційно все...Без феєрії...Без глядачів
Саме те...)
На що Антарктида схожа коли я сплю?
Чи відчуваю той самий спокій без центру Всесвіту?
Мені трохи обридло перебирати цілями, обирати мету,
І розвіювати все за арктичними зимами,
Але це не кінець...
Треба вишити на тобі візерунок холодом,
Ти будеш носити його навіть коли стомишся.
Він не вірить у нас, він лиш загартовує,
Тому там де починається Творчість закінчується усе
Й спраглим голосом, вереском, слізьми запрошує,
І тут можеш ставити оклики, крапки, зв’язувати...
Кінець це...
Ти народився дивною дитиною спокою,
Розіткані нутрощі (полярним сяйвом гояться),
Вона гордо ступає кроки народивши, як завжди єдиного,
Дає на виховання Самотності.
... а в Атлантиці помирають дощі!
Початок...
Твоє друге народження!
...
- Тиша!
- Так!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334873
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
"Потому что на самом деле каждый человек, в сущности, одинок. Не важно, есть у него близкие или нет. Человек в одиночку переживает свои страхи, даже если кто-то другой в это время держит его за руку. Он сам плачет, даже если кто-то другой вытирает его слезы. И если сейчас у него есть кто-то, кому он может доверить самые свои большие тайны, то вовсе нет гарантии, что так будет до конца жизни. А в конце человек и так уходит в одиночестве…"
Януш Леон Вишневский. Малгожата Домагалик. 188 дней и ночей
_____________________________________________
...накресливши мапу твоєї долоні відтінками
суму очей
дістаю із глибин дна моря твоїх роздумів світло
так важливо мені
молитись перед сном на лінію твоїх плечей
на невагоме волосся з яким грається вітер...
терпкий наче чай
який залишився недоторканим зранку
твій голос...
тремтіння скла в глибині лабіринту ховається проміжок часу
хотілось сказати...але натомість
думка з'їдає слова щоразу...
наші серця високо в небі неначе птахи
що під язиками тримають розлуку
і життя найчастіше це гра у шахи
коли біле і чорне тримає одне одного за руку...
в мені губляться планети твоєї уяви
і щоразу зізнаюсь сама собі
ти просто дотик що не потребує з'яви
ти ніби мед який тече по бороді
ти далеко не той хто сповідує правду
ти наче Господь бо до тебе я йду по воді
твоїх слів - тимчасової радості серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326414
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
перенесення уваги на обпльовані стяги,
праву руку на серце,
звичайні рефлекси
звичайних нарцисів-патріотів.
ще не вмерла,
ще лише репетиція,-
на рахунок ТРИ.
один... озеро сріблясте,
два... де б вкрасти
чуже відображення.
два з половиною...
нудно бути людиною.
хто кому вовк?
три...
замовк...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315498
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
...коли наш світ залишеться без такого звичного "завтра"
відчуття повноцінної свободи застрягне з повітрям у горлі
і замість легень у тебе виросте луска та зябра...
знаєш
є час коли насправді навіть десять тузів у колоді
невирішують нічого...
ніч - одна єдина найправдивіша правда...
-*-
ось і сніг...такий же помнутий як твої сни
нас розділяє столик у затишній кав"ярні
і рівно половина зими
холодні плити тротуарні
та випадкові блок пости...
це співвідношення дат та імен кровотоком пульсує по тілу
легка ейфорія від ранкового тремтіння вій
знаєш я уже вкотре проживаю життя під прицілом
і згортаю списані аркуші у масивний сувій
хоча коли я нематиму чого сказати
коли стану звичайною пересічною жінкою
і мій чоловік скує мені золоті грати
вірш пектиме в серці гірчинкою
ми приречені завжди тільки одне вибирати...
і рідні стіни часто утворюють ненависні порожні квадрати
ми приречені рано чи пізно "когось" у собі тримати...
а зараз так тихо що кров витікає носом
гори книг фоторгафій та музика
герої Ремарка що запивають життя міцним кальвадосом...
і твоє постійне небажання стати лузером...
між нами з часом виростуть кілометри спокою
я знайду тебе так як знаходила кожен свій день
і більше не буде слів не буде докорів
тільки трактати одкровень
про те як ми чекали один одного
як проводили між світом і собою паралель
і я дякуватиму тобі за те
що із лона мого вийде нове життя
яке насправді важливіше
за наші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296602
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Знаешь, здесь некуда деться от ветра,
Некуда спрятать сердце, ты знаешь,
Девочка-скерцо, знаешь, что ты теряешь?
О.Арефьева
_______________________________________
...більше нічого непотрібно тільки б міцніше серце
встигнути повернутись додому коли ще усі сплять
дівчинка -скерцо дівчинка -скерцо
ти все відмолила...в душі твої більше немає
проклять...
загалом це скоріше схоже на пафос
тримати у собі лякливі тіні і жити під їхнім ім"ям
що буде коли доля все таки змінить ракурс
дівчинки - скрецо більше не буде там?..
закохані часто залишають коханих знаючи правду
що завтрашній день гострим лезом черкне плече
і кров потече зі смаком мармеладу
і кислотою губи їм пропече...
зрозумій чорні плаття ховають у собі тугу
їх приємніше знімати ніж одягати...
тебе бажає кожен другий
але не сміє на душу твою посягати...
дівчинка-скерцо стурбовано пише щоденник
дівчинка-скерцо лягає спати над ранок...
дівчинка-скерцо схожа до "одноденок"
вона із небагатьох завше цнотливих коханок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289858
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 31.10.2011
Не о вечном, к слову,
О находках…
Мы с тобой, почти что,
Одногодки.
Мы с тобою, к слову,
О потерях
И плевать,
Что через слово верю…
И плевать
На разные дороги,
Где за барной стойкой
«Недотроги»,
Как кули
Сидят на самоваре,
Густонапомаженные крали -
С вековой истомою
Во взгляде
Пробивают:
Надо ли – не надо…
Все пути
Пересекутся в точке -
Точке веры,
Утром или ночью,
В точке-эпицентре разногласий.
Милый мой,
Не так уж ты прекрасен…
Да, и я
Не так неотразима,
Как была:
Заботы, магазины,
Сумки и авоськи,
Дом и школа –
Руки провисают,
Чуть не к полу…
Лишь мелькают кадры
За витриной
За витриной жизни
Интенсивной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268846
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011
...запахнуть думки стиглими гарбузами,
до цукрової стелі прилипнуть п’яти.
близько сотні листів надішле ще спамер,
а я буду з цікавістю їх читати.
не ввірветься в кімнату мою застуда,
телефон обиратиме сам режими.
і за межами одягу змерзнуть груди,
твої тезки постануть мені святими.
що із того, що наклеп звели на простір,-
розкидало нас в різні кутки й болота.
застеляю на стелі холодну постіль,
щоб не спати й з тобою віки бороти.
розфарбує цю марність сухе вугілля,
спогад чітко закреслить усі стандарти.
як клубочок життя у руках породіллі
буду образ твій вічно у серці плекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266020
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 20.06.2011
Хотите , я вам расскажу
Секреты о девушке
С ником – Poetka?
Она обожает дождь и грозу,
Черная кошка, немного кокетка.
Всегда ищет повод чтоб жизнь полюбить,
Немного грустна, со взором ленивым.
Ей невольно приказано быть
В этом мире грешной и счастливой.
Она иногда увлекается болью,
И красит глаза под цвет тишины…
Раны её всегда заживают под солью,
От снега до снега прошлогодней весны…
Брюнетка по цвету волос и души.
Любит кофе сваренный в турке,
Горький лед от разбитой мечты,
И вкус, мамой испеченной, булки.
Говорят, что она излишне горда,
Неприступна , с огнем на губах.
не довольствуется тем, что дано ей сегодня,
И живет в своем мире- у судьбы на руках.
Она любит смотреть людям в глаза,
И искать глубину, может быть даже скуку…
Иногда молчалива и всегда холодна,
С ветром зимы шагает за руку.
Да, она безупречно мила,
Говорят даже, немного красива…
Но не верит в черные слова,
Что легли на бумагу, бесцветным чернилом.
Она, научилась когда-то любить,
Проснулась женщиной с красными ногтями.
Исцарапала себя, и в крови ей плыть
Играя мужчинами и стихами.
Еще она любит закат
И ночь в полнолуние
С запахом страсти.
Она устала от того, что её просто хотят,
Ранят сердце и кусают запястья…
Она любит книги , свечи и дождь,
Красний шелк на душе, ромашки и хризантемы,
Кактусы, Бога, молитвы и ночь,
Решать всегда одной свои проблемы.
Иногда она курит в окошко,
Смеется над слезами огня.
Да, она даже безумна немножко…
Такова у Poetku душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205244
дата надходження 10.08.2010
дата закладки 18.05.2011
Не вгамується все ще, пече.
Я надривом кричати хотіла б!..
Між мільярдів єдине плече
Ще, мабуть, ще, на жаль, не зустріла.
До повернення стиглий півкрок.
Чи назад повернуся? Зотлію…
Ти, мабуть, десь дощенту промок,
Той, кого ще чомусь не зустріла.
Не писала йому ще листів,
Той, кому не забракло би сили,
Як впаду, - на руках понести,
Той, кого не знайшла чи згубила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256617
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 29.04.2011
Сами выбираем жизнь немую и стадную,
подколенно осмысленную
(всегда есть чего и кого ради
терпеть в себе придурка набитого
позитивом – принципиально слепого,
немого и глухого).
Всегда есть выбор:
- отказаться от,
- не участвовать в,
- удовлетвориться тем, что есть –
принципиально и убежденно,
а не в ожидании момента
твёрдо или «наполусогнутых»
(дрожащих от робости или в предвкушении…)
пройтись по трупам
к заветному материальному счастью,
оправдываясь сезонным обострением
глухо-немо-слепоты
и цитатами из «картонных дурилок».
Страшная, коррумпированная,
Воровская страна,
Насыщенная (читай прикрытая)
Националистическим бредом,
Америкоским фаст-фудом,
Бесчисленными пропаганд-шоу программами
И телемылом.
Каждый пункт «налогового кодекса»
Провоцирует бесправное право воровать –
Быть пойманным – заплатить мзду –
Попасть в долги и…
Или искать возможность воспользоваться
«бесправным правом» так, чтобы «мздить»
не всем подряд глухо-немо-слепым
«счастливцам судьбы», или…
воспользоваться «правовым правом»
сдохнуть всей семьей
(есть варианты:
- уехать туда, где твой соц.потенциал
может быть оценен денежным эквивалентом –
необходимым прожиточным минимумом
для оставленной в далёкой и любимой стране,
семье;
- проституция интеллектуальная и физическая
в чём отличие?
продавать знания и опыт
«по чём берут» и удерживаться на этом базаре
(никакого «рынка» у нас нет – утопия), всячески
угождая тупому и преданному глухо-немо-слепому
«счастливцу»;
- самому стать таким же глухо-немо-слепым
адептом «счастливца»)…
Каждый народ заслуживает… Неужели?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247711
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 18.03.2011
Повертайся назад. Біжи.
Догорають байдужі зорі.
Я не знала, що ти чужий,
Замість того, щоб бути хворим.
Зачекався старий маяк,
Не доходять пляшки з посланням.
Я забула б тебе… А як?
За твоє, що «не ти остання»,
За несказану сотню фраз,
За безжальне твоє «не можу»,
За побачення двох не нас,
І за ніч не прожиту кожну,
За мовчання моїх шухляд,
За глухий телефонний провід,
І за біль нерозкритих зрад,
Почуттів смертоносний овід.
Повертайся назад. Туди,
Де за мною нестерпна суша.
За буйками нема води,
А вертатися я не мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246046
дата надходження 09.03.2011
дата закладки 09.03.2011
Твои слова звенят, как мелочь битая.
Ты ими чувства окружил, как свитою,
Облек эпитетами, как вуалями,
Надел на них короны и регалии.
И фразы все продуманы заранее.
Но ты не знал,
Что я люблю молчание…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233956
дата надходження 10.01.2011
дата закладки 10.01.2011
... цей колір робить тебе агресивним,заново створює,
випадок креслить бажання - поразка в фіналі.
Завтра мене вже не буде, ти вивчиш безглузді теорії
без жодного сенсу, без жодної зради і жалю.
На кухні їм плачеться...знаєш, від цього так гидко
і хочеться бігти кудись, на очі блакитну пов"язку.
А той, кому байдуже тягне щоранку за нитку
і пише сумну,(не)дитячу та лагідну казку.
Не згадуй мене або згадуй...у рік може двічі,
по колу кружляй і малюй таємничі картини.
Не личить мовчати, чинити безглуздя...не личить-
вигадуй щось схоже...і може...ти створиш людину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232529
дата надходження 02.01.2011
дата закладки 02.01.2011
… дзвеніли жваво спогади і листя застрягало між пальців,
пауза в байдужість голими руками впивалась в горлянку.
Мій Бог цькував проти долі вогонь і ще двісті повстанців,
задивлявся у прірву і йшов без меча на світанку.
Мій Бог не вмів вірити в щось…він не був Богом,
лише нервово складав молитви і всім дарував.
Щодня наближався до відчаю – поруч нікого,
а потім він впав… уявляєш, навколішки Бог мій упав?
Він Богом не був і не вірив у стадо святих,
хоча він не вірив ні в що, а тим паче у мене.
Повсталі боялись його і світло горіло зелене,
а Бог мій ридав…і сльози ховав, хоч не міг –
стих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232380
дата надходження 01.01.2011
дата закладки 01.01.2011
… повкладала іграшки спати в нетрях кімнати,
біляве волосся заплела в коси і тихо на втіху.
Схожа на тишу, на ніч, на мовчання…на тата-
повірила в диво, чекаючи тут на відлигу.
Не грається більше з вогнем, сірники далеко,
шикуються в ряд іграшкові принци й ведмеді.
Скоро дорослою стане, одягнеться в спеку
і піде без тебе кудись * are you ready?*
Не втримаєш навіть, безглузді усі ці спроби,
її не існує, лише обіцянки із плюшу.
Зразкова байдужість доводить тепер до ознобу,
Я МУШУ СТВОРИТИ ЇЇ…розумієш? Я МУШУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232153
дата надходження 30.12.2010
дата закладки 31.12.2010
Я впевнена, що буду йти. І йтиму.
Хай доля зарахує всі ривки!
Не просто так слова кладу у риму.
Не просто так стискаю кулаки.
Я снігом застелю Вам простині,
А спокій залишу собі на здачу.
Втоплю цю хибну істину в вині
І не заплачу. Більше не заплачу.
Верну собі своє, а ваше – вашим.
Грозою неба смуток розіллю,
Бо він тепер є братом моїм старшим.
Пліч-о-пліч з ним в життєвому бою.
Ось рішення прийму: не буде зим.
Собі ні вам не буду потурати.
Бо «океан для тих, хто марить ним»,
Життя для тих, хто вміє не здаватись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231124
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 25.12.2010
... лише б ти не втомився чекати...
Комусь прийшло в голову створити нас в різних світах,
щоб ти непокоївся там, а я тут чекала від тебе звістки.
В новому році доведеться писати листи на руках,
копіюючи спогади дотиком, на смітник викидати диски.
Моє минуле було чомусь не моїм, я замовчую "вчора",
до зустрічі з тобою не існувало цих вІршів і смутку.
Отак стоїш наді мною, твоя велич занадто прозора
і хочеться йти кудись, зупиняти останню маршрутку.
Ти втомився чекати з"яви, хоч залишилось майже трішки-
стільки нових років ховали нас, будували холодні стіни.
Твій світ із вікна бачу я і сусідська старенька кішка,
яка ніби вже знає про те, що ми все тут зміним.
Коли ти прийдеш, їй мабуть буде час помирати -
звідкись знаю усе це й жалію цю біль котячу.
( Вона дивиться вслід мені, дряпає сумно карти,
щоб ти не блукав...і сльозами людськими плаче).
Їй мало залишилось жити, а значить ти зовсім близько-
можна спокійно пити чай, ковтаючи сніг, як ліки.
Витримую погляд вікна, витримую силу тиску-
лише б не втомився чекати на мене й тільки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231132
дата надходження 25.12.2010
дата закладки 25.12.2010
Памяти С.Есенина
Они в Кремле, в сенатах, в Раде
Не на войне, но на парадах
В рядах первейшие из первых…
Ты спрашивал, а я им верю?
Им эта вера – позарез,
Их не бывает веры без!
Смотреть в глаза и бредом веры
Внушать славянам полумеры…
Как мы могли?!
Как мы устали
вскрывать
скрижалей полустали
С довеском олова и лени
Валится ниц, и на коленях
Выпрашивать «за ради бога»
Нам милостыню промеж роги
Копытных радостей под хромом.
Вверять судьбу одним лишь словом:
«Обет»!
А что же дальше будет
Свет?!...
Наверное...
Неверных выхватить лучом
Чтоб закатать их сургучом,
Под некролог историй громких,
Закапывать, не самых ловких…
Под поминальный голос звучный,
Отпеть единственных из лучших…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230925
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 24.12.2010
РАССТОЯНИЕ МЕЖДУ ЛЮДЬМИ ЗАПОЛНЯЕТ ЗВЕЗДЫ
РАССТОЯНИЕ МЕЖДУ ЗВЕЗДАМИ ЗАПОЛНЯЮТ ЛЮДИ
ЛЮБОВЬ — ЭТО СКОРОСТЬ СВЕТА
ОБРАТНО ПРОПОРЦИОНАЛЬНАЯ РАССТОЯНИЮ МЕЖДУ НАМИ
(К.Кедров)
------------------------------------------------------------------------
...не поспішається і зіркам в твоїх долонях вже тісно,
якщо глянеш праворуч, побачиш місто,мучиме тишею.
В пам"яті завтрашніх снів псевдоспогад зависне
і горітиме полум"я змін, і не стане вона сміливішою.
Так на відстані рук розсипаються в небо всі докори-
одночасністю снів, невербальністю знаків, несхожістю.
Хтось для тебе був крапкою, точкою дотику/опору,
дивував неприсутністю часто ( нудною тотожністю)
Так на відстані слів відчуваєш себе якось втомлено,
їм ціну зазначаю, хоч знаю - її я не знатиму.
Закривавлені ножиці в слово "колись" буде встромлено,
чуєм схлипи... це щось на частини...на атоми.
Так на відстані долі будуються замки із вічності,
огортаються снігом мовчань, але сніг має вік.
Якщо глянеш у небо,побачиш картинки із ніжності-
я в долонях частину зірок, до яких ти вже звик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228053
дата надходження 11.12.2010
дата закладки 11.12.2010
… випадок стає гірким і всемогутнім,
а ти ковзаєш по моїм снам без турботи.
Присутність нікчем, що насправді відсутні
Доводить до відчаю…ні…до нудоти.
Малюю тебе, щоб на втіху бажанням,
а може когось, хто є значно ріднішим.
Загубляться пункти, застрягнуть у плані,
а я поза планом…мені спокійніше.
Отак би з тобою і просто до смерті
( замовчую більшість здобутих теорій)
і знову гублюсь в тій самій круговерті-
нудьгую занадто в надмінній покорі.
Практично втомилась і голочки в спину-
чомусь не встигаю…( цей випадок клятий).
Покинула вчора маленьку дитину-
повз себе пройшла, щоб тебе обійняти…
НЕ СПАТИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227537
дата надходження 09.12.2010
дата закладки 10.12.2010
А позади так много общих зим,
Так много слез, и сладких, и соленых.
Представить трудно, как же быть с другим,
Как снова быть в кого-нибудь влюбленной.
Но как же трудно избежать тоски,
Не видеть дым из трещин между нами.
Не чувствовать, как стали далеки,
Как редко мы встречаемся глазами.
Не хочется уже искать тепла,
Рвать удила,впустую тратить силы.
И вроде не жалею, что пришла.
Жалею, что так долго уходила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226713
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 06.12.2010
... все почалось з мого нерозуміння себе і світу
(тобто себе,як світу бех жодних частин і цілих).
Потім з"явився ти, намагався чогось навчити,
а я слухала мовчки і мовчки тебе любила.
Ці пробіли...Куди нам до розуміння?
Божевільно-нудні і чомусь безперервно зайві.
Я дивилась у ніч і зима моя блідо-синя,
а твоя тане цукром в міцній і шкідливій каві.
А хоча я брешу, я не вмію любити...гірко,
просто плачу щодня і ненавиджу це звикання.
Поглинаю брехню, доторкаюсь крильми бруківки
і не вписуюсь в слово "перша" ,тим більш в "остання".
Я для тебе НІХТО,розумієш,- НІХТО...без суду,
неможливість терпіння на відстані рук холодних.
Засинаю ось так- між "була" і "буду"
і плюю я на ВЧОРА, ховаючись від СЬОГОДНІ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226507
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 05.12.2010
когда мне станет
просто все равно,
когда мои часы
сойдут со стрелок
на скорости,
как с рельсов поезда
куда-то под откос
в чужие города,
а мой напрасный
и немой вопрос
зависнет где-то
в воздухе над Пензой -
я растворюсь.
Я больше не явлюсь
ни в сны,
ни в явь,
ни в мысли,
никуда.
и треснет зеркало
от падающих слез
оставив пыль
серебрянную верить
в слепую неизвестность.
Слово "да"
утонет,
затеряется на дне
и там остынет
как льды
на полюсах
моих
надежд
как иней
на ресницах.
белый иней,
что холодом
так сердце обжигал
и не давал ему
стучаться в такт
с твоим,
что не позволил
согревать сердца
двоим
над черным городом,
что ночь
давно
настигла
и заставляла
верить
в чьи-то игры
и забывать,
что миг
неповторим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225657
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 01.12.2010
Сон сп*янив срібно-синюватий сироп світанку. Сонце сполохано сіяло струмені світла. Сумно снували стомлені сірі стрекози.
Світлана самотньо сиділа серед сутінків своєї спальні. Серце стишило стук. Самоосуджено сповнювала себе смолистим , свинцевим , сигаретним стражданням. Самотність, спрагла суцільна самотність сковувала слабке строкато-скляне самовираження. Сльоза спокійно стікала, стискаючи серце.
Сама...Серед сонячних світанків сама...
Світлану скував страх..... Страх?.. Сугестія?.. Сум*яття?..Сором?.. Сотні слів, сотні сполучень серед смертельної самотності .
Спокуса спілкування стомлювала, стискала... Світлану спасав сон....Сон солодив сирковим сріблом, стирав суперечливу снайперську самотність
Спокійно спадали смородинно-сметанні сутінки . Світлана солодко спала....
Спала Світланина самотність.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225493
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 30.11.2010
"Я больше не могла выносить насмешки соседей, они смотрели на меня, будто я сожительница самого дьявола. Я ЗНАЛА,что они думают: жена вора, жена бандита, жена социального врага № 1, будто бы мне важно, что обо мне думают эти свиньи, или то, что ты сделал, или то, что сделаешь завтра - для меня важен только ТЫ и ничего больше..."
( Мигель Отеро Сильва " Когда хочется плакать, не плачу")
------------------------------------------------------------------------------
…знову прокинулась від нудоти. Наша кімната вже сьому ніч страждає від твоєї відсутності і мого токсикозу. Ночі спотворились від плачу, а я все ніяк не повірю, що тепер тільки листи зможуть описати тобі майбутнє, про яке ми так довго мріяли. Навіть зараз намагаюсь не плакати і не проклинати долю, бо насправді маю їй дякувати. В мені зріє твоя любов, в мені зрієш ти…
Зранку доведеться зібрати речі і переїхати до мами ( останнім часом мною керує якийсь страх). Звичайно доведеться вислуховувати безкінечні «А я ж тебе попереджала…» і « Ніхто й не сумнівався, що він закінчить гратами, залишивши тебе з дитиною на руках…», але самотність страшніша. Мама переживає за мене і каже, що ненавидить тебе, хоча насправді її серце сповнене жалю. Пам'ятаєш минулу осінь, коли ти мучався від запалення легень? Пам'ятаєш, як вона цілодобово боролася з хворобою аж доти, поки ти не став на ноги? Кажу ж, що наче сина любить тебе. А втім це неважливо.
Вчора перебирала одяг, він ще досі пахне твоєю посмішкою. Одразу забігали картинки з минулого і стало якось нестерпно боляче. Потім в шухляді знайшла пістолет. Холодні щупальця пробігли по моєму тілі і питання палає «НАВІЩО?». Навіщо ж тобі це все? На затворі справа ще горить червона пляма від фарби, вона схожа на кров. Це в червні ми оздоблювали склянки і ти чомусь витягнув пістолет. Він тепер зберігає наш червень, де ми були щасливими.
А я так само на собі зберігаю січень, він теж став червоним рубцем. Пам'ятаю за вікном падав безтурботний сніг і ти прийшов додому напідпитку. Тебе дратували тарілки з бірюзовими квітами і безкінечні телефонні дзвінки моїх подруг. Чомусь ти згадав про хлопця з сусіднього під'їзду і почав дико кричати. Я плакала, а тебе це ще більше дратувало. Тоді в твоїх руках зблиснув ніж і моє плече залилось кров'ю, було страшно і гаряче. Зранку я хотіла піти НАЗАВЖДИ,але не змогла… Хотілось вірити, що так ти борешся з минулим і хочеш розпочати нове життя…зі мною. Я залишилась, бо знала, що люблю і що крім мене ти нікому насправді й не потрібен. Що ж це я згадую? Речі вбивають мене своєю пам'яттю.
Ти найгірша людина з усіх,яких я знаю і водночас найкраща з них. Ти застряг у багні злочинів, шкідливих звичок і не збирався звідти вилазити, хоча постійно обіцяв. Я вірила тобі ,але часто у снах чула, як горланить сигналізація і ти біжиш. Щось заважає і ти падаєш, голосно матюкаючись, а дебелі руки вже волочать тебе у відділок. Тоді я прокидалась в сльозах і міцно тебе обіймала, дихала тобою, ховаючи в собі твій аромат,ніби прозапас. Я відчувала, що тебе скоро в мене заберуть , а я буду чекати твого повернення, сивіючи. Що мені мамині докори? Що мені несмішливі погляди сусідів? Що мені реальність без тебе?
Зараз я відчуваю,що ти теж не спиш. Мабуть згадуєш мій рубець на плечі, тарілки з бірюзовими квітами і мої дитячі сльози. Тобі там холодно, а мені холодно тут..без тебе – в цій кімнаті, яка вже сьому ніч страждає від твоєї відсутності і мого токсикозу. Та нас береже щось тепле й ранково-добре. Очікування облітає десятки вулиць і років…Скоро ти повернешся. А в мені тим часом зріє твоя любов, в мені зрієш ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225030
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 28.11.2010
...не чекаю відповіді, головне,щоб мене почули! (с)
1.
Змушуй мене жити щоранку.
Я навмисне розсипаю цукор по всій кімнаті, щоб підлога була солодкою і тримала мене міцніше. Сьогодні знов не хочеться йти знайомою стежкою, не хочеться рахувати кроки до зупинки, не хочеться відповідати на ряд повідомлень, просто не хочеться…
Дивно спостерігати за собою, ніби я кілька хвилин тому знайшла себе іншу – ту, котрій не треба поспішати на пари і обіймати тих, кого не хочеться. Обійми звичайно забезпечують ковток чужої і свіжої сили, але вона мені не потрібна. А що мені потрібно? Я ж чітко розумію власні потреби, але цураюсь їх, ніби цураюсь себе справжньої, як і всі інші.
Так, я така ж як і всі інші…Віриш в це? А краще б не вірив…
Ранок втомився і перетворився у вечір. Ще один день просто так. Нічого не хочеться і від цього гидко. Закутаюсь в шарф і піду шукати себе вільну (як добре, що я не боюсь темряви і пустих вулиць, інакше б довелось стовбичити біля вікна і чекати чогось.).
Тобі солодких снів, а мої пошуки починаються!
2.
Привіт.
Вибач за тривожний сон, бо я справді вірила, що старий дах ховає щось необхідне. Я майже всю ніч витратила на ті пошуки і маю намір тобі про них розповісти.
Спочатку я повільно крокувала вулицею,де колись ліхтарі були схожими на небесні світила і заглядала в чужі вікна ( надія змушує мене робити всілякі дурниці),але все було даремно. Потім чомусь згадалась «Цифалея» Кортасара і хтось чужий мене обійняв. Обернувшись,побачила свого дурника, який йшов з чергової вечірки і готував чергові пласкі жарти. (Цікава закономірність- коли згадую щось з Кортасара, одразу мій дурник дає про себе знати- дзвінками,повідомленнями чи холодними руками,як от зараз).
Я робила вигляд,що уважно слухаю анекдоти, хоча вслухалась насправді у гавкіт собак. Нарешті ми з ним дістались старої будівлі і вилізли на дах,але там не було нічого. Віриш,я торкалась кожної цеглини з надією, перебирала принесені камінці, освічувала ліхтарем підлогу і пальцями нишпорила у розбитому склі – все марно.
Здригнулась від телефонного гуркіту і усвідомила, що за дві години я повинна була б йти на пари. Повинна була б, але не піду, бо хочу отримати сон з срібними дзвіночками.
Пошуки лише почались і я дякую тобі за те,що зараз твої очі бігають по моїм запискам і ти мене хочеш зрозуміти. Я тебе люблю,але не тією любов 'ю,якою ти намагаєшся любити мене…Це щось інше, більш невидиме,але від того і більш щиріше.
Йду за дзвіночками.
Доброго тобі ранку!
3.
Вітаю з новим днем!
Прошу не сердитись, що зникла раптово, а порадіти за мене. Я ще не знайшла того, що край необхідне, але ця ніч стала найважливішою, розумієш?
Підлога мене не тримає,хочеться літати. Так солодко і крапля валеріани, наче твоя присутність в кімнаті. Я загубила браслет вночі, а вранці побачила його на ручці маленької дівчинки з бантиками, уявляєш? Вона здалась мені щасливою і бантики її були схожі на заплутані клубочки моїх думок- все як бажалось.
Я мабуть набридла тобі з своїми нудними розповідями про пошук, але потерпи ще трохи.
Я шукала….шукаю і буду шукати…завжди.
Шукати тебе не на вулицях ворожого міста, а глибоко в серці, де будеш лише ти. Буду шукати себе у твоїх словах ( шкода, що не проникну в думки ), в очах і в снах нетривких. Щось таке знайоме, правда? Хтось комусь колись вже таке писав,так? Але чи хтось колись відчував,блукав і божеволів? Можливо, але наше божевілля все одно інакше – НАШЕ…
Пошуки тривають…
Я гортатиму сторінки, а ти будеш жити на них і грітись теплом мого подиху…
Скільки ж ще дахів і скільки мовчань буде…а записки про пошуки не повторяться.
Будь справжнім і я завжди повертатимусь…
Вдалого дня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223827
дата надходження 22.11.2010
дата закладки 22.11.2010
...ти самотній - повір моїм вигадкам просто зараз,
я ж бо знаю, що ти самотніший за всіх самотніх в цьому місті.
Колись і я відчувала себе самотньою,поки ми не зустрілись,
бо потім прийшло розуміння, що самотніших за тебе не буває.
Інколи тобі й самому здається,що ти зайвий в своїй самотності,
а мені здається, що ти відчуваєш себе зайвим завжди і всюди.
Твоя зайвість зі спини схожа на моє божевілля,
а моє божевілля багатьох засмучує і змушує класти хрест на мені-
отак я й живу досі, уся перекреслена й щаслива від цього.
Цікаво,а який ти колір обереш для свого хрестика на моєму тілі
і чи стану я від цього щасливішою хоч на одну квітку?
Ти такий самотній...( перекреслені особи тебе не тішитимуть),
як я люблю тебе за цю самотність і за свіжий хрестик.
Кошик з мріями геть переповнений,а я собі живу,
спостерігаючи за тротуарами,які затягнулись і стали нудними.
Куди ці тротуари ведуть натовп безликих мрійників,
чиї сліди швидко зникають і перестають зберігати тепло?
Я не хочу знати відповідь на це питання,бо ти не мрійник-
тобі не вдається уявити сплетіння самотності і божевілля.
Тобі не вдається повністю відректись від стандартності уявлень,
тому рука твоя так старанно малює хрест...так старанно.
Доведеться зникнути - наситилась кольорами до нудоти,
доведеться піти, ретельно шукаючи сліди на тротуарах,
доведеться, розумієш? ( а хочеться,щоб хтось постирав хрестики)
і тобі доведеться...доведеться бути самотнішим за усіх самотніх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221777
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 15.11.2010
... не бійся демонів в мені -
вони як янголи ласкаві.
Вдивляйся в погляди сумні,
куштуй мене в ранковій каві.
Не бійся демонів в мені
і не проси,щоб їх не стало.
Горять молитви у вогні,
хтось обирав і я обрала.
Не бійся демонів в мені,
я не крокую між святими.
Псується тиша десь на дні,
щоб танцювали мертві зими.
Щоб ти мене вночі губив
у часі, просторі...навіки,
щоб оцінили справжність слів-
не бійся демонів і тільки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217926
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 07.11.2010
спіткнулась об осінню самотність...
присіла на опале листя:
замерзла,
занедбана,
знищена -
поглядом перехожих очей,
лукавством найрідніших вуст,
іронією Всевишнього й
неба.
байдужістю демонів,
порочністю янголів
спантеличена;
прокльонами й закляттями
замовчена,
затиснена
між пальців,
між долонь
між завтра і сьогодні,
а вчора...
а вчора світ іще болів в мені,
по венам мігрували відчуття
гріхопадіння...
грішного падіння
долу.
розхитані містки,
покраяна свідомість,
колода карт -
[ на щастя чи нещастя]
поворожи мені,
нещадний ворожбите,
в багрянім листопаді
загуби
оту,
яка спіткнулась об самотність,
осінню
непроглядну
самоту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218001
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 26.10.2010
неспокійністю вистукує потяг...
вже позаду
"маленький Париж".
прохолодно
й цей клятий протяг,
я мовчу...
ти мовчиш.
тарабанить осіння злива -
біль і втома,
втома...біль,
зачепилась за власні крила,
затягнула петлю надій.
аромати терпкого страху
у повітрі витають
слів
нам не бракне,
ми просто з браком,
ми щербаті,
ми вже не ті.
час пантрує на наші душі,
гнів муштрує нас з дня у день,
небо давить,
дощить
і глушить,
небо знає кінця секрет.
каламутні дзеркала вікон
зазирають в зіниці.
снів
так бракує.
жонглює серце
почуттями,
гризуть думки.
позіхаєм...
четверта ранку,
десь на фініші
новий старт.
ми зашторим брудну фіранку
й віддамося
нічним
шляхам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217784
дата надходження 23.10.2010
дата закладки 24.10.2010
...незвично пошепки говорити про зірку долі,
особливо тоді, коли зовсім в неї не віриш.
Довгими вечорами сивіють дахи будинків
і за вічністю видніється лише щось безпорадне.
Чиясь рука дописує десяту сторінку сну
і мріє про одинадцяту, але бракує чорнила.
Коли бракує чорнила,відчуваєш себе опустошеним
і мрієш помирати...хоча б раз на тиждень.
Тиждень скорочується вдвічі, ділиш себе на два
і рука завзято просить літер,примушує їх дихати.
На сиві дахи опадає листя,яке не встигло згаснути,
освітлює вулицю і ти живеш,щоб і я могла жити.
---------------------------------------------------
Коли хочеться бути на кілька мрій ближчою до тебе,
я стаю синім метеликом і гріюсь на білому простирадлі днів.
Тобі здається, що крихта неба вміє робити щасливим,
а я ж зникаю від кожного руху руки....кожного подиху...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217653
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 23.10.2010
...ти вигадав мені предивне ім'я
і пишеш його з помилкАми на стінах.
Крізь тишу бажань проповзає змія-
спокусо моя, я тебе не покину!
З вікна споглядаю цей райдужний світ,
рахую скелетів невтомно у шафі.
Влаштуймо сьогодні святковий обід,
а потім помрем,бо закінчився трафік.
Руками до леза і східцями вниз -
занадто правдиві напевно сьогодні.
Хотіла зізнатись та погляд завис
і спогади тягнуться ще з Великодня...
чи значно раніше знайшлися слова?
Різниця відсутня,забруднені дати.
Нестерпно...смертельно болить голова,
а втім я щаслива,бо вмію мовчати.
Любити тебе і ховати десь ніж...
хіба це хвороба,легке божевілля?
Облиш мене,милий! Вже зараз облиш!
( і може ми вдвох доживем до неділі )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216876
дата надходження 18.10.2010
дата закладки 19.10.2010
...лимонний колір аури освічує коридори
і ти приносиш запах світла чи цитрусу.
Помаранчевий сніг за вікном,поговорим?
( я з сорочок твоїх мрії витрясу )
Сніговик закохався в сусідку Кармен,
очі ледаря повні зАпалу.
Театральні костюми і сніг з дивних сцен,
а із стелі чомусь щастя крапало.
Позавчора я чула отруєний крик-
хтось питав чи молилась сусідка.
Голос дикий...( так може лише сніговик)
і я також молюсь, тільки зрідка.
Повизбирую усмішки - оплески їм,
не ховати ж чекання під ліжком!
Помаранчевий сніг за вікном,помовчим?-
я б послухала сповіді кішки .
Замуркоче відрада, а вікна - сліпці
і здається немає ніч сили.
Прочитаю сценарій по лівій руці
( я брехала тобі,хоч любила )
Захотілось сьогодні прикраси в смітник,
а на двері блакитні замочки.
Я не знаю до кого ти звик,сніговик,
а я звикла до мрій, що з сорочки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216504
дата надходження 16.10.2010
дата закладки 16.10.2010
Він мріяв розпочати нове життя і заплющував очі, щоб уявити чисте небо. Найчастіше усе затьмарювали спогади, наче хмари, які змушували жити так, як і раніше. Тоді він бажав змінювати, упорядковувати і ділив 24 години на день і ніч. Та нічого не виходило, бо його ніч вимірювалась не годинами, а дня взагалі не існувало. Остання спроба стати людиною таки зійшла нанівець.
Його пальці завжди були холодними і лише вони могли малювати химерних істот, яких невтомно породжувала моя уява. Так ми відчували смак свята особистої свободи і не розуміли,як слово «особисте» може поєднуватись з словом «ми». Чому етимологія слів часто не дає спокою? До того ж в календарі безліч зайвих свят, а про наше ніхто навіть і не здогадується, бо воно не зможе належати ще комусь – тут вже ніяке поєднання слів не допоможе. Та звідки в мені взялись ті химерні істоти і що б я з ними робила, як би не ВІН? Очевидно, що почала б вірити в час, як і всі інші ( все ж таки добре, що в мене є ВІН ).
Іноді намагаюсь зрозуміти балаканину чужинців, але тоді мої очі автоматично заплющуються і шукають нового життя,але воно таке далеке. Папір радо приймає чорнильні квіти, а чорнильне павутиння огортає усе незрозуміле і мені стає легше. Згадую, що лише його холодні пальці спромоглись густо всіяти теплом ґрунт мого божевілля і думаю, що скоро доведеться збирати урожай, а він все малює... Сьогодні випадково доторкнулась до перехожого, а він здригнувся і почав бубоніти про Снігову Королеву і я зрозуміла, що належу художнику …назавжди.
Я не вірю в час і ненавиджу потік безглуздих секунд. Скільки мені років? Хто може довести, що рік складається з дванадцяти місяців? Хто наважиться пошматувати наш календар? Хотілось знайти нове тлумачення слову «вік», щоб без всіляких розгалужень. У вік я не вірю, як не вірю в час, але по суті вік і є часом, а моєї віри катастрофічно не вистачає. Розгортаю паспорт,дивлюсь на годинник,але це не означає, що я їм вірю, просто треба пристосовуватись до всього, навіть до літа без його холодних пальців.
Дивно знаходитись у двох світах одразу, розриватись між людьми і нашим особистим світом. А може я просто не вірно слово підібрала і це не так вже й дивно, а якось інакше. Він заплющує очі, щоб спробувати знов побачити нове життя. Мушу швидко лягти біля нього і теж заплющити очі, бо як він без мене там? Мої пальці тепер теж холодні і від того ми обидвоє щасливі. А може то не щастя, знову виникла потреба підібрати влучне слово.
Одного разу йому наснився словник, де були нові слова, багато нових слів. Вони були створені за межею часу і мали свій запах. З того часу він старанно записує кожне словечко, яке торкається стін нашого світу, а я йому допомагаю малювати.
Календар так ніхто і не наважився пошматувати, а він і досі не знає скільки мені років. У нас багато свят, але ми не промовляєм тостів і все частіше задивляємся в очі маленьких істот,створених нами. Його холодні пальці часто пірнають в моє волосся,щоб трохи зігрітись. Ось так і живем, хоч і не вірим в час. А може це не життям називається…Коли знайдем підходяще слово, обов'язково виправим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215216
дата надходження 09.10.2010
дата закладки 09.10.2010
-------------------------------------------------------------------
...а зима вже причаїлась за дверима
і я бачу як сніг обіймає грішників
і мене обіймає, а я обіймаю тебе.
Ти говориш про таїнство снів і чомусь про язичників,
і про наше майбутнє, і місто на "А" чи на "Б".
Круговерть різних літер абеткою спогадів,
я б давно відвернулась (згадати не можу слова).
Де язичники плачуть? Що є щастям для роботів?
Це про що ти,мій хлопчику? (ще буяє трава)
Обернись,мій ображений і не смій повз без дотику,
за дверима байдужості, як за краєм - зима.
Щось ніколи не склеїться,ти спали всі блокнотики
і в дитинстві казковому я залишусь сама...
Обіцяй, що все збудеться і вернешся непроханим,
і як завше накинешся обіймати при всіх,
і не будеш замріяним, і не будеш закоханим
*пам"ятаєш, мій хлопчику,що для нас значив гріх?*
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214292
дата надходження 04.10.2010
дата закладки 06.10.2010
...тепер камінці на шиях стануть тягарями
і повз кладовище йти важко,і змерзли руки.
Я притрусила всі листи його слідами,
щоб не читали їх манірно наші внуки.
Все обірвалось,не мовчи - готуй прокльони,
що наше місто скаже нам? ( дурні гримаси ).
Життя з тобою - дивні перегони,
а твоя дівчинка мовчить - білети в касі.
Куди вже далі, якщо я живу ним досі?
Коли з тобою віриться у щось нетлінне?
Мій бідолашний, знаєш про що йшлося?
*шукала бога мертвого в людині*
Гірке падіння слів...по вертикалі.
( Ну що ж ти хлопчику? сьогодні все можливо)
А далі? далі? Байдуже, що далі,
якщо не помічаєш зараз дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214551
дата надходження 05.10.2010
дата закладки 06.10.2010
...я ще багато років можу слухати твої анекдоти,
читати оголошення і переказувати старі романи.
Всепоглинаюча віра у світло триватиме доти,
поки ти не приїдеш до мене сварливо-п'яним.
Ще довго сміятимусь з дурості ледаря і незграби,
не даватиму спати, коли і самій не спиться.
Дослухатимусь рідко в твоє "... in trouble"
і всілякі нові, по дитячому добрі дурниці.
"Як все ницо!" ( я зараз помру зі сміху),
твої милі дівчатка бажають тепла і квітів.
Споглядаєм, як повз пролітає стріха
( ти помітив! Нарешті дерева в очах помітив!)
Ще багато образ і відірвано біль з корінням-
ну чого ображатись на правду і на годинник?
Краще другом ніж просто сумною тінню-
перестрибуй з неділі в небо(і в понеділок)
Ну кому ще крім мене цікаво тебе тримати?
А крім тебе ще хто пробурчить про вічне?
День мовчання... що гірше такої плати?
Oh, my dear ...ці сварки занадто звичні:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211942
дата надходження 21.09.2010
дата закладки 23.09.2010
Іноді здається,що ЗАПІЗНИТИСЬ неможливо
і тоді холодний чай гріє,
і сніг покриває землю лише вчасно,
і вірити у щось нема потреби...
Запізнень не існує,бо не існує часу-
усі годинники розтрощені для втіхи,
але втіхи теж не існує,
бо не існує запізнень...
Можна мовчати або ж базікати без міри,
про міру взагалі можна забути-
все одно не вдасться запізнитись
навіть якби було куди...
Чекання може здатись марною справою,
тобто марним здаватиметься ВСЕ
і кожна стежка заросте густим бур'яном
і сніг буде доречним,бо все вчасно.
Кожен камінець долітатиме до адресата,
але боляче йому не буде і він не прокинеться-
куди ж бо йому поспішати?
ЗАВТРА настане у будь-якому випадку.
Але то лише іноді здається,що не існує запізнень
і під насмішки годинника продовжуєш пити свій чай,
бо рівно за годину відправляється потяг КУДИСЬ
(лише б не запізнитись).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212442
дата надходження 23.09.2010
дата закладки 23.09.2010
***
Тихий вечер, чернично-рябиновый,
Распластался в окошке холстом,
В пестрых красках – художествах осени,
Расписался плакатным пером
На верхушках сосновых игольчатых,
На прохладном небесном стекле,
Заливался дождем-колокольчиком
И таился в полуночной мгле.
***
Осень пейзажи пишет
шорохом листьев, слышишь?
Криками диких уток,
выпорхнув ниоткуда
в желтый сезон охоты,
слышишь, стреляет
кто-то, в плавнях.
Хлопками ставен,
ветер стучится в бани,
бьет о стекло дождинки
редкие, и седые
стелет в овраг туманы
рыже-осенней манны.
***
Я нарисую тебе осень,
Такой, которая приснилась
Во сне, я на нее молилась,
Уткнувшись в веер листьев носом.
Она ко мне сошла сияньем,
С небесным нимбом золотым -
Листвы в каштановую проседь,
Ее распущенной косы.
Она о чем-то говорила
Со мной, не разомкнув уста,
Дождливым облаком струилась
До пят, прозрачная фата.
У ног, волчком, крутились белки
И превращались в листопад.
Тебе нарисовала осень,
Увы, ты осени не рад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211744
дата надходження 20.09.2010
дата закладки 20.09.2010
...ці хмари схожі на пійманих мишей,
з якої сторони не подивлюсь - сірі.
Вони вилазять з холодних, вузьких траншей
і танцюють до ранку на шкірі.
Вранці кавова радість,стрибки в вікно-
якось так одночасно й зарано.
Сірість неба затягне, як те вино,
що по краплі з іржавого крану.
І здавалось, що спокій - це тінь алей,
вкрили ніжність дрібні гематоми.
Хмари надто походять на тих мишей,
що вмирають у нього вдома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207610
дата надходження 24.08.2010
дата закладки 25.08.2010
Пора остаточно прокинутись, зиму взяти за барки,
напитись холодного чаю, відмовитись від кофеїну.
Можна блукати , вклоняючись равликам в парку
і малювати в блокноті чужу, незнайому людину.
Повертатись додому раніше і вперто когось чекати,
блокувати реальність, ЙОГО обіймати снігами.
Ще складати щось дивне зЕрнятками із гранату
і дивитись у небо, що всіяне густо слідами...
Пора остаточно прокинутись десь - з тобою,
дивитись на ніч, умостившись на підвіконні.
А можна залишитись в пам"яті просто ЧУЖОЮ
і гріти навмисне чиїсь зашкарублі долоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207716
дата надходження 25.08.2010
дата закладки 25.08.2010
В заторах плекалось дрібне нетерпіння.
На теплих кушетках хтось бачив спасіння,
а янголи в чорному падали в дим з ментолом-
недопалки сумно дощем з балконів,
стабільність протонів, печаль нейтронів
й дурна нероздільність по краплі із корвалолом.
П\"яниця всміхається, точить зуби,
парфумиться наволоч, смерть із Куби,
вимірює щастя розрізом її спідниці.
А осінь за краєм, серця зогнили,
молитись набридло і ломить тіло-
король на колінах й зізнання до болю ниці.
То з відчаю просто байдужість вийшла
і вишня-спокусниця мертва, кисла-
образами й горем так тхнули чужі парфуми.
Листками із неба у світ потойбічний,
бродягам в безодню ночей суничних,
щоб там тільки тиша без каменю і без глуму.
Напрочуд огидна й смішна картина-
живу десь на небі,зовусь \"людина\",
на янголів в чорному зверху кидаю квіти.
А завтра в заторах знайдеться зірка,
маленька й потворна по вашим міркам
та тільки вона зможе світло нове створити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205934
дата надходження 14.08.2010
дата закладки 24.08.2010
Невкусные стихи горчат во рту половой,
Пожухлых вялых трав, несочностью лиловой
Построчный ураган просроченных обманов,
Вальяжатся строкой неровной, будто, пьяной;
Ложатся на корму (взахлеб бортая пошлость)...
Кичится и вопит самой себе ничтожность –
Творить и сотворять, взалкав из дряблой плоти,
Успеха посошок во вздувшийся животик –
Ментальный перевес славянского здоровья:
Не бог, не царь, не бес (в угаре алкогольном)
Не выдаст, не сожрет не пойманных не воров –
Не по дрова в леса, а с колом за забором
Судьбу подстерегать и во хмелю молиться,
Страдая сострадать, и головою биться
Об острые углы житейских неурядиц
Потомственных воров, юродивых и пьяниц,
Талантливых и злых, скупых и простодушных,
Не выученных жить, пронырливых и ушлых,
Забытых, от бесчинств, уставшими богами,
В ком «горе от ума» «откормленно ногами»
Самим себе тропу вытаптывать в страданьях,
На собственном горбу – к стене за подаяньем
У паперти в церквях иль во дворцах – расстригой,
Укушаться caviar, а заедать ковригой…
Выспрашивать волхвов советов и участий,
А после, по попам – выпрашивать причастий.
Скупать и продавать святыни и бесчинства…
Не от корысти – нет, а просто так, из свинства,
Подрыть под дубом ров (отъевшись желудями)
Историю свою забрасывать камнями –
Не в настоящем жить, не думать о потомках,
А вывалять в грязи наследную иконку.
Страданьями грешить (душе, чтоб, в совершенство),
И знать от всех проблем одно простое средство –
«Залил глаза» и все, потом пойдут дебаты,
На злобу злого дня, с разборками и матом.
И, в общем, все путем – страдайте «на здоровье»,
А во главе страны не вождь, а поголовье
Готовых, дать вам всласть, ментальностью упиться…
ГраждАне! Может «прруууу»? Пора остановиться?
И, перестать «страдать» - не «заливать судьбину»,
Пусть, крыльев не дано - держать прямою спину
За прошлое отцов (мы предков почитаем),
Ответить за свое, что делаем и знаем:
Перед своей судьбой, ни в чем не виноватой,
Пред нищенкой-страной, с «элитною» заплатой:
Воров, рвачей, лжецов...
Что, заберут в наследство?!!
Все те, кто после нас придут в наш мир из детства...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206887
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 20.08.2010
...А я же хотела им всем нарожать детей.
Ко всем привязалась, как собачонка.
Они же все выбирают "блядей"-
Кому нужна простая девчонка?
За всеми скучаю, за всех боюсь,
За всеми рыдаю, за всех молюсь.
Для всех отрываю кусок души...
Взамен-забирая воздух, кричат: "ДЫШИ!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196574
дата надходження 19.06.2010
дата закладки 19.08.2010
Через два роки я тебе зустріну...
Хоча ми ще не перейшли на ТИ-
Ти забиратимеш з садочку сина,
за рогом збуджено пищатимуть коти.
Поспішно глянеш на старий годинник,
всміхнешся бабцям,торбами хитнеш.
Через годину в офіс без зупинок-
чекають справи...я чекаю теж.
Простягнута долоня,запитання,
пізніше джаз й міцний зелений чай.
Описуй творчу кризу і старання,
і про родину теж розповідай.
Про те, що син вночі не може спати
і сипле,наче тато, матюки.
Дружина пересолює салати
і не говорить більше про зірки.
А нещодавно в снах гукала німфа
із синіми очима, як у мене.
І лилася із ран холодна лімфа,
довкола танцювали манекени.
Товарищі раптово посивіли
і пиво не дарує прохолоди.
Душа сильніше рветься геть із тіла,
а посмішка чомусь виходить з моди.
Рецензії лежать клеймом на творі,
листи з серцями далі шлють дівчата.
Тусуються нещасні в коридорі-
дружина плаче й рве усі плакати.
Все ті ж маршрути на чолі кресалом,
автографи на стінах, юні МУЗИ.
Минає зустріч, як життя минало-
пора додому,мій шалений ЛУЗЕР!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206093
дата надходження 15.08.2010
дата закладки 17.08.2010
Влітку хочеться бути небом
Безкінечно високим і чистим
Де ніхто не літає… й не треба
Влітку стала би я падолистом
Влітку хочеться бути водою
Водоспадів у горах й в криницях
Влітку легко так бути собою,
Розширяючи щастя в зіницях
Влітку хочеться бути дощами
І шептати тихенько у вікна
Пробігати полями, дахами,
Стати лісом густим, непроникним
Влітку хочу дивитись на зорі
І з тобою говорить без упину
Влітку сни невагомо-прозорі,
Які я ні за що не покину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205772
дата надходження 13.08.2010
дата закладки 14.08.2010
...на свіжій сорочці чорнильна пляма,
хитається стримано вірність,туман.
Вогонь сумував за моїми листами
і так нетерпляче кидався в капкан.
Ну скільки затьмарень у цій блакиті?
Зима на долонях ще сни січе...
Забуті бажання, вином пролиті,
притоптані рядом смішних речей.
Хіба не хотілось польотів разом
чи просто мовчання під неба плач?
Усе попсувалось чомусь одразу
і ти зупинився між цих невдач.
В снігах запроторені,як в в"язниці,
ще досі на стінах вірші живуть.
Плела наші долі,зламала спиці
і спати кортіло. Чи в цьому суть?
А пляма чорнильна в'їдалась в комір
посланнями щастя з казкових веж.
Мій січень згадав свій забутий номер
і жовтень повинен згадати теж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205589
дата надходження 12.08.2010
дата закладки 12.08.2010
Коли по одній підуть в сон крамниці,
а хтось нам додасть двадцять п"яту годину,
десь з"явиться віра у все, що насниться-
за рогом нікчемність та й решта без зміни.
Зірветься безсоння й жбурне засухами
у ліву кишеню всі рештки наснаги.
Остання година безжально тугами-
"не влучила? Байдуже!" і до фляги.
Та віра нестримана й очі в шпарку,
у натовпі ж справді сліди пустелі.
Забудь про обіцяне, з рук цигарку
і викресли з списку нічні готелі.
За келихом заздрощів й біль важлива,
двадцять п"ята година - безглузда примха.
Залиш для чужинців цей світ креативу,
бо ніч і без того занадто тиха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205422
дата надходження 11.08.2010
дата закладки 11.08.2010
Ми зайчики сонячні лапали,
Босоніж топтали траву…
Тепер живемо тільки згадками
Про ту чарівн́у дітвору.
Ми б́ули смішними дівчатками,
І хлопців дражнили…Було!
Тепер живемо про це згадками,
А будні нам морщать чоло.
Ми мали улюблені іграшки,
Носилися з ними повсюди.
Мудруючи, черкали віршики.
Тепер трохи інші ми люди.
Тепер не наївні ми з́овсім,
Асфальт застеляє траву…
Лиш згадуєм, зовсім дорослі,
Чар́івну смішну дітвору...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201441
дата надходження 17.07.2010
дата закладки 29.07.2010
Я не кепкую, ну, не зовсім, - трішки,
Але то так, з любові, не зі зла,
І це тому, що всім моїм усмішкам
Твоя взаємністю мені відповіла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203233
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 29.07.2010
...осягання таємних просторів - улюблена справа,
евфонічність затьмарень з паперу нещадно пилом.
Є вказівка,щоб манги читати з ліва на право:
- Ой,це так неповторно!
Цікаво й мило!!!
Так захопливо, стрілочка прямо... в лоба,
можеш впасти й горланити про байдужість.
Я твоя найсвітліша НІЧНА подоба,
що примусить повірити в спокій
і власну дурість...
Не почула та вірю без заперечень,
заховаю в рукописах літо-
блакитнооке.
Ніч складається з сотні квапливих речень,
що провіщують кроки,
до тебе кроки...
Поверхневість бажань на моїй долоні,
обцілована мрія дрімає на передпліччі.
Співвідношень ніяких в глухім півтоні,
естетичності тонни в дурному кітчі...
Заплямовано щастям і передбачено-
не віддам,не пробачу і не благаннями
ти вимолюй дощі.Мої сни не проплачено,
будем першими завтра,тоді ж і останніми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203190
дата надходження 28.07.2010
дата закладки 28.07.2010
Пустотлива ніч гуркотить до мене
і танок ведуть зморені Камени.
Відгук на вогонь і НІЩО дрімає,
під ногами час,а землі немає...
Дикий бунтівник згадує свободу,
а скарбниця мрій падає у воду.
Не барися тут,спробуй повернути,
а не вдасться,пий- океан отрути!
Відступись,пора!Людям треба спати.
Ну а ти майструй найміцніші грати...
Подаруєш їх темряві безликій...
У бажаннях знов, надзвичайно дикий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193571
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 28.07.2010
Облетіла мій світ дрімота,
залишила щось невловиме.
Бідолашна живе,достоту,
а не хочеться,із сліпими...
Не помітять вони розрухи,
усміхаючись без причини.
Їм не вистачить сили духу
розгледІти лише людину.
Облетить,не побачить зміни,
розшукає в ТОБІ відраду.
Ти не падаєш на коліна
перед ликом сліпого стада.
Поцілує вже сиві скроні,
не покине твою хатину.
Надто сильна-лише сьогодні
вона вірить у зір людини....
22.07.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195465
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 28.07.2010
Крізь твої вікна світ надто сірий
і про неволю шепоче вишня.
Холодний ранок тепер змарнілий,
туман вмирає посеред тижня...
Вчорашні мрії,як алергени-
в чужих обіймах мені не спиться.
Довкола світло брудне й зелене-
я приміряю вбрання черниці.
Мені пасує, без заперечень,
не усміхайся,вези додому.
В кінці три крапки,сутужність речень
й гірке бажання вліпити кому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200658
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 28.07.2010
...нарешті пташка замовкне,піддавшись втомі-
її манірне цвірінькання поза увагою ночі.
Ретельно вишукуєм долю в старім альбомі
і сиплем безжалісно в пустку слова пророчі.
Вони ж бо збуваються,просто питання в часі,
а зараз про це говорити мабуть невчасно.
Заплющила очі - огидність розпусти в рясі,
хутчіше б стягнути: настирливо і контрастно.
Дарма наплела, розчинилась в словах без тями,
згадала,що в небо дивитись завадив сором.
А пташка прокинулась й знову печаль між нами,
твоя безкінечність,з якою щодня говорим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202969
дата надходження 27.07.2010
дата закладки 28.07.2010
Ми пережили осінь...
Більше мовчати не хочу..
все,що робила я досі
здирається з серця скотчем.
Символ кохання-жолудь,
відчай в кишенях ховаєш.
Вечір,шалена молодь,
схожих на нас немає...
Два мегабайти смутку,
десять пігулок відради,
дощ бомбардує куртку,
змиває сліди помади...
Перша й остання казка,
більше її не згадаю.
Ніч для самотніх-пастка,
пастка з відтінком раю.
Ти чарівник з мого світу,
я буду тебе чекати...
А поки нам шлях закрито,
лишається сон писати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164591
дата надходження 06.01.2010
дата закладки 27.07.2010
Він вірив Піфагору і курив,
з календаря зривав тривожні дати.
Сьогодні тільки восьме із життів,
ще сім в запасі і він встигне стати.
Коліна ж в цій реальності болять
і тисне всюди клішнями цензура.
У третьому житті-благ ціла рать,
в його обіймах зніжена Лаура.
То не біда,що він король невдах-
п"ятнадцять раз нікому не щастило.
Нехай тече в старій хатині дах,
не пропаде дарма мотузка й мило.
З дев"ятого життя він чує клич,
а зоряні прогнози б не збрехали.
Серед оцих замурзаних облич
нікчемного буття тепер замало.
Крім алкоголю щастя тут нема
і геніїв століття не цінує...
Останній крок і віра тайкома,
останній крок без спогадів і всує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202696
дата надходження 25.07.2010
дата закладки 27.07.2010
Маю міру мрій міцних,
можу мучати минуле.
Міфи музики,мостів-
міфотворців мить минула.
Мефістофель множить млу,
майструвати має мури.
Маг маячить маяку,
медальйон мете мачули.
Меви молють,метушня-
маки,мегарі містичні...
Моя мрія - маячня,
монолог мій не метричний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202784
дата надходження 26.07.2010
дата закладки 27.07.2010
Бузковий ранок крізь фіранку снів
нашіптує улюблені цитати.
Самотній вогник втомлено згорів,
щоб яскравіше завтра запалати.
Очима знову списки поклонінь-
метафорична тиша й вірність культу.
Тепер позаду стогне дика тінь,
доводячи блаженних до інсульту.
Ще стільки мрій,захованих в конверт,
лежать на дні старої чудо-тайстри.
Яскравість фарб,написаний портрет
і оживаю я з бажання МАЙСТРА..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202535
дата надходження 24.07.2010
дата закладки 24.07.2010
Вона вірила,що щастя їй принесуть на підносі,
на такому рожевому і з яскравими квітами.
Ця віра її, безневинну, живить й рятує досі
та стелеться стежка із снами розбитими.
Вечірні погоні за світлом - нічна депресія,
дзвінки ПСЕВДОдрузям і сльози під ПСЕВДОмузику.
Втішала словами про гідність,дурна прогресія,
а дівчинка в темряву пада свинцевим грузиком.
А я своє щастя тримала в шкатулці з щирістю,
і потім приклала до серця твоїм медальйоном.
Мовчала, обурена власною терпеливістю
і вірила в святість,властиву старим іконам.
Навколо блакить,часом зрада дійсності-
у вічність чекань відлітали мої адресати.
Із щастям всередині,без проявів ніжності-
готовність ділитись чи просто віддати...
Щастя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202434
дата надходження 23.07.2010
дата закладки 24.07.2010
...ненависний будильник затягує у зиму-
йому байдуже,що зараз липень і я не поспішаю.
Галасливий пройдисвіт збирає банальні рими,
а я замість цукру їх ложечкою - і до чаю...
Прокинувшись повністю,за вдіяне ґречно дякую-
за сни розвіяні,де випала роль чужинки.
Завершена каторга та ще й з якоюсь відзнакою-
про це гомонітимуть довго бабусі на ринку.
Рятуєшся книжкою та бачиш себе на форзАці
і тиснуть на рішення сотні нічних алегорій.
Спекотно. Чому ж холодіють безпомічно пальці?
А відповідь всюди-просякнуті стіни зимою.
Хіба ти Снігурка,щоб так за снігами тужити?
Хіба щось важливе помре з січнем чи ЛЮТИМ?
Для мешканки ЛИПНЯ дощами чекання пролито,
вона їх зустріне й про власні бажання забуде.
Вона...Тільки хто вона? І для кого?
На теплих долонях горить легковажне літо.
Так ненавиджу ранки з монолог-діалогом,
але знаю,що ЇХ я повинна любити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202120
дата надходження 21.07.2010
дата закладки 23.07.2010
какая важность,
что мир метелит?..
ведь нет морали
для двух в постели,
ведь если счастливы,
значит - правы:
два камня дивных
в одной оправе...
img0.liveinternet.ru/.../
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166528
дата надходження 16.01.2010
дата закладки 13.07.2010
Поривами холодними, як осінь
І хмарами темнющими й чіткими
Мене кидає, повертає, просить…
Всі спогади старі стають новими.
Вриваються у душу дивні смисли,
Фантазія на злітній полосі,
А я тебе роздумую і мислю,
Як зблизити далекі полюси…
А я тримаю миті всі за руку,
До серця пригортаю, мов дитя…
Лиш осінь мовчазні зриває звуки,
Що не дає нікому з них життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200594
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 12.07.2010
Сердце?!
Так… Брошка слева.
Видишь, какое оно?
Сине-бордово.. смело
Выпрыгнувшее в окно.
Выскочившее из тела
Как-то так невзначай
В полупустой квартире
Вместе с его: «Прощай».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199439
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 05.07.2010
Отак лежиш пошматована і рахуєш маршрути,
здається ще подих - і квиток в небуття.
А вони п'ють байдужість,щоб про тебе забути,
щоб не вірити в злочин і в його викриття.
Поверхами до відчаю,у провалля свідомості,
де забуте розприскує гіркоту почуттів.
Доведи своє серце до німої готовності,
бо у зраджених принципів не лишилося слів.
У святковій обгортці подарують пробачення,
про яке не просила - ранковий сюрприз.
Обережно,сполохана! Та яке,в біса,значення?-
Пий пігулки,всміхайся й дорогою вниз.
І лежиш пошматована,а маршрути скінчилися
та й квиток вже недійсний без нових дивувань.
Наковтавшись байдужості,їм щось сонячне снилося,
а я просто лежала у безодні мовчань...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199412
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 05.07.2010
Боюсь признаваться себе в измене,
но горечью встречи сползаю вниз.
Изнеженным пледом чужие колени
и в голову клятвы,что ночью сбылись.
Обняв твое тело июльским загаром,
бросаю на встречу изысканность фраз.
Ведь счастье так редко даётся даром,
я снова о счастье,нелепый рассказ.
На два поделить свои сны не сумею,
осколки желаний лелеет асфальт.
Я вешаю чувства тебе на шею,
пусть тянут на дно,предвкушаю азарт.
За окнами снова мелькают лица,
звонки в бесконечность,исчерпан лимит.
Я знаю,что поздно с слезами молится-
молитвы спасают,но небо молчит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199110
дата надходження 03.07.2010
дата закладки 03.07.2010
Якщо я тебе не бачу- це не означає,що так триватиме вічність,
якщо я тебе не чую- це не значить,що твій голос колись не стане моєю улюбленою мелодією,
але якщо я тебе не відчуваю - це значить,що між нами прірва...чи є сили,щоб її подолати?
---------------------------------------------------------------------------
Знаєш,я часто прохожу повз-
гадаєш й тепер доведеться?
На мить зупинилась,мабуть здалось,
мабуть просто примхи серця.
А ще я втомилась від цих "мабуть"-
у черзі за зрадою,вперта...
Долоні чужі з уст образи зітруть,
щоб з відчаю не померти...
І сумніви з чаєм холонуть в пітьмі-
навіщо нам світло сонне?
Щовечора разом-хіба це ми?
і місто мовчить,лимонне...
За ці галасливі кілки-слова
я б ляпас безжально долі.
Та тільки шепоче полин-трава,
що надто фальшиві ролі.
Куди обернутись? Прошу не йди,
бо ж правда вартує більше.
У прірву ведуть мене твої сліди
і зрадницьки тануть вІрші...
Ці зливи- провісники наших смертей,
не бійся - я тут,лякливий.
До завтра! Не слухай печаль дверей,
До завтра! ( а завтра-ЗЛИВА!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198368
дата надходження 29.06.2010
дата закладки 29.06.2010
...запізнись на одну хвилину і я піду,
щоб чекати наступної зустрічі,як колись.
Запізнись на одне життя й в саду
не зустрінеш жаданої,запізнись...
Запізнись на розмову й сухе вино-
так безглуздо в минуле удвох плестись.
Запізнись на бажання- старе кіно,
що залишиться в спогадах,запізнись...
Запізнись на обійми й блакить очей-
на тканині танцює червона низь.
Запізнись на прокльони смішних людей
й на моє чекання теж - запізнись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198273
дата надходження 28.06.2010
дата закладки 28.06.2010
т́ого дня небо плакало зливами...
світ поморщив старече чоло
грона хмар напівсонно й глузливо
шаруділи, ковтали пігулки,
запивали чеканням блудливим
заперечення, ніби цілунки
не шрамують та слід всеодно
обпікає, обплутує тіло.
на тремтячі повіки зрадливо
кліматичними зонами гамір
опускає своє божевільне
трактування розпачливих мук.
штори спущені. сіра байдужість
присоромлено під простирадлом
ворохнулась. повільно й безладно
визрівають на кавовій гущі
безнадійністю знедбані душі.
пелехаті химери шизоїдно
задивляються. кляті стероїди
активують гіркі почуття.
проти течії...та не одна.
проти ночі із келихом солоду -
голий нерв голій правді не подруга.
ненароком, а може й зумисне
п"яний вітер над скронями висне.
недолугими фразами, примхами
у намисто нанизуюсь,
вчинками відгороджуюсь, відтинаюся.
завтра знову дощитиме. зграями
відлітають у вирій птахи.
подзвони мені...
подзвони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197010
дата надходження 21.06.2010
дата закладки 22.06.2010
Молчи мне о знаках таинственных,
О четких пределах ума,
Ведь все в неразумных количествах
Лишает рассудка и сна.
Молчи мне о страхе навязчивом
И скуке предельно большой,
Ведь все, что имеем – незначимо
И в счастье – единый покой.
Молчи мне о завтра и трепетно,
Сжимая ладони, молчи…
Молчи, ведь в словах – неумеренны,
В молчанье – всегда велики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196742
дата надходження 20.06.2010
дата закладки 20.06.2010
Приреченість.
Вона вбиває оману святості.
Загублена,
яку шукати безглуздо в радості.
Чужа-
така яскрава й разом невидима.
Твоя-
лише хвилину тривогу битиме.
Ні з ким-
давно набридли слова без щирості.
Ось так...
І звідки взяти тепер сміливості?
Кому
віддати в руки слова обшарпані?
Тобі-
на автоматі нервово набрані.
Ці сни...
Я їм не вірю,як власній вірності-
Там ти...
в моїй безглуздо-ранковій сірості.
Боюсь...
в слова вдягати щось ще непізнанне.
Чужа
тобою створена і пронизана...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196288
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 18.06.2010
Ламаними лініями на дзеркалах віра
і очима синіми знищується міра.
Дихати спокусами,солодко мовчати-
полонена МУЗАМИ у кутку кімнати.
Пелюстки байдужості розкидає вітер,
нотами сутужності -в почуттях гармидер.
Кольоровість спогадів швидко набридає,
не шукаю доказів,бо тебе немає...
Краплями раптовості по щоці гарячій
і в твоїй суворості дику ніжність бачу.
Щосекунди втіхою - сили надприродні!-
і ось цим я дихаю,як колись,сьогодні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196248
дата надходження 17.06.2010
дата закладки 17.06.2010
А дети пахнут мокрыми цыплятами,
И солнечными зайчиками,
Свежестью.
А дети пахнут
Шоколада пятнами,
И беспредельной необъятной нежностью.
А дети светят так,
Как Солнце в августе,
Порой от них бывают очень жарко.
А дети светят самой чистой радостью,
И дарят всем вокруг её…
Не жалко.
У них её так много,
Пораспихано
По всем карманам
И в ладошке светится.
А дети любят –
Громко или тихо,
Но любят честно,
И всегда им верится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196101
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 16.06.2010
...Як же вас багато,відступіться-
не торкайтесь поглядами,хтиві!
Так дратують ваші сірі лиця,
сиплете услід слова брехливі.
Збайдужіло зовсім тихе літо-
літерами щастя на асфальті.
Все оце забуте й пережите
іменем моїм на кавоматі...
Залиши і ти свої промови-
подаруєш іншій в її свято.
Я до тиші з НИМ лише готова,
з вами ж і не хочеться мовчати.
Відступіться,світло ще зелене,
очі вниз-в калюжах більше правди.
Ви навмисне не існуєте для мене,
одне серце вбило ці мільярди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195881
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 15.06.2010
Торкання ілюзій
Натискувань клавіш
Клавіатури
Впевнено пальцями
Байтами пам"яті
Асоціацій вольтами
Думок абстракції
І кульмінації
Моїх прострацій
Пишу
Натисканням капслуку
Стрілою лука
Летять до нього
Зовсім не мого
Слова і вірші
В віртуальні ніші
Стирає ентер
І пишу знову
І мучу мишу
Ніхто не порушить
ефірної тиші
ефемерних здогадок
Сліпих забаганок
Літери, знаки
Домінантні ознаки
Від серця до серця
Віртуальні герци.
Від сумнівних алюзій
Аж до конфузу
Мічені атоми
Віртуальної крові
Перетікають
По венах реальних
Лоскочучи справжні
нейрони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195720
дата надходження 15.06.2010
дата закладки 15.06.2010
...А в мовчанні живе ЩОСЬ ніжне,
не дозволю вбивати тишу.
І впадають хвилини в тижні,
геть забувши про власну нішу.
Хай кепкують ці циферблати,
їм ніколи не знати більше..
Тільки слово сухе -"чекати"
промовляю іще ніжніше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195172
дата надходження 11.06.2010
дата закладки 11.06.2010
Колись так любила раптово зникати
і зникла нарешті із сотень життів.
Розірвані навпіл облудливі карти-
на твоїх долонях біль моїх шляхів.
Комусь закортіло весну повернути,
а та ще ховає брехливість надій.
Лежать на підлозі обІцянок жмути,
повільно куштують огидливість дій.
Колись я не знала,що ЗАВТРА настане,
що небо покличе в безодню світів,
що моя зупинка життям твоїм стане-
без щастя в лахмітті набридливих слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194835
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 10.06.2010
Так раптом захотілося зими:
пекучої,
терпкої,
непокірної,
байдужої байдужістю вдови -
вчорашньої,
забутої,
безвірної.
[...оголена ступаю навмання
безкраїми широкими просторами;
десь глибоко таїться каяття -
я каюся, морозами спростована.
так болісно примружились слова -
інфляція духовного глибокого.
розгойдана, приблудла, мовчазна,
видіннями полюю на жорстокого...]
Так раптом захотілося втекти -
забутися,
застигнути,
зректися,
незмінно змінна лінія журби
манірно
пролягає
в наших лицях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194785
дата надходження 10.06.2010
дата закладки 10.06.2010
...коли залишається ніч і твоє ім'я,
обривається спокій чеканням підбитий,
обривається час і зникає останнє "Я",
повертаючись в день обіцянкою далі жити.
Необхідність ілюзій реальність кудись жене,
сумувати за нею-безглуздя чужої ночі.
І бракує...бракує тобі мене,
тільки ніч зізнаватись чомусь не хоче.
Відшкодую всі втрати німим вітрам-
повертайся туди,де чекати вміли.
Ця довіра пожовклим й сухим листам-
відбирає у казки останні сили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194751
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 09.06.2010
...залишатися вічністю у кишені СЬОГОДНІ
і тинятись,забувши про тлінність ідей.
Твої руки,мабуть, незбагненно-холодні,
на портреті ще й досі спотворений Грей.
Десь за ним на колінах затихла залякана совість,
тільки повз-без зупинок,без краплі жалю...
Він троянду обрав,її барви,бажань паперовість,
я ж обрати боюсь і від того ще більше люблю...
Тротуарами ніч,де закоханість неба в СУБОТУ-
заблукати навмисно, без права вернутись назад.
Щось волає,пече і доводить мене до нудоти...,
а у відповідь знову спокусливих мрій зорепад.
День сріблястим піском розчинився в твоїй попільниці,
золотавою тінню позаду щоночі стою.
Подивися,в очах наша казка далека іскриться,
ти ж повіриш у казку,в дитячість грайливу мою?
І нічого не треба комусь і колись обіцяти...-
все,що буде-листами,ночами,дощем...
Не припине до завтра краплинами ніжно картати,
не припине й не треба...горіти й без того вогнем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193888
дата надходження 05.06.2010
дата закладки 05.06.2010
Ім'я твоє до випадку додам,
отримаю усе,щоб далі жити.
Навіщо влада долі чи рокам,
якщо існуєш ТИ ,існують квіти?
У просторі бажань і їх слідів,
якщо потрібно,зупинитись вмію.
Записки в небі дивних літаків
про нас обох і чудернацьку мрію.
Картинка літа сповнена дощів,
за мить послань таких не прочитати.
Листи на небі зникли,мало слів...
ТА ТІЛЬКИ ТИ НЕ СМІЙ КОЛИСЬ ЗНИКАТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193180
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 02.06.2010
...коротенький экспромт на смерть любимого поэта... написала, и, сразу пошел дождь....
Прощайте, Великий Андрей…
Прощайте, Поэт Вознесенский…
Уходите тихо от нас…
Свои оставляете песни,
Баллады и очерки грез,
Отброшенных капля за каплей…
На мраморный берег Парнас
Ложатся печальные вести…
Про то, что уходит Андрей,
Уходит поэт баламутный,
Про то, как уносит Борей,
Изгибы души бесприютной
На теплые руки богов,
Его сотворивших, как надо,
Уходит, уходит… поэт,
Так просто, как все мы, когда-то….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193076
дата надходження 01.06.2010
дата закладки 01.06.2010
Вередували краплі за вікном
і за любов до суші помирали.
Надія й Зрада за одним столом
на зброю обміняли брудні рала.
Мені до тебе хочеться прийти
чи прилетіти білим другом миру.
Та опадають зрадницьки листи,
потрапивши в ображену квартиру.
І якщо б знав ти,ким тоді була
і ким прокинусь завтра,божевільна...
О,ні..не варто...я лише зола,
я тиша віддзеркалена...могильна.
Моє волосся пахне не дощем,
це аромат свободи...і безсилля.
Своїм кривавим,втомленим мечем
чини над ницістю розправу,знов насилля...
А краплі не бояться самоти,
лише б вдалось померти через НЕЇ.
І знаєш,якщо б знала,що це ТИ,
я б теж повірила у дощові ідеї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192723
дата надходження 30.05.2010
дата закладки 30.05.2010
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192664
...когда смотреть вперёд - равно как внутрь,
... когда рука сжимает в горсти яд...
Я знаю, как это... тоска и злоба поминутно,
как мухи,
затуманивают взгляд.
И самосуд обернут в безысходность,
- Что есть от головы?
- Мирская подлость,
Над головой - трупная жизнь травы...
Устали петь-ведь слышат единицы.
Устали плакать-уж навыкате глаза.
И так привыкли коротать зарницы -
С пипюлями и выстрелом вина.
***
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192222
Только чайкой реет птица,
Не бывать ей морем,
И не может, бедная, забыться,
Уморив собой чужое горе...
Всё взывает, рыбой дразня голод,
Тянет руки, волны серебря,
Воздух между нами очень тонок
И тонка прибоя пелена...
Я гнетусь не нефтяным пятном,
И не флотом, ржавчиной изрытым...
Я болею тем, что за окном
Спит мой друг, спокойствием не скрытый...
***
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196222
Город к нам врос под веки.
Город сплели человеки.
Город продали, простужен.
Город нам больше не нужен.
***
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195656
Нежность и мечта - одна медаль,
Любовь, залита формалином,
На небе стала как звезда,
И красным залилась неумолимо -
ты лестницу ей в грудь вдавил,
Когда она-твоя. И ты ей мил...
А девушки...Лишь музы и достойны
В них жить и светом быть колонной
Среди сомнений и старья...
***
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195069
Как жаль любимых отпускать
Из сердца на порог.
Обьятий цепь стряхнуть, сказать,
Как пахнет пыль дорог...
И отпустив-запоминать,
Грустящий лейтмотив
Шагов любимых по пути,
Что приведёт назад...
***
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193727
Люблю разрез кошачьих глаз,
И отстранённость взгяда,
И неосудность их проказ,
И сладость сна...Не надо
Винить кошачьх в темноте,
В предвиденьи разлуки...
Они верны и в немоте
Теплом оближут руки...
И любовь их-странная игра,
Схожая с людьми в своей попытке,
Кошка, что всегда была сама.
Родную морду увидать на хрупкой ветке,
И полюбив - любовь осознавать...
***
(тут і надалі буду додавати лірику, яка йде абсолютним експромтом у відповідь на творчість друзів. Аби всі могли поцікавитися тим, що викликає в мені відгомони... :) )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192695
дата надходження 30.05.2010
дата закладки 30.05.2010
Вони читатимуть наші листи,
не помічаючи смерті лики.
Їм забажається теж сплести
палких обіцянок пута дикі.
Хіба так штучно душа пече?
За тим вікном галасують діти...
Колись безодня земних речей
нас не навчила життя любити!
Щоденник пристрасті і брехні,
оман зацькованих на папері.
Гірким намулом в твоєму сні
я зачиняю кімнатні двері.
Лише листами з забутих сцен
ми відпливали тоді в минуле.
Їм не дізнатися цих імен,
коли б ми вчора їх не забули...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192650
дата надходження 30.05.2010
дата закладки 30.05.2010
Нас не одна лякатиме зима,
І лютий заглядатиме у очі,
А я сказати тобі дуже хочу,
Вона мені нітрохи не страшна.
І ворогом не станеться зима,
І навіть лютий може бути братом,
А я буд́у щаслива і багата.
Нема страх́у, страх́у давно нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192535
дата надходження 29.05.2010
дата закладки 29.05.2010
Начхати на ці безпардонні статути,
дивлюся крізь пальці на правила гри.
Восстаннє у тебе камінням жбурнути,
наказом суворим:"В обмані гори!"
Закоханим в ризик-дорога з шифону,
в омріяне ложе таки приведе.
З-під ніг підбери ту іржаву корону,
дивися,твій ВСЕСВІТ нікчема краде!
Ну що вже тут вдієш-звичайна невдача,
а ти БОЖЕВІЛЬНИЙ,до ран прикладай!
На кволих ногах із БАГАТСТВАМИ скаче
у свій монотонний,обачливий РАЙ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191808
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 27.05.2010
Струшуючи крихти колючих образ,
Розтераю затерплі від холоду руки.
Посміхаюсь. Життя лиш абсурдний колаж.
Захміліло колишусь під джазові звуки.
Перетинаючи простір безладних думок,
Позіхаю зануджена сірістю неба.
Тишу будить настирно-невчасний дзвінок.
Я волію цей день пережити без тебе...
Навстіж вікна. Хижацькими лапами в лігво
Загрібаю безликі пластмасові зорі.
Ще ніколи так гірко...ще так не боліло,
Не стискались так міцно вузенькі долоні.
Задивилася в дзеркало. Таки божеВільна.
Я на лаві підсудних. Сказали - убивця.
В жилах кров циркулює стабільно-повільно.
Чую запах твій. Близько. Голодна. Самиця....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192096
дата надходження 27.05.2010
дата закладки 27.05.2010
Не вистачає...чи то бракує?
яка різниця? на завтра дощ...
Твоя байдужість мене руйнує,
я не зруйнуюсь...про це не йшлось!
Брудні поради-німе каміння,
чекай до завтра... чи до зими...
Я твоя казка,брехня осіння-
"Та це занадто,невже це МИ?"
Старі кайдани-весільні шати,
я одержима цим "НАВПАКИ"!
Мені секунду,печаль обрати,
убити в каві сухі піски...
Чого вартують усі зусилля,
коли гортаєш старий альбом?
Гнітить страшенно оце безкрилля,
гірку мікстуру сформує бром.
Усі прогнози такі ж брехливі,
як очі інших,чужих світів.
Я знову рада шаленій зливі,
холодній зливі пекельних слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191629
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 24.05.2010
Дивись,мої крила - дівочі руки
одіяння - блакить прозора.
Під звучання німого хору
я виконую дивні трюки.
Озирнись,не лякайся світла,
інші бачити це нездатні.
Я ще вчора була,та зникла...
Пишеш вірші? для неї? ладні!
Доторкнись,не відчуєш тіла...
Як же душно в твоїй кімнаті!
Я належу небесній раті,
на ЗЕМЛІ я тебе любила...
Бачиш очі мої блакитні?
В них не вмів ти нудьгу читати.
Крики натовпу,сни огидні,
я щаслива, блаженний фатум.
Та не плач,все дощем розбито...
Твоє пекло-це вхід до раю.
Навіть тут я книжки гортаю,
переплетені оксамитом.
Ти не винен в моєму щасті,
а образи? Цікаве слово.
Досі хочу тебе я вкрасти
і практично тепер готова.
Подивись,я існую досі...
Ти ж не віриш в канон матерій?
Що тепер цей потік критерій,
якщо я пережила осінь?
За вікном гомоніли зорі,
гіркота від нічної втрати.
Міг єдиним для неї стати,
тане світло у коридорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191201
дата надходження 22.05.2010
дата закладки 22.05.2010
Ах, полно! Я открою Вам секрет:
На комплименты я, увы, не падка,
С самооценкой тоже всё в порядке...
И в кавалерах недостатка нет.
Не надо притворяться - ни к чему.
Вы без ума от всех и это видно.
Поверьте, мне ни капли не обидно,
Что в Вашем сердце места не займу.
Я влюблена. И отрицаю флирт.
Улыбок, фраз и взглядов квинтэссенция,
Банальные, слащавые сентенции...
Но, из флакона удалив эссенцию,
Вместо духов получите обычный спирт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190469
дата надходження 19.05.2010
дата закладки 19.05.2010
Не гнівайся на мене, що пішла.
Що за собою не лишила ані слова,
Бо то душа роздерлася на два,
А я бул́а до того неготова…
Я силоміць тримала в кулаці
Бажання серця кинутись в обійми.
Ах, що творилося в отій руці!...
Тепер таємно сховано, надійно.
Не гнівайся на мене, не кляни.
Вона святе для мене, як причастя…
Як вчора, як сьогодні, - назавжди,
Ледь зблідлою, та блискавкою щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185821
дата надходження 23.04.2010
дата закладки 25.04.2010
Скляні троянди,пурпурова зала,
незвичний галас,знову суєта.
Єдину постать поглядом шукала,
в думках писала Вам цього листа!
Все так змінилось,любий мій поете-
дивуюсь вперше Вашим я віршам.
Вже не сумують струджені мольберти,
перетворившись в безнадійний крам.
Хіба я знала,що усе так буде?
Хіба завдала більших Вам страждань?
Чому ж стискає біль так швидко груди?
Чому Ви пишете в оцю холодну рань?
Я часто бачу наш останній вечір
і чую пісню Ваших почуттів.
Дивлюся в очі тій нахабній втечі
і на вогонь,що ще не догорів.
Роки минали під любов знайому
і Ви вже батько гарних діточок.
Приємна зустріч,але час додому
і знов "Прощай" із усміхом зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183677
дата надходження 13.04.2010
дата закладки 13.04.2010
Мне нравится сбивать твой алгоритм
Случайным взглядом, действием и словом,
Знакомый профиль грифелем лиловым
Писать воображеньем рваных рифм.
Я так люблю найти «больной мозоль»
На нотном стане призрачных мелодий,
Почувствовать, как и тебя «заводит»
Мажорное звучание в бемоль.
Мне нравится твой молчаливый гнев,
Безмолвием звенящая улыбка,
Прощеньем снисходительным ошибки,
Порой сулящей мелочность проблем.
И только безразличие минут,
Естественно заношенных до боли,
Зажатых влажно в ледяной ладони,
Отчаянно мое дыханье рвут.
Так хочется понять, что руки лгут,
Что разомкнутся влажные ладони
И побегут минуты ритмом долей,
Что здесь мне рады и меня здесь ждут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182757
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 09.04.2010
ранок проспав. день у паніці.
стерлися грані субординації.
спізнилися й кава, й рогалик -
просто декілька мега прогалин.
душ холодний ( гаряча до восьмої)
так підступні ще заспані простині,
у будильника знову депресія -
може слід розпочати репресії ?
у тягучках поскрипує реггі
за вікном деформація спеки.
деградує замислене місто
просто тісно. йому надто тісно.
обіймаються в скверику тіні
в протиріччях маестро Філліні.
упівголоса стомлена готика
десь за рогом стріляє наркотики.
в передозі страждають локації
між думок зачастились міграції.
ордени навіжені розхапують
міжрекламні сюжети залякують.
на світлинах посічені посмішки
вишкіряють прострочені зачіпки.
час по склу неомитими босими
між овацій стікає росами.
антиподи і антиромантики
по ковтку мілину Атлантики.
перемоги, поразки, - однаково,
аби зрушення, що є знаково...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182416
дата надходження 07.04.2010
дата закладки 07.04.2010
Один лишь миг и ты на небесах,
Но к этому дорога не легка.
Ремнями нарезает душу страх
И с револьвером замерла рука.
"Слабы самоубийцы",-говорят.
Я предложил бы тем говорунам,
Встать ненадолго к ним в нестройный ряд,
Их слабость духа ощутите там...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173184
дата надходження 21.02.2010
дата закладки 31.03.2010
Гореть хочу! Но только тлею!
Бешусь...
Клянусь...
Сама робею...
Хочу взорвать графитный стержень!
Писать...
Лишь кровью...
Как и прежде...
Но понимая энтропию,
Корить
Я музу
Не посмею!
И просто опускаю взгляд -
Шажок
Вперёд,
И два - назад...
П.С. Вот так на несчасных нападает пафос, лечить его смехом и иронией. Помогает лучше сплина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178351
дата надходження 18.03.2010
дата закладки 23.03.2010
Вперед! Тільки вперед!
Не думати про помилки, ні!
Не думати про поразки!
Вперед, тільки вперед!
Згоріти в бажанні й вогні!
Зривати з неправди маски!
Зривати із уст мед!
Вперед, тільки вперед!
У час, де в солом'яних стріхах
Бетонні живуть птахи,
У час, де живеш ти у страхах,
Вимолюючи гріхи.
У час, де все коштують гроші,
У час, де купляють любов.
Ми скликаємо вас! На сторожі
Руйнівники оков!
Розірви ланцюги!
Встань і піди!
Встань і скажи,
Своє ім'я згадай
Серцю болю завдай.
Подивись навкруги,
Це ти лишиш як є?
Тоді згний, коли інші цвістимуть.
Тоді вмри, коли інші боротися зачнуть.
Тоді ти не гідний своєї землі.
І крові в тобі немає. І очей немає в тобі.
Ти не гідний своєї землі… Ти не гідний своєї землі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172815
дата надходження 19.02.2010
дата закладки 23.03.2010
Будь моїм...Я вимагаю!!!!
Люби мене. Люби пристрасно, голосно.
Цілуй мою душу. Стривожену душу.
Впивайся пазурями свого язика
в нутрощі моєї свідомості.
Шукай мене. У снах. В холодних ранках.
В позавчорашніх недочитаних листах.
І знов цілуй...мій обрис на прокурених фіранках.
Пий чай. Ти любиш, знаю, з молоком.
Візьми цигарку. Її м"яке нутро брудним смердючим
димом прослизне туди, куди мені ніколи не...
та байдуже...не дуже і хотілось.
Спотворь мене. Здери мисливським шалом
бажання бути лиш в тобі
і жменями згрібати подиху твого кристали.
Принизь мене. Змішай в гидкий коктейль
прокислий блуд додуманих ілюзій,
забутих слів, несказаних рядків
і змусь мене упитись цим безглуздим трунком
до чортиків, до вітру в голові.
Спини мене...у вакуумі снів лиш руку протягни.
Я дотягнуся.
Люби мене!!! Бо нелюбов твоя - це те,
чого найбільше я боюся!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174933
дата надходження 02.03.2010
дата закладки 19.03.2010
Я розмалюю комікс нашого кохання...
любий, все заради тебе!!!!
Ти ненавидів сигаретний дим,
що ж, закурю!!!
І не хвилюйся, всіх вас порятує небо,
лиш я лишусь топтать суху ріллю.
Не треба слів...
ти янгол тільки у мовчанні,
і не кажи, що пам"ятаєш нас тоді...
я знаю все...твої думки...банально,
однак не я крутилась в тв́оїй голові.
І не бреши.Скажи як є насправді,
зітри мій номер, розізлись, кричи...
я скаженію тільки при однім бажанні -
кохатися з тобою...
та поруч вже не ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160741
дата надходження 13.12.2009
дата закладки 19.03.2010