: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2011
Неподсчитанность слёз
В запоздалых сонетах.
У июльских стрекоз
Безымянны планеты.
Как побег из разлук -
Этот взгляд во Вселенной.
Прикасание рук -
Пленник, пленник я, пленник.
Выстрел - шёпот-вопрос.
Да ответа-то нету.
Каракатицы звёзд
В голубиковом небе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257422
дата надходження 03.05.2011
дата закладки 03.05.2011
Летить бусел колесом, колесом,
Кличе своіх діточок голосом:
- Де ж ви, чорногузики, забарилися?
Чом же на вечероньку запізнилися?
Уже ж ваша матінка та й лелеченька
Полетіла звати вас до гніздеченька!
- А ми, любий таточку, не спізнилися,
Просто ми вже виросли й розлетілися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247466
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
.
Літа збігають у роки,
Життя давно за середину.
Задумаюсь в лиху годину,
Думки обсядуть мов круки..
З дитинства не ледарював,
То там, то тут був на підхваті,
Бо бідно було в нашій хаті,
В чотирнадцять вже працював
Сапав колгоспні буряки,
Немов на панщині повинну
Задарма гнув на полі спину,
В комуністичні ті роки.
В компартіях я не бував,
Тягли ж туди мене канатом,
Не був я їм слугою й братом
І дифірамби не співав.
Я не кричав «БУ. ЗДЕ. і ЕСТЬ..»
Бо ненавидів всю ту свору,
Не вхожий був до того двору
Тож маю чисту совість й честь.
Я не чекав від долі див
Гнівився, каявся, карався,
Під сволоту не підгинався,
Як більшість просто собі жив.
І на чуже не зазіхав,
Спіткався, падав, підіймався,
Йшов битим шляхом, терном дрався,
Та й зорі з неба не хапав
Вже шістдесят минуло літ
Живу як більшість в Україні,
У Богом кинутій країні,
Терплю наругу, бідність, гніт.
То комуняки нас вели
У світ брехні, у світ облуди,
І плентались за ними люди –
На смерть залякані були.
Теперішні поводирі,
Такі ж жорстокі та безжальні.
Байдужі, хижі та брутальні,
Такі ж у них і митарі.
І знов ведуть нас до мети
Останню шкіру вже здирають.
В глуху безвихідь заганяють.
- Чого ж мовчим, скажіть брати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247453
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.03.2011
Сколько разных людей суждено повстречать на пути...
Сколько тайн и чудес горизонты скрывают от глаз...
Только что-то мешает нам верить, дышать и идти,
Быть счастливым не в завтрашнем дне, а сейчас.
Разум жаждет побед, сердце дерзкой надеждой горит,
Можно взмыть в небеса... Отчего же тогда мы стоим?!
Видно, просто закованы в цепи из давних обид,
Ведь так много прощаем себе и так мало - другим...
15.03.2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247260
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 15.03.2011
Назвися псевдобогом для тупих,
Де всі твої нестримні Афродіти
Не бачитимуть цінностей простих,
Бо пиху свою нікуди їм діти.
Назвися псевдон́елюбом для мене,
Де важко так стискати у обіймах,
Бо треба бути награно шаленим.
А я для тебе – як мар́а підпільна.
Назвися найщирішим почуттям
без псевдо-, н́апів-, навіть без нед́о-
Так хочу я зіграти з тим життям,
Де ноти всі прості, як - мі, ре, до…
недо- – наприклад недолюбити, недооцінити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234571
дата надходження 13.01.2011
дата закладки 11.03.2011
Я прощаю усім хто мене не осилив простити,
Залишаюсь один в оцинкованім домі моїм.
І ще довго вінки будуть рідні та близькі носити,
І назавжди вже я залишуся сліпим і німим.
Перепрошу у всіх перед ким я посмів зогрішити.
Ну а сам залишусь, й роспадусь на дрібненькі частки.
Ну а ти більше разу не смій свої очі зросити.
Бо кохання моє було справжнє, а не балачки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246357
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 11.03.2011
Чи то приснилось, чи то ні?..
Одначе вдалося зненацька,
Потреба скрізь ваги пройти:
Своїм єством – життя і часу.
І поклав я на таріль
По праву руку – розум й силу
По ліву – свій нетлінний Дух
І відпустив терези вміло
І споглядаючи на те
Яка ж із сил піде до низу
А думка мозок все гризе
Де ж я? Де руки, ноги, тіло?..
Де те, що в «СОбі сподоБАв»,
Що звик щодня з собою нести.
Де ж мій, біологічний «храм»?..
В яку таріль його занести.
Де ж та стежина, де діла?..
Де цвіт натхненної роботи.
Світлиця справ, плодів життя
Де дух ВЕселіє в турботі.
Де та прекрасна сторона,
Моїх уяв, трудів старання.
Чим я себе переконав:
«…Моє життя, «святе» й охайне.»
Де ці плоди, що ваблять зір?..
Пробуджують в душі наспіви.
Де ж це велике, гарне де ж?..
Його чомусь ніде не видно.
Лиш забур’янені поля,
Розбиті, «вітхі недострої».
Й якась, навкруг заТемна мла,
Якийсь нечистий вітру подих.
Щось скрізь порито, тріпотить,
В паперах брудних обіцянок.
І лише де ніде «свіТИть»
Промінчик сонця на полянах.
Отак поглянувши, жахнувсь…
Можливо все це, лиш уявно,
Можливо це, чужого суть.
Бо ж я живу, неначе справно.
Сім’я, родина, діти, храм
Все наче добре в моїй хаті.
Та все ж в душі чомусь бур’ян,
Розбиті ставні, дах дірою
А вітер віє як буран,
Й несе той бруд весь за собою...
Лиш курява з недобрих справ,
І обіцянок наді мною.
Можливо це, тільки моя,
Уява, смуток, страху очі.
Можливо й так…
Та все ж така?
Картина точить і твій мозок:
Яке життя, які плоди?..
Які споруди, надбудови?..
І де ті правильні ваги,
Щоб зважити себе…І долю...
Чому так мучить це мене?..
Мабуть пора прозвітувати?..
Життя і час – терези є…
А що покласти – мусим знати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246353
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 11.03.2011