Ольга Кричинська: Вибране

уляна задарма

...Ні,  то  не  зрад  закружляли  воронячі  зграї,
раптом  змістивши  планети  таємної  вісь...

Просто,  мій  любий,  на  світі  усе  одцвітає.
Все  одцвітає,  мій  дивний,  на  світі  колись...

Квіти  шалені  стають  сухоцвітами...Снами.
Падають  в  землю  в  порожнім  пожовклім  саду...
Просто  це  осінь  поволі  стає  поміж  нами,
Підуть  дощі.  І  з  дощами  я  також  -  піду

доки  ще  серпень  не  стяв  своїм  серпиком  серце,
доки  пелюстки  гойдають  дзвінку  висоту!

Вчасно  прощатись  -  гірке,  але  мудре  мистецтво...

Хай  я,  мій  світлий,  без  болю  в  тобі  одцвіту...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745996
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 17.08.2017


уляна задарма

Серпень. Із фотоальбому.

Пастуше,  всі  твої  баранчики
розбіглись  небом  -  хто  куди...
Палає  місто  помаранчево,
фата-морганить  без  води:
чорти  в  розетки  пхають  пальчики.
Стрибає  пульс.  Танцюють  зайчики.
Пливуть  трамваї  крізь  меди...

Застигло  сонце  поцукроване,
немов  бджола  у  бурштині.
І  перехожий,  поцілований
теплом  у  тім'я,  мов  у  сні,
асфальту  твердь  не  відчуваючи,
примарну  чуючи  трубу,
лежить,  немов  відпочиваючий
на  білім  пляжі  Малібу.

Фіксує,  хоч  уже  не  дивиться:
1.  Шалена  спека.  Серпень.  Сіль.
2.  Солдатик  в  натовпі  на  милицях.
3.  "  Пивна"  ,  MacDonalds,  "Кури  -  гриль".
4.  Ліхтарний  стовп,  "підлитий"  песиком.
5.  Засмаглі  литки  пишних  краль.
6.  Політ  бджоли  над  м'ятим  персиком.
7.  "Швидка",  що  спізниться,  на  жаль...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746389
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Рені

let it be

не  впізнавай  її
риси
у  натовпі
просто  вже  досить
навіщо
вона  тобі
лоскіт
волосся
і  пасма  гранатові
вся  геть  тонка
світло  наскрізь  
тече
.
складно  настільки
аж  вголос
не  вимовиш
знову  міняються
правила
вимоги  
знову  балкони  і  сни
і  периметри
позамикає
долоні
ключем
.
вона
всі  любові
трактує  по-своєму
цілунки  і  дотик
осібно  засвоює
те  що  дається
хай  важко
подвоює
часом  до  млості
часом  ущент
.
ходить  
по  контурах
вікон  прочинених
мислить
від  наслідку
аж  до  причини  
і  
відцвітаючи  кожним
мужчиною
ковтає  повітря
наче  абсент

не  впізнавай  її
в  ніч  на  купала  –  бо
літо  осушує
збігів  бокали  
де  
кінчики  пальців
як  пазлики  
вдало  і
дивно  і  затишно
добрий  контакт
.
тоненьких  зап’ясть  
незабудки-обітниці
хай  квітне  далі
якщо  врешті  квітнеться
не  впізнавай  її
хай  собі  світиться
теж  засвітися
і  хай  буде
так
11-12.07.2017  ©

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741877
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 19.07.2017


уляна задарма

… ( з невіршів)

...за  день,  де  за  вікном  -
ні  смутку,  ні  хмаринки!
(...калач  погризли  миші.
Згубив  хвоста  батіг.)
де  Липень  -  синій  сон,
тонкий,  мов  павутинка,
червоне  котить  сонце
канатами  доріг

...  що  день  прийде  ясний,
де  янголи  (  чи  -  мухи?  )
поважать  у  пуделку
душі  моєї  гріш.
Й  чортисько  молодий  
закоханий  по  вуха,
в  пекельнім  закапелку
сховає  цей  не-вірш

За  те,  що  храм  -  пустий.
Ні  глядачів,  ні  суддів.
Господь  знайшов  роботу-
він  продає  коржі.
Недорого!  Усім!  Хоч
нелюди,  хоч  -  люди.
...та  сонячно  вібрують
молитви  -  вітражі...

За  спеку,  що  гроза
умиє  і  остудить.
За  найкоротші  ночі,
де  найміцніше  сплять...
За  довгі  ноги),  за
гіркі  солодкі  губи,
за  те,  що  бачать  -  очі,
а  крила  -  не  болять.

що  спалахне  чоло,
і  затанцює  небо,  
як  в  спогади  про  тебе
мій  човник  віднесе...

бо  статися  могло,
та  вже  повік  -  не  буде

я  дякую  за  все

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741907
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 19.07.2017


Biryuza

маска

маска  пространства
одержимый  ею
ты  рисуешь  гимны  на  песке  каждое  утро.
сухой  позолоченной  пудрой
латаешь  трещины-время-
кем  мы  хотели  стать  для  него?
в  тонких  шрамах  оков
не  тянули  руки  к  востоку.
долго  молчала  земля  сырая,
не  ведая  кто  я
в  мыслях  твоих.
белый  стих  просыпался  серым,-
я  пишу  тебе  веру,
делю  её  
на  двоих...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639395
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 28.01.2016


Катка

Тихо мені співай

                                                                           [i]С.  М.[/i]

Січень  і,  друже,  така  невимовна  туга,
хоч  вигризай  собі  нерви,  хоч  вовком  вий,
хоч  зав’яжи  себе  вузликом  туго-туго.
Пізно  іти  на  Ви.

Що  нам  лишилося  –  довге  чекання  снігу,
спогад  колючий,  холодна  німа  стіна.
І  як  не  вийде  зцілитись  вином  і  сміхом,
тихо  мені  співай.

Пальцями  змерзлими  вичави  ніч  у  склянку.
Темрява  тоншає,  нам  її  перейти.
Січень  і,  друже,  так  глухо,  немов  у  танку.

Добре,  що  поряд  ти.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634436
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 28.01.2016


Ксенислава Крапка

вміти творить дива

Іноді  віриш  в  те,  що  твої  слова
Дані  тобі,  щоб  висловить  щось  важливе.
Ти  тоді  хочеш  вміти  творить  дива  –
Правда  виходять  тільки  віршиста  злива.
Ти  дістаєш  плаща,  і  напівсуха
Ловиш  вільготну  істинність    водоспаду,
І  поступово  злива  твоя  вщуха,
Вірш  незакритий,  знову  ляга  в  шухляду…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624446
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Окрилена

Маріє…

[img]http://www.golos.com.ua/images_upload/2015/11/271115/1448629745_aNAK_7484.jpg[/img]

Не  нарікала  Ти  на  Бога  і  людей,
тримаючи  дітей  правицею.
Коли  гаряче    притискала  до  грудей  
маленький  вузлик  із  пшеницею.

Забрали  все  з  комори,  що  було.
Дарма,  що  наймолодший  біг  за  фірою.
Але,  Маріє,  Ти  катам  на  зло
завжди  уперто  шепотіла:  "Вірую"..

А  на  весні,  у  тридцять  третій  рік
о,  як  же  солодко  цвіла  акація...
За  що  ,  Маріє,  знищили  твій  рід?
За  що  від  голоду  вмирала  нація?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624639
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Катка

Лови

Вечір,  як  завжди,  –  ні  спокою,  ні  спокути
(добре  тримати  в  серці  минулий  жаль).
Чортове  колесо  вкотре  мене  закрутить.
Там,  де  зупиниш,  буде  моя  межа.

Осінь  минеться,  і  зникнуть  останні  знаки.
Що  мені  шепіт  –  прямо  в  лице  кричи.
Слово  тверде  і  солодке,  мов  козинаки
(отже,  для  щастя  в  мене  вагон  причин).

Плакати  –  наче  плекати  у  серці  кригу
чи  полонити  гіршу  із  половин.
Спину  тримаю  рівно,  душею  –  скривлю:

світе,  я  знов  піддамся,  а  ти  лови.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624810
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015


Ксенислава Крапка

Неабищиця

Трохи  плачеться,  трохи  пишеться,  трохи  думається  дурне  –
Наче  й  дурість,  та  неабищиця,  ну  а  втім,  хто  її  збагне:
Про  слова,  що  в  волоссі  блудяться,  і  заплутують  в  ковтуни,
Про  минуле,  що  не  забудеться,  як  сьогоднішнім  не  гони.
Трохи  любиться,  трохи  віриться,  трохи  спориться  в  голові,
Моя  пам'ять,  як  всяка  збíрниця,  то  у  задні,  то  в  рульові,
То  у  серці  сховає  голочку,  то  спокусить  на  манівці,
Трохи  порожньо,  трохи  боляче,  трохи  меду  у  молоці…
Знову  тлумляться  правда  з  кривдою,  вічна  битва  добра  і  зла…
Ви  би  стежили  за  коридою?  Ну,  бо  я  б,  мабуть,  не  змогла,
Моя  сутність  такому  бридиться,  ноги  ватні,  в  очах  пече,
В  мене  от  в  голові  коридиться,  і  втікала  б  –  та  не  втече…
Трохи  мріється,  трохи  молиться,  слово  ліпиться  до  пучка,
Всяка  щирість  в  моїх  околицях  повертається,  бо  гнучка,
Добре  слово  у  ніжність  виллється,  думка  гнеться,  як  пластилін,  
Моя  віра  іде  на  милицях,  та  хоча  б  піднялась  з  колін…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624011
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015


Biryuza

образ жінки

в  тобі  проростають  мої  химери,
двері  завше  зачинені,
мовляв,  
не  мені  збирати  колосся  слів
й  готувати  вічності  жорна.
Ця  мить  занадто  повторна,
коли  тебе  огортає  берег  майбутнього
й  тут  його  
дитячі  сліди  на  пісках.
страх  висить  на  шиї
ланцюжком  без  жодного  знаку
Віє  теплом
образу  жінки  з  опущеними  руками
і  тьмяніючим  ореолом,
дозволиш  їй  мешкати  у  тобі
і  померти  дозволиш
коли  вона  вкотре  сюди  не  прийде.
ніч  
це  тільки  розбрисканий  день
і  тобі  вже  ніде
не  трапиться  хліб  зізнань
як  востаннє  відчиняться  вікна.
майже  звикла-
кріз  жорна  безчасся  мовчу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624152
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015


Biryuza

. =. =.

ти  не  сходиш  із  палітурів
коли  дощ
і  море  не  схоже  на  спокій.
я  вигадую  ці  тортури
щоб  колись  ти  збагнула
що  книга  під  подушкою
це  як  хрест  на  шиї.
я  справді  не  вмію
бути  серед  заліза
і  поки  іще  не  пізно
бажаю  піти.
море
святая  святих
кажеш
і  вперто  не  спиш.
тихше
тихше
колисання  котячого  співу
ти  щаслива
і  місяця  в  небі  ніж...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621885
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015


Рені

передзим'я

Забарилася…  понеслося  –  
ті  думки,  та  не  ті  слова…  
жовтолиста,  на  призьбі,  осінь  
курить  люльку.  а  час  сплива
час  спливає,  невпинно,  ніжно  
у  холодні  обійми  зим:  
виднокіл,  нетривкий  і  свіжий,  
пожирає  ядучий  дим…

Закриваєш  натомлені  очі  –  
хтось  безсонням  в  тобі  завмер…  
тихий  жовтень  кричати  хоче  
в  коловерті  своїх  химер…

Закотилося  передзим’я  
мокрим  снігом  під  серця  стук  
обпекло  –  аж  від  стоп  до  тім’я
дотик  –  Той,  але  інших  рук…

(С),  осінь  2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621779
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015


Окрилена

За_живе (майже за О. Генрі)

[img]http://stranamasterov.ru/img/i2011/09/23/wpapers_ru_klenovyy-list.jpg[/img]


Струмить  дощем  з  оголених  дерев,
проціджують  тумани  Оріона.
Осіння  повня  за  живе  бере
і  жухлий  сонях  припада  до  лона.

Жура  глибока  як  болючий  нерв,
І  я  тону,  і  дна  у  ній  не  бачу.  
Ловлю  листок  останній  із    дерев
Немов  краплину  воскову,  гарячу.

Звіряюся,  що  буду  берегти
любові  хист  як  сутності  мірило,
де  серед  хвиль  життєвих  бригантин  
впіймаю  ціле  небо    у  вітрила.


[img]https://pp.vk.me/c302510/u158597842/155201789/x_a15f0a71.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620336
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 12.11.2015


Катка

т р а в е н ь

                                                                                                                   [i]Втома.  Тотальна  втома.  
                                                                                                                           А  по  ночах  сниться  Сінгапур.
                                                                                                                                                                 Леся  Демська[/i]



А  якщо  не  лікуєш  –  хоча  б  не  лякай
(але  справа  таки  не  в  тому).
То  свобода  моя  і  крихка,  і  ламка,
а  ще  втома.  Тотальна  втома.

Мої  сни  утікають,  ба  навіть,  –  течуть
десь  у  напрямку  Сінгапуру.
Бо  життя  -  наче  регіт  посеред  плачу.
І  не  варто  вмикати  дуру.

Я  не  вірю  словам,  що  тримають  мене,
що  тривають,  неначе  травми.
Дехто  каже  чекати,  коли  все  мине.
А  я  просто  чекаю  травень.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616671
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 11.11.2015


Катка

Невидиме

Але  речі  прості,  і  нічого  тут  не  вигадуй.
Місто  спить,  а  у  місті  –  ні  міфів  тобі,  ні  мафії.
Він  приходив  як  лицар,  а  йшов  неодмінно  гадом
(і  сонети  тоді  зазвучали,  як  епітафії).

Що  не  день  –  як  не  день,  а  суцільне  глибоке  днище.
Не  стираються  лиця,  хай  як  не  старайся  вбити  їх.
Я  лечу,  я  лечу,  я  лечу  усе  нижче  й  нижче,
і  мене  помічають  і  видимі,  і  невидимі.

А  любов  –  не  любов,  а  остання  у  світі  пристань.
Я  лічу  половинки,  збираю  докупи  зламане,
відділяю  зерно  від  полови  і  гублю  числа,
коли  він  
не  шукав,
не  тримав,
не  чекав.  
Не  знав  мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620049
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015


Ксенислава Крапка

В цьому місті забагато листя…

В  цьому  місті  забагато  листя,
Що  і  з  нього  ні  зробити  чаю,
Ні  гербарію…

В  цього  міста  недовіра  відстаням,
Це  його  думки  визначає,
Як  безпарі.  

Цьому  місту  не  бракує  шарму,
Може  тільки  трошки  книжковості,
І  задуми…

В  нього  точно  сонце  за  хмарами,
В  нього  точно  ніжність  на  совісті,
Як  і  сумніви..

В  цього  міста  забагато  бранок,
Що  шукають  щастя  у  рабах,
І  не  бачать  волі…

В  цьому  місті  ніч  стікає  в  ранок
По  твоїх  задуманих  губах,
Як  по  колії…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619249
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 11.11.2015


Biryuza

це означає (осінь на радість)

...це  означає  смерть  персонажа,
осінь  на  очі  розбрискує  сажу
щоб  не  забути
і  не  обпікатись,
осінь  
на  радість
нікому  не  скаже
про  те,
що  тобі  не  знайтися,
листя  
червоне
лежить  на  порозі,-
радість  на  осінь
уміє  мовчати.
ти  так  затято
стрибаєш  із  теми,
ми  оберемо  
цю  смерть  персонажа
тільки  тому,
що  відтінками  сажі
осінь  нікому  тепер  не  розкаже
про  нашу  
жагу  обпікатись,-
осінь
на  радість...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615642
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 27.10.2015


Катка

крайня точка

Бо  крайня  точка  –    ще  не  межа,  як  світ  до  краплі  тебе  не  випив.
І  світло  входить  у  тінь  вужа:  поворухнувся  –  і  з  неї  випав.

А  той,  хто  прагне  твого  плеча,  тобі  ніколи  про  це  не  плаче.
І  хто  з  нас  першим  усе  почав?  І  хто  з  нас  виграв  тепер,  юначе?
 
Я  кожне  слово  зірву  на  крик  (бо  тиша  точно  тебе  погубить).
Ти  в  пух  і  порох  мене  зітри.  У  тебе  добре  виходить,  любий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616497
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015


Світла (Імашева Світлана)

Метеликом-подихом…

                           Метеликом-подихом,
                                                         птицею  цвіту  зорі
                         Душа  моя  вільна
                                                         у  простір  холодний  полине...
                         На  спокій  нарешті
                                                         обернуться  болі  мої,
                       Чи,  може,  болітиме  ще,
                                                         як  цієї  хвилини?..
                       Полине,  приплине
                                                         до  лона  холодного  вод,
                       Де  сяйво  зорі
                                                         розливає  палкі  акварелі...
                       Тут  -  тиша  зелена:
                                                         ні  сліз,  ні  зітхань,  ні  турбот,
                       У  срібному  плесі
                                                       туманяться  ранку  пастелі...
                     Ні  туги,  ні  жалю  -  
                                                       пульсуючий  Вічності  сон:
                       Сузір'я-медузи
                                                       тріпочуть,  іскряться  і  кличуть...
                     Згорнулась  реальність  -  
                                                           лиш  дотиком  теплих  долонь
                     Сльозину  зітри
                                                       на  сном  оповитім  обличчі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609618
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 26.10.2015


Нова Планета

відступництво  осені  в  мені
маковим  зелом
вростає  у  голос
випасаю  тебе
мій  лихий  жовтню
вдаючи  умиротворення
навколішки  тихість  дерев
вкладається  у  паперові  човники
і  моя  відвага
губить  себе




фіялкою  тобі  до  рук
а  чи  до  пам'яті
бути  
бодай  округлістю
і  теплом  чужої  молитви
аби  довіку
аби  до  краю  
клятої  осені
нарешті  дійти
і  ти
будинком  на  зимних  долонях
народишся
   чийсь  недолюблений  жовтню



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612999
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 14.10.2015


Катка

Хлопчик

                                                   
                                                 Декому  краще  вдаються  приголосні,  декому  голосні.
                                                                                                                                         
                                                                                                                                                                 Сергій  Жадан



Декому  краще  вдаються  суцільні  вигуки.
В  мене  всередині  порожньо,  значить  –  німо.
Ти  залишаєшся  десь  за  межею  вигадки,
хлопчик  із  дивним  ім’ям  і  фальшивим  німбом.

Сльози  мої  витікають  –  ніяк  не  витечуть
(отже,  в  мені  забагато  дурного  щему).
Дай  мені  трішечки  ніжності,  я  не  витрачу.
Хлопчику,  я  обіцяю,  що  буду  чемна.

Голос  тремкий  перейде  мені  душу  викриком.
Погляд  вужем  проповзе  по  мені  на  берег.
Хлопчику,  ким  би  не  був  ти,  тебе  не  викрито
(я  бережу  твою  честь,  твої  сни  й  папери).

Кров  моя  гусне,  і  гаснуть  на  шкірі  дотики.
Пальці  твої  невагомі  і  теплі  губи.
Хлопчику,  що  мені  з  того,  щоб  знати,  хто  такий
той,  що  сьогодні  (нарешті!)  мене  погубить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612881
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015


Катка

вовче

Обпектися  об  власне  пекло.  Зачинитись  на  всі  замки.
І  до  себе  –  немов  до  Мекки.  Й  т  и.

Бо  від  спогадів  тепло  й  терпко.  Краде  тишу  совина  ніч.
− Що  ти  бачиш  у  тім  люстерку?  −  Н  и  ч.

Поміж  кроків  моїх  і  криків  загубились  усі  слова.
Світ  сьогоднішній  завеликий  в  а  м.

І  вовтузяться  по  куточках  не  приручені  ним  вітри.
− Хто  приречений  вити,  вовче?    −  Т  и.

А  як  місяць  сьогодні  згасне,  німуватиму,  як  колись.
Як  не  зможеш  прийти  причастям  –  с  н  и  с  ь.

Я  молитимусь  довго  нині,  бо  в  небесному  колесі
всі  однаково  вільні  й  винні.  В  с  і.

…  і  на  відстані  очі  в  очі  ми  незрячі  і  ми  німі.
Я  твоя,  і  ти  досі,  вовче,  м  і  й.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585207
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 11.10.2015


Катка

г о р и

Так  гарно  мені  вже  не  буде  ні  з  ким  ніколи,
як  вгору  ітиму,  здолавши  себе  саму.
Хай  чортове  колесо  замкне  останнє  коло.
А  ти,  якщо  хочеш,  сумуй  там  собі,  сумуй.

До  неба  -  рукою  (а  може,  ми  також  вічні?!),
лиш  пам'ять  хай  начисто  зітруть  нам  ці  хребти.

...  і  боляче  давить  у  спину  старий  наплічник,
якого  нести  допоможеш  мені  не  ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601851
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 11.10.2015


Катка

Катка

Катка  сьогодні  ночує  саменька  в  ліжку,
бачить  хороші  сни,  обіймає  ковдру.
В  Катки  іще  нескоро  ростимуть  ріжки
(навіть  якщо  не  вірить  вона  нікому).

Вранці  сховає  всю  втому  під  макіяжем,
вдягне  усмішку,  гарне  якесь  ганчір’я.
Піде  шукати  музи  собі  і  вражень.
Знайде  якогось  дурня  (ну,  чудо  в  пір’ї!).  

Буде  його  берегти  як  зіницю  ока.
Буде  його,  як  скарб,  у  собі  носити.
В  янгола  з  тою  Каткою  лиш  морока:
серце  її  не  серце  –  діряве  сито.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603252
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 11.10.2015


Катка

коли виросту

Коли  виросту,  стану  доросла,  буду  точно,  як  баба-яга,
всюди  пхати  свого  я  носа  і  лякати,  хто  не  лягав.

Коли  виросту,  стану  терпляча,  оминатиму  гострі  кути,
наче  справжня  красуня  спляча.  Будуть  принци  до  мене  йти.

Коли  виросту,  стану  хороша,  замість  тисячі  ввічливих  слів
намалюю  я  купу  грошей  і  роздам  їх  усім-усім!

Коли  виросту,  буду  собою,  і  цей  світ  мені  стане  тісний,
я  наплачусь  нарешті  вволю...

 Ні,  не  треба  мені  рости.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603734
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 11.10.2015


Катка

Ти приходиш, а я стара

                                                                                   
                                                                                             Узимку  завжди  страшенно  старієш.
                                                                                                                                                               
                                                                                                                                                                 Туве  Янссон


Ти  приходиш,  а  я  стара.  І  печалі  в  мені  по  вінця.
Хочеш  стерти  мене  –  стирай  (інша  доля  не  личить  жінці).

Ти  приходиш,  а  вже  зима.  Де  не  глянь  –  крижана  пустеля.
Якщо  треба  –  мене  зламай.  І  лягай  у  мою  постелю.

Не  інакше  –  усе  обман.  Чорний  смуток  і  чорна  смуга.
Ти  приходиш,  а  я  одна.  Чуєш  біль  у  мені?  По-слу-хай…

Та  обірване  не  зшивай.  Я  не  хочу,  щоб  стало  легко.

Ти  приходиш,  а  я  жива.

До  весни  далеко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604978
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 11.10.2015


Катка

дерева

Ця  історія  не  стане  запереченням.
Листопаду  буде  солодко  і  сумно.
Хто  із  нас  зробився  іншому  предтечею,
і  що  мало  залишитися  у  сумі?

Розділи  надвоє  відчай  і  відчуження,
полони  мою  погану  половину.
Я  твій  теплий  сміх  ненавидіти  здужаю,
коли  серце  із  грудей  візьму  і  вийму.

Хай  слова  в  мені  танцюють  довго  колами.
Я  зберу  докупи  правильні  –  і  баста.

А  дерева  за  вікном  здаються  кволими.
І  мені  так  само.  Тільки  б  не  упасти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612011
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 11.10.2015


уляна задарма

Вінсент

Над  полем,  над  полем,  над  болем  вібрує  небо,
вібрує  під  небом  зерном  золотим  -  земля...
Ти  знаєш,  самотність  -  вона  проника  між  ребер  -
малює  дорогу  -  й  дорога  веде  в  поля

такі  золоЧЕні,  аж  їм  ні  кінця,  ні  краю!
А  ти  поміж  ними  -  Творця  недолугий  клон.
І  все  що  лишається  -  випустити  цю  зграю
крізь  отвір  у  серці  -  цю  зграю  гірких  ворон,

які  вже  чекають  на  постріл.  Пора.  Ворони.
Ше  подих.  Ше  помах.  Ще  пензля  один  мазок...
Ти  знаєш,  самотність  -  це  те,  що  невиліковно.
Ти  знаєш,  самотність  -  це  те,що  невиліковно.
Ти  знаєш,  самотність  -  це  те,що  невиліковно.

(Вінсент  посміхнувся.  Вінсент  натиснув  гачок.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610379
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 11.10.2015


Ксенислава Крапка

Вборони мене, любий Боженьку…

Вборони  мене,  любий  Боженьку,  
від  біди  –  
напувати  себе  з  застояної  
води,
Не  знаходити  собі  місця  чи
 самоти,  
чи  стояти,  коли  найбільше  
кортить  іти…

Вборони  мене,  Боже  сонячний,  
від  пітьми  –  
щоб  сміятися  не  боятися  
із  дітьми,
Щоб  не  думати,  що  хороше  
також  мине,  
але  мріяти,  що  попереду  –  
головне...

Вборони  мене,  Боже  праведний,  
від  брехні,  
щоби  щире  росло  і  виросло  
у  мені,
Щоби  правда,  яка  би  болісна  
не  була,  
надихала  мене  й  вела…  

Вборони  мене,  мудрий  Боженьку,  
від  тугú  –  
за  минулим,  хай  навіть  радісним
 і  благúм,
Хай  тримається  собі  в  пам’яті  
(бо  ж  було!),  
та,  як  згадую,  щоби  гріло,  
а  не  пекло…    

(Ми  ж  дурнесенькі,  розбиваєм  собі  
лоби,  
намагаючись  уявити  якесь  
«якби»,  
забуваючи,  що  вирішуємо  
не  ми,  
що  Ти  завше    даєш  теплішого  
до  зими,
що  нічого  б  нас  не  залúшило,  й  
не  прийшло,  
якби  волі  Твоєї,  й  милості  
не  було…)

*  *  *

Вборони  мене,  Боже  милосний,  
від  думок,  
поможи  мені,  Боже,  вияснить,  
цей  урок,
Дай  лиш  спалах,  маленьку  іскорку  
для  вогню  –  
ну  я  вже  себе  від  холоду  
вбороню…
Я  маленьке  і  нерозумне  
Твоє  дитя,  
намагаюся  дати  лад  
зі  своїм  життям,
Продираюся,  щиро  вірю,  
що  я  прорвусь  –  
та,  як  щиро,  то  я  без  Тебе  
не  розберусь…

Милий  Боженько,  я  таке  
у  собі  ношу  –  
а  римується,  лиш  до  Тебе  коли  
пишу,
І  здіймаю  благальні  погляди  
догори…

Я  все  чую.
 Ти  говори  лишень.  
Говори…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611833
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Biryuza

мічене богом

мічене  
богом  зелене  око
мій  чи  не
зовсім
пробуркав  "трохи".
світ  на  обійсті-
блакитна  куля.
часу  не  бійся,
ми  вічно  були.
чому  не  будем?
минуле  -  злодій.
сніги  на  груди
і  годі,
годі...
ти  повернешся
як  сон  недільний
і  я  нарешті
напишу:
вільна.
повільно  болем
в  твої  вердикти.
я  не  дозволю
себе  любити,
бо  на  обійсті
блакитна  куля.
часу  не  бійся,
ми  вічно  були...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611759
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015


Biryuza

……

зима  щодня  наближається,
пишуться  скарги-листи  
і  відстані.
часу  твого  окрайцем
я  більше  в  цих  хвилях  не  вистою.
чистою  мертводолонею
чуєш  в  очах  стихію.
бути  тобі  сторонньою
досі  іще  не  вмію...
грію  імення  паморозь
щоб  розвести  багаття.
в  тому,  що  тут  примарою
мертві  не  звинуватять.
зими  у  тебе  стрілами,
в  руки  зів"ялі  квіти.
бути  далеко  силою
сили  щоб  не  просити.
чистою  мертводолонею
чуєш  в  очах  стихію.
бути  тобі  сторонньою
досі  іще  не  вмію..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611602
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 06.10.2015


Адель Станіславська

Не кричи

Не  кричи  у  прірву.
Не  губи  слова...
Згарищем  чорніє
зраджена  трава,
гіркнуть  полиново
приторні  меди,
не  слова  -  полова,  
на  піску  сліди....

Що  тобі  до  того,
що  марніє  світ?
Так  було  і  буде,  
доки  світу  літ...
Не  нове...  А  знову  
мрієш  про  дива
і  чекаєш  слова...
О,  слова...  Слова...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608954
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015


Тарас Слобода

Бродила Всесвітом галактика німа

Бродила  Всесвітом  галактика  німа,
обгорнута  у  шкуру  маргінала  
А  вслід  за  нею,  наче  крадькома,
одна  душа  повільно  шкутильгала

Неслась  вона  без  слова,  без  жалю,  
ображена  на  наміри  Господні:
ховатися  за  блиском  кришталю,    -  
тягатися  із  величчю  безодні

Хилила  голову  покорена,  проте:  
так  боляче  сприймати  все  на  віру,
невдячна  справа  –  вірити  в  пусте  
під  важкістю  холодного  ефіру  

Ходити  вслід,  нести  чужі  хрести
і  марнувати  силу  надприродну,
щоби  з  іскри  багаття  розвести  
і  осліпити  променем  безодню

Та  встигло  серце  терном  обрости,
без  світла  швидко  меркнуть  і  клейноди
Замало  в  нас  від  Бога  доброти  
і  забагато  розуму  й  свободи

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607167
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 16.09.2015


Ксенислава Крапка

Поки осінь складає в букети оманливість мрій. .

Поки  осінь  складає  в  букети  оманливість  мрій,
Поки  бабине  літо  збирає  надії  у  рій,
Твоє  серце  присіло  на  лавку  в  старенькому  парку…
І  читає,  здається,  пошарпаний  томик  Ремарка  –
Втім,  то  тільки  здається,  бо  майже  по  літньому  парко,
А  ілюзії  –  майже  провидці  сердечних  затій…

Ти  заманюєш  осінь,  хапаєш  її  за  букет,
Ти  їй  кажеш  привіт,  я  давно  тебе  в  гості  чекаю  –
Ти  вже  знаєш  мене  –  в  мене  печиво  з  тмином  до  чаю,
Ти  заходь,  коли  хочеш,  я  маю  для  тебе  секрет,
Потребую  поради,  і  вже  цілу  вічність  чекаю.
А  вона  тобі  каже  –  ти  все  собі  знаєш  сама,
Ну  а  ти?  Ти  їй  віриш  -  бо  виходу  в  тебе  нема.

Ти  ведеш  діалог  із  одною  з  колишніх  тебе,
Із  отою,  яка  не  з  Адамових  точно  ребе[*s*]р,
Бо  куди  ж  його  ребра,  як  серце  твердіше  за  крицю?
І  ти  кажеш  собі,  що  у  грудях  десь  взявся  надлом,
І  тепер  ти  летиш  дуже  низько,  з  побитим  крилом,
І  колишня  ота  розуміє,  киває  –  було,
А  тоді  усміхається  і  поправляє  спідницю…

Ти  така  ж,  як  вона  –  тільки  більше  уже  не  тверда,
Ти  обходиш  каміння,  минаєш  його,  як  вода,
І  стараєшся  зовсім  не  думати  про  наболіле…  
Якби  мова  про  тіло  –  а  мова  ж  таки  не  про  тіло,
Хоч  потреба  обіймів  давно  вже  в  тобі  переспіла,
Лікарі  не  лікують  підбиті  уявлені  крила,
Але  ми  не  про  тіло,  бо  є  важливіше  за  тіло,
Важливіше,  ніж  дихання  в  спину  й  непевна  хода…

Твоє  серце  –  мов  глина,  та  бракне  над  ним  гончара,
Ти  обпалюєш  пальці,  бо  саме  гаряча  пора,
І  обвітрюєш  губи,  і  сонцем  висвітлюєш  коси…
І  здається  щоденне-буденне  –  таке  напускне,
І  подібно,  що  вічність  оця  нізащо  не  мине,
Бо  ти  їй  про  хороше,  а  їй  все  сумне  і  сумне,
І  зима  не  прийде,  поки  ти  її  теж  не  запросиш…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607084
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 16.09.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2015


Мая Безіменна

Ніж

Співай  собі,  мій  коханий,  з  ножем  у  горлі.
Я  знаю,  ти  вмієш  -  голосно,  не  фальшиво.
А  я  тобі  на  зап'ястях  червоних  горлиць
і  чорних  хрестів  голодним  пером  нашию.

Танцюй  собі,  мій  коханий,  з  ножем  між  ребер.
Ти  кращий  з  усіх  -  ти  краще  за  всіх  танцюєш.
Боги,  як  горох  достиглий,  дощі  тереблять.
І  згадують  смертних  ламкі  імена  всує.

І  губи  тремтять,  і  свічка  в  передпокої.
І  рвуться  зі  скронь  імен  твоїх  сорок  дев'ять.
Ну  що,  мій  коханий,  що  ти,  у  біса,  скоїв?
Ножі  у  тобі  ніжніші  за  орхідеї.

Співай  собі  і  танцюй  собі,  мій  коханий.
Хто  ввірує  в  біль,  як  в  музику,  той  спасеться...
А  я  у  тобі  так  пристрасно  застрягаю

як  ніж  у  горлі

як  ніж  між  ребер

як  ніж  під  серцем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581190
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 12.09.2015


Мая Безіменна

Про біль

Відчуваєш:  цей  біль  росте  в  тобі  разом  з  вірою.
І  нічого  не  вдієш  :  хоч  ріж  себе,  хоч  -  вішай.
Та  слова,  що  з  душі,  як  одіж  із  тіла,  зірвано,
дозрівають  гіркими  ягодами  у  віршах.

Відчуваєш  цей  біль  так  тонко,  немов  незаймана
відчуває  присутність  першого  чоловіка.
І  шукаєш  в  собі  святого  чи  хоч  би  пса  його,
щоб  було  кому  прочитати  чи  розповісти.

Відчуваєш?  Цей  біль?  Цю  музику  порцелянову?
Розбиваєш  об  неї  голову,  ноги,  лікті...
І  чекаєш  когось,  хто  в  рани  твої  заглянув  би.
І  посіяв  би  в  них  по  яблуні  невеликій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595465
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 12.09.2015


Адель Станіславська

Колискова

Люлі  дитинко,  рідне  пташатко,
ось  коло  тебе  і  мама,  і  татко.
Спи,  моє  серденько,  люлі,  кохане.
Завтра  нам  знову  сонечко  встане,
може…  а,  може,  хмарка  заступить...
Ген  бо  на  сході  градами  лупить...
Ген  бо  на  заході,  мов  на  негоду,
сонце  спливало  червоно  досподу…

Люлі  дитино,  спи  мій  синочку,
хай  відпочинуть  натомлені  очка.
Ось  янголята  твій  сон  відшукали
та  біля  вушка  на  пóдушку  вклали:
гарний,  і  сонячний,  і  веселковий...
Спи  моя  зіронько,  спи  моя  доле.
Спи,  поки  спиться...  і  поки  є  хатка...
Є  коло  тебе  і  мама,  і  татко,

поки  у  дім  нам  біда  не  гукнула
чорно  війною...  де  вічно  поснули,
ті,  хто  хотів  й  не  хотів  воювати,
й  чúясь  матуся,  синочок  і  тато...
Там  вже  лелека  не  сяде  на  стріху,
там  ще  догримує  скривджене  лихо,
довгі  літá  не  рахують  зозулі...
Пустка  лише  виколисує  "люлі"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603786
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 12.09.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2015


Михайло Плосковітов

Ховали Героя

Виносили  сина  –  а  яблуні  гупали  літом
На  землю  прогріту,  на  лаву,  де  спокій  приліг.
Ховали  Героя  –  хилилися  голови  й  віти,
Прощально  стогнав  під  ногами  кленовий  поріг.

Гуділа  машина.  Ішли  побратими  та  люди.
Жінки  голосили  і  плакав  дідусь  у  літах,
А  щось,  наче  камінь,  давило  на  горло,  на  груди…
Скрипіла  машина  й  дорога  далеко-свята.

На  цвинтарі  тиша,  на  купці  стужавіла  глина,
Салют…і  віночки…  і  літери  –  мов  золоті.
І  змучений  батько,  упавши  на  хворі  коліна,
Від  горя  заплакав  уперше  в  своєму  житті…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529693
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 24.10.2014


Адель Станіславська

Тебе - притуляє Небо…

У  мене  є  дах  і  стіни...
У  тебе  -  земля,  окопи,
вогонь,  рубежі,  руїни…
А  дощ  восени  наскоком,
і  сльота  і  вітер  зимний,
і  ночі  важкі  повіки...
Свинцево  десь  вибух  гримне  -
не  сплять  вороги-шуліки.

У  мене  обід,  вечеря...
У  тебе  -  скупий  окраєць…
Й  розчинені  навстіж  двері  
душі  -  сам-один,  як  палець
під  Богом  й  перед  війною,
із  вірою  в  побратима...
Стискаєш  судомно  зброю
стежиною  пілігрима…

У  мене  суєтна  тиша.
У  тебе  -  громи  і  гради...
Історію  час  нам  пише
про  жертви,  любов  і  зраду,
і  кроки  до  України,
а  може  самих  до  себе…
Мене  не  рятують  стіни.
Тебе  -  притуляє  Небо...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525459
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 24.09.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2014


Окрилена

Аби…

Живемо  під  прицілами  тривоги
і  молимось  на  сонце,  щоб  зійшло,
аби  проміння  вирвалось  з  облоги,
і  узялося  коренем  зело.

У  час,  коли  вишневі  заметілі
збиваються  у  вирії  грози,
коли  ми  зиму  ще  не  відболіли,
тремтять  нарциси,  сповнені  слізьми...

Не  маємо  сьогодні,  що  ділити,
хто  вірою  і  правдою  блажен.
Ми  хочемо,  аби  раділи  діти,
нарешті  впав  новітній  Карфаген.
       

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488886
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 19.04.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2014


Biryuza

ти спи

від  нотного  стану  візьму  окраєць  тиші
і  наважусь  бути  поміж  вітрів  і  пародій  на  них,
відкинувши  тихо  стару  парасолю,
дозволю  небесним  озерам  здобути  сон
у  моєму  волоссі.
дзвіночки  у  жертву  холоду  носять  стебла,
а  ти  ще  не  вмерла,
мовчазна  й  незнаюча?
й  справді,  рано  ще,
бо  ж  тільки  настало  НІКОЛИ,
ти  довго  цього  чекала
чи  просто  робила  вигляд.
хлібом  грудей  наситиш  чуже  немовля,
і  врешті  дізнаєшся,
що  земля  
твоя  майже  округла,
такої  наруги  не  стерпить  жодна  пустеля,
а  зараз  застелю  світанок  вуглем,
ти  спи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477132
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014


Наталя Данилюк

Ти пахнеш димом вигорілих шин…

[img]http://cs7011.vk.me/c7007/v7007460/259a8/BTPqV5RFVqk.jpg[/img]

Ти  пахнеш  димом  вигорілих  шин,
Так  пахнуть  гідність,  правда  і  свобода!
Тебе  не  раз  висміював  заброда,
Що  ти  своїй  Вітчизні  гідний  син.

А  ти  стояв,  упертий  і  міцний,
Незламний  духом  нації  будитель!
Твій  сивий  дід,    повстанець,  довгожитель,
Не  раз  хрещений  в  полум’ї  війни,

Благословляв  тебе  на  шлях  гіркий,
О,  нелегкий  він,  хлопче,  і  не  битий!..
Колючим  дротом  густо  оповитий,
Бо  кров’ю  вмиті  праведні  стежки.

Долаючи  тривогу,  біль  і  страх,
Твоя  завчасно  мати  посивіла,
Вона  тебе,  як  славного  Ахілла,
Щовечора  купає  в  молитвах.

А  в  день,  як  стихнуть  вибухи  пожеж,  
Ти  зі  щитом  холодним  чи  на  ньому
Через  поріг  до  батьківського  дому
Черлено-чорний  прапор  занесеш...






[b]Ты  пахнешь  дымом  от  сгоревших  шин...[/b]

Ты  пахнешь  дымом  от  сгоревших  шин,
Так  пахнут  только  правда  и  свобода!
И  пусть  смеются  над  тобой  уроды,
Что  ты  отечества  достойный  сын.

А  ты  стоял,  ты  не  сгибал  спины
Упрямый,  крепкий,  нации  строитель!
Твой  дед  седой,  повстанец,  долгожитель,
Не  раз  крещенный  в  пламени  войны,

Благословил  тебя  на  горький  путь,
О,  не  проторенный  он,  друг,  не  битый!..
Колючей  проволокой  весь  увитый,
Умыта  кровью  праведности  суть.

Преодолев  тревогу,  боль  и  страх
Так  рано  твоя  мама  поседела
Она  тебя,  как  славного  Ахилла,
Хранит  молитвами  в  отчаянных  боях

А  в  день,  когда  повержен  будет  враг,
Ты  со  щитом  холодным  иль  на  нем
Через  порог  родительского  дома
Внесешь  свой  красно-черный  флаг...


[i](перевод  -  [b]Светлана  Радич[/b])[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476420
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 01.02.2014


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2014


Biryuza

крізь трафарети сну

крізь  трафарети  сну  малюєш  себе  змарнілу,
чинбар  уміло  із  шкіри  вовтузить  морок,-
сорок  чи  двісті?-
поруч  із  листям  
зірветься  змокріла  гілка,
тільки  пильнуй  
аби  не  вродилась  відстань.
старість  -  ліхтар,
що  завше  благає  світла
навіть  тоді
як  вся  темінь  в  тобі  принишкла.
кішкою  хмар
дощ  оголошує  знижку,-
чи  на  терпіння?-
дізнатися  знов  не  вийшло.
нішу  чужу  плекай-
не  жебрай
тиші  і  кусень  сухого  хліба.
крізь  трафарети  сну  у  себе,
там  де  із  шкіри  втікає  чимбар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458326
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 05.11.2013


Окрилена

Амплітуда

Чи  знаєш  Ти,  
що  ліками  намарно
загоювала  рани  самоти?
І  жодна  думка  
не  пройшла  безкарно,
глибоко    удалося  прорости.
Вужами  горло  
ніжність  обвивала  
і  полотніли  руки  
без  тепла,
луною  затихала  
на  вокзалах,
але  надія  жевріла….  
Була  мені  за  друга,  
ворога  і  брата,
штовхала  і  благала:  
«Зупинись!»
Водночас  народитись  
і  вмирати,
вростати  в  землю,  
рватися  увись
хотілося  мені…  
Перелистати  –
щоденники  несказаних  
«люблю».
Чи  знаєш  Ти,  
що  наче  страти
боялася  холодного  жалЮ?
Тебе  шукала  
в  кожній  порі  року,
назвала  осінь  
іменем  Твоїм…

Отак  би  зупинити  Світлооку
і  не  торкатися  ніколи  зим…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458000
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 02.11.2013


Biryuza

материнству

суперечки  із  відстанню  перед  сном,
бунт  пам"яті  назвою  звичної  вулиці,
спогади  крутяться  навколо  осені  теплої,
де  відверто  я  поклоняюся  материнству,
що  на  голову  впало  важким  вінком.
ти  пробач  за  цю  важкість  залізну,
за  ризомну  терпимість  і  ввічливість,
бо  мені  ти  ввижаєшся  вічною
і  тому  обираю  суцільність  ком.
тінь  від  дому  роздвоїлась  голосно,
я  сьогодні  фарбую  молодість
сивиною  в  волоссі  твоїм.
скупість  рим  й  суперечки  із  відстанню,
бунт  дитячий  наївно  вистою
щоб  явитись  в  наш  тихий  дім...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455580
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 21.10.2013


Окрилена

Ліловий…

[img]http://cs416921.vk.me/v416921805/5af7/s_Z3fpQ6oyw.jpg[/img]
На  схилі  літа  
трави  особливі,
тужаві  стебла  
стеляться  до  ніг.
Вони,  немов  
завчасу  посивіли,
що  стежки  розминулися...  
Добіг  –  до  краю  мед
і  сонце  на  долоні  –
іскрить  іще,  
по-зрадницьки  пече.
А  ночі  стали  
глибші  і  холодні,
мов  у  темниці…
І  яким  ключем
звільнити  стіни  
стиснуті  до  тріщин?
О,  як  же  міцно  
в’яжуться  думки…
На  квіти    вересу  
дощі  періщать,
ліловий  сум  
торкається  руки.  
На  обрій  сонце  
по  дощі  поверне,
де  подих  є  
розділений  навпІл.
Я  кожен  слід  
збиратиму  по  зернах,
і  ніжний  верес,
і  солодкий  біль.
[img]http://cs319529.vk.me/v319529865/a0f4/UIjDaag7-ms.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445593
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 02.09.2013


MC_Yorick

Занадто

Занадто  багато  намріяно
Протерте  до  дірок  небо
Там  погляд  шукає  тебе
Ти  ж  зорі  сховала  за  віями
А  неба  без  зорь  не  треба

Занадто  багато  намарено
Занадто,  щоб  просто  дихати
Знов  поруч  проходиш  тихо  так
Мов  сонце  за  сірими  хмарами
Ти  щастя  моє...  чи  лихо  ти

Чому  у  думках  одна  ти
Занадто  це  все...  
Занадто...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445837
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 28.08.2013


Biryuza

вогнище

зведенорідна  сестра  невидимість,
кров  преблакитна  в  тобі  міцнішає.
ближче  до  винного  присмаку
як  занурення
в  води  солоні
і  синьокурими
хмарами  нутрощі  знеосінені.
ти  не  умієш  здаватись  цінною,
тільки  кришталь  свій  розбрискуєш
порівну,
з  холоду  зводиш  криваві  вогнища.
хто  ще  покличе  удалеч  свистами
щоб  розкурити  іржаву  істину?
зведенорідність  не  може  личити,
щоб  зачинати  безсмертні  звичаї
щойно  почуєш  свій  перший  день...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445296
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 26.08.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2013


Юлія Радченко

Реальна

Коли  останній  із  тих,  для  кого  подзвін  –  на  щастя,
Наточить  ніж,  щоб  гострити  моє  обличчя,
Зітреш  із  губ  слід  живого  свого  причастя
Й  тоді,  напевно,  уперше  мене  покличеш.

Солоні  руки  будуть  терпкими  -  на  перший  дотик.
Просолиш  морем  долоні  мої  -  із  вати.
І  сіль  проступить  -  над  сонцем  твоїм.  А  доти
Я  вчуся  йти,  щоб  ніколи  не  повертатись.

Люмінесцентно  -  над  дзвонами  -  тихим  струмом
Твоє  обличчя  із  глини  -  церквам  на  шпальти.
Коли  я  буду  із  тим,  хто  мене  придумав,
Тоді,  напевно,  повіриш,  що  я  реальна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443177
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 14.08.2013


Марічка9

Кораблі

Не  змовкають  думки...Де-не-де  лиш  пульсує  годинник.
Ніч  розкидала  зорі,  мов  бісер  на  темному  тлі.
І  на  ньому  мені,  наче  тінь  днів  чомусь  невловимих,  -  
Із  минулих  років  у  безодню  пливуть  кораблі...

Білим  шляхом  пройдусь  вказівним,  не  моргнувши  і  оком.
Кажуть,  зветься  "чумацьким",  а  я  би  сказала  -  "людським".
На  дорозі  небесній  безсонних  ночей  так  нівроку,
Так  немало  життя  за  солодким  вином  і  гірким.

Найбагатше  у  світі  -  то  небо  скорботної  ночі:
Там  обличчя  без  масок,  молитви  без  пафосу  слів,
І  пливуть  безупинно  у  тиші  прозоро-урочій
В  світлу  гавань  до  краю  мільярди  таких  кораблів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438957
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 13.08.2013


Ксенислава Крапка

Всього найкращого (Феї Квітів)

Я  все  життя  як  Буквар  читаю,
Все  відкриваю  для  себе  світ.
Деякі  правила  прогортаю,
Інші  –  вже  вивернула  на  спід,

Вже  назбирала  чималі  чарти  
Графіків,  списків  і  діаграм,
Мабуть,  прийшла  вже  пора  навчати,
От  я  знання  тобі  й  передам.  

Знаєш,  маленька,  ти  завжди  маєш
Бути  натхненною  і  цвісти,
Навіть  (чи  надто),  коли  лишаєш
Ззаду  палаючими  мости;

Навіть,  коли  ти  здалась  без  бою,
І  у  душі  –  водоспад  образ,
Плакати  варто  лише  з  собою,
Сльози  –  не  краща  з  усіх  прикрас.

Ще,  ти  повинна,  моя  хороша,
Бути  «повинною»  лиш  собі,
Примус  –  то  надто  невдячна  ноша,
Крила  приємніші  від  горбів;

Те,  що  даруєш,  даруй  від  серця,
Що  віддаєш  –  тільки  самохіть,
Все  це  здобутками  обізветься,
То  ж  не  шкодуй  про  це  ні  на  мить.

Дякуй  за  ранки,  і  дні  прожиті,
Добрих  людей,  світлий  сум  і  сміх.
Тим,  що  наскрізь  у  життя  прошиті
Часто  кажи,  що  цінуєш  їх;

Також  цінуй  ту,  що  у  люстерку  –
Цей  із  ресурсів  –  навіки  твій.
Більше  пильнуй  у  собі  цукерку,
Втім,  і  обгортку  носити  вмій.  

Рідше  вдягай  декольте  із  міні,
Більше  показуй,  що  справді  варт;
Не  потурай  нездоровій  ліні,
І  не  тікай  у  пустий  азарт.  

Зуби  пильнуй,  і  відрощуй  коси,
Дім  свій  завжди  в  рукавичках  чисть,
Хай  буде  завше  запасів  досить,
Щоб  пригостився  раптовий  гість;

Не  залишай  без  води  вазони,
Думай,  кому  говорить  «люблю»;
Після  ночей  від  думок  безсонних
Личко  невиспане  підмалюй;

Вчися  рівненько  тримати  спину,
І  елегантно  сідать  в  авто,
Щоб  не  задумувались  мужчини,
Перш,  ніж  тобі  одягнуть  пальто;

Вартою  будь  подарунків,  квітів,
І,  коли  любиш,  то  не  тримай…
Щоб  Головний-Чоловік-на-Світі
Вірив,  що  рівних  тобі  нема!

***

Ти  в  мене  гарна  ростеш,  нівроку,
Ніжна  й  невинна  твоя  краса.
В  тебе  два  зуби;  тобі  півроку,
Світ  -  лише  іграшки  й  чудеса.

Ти  так  натхненно  хапаєш  ніжки,
І  запихаєш  до  рота  їх…
Я  ж  от  надіюсь  тебе  хоч  трішки
Від  помилок  вберегти  моїх.

Зараз  не  сплю,  бо  ночами  плачеш,
Личко  сховавши  в  моїм  плечі;
Потім  не  спатиму,  бо  з  побачень
Ти  повертатимешся  вночі.

Зараз  поради  вкладаю  в  строфи,
Щоби  у  пам’яті  збереглись;  
Потім  ти  скажеш  –  «Ну  катастрофа,
Мам,  ти  дістала  вже,  відчепись!»    

Хочеться  дякувати-радіти  –  
Як  пощастило  з  тобою  нам!
Деякі  мами  не  мають  діток,
Деякі  дітки  не  мають  мам!

Хай  тобі,  доню  щастить  частіше!
Хай  із  усім  у  житті  щастить,
Хай  від  недобрих  людей  чи  рішень
Бог  тебе  спинить  і  захистить!

Хай  береже  від  лихого  слова,
Марних  марнот,  і  бездумних  літ.
Всього  найкращого,  будь  здорова!
Виховай  внуків  моїх,  як  слід.  ;)  


20/06/2013  
(З  нагоди  півпершої  річниці  моєї  донечки  Квітослави)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432538
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 21.06.2013


Адель Станіславська

Коли ти там…

Коли  ти  там...  
чи  те  тебе  тривожить,
що  тут  твій  зайшло_чужокровний  "брат"
із    матір'ю  твоєю  чужоложить
А  сутенером  -  свій...  Нужденний  кат,
захланною  продажністю  багатий
і  заздрістю  до  тебе  -  ти  не  з  ним  -
йому  не  вперше  тілом  торгувати,
тобі  не  вперше  сливіти  сліпим,
глухим  і  щирим  рідно_землелюбом,
що  вміє  ідентичність  берегти
із  тим  далеким,  що  поволі  губим,
випалюючи  рідності  мости,
коли  усе  святе  перетворили
на  грошолюбно_корисний  бедлам...
Вернутися  чи  знайдеш  в  собі  сили,
коли  ти  там?..



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425242
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 20.05.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2013


Biryuza

розкіш

розкіш  мені  оточувати  твоє  лігво,
прасувати  долонями  спокій  на  комірцях.
рік  від  мене  відтяв  іржаву  колишність,
підіймаючись  вище
займаю  увагу  рясну
і  несу  її  так
наче  це  мій  єдиний  
вихід
і  несу  її  так
наче  спогаду
зимню  труну...
безраптово  вернусь,
опускаючись  здогадом  ритму
в  серце  лігва
холодного
цукром  пророчого  сну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396857
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 31.01.2013


Ляля Бо

Незавершені вірші

Незавершені  вірші  -  мої  надкушені  яблука.  
Я  блукаю  цим  містом,  як  бомж  нічним  супермаркетом.
Поскладала  в  конверти  сни,  облизую  марки,
Щоб  відправити  завтра  тобі  їх  поштовим  зябликом.

Я  хворію  на  малослів"я  і  марнослав"я,
І  на  літеру  "я",  себто  псевдоважливість  его.
Через  пальці  стікає  лава  рядами  клавіш...
Щоб  придумати  світ,  не  конче  бути  стратегом.

Щоб  писати  про  Бога  не  треба  бути  апостолом.
По  столовій  ложці  пудри  на  кожні  мізки:
Бачиш,  як  воно  є  -  уже  й  воювати  нізким,
Всі  такі  "неповторні",  що  бути  "складним"  -  просто.

Простір  міста  цього  -  містерія  дилетантів.
Захлинаючись  в  місиві  масок  зі  штампом  "профі",
Спроба  мати  себе  подібна  до  катастрофи.
В  місті  равликів  тільки  римованим  строфам  можна  літати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388627
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 30.12.2012


Biryuza

гірше цукрового леза на шиї

целафанові  візерунки,
в  одіяннях  загублених  він  попереду,
 випиває  натще  усі  атрибути  спокою
і  веде  нас  в  місця  неповернення.
чемним  дитям  заколисаним  відбуваю
терміни  покарань  застоєних.
скоїне  ним  
то  лише  перепустка  в  своє  тіло,
спроба  навчитись  відрізняти  і  йти.
неважливо  куди
і  не  надто  суттєво  до  кого.
мого  сліпого  провидця  
чекає  безмежжя  імен.
як  рентген  безтілесності
в  пору  вмирання  солодкого.
мить  зачасто  приходить  короткою
і  йде,  не  зігрівшись.
гірше  цукрового  леза  на  шиї
кожне  твоє  "зумію",
кожне  твоє  "вже  скоро".
в  одіяннях  загублених  той,
з  ким  мовчанням  говорю.
амінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384844
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012


Biryuza

аби … І

і  може  твій  затишок  зовсім  інакший,
в  словах  розчиняється,
тане  в  маршрутах.
для  того  аби  вже  сьогодні  забути
"нізащо"  жбурляю  в  обставин  пащі.
хоч  краще  від  цього  обом  не  стане,
законами  жанру  я  знехтую  всоте.
аби  побороти  правічне  згоряння,
аби  не  дізнатись  навіщо  і  хто  ти.
відсоток  терпіння  як  сходжені  рими,
обійми  терпкіші  і  холод  на  потім.
аби  кожне  "годі"  ховалось  як  злодій
коли  підступають  до  серця  обійми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381921
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 10.12.2012


Нова Планета

Мої вірші - побічна реакція на весну

Мої  вірші
То  побічна  реакція  на  весну
Я  ж  не  вмію  писати
Я  дихаю  зорями
В  обох  випадках
Алхімію  має  кожен  свою
В  мене  ртуть
В  тебе  золото
Китайська  філософія  знає  формулу  «хімічного  весілля»
Поєднання  дракона  і  тигра
В  нас  поєднання  спогадів-квітів
Синхронно
Платонічно
Відкрито
Мої  вірші
То  мутація  дощу
Я  повітря  ковтаю  похапцем
І  не  варто  макрокосмос    переливати  у  воду
У  твоїх  стінах  занадто  холодно
Мої  вірші
То  алергія  на  цитрусові
Що  вкривають  ранами  твоє  небо
Я  уважно  слідкую  за  титрами
І  трьох  крапок  тут  зовсім  не  треба
Мої  вірші
Одягнені  в  тебе
І  тобою  вони  
Пишуться
Колись  
Римою
Колись
Прозою
(як  і  ти)
На  порозі
У
Когось
Залишаться

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383226
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 10.12.2012


Володимир Шевчук

Повертайся…

«Повертайся.  Я  тебе  чекаю,  
Як  чекають  літа  солов’ї.    
Кожен  ранок  ген  за  небокраєм  
Виглядаю  сад  очей  твоїх.  

Інших  я  не  помічаю,  диво,  
Бо  ж  без  тебе  мучуся,  поглянь!  
Хоч  довкола  кажуть,  що  красива  
І  нема  броні  від  залицянь…  

Нащо  та  розлука  нам  здалася,  
Як  від  сліз  не  висохне  щока.  
Я  тебе  чекаю,  повертайся.  
Повернись  і  більше  не  зникай…  
Моє  серце  –  ось  твоя  оселя!  –  
Повертайся,  милий.  Прилітай.»

…Отакий-от  зовсім  невеселий  
На  могилі  напис  вицвітав.  

02.12.2012  р.  





Надихнула  Оля  Іващенко,  
"На  могильній  плиті..."  

На    могильній    плиті    написано:
"Повертайся,    я    все    прощу.
Я    без    тебе,    як    листя    висохну,
І    чорнітиму    від    дощу.

Я    сама    по    землі    блукатиму,
І    від    виснаження    впаду.
Я    до    смерті    тебе    шукатиму!
Я    шукатиму    -    і    знайду..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381956
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 10.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2012


Юлія Радченко

Таксидермия

Когда  ты  стал  чучельником,  я  научилась  молчать.
Все  вышло  спонтанно.  Вдвоем  потрошили  зимы.  
Помнишь:  было  не  страшно  в  первый  раз  того  убивать,
Кто,  улетая,  в  клюве  моё  уносил  имя.

Как  и  казаться  мертвой,  манекенно  любить  каркас.  
Позже  -  лепить  птичьи    крылья  к  влажной  твоей  спине.
Знаешь:  было  очень  прикольно  в  этот  последний  раз
Добрым  таксидермистом  себя  ощутить  и  мне.  

...Потом  голубей  кормила  крошками  -  с  рук  и  стола.
Ты  ненавидел  птиц.  Потому  и  набил  их    ватой.
Что-то  пошло  не  так.  Чуйка  в  тот  раз  меня  подвела.  
Я  как-то  раньше  всегда  успевала  нас  спрятать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375400
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 05.11.2012


Biryuza

Останнє

завтра  прокидання  хвої
на  стовбурі  сумнівів  осені.
запросимо  вигадок  з  стрілами
аби  уміло  
прикриватись  грою.
геть  чужою
інакшою
проворно  прискати  лінню
краще  там
де  кожне  горіння  
стає  туманом.
ти  востаннє  бачиш  мене  такою
ти  востаннє  бачиш  мене
земне  уміння  дорослішати
відпускати  гріхи  у  зошити
остогидлим  дощем  холола
і  тепер  пора...
ДО  НІКОЛИ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374184
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 30.10.2012


Biryuza

розмовляючи з руїнами

загортаю  скляну  дитину  в  тепло  вчорашньої  газети,
мені  здається,  що  для  того  аби  померти
 потрібен  голос.
вчора  бог  надсилав  сувеніри  з  обнадійливих  подорожей
і  в  листівці  писав,  
що  коли  стану  схожою  на  розмови  відверті,
він  знайде  трохи  часу  
і  відкине  від  мене  прихильність  смерті.
бог  фіксує  кожну  миттєвість  на  сірих  світлинах,
кожна  його  дитина  має  окремий  альбом  і  долю.
і  тільки  тим,  
в  чиїх  зорових  прогалинах  досі  бракує  солі,
не  пише  зранку  листів,
будучи  чистим  листом.
батько  шліфує  осінній  газон,  поспішаючи,
сипле  вказівками  в  скрині  поштові  і  сни.
проковтни  неодмінно  чиєсь  заспокійливе  зрадництво
і  чекай  сувенірів  край  часу  у  дні  вихідні.
загортаю  в  газету  дитину  скляну  й  передроблену,
голос  майже  озвучений,  тільки  бракує  світлин.
я  ніколи  не  знала,  що  світло  десь  поза  угодами,
там,  де  зайве  прощення  вростає  в  руїни  святинь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373993
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 30.10.2012


Biryuza

на зміну країн

твій  голос  вчиться  доноситись  з  інших  вікон,
на  дні  мого  віку  гніздиться  безпташшя.
я  знаю,  що  там  тобі  буде  краще,
тому  і  малюю  солдатську  стійкість.
так  рідко  здіймаються  в  спокій  стіни,
бурульчасте  серце  шепоче  запис.
ти  в  іншій  країні  стаєш  гостинним
і  відстань  вже  цілить  коронний  ляпас.
люстерко  натхнення  майструє  свято,-
ти  їдеш  туди  і  застанеш  осінь.
бо  досі  не  вмілось  мені  чекати
чи  жити  без  тебе  в  інакший  спосіб.
а  голос  твій  вчиться  лунати  далі,
долати  кордони  й  мовчати  важче.
відчалюєш  скоро  з  мовчань  вокзалів,
де  далі  гніздиться  моє  безпташшя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365886
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 25.10.2012


Катерина Коврик

Ти знав мене…

***

Ти  знав  мене  першим  паростком
З-під  снігу  –  весни  таїна.
Ти  марив  небом  у  заростях,        
А  я  аж  занадто  земна.      
     
Ти  знав  мене  диво-квіткою,        
 Відкритою  для  тепла,
Рукою  стулив,  мов  кліткою,
Сказав,  аби  я  розцвіла…

Пробігла  пора  народження,
Тепер  уже  літні  дні.
Ти  знав  мене  від  сонця  сходження,
Від  перших  страждань  землі..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368275
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 25.10.2012


Ляля Бо

жінко…

Жінко,  що  маєш  в  очах  стільки  полум"я,  
Що  можна  спалити  Содом  і  три  Вавилони,
Водиш  його  колами,  колами...
А  на  твоїх  долонях
Записане  пів  Євангелія
Трьома  простими  акордами.
Над  тобою  сміються  ангели  
І  накривають  ковдрою.
Над  тобою  ридають  сутності
Без  імен  і  без  облич.
...коли  забракне  його  присутності  -
поклич.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373169
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 25.10.2012


Ксенислава Крапка

Щоденник феєчки. Про соціальне життя феї.

Осінь  все  ближче  і  ближче  іде  до  межі,
І  розливає  туманну  завісу  над  містом,
Фея  не  має  сторінки  у  соцмережі  -
Значить,  не  має  в  житті  показового  змісту,
Значить,  себе  проявляти  не  має  мети,
Фото  міняти  чи  статус  на  огляд  спільноти…
Друзів  у  неї  не  сотні,  а  до  десяти,
Часу  завжди  вистачає  на  сон  і  роботу;
Все  спілкування  у  неї  проходить  вживу,
Усмішки  справжні,  а  не  намальовані  дуги,
Фея  живе  соціально,  але  наяву,
І  у  розмовах  її  не  буває  напруги!  

Осінь  все  ближче  і  ближче  підводить  той  час,
Як  над  землею  застелить  зима  скатертину,
Добре,  що  фея  за  літо  зробила  запас,
Значить,  тепер  можна  друзів  зібрать  на  гостину…  ;)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372780
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012


Ксенислава Крапка

Щоденник феєчки. День, коли у феї гостює Осінь.

Осінь  працює  ворожкою  і  листоношею,
Поки  пророчить,  на  землю  лягають  листки.
Феєчка  Осінь  до  себе  на  каву  запрошує,
Поворожити  удвох  під  смачні  пиріжки;

Ноги  сховати  під  ковдрою  з  теплої  вовни,
Щоб  на  колінах  клубочком  –  смішне  кошеня…
«Деякі  друзі  –  то  долі  дарунок  коштовний»  -
Гріються  руки  і  серце  об  тепле  горня…  ;)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371280
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 17.10.2012


Biryuza

я бачила лише

я  бачила  лише  ті  годинники,  
що  боязко  дихали  в  глибинах  його  призначення.
двічі  в  хвилину  вони  зупинялись  і  ковтали  майбутнє,
якого  насправді  ніде  й  не  було.
масивні  тіла  їх  з  дерева  вишні
застрягали  в  серцях  пересічних,
що  впали  в  око  йому  чи  вишневу  душу.
я  бачила  лише  тих  дітей,
які  сиріли  в  його  величезних  альбомах
і  плакали  з  світлин  приречено  й  мовчки.
я  не  сміла  торкатися  їх  виховання,
бо  знала,  що  майбутнього  їм  не  бачити
подібно  вишневим  годинниками
вже  на  поверхні  його  призначення.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370786
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012


Окрилена

Гравітаційне

Гойдалось  небо,  
вікнами  гойдалось,
завіси  відривались  
від  землі…
Тяжіння  –  це  усе,  
що  нам  зосталось
крізь  відстані  
у  часі
немалі.
Довкола  рій…  
Чужі  горизонталі  -
дзеркальне
відображення  
зими…
І  дозволу  думки  
не  запитали,
вони  до  Вас  
приходили  самі.
Сідали  поруч  
тихого  безсоння,
писали  
невіршовані  листи.
Лишали  світлячків  
на  підвіконні  -
аби  назад  
дорогу  віднайти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370612
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012


Юлія Холод

Мости мостила…

Мости  мостила,
Шляхи  стелила,
Любила  пристрасно  і  щосили…

Шукала  раю,
Земного  раю,
Тепер  не  знаю,  чи  він  буває.

Тепер  не  йметься,
І  щось  шкребеться,
Що  то  бажань  лиш  моїх  люстерця.

І  знов  так  тісно,
До  болю  тісно,
І  ще  секунда  –  і  простір  трісне…

Кого  питати?..
І  чи  питати?..
Чи  то  є  щастя,  чи  просто  грати…

Багряні  роси,
Холодні  роси…
Ніщо  не  вічно  –  це  просто  осінь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370619
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012


Biryuza

влучні постріли

процес  всиновлення  влучних  пострілів,
вщент  переповнені  хибами  безстрокові  сканворди.
прозорі  води  сліпих  очей  виливають  на  нас  кульмінацію.
рацію  має  той,  хто  не  бачив  себе  у  чужих  підвалах,
хто  горінь  не  лічив  на  німих  екранах
і  не  пив  дієслівної  рими  дарма  і  натще.
краще  засипатись  шумом  гендерної  нерівності,
чинності  набувають  зойки  на  рівні  сну.
малюю  виїзну  гру  в  твою  людяність  й  свою  мужність,
сутужні  часи  розподілу  ролей  і  функцій.
прости  собі,  проституція  вірить  в  своє  покарання,-
кожен  ляпас  буває  останнім,
кожен  має  свого  тирана,
кожен  пізно  чи  рано  ним  вчиться  бути.
ти  взутий  в  спокій,  здаєшся  учнем,
бо  постріл  жінки  буває  влучним.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370400
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 12.10.2012


Ніна Яворська

…пластмасові квіти…

Твій  світ  алогічний,  як  кавова  гуща  
на  денцях  фаянсових  білих  горнят.  
Ти  могла  б  малювати  картини,  
і  за  них  би  змагались  
наймодніші  арт-студії  світу.  
Натомість  ти  скнієш  в  дешевій  кав'ярні,  
і  мрієш  про  біле,  
весільне,  
до  п'ят.  
Та  все,  що  ти  маєш,  -  
нахабні  клієнти,  
засмальцовані  меблі  
і  в  бляшанках  пластмасові  квіти...  
І  зовсім  не  гріє  розлючене  сонце.  
І  завжди  замало  то  грошей,  то  сліз.  
Якби  світ  повернувся  на  тисячі  років  назад,  
ти  була  би  для  когось  Сафо,  
Галатеєю,  
Нефертіті...  
Та  кожного  ранку,  сполохані  вітром,  
зграйки  снів  розлітаються  навсібіч.  
Залишається  біль...
І  сюжети  картин  в  голові...
І  в  бляшанках  пластмасові  квіти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351986
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 10.10.2012


Biryuza

переїжджаю (…)

на  зекономлену  чесність  придбаю  собі  ґвинтокрила,
в  неділю  рано  я  трохи  вміла  тут  бути.
розпечений  грудень  виблискує  знаком  руху,
залізні  мухи  пестять  своїх  пасажирів,
ті  ж  відлітають  додому
як  в  зорений  вирій.
в  квартирі  на  шостому  пишуть  Йому  конкуренцію,
ковтають  есенції  й  мовчки  плюють  через  зміст.
він  дописує  піст  у  понівечений  нотатник,
чує  як  близько  вже  кличуть  татом
і  не  бажає  від  голосу  цього  йти.
всі  перемоги  підвладні  єдиному  "раптом",
всі  перемоги  сповзають  на  тихий  мотив.
час  коли  слів  вистачає  лише  на  мовчанку,
склянка  до  краю  заповнена  згодою  сліз.
я  ґвинтокрил  відпустила  недільного  ранку
щоб  дописати  на  шостий  для  нас  переїзд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368483
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 04.10.2012


Biryuza

ось так воно

сьогодні  ніяких  небеснотілих  лицарів,
жодних  монументів  поблизу  мого  нежитла.
я  берегла  перебиті  чарки  для  особливого  випадку,
щораз  випадково  ранячись  в  гострі  вершини  дна.
ця  війна  почалась  з  передбаченомертвих  викликів,
через  брак  витримки  бачу  непослух  своїх  дітей.
шлейф  чужинства  в  цей  вечір-  рука  перев"язана  ниткою,
хочеш  витягни  звідси,  
а  хочеш  -  спущусь  сама.
бо  пітьма  мені  зовсім  не  те,  що  тобі  ввижається
і  ніяких  шуканств  чи  ошуканих  в  списку  старих  адрес.
бачиш,  хрест  вріс  у  груди  
і  це  неодмінно  залякує..
тих  хто  завше  в  очах  моїх  бачить  сенс.
а  його  ж  там  нема  
і  не  треба  вдавати  терплячого,
не  зумію  прихильність  ковтати  сама.
ми  таких  безперервно  на  вулицях  досвіду  бачимо,
тільки,  знаєш,  у  мене  ж  і  досвіду  вже  нема

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368011
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012


Юлія Радченко

Уже не буде

Він  завжди  такий,  як  зараз.  Кислотні  коктейлі  смокче.
Змиває  дощами  вечір  і  пам'ять  –  зі  стегон  й  вилиць.  
І  в  трубочку  із  пластмаси  він  потай  шепоче  «Отче…»,
Коли  рідина  пекуча  випалює,  що  лишилось.  

У  нього  чотири  долі.  І  всі,  як  одна,  діряві.  
Він  висмоктав  з  фільтра  осінь-білявку  і  латекс-грудень.
Я  ботокс  вколола  в  небо.    Я  заздрю  його  уяві.  
Ікони  -  на  холодильник,  магніти    ліплю  на  груди.  

Куштую  усе,  що  ллється.  Річки    й  здичавілі  вина.  
Соломинками-думками  проколюю  ніч-паскуду.
Він  весь  -  із  кислотних  тріщин.  Та  це  не  його  провина,
Що  висмоктав  мої  очі.  Що  був.  Що  уже  не  буде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367735
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 30.09.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2012


Адель Станіславська

Осіння злива…

Осіння  злива,  грім  і  блискавиці,
і  тарабанять  краплями  по  склу
нитки  води  з  небесної  криниці,
сплітаючи    струмкову  бистрину.
Шалений  дощ...  Сумна  осіння  пісня
намоклим  листям  падає  до  ніг,
а  туга  в  серці  тисне,  тисне,  тисне,
як  душу  нерозкаянную  гріх.
Оця  гроза  -  останній  подих  літа,
воно  ще  раз  вернулося    на  мить  -
і  вже  в    прощання  келишку  надпитім
розлука  зосеніло  жебонить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366885
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2012


Biryuza

міс То

концентрація  руху  в  глибинах  твоїх  годинників,
переповнені  вщент  маршрути  годують  чварами.
ми  заварюєм  сон  з  безнадійно  твердих  замінників
і  готуєм  до  бою  поснулі  на  завше  армії.
розійшлися  по  швам  асфальтовані  недовулиці,
сто  простягнутих  рук  на  одну  обмеженість.
хтось  побачить  з  гори  і  собі  розчулиться,
виплітаючи  втомлено  людськості  це  мереживо.
потім  графік  робіт  поза  серцем  усе  щільнішає,
місто  зранку  смакує  безсоння  за  ніч  розпатлане  .
і  направду  ніхто  тут  не  буде  ставати  іншою,
бо  мовчання  у  горлі  застрягло  терпінням  ватяним.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366080
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 24.09.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2012


Biryuza

ідіотка

голови  в  власному  соці,
соціум  усміхається  мені  з  біг-бордів.
акційний  квиток  додому,
стрибком  на  лівому  оці
і  можна  гарячою  гордість.
мене  не  приваблюють  мінус  відсотки,
всі  блиски  кісткою  в  горлі.
бліда  ідіотка  купує  колготки
і  в  очі  арома-солі.
колись  я  дозволю  їй  вийти  заміж
чи  може  туди  стрибнути.
бетон  її  послуху  стертий  із  клавіш
й  на  босі  протези  узутий.
її  не  приймають  і  дім  пустує,
висить  на  нитках  капрону.
волосся  усіяне  пломбами  жуйок
тепер  більше  сиве  ніж  чорне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360212
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 29.08.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2012


Biryuza

мамо, ми купували землю під водами

ми  купували  землю  під  водами,
до  країв  сповнені  часу  бальзамом.
бувало,  в  інакші  місця  повідходимо
і  всі  припиняють  чекати...  крім  мами.
саме  її  страхи  ледь  здійснилися,-
інша  країна  і  часу  нема  вже  давно.
(доню,  ти  мені  снилась  на  милицях,
доню,й  твоє  геть  не  прибране  дно)
та  мені  все  одно.
хай  вирішують  сонники.
я  тепер  не  відважусь  на  десять  німих  годин.
знаєш,  мамо,  від  човнів  відриваються  човники,
що  рятують  від  берега  й  інших  причин.
біля  мене  є  сад,  з  золотими  рибинами,
а  бажання  беззвучно  до  когось  пливуть.
мене  звуть  досі  рідною  й  винною
у  розлуках  назавжди,
але  не  в  цім  суть.
під  водою  шукають  не  суть  і  не  спокої,
бо  нічого  такого  на  вістрях  гачків.
я  для  нього  тепер  стала  надто  жорстокою
і  у  відповідь  завше  стискаюсь  без  слів.
наші  землі  підводні  закріплені  знімками,
можеш  їм  усміхатись  й  знімати  кіно.
я  вернуся  додому  самотньою  жінкою,
бо  занадто  олюднила  власне  дно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360086
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012


Biryuza

слизьке

назва  твоя  то  слизька  поверхня,
втриматися,  не  зіскочити.
я  інертна  до  крику,
обпалено-мертва.
майже  жертва  
і  з  уст  відриваюся  скотчем.
ти  лишаєш  на  потім
і  йдеш  переказаний.
в  роті  кислі  слова,
перевернуті  всоте.
ноти  мовкнуть  щорік
і  нудною  проказою
покривають  знетілені  води.
на  поверхні  люстер
чудернацькі  прогалини.
і  лікер  без  смаку  прямо  в  склянку.
зацвітають  безслідно
змістовні  галявини
на  холодних  руках  полонянки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356019
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 08.08.2012


Biryuza

св. серпень

з  кількох  складів  твоя  безіменна  структура,
серпень  як  мертвий  святий  залишає  мощі.
режисура  незграбна,  
грабуєш  численні  луври,
а  я  підробляю  спасителем
й  кличу  дощ.
так  зійшлось,  перебилось
і  ще  всіляко.
заважати  не  хочеться  більш  ніж  йти.
цей  святий  не  лишає  по  собі  знаків,
тільки  тіло  зотліле  на  висоті.
вибиваюся  з  черги  до  твого  дому,
а  його  не  існує  
як  наших  зим.
гематоми  стрічань  на  лиці  святому
заліковує  небо  тепер  ніким...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355684
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 08.08.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2012


Ляля Бо

зболене…

Ти  можеш  скільки  завгодно  змінювати  колір  волосся,
Фарбувати  червоним  губи,  впиватися  бренді-колою...
Він  хоче  для  тебе  зробитися  щастям,  що  не  збулося,
Він  твоє  "назавжди"  перекреслює  на  "ніколи".

Ти  дзвониш  йому  уперше,  вдвадцяте,  всоте,
Пишеш  довгі  листи,  ночами  ридаєш  ридма.
Дівчинко,  хто  ж  отак  здобува  висоти?
З  вічним  твоїм  ниттям,  переламом  ритму,

З  тихим  твоїм  "Будь  ласка,  ментоловий  "Кент"  ",
(Та  є  вісімнадцять,  диви,  які  очі  змучені!...)
І  ти  б  збайдужіла,  та  як  можливо  таке,
Коли  невідомо,  там  тепло  без  тебе  йому  чи  ні?

І  ти  б  перестала,  коли  б  він  сказав  "перестань",
А  як  тут  мовчати,  коли  він  і  сам  мовчить?!
Тому  ти  цілуєш  відстань,  ледь  привідкривши  вуста
І  тихо  питаєш  у  Бога:  "Там  тепло  йому,  чи..."

/ілюстрація:  Іринка  Лісова  (фотограф    Julia  Voloska)  /

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355448
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 06.08.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2012


Ляля Бо

все правильно: ти дорослий.

все  правильно:  ти  дорослий.
ти  знаєш,  як  треба  і  вмієш  вчасно  піти.
ти  знаєш,  що  я  поплачу  з  тиждень  і  досить.
і  усміхнуся,  що  мала  такого,  як  ти.

буду  знову  мовчати,  читати  мантри,
шукати  інших  і  помилятись  в  собі,
віритиму,  що  любов  не  треба  тримати,
вбиватиму  его,  гордість,  цинізм,  снобізм.

залишусь  такою  ж  вразливою  і  дитячою,
упертою,  щирою,  надто  до  всіх  закритою...
...я  просто  хочу  ще  раз  тебе  побачити
і  ні  про  що  з  тобою  не  говорити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354526
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 04.08.2012


Ляля Бо

повертатися

А,  правда,  скажи,  ті,  що  йдуть,
інколи-таки  повертаються?
...якщо  довго-довго  молитися,
якщо  навіть  боятись  вірити...

Джерелом  стає  каламуть,
на  долоні  кульками  ртуть.

Як  над  Лембергом  дощем  вагітні  хмари  висять...
Як  над  Станіславом  із  туману  плити  висять...
я  тебе  відчуваю  в  собі  під  шкірою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354740
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 04.08.2012


Biryuza

з її руки

від  її  спостережень  здіймаються  бурі,
руйнуються  мури  
й  крапають  вверх  літаки.
з  її  руки  вистрибують  теплі  темноти,
знаючи,  
що  хтось  вже  не  проти  піти.
від  її  самоти  долунають  сумні  мотиви,
вона  надто  смілива
і  тому  замикає  прощанням  роти.
як  і  ти  вона  робить  свій  вибір  наосліп,
тягне  погляд  бляшанками  зі  спини.
їй  здається,  що  так  чинять  всі  дорослі,
навіть  ті,  що  складають  сценарій  війни.
до  весни  не  дрімається,
що  їй  з  того  -
уявляє,  як  хтось  пише  десь  книжки,
оббиває  забутості  непороги
коли  згадує  запах  її  гіркий.
з  висоти  недосяжності  землю  видно,
вибиває  з  системи,
вона  вже  тут.
досі  вірить  у  простори  снів  блакитні
і  у  те,  що  колись  її  повернуть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354880
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 04.08.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2012


Марічка9

Сама собі

В  пустій  кімнаті  стихли  голоси,
Померкло  світло  в  розрізах  фіранки.
А  ти  тепер  сама  собі  прости
І  міцно  спи  без  сумнівів  до  ранку.

І  скажеш  мовчки  серцю:  "відпусти",
Як  небо  зорі,  як  вуста  прощання.
Бо  хто  ж  таке  на  світі  допустив,
що  мовить  "відпускаю"  без  вагання?..

Чи  так  хотілось?  Тільки  буде  так.
Пролиє  світло  вицвіла  фіранка,
А  я  сприйму  то,  ніби  долі  знак
Щасливо  спати  до  самого  ранку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352720
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 28.07.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2012


Михайло Плосковітов

Конвалії …

Часом  снишся.  Посеред  конвалій,
під  фатою  схилених  ялин,
де  голки,  від  таємниць  зів’ялі,
сіються  на  плечі  горобин,
де  в  післяобідній,  стиглій  тиші
сонце  якір  кидає  за  гай  –
дзвоники  конвалії  колишуть
шепіт  твій  грайливий:
                               До-га-ня-й-й…

Як  тоді  земля  з-під  ніг  тікає  –
Дожену?    На  щастя?    Чи  біду…
то  у  сні,  на  паралелях  гаю,
я  з  тобою  в  квіти  упаду,
буду  цілувати  твої  очі
цілу  нічку.  Нічку  б  ще.  
Одну…

Там  тепер  конвалії  шепоче
Вітер  легкокрилий:  
                               До-же-ну-у…


ВЕТРА...

переклад

Снова  снишься.  Ландыша  слезами
под  фатой  у  задремавших  елей,
что  рябинам  грозди  осыпают
зеленью  иголок,  словно  тенью.
Там  в  послеобеденном  молчаньи
солнце  прошивает  желтой  нитью
тайны  леса.  Ландыши  качает
шепот  твой  игривый:  "До-го-ни  же..."
Убегают  из-под  ног  тропинки.
На  беду  ль,  на  счастье  догоню?
Хоть  во  сне  к  тебе  я  стану  ближе,
на  цветы  с  тобою  упаду.

Прикоснусь  к  глазам  твоим  губами.
Хоть  бы  ночь...  еще...  еще  одну...

Там  теперь  лишь  ветер  напевает
ландышам  душистым:  "До-го-ню-у!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339401
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 18.07.2012


Ксенислава Крапка

В Бога, здається, просто немає виходу…

Люди  формують  шкідливі  новоутворення,
Бог  своїх  блудних  вже  й  не  чистить  від  бруду…
Людство  пора  міняти  в  самому  корені,
Тільки  воно  все  каже,  що  більш  не  буде,  -
І  Бог  його  чує,  бо  сам  же  придумав  сповіді,
Бог  йому  вірить,  бо  з  вірою  легше  дихати,
Тільки  фундамент  віри  гниє  на  споді,
В  Бога,  здається,  просто  немає  виходу…
Люди  ходять  до  церкви  по  індульгенцію,
Бог  не  зна,  чи  наївно  то,  чи  зухвало,
Він  тепер  не  вдається  до  авдієнції,
Бо  останньої  з  дому  дещо  пропало…  -
Бог  розуміє,  що  в  людськості  мало  божесті,
Й  вірить,  що  люди  вернуть  вкрадене  з  раю,
Люди  Бога  вражають  своїм  убожеством,
Мабуть,  то  за  любов  Його  так  карають…

осінь  2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347224
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 18.07.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2012


Ніна Яворська

…обреченное…

От  Кишинева  и  до  Сент-Луиса  
Издевается  шар  земной:  
Я  ненавижу,  когда  целуются,  
Если  целуются  не  со  мной.  
(Вера  Полозкова)

---  ---  ---

мир  без  Тебя,  как  жестокий  Аушвиц  -  
режет,  царапает,  душит,  смеясь...  
я  ненавижу,  когда  влюбляются,  
если  влюбляются  не  в  меня.  

мне  бы  распасться  на  тысячи  атомов,  
в  звездную  пыль  превратить  все  стихи...  
я  ненавижу  букеты  седых  цветов  
и  грязную  нежность  чужой  руки.  

мне  бы  не  спиться,  смотря  на  лица  
серых  прохожих  в  моем  окне...
я  ненавижу,  когда  ты  снишься,  
если  Ты  снишься,  увы,  не  мне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350119
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 18.07.2012


Юлія Радченко

"Полохливі краплини зволожують шкіру суцвіть…"

Полохливі  краплини  зволожують  шкіру  суцвіть.
Зашкарублу  й  товсту.  Ритуально  подряпану  містом.
...В  нього  зв’язані  руки.  Тепер  воно  гордо  мовчить,
Як  нестримна  жага  по  калюжах  крокує  врочисто.

Хтось  стоїть  на  узбіччі.  Він  блискавок  ніжність  забув.
Тих  сяйливих  і  згубних,  що  манять  кудись  невловимо.
Замовляннями  –  вогкість.  На  дихання  й  ритми  –  табу.
Я  стояла  би  поряд,  та  хтось  мене  вдома  затримав.

Там,  де  світяться  вікна  вечірнім  відлунням  кульбаб,
Неприручений  дощ  не  спиняється.  Вище  і  вище.
...Я  із  тим,  що  стоїть  на  узбіччі,  напевно,  пішла  б,
Спостережливо  дивлячись  в  очі  розхристаним  вишням.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338781
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 21.05.2012


Ксенислава Крапка

Поки Славко про любов картавить… (ще одна римована буденність)

Ти  прокидаєшся,  ставиш  каву,  сонно  насвистуючи  під  чайник…  Поки  Славко  про  любов  картавить,  день  починається,  як  звичайно…  
Попід  очима  усе  синіше  –  все  таки  вік  вже  міняє  карти,  -  ясно,  що  нині  до  сну  раніше…  Втім,  обіцяти  усе  ж  не  варто.
Ти  відкриваєш  щоденник,  пошту  –  день  починається,  як  звичайно,  виписка  з  банку  –  бракує  коштів,  звиклий  рінгтон  «Піднімай  –  начальник!»…  
Треба  нарешті  навідать  бабцю  –  ліки  завезти  від  сотні  хвóрів,  а  по  дорозі  в  обитель  рабства,  очі  підвести  на  світлофорі…
День  починається,  як  звичайно  –  кава  вже  третя,  розмови  всує:  клуб,  що  відкрився  –  ну  чисто  стайня,  тільки  діджей  його  і  рятує,  
Тані  (в  сусідньому  кабінеті)  квіти  кур’єром  прислали  нині  –  це  вже  за  місяць,  здається,  втретє,  ох  і  везе  ж  цій  рудій  драбині…  
Потім  щоденна  робоча  кухня,  купа  паперів,  дрібні  цейтноти,  та  і  в  обід  голова  аж  пухне  -  їсти  ж  не  можна,  дієта  проти.  
Треба  костюм  завезти  в  хімчистку  –  поки  під  боком  нема  начальства,  а  у  авто  барахлить  підвіска  –  значить,  прийдеться  шукати  майстра.
Офіс  гуде  про  щасливу  Таню  –  вміє  ж,  зараза,  вчепить  мужчину…  День  розчиняється,  як  звичайно  –  гроші  збирають  комусь  на  сина,  
гримає  шеф,  бо  роботи  маса,  внутрішня  пошта  на  сміх  розлога,  сутінки  полум’я  в  небі  гасять,  офіс  розходиться  по  барлогах…
Поки  Славко  про  любов  картавить,  миттю  додому  –  вдягнутись,  взутись,  нині  запрошена  на  виставу  –  ти  маєш  бути  «як  має  бути».  
Твій  кавалер  при  грошах  і  пузі  –  з  тих,  що  «пробилися  в  дев’яностих»,  тільки  не  треба  творить  ілюзій,  тут  усе  просто,  занадто  просто:  
тут  за  бугром  і  дружина,  й  діти;  гроші,  що  може  купить  пів  міста;  тільки  нема  про  що  говорити,  надто  велика  у  часі  відстань…  
Зморшки  легенькі  мозолять  око,  добре,  волосся  хоч  не  сивіє,  паспортний  вік  забирає  спокій  (більше  у  мами  –  про  внука  мріє),  
може,  якби  не  великий  гонор,  вийшла  би  заміж,  вже  мала  б  діток,  тільки  на  небі,  напевне,  зговір  –  вічно  судилось  «в  дівках»  сидіти…  
Звикле  мохіто,  чужий  мужчина,  очі  по  залу  шукають  «свóго»,  наче  для  суму  й  нема  причини,  та  й  веселитись  тут  ні  до  чого,  
завтра  так  само:  робота,  справи  –  зайнято,  завчено,  звикло,  ясно…  Поки  Славко  про  любов  картавить,  купа  життів  без  любові  гасне…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338850
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 21.05.2012


Журавка

Чародій

Ти  чародій.  І  це  усе  пояснить.
Себе  ж  бо  перестала  впізнавати    
З  тієї  миті,  що  була  прекрасна,  
З  найпершої…    у  сутінках  кімнатних.

Ти  чародій.  Ти  знаєш  щось  таємне.  
В  тобі  таки  живе  щось  від  мольфара.    
До  тебе  йду  аж  надто  якось  чемно.  
Чи  й  справді  в  каву  підсипаєш  чари?  

Чи  у  слова,  що  вузликами  в  душу  
Мені  вкладаєш?  Ба,  говорим  й  мовчки…  
Як  ціле  море  заховалось  в  мушлі,  
Так  я  в  тобі…  і  вже  назад  не  хочу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337239
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012


Михайло Плосковітов

Чи ти згадаєш…

Чи  ти  мене  згадаєш  навесні,
коли  вином  з  порічок  пахне  вечір,  
коли  у  теплі,  ледь  помітні  дні
торкає  вітер  не  засмаглі  плечі.

Коли  нечутний  легіт,  для  беріз,
заплутує  позеленіле  віття,
й  ще  кровоточить  з-під  кори  надріз
під  тихий  сум  конвалії  в  суцвіттях.

А  чи  тоді,  як  падає  зоря
і  гасне    в  полі,  обпаливши  скроні,
коли  вуста  цілунками  горять
всю  ніч.  І  затихають  на    долоні.

Чи  ти  мене  згадаєш  навесні
у  пік  цвітінь  кульбабового  раю…
Чи  пригадаєш  ти  мене,  чи  ні  ?
Не  знаю.


/  перевод  /

Ветра...

Ты  обо  мне  подумаешь  весной,
когда  вином  из  ягод  пахнет  вечер?
Когда  уставший  нежный  ветер  мой
кладёт  ладони  теплые  на  плечи.

Когда  березам  спутает  листву
и  косы  ветвям  заплетет,  любуясь.
И  кровоточащую  рану  сквозь  кору
залечит  чуть  заметным  поцелуем.

Когда  в  ладони  падает  заря,
и  гаснет  в  поле,  локон  обжигая.
Когда  уста  всю  ночь  огнем  горят
и  сердце,  словно  снег  последний  тает

Подумаешь,  когда  пьянит  сирень
И  одуванчик,  солнцем  зацветает?
Хоть  на  мгновенье  вспомнишь  обо  мне?
Не  знаю...


плейкаст  -  LaurA
http://www.playcast.ru/view/1840297/6214e113b38b06bca7e5c4939edb3b5f5e101e10pl

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337305
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2012


Ляля Бо

Спорожнілі трамвайні колії

Спорожнілі  трамвайні  колії,
П'ята  ранку  в  синьому  Львові.  
В  тих  очах  забагато  болю,
Щоб  на  денці  знайти  любові.

В  тих  очах  небо  надто  високо,  
Щоби  пляму  на  них  спокусою.
Просто  йди.  Не  лишай  записки,  
Не  руйнуй  світи  землетрусами,

Не  пиши  на  зап'ясті  літери,
Будь  навіки  і  йди  безболісно.
Лікуватимем  наше  літо
Анестетиком  на  прополісі,

Будуть  падати  зорі  в  решето,  
Буде  солодко  до  нудоти...
...Знаєш,  справжнє  кохання  доти,  
Доки  очі  не  брешуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337146
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012


Юлія Радченко

Нетутешня

Поквапся.  Стерня  нервує.  Й  занедбане  поле.  Вдома
Сконало  нікчемне  літо  в  оточенні  горобців.
Мені  ще  тоді  (до  сходу)  було  вже  давно  відомо,
Чого  в  польовім  безсиллі  ти  понад  усе  хотів.

Зі  сходів  -  поштових  скриньок  -  лелеки.  Сумнівна  зграя.
З'являлися,  як  примари.  Дзьобами  у  снах  трясли.
...Побачив  мене  (на  листі)  -  в  обличчя  тепер  впізнаєш.
Птахам  не    показуй  тільки,  коли    ти  буваєш  злим.  

Й  не  дихай  мені  в  долоні:  їх  вже  обпалили  жовтні.
Губами  своїми  в'їлись,  тавруючи  холоди.
Ти  хочеш  маленьку  доню?  ...Я  -  сіра,  а  очі  -  жовті.
У  соняшнику  зимую.  Я  тут  не  живу.  Іди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294695
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 11.05.2012


Юлія Радченко

Ясноокому Хлопчику

Ясноокий  Хлопчику,  підійди  трохи  ближче!  Бажані
Яблуневі  пальці  ті  не  розбестять  тебе  –  засушені…
Над  дахами  чорними  -  еротичні  шершаві  враження...
Шовковисті  спогади  й  хмари  збуджені  -  під  подушкою...
 
Невідомість    -  видима.....    Абрикосово  -  понад  горами...
Трав'янисті  килими  не  зминатимеш  (тьмяно-зелено)...
Розгойдайся  тишею  -  будеш  стриманим,  будеш  скореним.
Розстели  для  осені  ліжко  зоряне  (попід  стелею)...  

Розростись  мереживно…  Над  дощами  й  брудними  грушами…
Крізь  щілини  ніжності  проглядай.  Не  тривож  скорботою…  
Зігрівайся  м’якістю.  Сором  -  схилено.  Скутість  -  струшено...    
А  не  можеш  звабити  -  так  у  вікна  світи  турботливо...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287044
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 11.05.2012


Юлія Радченко

Не-чужі

І
Чим  ти  можеш  вразити?  Перемоги  усі  –  старі.
Ми  давно  вже  звикли  до  хрипіння  твоїх  гостей.
Вона  вийде  першою.  З  нею  стомлені  снігурі  
Пелюстково  з  вишень  упадуть  і  з  розм’яклих  стель.

Кого  ти  запрошував?  Хто,  схрестивши  руки,  чекав?
Грозу?  Залишай  усіх  -  все  одно  тебе  прокляли.
Не  вдавай,  що  зраджений.  Ти  не  вперше  її  віддав.
Так  було  не  раз  уже:  вона  зникла  в  екстазах  злив.
ІІ
...На  однім  хресті  вас  побачать  удруге  вдвох.
Ти  її  забрав  звідти,  де  помирають  зими?
…Мироточив  схід  –  й  той  давно  уже  пересох.
Дивні  гості  ті  не  здаються  тепер  чужими…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336276
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 11.05.2012


MC_Yorick

плагіат

напишу  апельсиновим  соком
полунично-вишневу  сонату
напівтон  передасть  холодний  
обпікаючий  шкіру  лід
буде  твого  волосся  локон
доторкатися  ніжно...  занадто
ну  чому  на  любов  я  голодний,  
хоч  дієти  дотриматись  слід

хтось  ввімкне  у  розетку  міксер
все  змішає  в  єдине  ціле
разом  з  ковдрою  і  свічками
стане  справжнім  хітом  мелодія
у  фанати  запишеться  місяць
для  автографів  буде  тіло
трохи  нігтями,  трохи  руками
розпишуся  в  злочині...  Злодій  Я!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336445
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 10.05.2012


olya lakhotsky

Тільки дощ

тільки  дощ,  тільки  дощ…
і  свічок  тонкорунні  лампади,
і  озерце  тепла
під  батистовим  дотиком  вій,
тінь  прочинених  брам
до  далекого  царського  саду,
де  весь  світ  –  тільки  наш,
ми  одні,  і  мій  дощ  –  тільки  твій.

перебором  тонким,
шелестким  ніч  загадує,  просить
партитур  і  октав
для  єдиної  в  світі  струни.
руки  сплутують  час,
заблукавши  в  твоєму  волоссі.
тільки  дощ,  тільки  дощ  –
це  надовго.  пробач,  –  назавжди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256718
дата надходження 29.04.2011
дата закладки 10.05.2012


olya lakhotsky

Єлена

Це  княжий  вовк,  черлений  ніж
І  тиша  для  рулад.
Лети  чимдуж,  скачи  скоріш
В  далекий  вертоград.

Схрестили  велеси  лісів
Доріг  сліпе  панно.
Ти  ніби  смерть,  себе  зустрів,
І  ось  –  вівтар,  вино.

Усе  –  до  краплі,  щоб  лишень
Життя  перемогти.
А  завтра  буде  перший  день,
І  в  ньому  будеш  ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335475
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 10.05.2012


Юлія Холод

Перша ніч

***
…І  була  колись    перша  ніч,
Серед  тернів  і  протиріч,
Між  зруйнованих  доль  і  сліз…
Кожен  дотик  –  снопами  іскр!..
Що  не  мить  –  як  остання  мить,
З  кожним  подихом  попелить!..
До  знемоги!..  Без  каяття!..
Наче  скінчиться  ось  життя…

І  було  потім  сто  ночей,
Але  так  вже  не  запече…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252603
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 10.05.2012


Юлія Холод

А було все маленьким жартом

***
…А  було  все  маленьким  жартом.
Моя  втома  з  твоїм  азартом…
І  не  треба  було  обітниць,
Ніжно-приторних  нісенітниць.
Ні  зітхань,  ні  стенань…  Обійми,
Жар    і  пристрасть…  Волосся…  Вії…
Запах...  Коротко,  ніжно,  ново…  
Нерозсудно.  І  невимовно…
Недописаним  білим  віршем…
І  нічого,  нічого  більше…

Все  було  лиш  маленьким  жартом.
Та  не  варто  було,  не  варто…
Бо  із  жарту  –  маленьке  зЕрно.
З  нього  –  в  небо  колючі  терни.
І  коли  ти  на  них  попався,
Ти  злякався…
                                     1.10.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283816
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 10.05.2012


Юлія Холод

Про самотність

У  чому  самотність  змірюєш?
У  свічах,  чарках,  недопалках?
В  словах,  у  які  ще  віруєш,
Чи  в  мріях,  які  вже  в  попелі?

Роками,  віками,  милями?
Рядками  або  трикрапками?..
Гарячого  жалю  хвилями,
Холодної  туги  знаками…


Не  міряй.  Виходь.    День  світиться,
Каштани  до  неба  туляться…
І  може  вона  закінчиться
На  іншому  боці  вулиці…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261365
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 10.05.2012


Юлія Холод

П"ємо каву…

П’Ємо  каву…  А  до  того?
Під  сердитим  оком  Бога,
У  порив  шалений  вітру,
Поза  світом,понад  світом…

Вип’єм  каву…  А  опісля?
Очі  винні,  плечі  звислі…
Різним  шляхом,  в  різні  боки…
Кров  схолоне,  стихнуть  кроки…

Тільки  вітер  із  провулків…
Та  у  всіх  чужих  цілунків  –
                     Присмак  кави…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233863
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 10.05.2012


*****

ЛІЛІТ

здригається  час  вулканічно-судомно
і  лавою  віку  женеться  услід,
кислотною  зливою,  плавленим  хромом
хапає  за  поли  безплідну  Ліліт...

століття  і  дні  неодмінно  міліють...
причин  і  обставин  припинено  лік...
всоталися  спогади  у  чорториї...
Адам  і  не  привид  і  не  чоловік...

весна  заливається  Євиним  сміхом,
бруньками  набряклими  дражнить  блакить...
стенулась  Ліліт,  захлинувшися  вдихом,
намацала  груди...  іще  стукотить...

це  був  тільки  сон...  розірвалась  завіса...
тепер  у  ломбарді  лежить  пектораль,
а  звільненим  грудям  ні  млосно  ні  тісно  –
розрада  мала  за  невтрачений  рай...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321705
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 09.05.2012


olya lakhotsky

Радість

забута  чаша  стиглих  кольорів,
забута  радість  бути  близько-близько,
хитається  землі  важка  колиска,
я  напою  тебе  вином  вітрів.

зелений  хміль  у  м'яті  й  череді
стелю  на  край  горіхового  ложа
і  тільки  душу  більше  не  триножу  –
вона  давно  належить  не  мені.

вона  паде  в  криниці  золоті
до  тиші  голубиних  зорепадів,
бо  там,  на  дні,  –  моя  забута  радість,
одна  далека  на  усій  землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328756
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 06.05.2012


Biryuza

уявний

маленькі  могили-нулики,
залізні  та  злісні  кігті
і  слів  опустілі  вулики
тебе  не  повернуть  звідти.
тобі  не  зійдуть  пунктирами
бажання  на  тлі  паперу.
сліди  замету  під  шкірою,
прославлю  свої  химери.
і  що  б  не  казали  праведні,
покрию  словами  злочин.
уявний  кораблик  в  гавані
заплющує  мої  очі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331996
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 06.05.2012


Biryuza

насправді відносність має твоє лице

насправді  відносність  має  твоє  лице
і  справа  не  в  тім,  що  на  світі  усе  відносно.
копаю  могилу  й  лягаю  собі  живцем,
рахуючи  подумки  зорі  і  жертв  Голокосту.
я  надто  далека  від  часу,  де  зараз  ти,
насправді  ж  ніяке  із  міст  не  постане  рідним.
тому  я  готова  прощатися  щоб  не  прийти  ,
аби  не  лишати  себе  між  Парижем  і  Віднем...

розбещене  порівняннями  місто
копирсається  в  мертвому  тілі  майбутнього.
залишаючи  сліди  від  мотузків  на  шиї,
тішить  раптовою  сонячністю,
такою  ж  тимчасовою  і  несправжньою
як  ти.
дорога  наша  дратівливо  котиться  вниз,
коситься  і  смакує  світанком.
ти  кажеш,  що  все  прийдешнє  відносне
 умовне
без  жодного  значення  для...
ми  можем  його  покинути  знову,
зробити  цей  спокій  тривалішим...
ми  можем  чекати  повернень  чужих
туди,  звідки  прагнем  втікати  щоденно...

і  може  це  тільки  загострені  кілки  в  очах
та  я  і  сліпою  зостануся  вірним  читцем.
мені  б  тільки  знати,  що  ти  серед  диких  прочан
і  те,  що  відносність  має  твоє  лице...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334137
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 06.05.2012


Окрилена

Травневе

Важніють  роси  
сонячним  теплом,
кульбаба    тане
в  травах  карамельних.
У  м̕'ятну  свіжість  
мріється  крилом  
накритись...
Вашим  голосом  
пастельним  -
збудити  грОзи,  
стукіт  колісниць
розкроїть  тишу-шовк  
на  покривала…
Струсити  пил  
небесних  медуниць,  
щоб  мить  бажана  
вічністю  тривала…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334323
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 06.05.2012


Адель Станіславська

Загубилася

Загубилася  між  вітрів,
між  стихій  небезпеки  жити...
Запал  юних  років  зотлів,
спопелів  стиглим  жнивом  ситий.

Полонянка  чужих  світів,
бранка  волі  комусь  годити,
у  душевну  тремку  наготу
запеленана,  оповита.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332113
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 06.05.2012


Михайло Плосковітов

Повінню…

А  ти  до  мене  повінню  прийшла  б,
у  ранні  дні    березового  соку?...
Схлипне  під  вітром  давня  ковила
від  холоду,  неначе  ненароком.

Ледь  чутно  линув  перший  пробний  свист
аж  з  піднебесся  –  м’яко  –  голос  пташки.
Смолисту  одіж  яблуневий  лист
із  бруньки  пробивав  зеленим  цвяшком.

Бурхливу  повінь  оминути  ж  міг,
березам  квітень  дарував  сережки.
В  житті  є  сотні,  тисячі  доріг,
а  наші  –  перетнулися  на  стежці.

Лиш  очі  говорили…  мить  теплА
по  тілу  розливалася.  Усюди.
То,  ти  до  мене  повінню  прийшла,
і  хвилею  захлюпало  у  груди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329533
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 06.05.2012


Tara Maa

рецидиви

…  А  буває,  тобі  мовчиться  -
так,  що  стіни  твоєї  суті
утрачають  звичайну  пильність
і  замислюються  на  трохи.
І  тоді,  мов  нічні  злочинці,
проникають  у  тиху  сутінь
почуття,  що  зайшли  на  кпини
і  слова,  що  зійшли  з  дороги.
Зустрічаються  тут  і  коять
непристойно  відверті  вірші,
що  тримати  хіба  на  виріст
кругозору  –  такі  правдиві….
Ти  ж  натомість  метеш  покої
і  вердиктом  «Буває  й  гірше»
виправдовуєш  власну  щирість,
провокуючи  рецидиви.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326224
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 02.04.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2012


Ксенислава Крапка

Жіночі думки

Жіночі  думки  –  конструкція  непроста,
Сьогодні  муркочеш,  а  завтра  з  оскалом  вовчим,
То  світишся  щастям,  а  то  мов  зняли  з  хреста,
То  любиш  усіх,  то  раптом  плюєшся  жовчю…

Сьогодні  тобі  сміється,  а  завтра  –  жах,
І  барви  волосся  змінюються,  як  стяги,
То  ти  з  усіма  на  рівних,  то  на  ножах,
То  спокою  собі  хочеться,  то  наснаги…

Лиш  той,  що  вродитись  жінкою  не  вдалось,
Не  знає,  який  той  вибір  –  тяжкий  екзамен:
Сьогодні  іще  плануєш  у  список  «Форбс»,
А  вже  через  місяць  раптово  виходиш  заміж,

І  наче  і  вчора,  й  завтра  були  твої,
Непросто  себе  зловити  у  цьому  леті,
Жіночі  думки  –  це  зранку  вести  бої,
А  вже  по  обіді  -  із  тістечками  чаї,

Щоб  ввечері  опинитися  на  дієті….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324034
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012


Михайло Плосковітов

На відлигу…

Ламає    день    цукристу,  сиву  кригу,
і  пахне  сад  торішнім  полином.
Занила  гілка,  соком,  на  відлигу,
в  розчахнутої  вишні  за  вікном.

Гарячим  срІблом  капотить  зі  стріхи,
з  калюж  понапивались  горобці.
Нарешті  відступили  завірюхи,
лишивши  в  тінях  від  зими  рубці.

Синіє  у  проталинах  між  снігу
самотня  квітка,  мов  любов  чиясь…
Занило  зліва,  певне,  на  відлигу,
чи,  що  весна  без  тебе  почалась…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012


MC_Yorick

ОДВІЧНА ЗАГАДКА

Ти  її  не  відкриєш  ніколи
Хоч  поруч  роками
Ви
Підносить  вона  у  вись
І  погляду  її  колір
Заплітає  вірші
У  душі  
П,янкими  рядками
Слабкими  руками
Бере  у  полон
І  війська
І  країни
Стають  на  коліна
А  серця  тепло
Мов  зірка  нам  вказує  шлях
Додому
І  байдуже  спека  чи  дощ
Чи  б,ють  по  щоках  сніжинки
Відома  і  невідома
Одвічна  загадка

ЖІНКА

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320104
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 10.03.2012


olya lakhotsky

Очікування відлиги

Тепло  безформне,  як  земля
У  перший  день  свого  творіння,
Ще  спить  вагання  ручая  –
Текти  на  південь  чи  на  північ.
І  день  заснув  між  темних  віт
Сосни,  в  її  духмяних  лапах  –
Ти  затамовуєш  зеніт,
Я  затамовую  початок.
Для  дійства  сонця  і  води
Нема  ні  сполоху,  ні  схлипу,
Усе  життя  між  "я"  і  "ти"  –
Ніяк  не  звикну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319631
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012


Окрилена

Прокинувся у душах березіль…

Дозволь  мені  
ввірватися  без  стуку  -
шаленим  вітром,  
повінню,  
дощем…
Прикласти  ніжно  
чудодійну  руку  -  
до  серця,  
щоб  пульсуючим  вогнем
медові  краплі  
пити  з  вуст  гарячих,
вдихнути  небо  -  
пахощів  ваніль...
Сміятись  дзвоником  
у  полі,  наче  
ПРОКИНУВСЯ    
У  ДУШАХ  БЕРЕЗІЛЬ.
Купатись  цвітом  
в  росянистій  втомі,  
на  хвилях  завмирати  
у  плавбі...
Щоб  ми  були  
єдино-невагомі  -
дозволь  мені  
лишитися  
в  Тобі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318059
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 05.03.2012


Марічка9

Варто

Люблю  людей,  що  в  мові  обережні,
Їм  слово  грубе  серце  не  плями́ть.
А  мою  душу  здогад  той  бентежить,
Що  тво́є  "я"  мої́м  не  дорожить...

Не  знаю  я,  чи  так  то  є,  чи  просто
Чергового  очікую  синця.
Якби  ти  знав,  як  слово  твоє  гостре
Мене  вбиває-мучить  без  кінця...  

Є  в  кожного  в  душі  свої  стигмати,  -  
І  їх,  і  сльози  варто  берегти.
Чи  так  багато  рідних  цінувати?
Дозволь  любові  раз  хоч  зацвісти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316918
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 05.03.2012


Олексій Тичко

Недопите глясе. (Тільки для дорослих)

Недопите  моє  глясе.

В  шибку  стукає  ніч  і  злива.

Я  тобі  дозволяю  все.

Молода  ти  моя,  красива.


Нагромадила  купу  слів  -

І  у  двері  пішла  відразу...

Я  прощати  завжди  умів  -

У  собі  не  ношу  образи.


Навздогнавши  твій  силует

У  дощі  -  притулився  станом.

Ну,  а  потім  ми  -  тет-а-тет,

Ніби  вперше  чи  у  востаннє.


Поскидали  плащі  на  стіл.

Заважає  білизна  в  ліжку.

Буде  шал,  буде  танець  тіл

І  по  спині  нова  доріжка…


Я  прощаю  тобі  усе:

(Ще  орел,  але  в  сивім  пір’ї)

Недопиту  в  кафе  глясе,

Нігтів  слід  по  душі  і  шкірі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315222
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012


Biryuza

ще поговорим

погода  -  це  суперклей  для  будь-якої  розмови,
малесенький  пустий  тюбик,
який  вже  давно  не  має  змісту,
але  ще  зберігає  свою  назву.
розбиті  горнятка,
розгублені  істоти  на  численних  зупинках...
знову  хочеться  спати,-
зміна  погоди.
люблю  чай  з  присмаком  часу  
і  заліза...
ще  поговорим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306987
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 12.02.2012


Михайло Плосковітов

Ще й не весна…

Ще  й  не  весна,  і  на  щоках  –  рум’янець,
холодний  привид  сковує  поля,
і  за  плечима  днів  буденних  ранець,
де  серед  цвіту  –  зламане  гілля.

Зима  столика    по  кленових  спинах
лікує  білим    втрачені  літа.
В  тяжкі  прошиті  грона  горобини
мороз  найперший  солод  заплітав.

Відверто  тиша  тулиться  до  клена
під  тріснуте,  у  заметіль,  плече…
Невже  це  ти,  подумала  про  мене,  
Що,  так  рум’янець  на  щоках  пече.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312374
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 12.02.2012


Ляля Бо

…як море…

Ти  далекий,  як  море,  а  милі  мені  не  милі
і  не  милі  вітри,  від  яких  весняно  й  нестримно.
Виростаю  зі  свОго  приватного  божевілля...
Я  б  дощем...  А  виходить  льодом  по  ринвах...

Я  б  травою...  в  пустелі  твоєї  волі,
Та  забракло  вогню,  десь  отам,  на  денці  зіниць.
Септакордами  щему  вриваєшся  поміж  сни.
Тиша  також  болить.  В  неї  темрява  на  престолі.

Заколисуєш  втомою,  вчиш  сповивати  чудо
В  оксамитові  сльози  і  марення  з  органзи.
Сильні  крешуть  з  повітря.  Живуть.  Не  бояться  зим.
Що  їм  доля?  Ліхтар.  Що  їм  люди?  
А  й  справді,  а  що  їм  люди?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311862
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 12.02.2012


Володимир Шевчук

Я не стану…

Я  не  стану  тебе  чекати,  
Зрозумій.  Відпусти.  Прости.  
Відстань  також  будує  грати,  –  
Не  мости.  

У  твоєму  тісному  світі  
Поки  місця  нема  для  двох.  
Мої  мрії  –  тобою  спиті,  –  
Зверху  мох.  

Мої  мрії  втрачають  мову,  
Та  колись  я  сягну  мети.  
Ще  із  нас  хтось  полюбить  знову!  –  
Певне  ти…  


20.01.2012  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307878
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 12.02.2012


olya lakhotsky

Біла лодія часу

це  до  білих  човнів
підіймаються  душі  дерев,  –
перешерхла  кора
облітає  
у  невідь  блакитну…
на  прозорих  долонях
нелегко  тримати  тебе,  –
ти  не  знаєш  життя,
бо  себе  у  падінні
не  видно.

ти  співаєш  як  плачеш
на  згарищах  трой  і  еллад,
в  поліномах  облич
закотившись  в  розлуку  –  
живою,
я  відлунюю  словом
твоїх  нескінченних  балад
і  вмираю  в  плащах  
і  шоломах
минущих  героїв.

в  білій  лодії  часу
дитя  розсипає  
пісок,
усміхаючись  сонцю
під  кілем
довірливо-просто,
я  приймаю  в  долоні
обірваний  вітром  листок,
як  дарунок  життя
у  зеленому  дзеркалі
росту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311581
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 12.02.2012


olya lakhotsky

Невечірній

складати  веселку  з  вечірнього  світла,
між  грою  у  бісер  хрипіти:  я  вірю...
хто  втому  стирає,  і  сльози  їм  витре  –
один  -  невечірній.

вкладаючись  в  ясла  прокрустових  правил,
збирати  надію  з  найменших  окрушин,
що  він  не  пішов,  не  забув,  не  зоставив,
а  значить  –  я  мушу…

бо  право  свободи  –  це  право  на  втрату,
і  тут  не  знайти,  не  сплести  оберега,
хіба  тільки  цвях,  що  кувався  на  брата,
ввіб'єш  до  ковчега.

а  сталь  –  все  гостріша,  зливаються  тіні,
шепоче  порадник:  ось  міра  –  і  крито…
ми  всі  –  півтонами  –  пекучі,  невірні,
життя  нерозлите...

складаєм  веселку  з  вечірнього  світла  –
колиску  для  ноя  у  слові  "людина",
марія  співає  у  ніч  ненаситну,
ніхто  не  загине…

_____________________________________

Світло  Невечірнє  (рос.  –  Свет  Невечерний)  –  
в  богословській  традиції  одне  з  Божественних  імен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304749
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 12.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2012


Ксенислава Крапка

Світлий вірш…

Попереду  стільки  дива,  і  стільки  всього  на  двох,

Що  це  -  важливе  -  можливим  зробив  не  інакше  –  Бог,

Надав  нам  у  руки  віжки,  а  в  долі  –  магічну  річ:

Тепер  у  одному  ліжку  судилась  нам  кожна  ніч…


Попереду  стільки  щастя,  що  вистачить  до  зірок…

Кайданки,  що  на  зап’ястях  –  то  наш  добровільний  крок,

Халепа,  в  яку  ми  втрапили,  нам  двом  видається  раєм,

І  нам  не  шкода  ні  краплі,  що  ми  тепер  поза  зграєю…  


Попереду  стільки  «поруч»,  що  хочеться  жить  і  жить,

Чи  тяжко  буде,  чи  боляче  –  удвох  усе  розділить,

І  вірити,  і  надіятись,  і  щоб  закипала  кров  -

Бо  вже  не  словами,  -  діями,  показувати  любов…


І  будем  поруч  мудрішати,  і  жити  в  мирі  з  людьми,

І  дітки  нас  будуть  тішити,  і  тішитись  так,  як  ми  -

Тому,  що  нам  має  значення:  любові  без  суєти.

І  ми  ще  стільки  побачимо,  і  ще  об’їдем  світи…


Ти  знаєш,  є  люди  зáвисні  –  та  Богу  з  неба  видніш,

Ми  зможемо  жити  радісно,  коли  ми  навіть  на  дні,  -

Бо  сила  моя  й  наснага  –  твої  тепер,  позаяк

Я  твій  добровільний  янгол,  я  в  церкві  сказала  «так»…  


©  Ксенислава  Крапка,  30.12.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303146
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 30.12.2011


olya lakhotsky

***/акустика/***

така  таємна  вервиця
нанизана  на  час,
де  слово  слову  молиться
сказаннями  про  нас.
у  нарисах  на  бересті
не  день,  не  два  –  віки,
у  аркушевім  шелесті
і  в  потиску  руки.
у  душ  одна  акустика  –
себе  переплести,
у  них  нечутна  музика,
неписані  листи.
нез'єднана,  негадана,
прощальна  –  без  чудес,
прошита  зорепадами
одна  в  одну  –  навхрест.
в  полонах  і  прогалинах,
в  рятунках  і  піснях,
коли  горить  –  то  ладаном,
летить  –  на  хоругвах.
самітниця  і  звабниця  –
невипите  вино,
їй  без  кінця  вертатися  –
давно,  давно,  давно...
і  думами-баладами
чаїний  крик  нести,
що  там,  де  буду  падати,
одна  безодня  –  ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302795
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2011


Ксенислава Крапка

Пристрасть

...Вириваючи  душу  з  грудей,  розбиваючи  рифи

(кришталями  об  кахлі)  нестям’ям  хвоста  по  плесу,  

і  збезуміє  фройд,  і  принишкне  над  шалом  понтифік,

і  скуйовдиться  луска  на  потом  омитих  тілесах…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296356
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.12.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2011


Biryuza

твоїм почерком

"Дякуючи  всім  поколінням  її  предків  за  те,
Що,  несвідомо  злягаючись,
Вимостили  їй  тисячолітній  шлях  до  втілення
Спеціально  для  мене."
 (Ю.  Андрухович)



...  між  ребер  застрягло  продірявлене  "спасибі",
зігріта  подихом  куля  тулиться  до  грудей,-
відбери  мою  здатність  чути  розсипані  речення,
розливатись  на  скло  розпечене...  
відбери  мене
у  загоєного  снігами  міста,
де  чисті  простирадла  застелені  на  підлогах,
де  бракує  тебе,
як  термінової  допомоги...
відбери  мене  у  ранкових  маршрутів,
де  страждають  закуті  й  сліпі  прометеї.
забери  мене  із  розлогої  сукні,
одним  доторком
   прямо  в  майбутнє...
будні  пишуться  твоїм  почерком,
застигають  на  шкірі  дрібні  печаті...
щоб  впізнати  тебе  
не  пускаю  з  обіймів  вокзали...
я  писала  тобі  своє  обезброєне  "дякую",
розкидалася  знаками,
краплями  часу  вмита,
а  зігріта  подихом  куля  тулилася  до  грудей,-
шляхи  підземельні,
немає  ще  нас  ніде...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292859
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 14.11.2011


Окрилена

Монолог (озвучене)

Яке  блаженство  думати  про  Вас!
Крізь  шпарку  світлом  розбивати  темінь,
відлуння  пальців  у  солодкім  щемі  
пускати  на  вуста  у  ніжний  вальс...

Даруйте  за  сміливий  монолог,
без  права  на  перерву  і  питання,
тонкої  нитки  довгого  зізнання  
і  ділення  тривожності  на  двох.

Я  не  гадала,  що  все  буде  так  -
два  погляди  урізнобІч  медалі,
ви  віддалялися  все  далі  й  далі,
а  я  назустріч  вітру  і  навзнак.

Яке  блаженство  думати,  що  Ви
так  розпогодилися  попри  осінь...
Та  повернулися  спиною,  і  я    досі
читаю    нерозбірливі  шрифти…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292804
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 13.11.2011


Biryuza

… я б хотіла обрати сама собі безімення

...  я  б  хотіла  обрати  сама  собі  безімення,
власноруч  заселити  саджанцями  тиші  це  місто
і  ніколи  не  бачити  дорожніх  знаків  на  твоїх  долонях.

займається  полум'ям  вогке  повітря  незустрічей,
продірявлені  легені  спогадів  надмірною  святістю,
світлом  переломленим.
ти  надто  втомлений  мною,  приглушений  пострілом,
дорослими  стають  гойдаючись  на  колінах  в  смерті.
коли  в  конверті  анемічні  обличчя  бавляться  часом,
траси  спустошені  гортаються  немов  сімейний  альбом...
хороми,  фортеці,  величні  палаци
й  на  таці  лимонне  сонце  із  свіжим  дощем...
з  усіх  перемелених  тем  опадає  на  землю  осад,
трощиться  посуд  в  несправжній  моїй  оселі,
розливаються  акварелі  й  моря  на  дороги  вечірні...
так  покірні  планують  війни  й  вкладаються  в  ліжко,
трішки  ковтнувши  себе  і  свого  величчя,
закривають  обличчя  нічним  блуканням...
так  зникають  питання..

і  якщо  ти  читаєш  дороги  як  символи  надсвященні,
я  б  хотіла  обрати  сама  собі  безімення...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291960
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 13.11.2011


Biryuza

коли ти боявся темряви

коли  ти  боявся  темряви,
ліхтарі  проростали  на  днищі  безхмарності.
поступово  висихали  моря,
наливаючись  соком  часу  вже  наступного  тижня.
в  тобі  карбувались  таблиці  гіллясті,
літали  старі  настанови  і  формули,
загадки  і  кросворди...
в  тобі  лунали  акорди  нічних  самогубств.

скоромовками  зустрічали  усі  добрі  ранки,
ними  ж  проводжали  знуджені  вечори.
коли  ти  боявся  темряви,
в  будинках  нуртували  наші  тіні,
занотовуючи  кожен  пропущений  виклик.
і  скільки  було  ненависті  до  спогадів,
і  скільки  пожеж  довелось  нам  отак  втаємничити,
і  скільки  було  останніх  маршрутів  додому...

коли  ти  боявся  темряви,
вона  годувала  своїх  дітлахів  світанком
і  змушувала  нас  молитись  за  них.
поступово  висихали  моря,
переповнювались  кімнатки  кросвордів
і  скоромовки  ставали  тишею...
коли  ти  боявся  темряви.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292201
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 13.11.2011


Ксенислава Крапка

той, якому не пишеться

той,  якому  мені  не  пишеться,  любить  пальцями  по  волоссю,
любить  чай  без  молекул  солоду,  і  мене  без  молекул  фальшу,
і,  здається,  над  ним  щось  світиться,  коли  він  заправляє  постіль,
і  заварює  чай  із  травами,  щоб  мене  вберегти  від  кашлю.

той,  якому  мені  не  пишеться,  часом  дивиться  винувато,
часом  димом  (туманом?)  дихає,  щоб  душа  не  рівнялась  пеклу,
я  тоді  підкрадаюсь  кішкою  –  обійняти,  поцілувати,
той,  якому  мені  не  пишеться,  розуміє  все  без  перекладу…

в  тому  всесвіті  стільки  галасу,  часом  гостро  бракує  тиші,
і,  як  завше,  проклавши  шлях  собі,  опиняєшся  у  заторі,  
коли  розум  в  упряжці  доленій,  і  ти  тягнеш  важезний  дишель,
той,  якому  тобі  не  пишеться  –  найчастіше  впряжеться  поряд,

і  коли  ти  з  півкроку  вернешся,  рознадіявшись  у  дорозі,
чи  задумаєшся,  оступишся,  ледь  не  втрапивши  у  провалля,
той,  якому  тобі  не  пишеться,  у  життя  безнадійній  прозі
прокладе  тобі  власну  стежечку,  щоби  сміло  ступалось  далі.

і  казки,  що  безслідно  нищаться,  коли  всесвіт  стає  Аврориним,
стають  явами,  а  не  маренням,  коли  поруч  казкар  дрімає,
той,  якому  мені  не  пишеться  –  мабуть,  той,  що  для  нього  створена,
той,  що  Богом  мені  дарований,  і  що  ближчого  вже  немає…

10.11.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292234
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 13.11.2011


olya lakhotsky

Плач (для Тані)

Слово  сказане
               не  одужує  –
Захворіли  ми
               бути  друзями,
Обдаровані
               диво-мовами,
Одне  в  одному  
                 закарбовані,
То  співаємо,
               то  голосимо  –
Кров'ю  в  прописах  –
               діти  осені,
Впали  листячком,
               стали  –  знаками,
Золоті  мої,
               неоплакані…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292334
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 13.11.2011


Ксенислава Крапка

Не ламай мені крил

І  думки  –  полин,  і  слова  –  тротил,
І  нав’язливий  грім  перкусій…
Хлопчику,  не  ламай  мені  крил,
Бо  іще,  не  дай  Бог,  зірвуся…
Бо  туман  непевності  до  колін,  
Бо  на  небі  за  п’ять  четверта,
Бо  життя  працює  в  режимі  змін,
Бо  ти  бачиш,  яка  я  вперта…
Речі  ніколи  не  зможуть  зміниться  –
Спробуй  дійти  до  тями…
Хлопчику,  в  тебе  на  правій  ключиці  
Дивна  родима  пляма  –  
Так,  наче  Бог  залишив  послання,
Смайлик  на  номер  тіла,
Мабуть  і  в  тебе  бувають  стани,
Коли  ламаються  крила…
Бачиш,  і  я  буваю  жорстокою,
Бачиш,  множу  осколки,
Ти  витер  межі  мого  неспокою,
Я  ж  зірвалась  із  голки…
Я  так  боялась  об  світ  порізаться  –
Ніжність  без  пут  –  ножівня.
Хоч  і  не  сильна  в  законофізиці,
Та  впізнаю  тяжіння…
Як  відчуватись  в  цій  фазі  місяця?
Як  дійти  твого  рівня?

Хлопчику,  ночі  більше  не  буде
В  небі  за  четверть  п’ята…
Бачиш  у  світі  є  й  інші  люди,
З  якими  можна  не  спати…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291402
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 08.11.2011


Марічка9

Майже зимовий ранок

Ранкова  кава  стигне  у  руці,
Гірка  на  смак,  та  запах  неповторний.
А  за  вікном  мороз  такий  потворний
Тепло  ховає  сонця  в  кулаці.

А  мого  дому  двері  не  скриплять.
І  звикла  я  спокійно  не  чекати,
Бо  мрії,  мов  потомлені  солдати
Безсилі  вже.  І  майже  не  болять.

Це  мій  світанок  в  спогадах-рубцях,
Я  ж  в  долі  не  просила  подарунків.
Мороз  лишає  перші  візерунки
На  ще  живих,  хоч  вистиглих  серцях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290942
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011


Марічка9

За справжню осінь дякую тобі…

Не  каюсь,  не  жалію.  Вже  не  каюся...
Хай  навіть  світ  весь  осуд  огласить.
В  моєму  серці  квіти  осипаються.
І  дощ  осінній  тихо  моросить.

Туман  осів  без  згоди  і  запрошення,
Що  навіть  і  несила  далі  йти.
Усе  дарую:  сльози,  спокій,  прощення.
Лиш  ті  пелюстки  з  серця  прибери...

У  них  печаль,  безмежний  трепет  спогаду,
І  дика  туга.  Як  вони  страшні...
Я  за  той  сум  кланяюся  листОпаду,
За  справжню  осінь  дякую  тобі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289823
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 04.11.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2011


Ксенислава Крапка

щастя нанизується на нитку

…просто  я  зробила  собі  відбитка,  
коли  він  зникав  майже  навіки,  
і  лишив  мені  його  на  хвилину  -
щастя  вільних  слів,  і  свободи  руху,  
і  прощання  рук,  і  веселку  бачень,
тому  щастя  нанизується  на  нитку,  
і  вплітається  у  вінки,  
і  проблискує  на  світлинах,
і  не  прагне  рими,  
і  не  хоче  вписуватись  у  рамки  моїх  побачень…

просто  я  вловилась  на  безкінечність  його  очей,  
і  розмов  про  суще  –  
неминущих  розповідей  про  вчора,  
і  якихось  планів  на  туманне  потім,  
просто  цінне  те,  що  усе  втече,  
і  без  обіцянок  а-ля  ще  дужче,  
і  без  запланованих  на  вівторок  
помилок,  думок  і  тремтіння  плоті…

просто  люди  зникнуть,  минуться  –  
хай,  завтра  будуть  інші,  не  менш  кохані  –  
обіцянки  литимуть  як  вино,  
і  стискатимуть  у  обіймах,  мабуть…  
головне  –  тепер  йому  не  забуться,  
не  втонути  спогадом  в  океані  
його  інших,  і  не  піти  на  дно,
і  лишитись  сном,  що  незмінно  вабить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289208
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 30.10.2011


Ксенислава Крапка

Влізеш у душу…

Влізеш  у  душу  –  і  вже  не  вилізти,
Пий  там  чаї,  наїдай  калорії…
В  травні  у  неба  трапляються  кризи,  
Небо  тоді  вибухає  з  горя  –
Спершу  надується  ситою  п’явкою,
Треба  ж  із  когось  так  крові  випити…
Небо  сьогодні  на  мене  гавкає,
І  викида  смолоскипи…
Зайдеш  у  душу  і  вже  не  випустять  –  
Ще  і  свою  відкривай  навзаєм…
Лікарю,  я  вимагаю  виписки,
Тільки  господар  нехай  не  знає  -  
Може,  нагальний  дзвінок  із  міста:
Двері  відперті,  не  вимкнута  праска,
Небо  мене  тримає  на  відстані,
Щоби  без  панібратства…
Гарні  умови,  все  екстра-включено,
Все  по  проспекту,  і  по  феншую,
Бачиш,  я  теж  за  тобою  скучила  –
Саме  тому  не  телефоную…
Ти  мені  снишся  –  не  таємниця,
Просто  зависла  в  чужому  серці  -  
Бачиш,  і  небо  на  мене  злиться,
І  скасувало  зворотні  рейси…
Влізеш  у  душу  –  і  вже  не  дружба,
Тут  би  відверто  –  та  не  пасує.
Небу  начхати  на  метеослужби,
Надто  коли  воно  депресує,
Надто  коли  до  обіймів  спрагле,
Просто  весною  хочеться  щастя.
Ти  мене  вибач,  я  тут  застрягла,
Я  повернусь,  якщо  вдасться…
Влізеш  у  душу  –  і  станеш  мишею,
Що  наразилася  на  безвихідь,
Я  ж  в  цьому  просторі  не  вирішую,  
Тут,  якщо  чесно,  важко  і  дихать  –  
Небо  стискає  легені  пресом,  
Наче  я  винна  і  варта  кари,
Небо  жорстоке,  коли  в  депресії,
Небо  стає  тартаром…
Лікарю,  видаліть  мене  звідси  –  
Я  ж  тут  пухлиною  ненавмисно.
Я  ж  оце  серце  можу  і  з’їсти,
Надто,  коли  щось  із  неба  тисне,
Я  обіцяю  режим,  дієту,  
Спортом  займатись,  спати  по  ночах,
Жити  по  серцю,  не  по  інтернету,
І  не  ховатися  в  зграях  вовчих,
Бути  не  штилем,  не  землетрусом,
Небу  віддати  хоч  десятину,
І  берегтимуся  від  спокуси  –  
Лізти  у  душі,  в  яких  гостинно…

травень  2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288883
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 28.10.2011


olya lakhotsky

Вдивляючись…

як  в  дзеркало,  
вдивляюся  у  жаль,
і  штори  срібні  торсає  не  вітер  –
то  ангел  креслить  душі:  
ось  межа,
де  я  і  ти.
він  взяв  її…  і  витер.

і  вже  не  бачу  нас,
а  тільки  я  
вмерзаю  тінню  білою  в  шугý,
і  пальчиком
пишу  твоє  ім'я
не  в  зошиті,  не  в  книзі  –
на  снігу.

і,  прагнучи  зігріти,
я  сама
відталиною  імені  стаю...
о  Господи,
у  світі,  де  зима,
храни  любов  мою…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288045
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 24.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2011


Марічка9

Як добре було б знати, що не… (У співавторстві з Halyna*)

Веди  мене  у  пам’ять  опівнічну,
де  вже  не  чути  сивої  сови...
Минуть  роки,  так  само  прийде  січень,
а  поки  говори  лиш...  Говори...
                                 (Ольга  Майборода)

Як  добре  було  б  знати,  що  не  я
В  душі  у  тебе  гірко  наслідила,
А  ти  ж,  не  озираючись,  стояв,
А  я  все  говорила,  говорила…

Як  добре  було  б  знати  наперед,
Що  два  життя  підуть  не  тим  маршрутом.
Що  твій,  такий  знайомий,  силует
За  мить  мені  приречено  забути.  

Безладно  листя  падало  згори
І  вже  його  нічого  не  врятує…
Скажи  хоч  щось,  благаю,  говори!
Мов  звір,  розлука  віддана  чатує.

За  нами  –  оберемки  пустоти,
Примарне  щастя  –  щастя  опівнічне…
Як  добре  було  б  знати,  що  не  ти
В  моєму  серці  лишишся  навічно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287538
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 21.10.2011


Biryuza

він будує жовтаве містечко

він  будує  жовтаве  містечко  на  блідому  папері,
розливаючи  власні  сни,  
розгинаючи  мріям  спини.
він  щоранку  мовчить,
він  щоранку  буває  винним,
приправляючи  змістом  залізні  двері.
із  різдвяних  містерій  він  зичить  старі  сюжети,
паперовість  дарує  тепло  домівки.
і  коли  багряніють  в  повітрі  безчасся  цівки,
вже  безсила  втікаю  з  гарячих  плетив.
його  місто  жовтаве  звучить  в  мінорі
і  мені  трохи  дивно,
бо  я  там  єдиний  житель.  
ми  ніколи  не  бачились
й  рідко  про  сни  говорим...
(але  це  не  причина
аби  його  не  любити..)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287080
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 19.10.2011


olya lakhotsky

Ніде, ніколи, нікого…

відлітайте!
то  пусті  остороги,  як  крига,
на  розі  зими,
що  життя  нам  сигналить
дощем  і  міняє  вокзали,
і  дороги  важкі,
як  німі  покаяльні  псалми,  –
небосхилами  ангели
нас  до  землі  прив'язали.

відлітайте!
позбуваючись  тіней
осінніх  своїх  хризантем,
у  морозяних  арках  стоять
галереї  і  зали,
ми  примерзли  до  пам'яті,
з  нами  залишиться  щем  –
порожнеча  тепла,
що  його,  наче  борг,
не  віддали.

відлітайте!
бо  усе  ж  
кожен  вирій  –  як  віра  –
то  трішечки  рай,
і  в  ударах  аорт,
що  у  безвість  ввійшли,
ніби  шпали,  –
кожен  поштовх  любові,
її  невловиме:  чекай  –
як  ніде  і  ніколи
нікого  ще  так
не  чекали.

відлітайте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285167
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 17.10.2011


Володимир Шевчук

Я кожен раз вмираю…

Я  кожен  раз  вмираю,  
коли  Ви  
Проходите  повз  мене  
збайдужіло.  
Зелене  літо  
ще  не  побіліло,  
А  зранку  запах  
свіжої  трави  
Уже  не  той.  
А  Ви  –  ще  досі  ті!  –  
Із  дня  у  день  
велично  і  красиво  
Минаєте  мене,  
а  втім,  
це  диво,  
Що  кожен  раз  ці  зустрічі  прості  
Банальні,  передбачливі,  
пусті  
Приносять  серцю  
стільки  насолоди  
І  знаю  я,
повік  
не  вийдуть  з  моди  
Блакитні  очі,  
як  нектар  густі,  
Які  на  мене  зовсім  не  течуть.  
Ви  знаєте,  
а  Ви  
як  чарівниця,  
Що  не  одному  стільки  –  
стільки  сниться,  
І  не  одному  
в  мимовільну  путь  
Красою  барикаду  возвели.  
Ви  знаєте,  
а  я  Вас  
не  розлюблю,  
Я  швидше  
сам  себе  
у  цім  погублю,  
У  цім  гріху  
із  запахом  смоли  
Церковної.  
Бо  вроду  молоду  
Не  обманути  
ані  на  хвилину!..  
А  завтра  я  у  сотий  раз  загину,    
Коли  повз  Вас,  байдужую,  пройду.  

27.09.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 17.10.2011


Михайло Плосковітов

Шкода… (з чарівною МАРІЧКОЮ9) …

Не  треба  слів.  Вони  пусті  звучанням.
І  навіть  сліз.  Вони  тепер  вода.
О,  як  доречне  це  небес  втручання!
Хоч  так  мені  обох  із  нас  шкода...

Шматує  вітер  спогади,  мов  листя.
Забутий  час  за  спинами  летів.
Невже  ми  справді  просто  відбулися,
згубивши  щастя  в  листі  золотім?

Що  хочеться  до  зриву  закричати,
Руками  зачепити  небеса!
Якби  ж  кохання  вміло  приручатись,
Ми  б  вірили  з  тобою  в  чудеса…

Побачення  перевелось  раптово
В  небесну  і  прощальну  благодать.
А  ти  ?  А  я?..  Нам  не  знайшлося  слова,
що  зможе  нас  удруге  поєднать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285907
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 17.10.2011


Ксенислава Крапка

Я не снюся тобі… (із літнього)

Проглядає  печаль  межи  тріщин  в  розбитім  люстерку,
Просто  більше  ніяк,  я  печалюсь  хіба  межи  тріщин.
Ти  наснився  мені,  так  буває.  А  надто  у  спеку.
Я  не  снюся  тобі.  Бо  навіщо?

Діамантиться  сміх,  розгортається  грім  у  просторах,
І  виспівує  вітер  під  зорями  раннього  Верді,
Ти  наснився  мені,  так  буває.  А  надто  у  горах,
Я  не  снюся  тобі.  З  милосердя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278775
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 09.09.2011


Ксенислава Крапка

Солодко мені, солодко…

Сяється  мені,  світиться,

Думи  легкі,  як  китиці,

Очі  сміються  весело,

Серце  співа  піднесено…

Щастю  краю  не  видано,  

Бо  тобі  тепер  віддана.

Солодко  мені,  солодко

Бути  твоєю,  золотко…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279605
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011


Анничка Королишин

щемить

ще  мить
ще  чутно  трішки
подих  літа
ще  павучок
сплітає  павутинки
в  піддашші  неба
сховані  вітри
дорогу  осені  терпкій
віщують

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277376
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 28.08.2011


Рені

…із запахом м'яти

В  долоні  стікають  з  розпечених  вуличок  звуки,
Перепалені  зойки,  відлуння  самотніх  думок,  
Наповняєшся  ними  по  вінця…  немислимий  стукіт
А  слова  закінчились,  замкнувши  тебе  на  замок.    
Танеш  свічкою  в  пеклі  маршрутів,  обмежень,  асфальтів,
Вражень  фальшивих,  знецінених  потисків  рук.
Й  навіть  із  сильно,  до  болю  затиснутих  пальців
Час  похвилинно  вдаряє  в  розпечений  брук…
Тиша  зітліла,  і  ти  вже  не  важиш  нічого,
Двері  відчиниш,  і  серце  на  волю  гайне…
Скрикне  до  сліз,  і  злетить,  ледь  торкнувшись  порогу  –
В  небо  гаряче,  гартоване  сонячним  днем,
В  музику  літа…  у  сутінь  із  запахом  м’яти,
В  відблиски  сонячні…  Кола  годин  на  воді…
Діти  сміються  –  насправді  –  дорослі  вар’яти:
Котиться  колесо  світу  між  трави  руді.    

26-08-2011  (C)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277127
дата надходження 26.08.2011
дата закладки 26.08.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2011


Ляля Бо

про щастя) )

я  про  щастя  писати  не  вмію,  коли  по  вінця...
я  про  нього  вмію  не  дихати,  щоб  не  злякати!
і  дивуюся  щиро  (не  вмію  ніяк  звикати)
не  ховаю  радісні  очі...  (нащо?  дивіться!)

я  про  щастя  -  поглядом,  дотиком,  та  не  римою,
бо  у  ньому  лишень  розчинятися  і  зникати,
а  слова  -  для  ілюзій,  до  сміху  людських,  строкатих...
...затамовую  подих  і  в  щастя  своє  порину  я...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273108
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 20.08.2011


Михайло Плосковітов

У січні…

З  тобою  ми  в  розлуці  -  цілу  вічність…
Як  час  летить.  О    Боже!  Як  летить.
Дні    серпня.  Я  ж  залишився  у  січні
на  все  життя,  а  не  на  прикру  мить.

І  день  за  днем  печуть  мої  долоні
від  тих  зірок,  що  впали  між  отав…
(Які  ж  вони  зробилися  холодні,
Якби    я  про  розлуку  стільки  знав).

Серпнева  ніч.  Цикади  в  насолоді,
обручки  …  закотилися  за  вічність,
а  ти  права:  романтики  -  не  в  моді,
тому  вони  й  лишаються  у  січні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273754
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 20.08.2011


Ляля Бо

відверте

Сплети  мені  браслет  з  доріг-ниток,
Котрась-бо  точно  приведе  за  покликом.
До  дідька  межі!  Близько,  як  ніхто...
"Люблю"...  там  знак  питання  чи  знак  оклику?

Не  треба  знаків.  Власне,  все  це  -  гра.
Любов  -  всуціль  азарт  і  провокація!
Сплети  мені  тіару  із  заграв,  
Допоки  час  просіюю  крізь  пальці  я.

Прозрінь  нема.  Мій  світ  -  банальна  фікція.
Шукай  собі  простих  і  несподіваних.
І  уяви  на  мить:  в  твоєму  віці  я
Не  буду  вже  ні  мавкою,  ні  дівою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274948
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 20.08.2011


olya lakhotsky

Змах руки піаніста і шерех дощу…

Змах  руки  піаніста  і  шерех  дощу,  рок-н-рол…
Чорно-білими  сходами  –  далі,  у  пам'ять,  у  пам'ять.
Я  вигадую  паузу  там,  де  її  не  було,
Зупиняючи  клавіш  ходу  під  твоїми  руками.

Тане  музика  літа  –  примхливий  кленовий  акорд,–
Кілька  тактів  розлук  в  неглибоке  захмарене  небо.
Ще  побудь  моїм  світлом,  моїм  невловимим  теплом,
Що,  й  забувши  себе,  все  одно  повертає  до  тебе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269986
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 02.08.2011


Ксенислава Крапка

Зглузде

Буде  по-моєму!  (Чи  взагалі  не  буде!)
Люди  дурні…  Я  так  люблю  вас,  люди!!!
Я  так  кидаюсь  просто  зі  скелі  в  прірву.
Я  себе  виборю,  я  себе  в  долі  вирву…
Буде  по-моєму  –  несиметрично,  криво,
Повна  обойма  –  зараз  буде  красиво,
Буде  червоно,  буде  на  повні  груди,
Буде  по-моєму!  Чи  взагалі  не  буде…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268877
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 07.07.2011


Biryuza

***

легко  отруїтись  несказаними  словами,
перетворити  їх  на  гострі  ножі
і  лоскотати  собі  нутрощі  до  знемоги.
знати,  що  їх  не  почує  той,  хто  повинен
і  від  цього  вони  помруть  в  тортурах  ночі.

лише  дивно  носити  в  собі  цвинтар,
де  поховано  щоденникові  тіні
і  зізнання,  котрі  навіть  не  спробували  зазвучати...
дивно  бути  землею...так.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268539
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 05.07.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2011


Ляля Бо

інша /автобіографічне/

...........................................................заходилась    криком,
                                                       рвала    у    кров    зап'ястя
                                                       десь    на    межі    щастя
                                                       своя    власна...
                                                       вільна    і    дика.
                                           (H&N:  bdsm|нарис  на  душі)
                 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237330

липень  у  мене  вкрав  рими  і  сенс  існувань,
місяць  із  номером  сім,  дзвінко,  мов  нота  сі
в  нашім  мінорі  закреслив  усі  слова.
руки  подряпані:  кров  і  малиновий  сік

кажуть  змінилася,  погляд  зробився  важкий,
стала  багато  всміхатись,  справляю  враження,
взяла  за  правило:  краще  ні  з  ким,  ніж  з  будь  ким
стала  не  те  щоб  розумна,  але  розважлива.

губи  -  полин,  на  плечі  грають  в  карти  демони,
тим,  хто  не  бачить,  здаюся  доволі  мирною.
інша  в  душі  жила...  інша...  тепер  де  вона?
та,  що  заходилась  криком  тоді  над  вирвою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268063
дата надходження 01.07.2011
дата закладки 02.07.2011


Olechka

Колишня

Серед  літа  –  зимові  протяги,
а  я  досі  босОніж,  в  платті  лиш…
Далі  й  далі  відносять  потяги
сонця  блиск.  Чи  ж  ми  небо  втратили?
Чи  то  в  червні  морози  березня
й  мрія  бути  втомилась  лишньою?

...Я  не  була  твоя  «теперішня»,
а  вже  стала  тобі  колишньою…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264222
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 01.07.2011


Анничка Королишин

Коли одержимість минає. .

Не  впади  через  моє  тіло

не  поранься  об  очі  мої

я  любити  тебе  уміла

та  замало  мене  самої

і    не  жди  що  я  все  забуду

не  чекай  що  впаду  в  розпуку

я  любила  й  любити  буду

але  йду  відпускаю  руку

не  питай  мене  про  причини

їх    набралося  геть  без  ліку

я  шукала  в  тобі  мужчину

ти  в  мені  не  розгледів    жінку

і  нема  в  тому  щастя  любий

я  не  вмію  себе  ламати

ця  любов  нас  обох  погубить

ти  ж  не  хочеш  нічого  знати

і  тому  я  тебе  благаю

не  поранься  об  очі  мої

я  ще  й  досі  тебе  кохаю

але  нас  вже  давно  не  двоє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266467
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 29.06.2011


Анничка Королишин

Проминання.

таємний  шарм  під  відблиск  перламутру...

останні  миті  щедрого  цвітіння...

коли  не  стану  лагідна  і  мудра,

то  не  знайду  твойого  розуміння.

у  суперечці  полум"я  і  ночі

мій  час  короткий  краю  добігає.

останній  раз  поглянь  мені  у  очі...

я  ще  люблю...але  уже  вмираю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266674
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 29.06.2011


Анничка Королишин

Терпко.

А  ти  мені  журбу  кладеш  під  ноги.

А  я  тобі  бездонну  ніч  стелю.

Ще  так  багато  спільної  дороги,

і  так  невигойно  тебе  люблю.

 

А  ти  мовчиш.Не  вмієш  говорити.

Або  не  хочеш  звіритись  словам.

І  як  я  маю  це  життя  прожити,

щоб  ти  не  залишався  в  ньому  сам?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266675
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 29.06.2011


Анничка Королишин

Не піддавайся ночі.

серце  з  полону  трунку

визирне  і  поранить.

спрага  непоцілунку....

тіла  крихка  омана...

пробі!!!  на  допомогу!  -

крикнути  доля  хоче...

любиш?

і  слава  Богу!

не  піддавайся  ночі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267407
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 29.06.2011


Tara Maa

початок

Не  запитуй  мене:    «А  можна…?»
Взагалі  не  питай  нічого,
а  вхопивши  мене  за  погляд,
за  палаючий  хвіст  комети,
закріпи  на  своїй  орбіті  –
сателітом  твоєї  зірки…

Бо  спочатку  було  не  слово,
бо  усе  почалось  зі  Вчинку,
і  продовжує  починатись.
А  слова  –  то  лише  ефекти,
посторонні,    немов  відбите,
хворобливо  холодне  світло,
(покалічене  від  удару),
що  звабливо  моргає  з  неба,
та  зачати  життя  не  може…

Не  запитуй  мене  нічого.
Прив’яжи  до  свого  проміння,
дослухайся  моїх  пульсацій
і  подивимося  що  буде:
чи  звичайний  подвійний  вибух,
чи  єдине  нове  світило…
Все  одно  це  –  лише  початок,
і  словами  він  ще  озветься,  
та  на  інших  уже  орбітах…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199842
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 28.06.2011


Олеся Шевчук

Рибка ( У співавторстві з Володимиром Шевчуком)

Ти  мене  не  допий,  я  щось  більше,  ніж  чашечка  чаю,
Ти  мене  не  забудь,  коли  сонце  встає  за  вікном…
Цю  кімнату  без  тебе  я  з  румбою  –  так,  повінчаю!  
Та  розлуку  з  тобою  не  стану  поїти  вином.

Я  не  рибка  твоя  золота…  я  не  казка…  Я  срібна!
Всі  бажання  здійснити  не  можу,  та  можу  одне
(І  хоч  я  учениця  у  тебе,  можливо,  не  здібна):
Я  тобі  подарую  кохання,  святе,  неземне…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263501
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 28.06.2011


Рені

сонячне коло

На  кінчиках  пальців
З’юрмилась  нечувана  ніжність.
Вдихаю  весну  
Крізь  пелюстя  неписаних  літер.
Тут  сонце  у  танці
На  гострім  камінні  наріжнім
І  ми,  Одинокий  Втікачу,
І  приятель-Вітер.

Допоки  дорога,
Допоки  потреба  горіти,
Допоки  тепла
Вистачає  на  рідні  обійми,
І  янголи  дивляться  мовчки
З  неписаних  літер  –
В  полонах  і  рамках
Ми  все-таки  будемо  
                           вільні…

28.04.2011  (С)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256591
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 27.06.2011


Михайло Плосковітов

Маки…

Елегія  останніх  днів  тепла
в  дрижанні  мрій,  між  запитальних  знаків.
Втрачаю  силу  –  ти  ж  по  стежці  йшла,
у  розпалі  цвітінь  червоних  маків.

Не  вистачило  Вічності  хвилин
тебе  переконати,  (що  вже  Долю…),
ще  б  вуст  твоїх  торкнутись  –  двох  жарин  -
та  загубилось  серце  серед  поля.

Тобі…кому  ж  я  знову  присягну?
В  полин  гіркий  без  гордощів  заплакав
Чомусь  печаль.  Чию  шукать  вину
у  розпалі  цвітінь  гарячих  маків.


PS…квітують  маки.  Я  між  них  впаду.
краї  пелюсток  згадкою  червоні,
ледь  чутні  дзвони  вкрали  молоду.
ШкодА,  не  вгамували    маки  дзвонів…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266115
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 27.06.2011


Журавка

ДОЛЯ

Мене  Господь  до  тебе  на  руках  
Приніс,  щоб  не  поранилась  об  стерня.    
Щоб  не  блукала  довго  по  стежках,  
Які  ведуть  в  нікуди,  в  безімення.  

Вже  образ  чийсь  у  тиші  відстояв,
Вже  й  розпачу  гіркого  наковталась.  
Господь  життям  за  руку  вів,    а  я…  
А  я  навіщось  долі  опиралась.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267302
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 27.06.2011


Володимир Шевчук

Витікає любов…

Витікає  любов,  наповняючи,  –  ми  ж  молоді!  
Світ  дарує,  коли  ми  відкриті  для  всіх  до  нестями…  
А  мій  день  починається,  мила,  заледве  тоді  
Як  у  тебе  з-під  вій  дві  галактики  сяють  вогнями.  

Мої  мрії  без  тебе  скупі,  це  пустельні  піски;  
Мої  мрії  з  тобою  –  це  все,  що  потрібно  людині!..  
Я  б  і  може  ще  жив,  розлетись  білий  світ  на  куски,  
Тільки  хай  не  згасають  оті  дві  галактики  сині.  

24.06.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266826
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 27.06.2011


Biryuza

…образ в мені.

...запахнуть  думки  стиглими  гарбузами,
до  цукрової  стелі  прилипнуть  п’яти.
близько  сотні  листів  надішле  ще  спамер,
а  я  буду  з  цікавістю  їх  читати.
не  ввірветься  в  кімнату  мою  застуда,
телефон  обиратиме  сам  режими.
і  за  межами  одягу  змерзнуть  груди,
твої  тезки  постануть  мені  святими.
що  із  того,  що  наклеп  звели  на  простір,-
розкидало  нас  в  різні  кутки  й  болота.
застеляю  на  стелі  холодну  постіль,
щоб  не  спати  й  з  тобою  віки  бороти.
розфарбує  цю  марність  сухе  вугілля,
спогад  чітко  закреслить  усі  стандарти.
як  клубочок  життя  у  руках  породіллі
буду  образ  твій  вічно  у  серці  плекати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266020
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 27.06.2011


Ляля Бо

божевілля (озвучене)

До  божевілля  мільйони  кроків
чи  кілька  станцій  на  залізниці.
Воно  питає  мене:  "Допоки
Будемо  сумнівами  травиться???"

А  я  непевно  плечима  знизую
І  плечі  скучили  за  обіймами...
Годинник  "такає",  каже:  "Пізно...",
Поїхав  потяг,  тепер  постіймо  ми

І  зачекаймо,  і  ще  постіймо,
Чекання  -  гірше  за  всі  тортури.
Отож  звикаймо  тепер  постійно
До  всіх  хронометрів,  що  нас  дурять,

До  політичних  агіт-плакатів,
До  пропаганди  на  сітілайтах...
І  взагалі,  нам  пора  звикати:
За  кожен  подих  по  прайсу  плата.

Які  там  сумніви,  де  там  лірика!
Усе  невпинно,  усе  надстрімко...
Чому  ж  тоді  раптом  стало  гірко,
Аж  захотілось  чисту  сторінку?

P.S.  Дякую  Анні  Вейн  за  фонову  пісеньку!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266242
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 27.06.2011


olya lakhotsky

Ранок

Листами  в  римах,  сонцем  і  життям
Небесний  аташе  приносить  вісті,
Що  я  тебе  –  немов  слова  із  пісні  –
Не  втрачу,  не  забуду,  не  віддам.

Твоїх  акордів  сонячні  ключі
Під  шелест  ранку  –  пухом  тополиним,
Таким  миттєвим,  теплим,  невловимим,  –
Нуртують  меду  грані  золоті.

І  край  землі  –  в  загублених  світах,
У  володіннях  юної  Алтеї,
Де  паленіє  ранок  перед  нею,
Де  сном  минулим  утікає  страх,

І  я  тримаю  сонце  на  руках
Святим  причастям  радості  твоєї.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265461
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 16.06.2011


Biryuza

мабуть без назви

ти  носиш  в  кишені  маленькі  шматочки  зірки,
ніколи  не  сердишся  й  вчасно  лягаєш  спати.
мені  ж  витягають  каміння  холодне  з  нирки
й  ховають  ключі,-  загублені  дублікати.

ти  любиш  туман  без  чаю  з  смаком  зефіру,
ховаєш  мене,  неначе  б  якийсь  недолік.
а  я  одягаю  дощ  і  в  колір  зникаю  сірий,
складаючи  дивну  ніч  з  поламаних  парасольок.

ти  віриш  в  мої  слова  та  тягнешся  до  віщунки,
в  риданнях  шукаєш  себе  і  спалюєш  маніфести.
а  я  декламую  сни,  мовчу  про  такі  стосунки
й  вдихаю  ці  довгі  дні,  вивчаючи  власні  жести.

ти  спиш  на  перині  зрад  і  спогадів  ще  колючих,
в  кишені  своїй  бережеш  уламки  якоїсь  зірки.
а  я  не  люблю  цей  біль  і  тітоньок  балакучих,
яким  необхідно  знати,що  вкрали  каміння  з  нирки-
гірко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265292
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 16.06.2011


Biryuza

щось відбувається

...ти  навчився  наш  світ  помічати  на  мапі,
відзначати  червоним  й  вдивлятись  у  хмари.
Мій  малесенький  Бог  зависає  у  Скайпі,-
теревенить  ні  з  ким  під  тремтіння  гітари.

Я  навколо  будинку  кружляю  вже  всоте,
бачу  світло  бажань  і  нудьгу  монітору.
Від  зими  до  зими...  я  звичайно  не  проти,-
хоч  звелось  до  "ніколи",  але  поговорим.

Ти  навчився  в  наш  світ  не  впускати  сторонніх,
розмовляти  піснями,  у  вІршах  блукати.
Ми  рятуємся  снами  й  радієм  безсонню
і  ховаємо  ніжність  в  безглузді  цитати.

...я  навчилась  складати  листи  на  коліна
і  просити  у  себе  на  втечу  дозвіл.
Не  єдина,то  й  що?  Вже  не  чують  стіни,-
про  любов  тільки  мовчки  кричать  дорослі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264885
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 13.06.2011


MC_Yorick

ЗАКОХАТИСЯ В ТЕБЕ???

Закохатися  в  тебе?
Легко!!!
Чого  погляд  лише  твій  вартий...
Очі  в  очі  і  вже  без  жартів...
Мрії  ввись...  до  неба...
Далеко!!!

Закохатися  в  тебе...
Ніжно...
Як  в  весну  закохались  квіти
Як  хурделицю  любить  вітер
Бо  любов  і  їй  треба...
Сніжній...

Закохатися  в  тебе!!!
Тепло
Той  вогонь  у  душі  так  гріє
Проти  правил,  що  в  кожній  грі  є
Лиш  би  разом...  на  небо...
В  пекло...

Закохатися  в  тебе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264630
дата надходження 12.06.2011
дата закладки 12.06.2011


Olechka

Плач літа

П  ринишклий  ліс  мов  на  сторожі  снів
Л  еліяв  тишу,  мріяв,  хмурив  брови...
А    вітер  в  павутиння  сонце  плів
Ч  арівним  птахом  далей  вечорових.

Л  едь  чутно  небо  дихало  слізьми
І    сутінками  в  ноги  опускалось...
Т  ремтіло  літо  змоклими  крильми,
А    я…  в  плаксиве  літо  закохалась…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264192
дата надходження 09.06.2011
дата закладки 11.06.2011


Володимир Шевчук

Я знаю

(Писалося  з  поетесою  Галиною  Леськів)

−  Я    знаю,  что  сегодня  наверно  не  усну.  
Пусть  трижды  сосчитаю  в  галактике  планеты  
И  думать  не  устану  про  эту  тишину…    
Ведь  песен  больше  нет.    Ведь  я  не  знаю  где  ты.  

−  Для  того,  хто  чекає  –  на  небесах  хвала,  
Бо  з  дерева  кохання  не  опадає  листя…  
Бо  значення  немає,  що  відстань  немала,  
Якщо  у  серці  стільки  для  перемоги  місця.  

10.06.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264362
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 11.06.2011


Михайло Плосковітов

Батькові…

Скриплять  старі  розлогі  ясени
Над  стежкою  в  життя,  в  безкрає  поле.
Твої  літа  –  у  нитках  сивини,
Мій  сивочолий  батьку,  сивочолий.

Як  рано  ти,  мій  Неньо,  посивів
(а  ще  ж  роки  й  не  перейшли  на  зиму).
Життєву  мудрість,  твердість,  щирість  слів  –  
Найкраще  передав  донькам  і  сину.

Натруджені  робочі  мозолі,
росте  журба  в  мереживі  на  скронях.
ХлібоТворець  найперший  на  Землі  -  
Господній  Світ  тримаєш  на  долонях.

Вже  так  бракує  сил  твоїм  рукам:
Тримати  час  і  нести  косу  в  поле…
За  посмішку  твою  я  все  віддам  -
Мій  сивочолий  батьку,  сивочолий…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263668
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 07.06.2011


Володимир Шевчук

А можна?. .

…А  можна  про  Вас  написать?  У  лагідних  запахах  м’яти  
Я  хочу,  щоб  літо  омріяне  лило  не  дощ,  а  олію…  
Я  хочу  до  Вас  підійти.  У  затінку  тихо  стояти  
І  мовчки  дивитися  й  знати,  що  я  у  цю  мить  червонію…  

А  можна  торкнутись  руки?  А  можна,  я  Вас  поцілую?..  
Ні-ні,  тільки  пальчиків  ніжних  руки,  у  якій  моє  щастя!..  
В  цю  мить  я  забуду  про  все  –    і  навіть  про  доленьку  злую,  
Яка  так  наївно  не  знала,  що  все  в  мене  –  все  в  мене  вдасться…  

01.06.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262878
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 07.06.2011


MC_Yorick

Кольорових снів тобі;)

Ти  спиш,  я  ж  поруч  сотні  кілометрів  крізь
Так  близько,  що  боюсь  і  уявити
Сорочку  відгорну  твою  і  в  сни  -  дивись
Ти  спокушала  -  я  вже  поруч  -  квити!

Ти  спиш,  а  я  рахую  кожен  подих  твій
Твоїм  повітрям  себе  відчуваю
І  теплим  вітром  доторкаюсь  твоїх  вій
І  ніч  моє  бажання  не  сховає

Ти  спиш,  я  -  ковдра,  я  тебе  собою  вкрив
І  ближче  пригорнутись  неможливо
Ми  летимо,  і  хоч  у  нас  немає  крил
У  нас  є  мрії,  і  бажання  злива

Бажання  й  мрії  -  мов  наше  поле  бою
Спимо,  і  ранок  не  спішить,  хоч  й  мусить
Нас  розлучити,  бо  знає  -  ми  з  тобою
Вогонь  і  лід,  обітниця  й  спокуса

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263691
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 07.06.2011


Ляля Бо

*** (озвучене)

обіймають  не  ті,  і  дзвоню  не  до  тих,
і  комп'ютер  стирає  файли...
і  бракує  повітря  на  ще  один  вдих,
бо  не  вірю,  що  "все  буде  файно"

і  сиджу  над  рукописом,  молю  натхнень,  
як  художник  сліпий  над  мольбертом...
і  шукаю  свічу,  бо  не  видно  й  удень
де  фальшиво,  а  де  відверто.

добираю  слова,  і  нема  до  ладу,
і  невпинно  шукаю  виходу...
сивий  янголе  мій,  я  наосліп  іду,
ще  не  навчена  світлом  дихати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263487
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 07.06.2011


olya lakhotsky

Як мріє дощ…

як  мріє  дощ  
упасти  на  сади,–
в  твоїх  глибинах  
подумки  
зринаю.
а  сад  у  хвилях  сонячних
не  знає
про  чорну  тугу
дальньої  води.
...в  тобі  відбитись,
злитись,
протекти
в  вогненній  колісниці
сонця-феба,
щоб  замість  серця
залишився
ти,
а  в  ньому  кров'ю  –
вічний  вірш
про  тебе.
щоб  всі  слова
обпалених  пісень
ввійшли  в  дерева,
обізвались  в  квітах,
коли  у  безвість
вирушить
мій  день,
втомившись  жити.

____________________________________________

переклад  російською  Ассоль:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262693

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262664
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 01.06.2011


Ксенислава Крапка

Сьогодні…

-  Ти  мене  любиш?
-  Сьогодні  так.
("Престиж")


Сьогодні  я  люблю  тебе,  люблю!  –
А  завтра…  буде  завтра…  чи  й  не  буде…
Ти  воском  на  міжкриллі  намалюй
Ескіз  думок,  субстанцію  етюду...
І  поки  я  губитиму  думки
Цілуй  мене,  лови  мої  повіки,
Сьогодні  я  така,  і  ти  такий  –
А  завтра…  мабуть,  будуть  інші  ліки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261519
дата надходження 25.05.2011
дата закладки 25.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2011


olya lakhotsky

Аве

ні  ніч,  ні  світ,  –  
а  знає  тільки  бог,
як  зараз  нам  мовчиться  
вдвох  з  тобою…
і  кожна  мить,  
поділена  на  двох,
на  дві  не  ділиться  –  
лишається  
одною.
твій  силует  
на  темному  вікні,
в  тонких  руках  
крихкі  осколки  тиші,
і  наші  муки,  
як  і  ми,  
німі,
і  наші  болі  
згадуються  
тихше.
а  завтра  день  –  
шумке,  п'янке  вино  –
сто  нелегких  
питань  своїх  поставить,
і  буде  все,  
чого  ще  не  було…
закривши  очі,
я  шепочу:  
аве.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257977
дата надходження 06.05.2011
дата закладки 21.05.2011


Ксенислава Крапка

Богові легше…

Богові  легше  –  бо  люди  Йому  не  болять,
Час  Йому  вічний,  і  простір  Йому  не  завада,
Він  не  залежить  від  слів,  обіцянок,  проклять,
Він  не  чекає  на  схвалення,  чи  на  пораду…

В  Бога  надійні  кросівки  –  дарма  що  одні,
Чашка  Його  не  спустіє  від  доброго  чаю,
Бог  собі  пише  вірші  і  диктує  мені  –
Я  ж  собі  думаю,  наче  я  щось  означаю…

Бог  вечорами  досліджує  свій  інтерфейс  –
Ставить  на  комусь  хрести,  многокрапки  і  коми,
Богові  легше  –  бо  Він  розуміє  людей,
І  не  вважає  себе  непотрібним  нікому…

Богові  просто,  для  Нього  тумани  тривог  -  
Наче  завіса,  що  перекриває  дорогу…
«Дівчинко  мила,  -  зітхає  на  небі  мій  Бог,
Мало  ж  ти  знаєш  про  Бога,  практично  нічого…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258661
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 21.05.2011


Ксенислава Крапка

Янгол з породи відстаней і туманів…

Янгол  з  породи  відстаней  і  туманів,
Вічного  диму,  плеєрів  і  свічок;
З  тих,  що  уміють  голосно  про  кохання,
Видершись  на  незамкнений  хмарочос;
З  тих,  що  гітара  й  жінка  лягають  в  руки,
Стерши  кордони  сумнівів  і  причин,
Янгол  із  тих,  що  не  пасують  сукням,
Одягу  не  тримаються  і  личин…
Янголи  із  таких  не  уміють  матом,
Їм  і  життя  не  біль,  і  думки  –  не  хрест,
Певна,  він  був  назначений  старшим  братом,
Я  впізнаю  цей  люблячий  братній  жест  –
Легко  по  спині  –  мовби  «тримай  осанку»
(чи  аби  впевнитись,  що  до  крил  не  стає?),
Янгол  із  тих,  що  з  ними  можна  до  ранку,
В  небо  дивитись  з  думкою  про  своє…
Тихі  його  слова  і  прості  зізнання,
Очі  його  невиспані  і  сумні,
Янгол  з  породи  відстаней  і  туманів,
Мабуть,  вже  не  навідає  моїх  снів…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260792
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 21.05.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2011


Ксенислава Крапка

Залишся зі мною…

Залишся  зі  мною,  дозволь  собі  бути  щасливим,
Пробач  собі  погляди  в  вічність  мого  декольте…
Відкрию  для  тебе  свою  дивовижну  властивість  -
Що  світло  в  мені  і  з  небес,  і  з  вогнів  дискотек,

Що  очі  мої  то  яскраво  зелені,  то  карі,
Що  голосом  то  солоджу,  то  пророцтва  пряду,    
Що  в  небі  не  мали  часу  написати  сценарій,
Тому  я  своє  сьогодення  творю  на  ходу…

Дитячі  мотиви  і  ігри  –  прості  і  смішливі,
І  байдуже  скільки  у  стовбурі  тому  кілець…
І  люди  без  зайвих  занурень  в  пусті  детективи
Поламаних  доль,  і  мільйонів  розбитих  сердець…

У  серці  моєму  є  смуток,  і  сміх,  і  не  тільки  –
Там  місце  є  кожному,  ким  у  житті  дорожу.
І  те,  що  сьогодні  у  настрої  міні  і  шпильки
Не  значить,  що  завтра  я  не  одягну  паранжу…  :)

Не  знаю,  чи  то  вже  назавше,  чи  може,  минуще,
Чи  в  серці  моєму  ще  довго  пробуде  весна…
Залишся  зі  мною,  не  треба  робити  припущень  –
Яка  я  насправді,  бо  й  Бог  цього,  мабуть,  не  зна…

Бо  треба  любити  без  знаків  питання,  бо  треба
Приймати  таку,  яка  є  –  без  сумнівних  тривог,
Бо  знаєш,  я  можу  щасливою  бути  й  без  тебе,
Та  ХОЧУ  щасливою  бути  з  тобою  удвох!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260743
дата надходження 20.05.2011
дата закладки 20.05.2011


Михайло Плосковітов

Магнолії…

А  пам’ятаєш  Як  цвіли  магнолії  -  
бродили    містом  пахощі  в  меду,
старий  трамвайчик  по  худенькій  колії
то  підбігав,  то  стишував  ходу.
Ми  наче  вдвох,  хоч  люду  тисло  хвилями,
штовхалися  й  хилились  під  укіс,    
і  час  топтавсь  зупинками  і  милями  -
старий  трамвайчик  між  магнолій  віз.

За  светром  серце  калатало  втіхою,
збивала  кров  коктейль  з  суцвіть-вина
Я,  навіть,  зараз  тим  цілунком  дихаю
й  п’ю  перший  цвіт  магнолій...  сам...  до  дна…

магнолії  цвітуть….

….ти  вже  заручена.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259157
дата надходження 12.05.2011
дата закладки 17.05.2011


Ксенислава Крапка

Господи, можна мені хоч раз…?

Господи,  можна  мені  хоч  раз
Стрінеться  той,  що  без  зайвих  фраз?
Той,  що  у  відповідь  на  слова,
Вміє  лиш  мовчки  творить  дива
(Той,  чия  відповідь  так  проста  –
Лиш  поцілунком  закрить  вуста…)

Той,  що  уміє  обняти  так,
Щоби  життю  повернувся  смак;
Що  як  пасмо  відгорне  з  чола,
Очі  побачу  чистіше  скла;
Що  не  чекає  від  мене  змін,
Впевнено  прагнучи  до  вершин,
Що  не  скорить  його,  не  спинить,
Що  на  собі  його  не  женить…  :)

Господи,  можна  мені  знайти,
Того,  щоб  поруч  із  ним  іти?
Щоби  не  перед  ним,  радше  за,
Щоби  він  -  грім,  а  ми  вдвох  –  гроза,
Щоби  і  вітру  в  нім,  і  вогнів,
Щоби  нам  вічності  кілька  днів…

Господи,  можна  мені  зустріть
Того,  що  зміг  би  мене  любить,
Не  відчинять  (бо  й  не  відчинить),
Лиш  обіймати,  коли  болить…
Боже,  хай  стріне  мене  такий  -
Він  буде  вільним,  хоч  буде  мій,
Лишить  мій  дім,  як  захоче  сам…
Господи,  вибач  мене  за  спам!.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259660
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 15.05.2011


Ксенислава Крапка

психо :)

ти  –  моє  диво,  і  я  –  твоє  диво.
ти  –  моє  щастя,  і  я  –  твоє  щастя,
поки  тривають  у  нас  рецидиви,
нас  розлучити  нікому  не  вдасться.

поки  на  спині  зав’язані  руки,
нам  неможливо  відчути  розлуку  –
я  з  усіх  сил  у  стіну  головою,
щоби  почути  тебе  за  стіною.    

щире  спасибі,  панове  в  халатах,
що  ми  живемо  в  суміжних  палатах,
ти  –  моє  диво,  і  я  -  твоє  диво,
решта  сьогодні  для  нас  неважливо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259467
дата надходження 14.05.2011
дата закладки 14.05.2011


Ксенислава Крапка

ЛЮБИЛА…

Я  любила  його,  я  за  нього  заледве  не  вийшла,
Хоч  і  плакала  хвилями  розпачу  в  зайвих  рядках.
І  без  сумніву,  я  в  його  серці  найкраща  колишня…
Чи  шкодую?  Ні  краплі  –  без  нього  була  б  не  така…

Я  любила  усіх,  з  ким  проводила  тижні  і  миті,
Дарувала  себе,  розуміючи  –  завтра  нема…
Я  романтикам  квітла  п’янким  невловимим  суцвіттям,
Ну  а  циніків  з  розуму  зводив  пахучий  дурман.

Я  любила  на  мить,  і  любила,  чекаючи  завтра,
Я  втікала,  аби  зупиняли,  і  йшла,  як  раба,
Я  була,  як  бур’ян,  і  троянда,  фіалка,  і  сакура,
І  зривали  мене,  не  зумівши  зламати  стебла.

Я  любила  і  так,  щоб  без  слів,  і  сховавшись  у  мові,
Я  і  смерчем  була,  і  невидимим  бризом  морів,
Я  ділилася  щастям,  його  розливала  на  совість,
В  чашу  кожного,  хто  моїм  внутрішнім  сенсом  горів…

Я  любила  і  свято,  і  грішно,  і  з  острахом  страти,
І  мене  засудити  нікому  я  не  бороню…
Я  любила  щосили,  і  вчилась  любов  відпускати,
Залишаючи  в  серці  лиш  пам'ять  і  іскру  вогню…

Я  любила  завжди,  і  любов  –  то  єдина  святиня,
Що  у  зернах  нових  відживає  з  сухої  стерні,
Із  якої  щомиті  сплітаю  чудне  павутиння,
Полонити  того,  що  від  неба  дарунок  мені.

Я  любила,  люблю,  і,  допоки  існую,  любитиму  –
Чи  того,  хто  виловлює  погляд  під  шатами  вій,
Чи  того,  що  не  спить  у  інакшому  вимірі  світу,
Чи  тебе,  незнайомцю,  що  навіть  поглянуть  не  смієш…

Бо  повіриш  чи  ні,  та  для  того  я  створена  Богом  –
Щоб  любити,  стираючи  сумнів  і  перестороги…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258484
дата надходження 09.05.2011
дата закладки 10.05.2011


Володимир Шевчук

Ти хотіла

Моя  велич,  стійка  до  сили,  
Розтопилась  під  впливом  ласки.  
Перемогу  ж  оголосили?  –  
Та  чомусь  відчуття  поразки…  

За  спиною  розкрились  крила  
І  душа  як  на  зло  розкрилась…  
Ти  хотіла  цього,  о  мила?  –  
Ну  тоді  ти  свого  добилась.  

07.04.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252526
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 09.04.2011


Михайло Плосковітов

коди …

перекодую  
всю  свою  любов
на  тишу  звуків  мантри  лабіринтів
пилком  жовтогарячих  гіацинтів
перекодую
всю  свою  любов

перекарбую  
спогади  у  снах
любистку  назриваю  при  дорозі
мов  вперше  цілуватиму  в  тривозі
перекарбую  
ноти  в  кольорах

перевербую  
сили  перешкод
і  пригорну  тебе  до  свого  тіла
щоб  ти  в  руках  жар-птицею  тремтіла…
…до  твого  серця  підбираю  код

перекодую  всю  свою  любов..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252309
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 08.04.2011


olya lakhotsky

Актор

Без  репетицій,  без  дублів
і  майже  не  в  змозі
Слово  докінчити  там,
де  зірвався  мій  брат,
Ще  один  шанс,  одну  мить
подаруй  мені,  Боже,
Хай  упівголоса,  пошепки,
хрипко  й  невлад,

Але  домовити  те,
що,  зриваючи  горло,
Волі  випрошує  й  тут
знову  плоттю  взялось.
Так,  я  людина
і  бранець  мелодії  слова,
Так,  я  поганий  актор,
бо  я  граю  всерйоз.

Знову  в  мовчання
вростаю  з  жаги  і  надії,
Знову  розломи  –  і  мною,
й  в  мені.  Як  трава
Вдохом  глибоким  росту,
а  за  видих  –  сивію.
Світло  під  занавіс?
ні  –  я  звучу,  я  –  жива...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250839
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 08.04.2011


MC_Yorick

П, ЯТИЙ

п,ять  віршів  за  добу
я  давно  вже  забув
коли  з  серця  так  капали  сльози
там  де  п,ять  там  і  шість
стільки  слів  у  душі
вип,ю  рими,  почнеться  і  проза

п,ята  ранку  -  не  сплю
не  люблю  -  чи  люблю
знаю  лиш  що  болить  так  у  грудях
що  не  виспатись  в  снах
що  холодна  весна
і  самотньо  й  коли  я  на  людях

п,ять  зірок  в  небесах
серед  хмар  місяць  сам
навіть  сонця  не  гріють  промені
може  я  захворів?
та  мовчать  лікарі
навряд  чи  поможе  тут  хто  мені

рознесуть  п,ять  вітрів
і  мій  біль,  і  мій  гріх
по  куточкам  в  далекі  країни
і  зруйнують  мости
от  тих  замків  де  ти
мої  мрії  звела  із  руїни

п,ятий  раз  упаду
п,ятий  раз  підведусь
бо  мені  не  звикати  падати
божевільний  цей  стан
як  же  вийшло  то  так
покохати  й  водночас  зрадити

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252404
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 08.04.2011


olya lakhotsky

Спів-звучне

Коли  не  сон,  не  сум,  а  ніч  в  мені,
Ти  відімкнеш  широкі  двері  тиші
І  нашу  ніжність  нотами  напишеш
На  срібній  зорепадовій  струні.

Твої  думки  течуть  в  мої  вірші,
І,  може,  я  звучатиму  пречисто,
Коли  торкнуться  спраглої  землі,
Як  клавіш  ночі,  руки  піаніста.

…Нам  ранок  край  землі  позолотив,
І  тане  шлях  молочною  дугою…  
На  світі  бракувало  б,  мабуть,  див,
Якби  у  нім  не  було  нас  з  тобою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251403
дата надходження 03.04.2011
дата закладки 04.04.2011


Ксенислава Крапка

Складне

Добротна  збірка  законів  Мерфі:  новини  з  неба  –  і  ті  невтішні,
Таке  буває  у  інтровертів  –  а  надто  тих,  що  віршами  грішні:
Таке  міфічно-алегоричне  (старий  сценарій)  туманне  сяйво  -
Із  категорій  симптоматичних,  як  абортарій  ілюзій  зайвих…

Бо  часто-густо  у  лоску-блиску  зникають  залишки  алегорій  –
І  ти  молюском  під  звичним  тиском  несеш  баласт  із  чужих  історій  -
Без  сліз,  без  болю,  без  анаболій,  без  дум,  без  роздумів,  інфузорія,
І  перетворено  Капітолій  на  лепрозорій  ідейно  хворих…

Я  б  заблудилась  у  закамарках,  і  щоб  нізащо  вже  не  вертаться  -
Та  якось  мусиш  тримати  марку,  носити  маску  –  бо  ж  репутація…  
І  трохи  прісно,  коли  не  грішно  –  хоча  Всевишньому  все  ж  видніше.
І  сам  вирішуєш  як  би  ліпше,  аби  лиш  душу  не  гризли  миші…  
В  кишенях  повно  дрібних  утішень,  аби  заповнити  зайві  ніші.

Таке  буває  у  нерозважних  –  коли  не  зважишся    на  розваги,
І  до  поважних  із  лав  присяжних  представиш  зважені  зауваги,
А  їм  що  пекло,  що  рай,  що  НАТО,  що  політичні  антагонізми  –
Таке  буває,  коли  магнатам  у  плани  вписані  катаклізми…
Аби  лиш  викинути  гранату  не  надто  пізно,  не  надто  пізно…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250546
дата надходження 30.03.2011
дата закладки 30.03.2011


Михайло Плосковітов

перехрестя…

не  тривож  мою  душу  очима
заховай  їх  блакить  в  незабудки
я  давно  вже  шукаю  причину
невловимого  болю  та  смутку

не  тривож  живі  рани  словами
переплетеними  із  сумлінням
ти  сама  говорила  –  між  нами
ані  іскри  ні  сили  тяжіння

час  застиг  молоточком  у  скронях
на  однім  перехресті  знаходимось
не  тримає  тепло  на  долонях
ми  розходимось?  так…ми  ….

(до  вірша  використана  картина  Петра  Гулина  «Перехрестя  доріг»)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245267
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 29.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2011


Ксенислава Крапка

Безпорадне…

Я  так  сумую  без  тебе,  
навіть  коли  я  сміюсь  –  
здається,  тепер  вже  постійно…

Мені  тебе  дуже  бракує,  мені  тебе  треба…
Я  дуже  боюсь,  
що  ніколи  тебе  не  зустріну…

Я  усміхаюсь,  як  зáвжди,  
багато  фліртую,  
шукаю  тебе  серед  тих,  хто  мене  обійма…

Ти  ж  в  мене  будеш,  правда?  
Бог  із  таким  не  жартує,
Я  ж  не  зможу  без  тебе,  якщо  тебе  зовсім  нема…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250313
дата надходження 28.03.2011
дата закладки 29.03.2011


Володимир Шевчук

Мені не до душі

Для  чого  взагалі  мені  твоя  увага,  
Якщо  зі  мною  ти  не  думаєш  про  завтра  
І  нащо  ті  слова,  хіба  в  словах  наснага?..  
(Коли  вони  –  брехня,  а  не  всесильна  мантра.  

Чужі  ж  слова  –  пустир,  хоча  такі  вже  гарні…)  
Мені  не  до  душі.  І  швидше  небо  зникне,  
Скоріше  на  землі  всі  мрії  будуть  марні  
Ніж  я  тебе  віддам!..  Ніж  я  до  тебе  звикну.  

06.02.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239341
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 28.03.2011


Biryuza

З _2

...    Зореносці  бувають  такими...практично    німими,
їхнє    волосся  вплітається  в  коси    моїх    обіцянок.
Ранок    вони    зустрічають    з    листами    чужими    без    рими
і    падають  в  себе    щомиті,    ковтаючи    воду    зі    склянок.
Мій    Зореносець    танцює    на    стелі    наш    зоряний    спокій,
я    перетворююсь    в    літо  і    з    ним    вирушаю    до    краю.
Поле    надій    за    туманом  жорстоке    й    широке,
все    обіцяю...    чекаю    й    безсилля    без    нього    долаю.
Він    засинає    для    того,  щоб    сни    увібрали    причини-
місто    рубцями    від    кроків    його    бездиханних.
Пахне    дощами    і    ранком,  зі    смаком    ожини.
...він    не    єдиний  ці  стіни  озвучив  зарано...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249850
дата надходження 26.03.2011
дата закладки 28.03.2011


olya lakhotsky

Перелітних пісень і листів…

Перелітних  пісень  і  листів
Дочекайся  –  ще  навіть  не  квітень.
Пілігримові  мрією  –  дім,
Як  святе,  а  мені  б  –  долетіти.

А  мені  –  найдорожче  ім'я  –
І  водою  живою,  і  силою.
...Ти  чекаєш  мене,  тільки  я
Надто  довго  вертаюся  з  вирію.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249522
дата надходження 25.03.2011
дата закладки 28.03.2011


Ляля Бо

сповідальне

як  завше,  красива  і,  як  ніколи,  самотня.
Боже,  прости  мої  вибрики,  я  говоритиму  віршами
і  не  шукатиму  змісту
Боже,  не  дай  тільки  сумнівам  всю  мене  з"їсти.
даруй  мені  зміни.  вирішуй  за  мене,  я  дозволяю.
зроби  щось  зі  мною,  коли  буде  час  і  натхнення.
чи  просто  придумай  для  мене  нову  забавлянку,
старі  почали  уже  гратися  мною  і  грати  на  нервах.
Вибач,  що  набридаю,  наступного  разу  піду  до  психолога.
говорити  не  можу  без  адресата,  тиша  -  невдячний  слухач.
Боже,  мені  по-зимовому  сумно  і  холодно.
Боже...  я  не  хотіла,  щоб  і  тобі  було  сумно...  не  плач.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245348
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 28.03.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2011


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2011


Михайло Плосковітов

« малиновий етюд»

Сніг    за  склом
між  пурпурове  листя…
плавний  вигин  білого  плеча,
завиток  волосся,
чай  з  малини,
і  печаль  -  як  осінь  золота.
Брів  дуга
помітний  слід  безсоння
від  руки  й  подушки  –  на  щоці  -
електричний  чайник
вкотре  стогне  -  чай  з  малини  -
чашка  у  руці.
 
Погляд-пустка
знаком  запитання
поряд  висне,  повз  моє  лице,
мов  останній  погляд
через  сонце,
він  тебе  крізь  мене  пронесе…
 
Сніг  за  склом,
як  пурпурове  листя...
плащ  благенький,
сумка  з-за  плеча...
захолола  чашка,
чай  з  малини,
і  хода  засніжена,
чужа…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234223
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 12.01.2011


Володимир Шевчук

Ти навіть не знаєш…

Ти  навіть  не  знаєш,  яке  ти  красиве  диво,  
Що  правди  не  мовить  хоч  би  високе  дзеркало  
І  навіть  у  травні  ще  саду  –  не  так  щасливо,  
Як  серцю,  що  біля  тебе  у  тиші  цоркало.  

Ти  навіть  не  бачиш,  як  мої  думки-солдати,  
Пильнують  красу,  що  ангелами  леліяна…  
Ти  навіть  не  знаєш!  Та,  певне,  не  треба  знати,  
Яка  ти  насправді  фея,  яка  омріяна.  

11.01.2011  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234275
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 11.01.2011


Biryuza

Майже для тебе

…  повкладала  іграшки  спати  в  нетрях  кімнати,
біляве  волосся  заплела  в  коси  і  тихо  на  втіху.
Схожа  на  тишу,  на  ніч,  на  мовчання…на  тата-
повірила  в  диво,  чекаючи  тут  на  відлигу.
Не  грається  більше  з  вогнем,  сірники  далеко,
шикуються  в  ряд  іграшкові  принци  й  ведмеді.
Скоро  дорослою  стане,  одягнеться  в  спеку
і  піде  без  тебе  кудись  *  are  you  ready?*
Не  втримаєш  навіть,  безглузді  усі  ці  спроби,
її  не  існує,  лише  обіцянки  із  плюшу.
Зразкова  байдужість  доводить  тепер  до  ознобу,
Я  МУШУ  СТВОРИТИ  ЇЇ…розумієш?  Я  МУШУ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232153
дата надходження 30.12.2010
дата закладки 11.01.2011


Biryuza

… через себе переступи

...    через    себе    переступи    і    поспішай    нікуди,
ми    сутенієм    разом    з    кімнатою    навшпиньки.
А    люди    мовчать,    задихаються    в    полум"ї    люди,
терплять    поразку,    планують    нові    поєдинки.
Коли    засинаю    під    сміх    твій    -    усе    крізь    стелю,
сипляться    докори    зверху    і    ніч    невчасно.
Ковтаю    вогні    необачні,    всілякі    дурниці    мелю
і    може    колись    твоя    віра    у    мене    згасне.
Не    друг...тільки    друг...    ніхто...    і    твоє    "буває",
до    вбивства    мені    залишилось    чотири    пляшки.
Ти    спатимеш    якось,    а    я    відчиню    вхід    до    раю
і    вже    не    прокинешся    (    буде    нестерпно    й    важко).

сто    шість,    другий    поверх...розсипані    скрізь    корали
(    мені    б    обіцяти    мовчання,    проспати    три    ночі    поспіль)
Зіграли/програли/чекали/обрали...не    знали
і    наше    мовчання    ще    ніжить    просякнуту    страхом    постіль...

                     ------
не    друг
                                                 тільки    друг
ніхто

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230119
дата надходження 20.12.2010
дата закладки 20.12.2010


Biryuza

Це безглуздо

.............  на  одну  хвилину.........
     
   Ти    маєш    рацію    -    я    не    там,    де    повинна    бути
і    листи    у    скрині    пожовкли    і    золото    потьмяніло.
Тобі    сниться,    як    Шива    купує    квиток    до    Калькутти
(    я    сміюсь    з    твоїх    снів    кожен    день,    вже    безсила)
Знов    на    швидкості    місто    нічне    повз    розмови-
Це  безглуздо...гальмуй!    (    я    ще    маю    тут    справи).
Кольорові    вогні...    Подивись,    кольорові-
і    летить    наше    диво    в    болото,    в    канаву.
Ну    чого    ти    дратуєшся?    (    я    ж    ненавмисне),
бачиш    пальці    геть    змерзли,    а    грітись    не    хочу.
Хтось    над    нами    кепкує,    на    спогади    тисне,
тільки    б    ти    не    зламався,    утративши    почет.
Скільки    буде    ще    в    нас    божевільних    зупинок?
(    знову    казка    про    рай,    що    з    етнічних    дифузій)
Відповім    на    дзвінок    через    кілька    сторІнок,
ким    ми    станем,    коли    перестрибнемо    "друзі"?
Я    ціную    твій    спокій,    цю    готовність    до    бою,
обпікаюся    льодом,    потім    ніч    знов    не    вдома.
Що    залишиться    з    тебе,    як    тоді...як    зі    мною?
(    знову    сотні    рубців,    переломи    від    втоми).
Краще    зараз    ось    так,    без    ліричних    мелодій,
я    люблю    тебе    просто    за    дивне    терпіння.
Це  безглуздо..гальмуй!    Ніч    залишим    на    потім,
а    дорога    все    та    ж    (    обнадійливо-синя)

     .........хвилину  тому........

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229240
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 20.12.2010


Володимир Шевчук

Краще… ніж.

Краще  ударити  в  груди  коліном  
Аніж  в  брехні  в  серці  ніжити  щем;  
Краще  обійми  з  холодним  каміном  
Ніж  фамільярність  з  гарячим  дощем.  

Краще  вже  темрява  (повна!)  і  свічка  
Ніж  ясний  день  без  нічого  в  руках;  
Краще  зигзаг,  барикади  і  річка  
Аніж  пряма,  хоч  і  в  сотні  роках.  

Краще  –  о  небо!  –  всі  успіхи  ВПЕРТІ  
Ніж  ці  ОХОЧІ  поразка  і  крах;  
Краще  кохати  святу…  після  смерті  
Аніж  живу,  що  примножує  страх.  

16.12.2010  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229216
дата надходження 16.12.2010
дата закладки 20.12.2010


Марічка9

В ціль

Беззвучний  постріл.  Прямо  в  ціль!
Як  зразу  в  серці  стало  вільно,
І  я,  повір,  не  божевільна,
І  я,  побач,  не  зовсім  тінь.
Хвилина  паузи,  поми́лки..
Ці  протилежності  так  близько,
А  ти  не  падай  дуже  низько,  –  
Є  в  світі  й  інші  обклади́нки.
Курсуй  тим  напрямом  до  краю
Маршрутом  пальця  вказівного.
Я  ж  не  бажаю  тобі  злого,
Але  й  у  виборі    –  не  каюсь.
Беззвучний  постріл.  Ти  зумів.
І  що  тепер?  Вітаю,  певно,
А  тільки  жаль,  бо  все  ж    даремно
Собі  придумав,  що  любив…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226651
дата надходження 05.12.2010
дата закладки 06.12.2010


Володимир Шевчук

Заростає…

Заростає  в  душі,  там  де  рай  цвів,  повільно  осот;    
Фраза  милої  сонце  закрила,  раптово,  мов  хмара…  
Ти  сказала  мені:  «Народись  через  років  п’ятсот,  
Зрозумію  тоді,  любий,  може  з  тобою  ми  пара.»

…А  півтисячі  літ  пролетить,  наче  спалах  зорі;  
Інші  сни-сподівання  пророчать,  мов  дивляться  в  воду,  
Інші  діти  –  не  наші!  –  до  вечора  мріють  в  дворі    
Що  й  вони  через  років  п’ятсот  пострічають  свободу…  

А  півтисячі  літ  пропливе,  наче  бистра  вода;  
Інші  душі  ходитимуть  світом,  де  рай  розпустився,  
Буде  мрії  ступати  стрімка  і  всесильна  хода…  –  
Зрозумію  тоді,  як  я  сильно  в  тобі  помилився.
04.12.2010  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226435
дата надходження 04.12.2010
дата закладки 04.12.2010


Рені

Мелодія повні (літнє)

Тримаю  за  руки  ніч
Лоскочуть  у  серце  коси
У  ночі  –  мільйон  облич
І  спогадів  стоси,  стоси…

Із  невіді  Божих  вікон
Спалахують  метеорити  –
Жаринами  кволих  сонць
Усесвіт  вшановує  літо.

Хтось  сік  витискає  з  плодів
І  трави  збирає  прим’яті
Чим  більше  на  серці  слідів
Тим  довше  углиб  пірнати

хтось  ловить  у  небі  риб
лінивих  і  добрих  лЯщів
лаштують  свій  звичний  триб
коти  і  дівки  гулящі

спалахує  свічки  трем
згасає  в  повіках  втома
надтріснута  пісня  на  «ре»
струною  зривається  в  кому

а  в  ночі  розтерлася  туш…
вологі,  холодні  долоні
з  них  час  ковзко  в’ється,  мов  вуж
і  хто  зна,  хто  в  чиїм  полоні

…  вакуум  темряви  …  й  слів…
у  штиль  посивіли  вітрила
втішала  я  ніч…  ранок  тлів
…я  мовчки  тебе  відпустила…

19.07.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226040
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 04.12.2010


Biryuza

-*-

...збираю  рештки  осені  з  брудного  скла,
отруєння  хмарами  гірше  за  пісню  літа.
Війна  припинилась  і  я  неквапливо  пішла
шукати  себе  чи  без  тебе  з  тобою  жити.
Така  надокучливість  стане  раптово  ножем-
кому  стане  легше  від  віри  у  щось  невловиме?
На  склі  тане  осінь  і  ми  безперервно  йдем,
зігріті  словами,  підібрані,  наче  рими...

...  нудною  банальністю  стали  рядки  зізнань,
навпроти  бажань  гасне  світло  чужої  долі.
Отруєння  казкою...вмри  без  дурних  питань,
а  втім  надто  пізно,  такого  я  не  дозволю.
Не  треба  ховати  під  подушку  цукор  брехні,
мені  не  заснути,  не  ставши  твоєю  навіки.
Я  надто  втомилась,  я  вмерла  у  цій  війні
і  досі  вмираю  та  ти  не  хвилюйся  тільки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225816
дата надходження 01.12.2010
дата закладки 01.12.2010


Марічка9

Балада про вітер (разом із Halyna)

Вже  набридло  давно  штурмувати  порожні  фортеці,
Сім  вітрів  невпопад  розкидають  безжально  волосся.
І  до  біса  любов,  у  якій  я  завжди  в  небезпеці,
Відчайдушний  мій  крик  не  зрівняти  з  твоїм  безголоссям.

Як  безглуздо  було  проти  всього  і  всіх  воювати,
Добровільно  грудьми  натикатись  на  гострі  колючки.
Знаєш  сам,  що  піду:  не  лишилось  ні  сили,  ні  гарту,
Тільки  жменька  думок,  так  близьких,  що  аж  надто  болюче.

Не  тобі  це  вже  честь  ні  мене,  ні  мій  вибір  судити.
Я  навчилась  тебе  не  пускати  так  близько  до  серця.
Справедливо,  не  так?  Це  лише  називається  «квити»,
Коли  ти  –  сім  вітрів,  коли  я  –  неприступна  фортеця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222168
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 01.12.2010


Рені

колискова (на вушко синочкові. про головне)

посміхнися  –
засяє  глибінь
срібні  риби
літатимуть  небом  –
комети...
обережний  з  бажаннями  будь
навіть  тінь
їх  сьогодні  здійсниться
Якщо  так  захочеш...

посміхнися  –
цей  день
не  скінчиться
дарма
тиснуть  рамки  часів
відчуттям
аж  до  крові!
ми  за  звичку  візьмемо
тихцем  крадькома
переводить  годинник,
щоб  „завтра”  не  сталось,

посміхнися  –
тобі
подаровано  тур
поза  реальність
на  радіохвилі
де  страшилки  не  сходять
зі  справжніх  натур
де  ніколи  не  ранять
погані  новини
біля  янголів  –
(краще  їм  знати,  авжеж,)
запитай  у  них
нащо  те  небо  блакитне?

посміхайся  –
нехай  уві  сні
й  підростеш
не  обмовся  нікому
коли  повернешся
за  якою  межею
є  Щастя  без  меж....
навіть
навіть  мені...
щоб  не  було  спокуси
посміхайся  вві  сні
може  й  я
посміхнуся
28.03.09,  06.07.09

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225485
дата надходження 30.11.2010
дата закладки 30.11.2010


Biryuza

…Останній…

...жодних  очікувань  і  ти  пливеш  повз  мій  дім-
паперові  кораблики  сипляться  з  вікон  густо.
Запроторена  в  спокій  колись  й    НІКИМ
і  нікому  не  дякую...(  темно  в  кімнаті  й  пусто)
Я  не  те,  щоб  не  вірила  -  просто  шукаю  зміст,
не  здогадуюсь  навіть  (схоже,що  здичавіла).
Долітають  чутки  про  байдужість  з  міст,
де  хотіла  шукати  тебе...та  несила  __сила__
І  без  примусу  зранку  дивлюсь  в  твій  бік,
набридаю  собі,  корабельні  рядки  завзято.
Хвилям  нудно  -  ти  до  мене  пливеш  вже  рік,
а  я  все  не  навчуся  без  снів  про  НІКОГО  спати.
Паперові  кораблики,  тіні  танцюють...(  от  ),
я  своєю  відвертістю  часто  птахів  лякала.
Знаєш,все  від  щоденно-нудних  турбот
і  до  того  ж  НІКОГО  мені  безперервно  мало.

Не  подумай,що  я  не  отримую  з  неба  листів-
я  складаю  їх  в  скриню,  читатиму  (  ніби  в  тумані)
Хтось  загрався  в  чекання,  бо  жити  й  літати  умів
а  тепер  вже  не  хочеться...(  цей  кораблик  останній)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224691
дата надходження 26.11.2010
дата закладки 26.11.2010


Biryuza

…збиваючись з ритму ( дурепа, клянусь!)

...    на  деревах  розгадують  небо  чорні  птахи-плоди
і  мені  повітря  мало,  бо  таємниці  стрибають  з  кишень.
Здається,  що  холодно  й  мертво  і  хочеться  краплю  води,
від  спраги  зникати  так  страшно,спіткнувшися  в  сірий  день.
Куди  заховатися  зараз,  щоб  вчасно  з  тих  гір  зійти?
Кому  розказати  казку  з  відсутністю  див  й  принцес?
А  сни  не  лікуються  -  небо,  мости...  і  ТИ,
що  голосно  плачеш  і  потай  кричиш:  "ВОСКРЕС"!!!
Твоє  воскресіння  -  спасіння  святих  і  нас,
збиваючись  з  ритму,  штовхаючи  хмари,  ще  вперто  йду.
Звучить  так  загублено  голос,  будує  якийсь  наказ
(  а  байдуже  зараз...  обрала  для  себе  чужу  мету  )

Накрапай,  накрапай...  розвієшся,  зникнеш...і  я-
такого  не  буде  і  все  це  даремно...  чомусь.
З  плодами  крилатими  в  казку  чужинка  твоя
зникає,  благає,  вмирає...  (дурепа,  клянусь!)
Кому  це  потрібно?  На  клавішах  дотики  стін
і  ти  не  спіткнешся,  а  я  за  тобою...чомусь.
Спонтанна  банальність...  (  три,  два  і  один)-
зникає,благає,вмирає...  (  дурепа,клянусь!)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224372
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 26.11.2010


Ксенислава Крапка

У мене для тебе…

Ти  знаєш,  мені  на  душі  так  спокійно  і  весело,
Що  настрій  поганий  сьогодні  від  мене  в  депресії
У  мене  для  тебе  вінок  із  осінньою  позолотою,
У  мене  для  тебе  ночі  без  сну,  а  дні,  як  усе  –  за  роботою…
Ти  знаєш,  я  трохи  сумую  без  тебе,  і  це  насправді  вимотує…

І  поки  зривається  осінь  своїм  падолистиком,
У  мене  для  тебе  із  крапель  готове  намистечко,
У  мене  для  тебе  любисток,  і  сонце  в  конвертику,  
у  мене  до  тебе  думки  і  слова  в  круговертику,
і  серце  танцює  для  тебе  то  самбу,  то  щось  з  рок-н-ролю,  
у  мене  для  тебе  доля  –  ти  знаєш,  для  тебе  я  вірю  в  долю.

Ти  знаєш,  мені  від  тебе  нічого  не  треба  –  анічогісінько,
Ні  слів  твоїх,  ні  зусиль  твоїх,  ні  епітетів,  
То  просто  думки  мої  навколо  очей  твоїх  намотують  вісімки,
І  просто  страшенно  хочеться  тебе  випити,
Страшенно  хочеться  обіймати,  волосся  куйовдити,
Тебе  оточити  собою,  увагою,  теплотою  і  осінню,
Дозволити  цілувати  мене  в  чоло,  і  у  очі,  а  ще  –  підтикати  ковдру,
І  бавитись  пальцями  у  волоссі…

У  мене  для  тебе  ночі  без  сну,  а  дні,  як  усе  –  за  роботою,
У  мене  немає  тебе  –  і  це  насправді  вимотує…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223312
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 21.11.2010


Володимир Шевчук

Доньці, коли народиться.

Від  раба,  що  прозвали  генієм  і  розбитого  в  дрова  ангела
Народилася  крапля  радості,  розчиняючись  у  насназі  
І  під  хмарами  в  невагомості  моє  щастя  очима  вивела
Написавши  там:  «Біля  тата  я  –  мов  троянда  у  срібній  вазі…»  

Усміхайся  же!  –  велич  в  радості  не  помилиться  тут  адресою.    
Хай  же  світяться  очка  синіми  диво-квітами  і  цим  цвітом  
Називаються!..  Називатиму  свою  крихітку  лиш  принцесою  
І  даватиму  іншим  приклад  цей,  як  зріднилися  весна  з  літом…  

20.11.2010  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223427
дата надходження 20.11.2010
дата закладки 21.11.2010


Biryuza

… смійся

...  смійся,  поки  теплі  долоні  дрімають  на  шиї,
смійся,  бо  хтось  підслуховує  наші  розмови.
Вчора  спалила  всі  фото  й  радію,
тільки  десь  поруч  вовтузиться  "ЗНОВУ".
Вранці  слухняно  до  тебе  з  істерик-
хто  ти  без  мене  й  нудних  меланхолій?
(Дивний,  нахабний  й  байдужий  холерик)-
може  дозволю  мовчати...дозволю.
Я  не  для  того,  щоб  снитись  під  ранок
і  виглядати  крізь  шибку  містерій.
Падаю  вище  вже  заданих  планок,
створююсь  мрією  не  на  папері...
Раптом  заснула...з  руками  на  шиї,
ти  не  смієшся  ,  а  я    дратівлива.
Що  ж  все  так  нудно?  Чому  я  радію?
дива  чекаю  й  не  вірую  в...диво.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222630
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 17.11.2010


Рені

Ohne Dich / Без Тебе

рік  за  роком
міняє  
заголовки  газет
на  мокрих  шпальтах
наші  імена
і  ремарки  осені  –
лише  вона
щороку  інша

ранні  каштани  
підглядають  
за  мною  з-під  лоба
а  я  збираю
в  торбинку
не  їх  –
лиш  запахи  спогадів
про  цю  осінь

якби  я  була  
парфумером
я  би  назвала  їх  
Без  Тебе

19.09.08

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222507
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 17.11.2010


Володимир Шевчук

Тій, що кохає.

Тільки  ти  так  кохання  у  серці  умієш  ховати,  
Тільки  так  ти  уся  захищаєшся  від  ворогів…  
Може  це  наші  предки  робили  ще  –  білі  хорвати?  –  
Коли  поруч  нема  що  кохать  –  ми  кохаєм  богів…  

06.11.2010  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220869
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 08.11.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2010


Biryuza

T/N/T

...  пішки  до  нового  життя,  що  розмістилось  на  розі  двох  вулиць,
пішки  до  фінальної  сцени  і  ледь  чутних  оплесків,а  втома  не  долає.
Будинки  роздивляються  мене  своїми  брудними  вікнами  і  мовчать,
а  я  обіцяю  не  звикати  до  жодного  з  них,  не  прирости  до  підлоги.
Надто  рідко  обіцяю  вголос,  а  ще  рідше  виконую  мовчки,
бо  небо  втрачає  свої  персикові  відтінки  ввечері,  картаючи.
Лише  аромати  опівнічних  відвертостей  витанцьовують  на  спині,
принаймні  я  уявляю  ці  танці,що  пахнуть  стиглими  вишнями.
Гілки  безпритульних  дерев  хочуть  зігріти  мене  від  байдужості,
вони  нав"язуються  і  прискіпливо  розглядають  мої  чернетки,
а  що  там?  Що  там,  де  уся  справжність  дикого  непорозуміння?
Вогню  гидко  поглинати  ці  пародії  на  щось  людське  і  він  згасає.
Темряво,  я  навчусь  належати  тобі  хоча  б  кілька  безсонних  годин,
щоб  все  було  почутим  і  контури  фантазій  виднілись  в  просторі.
Брудні  вікна  будинків  нагадують  про  людей,які  закохані  в  ранок-
вони  колись  вмовляли  мене  прирости  до  підлоги  разом,а  я  втікала.
У  нічних  жахіттях  лише  бачила,як  підлога  мене  жадібно  ковтає,
а  я  з  ще  більшою  жадобою  ковтаю  тебе,  моя  темряво!
Та  ранок  мене  зустрічав  привітно  і  змушував  знов  йти  пішки,
а  будинки  так  само  споглядали  мене  і  мовчали  про  те,що  попереду.
А  я  все  обіцяла...Обіцяла  собі,  збираючи  каміння  минулого  в  кишеню,
що  колись  подарую  його  людині,яка  так  само  люто  ненавидить  ранки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220720
дата надходження 07.11.2010
дата закладки 07.11.2010


Biryuza

Повертайся

...  починаю  відлік  бентежних  днів  і  тану,

за  нагальністю  справ  щохвилини  твоє  обличчя.

Вириваю  сторінку,  вдивляюсь  у  синь  екрану,

помічаю,  що  сльози  мені  вже  давно  не  личать.

Я  чекаю  тебе  і  молюсь  за  твоє  спасіння,

календарність  надій-  залишилось  не  так  багато!

І  крокує  печаль,і  ховає  очиська  сині-

все  ще  смію  чекати...тебе  чекати.

Повертайся,  бо  тут  все  без  тебе  сіре,

моє  дихання  гріє  скляні  листівки.

Просто  знай,  що  мені  не  забракне  віри-

я  чекатиму...байдуже  з  ким  і  скільки...

Повертайся!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220351
дата надходження 05.11.2010
дата закладки 05.11.2010


Biryuza

З кількох хвилин для тебе

...я  руйную  тебе  проти  власної  волі
і  руйную  себе  -  одягаю  корону  звички.
Ран  не  бачу  чомусь(це  відсутність  солі)
і  малюю  весь  день  розфарбовані  личка.
Кожна  з  моїх  ляльок  ще  розшукує  зИму,
а  одна  називає  мене  оберемком  снігу-
за  волосся  тягну  я  банальну  риму,
потім  тану  й  закохуюсь  у  відлигу.
Вимикаються  сни,як  вечірнє  світло
і  я  дякую  Богу  за  тебе...справді.
Ти  -  моя  заборона,  тому  я  зникла,
але  знов  повернулась  (вітри  не  раді)
Існування  обох  під  брехню  акацій-
допиваючи  каву,  сміюсь  в  долоні.
Ти  втомився,мабуть,  від  стількох  руйнацій-
обіцяю-піду...(  а  хоча  б  й  сьогодні)
Я  руйную  тебе,як  себе  -  щомиті
і  пробачень  відбитки  на  сірих  стінах.
Ми  з  тобою  на  землю  з  небес  пролиті
і  загинем  вже  скоро...ми  вдвох  загинем...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219358
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 31.10.2010


Марічка9

За вікном повіяло морозом

За  вікном  повіяло  морозом.
В  мене  з  ним,  мабуть,  якийсь  зв'язок…
Це  рахунком,  ніби,  п’ята  доза
Міцночаю  з  липових  гіло́к.
Я  хворію.  Я  давно  хворію.
Це,  мабуть,  для  тебе  новина?
Не  несись  так  швидко  вітровієм,
Ніби  чуєшся,  що  в  тім  твоя  вина.
За  вікном…А  що  мені  до  того?
Я  закрию  їх,  щоб  день  оцей
Не  ятрив  надії  до  нового,
Не  всміхався  рідним  ще  лицем...

За  вікном  повіяло  морозом.
В  мене  точно  з  ним  якийсь  зв'язок.
Кожна  зустріч,  слово  –  ще  мов  доза
Завше  грубо-но́вих  помило́к.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218973
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 31.10.2010


Ксенислава Крапка

у принца блакитні очі…

у  принца  блакитні  очі,  і  є  принцеса  в  запасі,

коли  питають  про  нього,  принцесі  напевне  боляче,

у  неї  право,  корона,  блакитна  кров  і  династія

та,  схоже,  принц  собі  щастя  інакшого  хоче…

у  принца  гарна  карета,  і  кучер  також  нівроку  так

і  принц  вже,  мабуть,  з  півроку  не  може  спати  ночами,

і  мати,  каже,  мегера,  а  батько  -  старий  склеротик,

вона  стискає  любов’ю,  він  владою  чавить…

у  принца  шкідлива  звичка  -  він  бути  штучним  не  може  

у  нього  свита  велика,  брудна  від  п’янства  і  блуду,

і  принц  би  вирвався  з  дому,  і  з  нього  вийшов  би  Будда,

та  цього  точно  не  буде,  про  це  подбає  сторожа.

у  принца  блакитні  очі,  і  він  не  носить  корону,

йому,  напевне,  найважче  вдягнути  маску  й  обручку

і  з  нього  вийшов  би  Будда,  та  двір  від  втечі  боронить

у  принца  велика  свита,  і  це  страшенно  незручно…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219212
дата надходження 31.10.2010
дата закладки 31.10.2010


Ксенислава Крапка

Любовні справи :)

.                                                          -  А  давай  поговоримо  про  любов?
                                                           -  Давай.  Я  люблю  шоколадне  печиво,
                                                             а  ще  -  яблука...


Я  люблю  біле  напівсолодке.  
Червоне  теж,  але  більше  біле.  
Сильні  картини  і  сильні  фотки,  
сила  краси  –  надзвичайна  сила.  
Я  люблю  каву  –  якщо  з  вершками,  
люблю  червоне,  люблю  зелене,  
дуже  люблю,  як  сміється  мама,  
мамині  руки  люблю  і  вареники…  :)
Я  люблю  шпильки,  люблю  балетки,  
люблю  театри  й  бібліотеки,  
люблю  цукерки  і  тарталетки,  
і  шоколадне,  і  мармеладне,  
люблю  фруктове,  люблю  принадне,  
душезігрійне  та  калорійне,  
та  ще  корисне  деколи.
Я  люблю  сонце  –  і  в  дощ  і  в  вітер.  
І  як  проміння  в  снігу  іскриться.  
Я  люблю  ночі,  і  їхнє  світло  –  
люблю,  коли  не  спиться.  
Люблю,  коли  виступають  діти,  
діти  сміються,  і  ти  смієшся,  
люблю  сміятись,  люблю  радіти.  
Люблю,  як  все  вдається…  
А  ще  люблю  квіти.  І  квітень.
Я  люблю  сумки  і  парасольки,  
гарні  спіднички  і  рукавички,  
люблю  ділити  слова  на  дольки,  
і  смакувати  шкідливі  звички.  
Я  люблю  мисники  і  намиста,  
люблю  цілющі  слова  і  трави,  
я  люблю  місто,  так  люблю  місто,  
люблю  думками  бавитись  –  
я  взагалі  повсякчас  замислена,  
люблю  у  всьому  шукати  смислу,  
люблю,  коли  я  рвучка  і  брава  –  
словом,  такі-от  любовні  справи.  ;)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219017
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 30.10.2010


Олександра Майданюк

Ліки від зневіри

Крізь  долоні  летять  хвилини  —
їх  політ  ти  ніяк  не  спиниш.
Безнадії  в’язку  перину
просто  так  аж  ніяк  не  скинеш.
Може,  в  тебе  не  та  робота...
Може,  й  досі  ти  незаміжня...
Це  не  привід  шукати  дроту  —
є  інстанції  дещо  вищі,
які  знають  коли  й  для  кого...
Вірю  в  їхню  безмежну  мудрість.
Варто  жити  хоча  б  для  Бога!
Світло  —наша  реальна  сутність.
Може,  твоє  минуле  —  темінь,
і  не  знаєш,  як  все  змінити...
Знаєш,  в  кожному  з  нас  є  демон,
але  ангел  навчить  любити!
Роззирнися,  бо  світ  —  то  диво!
Буде  райдуга  лиш  по  зливі...
Відігнавши  скорботу  сиву,
зможеш  бути  щодня  щаслива!



P.S.  Присвячується  одній  зневіреній  особі.  Борися!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217975
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 29.10.2010


Володимир Шевчук

Герої ще живі.

Герої  ще  живі.  Не  вимерли  герої,  
Романтики  ідеї,  філософи  добра…  
Їм  слави  не  давай.  Їх  не  пускай  до  зброї!  
Їм  сонце  путівник,  а  не  настінний  бра.  

Настав  поета  час.  І  не  у  славі  справа  
І  зовсім  без  різниці  –  горить  вогонь  чи  ні…  
Бо  не  горить  вогонь  –  а  втім,  вже  є  заграва  
І  велич  неозора  дозріла  в  глибині…  

Герої  ще  живі.  Я  їх  повсюди  бачу.  
Брати  мені  і  сестри,  ці  генії  зорі  
І  хай  же  конформісти  не  думають  про  здачу,  
Бо  не  спинити  світла  у  вранішній  порі…  

29.10.2010  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219014
дата надходження 29.10.2010
дата закладки 29.10.2010


Журавка

Щось неминуче

В  житті  моєму  є  щось  неминуче.  
Романтики  назвали  б,  мабуть,  Раєм:  
Ти  зайдеш  в  двері  і  промовиш:  «Скучив!»,
Бо  вже  тебе  без  мене  не  буває.
Промчиться  день,  немов  на  білих  конях  
І  подарує  вічність  світу  вечір.
Я  більш  за  все  люблю,  коли  спросоння
Ти  ковдрою  вкриваєш  мені  плечі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216102
дата надходження 14.10.2010
дата закладки 14.10.2010


Biryuza

Він вірив в неї

...якби  він  вірив  у  щось  крім  неї,
світ  став  би  надто  нудним.
Вона  любила  дощі  й  орхідеї,
а  ще  помовчати  з  ним.
Якби  він  більше  у  неї  не  вірив
і  не  губив  би  з  кишень  зірки,
усе  б  здавалось  безмежно  сірим
і  в  спину  долі    плювки.
Якби  простив  її  зраду  пастор
чи  Бог  зустрівся  десь  на  межі,
вона  б  взяла  свій  старий  фломастер
і  знов  писала    йому  вірші.  
Німий  гонитель  зітхань  ранкових,
діряве  щастя  нічних  ідей-
де  розуміння  скупої  мови?
(розбився  глечик  і  спробуй,склей!)
І  часто  вірилось  в  щось  далеке,
а  сни  збувались  за  кілька  днів.
Він  рятувався  від  слів  і  спеки,
вона  ховалася  теж  від  слів.
У  неї  він  ще  затято  вірив,
прохав  натхнення  і  мить  тепла.
Холодний  запах  чужої  шкіри
в  його  обійми  щодня  несла.
Та  їй  набридли  вже  орхідеї  
і  дратував  тихий  спів  краплин.
А  він  все  вірив...він  вірив  в  неї,
коли  лишався  у  снах  один...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215927
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 13.10.2010


MC_Yorick

Я інакше любити не вмію

Чи  то  погляд  мене  так  твій  манить
Чи  волосся  на  мене  так  діє
Навпростець  в  насолоди  тумани
Я  інакше  любити  не  вмію

Впущу  пальці  в  твоє  я  волосся
Доторкнуся  губами  до  шиї
Це  не  сон  це  тобі  не  здалося
Я  інакше  любити  не  вмію

Потону  в  твоїм  морі  фантазій
Прочитаю  усі  твої  мрії
Вільний  я….  божевільний  наразі
Я  інакше  любити  не  вмію

У  віршах  написанні  я  лузер
Та  пишу  доки  поруч  ти  є
Усе  просто  –  ти    Супер  МУЗА
Я  ж  інакше  любити  не  вмію

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215382
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 11.10.2010


olya lakhotsky

Подай води

Подай  води  останньому  пилату
Обмити  руки,  а  собі  подай
Коротку  стежку  –  ніби  післяплату,
За  свій  квиток  туди,  де  неба  край.

Щоб  не  лічити  згустки  крові  –  втрати,
А  так,  відразу  –  мати  тільки  мить
На  те,  щоб  озирнутись  й  обійняти
Усіх  й  усе,  що  ще  в  мені  болить.

І  довго-довго  тінню  голубою
Летітиму  на  жар  твоїх  вогнів,
Щоб  збутися  розмовою  з  тобою
Без  слів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214647
дата надходження 06.10.2010
дата закладки 10.10.2010


Келя Ликеренко

КОХАННЯ

Зневірою  загоєне  кохання:
Не  перша,  
не  середня,  не  остання.
Кудись  поділось,  звідкись  узялося.
Я  думала  кохаєш...    
Ні.  
Здалося.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215274
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 10.10.2010


MC_Yorick

Я відчуваю!

Я  не  знаю  чому  так  буває
Поміж  стінами,  поміж  дротами
Поміж  селами,  поміж  містами
Я  на  відстані  все  відчуваю

Відчуваю  із  дотиком  ночі
Біля  вуст  своїх  подих  гарячий
Ти  далеко  та  поруч  неначе
Доторкнутись  до  тебе  так  хочу

Відчуваю  із  подихом  вітру
Коли  сумно  тобі,  коли  важко
Я  до  тебе  полину  пташкою
І  крилом  тобі  сльози  всі  витру

Відчуваю  із  сонця  промінням
Твою  ніжну  ранкову  усмішку
І  до  твого  полину  я  ліжка
Буду  поруч  твоєю  я  тінню

Я  не  знаю  чому  так  буває
Ти  далеко...  та  я  відчуваю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215153
дата надходження 09.10.2010
дата закладки 09.10.2010


fialka@

Квітку губить колючий вітер

Знову  ранок,  день,  вечір,  ніч.
Тиха  осінь,  дощем  умита.
Почуття  у  палаючу  піч,
Хай  згорять…  А  можливо,зігріти?
Щось  холодне  засіло  в  душі,
Де  тепер  теплота  твого  літа?
Кліпнуть  очі  –  солоний  щем…
Квітку  губить  колючий  вітер.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210175
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 08.10.2010


Рені

ГОВОРИ (невимовлена осінь)

Говори…
А  я  усміхатимусь
Крізь  прив’ялі  пожовклі  хвилини
Поміж  барвами  листя  картатими
Станем  щиро,  дитинно  малими

Посміхайся
Допоки  творитиме
Злива  музику  слів  запізнілих
Вслід  за  сонця  крилатими  ритмами
Непомітно  злетіти  зуміли  ми

Прийде  Доля
Промокла  і  вижовкла
Сиві  пасма  під  пензлями  осені
У  дзеркалах  
Притихли  і  вижухли
Всі  листи  та  історії  стосами

Сірі  тіні  подались  до  місяця
Щоб  постаріти  ніччю  на  п’ятницю
В  мокрій  каві  пророцтва  аж  бісяться
Бо  зуміли  ми  з  них  посміятися

Говори…  я  так  хочу  помовчати
Та  по  вінця  наповнитись  лунами
Скельця  слів  закарбую  потовчені
Загадковими  вересня  рунами.

не  мовчи…  наша  осінь  не  вгадана...
чорно-білі  штрихи  на  мольберті  ми
затухає  гітара  розладнана
осінь  листя  жбурляє  конвертами....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213540
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 02.10.2010


olya lakhotsky

На причалі дня

Постій,  побудь  ще  на  причалі  дня,
Під  теплим  світлом  всього,  що  збулося.
Ще  дотик  сонця  на  твоїм  волоссі,
А  на  моїх  вустах  –  твоє  ім'я.

Ще  де́  той  вечір,  де́  воно  –  прощання...
Долає  хвиля  берег,  як  межу.
Спитай  мене,  чого  ніби  останню
Цю  кожну  зустріч  нашу  бережу.

Минає  все,  бо  все  на  світі  –  пли́нне,
Але  спасибі,  радосте  моя,
Що  я  була  колись  –  хоч  на  хвилину,
Хоч  на  короткий  сплеск  ріки  життя  –
                                                 твоя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213957
дата надходження 02.10.2010
дата закладки 02.10.2010


Ксенислава Крапка

Я ношу…

я  ношу  у  пам’яті  вчора,  а  у  сумочці  зайвий  мотлох,  
зайвий  мотлох  носити  модно,  зайве  в  сумочці  –  будеш  сильна.  
всі  дівчата  люблять  червоне.  «у  червоному»  –значить,  «стильна».  
«у  червоному»  –  значить  «вільна.  і  плює  на  чутки  і  послух.»  

я  ношу  у  роздумах  завтра,  і  взуття  натерло  до  крові,  
раз  не  плачу  –  значить  терпляча.  раз  терпляча  –значить,  помучусь.  
ні,  мені  не  потрібен  лікар,  поки  спогади  ще  здорові,  
поки  роздуми  ще  рухливі,  поки  серце  іще  на  ключик.  

я  ношу  себе,  наче  паву;  а  в  собі  –  багато  складного,  
раз  непросто  –  значить  цікаво.  раз  цікаво  –значить,  не  нудно.  
всі  дівчата  люблять  яскраве,  всі  дівчата  хочуть  одного  –  
щоб  коханий,  та  ще  єдиний.  та  щоб  суджений,  а  не  судний.    

я  ношу  тебе  у  легені,  біля  серця  в  зручній  кишені,  
поруч  з  мамою  і  повітрям,  мало  місця  –  то  домалюю,  
у  коштовній  маленькій  скриньці,  бронебійній  і  незнищенній,  
я  ношу  тебе  –  значить,  вірю.  я  ношу  тебе,  бо  люблю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206677
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 29.09.2010


Володимир Шевчук

Для того, щоб…

Для  того,  щоб  милу  знайти,  вчив  про  космос  і  лоції;  
Розлука  пройшла.  Зустріч  каже:  «Та  ти  не  мастак!..»  
Можливо,  вертаються  ще  час  від  часу  емоції,  
Одначе:  не  з  тими,  не  всі,  не  для  цього,  не  так.  

Піду.  Із  туманами,  снами,  думками  і  зливою…  
Напевне,  я  впав,  та  на  щастя  упав  на  батут;  
Я  хочу  щоб  ти  була  вічно  і  всюди  щасливою,  
Однак:  не  зі  мною,  не  зараз,  не  дико,  не  тут.  

27.09.2010  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213121
дата надходження 27.09.2010
дата закладки 27.09.2010


MC_Yorick

Це на тебе не схоже

Це  на  тебе  не  схоже
Погляд  очі  не  в  очі
Пояснити  не  хочеш
Мов  чужі  перехожі

Це  не  тебе  не  схоже
Ти  уже  не  смієшся
І  так  просто  здаєшся
Ти  втомилася  може?

Це  на  тебе  не  схоже
Ти  не  граєш  з  вогнем
Ти  боїшся  мене?
І  скінчилось  кіно  вже???

Це  на  тебе  не  схоже

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212738
дата надходження 25.09.2010
дата закладки 25.09.2010


Ксенислава Крапка

Боже, не дай спинитись…

Відчай  –  це  щось  таке,  що  буває  від  чаю.
Поки  ти  п’єш,  він  тебе  старанно  вивчає
(дивне  і  незвичайне  таке  дівча)
Ти  йому  відповідаєш  поглядом  вбивчим…
Відчай  –  це  щось  таке,  що  так  просто  не  вивчиш,
відчай  –  це  з  тих  речей,  що  потрібен  час.

Розпач  –  це  як  моРОЗ  такий  що  хоч  ПлАЧ,
Тільки  його  бракувало  до  всіх  невдач,
Схоже  таки  прийдеться  забити  м’яч,
Поки  не  зовсім  сльозно.
Ти  таки  вириваєшся  перед  всіх,
Дихай,  не  смійся,  дихай,  не  бійся,  дихай  –  
Розпач  лікують  добрим  вином  і  сміхом,
Я,  до  речі,  серйозно.

Узагалі,  це  все  –  питання  відхилень,
Від  віри,  від  міри,  від  вчення  самого  Дарвіна,  
Від  бажання  розплати,  від  перевтілень,
Боже,  ну  струсони  ж  мене,  ну  удар  мене  –  
Випий  із  мене  відчай,  вибий  цю  ницість,
Вбий  цю  цинічність,  наче  давно  за  тридцять,
Збав  цьому  серцю  оберти,  звуж  зіниці,
Боже,  не  дай  спинитись,  не  дай  спинитись…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212654
дата надходження 24.09.2010
дата закладки 24.09.2010


Адель Станіславська

Не треба слів

Не  треба    слів,  
не  хочу  порятунку
від  болю  ран  
тривожної  душі...
Малює  спогад  
нечіткі  малюнки
схололих  мрій,  
уплетених  в  вірші.

Не  треба  слів,  
вони  такі  гарячі,
що  кожен  їхній  дотик
аж  пече,
хай  буде  тиша,  
з  нею  ми  поплачем,
схилившись  
одна  одній  на  плече.

Не  треба  слів,  
хіба  вони  рятують?
В  цю  мить  вони  
безжалісні  кати.
Час  не  повернеш,  
уперед  крокують
німі  хвилини,  
спалюють  мости...

Забудусь  сном,  
пірну  в  його  обійми,
бо  ген  у  вікнах  
ранок  забілів,
сон  -  добрий  знахар,  
з  серця  скалку  вийме,
загоїть  рани...
Тсс...не  треба  слів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212072
дата надходження 21.09.2010
дата закладки 24.09.2010


Оксана Рибась

ЩАСТЯ

І  знову  повертаємось  до  старту,
Неначе  фінішу  і  не  бувало  зроду.
Спокійна  млявість  кинута  на  карту,
І  щастя  править  за  винагороду.

За  швидкістю  летять  вітрів  сувої,
Кермо  тримаєш  –  те,  що  поміж  скронь.
Кохання  болі  стищує  і  гоїть
У  одкровенні  стиснутих  долонь.

Безумний  рух,  
             безмірний,  
                           понад  силу,
Не  можу!  
               Кажуть:  можеш!  
                           Більше!  Борше!
Не  мовлячи  про  те,  що  рвуться  жили,
Та  ще  й  у  грудях  стискується  поршень.  

Повзе  розмітка  і  тремтить  повітря
Струмують  сльози  з  кратерів  зіниць.
О  щастя!  Ти  клубочок  теплих  літер…
Тобою  марим,  падаючи  ниць.

І  з  неба  сходить  світло  загадкове,
Коли  лежиш  і  п’єш  солодкий  вітер.
І  формула  єдиної  любові:
Це  Щастя  –  що  ти  є  у  цьому  світі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190385
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 15.09.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2010


Biryuza

МАЛИНОВЕ (далекому світлу)

...ранки  тепер  холодні  і  пахнуть  малиною,  
схоже  на  те,що  вже  завтра  себе  я  втрачу.  
Світло  далеке,для  тебе  зостанусь  єдиною,  
тільки  люби,хоч  і  важко  любити  невдачу.  
Світло  далеке,  я  сльози  тобі  коралами,  
іншим  себе  починаю  з  нудьги  дарувати.  
Душу  осиплю  вночі  найстрашнішими  карами,  
знову  кочую-із  неба  до  темряв  кімнати.  
Світло  далеке,ти  досі  далеке  й  невидиме,  
скільки  прощань  ще  побачать  малинові  ночі?  
Знаю,  що  вітром  на  шкірі  ми  довго  не  всидимо  
і  не  зупинимось,і  не  підем...я  б  охоче!  
Світло  далеке,  ти  звикнеш  мене    стирати
з  власних  бажань  ,стиснувши  в  пальцях  крейду.    
Світлом  залишуся-світлом  страшної  втрати,      
краплею  дьогтю  у  мріях  твоїх  із  меду...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210158
дата надходження 09.09.2010
дата закладки 09.09.2010


Flexis

Сольный концерт

Если  ты  не  придешь,  то  останешься  жить  между  строчек
Непросмотренным  сном,  неслучившимся  счастьем,  анонсом...
Окружающий  мир  так  усердно  об  этом  пророчит,
Что  теперь  безразлично  мне  даже  осеннее  солнце.

А  ночами  все  звезды  воруют  возможность  мечтать  и,
Так  невинно  моргая,  когтями  вонзаются  в  небо.
И  теперь  одиночество-  мой  неизменный  читатель-
Оставляет  в  постскриптумах  подписи,  где  бы  я  ни  был.

По-осеннему  грустно.  Курсирую  вальсом  чаинок,  
Заплетая  в  воронку  изысканный  вкус  бергамота…  
Если  всё-таки  сольный  концерт  мой  окажется  длинен,
То,  пожалуйста,  мир,  пусть  он  будет  звучать  для  кого-то.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209473
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 09.09.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2010


В.А.М.

Якби ж то…

Никогда  не  приходили  ко  мне  слова  на  украинском  языке.  Но  вот  понравилась  мне  львовская  девушка,  чей  язык  родной  -  украинский  и  я  стал  писать  ей  на  украинском  (наверное  потому,  что  хотелось  сделать  ей  приятное).
А    иллюстрирует  это  стихотворение  фотография  другой  девушки,  Насти  из  Киева.  
И  в  Киеве  встречается  красота  :)  :)


[i]Якби  ж  то  день  постукав  у  вікно
Її  рукою,  легко,  майже  млосно...
Замружився  б,  як  сонцю,  що  зійшло,
Й  на  ганок  вибіг  би  до  Неї  босим...
І  зупинивсь...  не  знамо  що  робити...
Чи  губи  цілувать,  чи  руки  й  очі?..
Як  встиг  я  їх  так  палко  полюбити,
Що  нічиїх  вже  бачити  не  хочу?![/i]



Фотография  опубликована  с  разрешения
её:  http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11663

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204149
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 07.09.2010


OlenaSemenchuk

нема tb

А  коли  дорослий  -  не  плачеш,
бо  не  так  вже  й  болить,  не  так.
Злива  спеку  ковтає  натще,
злива  зранку  -  це  добрий  знак.
Кіт  вмостився  посеред  ліжка,
лівим  оком  за  мною  стежить,
надто  лагідний  і  принишклий.
А  у  мене  нізвідки  -  нежить,
А  у  мене  життя    -  чорно-біле,
А  у  мене  -  нема  tе.  bе.
Кіт  не  плаче,  бо  він  не  вміє.
Я  не  плачу,  бо  дощ  іде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205464
дата надходження 12.08.2010
дата закладки 06.09.2010


Володимир Шевчук

Відбуяли сади ненавмисне…

Відбуяли  сади  ненавмисне,
Назбиравши  життів  сто  валіз;  
Хмара  усмішок  вкотре  нависне,    
Затуляючи  промені  сліз…  

У  зажурі  –  світанки  холодні,  
Не  врятують  ці  сни  від  задух;  
Залишаючи  плоть  у  безодні  
В  небо  лине  замріяний  дух…

Заплету  неціловані  хмари  
Майже  в  кожне  із  їхніх  життів  
І  при  чому  тут  віра  у  чари,  
Як  я  сам  цього  –  сам  захотів.  

06.09.2010  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209664
дата надходження 06.09.2010
дата закладки 06.09.2010


olya lakhotsky

Спасибі, сонце

За  теплий  хміль  березового  літа
Спасибі,  сонце.  Музику  твою
Останній  раз  для  нас  зіграє  вітер
Торкнувшись  струн  нечутного  вогню.

У  півтонах  осінніх  акварелей
Стирає  пам'ять  втрачене  тепло.
Ще  вчора  ти  тримав  сопілку  Леля,
А  вже  тебе  немов  би  й  не  було.

Нам  в  осінь  поринати  –  як  в  зажуру,
Хай  вітер  не  визбирує  слова  –
Ми  йдем  в  алею  срібну  і  пурпурну,
Ми  йдем  в  останній  відтинок  тепла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209122
дата надходження 03.09.2010
дата закладки 06.09.2010


Samar Obrin

НІХТО

А  зрештою  –  друже…вони  тобі  НІХТО
Ближче  то  тебе  –  той  птах
Що  кружить
Та  дивиться  
у  вікно,
Дерево
Що
До
зволяє  
відверті  обійми
без  слів  –  
ближче  до  тебе  –  
послухай  друже  –  
ти  більше  належний  –  
Їм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178524
дата надходження 19.03.2010
дата закладки 25.03.2010


Олексій Тичко

Печальний маестро

Останні  гастролі  старого  театру,
Костюми,  валізи    і  грюкіт  коліс.
Аншлаги  у  касах,  поклони  таланту,
У  залі  навстоячки  крики:  На  «біс!».
І  знову  він  грає  сонату  душевну,
Звучать  його  ноти,  не  знаючи  меж.
Під  ноги    троянди,закидали  сцену.
Любов  і  повага,  фанатів  кортеж.

Звучить  тихо  скрипка,  маестро  в  печалі,
В  театрі  обридла  мелодія  струн.
Смичок  в  каніфолі  і  лак  Страдиварі,
Уже  не  чарує…Від  цього  і  сум.
Міняються  швидко  і  стилі,  і  моди.
Пакує  валізи  і  скрипку  в  футляр.
Мінливий  глядач,  а  смаки  -  як  погода.
На  іншого  світить  сценічний  ліхтар.

 http://www.youtube.com/watch?v=9SZJe_IPdLQ      -  продивитися.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171166
дата надходження 11.02.2010
дата закладки 12.03.2010


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2010


Miracle

А мені все одно

…  А  мені  все  одно.
Віриш?
Я  тебе  не  люблю.
Мабуть.
Зараз  ти  не  про  мене
Мрієш.
Ти  мене  не  згадаєш
Навіть.
А  мені  все  одно.
Любиш?
Ти  –  її,  а  вона  –  тебе.
Дуже.
Може,  ти  з  нею  завжди
Будеш?
Та  мою  не  стривожиш
Душу.
Та  мені  ж  все  одно…
Майже.
Я  й  без  тебе  щаслива.
Наче.
Я  не  буду  самотня!
Може…
Ти  належиш  лиш  їй.
Тим  паче…
Так,
                 мені
                                     все  одно!
                                                                         Віриш?!!
Поховала  розбиту
Мрію.
Не  жалію.  Я  радісна.
Віриш?
…Я  й  сама  собі  зараз
Не  вірю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=89744
дата надходження 21.08.2008
дата закладки 09.03.2010


laskawa

Ти не спиш ?

- Ти  не  спиш  ?
- Ні.
- Чому?
- Я  не  можу  без  тебе  заснути,
Залишив  ти  на  згадку  мені
Погляд  свій,  що  не  можу  забути.

Залишив  на  прощання  мені
Дотик  ніжний  свого  поцілунку,
Що  і  зараз  горить  на  вустах
І  від  цього  нема  порятунку.

Залишився  також  на  щоці
Запах  твій,  що  дарує  неспокій,
Після  цих  подарунків  твоїх
Як  заснути  мені  одинокій?


14.05.2006

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175641
дата надходження 05.03.2010
дата закладки 08.03.2010


Bodo

Василю Стусу

О,  як  не  солодко  дались.
О,  як  не  солодко...
Слова,  що  кровію  взялись.
Слова,  що  золотом
Святую  суть  не  оцінить
Коштовним  золотом!
О,  як  не  солодко  дались.
О,  як  не  солодко...
Як  мордувався  правди  зміст
Психічним  голодом!
І  голос  з  вуст  не  відлітав,
Катами  приспаний.
Ти  переміг,
Бо  зараз  час  твоєї  істини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158890
дата надходження 02.12.2009
дата закладки 08.03.2010


Ніна Яворська

Моїй душі

Шалена,  ти  хочеш  щастя?  
Малюй  його  склом  на  стінах,  
приймай  сліз  гірке  причастя,  
блукай  у  чужих  провинах...  
То,  кажеш,  забаглось  сонця?  
Промінчиків  крізь  фіранку?  
Отрута  в  твоїй  долоньці  
уб"є  тебе  ще  до  ранку.  
Гадаєш,  кохання  варте  
розбитих  ущент  тарілок?  
Той  воїн  з  нічної  варти  
поводився  так  невміло...  
Ти  надто  багато  хочеш!  
Якась  ти  капризна  дуже.  
Я  дам  тобі  купу  грошей  -  
покинь  моє  тіло,  душе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166236
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 07.03.2010


Ніна Яворська

А знаєш-2

А  знаєш,  та  ж  суть  не  в  тому,  
кому  хто  набриднув  швидше.  
То  просто  безглузда  втома,  
як  чорний  вітрисько,  свище.  
Я  просто  забула  вдома  
безмежного  щастя  маску.  
А  чорна  підступна  втома  
за  нас  дописала  казку.  
Ти  просто  прийшов  невчасно,  
як  "Боїнг",  що  збився  з  курсу.  
Тому  не  шукай  в  пластмасі  
ледь  чутне  тремтіння  пульсу.  
А  знаєш,  твоя  заслуга  
не  в  тому,  що  ти  безгрішний.  
В  житті,  як  на  злітній  смузі,  
не  місце  снігам  торішнім...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170448
дата надходження 07.02.2010
дата закладки 07.03.2010