: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2012
а ти знаєш як протікає туга і біль
за тією людиною з якою ніколи не будеш поряд?
як вона звертається в клубок
у чеканні допоки хто-небудь
нарешті розв'яже ґудзи
коли не цілуєш її у пальці при першій же необхідності
коли не торкаєшся її втомленої шкіри
коли не зігріваєш її коли холодно
коли не вбираєш запаху її парфумів
спочатку потрібно нагріти ковдру
щоб вона зігрівала тебе до світання
спочатку потрібно розтопити лід
щоб мати змогу втамувати спрагу
це просто невірші
це просто прозорість
просто розумій усе як є
і вдихай мене порівно
бо кисень солодкий дурманить твій розум
я увесь відкритий розрізаний
ось витягай усе що залишилось
легені печінка вірші
а там ось і серце
яке сполохано вибилось із сил за тобою
усім так бракує часу
усім так бракує любові
одягайся якомога тепліше у мої думки і слова
вони світяться жаром у нічному небі
і зима прийшла у наші простирадла
і птахи кружлять повисли низько над хмарами
ранами біль
ранами сіль пече в'їдливо
прощай кінець зв'язку
попереду у нас ще ціла вічність
і ми обов'язково зустрінемось через тисячі літ
а ти просто будь собою
просто будь поряд думками хоча б
закриваю очі і бачу твої
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383030
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 10.12.2012
«Повертайся. Я тебе чекаю,
Як чекають літа солов’ї.
Кожен ранок ген за небокраєм
Виглядаю сад очей твоїх.
Інших я не помічаю, диво,
Бо ж без тебе мучуся, поглянь!
Хоч довкола кажуть, що красива
І нема броні від залицянь…
Нащо та розлука нам здалася,
Як від сліз не висохне щока.
Я тебе чекаю, повертайся.
Повернись і більше не зникай…
Моє серце – ось твоя оселя! –
Повертайся, милий. Прилітай.»
…Отакий-от зовсім невеселий
На могилі напис вицвітав.
02.12.2012 р.
Надихнула Оля Іващенко,
"На могильній плиті..."
На могильній плиті написано:
"Повертайся, я все прощу.
Я без тебе, як листя висохну,
І чорнітиму від дощу.
Я сама по землі блукатиму,
І від виснаження впаду.
Я до смерті тебе шукатиму!
Я шукатиму - і знайду..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381956
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 10.12.2012
ти ковзаєш по мені поглядом
що западає мені за комір недбало
і світиться втомлений місяць
дивиться рентгеном крізь наші поверхні
задумливо мовчить вбирає тривогу
час ущільнується
повітря розсипається
тіла зближаються
дихай так щоб не дихалось
слідкуй за потоком спокою
бо іскряться погляди крики
розколи ці гори навпіл
подрібни хліб черствий
і дай втопитись мені
у винному світлі
бо осінь приходить під пальці струмом
губами по шиї
розкушуєш вишні налиті стиглістю
мов ріки що набухають восени
обмиваючи береги своїми руками
і втомлено лягаєш на піднебіння землі
слухаєш дзюрчання слів піднебесся
я бачив як помирає дощ
я бачив як помирає літо
дівчинко воскресай у моїх рядках
ми уже зостались у післявчора
ми уже розминулись назавжди
а я сумую за нами
відстань живе у трамваях
що ходять поряд регулярно
по коліях
по венах тремтять вогнями
і у тіло осипаються попелом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360777
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 15.09.2012
Есть разница – куда и кто пошел?
Кто что сказал, и рифма вот, готова.
Поэзия ведь - праздник, как любовь.
Не сплетни ни на кухне, ни в столовой!
Не звонкий это и ассортимент
метафор, слов – для выгоды, в угоду.
А что, не знаю. Я лишь инструмент,
в ком сны и слезы моего народа.
06.09.2012
Текст оригіналу:
Яка різниця - хто куди пішов?
Хто що сказав, і рима вже готова.
Поезія - це свято, як любов.
О, то не є розмовка побутова!
І то не є дзвінкий асортимент
метафор, слів, - на користь чи в догоду.
А що, не знаю. Я лиш інструмент,
в якому плачуть сни мого народу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362380
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Набридло місто. Просто хочеться села,
Тонкої музики припалених степів
І трохи шуму річки, пісні солов’я,
І чисто-пінних струменів рясних дощів.
Напитись сонцем крізь безкрає небо
І заблукати десь під вечір у імлі,
Ну що для щастя ще людині треба:
Свобода. Простір. Дотик рідної землі.
А в місті що? Гуде совдепівський трамвай,
І сірі площі, де багато люду,
Тут одинокі парки і збіднілий гай,
Рясніють новотворами міськбуду.
Квадрати банків, довгих шопів, АТБ,
Тісних маршруток і річного бруду,
І як тут підхопити й вирвати себе
Із цього з асфальтованого кругу?
Бо ген кличе старенька електричка,
Залізну руку приховавши в комиші,
Така в людей буває часом звичка:
Втекти кудись у світ за покликом душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364093
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Як так сталось, що ти на узбіччі,
Тільки мить – і усе шкереберть…
Не дивися безодні у вічі,
Там лише – божевілля і смерть.
Час знімати старі черевики,
Бо день для змін, напевно, настав,
Тільки чути із безодні крики
Тих, хто здався, зневірився, впав.
Тих, хто зрадив своїм ідеалам,
Хто боявся йти до мети,
Їх, напевно, не так вже і мало
І невже там будеш і ти?
Адже завжди існує вихід,
Це ж не світ примарного раю,
Бережи лиш серце, крихітко,
Ти сильна. Ти зможеш. Я знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362202
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Ленточкой алой тоска
Завита округ груди.
Моя - не твоя, - мелка,
Таких вон хоть пруд пруди.
А знаешь ива мертва,
Иссохла в летнюю рань...
Она согнулась сперва...
После... - Сдавило гортань.
Кормит и поит тоска,
Утром целует виски.
Столь теорема проста -
Не заплывать за буйки,
Не изменяя себя,
Жить как жила вопреки...
Пальцами боль теребя,
Смеяться шепча : "Уходи!".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355902
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Мурликав теплий синьоокий вечір,
Шовковий мак в степах палав,
Додому линули ключі лелечі
Межи потомлених заграв.
І лився синій воркітливий спокій,
Торкався краплями невмитої землі,
А ми йшли разом по землі широкій,
Немов не з нами все це і немов не ми.
Так пахло м’ятним медом надвечір’я,
Трояндовим настояним вином,
Й здавалось янгол, просушивши пір’я,
Вкриває й нас своїм пухким крилом.
Під ніжне сяйво зоряних багать
Бриніли срібні нитки павутинки,
А нам лишилось трохи почекать -
До щастя – лише мить і півзупинки….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355901
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 07.08.2012
Вставати зранку о п’ятій,
Механічно випити кави
І почути як хтось вже вп’яте
Питає: «Ну як твої справи?»
Блукати задимленим містом,
Відповідати «нормально»
І знову за ноут сісти,
«втекти у світ» (віртуально)...
Стати простим перехожим,
Отією «з довгим волоссям»,
Чи тою «на когось схожу»,
А може, то просто здалося?
Повірити в утопії снів,
Брехати, що умієш жити,
Робити ксерокопії днів,
А чи все ж таки щось змінити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352196
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 07.08.2012
Я утомився. Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрить оселю! Викинуть разом із сміттям і тих, що смітять. Нехай увійдуть у хату чистота й спокій. (М.Коцюбинський «Intermezzo»)
Якесь примарне відчуття щастя
Мене ліниво штовхає у спину,
Усе проходять люди крізь серце
Без жодних пауз, зупинок, упину…
Агов, люди! Спиніться! Зробіть зупинку!
Бо усе ж іде не за планом, усе ж не так!
Маю звичайну потребу відпочинку,
А годинник вперто скандує тік-так…тік-так...
Я хоча б на мить відречуся від світу,
Ковтну тої свободи бодай на хвилину –
Так боюсь, аби серед галасу й гніту
Ненароком не втратити в собі людину.
Ви не маєте на мене жодного права
З безкінечними «мусиш», «треба», «повинна»,
Дозувати дні і встановлювати рамки,
Я ж така як і ви – звичайна людина.
Досить! Я подарую свою відсутність,
Хай інші штрихують вам порожнечу,
Аби просто не втратити власну сутність
Маю право на безстрокову втечу.
Intermezzo – перерва, відпочинок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318526
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 04.04.2012
Я сумую за нею, вона мені сонце і світло,
Я у відчаї, в дикій зажурі цю тугу римую…
Вже і літо на фоні як вицвілі барви поблідло,
Тільки я все сумую, сумую, сумую, сумую…
Мені Бог не порадник, і навіть ця Піррова слава
(Як печалюсь, скучаю, журюсь, побиваюся, тужу)
Ні для чого, коли в її очі не світить заграва,
Ні для чого, коли я не бачу п’янку свою ружу, –
Бо сумую. О як би цей біль по житті обіграти!
Я гадав що літав, а насправді запродався граням,
Я гадав, що кохання свобода; отримав же грати..,
Ну коли вже воно перестане вбивати мовчанням…
01.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198947
дата надходження 02.07.2010
дата закладки 19.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2012
Друзки сонць у завмерлій кімнаті,
П’є вино із солодкої тиші,
Це останнє усамітнене party
Рудої дівчини, що любить вишні.
У повітрі пахне корицею,
А куце щастя в котрій зі скринь?
Лиш душа тікає вовчицею
Туди де вітер, небо і синь.
Бо так простіше жити, напевно,
Не вростати в людей, мов коріння,
І таким усамітненим party
Святкувать чергове воскресіння.
Вже тліє день на небесній осі,
Всі думки не з’єднає і клей…
Завтра ж їй знов буть такою як всі,
І вчитись жити серед людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308029
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 15.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2011
тепло…
як тепло на серці
як гаряче може бути на душі від одних тільки слів…
добре…
наче оплески зі сцени,
які долають все, навіть залишки наших товстих стін…
давно щось б’ється всередині в ритмі вальсу
не віденського, нашого вечірнього…
але ж нам лишень обом бракує часу
його відчути: це ж так легко і так ніжно…
як тепло…
як тепло на серці
від одних моїх, хоча і одиноких почуттів…
як тепло
як тепло в цій одежі
ти її не надягаєш, а я цього дуже б хотів…
давно щось блукає в ритмі танго…
пристрасть? жага? рух? життя?
поволі я від цього стаю п’яним
але ще більше хочу дарувати тепла…
я просто дякую тобі…
за те, що завдяки тобі я навчився просто хотіти
просто хотіти жити…
більше в мене немає слів
ти підеш насолоджуватися улюбленим мохіто
але я надіятимусь: що ти ще подаруєш тепла мені…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277627
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 11.10.2011
Все летіли поволі, поволі
журавлі крізь холод і втому,
їм шептали волошки у полі:
«Повертайтесь скоріш додому!»
Відшуміли, шуміли, шуміли
одиноких степів буйні трави,
їх ще довго тоді косили
дві лелеки під блискіт заграви.
І шепоче, що хоче, що хоче
степ заснуть під осіннім крилом,
та все тривожить патлату тишу
дядько грім унизу за селом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285213
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 11.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2011
Я могла б розказати, як ніжно цвітуть хризантеми,
Як доспів виноград – з нього вийде солодке вино…
Все-одно за вікном мерехтять незакінчені теми,
А слова, що «все добре», за мене розкриті давно.
Я могла б розказати, як сонце сідає і знає,
Що і завтра йому, наче птахові, знов у політ…
Все-одно наше літо занадто повільно минає
І забути тебе я не зможу ще тисячу літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278260
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 11.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2011
Люблю цю лаву, з довгих хворих ребер,
(Літа її руйнують без жалЮ).
Вона в надії тулиться під верби,
похила спина в написах «Люблю…»
Байдужий дощ полоще ноги хворі,
В набряклу осінь ревматизм проб’є,
В написаних словах чужих історій
згадає лава щось своє…моє.
Згадає всіх закоханих у парах.
Зітхання. Поцілунки. Дотик рук.
Веселий сміх. Романси під гітару,
а ще…згадає гострий щем розлук.
Люблю цю лаву, спогадами вкриту,
у теплих краплях-росах з кришталЮ.
Спинюсь. Присяду в листя з оксамиту.
Не вернеш. Розумію… а люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276634
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 20.09.2011
Бряжчать дощі сторІнками дахів,
стікають краплі з вигинів строкатих,
промоклі пальці західних вітрів
розписують бруківку, мов плакати.
В міських анонсах дощ і знову дощ.
Складає осінь лист, немов намисто.
в дзеркальних спинах мокрих сірих площ
тролейбуси "рогаті" бродять містом...
Ми ж так любили дощ…вогні вітрин,
глінтвейн гарячий у старій таверні,
кумедних звірів в плетиві хмарин,
Бальзака й Ліну, і митців модерну.
Спиняти час, і оберти Землі,
спихати в ринву доленьку лукаву,
писати пальцем « Я люблю…». На склі.
І випивати залпом … третю каву.
PS.Проте й у Долі забагато дір,
чекають нас, на жаль, і біль, і втрати.
Стих дощ. Лягають вірші на папір..
...життя ж нам двічі - не переписати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279571
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 20.09.2011
Різниця не в тому, чи квітень, чи вже листопад, –
Відмінність у тім, ким ви впевнено хочете стати
І страх – це не віра у диво – це кроки назад.
Ніколи не бійтесь; боятися – це не літати!
Душа, що шукає, планує, горить – золота.
В душі, де сто мрій – там насправді сади, ну і квіти…
Як добре, що в серці у кожного тліє мета
І добре, що віра у неї дозволить горіти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267847
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 20.08.2011
Я з тих, що завжди самотні
у натовпі, що сміється…
Т.Роса
Кімната – наче осередок смутку,
Безмовний свідок, до якого звик…
Так наступає на горлянку тиша
І тисне стін моїх нечутний крик.
Я задихаюсь в стінах, мов у клітці,
Ми все життя у хатах сидимо,
І тихо заздримо сусідці,
На диску перемотуєм кіно.
А десь погасла синя зірка,
Цвіркун в гаю заснув. Трава.
І в серці помирають знову
Не сказані комусь слова...
Згоріле сонце випиває вечір,
Самотністю наповнилась душа,
І може, зараз зовсім недоречно
Мовчу до тебе римою вірша…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256583
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 09.06.2011
що не вбиває- робить нас сильніше
напевно люди наче Прометей
і я один із них, я розумію
по своєму я також Прометей
Що не вбиває- робить нас сильніше
любов, розлука, пустота,
і може сили стільки нам не треба
та що поробиш? в серці темнота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261046
дата надходження 22.05.2011
дата закладки 30.05.2011
Я, обдертий від шкіри і в сором закутаний,
Йду холодного міста асфальтовим мороком
В лабіринті століть безнадійно заплутаний
Сивий простір історії міряю кроками
Дивлюсь в очі дзеркал – і тінь гоя босого
Виринає з туману блискучих вітрин
...Чом в краю Ярослава, Франка і Амосова
Я крадуся, як злодія й покритки син?
Чом ховаю лице під накинутим клобуком?
Чом і тіло, і душу рве на шмаття від ран...
Чом народ мій - як звір, у неволі народжений,
Досі в клітці живе, і зве благодаттю обман?
Де Христові сліди, що Ісус залишив
Щоб заблудлим вказати їх шлях до спасіння?
Древні пращури мої, хто з вас так нагрішив,
Що спокутувать гріх ваш маєм в сотім коліні?
З диких скіфських степів, із Карпатських узгір»їв
З тихих плавнів Десни і поліських боліт
Тіні предків ідуть - згідно з давнім повір»ям,
Йдуть на Господа суд - як на віче, на тризну, чи в бій
Йдуть мовчазні колони – третя, четверта, і п»ята,
Прапори майорять ніби правди святий оберіг...
Хтось в сорочці ховає сокиру на брата
Хтось для срібників торбу давно приберіг
Йдуть Іудині учні – майстри і підмайстри -
Той хто голови ріже, і той хто гострить ножа
"Визволитель" і кат, жертва і підлий зрадник
Всюди кров на руках – не відрізниш - своя чи чужа
Святополк – братовбивця, чванливий Єремія...
Бачу Ігоря-князя, Полуботка, чумацьку мажу
Бачу ненависть люту і поклик героя я
Бачу в лицях підступність і віру, правду і лжу,
І Полтави ганьбу, і повстанську нескорену пісню,
Поле Крут, закатовані в небо кричать...
Доки ненависть буде аргументом у пошуках істини...
Доки Каїна й Авеля буде на нас печать...
Доки зрада нам буде криваву писати історію?
Доки в чварах усобних нам зайди вершитимуть суд?
Щоби жити у згоді, не мусим чекати Месію ми
Бог – Любов, в ній учення і правда, і суть
Я кричу до тіней, що ідуть, не колихнувши віття,
Жили здулись від крику як в повінь ріка:
Що ви робите, люди, отямтесь – на дворі 21 століття!
Зупиніться, огляньтесь – ваша доля у ваших руках!
Підніміться з колін, адже годі вам жити рабами
Чи ж не досить вже було у світі біди?
Скиньте заздрості, злоби і помсти кайдани
Влийте в душі прощення живої води...
Йдуть примари, нічим не виказують подиву
(Кров з обдертого тіла стікає на сірий асфальт)
...Хто почує в пустелі волання юродивого?
Всі спішать, всі у справах, ніхто не погляне назад...
Лютий 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255390
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 22.04.2011
Два роки без тебе так швидко пройшли,
Пройшли і лишили по заду,
Усе, що було і те, що не встиг
Сказати мені того разу.
І день йшов за днем
Рахуючи кроки, якими до тебе я йшла.
І ночі минули обходячи боком
Усе, що тобі я несла.
Хоч не можу тебе пам’ятати
І забути не можу тебе
Хочу далі тебе я кохати
Та без тебе життя моє йде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189510
дата надходження 14.05.2010
дата закладки 03.03.2011
Автор : Роман Штігер, читає : Юлія Панічкіна
Стомлена кавою, ти чекала світанку.
Рахувала ті кроки, що йшли до весни.
А намисто на шиї розлетілось на крапки,
Покотилось до рук, що обіймали колись.
Ти дивилась на фото при місячнім сяйві,
Писала журливі вірші без смислу і рим.
А те, що навколо здавалось вже зайвим,
Таким підфарбованим, таким вже не тим
Ти допивала ту каву, рахуючи зорі,
І, як завжди, думками летіла у рай
А світанок прикрався у руки поволі,
Заспівавши сонети, так тихо забрав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242980
дата надходження 23.02.2011
дата закладки 03.03.2011
Сумління не згодиться поколінням
Що вірять в комунізм та сталінізм
Не тішить й те що ми вже вільні
Коли москаль у хату нашу вліз
Тоді за що зложили голови Вкраїні
Сини що народились в Україні
За що ви браття кров свою лили
Щоб жити ми по другому змогли
А як юначе ти в руках із крісом
Через розлогий-темний ліс збігав
А за тобою вороги енкаведисти
Не раз у спину ти постріл відчував
Вони могли і батька й матір
В Сибір в вигнання засилить
За що такі важкі страждання
Вас змусили без правди жить
Ви хлопці що повстали боєм
Батьки благословляли в путь
Кому прийшлось прийшов героєм
Й чимало їх боях помруть
На пам'ять їм вже їхні діти
Що не з цуралися боротьби
Покладуть квіти, кладуть квіти
Тим хто життя поклав за них!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206862
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 02.03.2011
Качество идеальной женщины:прогнуться,но не сломаться.
Я иду на уступки,обдумывая поступки и слова,боясь сделать больно. Я не всегда была такой,а сумела стать. Знаешь ли об этом?...Нужно ли знать?
Урок № 1 : если собираешся быть честным-будь им до конца,или не будь.
Так ли важно,что творится за чертой, которая проведена для меня? с кем,где,как зовут ее - нужно ли знать мне? О том,что прошлое все еще иногда пробегает разрядом в подсознании? О том, что на миг к прошлому хочется вернуться,и получить каплю страсти,о которой потом,возможно,будешь жалеть. О том, что часто мы говорим совсем не то,что думаем тем,кто ложит руки на плечи и смотрит в глаза преданно и вопросительно. - Важно. А важнее, наверное, уметь не показывать свое понимание происходящего внутри и извне.
Потому что правда не солнце-согреть все равно не сможет.
А я грею руки тем,что позволяешь ты и маленькими мыслями и образами,которыедодумываю сама.
Урок № 2 : ни о чем не просить.
Пообещать можно. Но если ты- человек чести, то никогда не пообещаешь того,что неосуществимо. Даже если я буду очень просить...Не пообещаешь ведь?
Не просите : быть правдивым; верным; быть всегда рядом и...любить. Девушкам не принято - по этикету. И если сам не даст - не клянчить. Улыбнуться,погладить по щеке,отпустить.
Урок № 3 : принимать таким,какой есть
не пытаться обратить серебро в золото. Принимать все "+" и " - " , не домножать! Любить то,что есть. А не то,что хотелось бы.
Урок № 4 : быть с умом.
Даже настоящей быть с умом. В меру. Недовольные,больные,плачущие-скучны,и неинтересны. Дарить нежность и радость,даже если плохо на душе. Альтруизм? - скорее,правило.
Урок № 5 : Позволять...
... - допускать ошибки ;
- скандалить;
- не звонить, если не хочет;
- строить СВОЮ жизнь, без вмешательства в нее;
Урок № 6 : НЕ - реветь, -жаловаться,-ревновать,- навязываться,-названивать,-сюсюкать,-подчиняться,-перевоспитывать,-лгать,-отталкивать.
Не растворяться.
Не ломаться.
Учясь иным урокам жизни, во взрослой школе. За дисциплину "Умение любить" - ставлю 4-
Пятерка может все же выйдет?
Я стараюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221548
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 11.11.2010
Ранок.
Холод.
Сіль на губах.
Руки і коліна потроху замерзають.
Видихаючи холодну пару йду невідомим маршрутом.
Крок і ще один, а за ним біг навпростець у невідомість.
Стомлена трава ламається під ногами.
Не думав, що буде настільки холодно,
особливо зранку, коли сонце губиться за мовчазним лісом.
Нещодавно будило сонце – тепер безжальний холод…
Усі собаки ховаються у теплих гніздах і тихо скиглять.
З приміського вокзалу вщент завантажені
вагони рухаються на північ оминаючи усі кордони та блокпости.
Із полів вже давно позабирали усі пахучі урожаї,
що будуть довго дурманити цей осінній порив.
Холодні з присмаком солі дощі вкриваються мороком,
від чого починають кровоточити ріки на весні.
Час поглинає пам’ять семи секунд,
що породжує короткочасні спогади про майбутнє,
якого не існувало у цьому вимірі.
Вже надто пізно змінювати дорогу, по якій
пробігаю сьогодні своїми очима.
Я не той, за кого себе видаю ззовні…
Точніше не той, ким би хотів бути насправді.
Руки і коліна потроху приходять до тями.
Відчуваю кров у венах, що пульсує.
Відчуваю сірий холод у легенях.
Серце навмання стріляє по мішенях,
безжально хапаючи кисень.
Ранок.
Тепло.
Піт на чолі.
А це значить, що все продовжується…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215192
дата надходження 09.10.2010
дата закладки 06.11.2010
Набрид мені мій нік.
І я його змінив.
А що, хтось сміє це мені заборонити?
От тільки не зумів
Позбутись ворогів.
Вчепились в мене, наче воші у кожуха.
Набрид мені цей сайт.
І я його змінив.
А що, хтось сміє це мені заборонити?
Пішов на інший сайт.
А цей – послав в офсайд.
Набридли дуже ворогів огидні пики.
Набрид автомобіль.*
І я його змінив.
А що, хтось сміє це мені заборонити?
Купив я BMW.
У нього 6 сидінь.
А подушок безпеки точно більш ніж 8.
Набрид будинок мій.*
І я його змінив.
А що, хтось сміє це мені заборонити?
Купив собі палац.
На 8 поверхів.
Джакузі, бар, басейн і сауна для втіхи.
Набридло мені все.*
І я усе змінив.
А що, хтось сміє це мені заборонити?
От тільки ворогів
Позбутись не зумів.
Напевно, їх терпіти мушу вже довіку.
07.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199700
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 10.08.2010
Ми не навчились пробачати,
Такі ж жорстокі, як були.
Не вміємо добро вбачати.
Нічого у душі... крім пустоти...
І не цінуючи що маємо,
Вже розучилися радіти.
Грошей у Бога все благаємо...
Розгублені, неначе діти.
Невпевнені в собі, забуті,
Не віримо уже в дива.
Проводим час у тузі, в скруті
Забувши головні слова.
Ми стомлені і одинокі. Ми самотні!
Почути хочемо лише одне "люблю".
Та вітер розходився щось сьогодні,
І мрії всі відніс десь у пітьму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160194
дата надходження 09.12.2009
дата закладки 10.08.2010
Мне надоел мой ник.
И я его сменил.
А кто мне это эапретить посмел бы?
Устал я от врагов
И так - что нету слов.
Чего ко мне пристали, в самом деле?
Мне надоел мой сайт.
И я его сменил.
А кто мне это эапретить посмел бы?
Нашел другой я сайт.
А тот – послал в офсайд.
…Враги - за мной. Как мухи, прилетели…
«Достал» автомобиль.
И я его сменил.
А кто мне это эапретить посмел бы?
Купил я BMW.
Движок в нем – W.
Машина - зверь. Салон - как в VIP-борделе.
Мне надоел мой дом.
И я его сменил.
А кто мне это эапретить посмел бы?
Купил себе хорОм.
7 этажей есть в нем.
Бассейн. Джакузи. Сауна для девок.
Мне надоело все.
Я взял – и все сменил!
А кто мне это эапретить посмел бы?
Теперь я от врагов
Избавиться готов.
Ну, подходите ближе!.. Кто смелее?..
28.07.2010 г.
* Варианты этого же стихотворения на украинском языке:
Як позбутись ворогів. Remix-2.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202813
Як позбутись ворогів. Remix.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202175
Як позбутись ворогів.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199700
** Вольный перевод на русский язык тех же стихотворений
автором Акимова: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203151
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203289
дата надходження 29.07.2010
дата закладки 10.08.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2010
Чи бувало в вас так, коли сил не було?
Коли хотілося ласки, відчути тепло?
Але поряд - нікого, ти зовсім одна.
І ти собі кажеш: "Справся сама..."
І ніхто не приходить. Так знову і знов.
І зникли вже віра, надія й любов.
А ти все як завжди: одна і одна.
Та, кажуть, ти сильна. Тож справся сама...
А ти вже кричиш! Ти просиш весь світ.
І всі тебе чують, а ти чуєш вслід:
"Терпіння лиш май! Хіба вже нема?
Ти сильною будь і справся сама!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191059
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 24.05.2010
Скажіть мені, а Батьківщина
Для вас щось значить, чи вже ні?
Чи ви забули, що родина
Потрібна всім, не лиш мені?
Чому я мушу вам казати
Де помилились усі ви?
Чому не можу вам вказати
Що вам робити, а що ні?
Та ви б не слухали мене
Хто я для вас? Звичайний раб
Ваша мета – тягти себе
Вас тисячі таких незграб
Нічого ви не вмієте робити
Лиш пакості вчиняєте усім
Не розумію, як так можна жити?
Що скарги сиплються із звідусіль
Ваше життя нікому не потрібне
Не знаю скільки коштує воно
Тепер я знаю, що вам необхідно:
Ви поголіть своє брудне чоло
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189105
дата надходження 12.05.2010
дата закладки 13.05.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2010
Ділили нас століттями й віками
на лівих й правих, Захід і на Схід.
І звали нас лихими іменами
й змітали українства славний слід.
Бандерівці, а перше - мазепинці:
нас кликали як зрадників синів.
А ми ж із вами просто українці,
народ, що жити в вольності хотів.
На нас рекли огидливо й зухвало
й клеймо нам таврували на чолі.
Хотіли удушить козацьку славу
татари, турки, ляхи й москалі.
Бандерівці, а перше - мазепинці.
Й хвалу кидали в ноги до вождів.
А ми у катакомбах наодинці
лили про волю свій тужливий спів.
І скаже хтось, що це не актуально
вести такі дилеми вже при нас.
Та хто ми? Українці візуально,
бо в душах вогник істини погас.
Бандерівці, а перше - мазепинці, -
я того не цураюся. А ти?
Чи зможемо на поданій зупинці
у собі українців віднайти?
Я псевдопатріотів не згадаю,-
хай далі ставлять пам'ятник вождям.
Для чого так уперто застилає
брехня усю свідомість й очі нам?
Бандерівці, а перше - мазепинці...
Лиш тільки не робіть із нас калік!
Я вірю, на новій уже сторінці
напишуть українці власний вік.
P.S. Мій протест проти воздвиження монумента Сталіну у м.Запоріжжі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185115
дата надходження 20.04.2010
дата закладки 04.05.2010
Я боюсь загубити у натовпі
Те важливе, що я здобувала.
Я боюся колись не побачити
Ті всі цінності, що я шукала.
Серед сірих безликих постатей
Мені страшно самій загубитись,
Не приносити більше користі,
Просто з сірою масою злитись.
Я не дам зупинитися серцю,
Я не дам цій душі зледеніти.
Я не ќану безслідно у безвість,
Я зумію все ж слід залишити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184776
дата надходження 18.04.2010
дата закладки 04.05.2010
Іду по Львову вузенькими вулицями,
Думки рояться, як сонні джмелі ...
Доми між собою зажурено туляться,
Ніби місця немає на львівській землі.
Дощик розмірено з небес накрапає,
Листя пожовкле тихо падає вниз...
Вийшов священик, рукою махає,
Краплі дощу ніби змахує з риз...
Місто сховалось в мороку мряки,
Розчинились в тумані старовинні доми.
Я в тумані іду і сприймання двояке,
Ніби міста нема...
Залишився туман... та заплакані ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144273
дата надходження 04.09.2009
дата закладки 04.05.2010
Асфальт теплий сонцем
Мрії холодні втратою
Біль виразний інтенсивністю
сльози для того,щоб руками ховати
Асфальт нагрітий сонцем
Обпечений вітром
Втамований спрагою
Асфальт під ногами проноситься
І під небом райдугами
І під шинами ямами
Подихом затамованим
В горлі
В легенях
В носі запахом сильно
В перемішку з слиною
тривоги
Асфальт нагрітий сонцем і
Ступні передчувають дорогу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187653
дата надходження 04.05.2010
дата закладки 04.05.2010
Прийшла -
і гарна
й мила,
Забрала
серце,
душу
полонила,
Щасливо усміхнулась -
і пішла.
А потім
я чекав її
щомиті
Ласкавої усмішки -
кращої у світі!
На мить приходила -
і йшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173307
дата надходження 22.02.2010
дата закладки 06.04.2010
Я мог бы погибнуть от каждого отдельного аффекта, присущего мне. Я всегда сталкивал их друг с другом.
Мое сильнейшее свойство -- самопреодоление. Но оно же по большей части оказывается и моей нуждой -- я всегда стою на краю бездны.
______________________________________________________________________
Я не думаю тепер…
(Коли я – думав?)
Якби не страта від людей –
Я б сам себе усунув…
Я сам страждання віднайшов
Над купoю любові –
Бо так бажав! Бо та любов –
Частіше - поза грою…
Та я не проти почуттів!
Я може - більш за інших
Їм присягав та з ними жив
У небезпечній тиші…
Мене притягує – важке,
Не здатне на відвертість –
Що є – то є
Усе моє
До біса іншу чемність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180218
дата надходження 27.03.2010
дата закладки 30.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2010
Я научусь загадывать желанья,
И ,даже ,если не судьба им сбыться,
Клянусь я бытию и мирозданью,
Что научусь, как с этим мне мириться
Как провожать того, кому я чужда,
Как принимать всех тех, кому мила,-
Я научусь. Ведь так мне это нужно,
В ущелье, где печалиться весна.
Я научусь, как больше не бояться
Невзгод и бед, и грусти о былом
Я научусь кому-то доверяться,
И перестану быть себе врагом.
Я научусь быть капельку мудрее,
И повзрослею хоть на пару лет,
Чтобы при встрече легче и смелее
Тебе с улыбкой говорить: "Привет"
:) 2010 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178545
дата надходження 19.03.2010
дата закладки 28.03.2010
Ми всі раби, таких немає в світі
Я не кажу, що всі ми ідеальні
Ми винні самі, і дорослі й діти
Пісні країна чує поховальні
То ми, ховаємо надію на життя,
Що обіцяли нам не так давно
Тепер ховаємо себе у небуття
Як кріпакам поголять нам чоло
Клеймо в потилицю й вперед у поле
Працюють кріпаки із вечора до ранку
Скажи мені, за що страждають люди, доле?
Чому їх вигнали у поле на світанку?
Самі ми винні у своїх проблемах
Навіщо допустили їх до влади?
Тепер стаємо цвяхом у системі
Колись бажали ми швидкої слави…
Я не кажу, що ми не винні з вами
Ми віримо в брехливі заклики вождів
Вони вже вигадали, що робити з нами
Вони не кращі інших кріпаків…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178106
дата надходження 17.03.2010
дата закладки 27.03.2010
я не доп’ю вино в холодному бокалі
поглядом торкнувши незворушно твоїх вій
ми немов кружляємо сплетені руками
ти перлина мого серця я навіки твій
я лиш тобі віддам своє тепло і розум
я лиш тебе завжди кохатиму навіки!
подихом розбуджу і подарую розу
зранку коли сонце відкриє ті повіки
любовні сонети залишаються в душі
слова самі друкують історію про нас
і серце сильно любить розказує вірші
що ми змогли з'єднати два береги мости
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167641
дата надходження 23.01.2010
дата закладки 27.03.2010
Шваркнув цигарковий дим.
Тут на мить запахло ним.
Знову згадка - наче літо,
Вчора було шито-крито...
Без ілюзій - сюрреальність,
Без світанку місяць плив...
І моя свята дуальність
Вчинить ще немало див.
Все народжується з болю,
Розвивається й росте.
Вже дзвони кричать по тому,
Хто прокляття це зніме.
Блідість ранку: перфокарта
Того дня, що вже розцвів.
Та для тебе я лиш марка
Для самотності листів.
Не пиши їх - все зіпсують,
І не буде каяття....
Без тавра вони таврують
І ведуть до забуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172697
дата надходження 19.02.2010
дата закладки 25.03.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2010
Роса - кришталь, червоні пелюстки,
твої глибокі і зелені очі.
бліді та ніжні губи чарівні,
мрійливий місяць що на крилах ночі.
Не спокушай мене моя отруто,
твоя солодка свіжість і душа,
медово - гіркий аромат розкутий,
ти поруч, але, я тепер сліпа.
Від муки тихої мої тремтять долоні,
ні пари з уст, утомлених зітхань,
і кров моя в тобі багром солоним,
моє найпотаємніше з бажань...
Яскрава блискавка закохана у зорі,
мов та дівоча, вишукана стать,
солодкі сльози - перли мов прозорі,
а ті шпильки - брудна і темна гать!
Не загадка краса твоя трояндо.
Чуттєвий та спокусливий парфум.
Ховатися від осені не варто,
усе одно самотня.
Знову сум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156058
дата надходження 17.11.2009
дата закладки 20.01.2010
Сьогодні вперше стих весняний дощ.
Стомився, мабуть, лити свої сльози.
А я, як вперше, йду до тебе вздовж
Самотніх вулиць, де зникали грози
І тихо-тихо, ніби в напівсні,
Шукали ми кінець нової мрії.
Загублені в сімнадцятій весні,
Мого життя й забутої надії...
Залишене у світлі ліхтарів,
Забуте серед нот сумної пісні,
Те щастя наше в поглядах сумних
Всього на мить проявиться... І пізно
Нам згадувати те, що вже пройшло.
Минуле не повернеш в день наступний.
Що було вчора? Грози чи тепло?
Мені не байдуже... Я прагну у майбутнє
Пронести крапельку надії і добра
Для когось воно дуже знадобиться,
Хай не сьогодні. Як дитяча гра,
Весняний дощ вже зовсім зупинився...
19.03.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=64309
дата надходження 19.03.2008
дата закладки 20.01.2010
Как мало вас глаза красивые
Как вы редки глаза лукавые
Зелёные и как небо синие
И серенькие но такие славные
Как много вас глаз опечаленных
Так много вас теперь поруганных
Вы редко так будто бы нечаянно
Вдруг в́еселы а то испуганны
Ах как редки взгляды наивные
И с интересом вслед смотрящие
Скромные стеснительные милые
За миг всего так много говорящие
Как мало вас глаза влюблённые
В них и доверие и сч́астие
И вас любовью утомлённые
И вас где светится участие
\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
картинка анимированная, просматривать в полном размере
Использованы фотографии:
А.М.
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=4163
oath
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=6637
Татьяны Рыжковой
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7900
Дианы Мак
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=5868
мышеня
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7078
Rock Lenok
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7738
Masha Milkina
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=7890
маришка
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=4540
Черная Стрелка
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=5988
nezilovana
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=2431
Лисий Хвост
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=6870
наталіса
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8037
и ещё некоторых авторов, которых я не могу идентифицировать
после аварии на сервере.
Если узнаете себя, отзовитесь.
\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
сегодня я слушаю
http://www.youtube.com/watch?v=WP3Wpbj4LoQ
сегодня я смотрю
http://www.youtube.com/watch?v=0CFPg1m_Umg
http://club.foto.ru/gallery/photos/1295701/?&author_id=70113
http://video.connect.ua/view=407192
сегодня я читаю
http://nvo.ng.ru/forces/2009-10-09/1_china.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150060
дата надходження 14.10.2009
дата закладки 20.01.2010
Пелюстку твого поцілунку збережу
Між сторінками я душі своєї.
Про те, що дивом грієш душу напишу
Роман чи повість, може навіть цілу епопею...
В сценарії роздам нам ролі головні.
Посаджу тебе на трон. Одіну в шати.
Запалю очі я твої красиві та сумні
І будеш слухати казки своєї Шахрезади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166155
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 20.01.2010
Думки про щастя, ти поруч я цілую твої щоки, губи, відкриваю очі, пустота…
моє серце в долонях твоїх, у своїх руках ти тримаєш мене, ти з іншою але тримаєш у серці лише мене, ту яка відала себе всю, ту яка щоночі цілує наніч, пошепки говорить шо кохає, хоч ти цього і не чуєш…
життя таке швидкоплине і воно промайне без тебе, ти, лише ти викликаєш, бажання до життя і до смерті, бажання кохати та проклинати, ти залишив мене на одинці, і просто пішов у інший світ, назавжди…
Пустота, біль, кохаю тебе!
Кому це потрібно?!віддаю себе…
Хочу торкатись, злитись в єдине,
Душі і серцю таке миле…
Картинки з життя, минуле й тепер
Ти мою душу навіки роздер.
Твоє тепло, обіймає мене,
ти грієш, кохаєш, даруєш себе…
цілуєш а потім відштовхуєш і проганяєш,
але я чомусь не йду,
я тут у серці в тебе стою!
застрягла навіки, не виженеш душу,
бо ми поклялись бути разом навіки.
я мушу стояти і твоє серце ніжно оберігати.
мине багато часу, а ти не забудеш,
голобі мов небо очі, тримати у серці їх будеш
прекрасна мов ангел але не твоя
вона просто пішла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166988
дата надходження 19.01.2010
дата закладки 20.01.2010