irinag: Вибране

Дід Миколай

Жінки мої жінки.

Прихилила  вустоньки  свої,
Напоїла  дотиком  тремтячим.
Захмелів  розсудок  у  вині,
Запаливши  кров  мою  гарячу.

І  до  Бога  в  трансі  понесло,
Першо  -  цноту  диво  спокусило.
Невичерпне  юно  -  джерело,
Під  крилом  у  Янгола  летіло...

Заховався  Місяць  угорі,
В  небесах  до  берега  прибило.
Лише  нам  світило  дві  зорі,
До  Землі  їх  небо  притулило!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484439
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 10.03.2014


Борода

Пам"яті Небесної Сотні


Майдан  завмер.  Молитва  і  сльоза.
Від  згустків  болю,  смутку  і  печалі
боліло  в  грудях  -  сотню  проводжали,
безсмертну  сотню  в  сині  небеса.
Вони  ставали  у  ангельський  стрій
один  за  одним  мовчки  у  колону,
як  йшли  на  січ  проти  орди  в  погонах
лиш  з  вірою  супроти  куль  у  бій.
І  їх  єднав  не  карб  рубців  і  ран,
не  дати  смерті  й  ці  холодні  труни  -
любові  до  Вітчизни  чисті  струни
торкав  молитвою  стривожений  Майдан.      
Як  шикувалась  сотня  в  небесах
кожен  ридав  і  присягав  до  скону
край  боронить  й  по  Божому  закону
колись  й  самим  звершити  в  небо  шлях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481468
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 10.03.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2013


Борода

Спецпризначенцям "Беркута"

У  кожній  армії  колись  
були  елітні  легіони,
найкращі  вояки  клялись  
стріть  завойовника  кордоном.
І  першими  були  в  бою,  
і  січ  лиш  мертві  покидали.
Краса  і  вишкіл  у  строю  -  
гордились  ними  генерали.

А  зараз  ліпшії  війська  
є  поліцаями  держави
і  доблесть  їхня  у  кийках,  
які  на  свій  народ  підняли.
Не  сороміть  хоч  однострій,  
не  смійтеся  з  традицій  славних!
Народ  наймив  вас  як  Воїв,  
а  не  прислужливих  шакалів!

Ви  стали  гавкати  на  тих,  
хто  вас  годує  й  одягає,
і  замість  стерегти  від  лих  -  
самі  вже  лихом  є  для  краю.
Немов  опричники,  вдяглись  
у  комуфляжі  і  в  шоломи.
Беззбройний  люде,  стережись!  
Ідуть  "елітні"  легіони.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348888
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 08.07.2012


Тетяна Луківська

Полюби… ( Весняна рапсодія)

Полюби  ти  мене  ,  полюби.
Задивися  в  проталену  воду.
Там  зимової  крапля    сльози,
               Там  краплинка  моєї  сльози...
До  кохання    відшукує  броду.
 Я  так  довго    до  тебе  іду,
Пелюстками  нанизую  квіти,
А  слова  у  букети  кладу,  
                 Ті  слова  у  букети  складу,  
Які  серцем    зуміла  зігріти.
Полюби  ти  мене  ,  полюби.  
Прихили  моє  небо    душею.
 І  мене  за  любов  не  вини,
                   За  безмірну  любов  не  вини,
Я  веснянкою  буду  твоєю.
Полюби  ти  мене  полюби.
Ми  зітремо  сльозу  поцілунком.
Попросила  я  щастя  в  весни,
                   Попросили    ми  б  долі    в  весни,
А  кохання  було  б  подарунком.
Полюби!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319385
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.07.2012


Rukosh

Мы - Страна !!!

Есть  такая  партия  в  державе,
и  причём  та  партия  -  при  власти,
что  уже  названием  корявым
разрывает  Родину  на  части.

Слушаешь  -  и  в  подсознанье  сразу  
прёт  мыслишка  (гаденькая,  сучка):
Украина  -  не  страна,  а  пазлы,
регионов  маленькая  кучка.

Рвут  страну  кусками,  как  шакалы,
разделяют  города  и  веси,
сделали  б  страну  и  ПиСУАР*ом,
лишь  бы  -  паханами  в  этом  месте.

Делят  украинцев  на  три  сорта:  
вспомните  -  давно  ли  это  было?
Имидж  Украины  -  только  портят,
мы  для  них  -  рабочий  скот  и  быдло!

Галичане  все  для  них  -  фашисты,
Донеччане  -  краснокоммуняки,
стравливают  нас,  а  мы  -  деритесь,
как  за  кость  голодные  собаки...

Вот  теперь  -  ещё  одною  костью
станет  пресловутая  двомовность...
Кто-то  притеснял  здесь  русских?  Бросьте!
Украинского  -  не  слышно  слова!

О,  когда  же  мы  умнее  станем?!
Мова  -  как  наживка  на  крючке...
Что  нам  -  легче,  если  будут  грабить
нас  уже  на  русском  языке?!

О,  когда  же  понимать  мы  станем:
не  за  то  борьба  теперь  нужна!
Выборы  уже  не  за  горами.
Мы  -  не  регионы.  Мы  -  Страна  !!!

*  ПиСУАР  -  Пивденно-Схидно-  Украинська  Автономна  Республика,
которую  региналы  пытались  основать  в  Северодонецку  в  2005г.-
попытка  сепаратизма,  разделения  страны,  за  которую  так  никто
и  не  понёс  ответственности.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348041
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012


Дід Миколай

Жадоба

Ось      35    синок    ,    спинися  ,
Хоч  на  хвилинку  ,  озирнися  .
Зміни  життєвий  свій  формат  ,
Звільнись  від  німбу  ,  від  сонат  ,  

 Які    тобі    зівсюд    лунають    ,
Немов  святий  ти  ,  навівають  .
Аби  по  твердому  пройтись  ,
З-за  хмар  на  Землю  опустись  .

 Щоб  ти  ,  як    житній  колосок  ,
Знов      силу    з  неї  пив    синок  .
Нехай    підтвердять    небеса  ,
Ця      сила    чиста    ,    як    роса  .

 Щоб  не  накликать  Божий  гнів  ,  
Ти  бережи    любов  Батьків  .
Образи  ,  гнів    не    полишай  ,
Аби    пожИли    ще    ,    благай  .

 Не  цілься  в  небі  в  журавля  ,
Не  у    багатстві    сенс    життя  .
Зіжми  в  кулак    свою  гординю  ,
Тиж  батько  сам  ,  мій  любий  сину  .

 Жадоба    –    то  лиха  стезя  :
Ой    не    у      золоті    ферзя  .
Не  йди  за  нею  ,  повернись  ,
Не  пізно  ще  ,  тож  схаменись  .

 А    ще    скажу    тобі    дитино  ,
Колись  мій  милий  добрий  сину  .
Батьківських  грошей  не  рахуй  ,
Мудріш      своїми        покеруй  .

 Бо    не    робив    ти    мозолями  ,
Не  працював  ,  як  тато  й  мама  :
Щоб  ті  часи  ,  були  згоріли  ,
Коли    ви    грошики  ділили  .  

 Ось  невісток  чужих  не  «жмуть»  ,
Бо  їм  батьки  навряд      дадуть  …
І    не    наступлять    ті    на    вила  ,  
Де    нас    нечистая    носила  .

 Тож  будь  здоров  ,  поздоровляю  ,
І    з    днем    народження    вітаю  .
Усі    помрем      ,    та    нас  згадай  ,
Як  час  пливе  …  –  його  не  згай  !!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347681
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012


Rukosh

Бреду

Тебя  увидев,  я  как  будто  был  в  бреду.
Тобой  зомбирован,  минирован,  разрушен,
ты  снизошла...  меня  попробовать  на  ужин,
а  я  был  рад  -  меня  к  десерту  подадут...

Я  был  в  раздрае,  гнал  по  встречной  полосе...
Мои  порывы  ты  со  смаком  окунала
в  глубины  тёмно-красно-винного  бокала,
где  отражалась  лишь  сама  во  всей  красе.

Когда  ж  решила  ты:  бокал  почти  что  пуст,
хотя  по  мне  -  наполовину  был  он  полон,  -
ты  всё  отбросила,  и  дребезги  по  полу,
осколки  острой  недосказанности  чувств...

О,  где  же,  где  я  согрешил,  где  был  неправ  ?
Недосказал,  недомолчал,  иль  недослушал  ?
Недовошёл  я,  или  был  недоснаружи,
припав  к  твоим,  уже  захлопнутым,  дверям  ?

Теперь,  и  наг,  и  бос,    я  за  тобой  бреду...
Ты  по  осколкам  застучала  каблучками  -
оставив  сердце,  превратившееся  в  камень,
в  хрустальных  брызгах,  заменяющих  мечту.

Ты...  мне  позволишь  искупить  мои  грехи?
Ступнями  голыми  собрав  осколки  чувства,
я,  может  быть,  смогу  еще  раз  окунуться
щемящей  болью  в  недопитые  стихи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347385
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 01.07.2012


ГАЛИНА КОРИЗМА

ДОЩ

Гаптую  крила,  щоб  у  вись  злетіти,  
Туди,  де  голубінь  твоїх  зіниць.
А  дощик  не  вмовкає  дріботіти.  
Усе  мине  під  шепіт  багряниць.

Думок  політ,  як  сад  дощами  вмитий.  
Від  тягаря  звільняється  душа.
Цілує  промінь  рими  день  прожитий,  
Стікає  дощ  трикрапкою  вірша...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345509
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012


Любов Іванова

НЕ ИЩИ…


Не  ищи  меня  там,  где  мне  быть  не  по  нраву,
Где  в  мирских  ледниках  замерзает  душа.
Где  на  берег  любви  омут  смыл  переправу
Черным  зевом  своим  в  естестве  куража.

Не  ищи  меня  там,  где  зловещие  вьюги,
Там,  где  сизый  туман,  как  чепец  мерзлоты.
Где  зовут  холода,  то  в  друзья,  то  в  подруги,
Где  по  воле  своей  оказался  и  ты.

А  коль  в  лето  войдешь,  не  пройди  меня  мимо.
У  любви  моей  грелся  ты  раньше  не  раз.
Не  ищи  меня...  Нет!  Не  бываю  я  в  зимах,
Где  любовь  замерзает  отрывками  фраз.

Не  ищи  меня  там,  где  сердцами  не  грелись,
Не  веди    за  собой  по  грустящему  льду.
Я  вкусила  с  тобой  лета  жаркого  прелесть,
В  мир  холодной  души    я  к  тебе  не  приду.

Мне  не  жить  никогда  на  студеной  планете,
Мне  хоть  час,  мне  хоть  миг,  но  с  тобой  у  огня.
Пусть  останусь  одна,  только  чувствами  в  лете.
Не  ищи...  Вспоминай  с  теплым  сердцем  меня.

И  никто  не  зажжет  в  небе  сумрачном  звезды,
Свечи  пламенных  чувств  угасают  во  льдах.
Ты  уходишь  в    туман  ...  и  морозную  роздымь...
А  любовь  будет  жить...  в  моих  грустных  стихах.

©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №11206217050

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345433
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 21.06.2012


Кадет

Новые технологии

Меня  пугает  ХХ1-ый  век,
Не  по  нутру  мне  джокерные  блоги,
Похоже,  я  -  отсталый  человек,  -
«Не  догоняю»  новых  технологий…

На  койке  с  подогревом  простыня,
На  стенке  телевизор  как  обои,
В  мобильнике  болтливая  возня,  
Из  ванной  виртуальный  шум  прибоя…

Доходит  в  хлебопечке  каравай,
Калорий  в  холодильнике  «от  пуза»,
По  комнатам  слоняется  Wi-Fi
Напа́ру  с  неприкаянным  Bluetooth-ом…

На  задушевность  обвалился  спрос,
Из  моды  вышли  песни  под  гитару...
Всем  интересно  заглянуть  под  хвост
3D-ешному  тупому  аватару…

Боготворим  бездушный  Интернет,
В  микроволновке  варим  козинаки,
На  всё  про  всё  от  Google  ждём  ответ,  
Забыты  вопросительные  знаки…

Гнетёт  литературный  беспредел
Обилием  бессмысленных  сюжетов,
«Достал»  архитектурный  новодел
И  спам  карманно-сумочных  гаджетов…

Бумажных  книжек  не  листать,  как  встарь,
Не  пошуршать  газетою  в  клозете…
Такой  анахронизм  как  букварь
Уже  в  утробе  мониторят  дети…

И  детям  нашим  всё  не  до  детей,  -
Их  напрягает  жизнь  довольно  резко…
Такое  изобилие  сетей,
А  по  душам  поговорить-то  не  с  кем…

Но  в  этой  катавасии  потех,  
В  таком  бескомпромиссном  марафоне
Нет-нет  да  прозвенит  любимый  смех
И  рожица  скукожится…  в  смартфоне…

июнь  12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344509
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 18.06.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2012


Лія***

Заколихай…

В  співавторстві  з  Данилом-Київським

В  обіймах  лагідних  мене  заколихай...
Сховай  від  світу...  пригорни  долоні...
Волосся  пести...  тільки  не  тікай
Мій  милий  сон...  ще  потримай  в  полоні...

Скажи...,  що  стала  бажаною  я...
Й  прошепочи  на  вушко  ніжне  слово...
Лиш  уві  сні  ми  любляча  сім"я...  
В  житті  ж  мовчання...  та  суха  розмова...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343282
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 17.06.2012


Тетяна Луківська

Заблукала у снах

Забери  гірку  печаль  у  серця
І  розсип  на  синьоокий  льон.
Небо  полем  щедро  усміхнеться
І  розбудить  мій  ранковий  сон.
Подихом  волошок  і  житами,
Ароматом  під  вікном  жоржин...
Всі  слова  несказані,  між  нами    
Зав*язались    вузликом  стежин.
Час  лікує  серце,  кажуть,    кожне,
Не  встигаю      я  ж  чомусь    за  ним.
І  літами    зупинить  не  можна,
Скільки  вже  без  тебе  було  зим...
Весни  не  цвіли  в  душі  садами,
У  зажурі  осені  жила.
Все  чекала  звістки  –  телеграми
Від  Любові.  А  вона  ж    була!
Ще  пройду  востаннє  поміж  снами.
Заблукаю  у  ранковій  млі.
Наша  зустріч,  мабуть,  за    зірками,
Бо  її  немає  на  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344568
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2012


Дід Миколай

Чужа наречена

Я  зустрів  тебе  знов  ,  як  колись  ,
Ти  босоніж  виходила  з  ганку  .
Я  закляк  і  чомусь  затремтів  ,
у  пориві  схопившись  за  клямку  .

 Я  забувся  ,  що  ти  не  моя  ...
Ой  як  довго  ж  тебе  я  не  бачив  .
Що  серденьку  так  гірко  ,  щемить  ,
я  ще  й  досі  собі  не  пробачу  .

 Пам’ятаю  ту  ніч  восени  
ми  гуляли  з  тобою  до  ранку  .
У  гаю  соловї  –  співуни  
обізвались  чомусь  з  позаранку    .

 Запитав  тебе  тихо  ,  чому
вони  встали  для  нас  на  світанку  ,
наче  пісню  щасливу  свою  ,
віддають  нам  усю  до  останку  .

 В  твоїм  личку  зявилась  сльоза  
і  додолу  скотилася  кволо  ,
це  не  Наша  ,  не  Наша  Весна  ,
В  моїм  серці  шепнуло  -  вкололо  .

 Ти  зірвалася  ,  наче  у  сні  ,
Я  почув  ,  як  ридала  у  сінях  .
Відчини  я  просив  ,  відчини  :
Але  ти  мені  вже  не  відкрила  .

 То  чому  ж  так  співав  соловей  
для  обох  нас  не  лише  для  мене  .
Невже  знала  ,  ти  знала    тоді  ,
що  не  будеш  моя  наречена  .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342692
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 14.06.2012


євген уткін

коханій


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9zQIGPCMJ5s[/youtube]


Ледь  спохмурніло  синьооке  небо,
На  землю  вже  туман  холодний  ліг,
І  надвечіря  стукає  до  тебе,
Сріблом  і  злотом  стелиться  до  ніг.

Та  не  сумуй,  що  дощ  холодний  сіє,
Що  лист  багряний  -  вітром  по  землі.
Нехай  тебе  любов  моя  зігріє,
Хай  не  тривожать  спогади  й  жалі.

Ти    не  журись,що  вже  вітри  доносять,
Холодний  подих  спраглої  землі.
І  не  журись,що  жалібно  голосять,
Збираючись  у  вирій  журавлі.

Твої  роки  далеко  ще  не  осінь.
Ще  ́́́  молодість  гуляє  у  житах.
То  ж  не  сумуй,  що  в  косах  твоїх  просинь,
І  що  з  гори  тепер,  уже  ,твій  шлях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244071
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 14.06.2012


Тетяна Луківська

Не сполохай мої почуття

Не  сполохай    мої  почуття,  
Як  світання  я  їх  зустрічаю.
І,    неначе  маленьке  дитя,
Щиро    в  очі  твої  зазираю.
А  там  неба  така  далечінь...
Аж  ніяк  не  пробитись  крізь  хмару.
І  чия  ж  то  вина,  і  у  чім?
Що  мене  не  береш  ти  у  пару.
Не  сполохай  мої  почуття,
На  ромашках  гадаю  про  щастя.  
Знову  я,  як  маленьке  дитя,  
Поспішаю  прийняти  причастя.
Смуток  в  спогад  гіркий    переллю,
Пригорнуся  до  долі    душею.  
Та  не  раз  уві  сні  прошепчу:
-Я      хотіла    так  бути  твоєю.  
Не  сполохай  мої  почуття...
З  пелюстОк  ще  ромашки    збираю.
Не  судіть...  Як  маленьке  дитя,
Я      розбите    -    у  ціле    складаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342343
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 07.06.2012


Стяг

Тепло молитви

Коли  не  гріє  запальничка,
І  холоднішає  єство,
То  запали  тоненьку  свічку,
Повір  в  молитви  торжество.
Нехай  вона  ще  зовсім  квола,
Й  тремтить  від  завірюхи  днів,
Та  нею  ти  окреслиш  коло,
В  якому  чисто  од  гріхів.
Хоч  ще  за  колом  надто  чорно,
Та  півень  тричі  прокричить,
І  виб`є  сонце  промінь  з  жорна,
Запам’ятай  цю  світлу  мить:
Тепло  молитва  принесла
Й  душа  зів`яла  розцвіла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342302
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012


Rukosh

Наивно

Зайчонок  мой,  ну  что  ещё  сказать  мне
кроме  того,  что  я  тебя  люблю  ?
Пусть  гололёд,  пурга,  мороз,  ненастье,  -
я  тихо  счастлив  за  судьбу  свою.

Так  грустно  утром  мне  с  тобой  прощаться,
днём  так  светло  мне  вспомнить  о  тебе,
и  в  радость  вечерами  вихрем  мчаться
в  наш  тёплый  дом,  когда  вокруг  метель.

Как  хорошо,  что  ты  нашлась,  родная,
и  я  о  бОльшем  Бога  не  молю,
хочу  лишь,  чтобы  ты  полней  узнала,
как  трепетно  и  нежно  я  люблю.

В  тебе  -  моя  мечта,  и  ты  реальна  !
Такое  счастье  разве  может  быть  ?
Спасибо,  милая,  за  этот  дар  хрустальный...
Я  и  не  знал,  что  так  могу  любить.

Как  знать,  зачем  меня  создал  Всевышний,
и  для  чего  явилась  ты  на  свет,
но,  затаив  дыханье,  сердцем  слышу,
как  тихо  шепчешь  ты  "люблю"  в  ответ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342274
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012


Rukosh

Когнітивний диссонанс

Люблю  Єсєнінські  вірші.
Що  мироточать  і  стікають
любов*ю,  вигнанці  із  раю,
що  він  свідомо  залишив...

І  Маяковського  набат
люблю,  що  віє  завірюху
в  буремнім  серці,  загріба
руками  жар  і  в  душу  дмуха...

Люблю  Чайковського:  розкрив
і  щиро  положив  на  ноти
він  руської  душі  надрив,
звабливість  праведної  цноти...

Багато  ще  чого  люблю...
в  надбаннях  Руської  культури
є  місце  величі  й  жалю,
і  пристрасним  самотортурам...

Але  люблю  передусім
я  Україну.  Серце  плаче,
що  двісті  тридцять  голосів
цих  Шариків,  синів  собачих,

готові  все  продать:  і  нас,
і  верби  тихі  наддніпрянські,
Карпати,  Крим,  хатИ  селянські
за  нафту  і  дешевий  газ!

Чому,  скажіть,  себе  забувши
(адже  мотиви  не  ясні)
продАли  Мову  -  нашу  душу,
наче  зарізали  вві  сні?

Хіба  культура  їх  турбує?
Вони  свої  на  цій  землі?
Та  ні!  Скоріш  продать  трубу,  і
захапать  золото  й  рублі!

Хіба  тим  карликам  кремлівьким,
що  в  себе  задушили  всіх,
потрібно  щастя  українське?
Та  не  брешіть,  адже  це  гріх!

Хіба  в  кремлівських  басурманів
лишилась  Руськая  душа  ?
Та  ні!  Бажання  Бути  Паном
єдине  їх  не  полиша!

Люблю  я  ніжно  Руську  душу...
Як  любите  її  і  ви.
Але  хіба  Украйну  мушу
робить  колонієй  Москви  ?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342198
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012


Rukosh

На свинарні

Шкандаль  із  гвалтом  на  свинарні  !
Кругом  Содома  і  Гомора  !
Свинар  щоранку  починає
Із  кормом  відкривать  комору.

Всі  рила  дивляться  на  нього,
та  Одне  Одному  сердито
твердЯть  про  совість,  честь  і  Бога,
тим  часом  пнучись  до  корита.

Одні  кричать:  "Ми  всі  в  загоні!
Тож  буде  правильно  і  гарно,  
щоб  лИше  Партія  Загонів
хазяйнувала  на  свинарні."

Відповідають  інші  грізно:
"Свинарня  -  наша  Батьківщина!
Але  у  нас  ідеї  -  різні!"  -
та  критикують  їх  нищівно.

Волають  треті:  "З  нами  Ленін!
Він  годував  нас  стільки  років!
Ідеї  наші  ще  не  вмерли!
Тож  погодуйте  нас  ще  трохи..."

Кричать  четверті:  "Ми  -  народні!
Ми  ляжемо  під  кого  скажуть  !
Лиш...  погодуйте  нас  сьогодні,
І  нашим  лИшиться,  і  вашим..."

Горлають  п*яті:  "Ми  на  фронті!
На  фронті  змін  біля  корита!"
"Вперед,  Свинар!"  -почАли  шості
навкруг  корита  землю  рити.

"Ми-ліберальні!"  "Радикальні!"  
"Демократичні!"  "Християнські!"
"Ми  -  за  Европу  і  єднання!"
"Росія!  Янкі  -  восвоясі!"

Свинар  послухав  всі  ці  крики:
"Ну  що  за  лемент?  Ви  -  лиш  свині!
Ідеї?  Пузо  лиш  набити!
Ви  сало  нагулять  повинні!

Тож  пожируйте  ще  до  часу...
На  кухні  ніж  уже  готовий.
Як  прийде  осінь  -  сало  з  м*ясом
Нарешті  подамо  до  столу!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341774
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012


євген уткін

ГОРИЦВІТ (вірш присвячується поминальному дню - Провідний понеділок. )

За  селом  на  буграх  горицвіт,
Навесні,  як  завжди,  зустрічає.
ЩЕмкий  спогад  –  солодкий  привіт,
Із  дитинства  мені  посилає

По  стежині    іду    понад  гай.
У  родинний  наш  дім  поспішаю.
Зустрічає  мене    рідний    край,
Батьківщина,  мене,  зустрічає.

Он  старезний    вітряк    край    села.
Он  лелече    гніздо    на    тополі.
А  он  гуска    гусят    повела  –
Все    знайоме    і    рідне    до    болю.

Десь    скрипить    журавель    у    дворі.
Попід    тином    клубочиться    квочка.
Де  –не  –  де    ще    курять    димарі
І  квітують    вишнІ    у    садочку.

Ось  і    хата.    Ось    рідний    поріг.
Серце    б’ється    в    грудЯх    калатає
Над    дверима    висить    оберіг,
Та    ніхто    мене    тут    не    чекає

Біль    вини    та    гірке    каяття,
Мою    душу    навпІл    розривають,
Бо    батьки    вже    пішли    в    небуття  –
На    погості,    давно,    спочивають.

Я    тепер    до    пустого    гнізда,
У    село    щовесни    прилітаю.
На    могилах    цілую    хреста,
Та    й    до    міста    назад    повертаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258031
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 28.05.2012


Мазур Наталя

#Лелечий сум

Він  стояв  і  мовчав,  опустивши  в  траву  довгий  дзьоб.
Він  немовби  завмер.  Він  нічого  не  чув  і  не  бачив.
Біль  його  передався  мені.  Закричала  я,  щоб
Зупинились  машини,  що  мчали  до  пунктів  призначень.

Зупиніться,  будь  ласка!  Затримайте,  люди,  свій  біг!  
Та  мій  крик  відчайдушний  заплутався  десь  у  смереці...
Він  до  нас  прилетів  через  сотні  далеких  доріг,
Та  невже  задля  того,  щоб  сум  був  у  долі  лелечій?

Він  у  теплих  краях  мріяв  палко  про  землю  дідів,
Він  летів  через  море,  до  крові  стираючи  крила.
Із  коханою  він  звити  разом  гніздечко  хотів
У  краю,  де  барвиста  веселка  кришталь  розгубила.

Він  ростити  так  прагнув  у  рідній  землі  лелечат,
Коли  є  і  кохання.  і  дім,  і  сім'я,  і  дружина.
То  чому  ж  польові  запорошені  трави  мовчать?
І  чому  безсердечно  зустріла  його  батьківщина?

Він  зігнувшись  стояв  на  червоних,  тоненьких  ногах.
Він  утратив  усе:  свою  віру,  любов  і  надію.
А  у  неї  життя,  на  узбіччі,  де  куриться  шлях,
Закінчилося  щойно  на  білих  квітках  деревію.

По  дорозі  машини  байдуже  неслись  в  далечінь.
Над  коханою  в  тузі  самотньо  стояв  бідолаха...
Крізь  вологу  очей,  я  вдивлялась  в  небес  голубінь,
І  сльоза  поповзла  по  червоному  дзьобі  у  птаха.


Це  сталося  нещодавно.  Я  поверталася  з  відпочинку  додому.
Зненацька  на  узбіччі  я  побачила  лелеку,  що  похнюпившись  
стояв  і  не  ворушився.  Під'їхавши  ближче,  я  угледіла  в  
бур'янах  мертву  птаху.  Лелека  стояв  над  своєю  подругою
і  оплакував  її.  Побачене  так  схвилювало  мене,  що  я  довго
не  могла  заспокоїтися.  Ця  картинка  і  досі  у  мене  перед  очима.
Власне,  ця  пригода  спонукала  мене  до  написання  віршу.


24.05.2012р.  00:30

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339479
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012


Борода

Не дивись

Ти  не  дивись  на  мене,  не  дивись,
бо  я,  як  сніг,  у  погляді  розтану.
Не  називай,  прошу,  мене  коханим,
бо  так  мене  вже  кликали  колись.

Я  зазираю  в  очі  небесам,
прошу  дощем  ледь  освіжити  чуба.
Я  добре  знаю,  що  спокуса  -  згуба
і  не  куплюся,  як  в  Раю  Адам.

Не  говори  нічого,  не  кажи.
Нам  просто  добре  тут  удвох  з  тобою
так  мовчки  милуватися  красою,
хмеліти  трунком  ночі  і  жоржин.

Ти  не  дивись  на  мене,  не  дивись,
Південна  зірко,  я  не  твій,  красуне!
Ти  -  досконалість!  Але  серця  струни
уже  давно  ще  кращій  поклялись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339471
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012


Любов Іванова

ЦЕЛУЕТ БЕРЕГ ВОЛНА. АКРО.

Ц-елится  море  охапками  пены..
Е-сли  лежишь  на  горячем  песке..
Л-инию  пенную  сменит  мгновенно
У-зким  видением  там,  вдалеке..
Е-сть  в  этом  виде  особая  прелесть,
Т-аинство  всех  на  планете  морей.

Б-риз  нам  подарит  прохладу  и  свежесть.
Е-ле  касаясь  в  порту  якорей..
Р-ифы  полощет  бегущим  потоком,
Ё-кает  сердце  от  мощи  воды..
Г-ладь  или  штиль  в  горизонте  далеком..

В  память  навечно  оставит  следы..
О-стровом  счастья  останется  море..
Л-ижет    мне  тело  соленый  прибой..
Н-ежный  песок  на  приморском  просторе..
А-х!  Как  мне  нравится  отдых  такой..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2012
Свидетельство  о  публикации  №112051610074

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337858
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 17.05.2012


Борода

З ДНЕМ МАТЕРІ!

Чуть  прохолода  освіжила  скроні,
світанок  сонцем  в  душу  загляда.
Я  перед  Вами  схрещую  долоні  -
бажаю  Вам  лиш  світла  і  добра!

Бажаю  Вам  п"янких,  духмяних  весен,
бажаю  днів  Вам  літніх  запашних,
і  осені  Вам  щедрих  перевесел,
і  зим  яскраво-сніжних  і  терпких!

Бажаю  Вам  всього  земного  цвіту,
бажаю  Вам  вселенської  краси,
наші  Дбайливі,  Лагідні,  Привітні,
наші  Святі  і  Чисті  -  МАТЕРІ!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337010
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012


Осіріс

Мантра мертвого кохання

Не  почуй  почуте  
І  забудь  забуте,
Розгроми  розбите,
Розплещи  розлите,
Розмасти  розтерте,
Прикінчи  вже  мертве.
Розлюби  немиле,
Не  окриль  безкриле.
Не  надій  надію,
Не  омріюй  мрію.
Бо  –  спалив  згоріле,
Спопелив  зотліле.
Не  ятрю  я  люте,
Призабув  забуте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336866
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2012


Тетяна Луківська

Сумота…

Заколихана  вітром  вершина...
Затуманена  в  сизій  імлі.
Непогодою  плакала  днина,
Доторкнувшись  сльозами  землі.
Хлюпотіла  дощем  у  калюжах,
З  верболозом  сплакнула  навзрид.
То    пейзажем      весняним    затужить,
То  зітхнувши,      прощально      вітрить...
Ще    б  розсипати      срібла    востаннє
В  дощову  пелену,  хоч  на    мить!
І    заплакане  наше    кохання...
Відпустити,  нехай  не  болить!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335915
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 09.05.2012


shantyr

БЕРІЗКИ

БЕРІЗКИ

Привітливо  щирі,  
Сумні  та  щасливі,  
Вклоняючись  вітру,  
Берізки  стоять,  
Берізки  милі,  
Хай  мої  мрії  
Прямо  до  Бога  
Від  вас  полетять.  

Шукаючи  долю,  
Я  вдячно  щокою  
До  вас  приторкнуся,  
Берізки  мої,  
Берізки  ніжні,  
На  роздоріжжі  
Шлях  до  кохання  
Знайдіть  і  мені.  

Берізки,  берізки,  
Ви  те,  що  хоч  трішки,  
Але  так  потрібне  
І  серцю  й  душі,  
Берізки  білі,  
В  модному  стилі  
Бачу  вас  завжди  
В  своєму  житті.  


Авторське  виконання,  мінусовка  та  текст  нот:
http://shantyr.biz/load/pesni/berizki/7-1-0-244

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319735
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 30.04.2012


shantyr

ГРОЗА НЕЖДАННАЯ!

ГРОЗА  НЕЖДАННАЯ!

Гроза  нежданная  
Вскружила  кровь,
И  долгожданная  
Пришла  любовь,
Ворвалась  в  жизнь  мою  
Она  дождём,
А  стала  сказкою  
И  сладким  сном!
 
Припев:
Ромашка  белая,  
Черешня  спелая,
Гроза  нежданная  
В  судьбе  моей,  -      
Сверкает  молния,  
И  зажигаю  я
Все  чувства  радуги  
Любви  своей!
 
Гуляют  издавна
Так  небеса,
Танцует  искренно
Всегда  гроза,
Огнём  играется
Святая  власть,
И  в  ней  купается  
Земная  страсть!  (припев)
 
Отброшу  прошлое,  
Смахну  слезу,
В  своё  грядущее  
Возьму  грозу,
Её  размашистый
Шумит  кураж,
И  гром  раскатистый
Пьянит  пейзаж!  (припев)


Авторское  исполнение:
http://shantyr.biz/load/russkie_pesni/groza_nezhdannaja/1-1-0-8

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334194
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012


Олексій Ганзенко

Чи хватило. Зі збірки СМІШКИ

Повернувшись  із  роботи,
Жіночка  під  вечір
Докоряє  чоловіку  
За  серйозні  речі:

–  Ти  мене  вже  не  голубиш
І  не  пригортаєш,
Дорікаєш,  буцім  повна  –  
Талії  не  знайдеш!

А  сьогодні  у  метро,  без
Зайвої  причини,
Мені  місцем  поступились
Зразу  три  мужчини!

Чоловік  бурмоче  сонно,
Сьорбаючи  пиво:
–  Зразу  три?  Я  сподіваюсь,
Що  тобі  хватило!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333610
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 27.04.2012


Калиновий

Легкий вітерець біля вуха

Легкий  вітерець  біля  вуха
І  м’якість  щоки  на  плечі.
А  місяць  льє  світло  із  кухля
Неспілої  ще  аличі.

У    мандри    лаштуються    миші    –
Пакують    зерно    і    полин.
Кіт-тенор    взяв    ноту    найвищу,
Загнавши    коханку    на    тин.

Пес  радо  подався  на  гулі,
Друзякам  прогавкавши  клич.
І  дні  пригадавши  минулі
Щось  тихо  розказує  сич.

І  тінню  час  міряє  липа  -
Стартує  комар  до  зірок.
По  приладах  він,  а  не  сліпо,
Цей  зробить  в  історію  крок.

Ніч  тихо  пливе  над  землею.
Ти  спиш,  я  вартую  твій  сон.
Дарма,  що  плече  трохи  мліє,
Я  буду  стійким  мов  Самсон…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333229
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012


Невгамовний

МИ ПОВЕРНЕМОСЬ…

Будували  хату  навесні  лелеки,
Вмощували  вправно  знайдене  гілля,
З  музикою  сонця  із  країв  далеких
Матінки-природи  -  диво-скрипаля.

Діточок  лелеки  пестили  в  гніздечку,
Милувались  даллю  і  теплом  землі,
Під  високим  небом  на  села  краєчку
Посміхались  долі  степу  кораблі.

Пам"ятають  місце,  де  були  малими,
Де  розкрили  очі  й  підняли  крило,
Вже  свої  зростають,  вже  летять  за  ними,
А  колишнє  пір"я  світом  рознесло...

Найміцніша  сила  кожне  покоління
Змусить  повернутись  крізь  роки  буття
В  прадідову  землю,  де  батьків  коріння,
Де  початок  брали  молоді  життя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330961
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 19.04.2012


Любов Іванова

МОЯ ЧАРІВНА МОВО…

Чарівна  і  свята!  Пісенно-колискова!
Ти  пестиш  наче  матінка  мене.
Ти  -  пісня  солов"я  у  гомінких  дібровах,
Що  зачарує  й  небо  осяйне..

Чарівна  і  свята!  Пісенно-колискова!
Цілющої  води  п"янкий  струмок.
Ти  ніжна  і  м"яка,  джерельно-світанкова,
Повітря  життєдайного  ковток..

Чарівна  і  свята!  Насправді  -  солов"їна!
На  світі  краще  мови  не  знайти.
Ти  -лагідна  моя,  улюблена,  родинна,
Ти  -  незрівнянна!  Сама  краща  ти!

Чарівна  і  свята!  Пісенно-колискова!
Ти  краща  на  землі  посеред    мов,
Тобі,  тільки  тобі,  моя  співоча  мово!
Освідчуюсь  в  любові  знов  і  знов..


©  Copyright:  Любовь  Иванова  2,  2010
Свидетельство  о  публикации  №11005275511

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199229
дата надходження 04.07.2010
дата закладки 05.07.2010